* * *
Я з тих, хто залюблений в дні променисті
Й радіє від того, що ночі безсонні,
Хто тягне за ранком стежинки росисті
І перший промінчик ховає в долоні.
Із тих, хто душею сягає до зірки,
Хто серцем підшукує слово для рими,
Хто думку формує для іншої збірки,
Хоч друзів дивує рядками старими.
Я болі сприймаю чужі, наче власні,
Бо помисли чисті, як води джерельні.
Люблю й поважаю мотиви сучасні,
А більш до вподоби полотна пастельні.
До критики схильна, учуся сумлінно,
Нові горизонти для знань відкриваю,
Я вірю в кохання відверто й незмінно,
Свідомо ним щастя своє вишиваю.
