|
На небі Солнце ясне сходить.
Різдво у дім, у дім заходить.
Сніжно, радісно, казково.
Вір, не вір, то є чудово.
Проявляє образи Різдво:
-Сонце зійшло!
-Сонце зійшло!
-Радість небесну
Воно принесло!
Сонце воскресло -
Радість небесна.
Тьму подолано!
Війну - скасовано!
Зло переможено.
В атмосфері радість.
Святкове передчуття.
Назад нема вороття.
Коляда подарки роздає..
Війна мине, війна мине.
* Святий Миколай то і є Коляда (БИК) - слов'янський міфологічний персонаж, уособлення новорічного циклу.
ЯК НА МЕНЕ НАМ НЕ КАТОЛІЦИЗМ ПОТРІБНО НАСАДЖУВАТИ В КРАЇНІ ТА ЖИДІВСЬКУ ХАЗАРІЮ, ПРОДОВЖУВАЮЧИ ПРОЦЕС РОЗКОЛУ, ЯКИЙ РОЗПОЧАВ ПЕТЯ, а слід повернутись до наших коренів, до наших Богів, до віри наших предків. Ніяких попів нам не потрібно взагалі, вони служать не тим богам.
Справіку Українці святкують Коляду – початок нового Кола Ладу в пору зимового Сонцестояння й Коловороту-Сонцевороту на Весну 1 колядня (тепер – 21 грудня у звичайні й високосні роки та 22 грудня перед початком високосного року).
Протягом трьох днів зимового Сонцестояння висота Сонця у Небі лишається незмінною, а потім Сонце поступово піднімається над обрієм, збільшуючи тривалість світлового дня.
онцеворот знаменує поворот Сонця на Весну після найкоротших днів і найдовших ночей Зимового Сонцестояння. Тож найкоротший зимовий день є початком поступового підйому Сонця на небозводі та початком нового Сонячного Кола – Кола Ладу.
Сонячне Коло, Коло Ладу – нескінченний колообіг земного життя за Сонцем, вияв його циклічного самооновлення в безвічності процесу Всеєдиного Життя у Космічному Ладові.
З давніх-давен українці Сонце іменують Коло або Лад, а дух Зимового Сонця й свято на його славу – Ко-Лад або Коляда. «Божеством наших праотец було Світле Сонечко. Звали єго Лад, і святкували єму кожного року три великі празники. Перший празник святкували тогди, коли Сонечко зачинало змагатися в силу і день рости, то єсть при кінци місяця Декемврія, і звали той празник Ко-Ладу, з чого походить слово Коляда» – так засвідчив пам’ять українського дорелігійного природно-космогонічного світогляду провісник українського національного відродження на Буковині Юрій Федькович у «Колядах старовіцьких»
Коляда – дух Зимового Сонця й свято відновлення Сили Світла. А видимий «обіг» Сонця по Небесному колу звали Сонячний біг або Коло Ладу. Отже, Коляда – Коло Ладу.
Коляда – четверте свято Сонячного колодаря і знаменує завершення старого й початок нового астрономічного Сонячного циклу – Кола Ладу. Від Коляди походять наші стародавні назви: колядень – перший зимовий місяць та колодар –природно-астрономічна система відліку часу за Сонцем.
Сонячний колодар – найточніший календар, бо його визначає колообіг Сонця по екліптиці – Великому колу Небесної сфери та колообіг Землі навколо Сонця по своїй орбіті. (До речі, чуже слово календар походить від латинського calendarium – боргова книжка й за своїм первинним комерційним змістом не відповідає природно-астрономічному відліку часу).
Колообіг Сонця по Небесному (Зодіакальному) колу називають Сонячний біг або Коло Ладу. Видимий колообіг Сонця по Небесному Колу – не дійсний його біг, а тільки проекція реального циклічного обігу Землі навколо Сонця по своїй орбіті.
