Такі знайомі, рідні обличчя,
І чорна стрічка, болем душі,
Сяє вогнями місто-столиця,
В нашому серці смерті ножі.
І у селі, і в малому містечку,
Стала стіною з Янголів рать,
А "плине кача" як недоречно,
Краще б такої нам не співать.
Воїни Світла, ваші портрети
Очі усміхнені, спомин болить,
На "марафоні" стислі сюжети,
Ваше життя і безсмертя то - мить.
Ваші портрети ранами в серці,
Нашому болю не видно кінця,
Живі вклоніться самопожертві,
Подвигу їхньому ради життя!
Галина Грицина.
