Життя прокидалось раніше за мене.
А може воно взагалі і не спить?
Он поле чорніло, а стало зелене,
Пташки заспівали, мене щоб збудить.
А вітер приніс прохолодне повітря
І сонце ласкаво промінням торка.
Маленьких, старих і кому повноліття,
Вставайте! Бо плине життєва ріка.
Здається ще вчора для когось буяло,
А взавтра весь цвіт облітає до ніг.
Як швидко життя уночі проскакало
І видно на скронях уже білий сніг.
Та кожної ночі лягаю я спати,
З надією вранці прокинутись знов.
Почути пташок, що уміють співати
І в річці Життя, відшукати любов.
30.03.24р. Олександр Степан.
