Серед днів холодних, непривітних,
У чеканні теплих літніх днів,
Серед мрій надуманих, тендітних,
Я малюю образ, що приходить з мрій.
Твій портрет я довго малювала
Той, що поселю в своїй душі.
Серед інших я не вибирала,
Образ твій навіяли дощі.
Ось малюю очі добрі, ніжні,
Посмішка прикрашує лице.
Як і всі, в житті ти, мабуть, грішний,
Хіба я на це роблю акцент?
Раптом ти зійшов з свого портрета,
Посміхнувся, поряд мене сів.
Мабуть, це була така прикмета,
Дощ тебе до мене ось привів.
Я до тебе хочу доторкнутись,
І відчути голос тихий твій.
Іноді боюсь поворухнутись:
Раптом, щоб не зник із моїх мрій...
