ЩЕ НАДІЮСЬ
Не повірю якомусь абсурду,
бо щаслива тепер й після буду.
Заслоню до самотності двері,
лише спогад лишу на папері.
З павутиння звільню словом бранку,
буду знову молитись світанкам,
буду мріяти, снам дивуватись,
і прохожим в юрбі усміхатись.
Буду душу добром лікувати,
стане дух позитивом багатий,
будуть милими примхи погоди,
пророщу для окрилення сходи.
Весь мінор заховаю у скриню,
щедро віршами літо накрию,
на листи знов введу заборону,
із безсоння зніму охорону.
Незалежною стану від світу,
розішлю всьому світу привіти.
Відпущу в небо слово «чекаю»,
хай від справ більш не відволікає.
Жаль, це мрії майбутнього тільки,
а сьогодні чекаю нізвідки.
Може втомишся і в передгроззі
пілігрима спиню на порозі.
Надія - це прекрасно. 
