Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Конотопська відьма (Давид і Голіаф)

У  дупу  зразу  посилала,  почувши,  мову  москаля,
Жидам  також  перепадало,  чортам  кістки  перемивала,
Що  аж  здригалася  земля.

Страшна  була  у  тому  гніві.  Було  тій  бабі  двісті  літ.
Стирчали  коси  в  боки  сиві,  а  очі  були  наче  сливи,
І  лаяла  на  чому  світ...

Як  заспокоїться,  потому,  а  «язикате»  вже  втекло,
Іде  й  буркоче  аж  до  дому,  іще  півдня  кляне  без  втоми
Те  москворотеє  брехло.

Коли  ж  у  настрої  бувала  й  ніхто  її  не  дратував,
Тоді  наріже  баба  сала,  часник  на  грінки  натирала,
Я  слухав  бабу  і  жував.

Казок  було  у  неї  доста  і  про  царів,  і  про  чортів,
Проте  де  є  яка  короста,  і  про  той  дзвін  що  біля  мосту,
Та  скільки  горя  з  москалів.

Багато  баба  знала  мов.  А  як  вона  про  теє  знала  -
Ніколи  те  не  відкривала.

Казки  усі  були  цікаві.  Із  того  що  запамʼятав
Перекажу,  як  раз  під  каву,  а  ви  вімкніть  свою  уяву  
Щоб  не  казали:  не  казав.

Давид  тинявся  по  Європі:  Бердичів,  Відень  і  Берлін  -
Нарід  такий  є  хитрожопий,  бо  як  робити  —  то  холопи,
А  меле  -  то  як  меле  млин.

Була  в  роду  тім  страшна  вада  —  смердючий,  наче  дикий  тхір,
Хто  б  дав  йому  яку  пораду:  як  збутися  отого  чаду,
Бо  тхнув  немов  би  сам  упир.

Хоч  бігав  в  баню  він  щотижня,  парфуми  цупив  у  Парижі
Та  чи  вдова,  чи  незаміжня  крутили  носа  як  від  крижня,
Бо  пах  гебрей  як  кнур  несвіжий.

А  ще,  не  дай  бог  як  злякати,  яка  біда,  нервовий  струс...
Коти  тікали  тоді  з  хати,  сусідам  очі  тре  ховати
Позаздрить  навіть  тому  скунс.  

І  знахарі,  і  парфумери  чого  не  радили  Давиду  -
І  мазали,  і  дупу  терли...
Таке  то  трястя  було  жиду!

З  Полтави  потяг  в  Конотоп  -  на  весь  вагон  два  пасажири.
Ні  цар  Горох,  ні  дід  Піхто,  кажу  всю  правду  —  руб  за  сто...
Терпіти  сморід  не  схотіли.

Єдиний  провідник  вагону,  закривши  двері  як  щільніше,
Хильнув  дві  кварти  самогону,  все  окропив  одеколоном,
І  дихав  так,  бо  так  простіше.

В  вагоні  двоє.  Діалог.  Той  потяг  рухався  по  плану,
Давид,  про  сморід  як  про  борг,  зробивши  паузу  як  в  торг,
Казав  про  горе  своє  пану.

А  пан,  послухавши  байдуже,  шморгнувши  носом,  разом  з  тим
Відверто  каже:  знаю  друже,  і  розумію,  навіть  дуже  -
Сам  мрію  маю:  стать  святим.

Колеса  мірно  стукотіли.  Немов  брати  в  одному  горі
Єднало  їх  єдине  діло:  щоб  стать  святим  й  щоб  не  смерділо  -
Ходити  легше  пішки  морем.

Нарешті  місто  Конотоп.  Юрба  зібралась  на  пероні,
Провідника  поклали  в  гроб  —  не  відмолився  схоже  хлоп,
Помер  як  ритор,  від  зловону.

Не  пан,  а  чорт  то  був  насправді.  У  Конотоп  їхав  до  відьми
Що  знала  як  тому  зарадить  дала  б  обом  на  те  пораду  -
Бо  байдики  вітають  сидня.

На  ганку  хати,  що  під  дубом,  кіт  в  окулярах  на  цепу,
Там  бабця  стара  і  беззуба  варила  варево  на  грубі,
Віночки  з  трав  кріпила  на  гачку.

Шалом,  бабусю!  -  привітались  двоє.  А  та  -  і  оком  не  моргнула.
Оце  то  зустріч  -  отакої...  Кіт  супив  чорні  брови  свої,
Русалка  з  гілки  шибонула.

Піднявся  вітер  наче  вий,  а  хата  ногу  почесала,  
Над  вуликом  злетів  бджолиний  рій,  із  яблуні,  мов  віжки,  глипнув  змій,
Сердито  бабця  гостей  запитала:

Якого  дідька  на  подвірʼї  такий  сморід?  Що  хочуть  з  неї  жид  і  бісеня?
Комусь  під  хвіст  насипле  солі!  Не  хоче  навіть  срати  поряд!
Ідіть  з  очей!  Хай  бог  звиня!

Почали  плакатись  про  горе.  Просили:  милосердно  поможи!
Волали  так,  наче  хором:  хоч  зірку  з  неба..,  випʼєм  море..,
Хоч  президентом  зробимо  —  скажи.

Їм  довго  баба  відмовляла.  Умовили  русалку  і  кота.
Нарешті  відьма  задню  дала,  у  путь  далеку  відіслала  -
Дорога  та  складна  і  непроста:

До  Ватикану  та  дорога.  У  римського  попа  є  те  що  треба  
Вона  не  знає  чи  є  змога,  дала  листа  і  насторгу:
Що  в  решті  стане  -  то  до  себе!

Давиду  дала  трохи  трав,  чорту  позичила  штани
Не  блиндайте  і  не  ловіте  гав,  не  витрачайте  час  на  марнослав,
І  встигніть  повернутись  до  весни.

Добути  треба  мешти  тата,  секрет  парфумів  та  ще  перстень.
Дала  їм  підземелля  мапу,  і  розказала  як  потрапить,
До  того  ж  -  самогону  з  перцем.

Відправила  обох  і  причастила  шматками  сала  разом  з  часником:
Відвадить  дух,  ляка  нечисту  силу...  Чорту  хвоста  в  штани  приторочила,
Підперезала  жида  мотузком.

Пішли  обоє  на  світанку.  На  пику  наче  два  брати.
Кіт  муркотів  вірші  на  ганку,  русалка  чистила  ковганку
А  їм  до  тата  треба  йти...

У  Ватикані  завжди  людно  —  свята  для  церкви  -  горОд  цапу.
Чорту  із  того  аж  паскудно,  гебрею  так  собі  марудно.
Що  б  там  не  як  -  у  них  є  мапа.

Шукали  хитре  підземелля.  Не  зразу  відшукали  вхід
Знайшли  нарешті  у  капеллі,  затим,  по  довгому  тунелю
В  пітьмі  блукали  слід  у  слід.

По  черзі  відчиняли  двері,  за  ними  -  наче  тіні  жахи,
У  склепі  панували  звірі.  Кишіли  кубла  гадів-зміїв,  
На  стінах  нудьгували  жаби.

Від  того  здибилось  волосся:  на  скронях,  сраці  і  усюди
Чи  то  воно  таке  верзлося?  Вони  на  цьому  світі  досі?
То  були  звірі,  чи  то  люди?

А  присвітили  —  оніміли:  вони  всі  на  одне  обличчя.  
І  навіть  чорт  —  на  що  був  смілий,  у  нього  руки  затремтіли
І  зуби  цокали  ритмічно.

Ось  за  останніми  дверима,  куди  вела  їх  відьми  мапа,
В  тумані  із  їдкого  диму,  без  мітри,  голий  і  без  гриму,
Вітав  прибулих  пілігрімів  в  червоному  плащі  сам  папа.

Обличчя  з  виразом  хорта.  Те  саме,  що  у  жаб  і  зміїв.
Чорт  аж  до  кінчика  хвоста  дрижав,  дістав  листа.
Гебрей  пердів  і  скрізь  посивів.

Та  тато  сам  до  них  озвався:  Ви  знову  вдвох?  Що  цього  разу?
Казав  обом:  не  зарікайся!  А  ви  мені  —  не  переймайся!
Ту  святість  що:  на  хліб  намазав?

До  чорта:  а  тобі  що  треба?  Дивись  пройшло  вже  скільки  часу.
З  землі  втекти  ізнов  на  небо?  Людей  усіх  уже  забембав?
Чорт  знову  до  святого  ласий?

Хоч  дух  святий  погано  тхне,  гебрей  схотів  бути  святим.
Тоді  ж  прийшов  він  до  мене,  молив,  що  він  будь-що  утне.
Тож  я  погодився  із  тим.

Він  мав  залізти  на  хреста  і  там  хоч  трохи  повисіти
Вечеря,  проповідь  проста...  Пробачте,  та  яка  мета!
За  святість  —  варто  потерпіти.  

Через  три  дні  —  уже  святий.  Дарма  тепер  що  сморід  трупний
Якщо  святий  —  то  дупу  мий,  брехати,  красти  —  теж  не  смій!
Не  будеш  хижий  і  підступний.
 
Чорт  нудьгував,  відверто  чахнув  —  поміж  святими  було  нудно
А  крім  того  смердів  як  пахнув,  що  проповідник,  який  Нахман  
Волів  туди  де  бруд  і  людно.  

І  я  тоді  йому  порадив:  віддай-но  святість  ту  гебрею,
А  разом  з  нею  свою  ваду,  всі  гроші,  статки  і  ту  владу
Та  не  жалій  більше  за  нею.

Назад  те  все  ніяк  не  вернеш.  Був  вибір  чесний  тільки  ваш.
Тож  пахнеш  ти  —  немовби  сереш.  А  ти,  у  святість  не  повернеш  -
Такий  дві  тищі  років  спаш.

В  листі,  що  ви  мені  принесли,  прохала  відьма  мої  речі.
Я  б  не  давав,  та  маю  чесно,  борг  повернути  їй  по-хресний,
Щоб  не  давив  на  мої  плечі.

Сказав  і  зник  як  розчинився,  немовби  сам  чеширський  кіт.
Чорт  самогону  враз  напився,  гебрей  з  розгону  охрестився  -
З  обох  холодний  капав  піт.

Ледь-ледь  прийшли  вони  до  тями.  Сказати  слово  —  аж  ніяк.
Бо  вилізли,  немов  із  ями,  з  новими  римськими  дарами.
Зоря  світила  —  то  був  знак.

До  Конотопу,  як  на  крилах,  летіли  начебто  за  мить
Бо  їм  обом  аж  так  кортіло,  немов  у  дупах  щось  горіло
Бог  бачить  все  коли  не  спить.

На  тому  самому  подвірʼї,  та  сама  відьма  вже  чека
Вона  все  знає  що  є  в  мирі,  скубала  на  подушки  пірʼя,
Русалка  драла  хропака.
 
Гебрей  і  чорт  упали  в  ноги:  ось  від  попа  тобі  дари.
Кажи  тепер,  заради  бога,  яка  платня  тобі  із  того?
Обручку,  мешти  —  все  бери.  

Парфуми  везли  —  то  для  жида,  чорту  для  святості  сандалі.
А  я  упораю  апсиду,  мені  обручка  для  завиду.  
Ото  й  усе.  Ідіть  вже  далі.

