ти й досі спиш, і бачиш сни чужі
гостри ножі_ завдячиш за пораду
свинцеві хмари, крижані коржі
отар заляканих прийдешністю почвари_
<
свідомий сон твій стереже морфей
луна молитви резонує з криком
лоскоче вени кров_ густа, мов клей,
нічийний сміх збиває з пантелику_
<
ти й досі спиш_ гріх віри стереже
тебе від тіні зрадженої тричі
між скронь пульсарів вітер мантру свище
і скиглить в ніч двійник з тупим ножем_
