* * *
Немає пів кохання, милий,
втім, є надірвана струна.
Ти безуспішно тратиш сили,
не забринить для нас вона.
У безгомінні м'якше соло,
думки рівніші – не грішать.
Сприймає стримано твій голос
моя блукаюча душа.
Є постраждалі у цій битві.
Життя підказує – відбій.
Я вже не твій коханий витвір,
ти знищив сам мене в собі.
Нема в твоєму серці місця,
ти захистився від нещасть.
І хоч заплач, а хоч засмійся,
це шкоди серцю не завдасть.
О, скільки магії потратив,
щоб вгаснув наш щасливий день!
Хто дужче любить – більше платить…
Сльоза ж на груди не впаде…
Горить іще вогонь в каміні,
втішає полум'я свічок,
зціляє душу Паганіні,
і рим спокійний потічок.
Ми у словесної негоди
не відібрали почуття.
Втім крихти щастя, на твій подив,
я заберу в своє життя.