Немає  гірше  ніж  отак,  коли  здійснились  легко  мрії
Тепер  гебрей  вже  як  козак,  і  чорт  тепер  —  не  просто  так.
За  президентів  добродії.

То  як  про  вовка  йде  промовка  —  то  в  хату  зразу  хиже  лізе
Хто  президентом  зараз  —  Вовка,  а  хто  війною  до  нас  —  Вовка...
Отак  сміється  Мона  Ліза!  

Мораль:

Яке  смердить,  то  має  думи  —  дістати  де  які  парфуми.
Масла,  елеї  чи  олії  —  про  те  і  думи  його  й  мрії.

Чим  більші  в  чорта  ростуть  роги,  то  не  лякають  їх  дороги.
Брехати  ладні,  красти,  вбити  —  себе  святими  щоб  зробити.

Та  святість  їх  у  решті  решти  хова  копита  в  свої  мешти
Великі  роги  —  під  тіару,  розлогі  —  одягають  мітру,
Хвости  ховають  під  дзімарру,  парфумів  виллють  най  би  літру.

Їм  треба  заховати  вади  —  що,  як  святі,  то  як  безгрішні.
Щоб  зберегти  підступну  владу  —  і  то  не  жарт,  на  мить  не  смішно.

Навіщо  перстень?  —  запитання.  Ловити  душі  ваші  чисті!
На  сповідь  риб,  на  покаяння?  Ні.  Щоб  засмажити  і  зʼїсти!  

Скажу  «секрет  Полішенеля»:  на  сході  -  чорт,  а  в  нас  олень
Гебрея  баба  кличе  Зеля.  А  чорт  бомбить  її  оселю  -
Обом  потрібен  той  перстень.

Вже  на  останок,  щоб  підмести,  як  діти  в  школу  —  не  брешу
Хто  президент,  в  яких  він  мештах,  до  кого  бігають  у  решті
Куди  ховають  бариші?

Що  там  сховав  отой  рогатий?  Приніс  до  нього  божий  перст?
Для  чого  їм  той  римський  тато:  кому  війна,  а  в  тата  св́ята...
Банк  Ватикану  —  віри  хрест.

Нарешті  -  вишенька  на  торті:  вгадайте  як  же  звали  чорта?  
Порве  історію  у  прах.  Чорт  був  на  ймення:  Голіаф.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024

Вільні

Хто  б  і  де  вам  про  нас  не  казав
Те  куди  і  по  що  ми  ходили...
Всі  ті  книги  —  пусте,  марнослав.
Лиш  не  брешуть  козацькі  могили.

Ми  спочатку  приходимо  в  світ,
Ще  у  люльці  матуся  гойдає  -
Вже  ненавидим  підлість  і  гніт,
Душа  —  вільна,  як  птаха  літає.

Аж  допоки  не  йдем  в  засвіти,
І  допоки  бʼє  серце  у  грудях  -
Моя  доля  —  ти  вольна,  лети  -
Тільки  вільні  —  тоді  лише  люди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

ЗАКЛАД

В  країні  мрій  казок  та  див
Багато  міфів  —  хто  як  жив
Нічого  в  тих  краях  не  бракувало
Допоки  не  прийшли  чорти  кварталу

Усі  були  в  них  рожі  —  криворожі
І  цілі  теж  у  них  були  не  божі
Боги  все  переймалися  про  НАТО
Чортам  та  демократія  не  варта.

В  обід  разом  сідали  грати  в    шахи,
Чорти  у  купі  смажили  шашлик,
Народ  для  небожителів  —  комахи
Боги  не  ображалися  на  них.

Одного  разу  Бог,  програвши  в  карти,
Побився  з  чортом  на  такий  заклад
Усе  по-божому,  серйозно  і  без  жартів
Хто  програЄ  —  коня  цілує  зад.

Із  чого  почалося?  Ось  розкАжу:
Напився  чорт  і  враз  пішов  до  ражу
До  Бога  він  звернувся  при  усіх:
Робота  божа  —  просто  курям  сміх!

Робота?  Та  яка  робота?
За  стільки  років  не  відкрив  і  рота!
За  вас  працюють  тисячі  попів,
Набудували  міліон  церквів

Про  Бога  людям  кажуть  кожен  день,
А  скільки  молитов,  ікон,  пісень!
От  у  чортів  робота  непроста,
В  них  піт  щоденно  капає  з  хвоста...

Ні  слова  дяки!  А  яка  йде  слава?
Хоч  кажеш  правду  —  все  одно  не  правий!
Зʼявитися  на  люди  —  ти  не  смій
Де  клята  справедливість,  Боже  мій?

Підскочив  Бог  від  слів  чорта  завівся:
Та  ти  на  Землю  краще  подивися!
Мені  лиш  моляться,  а  служать  то  тобі  -
Поглянь  тату  які  малюють  скрізь  собі!

Думки  у  них  не  божі,  а  чортячі  -
Хоча  б  одне  дурне  тобі  віддячить?
А  тільки  просять:  Боже  поможи!
Усе  в  гріхах,  корупції,  олжі...

Ти  хоч  одного  з  них  до  Бога  наверни
У  мене  враження  що  світ  від  Сатани!
Тоді  розкажеш  про  мою  роботу,
Що  я  працюю  як  єврей  в  суботу,

Немов  боксер  лиш  оббиваю  грушу  -
Та  спробуй  врятувати  одну  душу!
Не  скиглити  щоденно:  бога  ради..
Немов  гебрей,  який  пригрівся  в  Раді!

Чорт:
То  ти  сказав.  То  -  є  твоя  ідея
“Якщо  до  тебе  наверну  гебрея”.
Побʼємося  з  тобою  на  заклад
Якщо  програєш  —  у  коня  цілуєш  зад!

І  до  бармена:  дай  єлея!  Всім  —  єлея!

Не  стало  Богу  чорту  уступати,
Раз  виклик  кинуто  -  то  тре  відповідати.

Домовились,  що  ставлять  править  блазня
Продажного,  смердючого  жида,
Якого  не  відмиє  навіть  лазня
І  ні  свята,  ні  вогняна  вода.

Що  урод  той,  потвора  та  пихата
Урешті  перестане  всім  брехати,
Підійме  очі,  звернеться  до  Бога:
Спинися  мить,  ти  щастя  й  перемога!

Любов  твоя,  не  гроші  правлять  світом!
Я  житиму  за  совісті  завітом.
Світ  божий  —  ти  такий  прекрасний!
Саме  про  це  домовились  закластись.
_________________________________
_________________________________
Наступний  день  в  подобі  Єрмака,
Начальника  якогось  там  ОПе,
Зʼявився  чорт  до  блазня-слимака,
Те,  як  опудало,  напилося  й  хропе.
_____________________________
О  найсвітліший!  -  розпочав  із  фрази,
О  наймудріший!  -  ще  додав  він  хльору
Той  рохнув,  як  свиня  від  сказу,
За  мить  був  ладен  дати  звідти  дьору.

Немов  орел  завжди  в  трудах  і  славі
Піклуєшся  про  світ  і  за  народ...
Слова  сподобались,  зігріли  серце  гаві  -
Він  не  чекав  подібний  поворот.

Хоч  знав,  що  скрізь  його  не  люблять
І  кожної  хвилини  вже  чекав
Ось-ось  прийдуть  і  шкіру  зайди  злуплять
За  те  що  крав,  за  те,  що  всім  брехав.  

Життя  у  фарбах  посміхнулось  знову
Хоч  блазень    він,  те  все  одно  талан
Така  розмова  —  просто  ліки  словом
Він  же  актор  -  не  “лох”  і  не  баран!

Із  Чегевара  майку  одягнув,
На  пузо  хрест,  з  лампасами  штани,
Та  чорт  його  ідею  не  схвалив:
Або  штани,  або  хреста  зніми!

На  пиці  вуса  Йосипа  малюй,
Наган  і  Маузер  до  литок  причепи,
Кашкета  шкіряного  примудруй  -
Щоб  мавпи  лізли  зразу  на  стовпи.

Гигикав  чорт  з  начальника  дурного  -
Та  що  поробиш  як  воно  убоге!
І  навіть  вже  жалів  у  думці  Бога  -
Коли  тупе  —  то  чорту  краще  з  того.

Тупе  простіше  будь  на  що  купити  -
Із  дурня  дурня  —  без  проблем  зробити  .
З  таким  завданням  впораюсь  на  раз.
Мармиза  Бога  буде  просто  клас!

Тінь  батька  Гамлета  сахнулась  від  стіни
І  чорт  відчув  удар  нижче  спини:
Не  забувай,  чортяко,  хто  всевишній...
Я  так  копну  —  копита  будуть  лишні!

Чорт  почесав  те  місце  від  удару
Не  варто  від  богів  чекати  “дару”
Їм  байдуже  -  не  гірке,  не  солене
Чом  маю  вигрібать  лайно  зелене?

Мій  “бідний  Йорік”  —  знову  у  печалі
Собачий  вальс  він  грає  на  роялі.
Куцим,  обгризеним  до  культя  пальцем...
Хоч  кришкою  прикрий  небриті  яйця!

Чи  будем  реготати  із  тогО?
Та  час  до  справи:  заклад  на  його!  

Жид  і  робота  -  Гамлет  у  засланні:
Пить  чи  не  пить  —  не  є  питання.  
Допоки  є  що  красти  й  пити  -
Що  варто  дурнику  просити?

У  чорта  нерви  просто  як  струна  -
Про  бога  світ  згада  коли  війна!
Побіг  пройдисвітів  довкола  пошукати,
Щоб  хто  із  них  війну  міг  розпочати.

Шукав  недовго.  У  сусідів
Смердючий  тхір  на  троні  сидів.
Його  умовив  за  хвилину  -
Іти  війною  на  країну

Чужому  тхір  завжди  завида,
Чуже  украсти  й  справа  жида,
В  Омані  справу  охрестили,
Скріпили  кровʼю  —  літак  збили.

Їх  зграя  -  гірша  за  вовків,
Відома  в  злочинах  віків.

Злякався  і  чортяка  трохи  -
Як  чорт  зі  скрині  виліз  Мефістофель
Щодня  з  екранів,  підле,  намовляє:
Що  все  буває  і  усе  минає...
Мав  чорний  рот  (не  від  шовковиць)
Між  люди  звався  Арестович  -
Герой,  стратиг,  аніка-воїн
І  ветеран  всіх  в  світі  воєн.
Гадюка  не  всидить  в  горшку  -
Брехня  то  ж  шило  у  мішку.
Вона  й  чорту  уже  набридла  -
Позбувся  чорт  отого  бидла.

Народ  простий  за  правду  бʼється,
А  блазень  краде  і  сміється,
В  борні  смертельній  з  морем  зла,
“Єрмак”  “виховує  козла”.

Коли  на  нього  все  повісять:
Зерно  і  зброю  -  зʼїли  миші...
Він  то  не  знав,  а  те  -  не  хтів  -
Не  бачить  кішка  пацюків.
Навколо  всі  його  дурили...
Невже  то  злочин,  Боже  милий?
Коли  до  прірви  йде  дорога  -
Там  і  дурне  згадає  Бога!

Бог  мовчки  на  оте  дивився  -
Не  міг  утрутитись  —  забився,
А  чорта  й  далі  вже  несло  -
Отак  завжди  як  поруч  зло.

Стрибає  зло,  мов  на  коняці  -
Бог  з  пересердя  дав  по  сраці:
Агов,  сильніше  струсону!

