Берези пишнокосі та стрункі,
Двори – у вогняни́х, рясних тюльпанах,
І аромати радісних бузків,
Які розквітли сьогорі́ч зарано –
Це ти, Лимане…
Лиманці – працелюбні та прості,
Йдуть на городи, тільки сонце встане.
Черемха пахне в зелені густій.
Від насолоди серце – ніби п’яне –
Весній, Лимане!
Десь кажуть. забарилися дощі.
Зате вітри шумлять… Куди не гляну –
Любистку кучерявляться кущі,
У квітнику невіста, біла панна,
Цвіти, Лимане.
Із клубу – голос пісні долина,
Бурхливі ноти хва́цького баяна.
Ми – мріємо. Хоч поруч і війна,
Хоч ще тривогу чути аж до Занок –
Живи, Лимане!
дай Боже, миру нам усім! Пане Миколо, мене прийняли до лав НСПУ. 
дякую за підтримку вірша
Приємно читати про знайомі місця. 
