Прапори над нашими могилами -
Лан пшениці і небес блакить…
Завжди будем молодими,
Як були в останню мить.
Більше не ятрять смертельні рани,
Не тривожать постріли гармат.
Ми були міцніші сталі,
Військо встояло… Але зазнало втрат.
Хай пливуть над нами сірі хмари,
І летять лелеки вдалечінь.
Хай до нас приходять мами,
Щоб оплакати своїх синів.
Хоч не бачите вже більше
І не чуєте ви нас,
Наші голоси – у тиші,
Наші тіні - серед вас.
Небо цвинтаря високе,
Важке небо… мовчазне.
Ми знайшли тут вічний спокій.
Біль пройде... А пам’ять – хай ніколи не мине.
(Олексій Мазур, Дніпро 2024)