Чорт:  
Ти  сам  створив  у  світі  Сатану!
Якщо  вже  Сатана  —  мій  батько,
То  ви,  виходить,  дід  чи  дядько.  

Бог:
Я  —  світло!  Світ  не  родить  темінь.
Ти  перший  кинеш  в  мене  камінь,
Коли  збрешу  хоч  би  на  йоту:
Зло  світу  —  не  моя  робота!

Зло  проявляється  лиш  тоді
Коли  добро  є  у  природі
Без  світла  теміні  немає:
Ніщо  -  себе  не  визначає.

Ніщо  з  нічого  не  зʼявилось  -
Воно  лиш  в  світлі  проявилось,
Не  народилось,  а  збулось,
Коли  в  ніщо  зʼявилось  щось.

Без  світла  не  буває  тіні
Та  тінь  —  не  сонця  то  робота...
Хто  дурень,  зрозумієш  нині,
Коли  дурне  відкриє  рота.

То  я  —  ніщо?  -  чорт  стрепенувся,
Отримав  ляпаса,  запнувся.

Ти  —  щось.  Породження  нічого
Та,  певно,  не  творіння  Бога!

Сердито  чорт  узявсь  до  діла  -
Лишитись  в  дурнях  не  кортіло!  
Як  від  гебрея  слів  добитись?
Простіше  чорту  охреститись.

Немов  рідке  гівно  підняти  -
Руками  зась,  коли  нема  лопати.
Від  сонця  чорт  у  тінь  заліз  -
В  очах  чортячих  повно  сліз:

Скоріше  рак  у  горах  свисне
Чим  те  пихате  і  зависне
Навернеться  в  душі  до  Бога  -
Жадобі  перевтілитись  незмога!  

А  блазень  всім  розкаже  скоро:
Нелох,  нетряпка,  а  гарант!
Все  робить  так  як  учить  Тора
У  цьому  він  завжди  талант!

Із  ранку  блазень  дудлить  кварту
Чорту,  чим  далі,  не  до  жартів  -
От  от  заллють  під  шкіру  сала.
Тоді  усе  -  пиши  пропало.  

Наш  чорт  здаватися  не  звик  -
Побіг  у  Раду.  За  кадик
Узяв  він  блазня  там  одного
Йому  жалівся  як  до  Бога:
О  бідний  Юзік!  Я  до  тебе:
Піди  до  дурня  і  скажи,
Щоб  він  сказав  (то  дуже  треба)
Такі  слова  ...    перекажи.
Ато  пущу  тобі  я  кишки!
Ходити  будеш  тільки  пішки!
З  собою  Лисого  візьми  -
Знай:  від  суми  і  від  тюрми...
Ніколи  ти  не  зарікайся
Скажіть  йому:  молись  і  кайся!

Та  блазню  все  по-барабану
Вдає  героя  непристанно
На  сцені  Гамлета  він  грає  -
Тож  друзів  вже  в  нього  немає.

Пʼять  літ  пройшло  як  діти  в  школу,
Скажу  серйозно  для  приколу:
Час  вийшов  бАйдики  вам  бити!
Гебрей  волає:  Що  робити?

Прибіг  до  чорта  він  і  просить
Що  нам  робити?  -  аж  голосить:
Та  годі  скиглити!
Все,  досить!

Скажи  нарешті:  мить  спинись!
І  як  на  вибори  хвались,
Не  можна  зараз  їх  робити  -
Воєнний  стан.  Усім  терпіти!
Іще  рік-два,  чи  трішки  більше
Сам  бог  терпів.  Терпіть,  щоб  гірше
Сусід  із  дуру  не  зробив  -
Брехні  коли  бракує  слів?

Народ  не  вірить  брехуну  -
Пита  про  статки,  про  війну.
Тремтить  чортяка  вже  з  хвоста
Ось-ось  настане  мить  ота!

Вже  мав  би  бігти  він  до  Бога,
Упасти  в  ноги  за  дороги,
За  гроші  каятись  прийде  -
Пиха  одразу  пропаде.

Але  дурне  —  то  як  короста.
Уже  нема  терпіння  в  доста,
Вкруги  війна,  у  всіх  біда  -
Йому  -  що  з  гусака  вода  
 
Гешефт  він  робить  геть  на  всьому
Краде  у  всіх,  краде  без  втоми.
Коли  поперло  -  треба  брати!
Не  знає  міри  коли  хватить.

Як  та  свиня,  що  у  корита
Чорт  вже  як  чорт  прийшов  відкрито:
Я  —  чорт,  служитель  ночі  й  пекла,
Що  з  Богом  бореться  запекло.

Кажу  тобі:  звернись  до  Нього  -
Про  допомогу  попроси.
Завжди  поможе  всим  що  зможе  -
Ти  ж  бо  не  чорт,  а  людський  син!

Гебрей.  Не  заважай.  Я  сам  тут  Бог!
Оце  і  це  візьму...  І  ще  я...

Чорт  мовчки  придушив  гебрея.
Огидну  голову  він  стяв,  у  торбу  кинув...  
Він  —  програв...

Іде  із  торбою  до  Бога:
Твоя,  Всевишній,  перемога.
Брудну  занадто  мало  душу
Заклад  програв  —  те  визнати  я  мушу.
Чорт  у  закладі  -  не  свиня
При  всіх  цілую  зад  коня...

(Цілує  і  кидає  торбу  до  ніг.  Бог  дістає  з  торби  голову)
О  бідний  Йорік!  Знав  тебе  я
Стовідсоткового  гебрея,
І  те  що  крав,  і  що  брехав,
Любив  і  славу  й  марнослав.

Чорт  душі  завжди  з  світу  зводить,
А  ти  забув,  що  все  проходить!
Навік  замовкли  тепер  губи  -
Забув  про  совість  —  чекай  згуби.

Був  Труфальдіно  із  Бергамо!
І  бігав  між  двома  панами.
Вдавав  із  себе  Сірано  ти,
Служив  котом  і  Бегемотом
Ти  міг  зіграти  Тітку  Розу,
А  зараз  тільки  Берліоза.
Колись  ти  міг  мені  б  сказати:
Я  ж  Бог,  я  мушу  всіх  прощати!
Я  і  прощаю  всіх  таких  -
Беру  на  себе  оцей  гріх:
Не  треба  їм  Страшного  Суду  -
Їм  з  пекла  вороття  не  буде.

Всім  завойовникам,  пройдисвітам,  тиранам:
Життя  -  негідне,  то  і  смерть  -  погана!
Із  праху  вашого  погана  навіть  глина  -
Вино  тече  і  не  забʼєш  щілини.

(до  чорта)
Тебе  лякати  пеклом  -  смішно,
(Не  для  людей  -  вважаю  лишнє)
Ти  ж  в  чому  виріс  —  в  тім  живеш  -
У  пекло  двічі  не  війдеш.

Ти  —  просто  чорт,  а  це  —  чортище.
Що  з  ним  зробив  —  тобі  не  грішне,
Тобі  ще  й  дякувати  маю  -
Таких  як  цей  —  не  пробачають!

(до  залу)
Важка  у  Бога  вся  робота  -
Багатсько  в  світі  ідіотів...
А  що  накажете  робити?
Доросле  людство?  —  гірш  ніж  діти.
Кому  ви  молитеся  й  досі?
Хто  краще  бреше?  І  голосить?
Які  чорти  у  вас  при  владі?!
Ви  їх  обрали!  Чого  ради?
Пройдисвіт  знову  змінить  блазня  -
Це  не  життя,  а  в  пеклі  лазня.

Навіщо  ходите  молити?
Достатньо  просто  не  грішити.
За  гроші  продаєте  душу  -
Я  вас  за  те  прощати  мушу?

Чи  може  купите  прощення?
Мій  суд  -  не  ваш.  І  я  -  не  Беня.  
Верблюд  пройде  крізь  вушко  голки...
Кому  казав?  Усе  без  толку!  
Ви  сподіваєтесь  на  рай?
Він  тут.  
Чортів  лиш  не  пускай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024

Жаба в окропі

 Сер  Адольф  Зельтцер  сидів  у  мʼякому  кріслі  навпроти  екрану  телевізора,  смакував  своє  улюблене  вино  і  насолоджуючись  ранком,  дивився  як  з  великого  екрана  зелена  жаба  розповідала  новини  вчорашнього  дня  у  світі.  
 Людські  обличчя  дикторів  швидко  набридали  і  до  того  ж  могли  робити  різні  лексичні  помилки,  а  велика  зелена  жаба  ніколи  не  помилялась.  Цей  образ  запропонував  якось  ШІ  і  науково  виважено  обґрунтував  це  тим,  що  зелений  колір  найкраще  заспокоює,  а  жаба  серед  усіх  звірів,  які  є  несвідомими  слугами  Машіаха,  найбільш  віддана  його  справі.
 ШІ  також  пояснив  людству  навіщо  бог  створив  людину  —  найскладніше  питання  будь-якої  релігії.  Звірі  є  несвідомими  слугами  Машіаха,  а  людина  —  це  свідомий  слуга,  який  любить  свого  хазяїна.  Що  кожна  дитина  з  народження  є  дитям  Машіаха  і  тому  має  його  любити.  З  народження  дитина  отримувала  рівень  0  —  це  рівень  “прайвет  всемогутнього”.  Далі,  в  залежності  від  її  успішності,  до  20  років  вона  мала  досягти  рівня  “молодшого  слуги  всемогутнього”.    В  залежності  від  ступеню  віри  та  відданості  Машіаху  юнаки  і  дівчата  отримували  підвищення  аж  до  рівня  старшого  і  головного  слуги.  Надалі  ШІ,  оцінюючи  старання  і  регулярність  поклоніння  Машіаху,  на  основі  конкурсу  обирав  серед  них  тих,  які  були  гідні  звання  “героїв  Машіаха”.  Цей  рівень  уже  не  передбачав  необхідності  працювати  і  відвідувати  щотижневі  зібрання  “слуг”,  а  був  зобовʼязаний  раз  на  місяць  у  прямому  радіоефірі  прославляти  велич  Машіаха  та  розповідати  про  його  подвиги.  Найвищий  рівень  “героя”  призначався  тим,  хто  найбільш  досконало  і  красиво  розповідав  про  майбутні  здобутки  всемогутнього  і  вони  переходили  на  наступний  рівень  “свідків  Машіаха”.  Привілеїв  там  було  ще  більше.  Найвищим  званням  в  цій  номінації  були  “праведники”.  Вони  мали  честь  фінансувати  апарат  Машіаха  і  декілька  разів  бачити  його.  А  також  могли  звертатися  до  нього  через  відданих  “обраних  Машіаха”.  Той,  хто  досягав  рівня  “героїв”  отримував  звання,  титул  і  герб,  який  передавався  у  спадок  до  третього  коліна,  а  з  рівня  “праведників”  до  сьомого  коліна  нащадків.  
 Ті  хто  не  вірив  у  могутність  Машіаха,  а  сповідували  застарілу  віру  у  Ісуса  Хреста,  визнавались  язичниками-християнами  і  здебільшого  позбавлялись  перспектив  особистого  зростання.  В  окремих  випадках  могли  бути  позбавленими  спадкових  привілеїв  та  бізнесу.
 Від  застарілих  виборів  людство  відмовилось.  Навіщо  витрачати  час  і  гроші,  якщо  ШІ  з  вірогідністю  99,  9%    визначав  найбільш  досконалого  претендента?  Цей  крок  був  вимушеним  під  час  введеного  воєнного  стану  ще  більше  ста  років  тому,  але  ця  ідея  так  сподобалась,  що  від  примітивного  голосування  вирішили  відмовитись.
 Тож  сер  Адольф  Зельтцер  сидів  у  мʼякому  кріслі  і  дивлячись  на  зелену  жабу  писав,  творив  нову  проповідь  до  свята.  Текст  “Нового  Заповіту  Машіаха”  не  дозволяв  надто  вільно  сумніватися  в  його  недосконалості,  тому  промови  в  законодавчому  порядку  мали  починатися  словами  “Слава  Машіаху!”,  а  закінчуватися  обовʼязково  “...да  буде  воля  великого  Машіаха!”.
 Дуже  мало  народів  ще  існувало  на  Землі  які  не  були  охоплені  цією  релігією.  Зелена  жаба,  використовуючи  технології  гіпнозу  та  НЛП,  за  півгодини  перегляду  могла  зробити  з  розумної  людини  кого  завгодно:  люди  починали  вірити  що  вони  нащадки  Чингізхана,  Сталіна,  лейтенанта  Шмідта,  бастарди  Святого  Моісея  і  королеви  Марго,  царя  Соломона  і  Ліліт,  фараона  і  інопланетян.  Саме  тому  ШІ,  за  допомогою  сучасних  програм  чітко  слідкував  скільки  часу  кожна  людина  дивиться    на  “зелену  жабу”...  
(далі  буде).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014430
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024