Чотири положення Сонця в його видимому бігові по колу небесної сфери визначають звичаєвий Сонячний колодар з чотирма природними порами й великими роковими святами в Сонячному циклі, що їх ознаменовують чотири духи Сонця: Весну і свято Великдень знаменує весняний Ярило, Літо і свято Купало знаменує літній Купало, Осінь і свято Сіменник або Літопровідець знаменує осінній Сіморгл, Зиму і свято Коляда знаменує зимовий Коляда.
Мить завершення попереднього й початок наступного астрономічного Сонячного Кола називається Коловорот, Сонцеворот.
Сонячне Коло або Сонячний цикл – повний період обертання Землі довкола Сонця між Зимовими Сонцестояннями, який починається й завершується на Коляду – в пору Зимового Сонцестояння й Сонцевороту.
Чому Зимове Сонцестояння й Сонцеворот стали визначальними в оновленні Сонячного Кола – Кола Ладу? Бо люди найважче переживають короткі зимові дні й довгі зимові ночі з їх холодом і мороком та найдужче радіють початку зростання дня й скорочення ночі. Зимове Сонцестояння – це найкоротший і найхолодніший день Зими, який в українській міфології зветься Корочун.
Після Сонцевороту відроджується живильна сила оновленого Кола-Сонця й починає прибувати день. Коляда як дух оновленого Сонця знаменує перемогу світла над мороком – оновлення Життя.
Сонцеворот знаменує початок нового Сонячного Кола (циклу) й вістує наближення Новоліття. Українці традиційно називають повний колообіг Землі навколо Сонця Літо, а не рік, оскільки в агрокультурі основною, продуктивною порою є Літо, яке починається з Весни. Тож і відлік часу в Природі й людському Світі ведуть за літами, починаючи з весен; звідси – однолітки й ровесники.
У Сонцеворот Земля заходить на новий Сонячний цикл – Новоліття й починає приймати на себе життєсійну снагу Сонця – так починає поступово оновлюватися земне життя, хоч цій зимовій порі ще властиві застиглість, оспалість, малорухомість. Тож у свято Коляди українці кажуть: «Сонце повертає на Весну, а Зима на мороз»; «День прибуває – на Літо повертає!»; «Сонечко поведе Земельку на Літо!».
Коляді приурочене четверте свято Сонячного Кола (циклу) – найдавніше, палеолітичне свято оновлення життя в пору Зимового Сонцестояння й Сонцевороту. Палеолітичний Коляда узвичаївся в хліборобському Сонячному колодареві разом з аграрними обрядодіями: Велико-Днем, Купалом, Сіменником-Літопровідцем.
Славлять Коляду зимовими хоровими співами – колядками й на його вшанування випікають обрядовий хліб – Колач, який символізує життєсійну силу Сонця і життєродну силу Землі й життєву силу дбання хліборобів та безкінечність, безвічність Сонячного Кола й Родового Кола.
На вшанування духа зимового Сонця Коляди також варять з ячменю чи пшениці обрядову страву – Коливо (Кутю) й поливають її маковим молочком з медом. Ячмінь, пшениця символізують родючість, мак символізує збірність родини, роду, мед символізує добробут.
А живим знаком життєвої сили Рода й збірної цілісності родини, роду, народу та їх єднання з Родом, Природою й духами предків є Сніп-Дідух, який символізує предка – Діда як першого господаря-хлібороба, тож його вшановують хлібом – Колачем і Кутею.
Сніп-Дідух – базовий символ українського хліборобського морального, дорелігійного, ясновідного світогляду й природної, сонячної звичаєвості людей агрокультури. В агрокультурі відсутні боги-ідоли й жертви їм, як у споживачів-грабіжників, які розплачуються жертвуванням частини здобичі своїм богам-ідолам за сприяння в грабунках. Люди агрокультури не марнують плодів своєї важкої праці на безглузді жертвування, а взаємно обмінюються життєдайними дарами з тих плодів. На основі взаємодопомоги – взаємообміну енергією й розвинувся моральний світогляд хліборобів.
Славлення Коляди – це віншування оновленого Сонячного Кола Ладу. Сонячне Коло Ладу й Родове Коло мають одну енергетичну основу – Світлу Силу Рода. У традиційному морально-ясновідному світогляді українців і природно-космогонічній міфології Род – безособовий тонкоенергетичний життєзароджуючий первінь, безвічне першоджерело самозародження й саморозвитку життєродної Природи.
