Коли осокори скорботять в гаю,
То два заглядають - чи точно в раю?
У вись ген прямують! У рай.
Аж до неба.
Комусь, безумовно, робити це треба.
І всім докладають, стоячи на варті,
Чи точно герої? Чи подвигів варті?
Шикують лелеками в клин батальйони,
І вітрам ладнають розвозити дзвони.
Ви тут не сумуйте! Там теж є робота!
І грунт захищати свободу - для зльота.
Бо кронами небо тримають вони,
Подалі та вище від лиха війни.
Щоб хтось ненароком його не зламав,
Ганьбой не прострелив, не заплямував.
Стоять осокори - небес вартові!
Свята охорона світанку - зорі.
=GrafBorisfen=
Отака халепка, малятки! Був дитячим поетом, а довелося вже стати й військовим поетом...
