Вечір, пуста квартира..
На глухо замкнені вікна
Кожного дня рутина,
Кожного дня шум міста.
Дороги, такі знайомі,
І вивчений мною маршрут.
Поїхати б десь додому,
Туди, де мене завжди ждуть.
Той дім – щось із минулого
Із життя, що до 22-го.
Із життя такого короткого,
Але направду щасливого.
Той дім, що вже під уламками,
Той дім, ставши мов решето.
Той дім, поруйнований танками,
На життя не бувши приреченим.
А я все дивлюся в небо,
Думками лечу до дому.
На глухо замкнуті двері,
Щільно замкнені штори.
Шум від чужого міста,
Та ще більше чужої мови.
Шкода, що я тут не турист,
А жертва чиєїсь волі.