Ці одвічні природно-космогонічні знання стародавніх українців-хліборобів досі являються нам у традиційних звичаєвих обрядах Сонячного Кола.
У ясновідну давнину колядники вістували оновлення Сонячного Кола: «Ясен-Світ народився!». На свято духа зимового Сонця Коляди колядники славили первовічними сонячними славенями-колядками поворот Сонця на Весну, на Новоліття та прикликали Лад, Любов і Щастя в родину. В прадавніх українських колядках збереглися космогонічні знання наших предків про самозародження Світу в Космічних Водах довкола Світового Дерева зі світородних першоелементів, про життєсійне світило Білого Світу – Світле Сонце, про Ясні Зорі й Ясен Місяць. У міфопоетичних образах української космогонічної міфології являються всі природні світородні сутності:
Коли не було з нащада Світа,
Тогди не було Неба, ні Землі,
А но лем було Синєє Море,
А серед Моря Зелений Явір.
На Явороньку три Голубоньки,
Три Голубоньки радоньку радять,
Радоньку радять, як Світ сновати:
– Та спустимеся на дно до Моря,
Та дістанеме Дрібного Піску,
Дрібний Пісочок посієме ми,
Там нам ся стане Чорна Землиця.
Та дістанеме Золотий Камінь,
Золотий Камінь посієме ми,
Там нам ся стане Ясне Небонько,
Ясне Небонько, Світле Сонінько,
Світле Сонінько, Ясен Місячик,
Ясен Місячик, Ясна Зірниця,
Ясна Зірниця, Дрібні Звіздочки.
Ходить, походить Місяць по Небу.
Кличе, покличе Зорю до себе:
– Ходімо, Зоре, з нами гуляти,
З нами гуляти, колядувати.
Ой із-за гори, з-за високої
Ой іде-бреде сам Ясен Місяць.
Гой за ним, за ним Ясна Зірниця,
Ясна Зірниця, його сестриця…
– Вимітайте двори новими мітлами,
Печіть паляниці з ярої пшениці,
Застеляйте столи та все килимами, –
Xай посядуть звані довгождані гості!
Радуйся.
А що першим гостем – то Краснеє Сонце,
А що другим гостем – то Ясненький Місяць,
А що третім гостем – то Дрібненький Дощик.
Радуйся.
А що Сонце мовить – людей благословить,
То ізрадується й дитятко маленьке.
Радуйся.
А що Місяць мовить – звіра благословить,
То заворушицця й звірятко дрібненьке.
Радуйся.
А що Дощик мовить – поля благословить:
«Як перейду яром – польом-господарьом,
То заколосицця жито і пшениця,
Жито і пшениця й усяка пашниця».
Радуйся.
Коляд-колядниця, на покуті кутиця.
Прийшли колядники,
Застали господаря з челяддю коло стола:
Хай звеличить вас Світле Сонце!
І осяють ясні Зорі!
Будьте багаті як Земля!
Здорові як Вода!
Милі як Місяць!
Поздоровляємо усіх до ста літ!
У дні Сонцевороту
В зимовому саду
Відчинимо ворота
Й зустрінем Коляду.
Ген в гості з Колядою
Колядники ідуть
І Сонце над собою
По вулиці несуть.
І всім повідомляють
Святкову новину,
Що Сонце повертає
Сьогодні на весну.
Притрушує пороша
Колядників сніжком,
Рябка і міхоношу
З заплічним рюкзаком.
Аж ось усім загалом
Вони до нас ідуть
І заколядували
В зимовому саду –
На урожайне літо
Для яблунь, вишень, слив,
Щоб сад ряснів од цвіту,
А влітку від плодів.
Щоб сад цей розвивали
Піснями солов’ї
Й ніколи не тікали
Із пасіки рої.
Від нашого горіха
Я щедро пригостив
На радість і на втіху
Усіх колядників.
