Несу в собі я почуття
Й думки впродовж свого життя,
Які назовні виражаю,
Коли того я забажаю,
Але, звичайно, не лиш я,
А цілая людська сім'я,
Тому що кожен з нас їх має,
Бо думає і відчуває
Про те і те, що повсякчас
Оточує навкруг всіх нас.
Адже у цьому й полягає
Життя, яке крізь час минає,
Крізь час, який у певну мить
Його навік зупинить вмить,
Чого не вдасться оминути,
Бо так воно й повинно бути.
Тому не слід ховати їх,
Ні дум, ні почуттів своїх,
А слід цілком їх виражати
Й цим самим змогу надавати
Відчути повноту життя
Собі та іншим. Вороття
Повік не буде ж бо до нього,
Коли воно мине, ні в кого,
Хай як би не хотіли ми,
Бо народилися людьми
На світ цей, щоб на ньому жити
Із насолодою й робити,
Щоб дійсно з нею нам жилось
бажане усе збулось.
Євген Ковальчук, 19. 12. 2020
ID:
1013197
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.05.2024 22:35:10
© дата внесення змiн: 14.05.2024 22:35:10
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
