ТИ ЖИВИЙ
Ти живий ще…
І я жива!
Відмінили боги нам розстріл.
А безмовності тятива
випускає стрілу у простір.
Як болять у мені слова –
неспростовне признання дивне.
А стріла вже летить… Овва!
Чию ж душу скоріш настигне?
Сталось вже…
Та не в тому річ,
як волає в мені провина.
Чи ж розкаже безсонна ніч,
що душа чиясь невловима.
Ти живий ще…
Чи ж я… жива?
Ні усмішки, ні сну, ні звуку.
В тиші нині жаркі жнива…
обіцяють за гріх розлуку.
