Вітер вітру вітруган.
Ух ти ж, підлий хуліган.
Дуєш у ноги по ногах.
Грієш руки, топчеш ноги.
Вітер тепло задуває на пороги.
Дуючи дорогою.
Задуває у вікна.
Хоче пройти крізь шибки.
Задуває в щілину,
Надворі косить набік ялину.
Дме вітер, підлий хуліган.
Бажає рознести все у мотлох.
Але не виходить у нього.
Пищить і виє від нічого.
Вітер... вгамуйся!
Раптом, тиша...
Раптом знову вгору!
Здійнявся вітер вітруган.
І погнав дути далі по ногах.
