Життя – то море,
Шторми – то горе.
А штиль – то спокій,
Сон останній, глибокий .
Вітри– то час,
Тумани – простір.
Як промінь згас,
Став темний острів .
Безлюдний острів –холодне серце,
Далеке людям, що то не зна.
Який то острів, що там ведеться ?
Які таємниці,яка новизна ?
Безлюдний острів в життєвім морі,
І хвилі б’ються об береги.
Зійде знов сонце,
Освітить простір,
До острова шлях віднайдуть кораблі .
Заселять, понищать, вирвуть живе,
Хто смерть там посіє її й віднайде .
Шукали скарби, вертатись ні з чим .
Пусті кораблі залишились пусті .
А острів палає,
Яскравим вогнем.
А острів вмирає,
І все в нім живе.
Пусті кораблі залишились у морі,
Замість скарбів знайшли собі горе.
Море поглинуло їх назавжди,
Лиш рештки їх б‘ються об береги.
І сотні, мільйони таких островів,
Незнайдених доки людьми.
У морі життєвім вкорочують дні,
Їм ті, хто шукають скарби.