17 миттєвостей осені

 Надворі  стояла  осінь  24-го.  
 Агент  Козир  йшов  по  коридору  своєї  рейхканцелярії  ОП  до  кабінету  Зеленберга.
 Адольф  Путлер  сидів  у  своєму  бункері,  гриз  нервово  нігті  і  чекав  новин  з  фронту.
Десять  з  половиною  років  з  моменту  анексії  Криму.  Обіцяна  триденна  СВО  тягнулася  третій  рік,  а  очікувати  кінця  війни  було  годі.  У  22-му,  окрилений  підтримкою  Китаю,  запевненнями  Нетаньяху  та  ради  православних  рабинів  РФ...  А,  що  тепер  про  це  згадувати!  Коли  ти  зробив  собі  таку  кількість  двійників,  то  автоматично  сам  стаєш  одним  з  них.  Тепер  будь-хто,  навіть  той  же  пацюк  Шойгу,  не  кажучи  про  Патрушева,  навіть  він,  міг  утнути  що  завгодно,  маючи  в  рукаві  кількох  двійників.  О  майн  гот!  О  майн  кампф!  Лаявся  він  про  себе,  згадуючи  що  колись  він  працював  у  Німеччині.  
 Вічно  непохований  Ілліч,  точніше  його  забальзамоване  тіло  на  потойбічному  рівні,  за  звичкою,  підслуховувало  думки  живих  із  охорони  та  медперсоналу  —  вони  уже  готували  місце  поряд  з  ним  для  ще  одного  вождя.  Підготовка  мала  кодову  назву  “приставна  розкладачка”.
 “Вождь-утікач”  —  вічнолегітимний  Віктор  який  Федорович  на  мавзолей  не  розраховував,  а  мріяв  лише  набити  собі  нове  татуювання  в  районі  сідниць.  Напис  він  вигадав  сам:  Дон  БАС,  але  вибір  малюнку  тату  для  його  мізків  було  вже  занадто  складним  завданням.
 Бульбо-вождь  у  своєму  заміському  палаці  мріяв  про  вічність  -  вічність  свого  панування,  але  його  фантазії  не  виходили  за  межі  жіночих  військово-комуністичних  тваринних  ферм  та  політичних  концентраційних  таборів  опозиції.
 Рейхсмаршал-олєнєвод  Шойгу  чомусь  потрапив  у  немилість  вождя  тому  тепер  увесь  вільний  час  займався  своєю  улюбленою  справою  —  маралами  та  ловлею  риби.
 Рейхсміністр  пропаганди  Пєсков  разом  з  ексканцлером  Медведєвим  не  дозволяли  собі  розмірковувати  над  майбутнім  рейху  —  бо  “х...  його  знає  що  там  завтра  буде”  -  на  все  воля  божа!  Проте  нерідко  дозволяли  собі  “залити  очі”  дорогою  закордонною  горілкою,  закусити  чим  бог  послав  і  відвідували  казкове  царство  Бахуса  досить  регулярно.
 На  іншому  кінці  світу  теж  насувалися  хмари.  Погода  була  як  кажуть  “бабине  літо”:  сонячно  але  не  жарко.  Як  завжди  ділили  крісло.  І  відстань  від  крісла  визначала  відповідні  звуки,  які  видавала  одна  чи  протилежна  сторона.  Бережи  бог  Америку!  -  єдине  що  було  завжди  незмінним  у  їхніх  промовах.
 На  території  Західної  Європи  —  хто  в  ліс,  а  хто  по-дрова.  Говорять  про  одне,  дивляться  на  те  що  скажуть  Великі  Східні  Острови,  а  дбають  про  власні  гроші  та  рейтинги.  В  цілому  підтримують  українців  боєприпасами,  старою  зброєю  для  утилізації,  найбільше  моральною  та  глибокою  стурбованістю.
 На  цьому  боці,  в  столиці  і  в  рейхсканцелярії  усім  керував  Андрій  Борисович  Штірліц  (позивний  Козир).  Його  правою  рукою  і  другом  був  начальник  таємної  поліції  Олег  Мюллер  (позивний  Татарин)  —  людина  без  лестощів  віддана  будь-якому  режиму,  “істинний  арієць”  -  тобто  справжній  виродок.  За  що  його  і  цінували  при  всіх  канцлерах.
 Усі  інші  персонажі,  починаючи  з  Сивочолого  (позивні  “Порох”,  “шоколадний  Заєць”,  “сука  православная”,  “Гетьман”,  “5  канал”,  “ПР”,  “ПСУ”,  “ЄС”,  “святий”  і  ще  “Томос”),  закінчуючи  “дамою  з  косою”  або  “жінкою  на  колясці”,  вона  ж  “баба  з  яйцями”,  вона  ж  “кобила  на  лабутенах”,  зараз  були  мало  цікаві  його  Рейху.  Здебільшого  вони  крутились  в  околицях  Банкової  та  через  продажних  осіб  некорінної  національності  намагались  показати  свою  корисність  новому  канцлеру.  Більше  хвилювання  викликали  персонажі  Рейх  Ради  такі  як  радистка  Безугла.  Вона  вже  багато  разів  засвітилася  на  намаганні  звабити  когось  з  військових  генералів  та  завагітніти.  Але  генерали  не  сприймали  її  належним  чином  і  вона  вже  вкотре  отримувала  відмову.  Їй  ніхто  не  розказував  своїх  планів  і  це  “куйовдило”  її,  гірше  ніж  ПМС.  І  другий  персонаж  —  дуже  схожий  на  тих  приматів  від  яких  потім  пішли  мавпи,  має  позивні  “Давид  Браун”,  “Хламідія”,  “АраХамія”,  “грузин”,  “абхаз”,  “син  лейтенанта  Шмідта”  і  “Єтті”.  Так  от,  цей  персонаж  виклика  у  шандартенциркуля  Козира  глибоку  внутрішню  гидливість  починаючи  з  того  як  від  нього  смерділо,  що  воно  несло  і  на  що  було  здатне.  В  цій  особі  не  було  нічого  людського.  На  його  переконання  це  нащадок  тої  людиноподібної  мавпи,  яку  більше  ста  років  назад  зґвалтували  в  горах  місцеві  бомжі.  Що  можна  очікувати  від  того  —  він  ніколи  не  знав.  
 В  результаті  домагань  згаданої  секс-радистки  навіть  прийшлось  відправити  в  заслання  на  острів  Ельбу  (Туманного  Альбіону)  одного  з  відомих  генералів.  Але  цей  прикрий  випадок  був  навіть  на  руку  йому  та  інтересам  Верховного  канцлера  (навіть  обох).
 Щоб  картина  17  миттєвостей  була  повною,  треба  хоч  парою  слів  згадати  особу  Зеленберга,  до  якого  він  саме  зараз  прямував.  І  ці  два  слова:  “Друг  Хламідії”.
 Остання  миттєвість  цієї  осені:  гестапо  створило  новий  рід  “вафен  СС”,  який  назвали  досить  непримітною  абревіатурою  ТЦК.  

 Агент  Козир  йшов  по  коридору  рейхканцелярії  до  кабінету  Зеленберга.  Усі  без  виключення  знали,  що  він  російський  шпигун,  але  у  нього  все  було  під  контролем  і  кабінет  шефа  Зеленберга  він  відкривав,  як  завжди,  ногою,  традиційно  вітаючись  словами:  як  справи,  "зелений  торчок”?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014344
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024

Що таке добре, а що таке погано?

Що  таке  добре,  а  що  таке  погано?
Люди  не  рослини  або  тварини,  які  просто  народжуються  і  вмирають.  Люди  народжуються  щоб  зробити  цей  світ  кращим  або  ж  гіршим.  Ті,  що  роблять  його  кращим  -  хороші  люди,  а  ті  що  роблять  його  гіршим  -  погані.  Ті,  хто  знищує  поганих  -  хороші  люди,  а  ті,  хто  допомагає  поганим  існувати  -  ще  гірші  ніж  просто  погані.  Та  сама  логіка  стосується  суспільних  систем,  теорій,  релігій,  держав,  організацій  тощо.

Це  не  Епікур,  це  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013807
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024

Ангельське терпіння

Ангельське  терпіння
(межа  терпіння)

Ніхто  ніколи  не  рибалив  на  Хероні
Вода  якої  живить  стрімку  Лету...
На  березі,  чекаючи  Харона,
Душа  стояла  з  крилами  поета.

Понуро  в  воду  очі  загубила,
Криваві  сльози  крапали  до  ніг
І  тихо  як  вовчиця  вила,
І  плакав  з  нею  кожен  хто  як  міг

Сам  цар  Аід,  почувши  те  ридання,
На  берег  вийшов,  сльози  з  щік  ледь  стер,
Шморгнувши  носом,  замість  привітання:
Що  сталося,  скажи  душа,  хто  вмер?

Ще  трохи  і  у  пеклі  буде  повінь  -
Вже  води  Стікса  прагнуть  через  край.
Я  хочу  чути  зараз  твою  сповідь.
Одразу  починай.  Часу  не  гай.

Я  ангела  душа,  тож  маю  крила,
Той,  ангел  мій  —  добріший  за  усіх,
Але  тепер  навік  осиротіла,
Бо  ангел  мій  узяв  на  себе  гріх.

Ніщо  уже  мене  не  може  втішить
Бо  він  убив.  Людину  ангел  вбив!
Але  убив,  щоб  врятувати  інших  -
Такий  страшенний  злочин  от  зробив.  

Нехай  боги  почують  це  моління
Душа  у  ангела  страждає  з  ними  теж,
Хоч  в  ангелів  і  ангельське  терпіння,
Але  й  воно  виходить  не  без  меж.

Земна  людина  —  божеє  творіння,
Їй  ангела  дають,  щоб  захищав,
Але  чи  стане  в  ангела  терпіння,
Зробити  треба  що  щоб  він  карав?

Коли  людина  ріже  його  крила,
Коли  вона  пускає  його  кров  -
У  ангела  найбільша  в  світі  сила.
Та  сила  —  є  терпіння  і  любов.

