Він пише їй записки,
перечитуючи по декілька разів,
Переплітає стрічкою,
А на більше, так і не посмів.
Жбурляє в кут кімнати,
Там їх вже чимало.
Йому би їх віддати,
Та все щось заважало.
Відвертість не про нього,
Ні він геть не з тих,
Шукав все ідеальну,
Щоб зупинився світ
Щоб все, що тільки в мріях,
Побачив на яву,
Він із жагою вірив
Що віднайде одну.
Оту, що лиш для нього,
І розум і краса,
Така вся виняткова
Така уся проста.
Світ справді зупинився,
Та був відсутній збіг.
Ця дівчина не з мрії,
І зовсім не і з тих,
Хто якось випадково,
Впадав йому у серце.
Вона була такою,
З якою доведеться,
Не грати в пусті ігри,
Що лиш на певний час.
Їй так важливі рідні,
І не важливий клас.
Їй важливий розум,
Вона із «не простих»,
Та щось у ній чарує.
Ні, вона не з тих,
Хто легко піддається
Улесливим словам,
Хто за багатством рветься,
За фаном по п‘ятам .
Та вмить в його очах,
Чи то в самому серці
Все спалюється в крах,
І він собі відверто ,
Зізнається в словах.
«Пусті ті ідеали
Тепер лише вона,
Моя любов, відрада»
Тепер він пише їй записки,
Перечитуючи по декілька разів,
Переплітає стрічкою,
А на більше, так і не посмів.
Так за часту буває,
Шукаєш щось да віриш .
А потім в дар приймаєш,
Те про що й не мрієш .
08.08.24
ID:
1019529
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.08.2024 08:27:18
© дата внесення змiн: 09.08.2024 08:27:18
автор: Анна Герасимчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
