Не дивує геть нічого, все змішалось, - сльози й біль, на душі вічна тривога, і невдячність звідусіль... Там де тонко там і рветься, де не ступиш скрізь граблі, неспокійно нам живеться, і майбутнє у імлі... Вже не віриться нікому, у напрузі ночі й дні, і старому й молодому, виживати на війні...