© А. Качан, 2021
У ясновідну давнину колядували в пору Зимового Сонцестояння напередодні Сонцевороту
А щедрували в ясновідну давнину напередодні Весняного рівнодення – в Щедрий вечір, з появою на Небі Вечірньої Зорі. А тепер щедрують узимку напередодні старого Нового року (за григоріанським календарем 13 січня), хоч щедрувальники й далі вістують світло Вечірньої Зорі та під знаменням Сонця, Місяця, Зірок бажають гараздів у господі й Ладу в родинному житті:
Там за садом Зоря сходить,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Щедрий вечір, Святий вечір…
Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар, багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його багатство – золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його потіха – хорошії діти.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Ой сивая та і зозуленька.
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала.
Приспів.
А в одному та і не бувала.
Приспів.
В тому саду три тереми.
Приспів.
Що в першому – Красне Сонце.
Приспів.
А в другому – Ясен Місяць.
Приспів.
А в третьому – Дрібні Зірки.
Приспів.
Ясен Місяць – сам господар.
Приспів.
Красне Сонце – жона його.
Приспів.
Дрібні Зірки – їхні дітки.
Приспів.
Щедрувала щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
До віконця припадала,
Господарів поздоровляла:
– З багатою Кутею,
З Щедрим вечором!
Вас шануєм, вас віншуєм
Щастям, здоров’ям, ще й віком довгим.
Од нині на літо й од літа повік!
В городі зело, в хаті весело,
В коморі зерно, у дворі мирно!
З Щедрим вечором – Святим вечором!
Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати, господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару,
Там овечки покотились, а ягнички народились!
В тебе товар весь хороший, будеш мати мірку грошей.
Хоча гроші – то полова, в тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка.
Причини популярності «Щедрика», очевидно, слід шукати в первісній інтонації прадавньої української пісні-щедрівки, яка наповнена глибинним смислом і апелює до смислового коду, архетипних глибин нашої історичної пам’яті, що їх люди сприймають і переживають на рівні емоцій
https://ukrsvit1.com.ua/hospodarstvo/tradytsiia-ahrokultury/14512.html
http://litopys.org.ua/popovych/narys03.htm
https://porokhivnytsya.com.ua/tag/schedryk/
https://pokon.kiev.ua/kolodar/rizdvo-bozhicha-kolyada
https://espreso.tv/mifologichna-osnova-rizdva-shcho-khovaetsya-v-arkhaichnikh-kolyadkakh
https://pokon.kiev.ua/kolodar
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/28712/file.pdf
https://dovidka.biz.ua/slov-yanski-mify-chytaty/
https://bizz.monolith.in.ua/uk/articles/slovjanski-bogy-soncju-i-vognju
Бог Коляда дарувальник першого слов'янського календаря
Бог Коляда миротворець і трудівник. Завдяки його дивовижному впливу на слов'янську культуру з'явився перший самобутній календар. Запропоноване ним літочислення було найточнішим у наших широтах. Згадується слов'янський бог Коляда як покровитель землеробства. Але якщо розглядати його вплив ширше, стає зрозуміло, що сіяв він не тільки жито, а й мир у душі народів-побратимів.
Етимологія імені Коляди
Бог Коляда у своєму імені несе ключ до розгадки його призначення. Основний корінь «коло» в старослов'янській мав два значення:
сонцеворот;
рух, кругообіг річного циклу.
Своїм ім'ям слов'янський бог Коляда повністю виправдовує відомості, що дійшли до сучасників, про становище і значення в житті наших предків. У сербській мові Коледа і Колодій імена, які трактуються як «річний оборот» або «календар». Саме це підтверджує інформацію про роль бога у створенні календаря слов'ян.
Атрибутика божества
За уривками описів, що дійшли до нас, бог Коляда уявлявся нашим пращурам молодим у самому розквіті сил рум'яним молодиком. У нього було світле волосся і ясні очі. В одязі Коляди присутня обов'язкова атрибутика:
книга;
посох із кілком у навершиї;
ключ;
ківш.