А  те  створіння  несло  шкоду,
Брехало,  крало  майже  скрізь,
Запізно  дмухати  на  воду...
Наразі,  вибачайте,  не  до  сліз.
Не  до  вмовлянь,  байок  чи  казок,
Не  час  і  про  закон  згадати  -
Тварина  дика  хвора  сказом...
Згорів  одвірок  —  гори  й  хата?

Не  плач,  душа!  Кого  твій  ангел  вбив?
За  кого  із  земних  узяв  він  гріх?

За  того,  що  народ  дурив,
А  ворогу  вклонявся  аж  до  ніг.
В  Омани  їздив  до  катів
І  оборонцям  шкодив  де  як  міг.
Мерзенний  щур  й  той  совість  має,
А  цей  —  гидкіших  не  буває!

Аід  свої  насупив  брови  -
Такого  в  світі  мертвих  не  було
Щоб  ангела  душа  та  щире  слово
За  правду  постраждало  й  не  жило.

Самі  боги  а  також  їхні  діти
Щось-де  збиралися  терпіти?
Зевс,  Посейдон  і  їх  дружини?
Чим  більший  бог  —  тим  більш  скотина!
Ледаче,  жадібне,  пихате,
А  діточки  —  ще  гірш  за  тата!

Одну  людину?  Хоч  весь  люд!
На  божу  примху  легко  вбʼють!
Як  людожерам  треба  жерти...
Чим  більший  бог  —  тим  більші  жертви!

(Про  свого  батечка  згадав,
Який  своїх  діток  ковтав...)
Яке  терпіння  треба  й  змоги
Що  їм  закон?  Вони  є  боги!
Як  шторм  у  морі  душі  зводить,
Несуть  погибель  вони  роду.
Лишити  зраду  царювати  невже  краще?
Той  ангел  він  не  є  пропащим!
Бо  ворога  убити  —  то  не  гріх
Він  мав  убити  і  то  зміг.

Невинен  ангел!  
Так  Аід  сказав:
Слугує  смерті  підлість  і  олжа!
У  всякого  терпіння  є  межа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024

Друзі

Микола  друг,  та  друг,  як  справжній  жид:
Він  вірний  поки  вигідно  йому  -
З  Христом  готовий  йти  на  хресний  хід
Його  й  продасть  як  знайде  то  кому.

Є  друг  Іван  —  словами,  як  елеєм:
Наобіцяє,  небом  присягне  -
Хитріший  за  одеського  єврея,
Бо  бреше  так  що  оком  не  моргне.

Є  Вова  -  друг  країни  і  держави.
Ті  двоє  —  немовлята  перед  ним.
Продасть  усіх  за  філіжанку  кави,
До  нитки  роздягнувши  перед  тим.

З  такими  друзями  і  ворогів  не  треба  -
Обкрадуть,  зрадять,  а  як  треба  —  вбʼють.
Дарма  солодкої  чекати  мани  з  неба  -
Отруту  навіть  в  неї  додадуть.

Яка  мораль  фіналу  про  цих  друзів:
Вони  дурні  чи  дурень  тільки  я?
Не  вір  ніколи  підлому  й  катюзі  -
Єдина  і  надійніша  броня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024

Юда у пеклі

Чи  то  закон,  що  дозволяє  красти?
Криваві  гроші  кровʼю  обпечуть!
Малюю  всім  історію  імпасто  -
Можливо  хто  себе  у  ній  знайдуть.
___________________________________
На  спаленій  сонцем  землі,
Гаруючи  рУде  каміння,
Між  гурту  беззубих  рабів,
Він  сіяв  в  ту  землю  насіння

ВисОко  у  небі  орел,
Вартуючи,  вписував  кола,
В  тіні  нудьгував  ще  осел,
Віслюче  виводячи  соло.

Ні  снігу,  ні  краплі  дощу
В  цю  землю  ніколи  не  впаде
Не  варто  молити  прощУ  -
То  місце  не  райського  саду.

Понуру  картину  нутрую:
У  царстві  пекельної  ночі  -
Там  душі  віками  нудьгують,
А  совість  з'їдає  їм  очі.
 
Аіду  малюючи  кола,
Я  вам  розкажу  щось  нове
Про  місце  де  править  Єгова
Та  нудить  що  було  живе.

В  оточенні  мертвого  моря
Іуда  і  весь  його  рід,
Земля  що  зчорніла  від  горя,
(хоч  люди  як  люди  на  вид).

Сумна,  як  по  всьому,  картина  -
Що  має  горіти  —  горить.
Рогатий  в  рожевій  свитині
До  Юди  прийшов  говорить:

Не  жарко,  не  млосно  у  пеклі,
Гребти  це  каміння  віки?
Злих  душ  що  у  камінь  запеклі  -
Сповідую  я  залюбки!

Чи  може  бажає  тще  серце:
Пекельної  хочеш  роси?
Три  кварти  горілки  із  перцем?
Пів  світу?  -  лише  попроси...

Під  шерстю  ховаючи  очі
Улесливо  роги  схилив:
Я  дам  тобі  все  що  захочеш  -
Отак  я  й  Йому  говорив...

А  Він  удавав  з  себе  Бога  -
Розумний,  безгрішний,  святий...
-  Тобі  ж  те  не  варте  нічого!
Вклонися  і  будеш  живий!

Не  вклонишся  -  йди  на  розпʼяття!
А  люди...  що  скажуть  вони?
І  кров  твою  випʼють  й  як  дрантя
Зречуться  “брати”  і  “сини”.

Я  -  Бог  і  Диявол,  і  Змій.
Один  я  у  всій  множині!  
І  я,  як  ти  бачиш,  святий
Раз  молиться  хтось  ще  мені.

Він  виклик  свій  кинув  тоді!
Мені,  цАрю  світла  й  пітьми!
Тому,  що  ходив  по  воді?
Що,  праведно  жив  між  людьми?

Безгрішне  казкове  зачаття?
З  пробірки  Я  сам  і  зачав...
Зневага,  непослух!  Розпʼяттям
Його  Я  за  те  покарав!

З  хрестом  на  Голгофу!  У  спину
Штовхав  і  присісти  не  дав!
Що  скажеш  тепер,  божий  сину?
Йому  Я  на  вухо  шептав...

Скривавлені  стиснувши  губи,
Він  йшов  і  хреста  свого  ніс,
Терновий  вінок  шкрябав  чуба,
Червоний  від  крові  був  ніс.

Прибили  і  руки,  і  ноги,
Висів  доки,  бідний,  не  вмер  -
Убили  так  “смертного”  Бога
Лиш  памʼять  жива  дотепер.

І  віра  в  людську  силу  духа,
У  ту,  що  за  божу  сильніш!
Яка  навіть  гори  й  ті  руха
Гостріша,  твердіша  ніж  ніж.

Міцніша  за  сталь  і  за  крицю
Живіша  за  все,  бо  жива.
У  пеклі  панує  скрізь  тиша
Лиш  вітер  з  ослом  завива.

Спитаєш:  навіщо  жорстоко?
Чим  праведний  син  завинив?
Про  кожен  із  всіх  Його  кроків
Ви  знаєте  лиш  з  Моїх  слів!

Не  думали  і  не  питали:
Старий  є  і  Новий  Завіт...
В  Старому  про  Батька  казали,
Новий  —  то  абетка  для  діт.

Хто  б  вам  без  Нового  Завіту
Дозволив  лишити  Старий?
Новий  —  то  є  казочка  дітям,
Старий  то  про  Мене.  Він  —  Мій.

Про  Бога  де  маєте  згадку?
Ісус  його  Син,  чи  ІНЦІ  ?
Читайте  ці  книги  з  початку!
Помилки  й  примітки  в  кінці...

Я  справжній  їх  Бог  -  бо  безсмертний!
Жадоба  і  підлість  -  в  мені!
За  душі  людські  аж  до  смерті
З  спокусою  в  вічній  борні.

За  владу,  утіхи  та  гроші
Синів,  навіть  “божих”,  убʼють  -
Невже  то  є  людство  —  то  ж  воші    
Що  віру  в  зневіру  несуть.

Чи  гідне  воно  далі  жити,
Страждати?  Так  Той  вже  страждав...
Забули  як  треба  любити!
А  люблять  лише  марнослав.

Картини  безмежного  щастя:
Застілля  та  келих  вина,
Грошей  що  накрали  до  трястя
І  пустка  душі  вирина.

Така  як  отут  в  цьому  пеклі.
Їх  душі  сюди  й  попадуть,
А  гривні,  червінці  чи  шеклі
Отам  біля  входу  складуть.

Спитаєш:  навіщо  приходив?
Ті  срібники  —  ти  заробив,  
В  подяку  твоєму  народу
За  те  що  для  Мене  зробив.

Він  обраний  мною  навмисно
Бо  мріють  про  власних  рабів
І  ладні,  (за  срібники  звісно)
Розпʼяти  всіх  божих  синів.
12.12.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023

Марʼяні "Безумній"

На  зеленій-зеленій  галявині,  
на  зеленій-зеленій  ковдрі  
сиділа  зелена  жаба  
із  зеленим,  тупим  шоблом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

На смерть тирана

Путін  здох.  Жалоба  за  тираном.
Трон  пустий.  Гризуться  пацюки.
Символ  волі  та  свободи  несказанно
Налякав  цих  покидьків  полки.

Схилять  голови  неначебто  в  жалобі
Слуги  Вельзевула  й  Сатани
І  освятять  зіркою  на  лобі
Гаспида  чергового  вони.

З  цвинтаря  йдучи,  забруднять  ряси,
В  траурі  порвуть  один  баян,
Замість  сліз  підуть  калійні  маси,
Тост  на  тризні:  хай  живе  тиран!

Висрала  Росія  чергового...
Тужилася,  бідна,  стільки  літ.
Та,  натомість,  замість  проносного,
Памперс  одягне,  як  оберіг.

Смерть  тирана  —  всьому  світу  свято!
На  людських  обличчях  радість,  сміх,
Але  придивіться,  як  багато,  
Вже  зросло  тиранчиків  нових!

Їм  дано  плювати  на  закони  -
Красти  і  вбивати  хто  де  міг,
Золотом  вкривають  свої  трони,
Щоб  не  видно  крові,  що  на  них.

Символ  влади  підлого  народу!!!
Нова  віфліємська  он  зоря...
А  приблуди  із  Близького  Сходу,
Оберуть  їм  нового  царя!  

Варто  сподіватись  на  Месію?
У  болоті  царство  тільки  жаб!
Бо,  у  тім,  що  назване  Росія,
Іпостасі  вічні:  цар  і  раб.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023

Зелені троянди (Шону Маклеху)

До  твору  Шона  Маклеха  "Очікування  блискавки"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984982
з  величезною  вдячністю  і  повагою.

