*****
Коли до серденька твого
Стукочуть темні почуття,
Щоб жити в нім впродовж всього
Твого єдиного життя,
Не відчиняй дверей його,
Щоб їх у нього не впустить,
Бо з ними протягом свого
Життя ти будеш лиш тужить.
Не прагнеш, певен, ти цього,
Бо ж надане усім життя
Нам не для того, щоб його
Труїли темні почуття,
А щоб лиш світлі почуття
У ньому завсігди* жили,
Щоб протягом всього життя
Щасливими ми всі були.
Тож в нього їх лише впускай,
А темні почуття жени.
Якщо їх маєш, йдуть нехай
Навік із нього всі вони.
Це можеш тільки ти зробить,
Хоч може хтось допомогти,
Але не станеться в ту мить
Того, якщо до цього ти
Зусиль не докладеш своїх,
А не надії покладать
На друзів будеш, адже їх
Тоді і може не бувать
З тобою поруч, щоб тобі
У тому радо помогти.
Отож повинен сам собі
В житті допомагати ти,
Щоб вибратися із біди,
В яку потрапив ти якось,
Ти самотужки міг завжди,
Не ждать, що допоможе хтось.
*Завсігди - розм. Завжди
Євген Ковальчук, 14. 11. 2020
ID:
1007206
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.03.2024 21:08:17
© дата внесення змiн: 01.03.2024 21:08:17
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
