Звертаюся до тих хто в масці плаче,
А ще до тих хто сміх дарує нам,
Хто піснею сумною світ пробачить
І монологом буде вдячний небесам.
Уклін до тих, хто слово зберігали,
Знання донесли через хвилі літ.
Аматорам які народними ставали,
Притягнуті до сцени мов магніт.
До ніг кидаю квіти хто танцює,
Хто музику поєднує з життям.
Повірте, не за гроші він блазнює,
Він дає волю власним почуттям.
Культура- це не тільки слово,
Це стиль життя минулих поколінь.
Їм завдяки виходить так чудово,
Бо ми всі мали добрих вчителів.
Нехай барвінок в фарбах заквітує!
Народна творчість в дітках проросте!
Слова подяки кожен хай почує!
А гроші то таке… не головне.
5.11.24р. Олександр Степан.
