Сховалось літо за горою,
Про себе залишило лиш сліди.
І не було із осінню двобою,
Бо не хотіла взнать від осені біди.
Хіба секрет, що дуже постаріло?
Не переможе вже у цій борні.
Про себе щось тихенько бурмотіло...
Вмостилося зручненько у човні.
Куди тепер, нелегко у дорозі?
В далекий край - проблеми немалі.
І нишком витира гарячі сльози.
Летить за нею зграя журавлів.
Як важко покидати рідний край,
Кому про це все розказать?
Та хто відчує його жаль,
Нема дороги вже, на жаль, назад...
А осінь літні жалі відчувала,
Всміхнулася подрузі на прощання.
Її ж відхід чомусь не гальмувала.
Хіба хтось бачив сліз її ковтання?
Міленький дощ освячував дорогу,
А сонце заховалося за хмару.
Так жалко їм було оцю небогу.
Тепер їм треба шанувати нову владу...