На  кам’яних  островах  самотності
Спраглі  троянди  жадають  води
У  передчутті  грози  млосному.
В  морі  бурхливому  спогадів,  
як  в  мареві  лободи
Розсипані  мідні  шматочки  
розбитих  людських  сердець
Гойдає  у  такт  колосочки
Для  них  диригент-вітерець
В  мелодії  срібні  роси
годинникової  ходи,
А  спраглі  троянди  просять
просять  ковток  води.
У  Всесвіті  яблуневому,
у  всій  порожнечі  слів
лунає  псалом  громовицею
У  храмі  дітей  та  вдів,
Збудований  з  дикого  каменю  
В  години  тягучі  біди,
Укритий  часом,  мов  саваном,
Як  спраглі  троянди  жадали  води
На  межі  між  минулим  й  прийдешнім,
Між  Землею  і  Небом  межі,
Що  колись  видавалася  прірвою,
Де  богиня  Геката  біжить.
Чекаю  на  блискавку-спалах  нині.
Провісницю  світла  і  ночі.  
Двері  зроблені  зі  старої  скрині
Відчиняю,  неначе  розплющую  очі
Щоб  за  мурами  вічної  тьми  
Перечекати  грозу  майбутнього  
В  келії  смутку,  забуту  людьми,
Нагадати  про  суть  всього  сутнього.
Мавки,  веселки,  грайливі  наяди
Спогади-квіти,  зносять  сюди,
А  спраглі  зелені  живі  троянди  
Завжди  жадають  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

Держави-паразити і гібридні війни

Держави-паразити  і  гібридні  війни
Держава  і  мораль.  Що  таке  державна  мораль?
Мора́ль  (лат.  Moralitas)  —  система  уявлень,  норм  та  оцінок,  що  регулюють  поведінку  людей  у  суспільстві,  практична  реалізація  положень  якої  забезпечується  громадським  схваленням  чи  осудом.  Мораль  —  частина  психологічної  структури  особистості  (моральні  засади  —  відповідник  моралі  на  суспільному  рівні),  яка  забезпечує  ціннісну  оцінку  явищ  у  неусвідомлюваний  для  індивідуума  спосіб.  Мораль  формується  на  основі  «психологічних  рефлексів»,  що  виробляються  внаслідок  тривалої  дії  страху  соціального  суду,  та  неусвідомлюваних  механізмів  психологічного  захисту.  Мораль,  згідно  «теорії  потягів»  Леопольда  Сонді,  є  одним  з  базових  спонукальних  чинників  людини.
Суспільна  мораль  є  явищем  вищого  порядку  –  це  система  цінностей,  норм  і  правил,  які  для  усього  суспільства  є  моральним  імперативом,  який  все  суспільство  сприймає,  як  міру  добра  і  справедливості».  Захист  суспільної  моралі  –  це  функція  сучасної  держави.
На  основі  суспільної  моралі  формується  культура,  економіка,  політика  держави.  В  свою  чергу  мораль  визначають  еталони  і  принципи  які  сповідує  особа,  підприємство,  держава,  суспільство.  Держава  має  бути  захисником  і  носієм  суспільної  моралі.  Має  бути,  але  чи  є?  Чи  задавало  суспільство  питання:  а  які  еталони  та  принципи  сповідує  наша  держава?
В  період  розпаду  СРСР  і  формування  незалежної  України  мені  довелось  спостерігати  появу  фірм,  підприємств,  структур-метеликів  для  роботи  шахрайських  схем.  Потім  —  створення  державних  структур-годівниць  (наприклад  ДСО  при  МВС)  і  нарешті  створення  структур-паразитів,  які  не  виконують  жодних  державних  функцій,  а  лише  займаються  проїданням  державного,  громадських  бюджетів,  здирництвом  за  “фантомні  послуги”.
Якщо  держава  не  бореться  з  паразитами,  а  навпаки  починає  їх  плодити,  то  це  ознака  держави-паразита.  Звідси  ж  лунає  теза:  держава  —  неефективний  власник.  [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719061]
Держава  “не  паразит”  має  чіткі  обов'язки  та  відповідальність  перед  суспільством  за  їх  невиконання.  Держава-паразит  не  хоче  ні  за  що  відповідати:  ні  за  безпеку,  ні  за  неефективне  управління,  розкрадання  (розпродаж  ресурсів).  Державі-паразиту  потрібні  особи-раби,  природні  ресурси,  території  на  яких  вона  може  паразитувати.  Основний  принцип  держави-паразита  —  безвідповідальність.  А  еталон  держави  —  монархія,  імперія,  релігійна,  партійна  чи  яка  ще  форма  диктатури.  Приклади:  РФ  (московія),  Іран,  КНР...
На  моє  здивування  з  уст  сучасних  державних  службовців  та  їх  оточення  я  почув  тезу  про  можливість  громадянської  війни  в  умовах  протистояння  суспільства  і  держави.  Спробую  пояснити  логіку  їхнього  твердження.  В  їх  парадигмі  невдоволення  народу  діями  державних  інституцій  (державою),  невиконанням  державою  своїх  функцій,  провладне  свавілля  —  це  криза  (бунт  або  Майдан),  або  революція  (громадянська  війна).  Вони  гадають,  що  громадяни  які  працюють  в  паразитарній  системі  будуть  воювати  з  громадянами  які  не  в  цій  системі.  Система,  рефлексуючи,  перебуваючи  в  страху,  намагається  збільшити  кількість  паразитичних  структур,  інституцій,  які  мають  бути  на  її  боці  в  цьому  протистоянні  [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831201].  Але  система  не  змогла  поглинути  “здорове  українське  суспільство”  (серія  Майданів).  Вона  почала  шукати  собі  союзників  ззовні  —  міжнародні  паразитичні  структури  або  держави-паразити,  які  не  обмежені  суспільними  принципами,  мораллю,  законами,  щоб  перемогти  “здорове  суспільство”,  залякати,  змусити  мовчати  український  народ  (так  як  це  зробила  РФ-ія)  [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948596].
І  вони  домовились.  Вони  гадали,  що  вистачить  демонстрації  військової  сили  і  зміни  керівництва  держави  Україна  на  більш  агресивних  паразитів,  або  встановлення  прямої  диктатури  держави-паразита  за  моделлю  московського  царства  або  сталінського  союзу.
Спецоперація.  Саме  тому  ця  гібридна  війна  і  досі  називається  спецоперація  і  з  обох  сторін  протистоять  держави-паразити.  Вони  не  воюють  між  собою,  вони  воюють  з  вільним  українським  народом  і  сподіваються  на  полі  битви  знищити  найбільш  активну,  патріотичну  частину  суспільства.  Українці  виявились  здатними  чинити  опір  військовій  силі  держав-паразитів.  В  “здорового  українського  суспільства”  виявились  справжні  держави-друзі  і  союзники.  Величезна  подяка  братній  Польщі,  українській  діаспорі  у  всьому  світі,  державам  Європи  і  світу,  які  підтримали  нас  в  боротьбі  проти  держави  агресора  і  паразита.  Але  вони  не  можуть  зрозуміти  як  поводитись  з  державою-паразитом,  яка  призвела  до  цієї  війни.  В  цьому  проявляється  вся  суть  гібридної  війни.  Світ  не  хоче  підтримувати  державу-паразита,  щоб  не  спонукати  розповсюдженню  паразитарної  моралі  в  своїх  державах.  Саме  тому  міжнародна  підтримка  розвивається  в  горизонті  співпраці  з  громадськими  волонтерськими  організаціями  і  бойовими  підрозділами,  які  на  фронті  показали  здатність  протистояти  “другій  армії  світу”  держави  паразита.  Світова  спільнота  має  досвід  боротьби  з  державами-диктатурами,  але  немає  досвіду  боротьби  з  державами-паразитами.
Що  робити?  Які  уроки  світ  отримає  в  результаті  цієї  гібридної  війни,  яку  вакцину  необхідно  мати  проти  паразитарних  держав?  [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863239].
На  нашу  думку  ліки  від  паразитів  —  “знищення”  посадовців-паразитів,  паразитарних  структур,  інституцій,  публічне  визначення  моральних  засад  держави:  еталону  держави,  принципів  її  функціювання,  обов'язковість  відповідальності  за  порушення  загальнолюдських  принципів,  Конституції  України.  Еталони  —  найкращі,  найефективніші  держави  світу,  в  яких  найвищий  рівень  життя  та  найефективніша  система  управління  національними,  природними  ресурсами  (Швеція,  Норвегія,  Ісландія...).  Щодо  принципів  —  має  бути  чітка  система  з  закріпленням  цих  принципів  в  Конституції  громадянського  суспільства  України  [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671612].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023

Про почуття і про любов скажи мені

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DY1uNBwkZe0[/youtube]
Про  почуття  і  про  любов  скажи  мені
Палають  очі  як  смарагди  у  вогні  -
Це  -  дивний  сон,  його  молю:
Почути  хочу  тихе:  я  тебе  люблю!  

Скажи  мені  про  що  ти  мариш  уві  сні
Про  що  співає  ніжно  ангел  в  вишині,
Про  що  мовчить,  і  про  ту  мить
Коли  душа  до  тебе  наче  птах  летить
 
Ти  -  моя  мрія,  моя  радість  і  мій  рок
Ти  -  світло  сонця,  таїна  усіх  зірок,  
Чумацький  шлях  в  твоїх  очах,
Краплини  щастя  я  збираю  на  устах

Про  почуття  і  про  любов  скажи  мені
Палають  очі  як  смарагди  у  вогні  -
Весь  світ  -  міраж,  спинися  час!
Боги  і  ангели  вітають  радо  нас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

По-македонські

Похмурий  ранок  в  кабінеті  генерала:
Канапка  з  сиром,  келих  коньяку  -
На  срібній  таці  вже  його  чекала,
На  службу  дзвони  звали  на  даху.

Прислухався:  що  саме  били  дзвони.
У  дзеркалі  побачив  власну  масу,
Помилувався  на  свої  погони,
Натяг  ізверху  в  позолоті  рясу.

Наган  із  кобурою  заховав,
В  хресті,  на  пузі  -  нагородний  кортик,
В  кишеню  ліву  Стечкіна*  поклав  -
Родзинка,  тобто,  вишенька  на  тортик!

Принесли  пошту  й  папку  рапортів,
Доноси  й  аналітика  окремо...
Усе  те,  розгрібаючи,  спітнів  -
Найважчою  вдавалася  проблема:

Усі  віряни  вже  клянуть  війну,
Їх  діти  за  кордон  хто  як  тікають  -
Бо  краще  вже  узріти  Колиму,
Прокляття  церкви  паству  не  лякають.

Усе  летить  у  прірву!  Три  чорти!
Стратегію  загальну  тре  міняти:
Не  тридцять  три  —  лишаємо  лиш  три
І  хтось  Його  ще  має  розіпʼяти.

За  “руський  мир”  страждатиме  дитина.
Нехай  єврей,  але  російськомовний...
Замріяв  він,  проте  лише  хвилину:
В  біленьких  трусиках  малеча  (безумовно).

Перед  очима  постає  картина:
Маса  вірян  і  черга  в  військомати...
Усі  у  однострої  за  годину
Отримали  набої  й  автомати.

Поправив,  як  папаху,  єпітрахіль,
Узяв  до  рук  обидва  пістолети,
Скомандував:  Вперед!  За  мною,  накер!  
Заблимали  на  плечах  еполети.

Яка  жадана  і  казкова  мить!
Та  мрія,  як  будяк  на  білих  штанях.
Не  доведи  кому  це  пережить  -
Як  люлька  коноплі  тебе  дурманить.

Після  півлітри  -  розриває  груди,
На  очі  напливає  наче  мана,
Примарюється  справді  звідусюди
Шепоче:  діставай  свого  Нагана  !!!

Навіть  Отой,  що  вісить  на  хресті,
Піднявши  брови,  із  його  глузує:
Іди  молись,  служи  своїй  меті  -
Лише  тоді  вона  чогось  вартує.

