Про життя
Підіймалась, в безмір неба, стомлена душа ,
незакінчені, по себе, справи залиша,
зачепилась за хмаринку, огляділася,
що ж від неї в цьому світі ,залишилося?
Діти сваряться за хату, не поділену,
у сусідів ,мовби, свято ,тишою мірене,
все життя душа із тілом сперечалася:
і з ріднею- мов з чужими... Так вже склалося...
Всі у праці промайнули в небі сонечка,
все для сина ,щоб достаток,і для донечки,
так ведеться, у родині, з діда-прадіда,
дні траплялися гостинні,та й була біда...
Не питав ніхто ніколи про що мріялось,
про що печалилось, на що надіялось,
як серце плакало,як веселилося,
так несподівано все зупинилося...
У високість,із гріхами,в лоно Господу,
чи для суду,чи на милість,чи для осуду?
Полетіла,мов пір"їнка,неприкаяна,
чи спасенна,чи Творцю не покаяна?
За рядками роздуми ховаються,
про життя і про те, що минається:
так багато історій заплутаних,
під небесами, хмаринками вкутаних...
ID:
1023390
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.10.2024 17:36:37
© дата внесення змiн: 28.02.2025 12:34:15
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
