Змінився сад…дерева аж до неба,
Широкий двір сумує за танко́м.
Зникає в винограднику потреба,
А за парканом поросло бузком.
Куди поділись мрії про майбутнє,
Роки здоров’я і кохання час?
Три рази в рік родина вся присутня,
А в думці будувалось все для нас.
Уже блукаємо у власному будинку,
Бо змолоду хотів лишити слід.
Якби нам повернутись на годинку,
Переконати роздивитись світ.
Для кого, Господи, ти все задумав?
Для кого світ чудесний сотворив?
Чому раніше я про це не думав
І скільки помилок я наробив.
Змінився сад… дерева аж до неба,
В опалім листі губляться сліди.
Їх залишати, люди, звісно треба,
Бо як іще, нас зможуть віднайти…
31.03.24р. Олександр Степан.
Дякую!