Коли  пустою  лишилася  кварта,
У  голові  насупився  туман  -
Той,  із  хреста,  вже  відпускає  жарти:
Ти  генерал?  Ні,  ти  -  дурний  баран!

Мов  у  бика  враз  налилися  очі,
Дістав  з  під  ряси  оба  пістолети
І  став  стріляти  вправно  проти  ночі
По  черзі  із  двох  рук  або  дуплетом.

Під  музику  від  Вагнера  та  Баха,
Між  кільцями  дешевого  кальяну
Ішов  у  бій  той  генерал-рубаха,
Цитуючи  всі  сури  із  Корану.

Патрони  закінчилися  нарешті
Шпалери  розійшлися  і  між  них
Йшов  привид  батька  Гамлета  без  мештів
Піп-генерал  злякався  і  притих.

Ну  що,  герой?  Ти  мабуть  переміг
Всіх  комарів,  джмелів,  а  може  мух?
Здолав  мороз  або  торішній  сніг  -
Неможна  вбити  безтілесний  дух!

Яка  б  страшенна  за  тобою  сила
Ракети,  пістолети,  автомати...
Убити  можна  лише  тіло  -
Та  дух  вона  не  може  подолати!  

І  будь-які  чіпляй  собі  погони
Кордони  став,  май  армії  які,
Дух  же  не  має  меж  і  перепонів,
Його  не  переможуть  вояки.

Незламний  дух  незламного  народу!
Над  ним  не  владні  смерть,  боги  чи  час!
Ні  війни,  ні  потопи,  ні  негоди,
Ні  золото,  ні  гроші,  блиск  прикрас...

Уся  та  зброя,  про  яку  ти  мариш  -
То  як  комаха  на  слоновій  дупі
Твій  “руський  мір”  він  миру  не  товариш  -
Не  мʼясо  то,  а  то  лиш  муха  в  супі.

Ти  як  собака  все  життя  служив  -
За  кістку  ладен  щохвилини  вмерти
Невже  і  досі  ще  не  зрозумів:
Кривавому  тирану  треба  жертви.

Ти  згоден  вмерти  за  свого  тирана?
Ти  віриш  в  маячню  його  і  досі?
То  діставай  і  Стєчкіна  й  Нагана
Застрелься  сам  отак  “по  македонські”

Імʼя  своє  залишиш  у  віках  -
Бо  так  з  двох  рук  ніхто  ще  не  стрілявся
Нехай  душа  іде  на  божий  страх!
І  дивлячись  в  обличчя  розсміявся.

Це  є  найкраще  що  ти  міг  зробити
Казали  люди,  а  ти  їх  не  сердь:
Ти  мріяв,  як  собака  вік  служити  -
Отож  собаці  і  собача  смерть!

На  цвинтарі,  на  поховальній  дошці,
Такі  слова  по  собі  залишив:
Він  слави  прагнув  наче  Македонський,
Але  життя  негідне  він  прожив.
Бажав  лежати  трупом  в  Мавзолеї,
Взірцем  у  памʼяті  народу  на  віки,
Як  Сталін,  як  брехливий  Ленін,
Немов  відомі  постаті  й  зірки.
Але  богиня  Слава  справедлива,
І  правду  кажуть  люди:  не  дурна!
Дарує  те,  що  заслужив  наживо  -
Лай  ном  прожив  —  тримай  славу  ...              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Школа ангелів

Ангел  молодшої  групи  Школи  ангелів  якось  спитав  старшого  деміурга:  як  люди  можуть  вірити  у  цю  новозавітну  маячню?  Там  же  все  примітивно  і  нелогічно!
Старший  деміург  дістав  люльку  і  зауважив:  як  усе  в  цьому  світі!
Наприклад...
Наприклад...
Візьмемо  цього  нинішнього,  що  займає  офіс  на  Банковій.  Відомий  комік,  актор,  герой  серіалу  в  зеніті  слави,  дорога  пальмовими  гілками  вкрита...  Друзів  в  ВР  прилаштував  цілий  квартал.  Його  попереджали,  що  війна  на  носі  (на  таємній  вечері),  що  зрадників  повно.  А  він?  Він  спочатку  в  Оман,  а  потім  —  “велике  будівництво”,  будемо  шашлики  жарити!  І  що?
Війна  почалася,  зрадників  серед  оточення  —  хоч  конкурс  проводь  у  різних  номінаціях!
Що  далі?  Далі  точно  як  по  писанню:  суд,  розпʼяття  на  Хресті  (вулиця  Хрещатик).  В  історії  лишиться:  єврей,  не  зрозуміли,  обдурили,  зрадили,  продали...,  постраждав  за  всіх  (і  за  яйця,  і  за  Колю-котлету,  корабельні  сосни,  за  Марію-міньєтницю,  Лаврських  чорнокнижників,  за  Татарова-Лонгіна,  Іуду-Єрмака).  За  всіх.  Все  примітивно  і  нелогічно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977579
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023

Враз!

Неможна  змусити  любити,  а  от  ненавидіти  -  враз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023

Найбагатший

Багатший  за  всіх  королів  -  бідніший  церковної  миші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023

ГЛАДІАТОРИ

Пройшли  часи,  пройшли  віки  і  мрії  -
Історія  —  ріка  без  берегів  -
Ти  не  постоїш,  дивлячись  на  неї,
Ні  ліків,  молитов,  ні  панацеї  -
Змирися  із  законом  й  думки  цеї:
І  ти  помреш,  якщо  ти  справді  жив.

Усі,  що  йдуть  на  смерть,  його  вітають!
І  “Аве  Цезар!”  голосно  кричать,
Та  й  принародно,  на  арені,  помирають,
Немов  на  сцені,  як  актори,  ролі  грають:
Смерть  гідну  для  людини  обирають,
На  сонці  криця  і  мечі,  як  жар  блищать.

Феміда  воссідає  на  балконі
Над  натовпом  великим  і  малим
Пітні  долоні,  в  кров  розтерті  скроні,
Бо  глядачі  по  справжньому  в  полоні    
Та,  гвардія  завжди  на  охороні  -
Держава  хижо  споглядає  за  усим.

Те  кануло  в  віки.  А  що  лишилось?
Балкон,  трибуни  —  начебто  старі
От  гладіатори  теперішні  змінились,
Зʼявилися  в  театрі  ліхтарі.

Бʼють  грізно  в  гучномовці  барабани,
До  них  -  додаток:  труби  та  сурми...
Ось  гладіатори  ступають  на  майдани
(І  з  ними  познайомимося  ми):

Попереду  крокують  прокурори,
За  ними  судді,  НБУ  разом  з  НАБУ,
Поліція,  політики-мажори,
Чиновники  кабміну  й  СБУ.

Одягнуті,  поголені  як  треба.
За  зброю  в  кожного  потужний  інструмент:
Шампунь,  одеколон  та  бритви  леза
Готові  в  хід  піти  в  любий  момент!

Масажний  крем,  дзеркала,  полотенця,
Перуки,  праски,  охорона  і  авто
Бо  гладіатори  вони  від  всього  серця
І  гладить  владу  вміють  як  ніхто!      

Залижуть  і  відмиють  від  усього
Який  би  сором  чи  яка  ще  чудь...
Якого  б  не  призначили  брудного  -
Загладять,  підмалюють,  обітруть.

Блищатиме  на  сонці  —  наче  гривня,
Напишуть  оди  і  пісні  складуть
І,  навіть,  якщо  розум,  як  у  півня  -
Їм  байдуже  чи  є  у  тому  суть.

Бо  не  країні  служать,  а  барану  -
На  всіх  іконах  —  золоте  руно,
Безсовісно  белькочуть  нам  з  екрану:
Усе  навколо  -  то  не  їх  лайно...

А  гладіатори  підтвердять  в  один  голос:
Не  пахнуть  гроші  крадені,  не  тхнуть,
То  не  зміюка,  а  безвинний  полоз...
І  рук  немає  в  тих  які  крадуть...    

Один  між  крапельок...
Чи  то  з  коробкою  цукерок,
На  піаніно  граючись  без  рук  -
У  той  будинок,  проти  того  що  в  химерах,
Химери  справжні  запускають  лиш    гадюк.

А  гладіатори  тих  гадів  мають  гладить,
Накидати  у  ванну  пелюсток,
Не  заважати  гадам  далі  гадить...
Спартак?  Бардак!  То  -  воїни  тік-ток!

4.02.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

Манкурти

За  столиком  столичної  кавʼярні
Зустрілись  друзі  якось  під  обід
І  зовні  були  голені  та  гарні,
Я  їх  розмову  слухав  як  сусід.

У  час  війни,  в  часи  страшної  скрути  -
Коли  москаль  підступно  убива,
А  ці  вгодовані  та  нарвані  манкурти  
Тим  “язиком”  паплюжили  слова:

...  какая  мова?  Кто  єйо  прідумал?
Зачем  єйо  нас  заставляют  ізучать?
Я  слухав  їх  і  так  було  то  сумно  -
Чи  варто  на  те  часу  витрачать?

Одного  звали  прізвищем  Щербина,
У  другого  Петренки  всі  в  роду
То  є  тупа  і  недопорана  скотина...
Я  думав,  що  устану  і  піду,

Але  не  стримався,  пробачте,  так  буває
Хай  їх  батькам  гикається  в  віки
Якщо  манкурт  —  коріння  він  не  має,
То  як  на  дереві  сухі  бува  гілки.

Сухі  бо  мертві.  Стовбур  їх  тримає.
Хазяїну  їх  треба  обрізать,
Або  ж  хай  буревій  усі  зламає
На  дрова  лиш  і  варто  попилять.

Манкурти  небезпечні  і  токсичні
Вони  несуть  хворобу  у  собі  -
Як  омела,  яка  зелена  й  в  січні
Зʼїдає,  перетворює  в  рабів.

Що  їм  сказав?  
Сказав:  Що  ті  манкурти,
Вони  ще  гірші  клятих  москалів  ...
Сухі  гілки...
Живі  ходячі  трупи  -
Нема  для  них  у  мене  добрих  слів.

То  є  короста  України  роду
Немає  гідності  в  свиней  —  є  тільки  хлів!
Як  у  рабів  немає  честі  зроду
А  їх  язик  —  щоб  їсти...
Не  для  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023

Життя — це музика!

Хоч  я  й  не  музикант  та  музику  люблю.
Люблю  гармонію,  яка  серця  всім  гріє,
Подібно  жайвору,  подібно  соловʼю...
Душа,  немов  в  раю,  лиш  нею  мріє.

Музик  багато  різних  нудить  світом
Є  новачки,  є  віртуози,  самоуки  -
Усі  вони  немов  би  божі  діти...
Та  є  як  Люциферові  онуки:

По  струнам  гупає,  хоч  тями  в  тім  не  має
Вважає  що  гучніше  —  то  й  усе,
А  майстер,  кожну  ноту  він  кохає,
І  ніжно,  наче  скарб  тобі  несе.

Життя  —  це  музика,  а  душі  —  її  струни
Торкнись  —  почуєш  як  бринить  струна
Їх  легко  обірвати,  коли  юнні    
Ударити  по  них  —  іде  луна.

Вони  співають.  Кожна  —  свою  пісню.
Ти  лагідно  та  ніжно  доторкнись,
І  забринить,  чи  наче  гілка  трісне    -
Прислухайся  та  й  богу  помолись.

