Звикаємо, люди, до смерті
Чи в нас кам'яніють серця:
Життями тут платимо жертву
Все ж горю не видно кінця.
Питання; цей світ жити буде?
Чи весь він потоне в вогні,
Людьми залишайтеся, люди,
Скажіть своє "ні" цій війні!
І війнам на всіх континентах,
Любові вам поруч плече,
Відразу в єднанні моменту,
Не кров, а сльоза потече...
Сльоза теж буває від щастя,
Від воєн розвіється дим,
Молитву свою, не прокляття,
Промовлять уста всім живим.
Хай мертвих ніхто не забуде,
Зі злом вони впали в бою,
До смерті не звикнути людям,
Та кожен все ж стріне свою.
Щоб не від людей, а від Бога,
Земний наш закінчився шлях,
До миру щоб кожна дорога,
Бо війни лиш сльози і страх.
Ті, хто накопичує зброю,
Що смерть і розруху несе,
Зазнає ще більшого болю,
Ні гроші, ні Бог не спасе.
Земля ця не має страждати,
Хай мирно живуть всі на ній,
Закінчуйте зброю кувати,
Людських не руйнуйте надій.
Галина Грицина.
ID:
1028403
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.12.2024 13:25:28
© дата внесення змiн: 12.12.2024 13:25:28
автор: синяк
Вкажіть причину вашої скарги
|
