* * *
Я вже не чую, люба, мила,
не пригадаю, як і звав.
Взяли птахи на дужі крила
минулих зустрічей слова.
Як жити далі?
Ще не знаю.
Ти ніби є… та ні ж бо, ні.
Я цю любов не проклинаю
на самоті в холодні дні.
А лише спомини руйную,
нові придумую світи.
Здається, трішечки ревную,
ти не зі мною, з нею – ти.
Осінній сум.
Самотньо наче.
Одноманітні вечори.
Свіча сьогодні жовта плаче,
яскравим золотом горить.
Ще за вікном де-де багрянці
вітрисько весело пасе.
Закрутить осінь листя в танці
й зі мною в зиму понесе.
