Хай іноді життя нас б'є в лице,
Коли того ми навіть не ждемо,
Але повір, колись скінчиться це,
Якщо ми все одно вперед йдемо,
Йдемо лише у світле майбуття,
Не зупиняючись ані на мить,
Аби впродовж всього свого життя
У нім на цьому світі щасно жить,
Так, як того і прагне кожен з нас,
Але також потрібно докладать
Усіх своїх зусиль нам повсякчас,
А не лише надії покладать
На того, хто поможе так, немов
Його обов'язок – допомагать
Проблем нам позбуватись знову й знов,
Адже він може теж їх безліч мать.
Він просто не говорить нам цього,
Щоб ми не хвилювалися украй
За нього протягом життя свого,
Що не у змозі їм покласти край.
Адже вони у кожного із нас
З'являються в житті в неждану мить.
Одні лікує, наче лікар, час,
А з іншими доводиться нам жить,
Можливо, навіть протягом життя,
Яке колись, та все-таки мине,
Й не буде вже до нього вороття,
Тому що в нас життя лише одне.
Тому прожити слід нам так його
На цьому білім світі, на якім
Ми живемо, щоб нам життя свого
Не жаль було покинути. У цім
І поляга його глибока суть,
Яку збагнуть повинні ми усі,
Яку думки та почуття несуть
У всій своїй небаченій красі.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2020
ID:
1013123
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.05.2024 21:42:44
© дата внесення змiн: 13.05.2024 21:42:44
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