У кожного предмета є своє трактування. Книга пряме відсилання до творення календаря. Посох із кілком відображає роль Коляди у створенні руху циклу часів. Воно ж відображає його солярну природу, асоціюється із сонячним світлом.
Ключ показує, що слов'янський бог Коляда відмикає небеса для нового життєвого витка. У ковші його жива вода, що відроджує землю від зимової сплячки. Нерідко його кумири зображували Коляду з мечем у руках. Це підтверджує зарахування божеча до миротворців, що оберігали мирне існування Яви.
Становище в пантеоні
У слов'янському пантеоні бог Коляда є сином Даждьбога, онуком Рода. Коляда персоніфікується як мале сонце, Сонце-Немовля. Саме тому на більшості кумирів його вирізали з короткою бородою або без неї. Він молоде сонце, що з'являється в перші дні нового циклу.
Таке уявлення сформувалося в наших пращурів, оскільки сонце в день зимового перелому практично не видно на небосхилі. Воно не дарує тепла, але після нього сонячний день додається. Як онук Роду Коляда несе людям Світовий закон. У його творінні - календарі, укладений сам сенс руху й оновлення життя.
Роль божества в житті слов'ян
Бог Коляда посідав почесне місце серед божеств родючості. Йому віддавали почесті, як дарувальнику нового врожаю. Крім цього, простежується глобальна ідея «сіяча» як дарувальника не тільки земних благ, а й мудрості.
Згідно з переказами слов'янський бог Коляда зібрав найзнатніших орачів з кожного слов'янського народу і навчив їх багатьом премудростям землеробства. Крім цього він дав їм основи Світового закону і наказав мирно співіснувати.
Таким чином, засіваючи зерна знання Коляда усував ворожнечу і непорозуміння. Його просвітницький внесок глибоко вкоренився в душах наших предків.
Дар календаря
Особливістю календаря, який дарував бог Коляда була менша кількість місяців і сезонів. У старому календарі було лише 9 місяців, вони були розподілені між весною, осінню та зимою. Такий поділ був обґрунтований тривалим періодом холодів, тривалою осінню.
Літо було повним річним колом. У сучасних рамках григоріанського літочислення кожен сезон розбивається на ранній і пізній період із коротким серединним проміжком. Особливості клімату, що панував у середній смузі Київської Русі, накладали свої корективи. Весна зміщувалася в область літніх днів. Таким чином, слов'янський бог Коляда орієнтував своє обчислення за реаліями наших широт.
Зв'язок Коляди із землеробством
Бог Коляда нерозривно пов'язаний із землеробством. Завдяки його народженню зимові холоднечі йдуть на спад. Дарований йому від народження дідом унікальний предмет - ківш із живою водою, дає змогу пробудити землю.
Згідно з переказами слов'янський бог Коляда зібрав найзнатніших орачів з кожного слов'янського народу і навчив їх багатьом премудростям землеробства. Крім цього він дав їм основи Світового закону і наказав мирно співіснувати.
Таким чином, засіваючи зерна знання Коляда усував ворожнечу і непорозуміння. Його просвітницький внесок глибоко вкоренився в душах наших предків.
Дар календаря
Особливістю календаря, який дарував бог Коляда була менша кількість місяців і сезонів. У старому календарі було лише 9 місяців, вони були розподілені між весною, осінню та зимою. Такий поділ був обґрунтований тривалим періодом холодів, тривалою осінню.
Літо було повним річним колом. У сучасних рамках григоріанського літочислення кожен сезон розбивається на ранній і пізній період із коротким серединним проміжком. Особливості клімату, що панував у середній смузі Київської Русі, накладали свої корективи. Весна зміщувалася в область літніх днів. Таким чином, слов'янський бог Коляда орієнтував своє обчислення за реаліями наших широт.
Зв'язок Коляди із землеробством
Бог Коляда нерозривно пов'язаний із землеробством. Завдяки його народженню зимові холоднечі йдуть на спад. Дарований йому від народження дідом унікальний предмет - ківш із живою водою, дає змогу пробудити землю.
ID:
1029266
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.12.2024 04:31:53
© дата внесення змiн: 25.12.2024 08:15:29
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