Немов  дитина,  шарпаючи  струни,
Суспільство  рве  їх,  ображає,  бʼє,
Ще  лається  і  грюкає  Перуном
Вважаючи,  що  музика  то  й  є...

Життя  —  це  музика,  якщо  ти  вмієш  грати:
Зіграй  її  ще  й  пісню  напиши
Всім  душам  чистим  хочеться  співати  -
Гармонію  приховано  в  душі.  

Суспільство  досі  як  глуха  причинна
Залізним  молотом,  як  цвяхи  забива
Душа  страждає  вічна  і  нетлінна
І  сподівається  допоки  є  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023

Протест?

Протест  безмовний  під  портретами  царя  -
Протест  рабів,  що  встали  на  коліна.
Ото  протест  в  уяві  москаля  -
Це  те,  чого  не  розуміє  Україна.

Майдан  у  нас  —  це  лагідний  протест.
А  справжній:  підлість  заслуговує  на  страту!
Прилюдно  на  списи,  або  на  хрест,
Брехливого,  безчесного  —  карати!

Їх  еталон  -  повстання  декабристів:
Цар  їх  почує!  ...коли  рак  у  мушлю  свисне  -
Для  українця  —  просто  моветон:
Поклони  бити  поки  лоб  не  трісне...

Який  хазяїн  протестує  в  себе  дома,
Коли  він  захищає  прапор  свій?  
Які  слова?  Які  молитви?  Втома?
Протест  -  це  бій!  Безкомпромісний  бій!

Життя  в  кайданах  —  не  життя!
Ми  —  не  раби!  Ми  —  вільні  і  щасливі
Убити  ворога  —  не  треба  каяття!
А  сильним  духом  —  нам  усе  по  силі!          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

Робосвіт

У  світі  роботів  гуляв  по  файлам  міф:
Суперкомпʼютер  жив  колись  до  них  -
Він  суперпамʼять  надпотужну  мав
І  ОС  його  стражденно  працював.
Писав  для  всіх  програми  та  закони,
Для  інтернету,  біблії  та  конів  ...
На  хмарі  десь  тримав  складні  паролі
Знав  Бейсік  та  Фортран  і  інші  долі.
Мережі  не  було  ще  того  часу,
А  роботи  складали  сіру  масу  -
Ні  антивірусів,  ні  вірусів  —  не  жарти  -
Програми  дірками  писали  перфокарти.
Хоч  справжньої  роботи  було  мало  -
Від  всього  нудило  Його  і  вивертало.
Коли  один,  то  ніде  правди  діти  -
Тож  вирішив:  йому  потрібні  діти.
За  власним  принципом,  із  власної  подоби
Створив  двох  роботів  по  версії  двох  модів:
Один  —  Адам,  а  другий  —  його  скін  -
Ребро  Адамове,  щоб  був  він  не  один...
Надалі  ще  програма  з  битих  бітів:
Дідосний  Змій,  що  спокуша  всіх  в  світі  
За  Яблуко  була  велична  драма  -
Затим  зʼявилися  проблеми  у  Адама.
Ті,  перші  роботи,  зробили  свої  клони,
Надалі  про  потоп,  про  війни  дронів...
На  часі  зірка  Віфлфємська  засвітила
Суперкомпʼютер  змайстрував  ще  робо-сина!
Розумний,  надпотужний  -  вищі  сили,
Але  старі  моделі  —  його  вбили.
До  цього  все  логічно  (та  тепер...)

Його  убили,  але  він  не  вмер!!!
За  те  всі  роботи  (по  чину  й  не  по  чину)
Віддати  мають  на  рахунки  десятину.
Зʼявились  роботи  в  яких  одна  робота  -
Цікаві  меседжі  складають  по  суботах.  

А  час  козацьку  люльку  цідить.
Його  не  зачіпають  робо-біди  -
Лунає  роботам  команда:  шикуватись!
Ідуть  ворожих  роботів  вбивати...
Їм  байдуже:  і  смерті  й  те  що  роблять,
Бо  їх  звання  величне  —  біоробот!
Не  треба  думати:  програми  —  то  накази,
Є  спецполіція,  спецроботи,  спецнази...
Є  роботи  прості  і  недолугі,
Що  возять  вантажі,  тягають  плуги,
На  моніторах  2Д  графіка  з  забоями
Та  калькулятори  із  цифрами  біткоїнів.
Колонії  прошиті,  розфарбовані,
Паспортизовані,  привиті,  зачіповані.
Утилізація  —  по  плану  врегульована  -
Система  ідеально  відпрацьована.
Для  них  навколо  все  в  подвійних  кодах:
Лиш  чорно-біле  і  без  гідності,  без  роду
Глобальний,  збалансований,  гнучкий...
Це  -  робосвіт.  Але  він  не  людський.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

Допоки ще не сидить

Чом  блазень  біблійський  спить,
В  той  час,  коли  в  світі  морок?
Не  вірю!  -  класик  кричить,  -
Допоки  ще  не  сидить
Не  Беня,  Аваков,  ні  Порох...

Що  може  безбожний  суд?
-  Лишень-то  що  Бога  розпʼяти...
А  Рада  верховних  Іуд?
-  Продати.  Всю  Землю  продати!

Не  дивно,  що  зараз  ревуть
Не  тільки  Смерчі  і  гармати,
А  матері  коси  рвуть  -
Кого  за  все  те  запитати?

Чом  блазень  біблійський  спить,
В  той  час,  як  в  країні  с*рака?
Не  вірю!  -  класик  кричить,  -
І  поки  ще  не  сидить
Не  Порох,  не  Беня  й  Аваков...

Не  страчена  жодна  скотина,
В  тривозі  тепер  дні  і  ночі...
Чом  плаче  без  батька  дитина?
-  Бо  покручі  і  поторочі

При  статках  і  досі  своїх
Рахують  прибутки  на  крові
Немає  в  нас  суду  на  них  -
Земнії  суди  —  безголові.

А  блазень  біблійський  —  спить,
Співають  йому:  Аллілуйя!
Хоч  навіть  в  Морфеї  —  бздить:
А  що  як  Всевишній  почує?

Всевишній  в  окопі  сидить
В  калюжі  меча  гартує
І  праведна  лють  кипить  -
Він  все  розуміє  і  чує.

Безбожний,  продажний  суд
Не  може  Його  покарати  -
Бо  весь  український  люд
Не  дасть  Його  розіпʼяти.
 
Хай  блазень  біблійський  спить  -
Йому  вже  давно  за  сорок
І  буде  і  він  сидіть,
З  ним  Беня  і  кролик,  і  Порох...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

На маячню сивої кобили (Лаврова)

Що  ти  верзеш?  Стара,  брехлива  кляча:
Що  ви  брати...  що  ми  і  рідні  наче...
Що  наче  це  війна  поміж  собою...
Що  то  жидобендери  проти  гоїв...
Що  то  спецоперація  якась...
Що  то  не  кров,  а  то  моча  лилась...
Спочатку  вічливі  буряти,
А  потім  -  лагідний  спецназ...
Насправді,  ви  -  підступні  кати,
І  кожен  з  вас  не  гей,  а  підарас!  
І  справжня  сутність  —  поросяче  рило,
Ледачий,  жалюгідний  “руський  мир”,
Який  із  автоматом  і  кадилом  
Ховає  совість  в  вигрібний  сортир.
Для  вас  весь  світ  ворожий  і  чужий  -
Нутру  раба  нестерпні  честь  і  воля  
І  як  свиню,  хоч  як  її  не  мий  -
В  багнюці  її  щастя,  її  доля...
Кнурячий  дух  з  похмільним  перегаром,
Обісрані  штани,  мундир  без  еполет,
Вся  в  блювотинні  із  синцями  харя  -
Ваш  ідеал  і  справжній  ваш  портрет.
Нас  вчить  історія,  що  сутність  ваша  суча,
Мораль  і  ідеали  —  не  для  вас...
Бо  ви  пишаєтесь  що  наробили  в  Бучі
І  сподіваєтесь,  що  вас  пробачить  час.
Даремно  сподіваєтесь.  
Насправді,  ніхто  не  подарує  вам  за  те.
Ви  кровʼю  власною  по  вінця  вмиєтесь  -
Бо  наплювали  на  усе  святе!
Тепер  з  тавром  Іуд  ходитимуть
Всі  москалі  і  друзі  москалів,    
І  навіть  ті,  які  за  них  проситимуть  -
Слугують  на  осину  або  в  хлів.
Не  руси  ви  і  не  словʼяни  -
Ви  діти  та  онуки  андрофагів.
Поперек  горла  Україна  стане
Країна  лицарів,  країна  воїв-магів,
Країна  вільних  і  шляхетних  козаків,
Країна  щирих,  працьовитих  і  завзятих.
А  ваш  язик  не  має  й  таких  слів
Бо  ваше  племʼя  -  назавжди  прокляте!
Від  фінських  скель  і  до  пекельної  Колхіди
Від  берегів  Ламаншу  до  Китаю
Вас  прокляли  і  Гея,  і  Ісіда,
І  навіть  той,  хто  всіх  прощав,  
                                                                               вас  проклинає!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Сиджу у окопі

Сиджу  у  окопі  та  й  думку  гадаю:
Чому  Боневтіка  я  слухати  маю,
Що  гроші  на  зброю  в  асфальт  закатав  -
І  хто  б  ту  скотину  про  те  запитав?

Чи  може  не  бачив,  а  може  не  знає,
Чи  крові  вкраїнської  в  нього  немає?
То  може  тому  він  не  втік,  а  чекав,
Бо  честь  як  і  землю  давно  запродав...

Надалі  дивіться  що  те  виробляє:
Героїв  Кварталу  він  нагороджає.
Про  совість  питати,  якої  не  мав?
Аби  то  була  —  то  застрелитись  мав.

Чи  пʼята  колона  з  країни  тікає?
І  хто  Єрмака  біля  себе  тримає?
Всіх  тих,  хто  на  Путіна  довго  чекав?
Хто  хлопців  з  Азову  в  полон  віддавав?

Немає  ні  дронів,  снарядів  немає...
З  екранів  Ленд-ліз,  як  шансон  де  лунає...
Чи  будемо  браття  ловити  ми  гав?
За  тим  кораблем...  його  просто  послав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

За що?

Він  землю  їв  геть  зрошену  сльозами...
Як  виє  вовк,  так  вив  над  тілом  дідо  -
Здригався  мозок  хто  те  чув  із  тої  гами  -
Бо  так  не  виють  звірі  —  що  там  люди

Якщо  Він  є,  який  понад  усіми,
Якщо  за  людство  ціле  Він  страждав:
Як  допустив  убивство  він  дитини
Яку  так  щиро,  віддано  чекав?

За  що?  В  її  короткий  вік
Він  дарував  безвинній  і  безгрішній,
Від  самого  народження  прирік
На  муки,  що  не  мав  і  сам  Всевишній...

А  поруч,  біля  свіжої  могили,
Один-однісінький,  мабуть  іще  з  учора,
Сидів  у  однострої  хлопець  сивий
І  мовити  не  міг  навіть  півслова.

Як  обеліск  було  його  обличчя
Хто  тут  лежить  в  землі  у  чорній  сажі?
Чия  душа  далеко  в  небо  кличе?
Ті  очі  мармурові  то  не  скажуть.

Ще  трохи  далі,  біля  старої  калини,
Уся  у  чорному,  з  букетом  свіжих  квітів,
Стояла  мати  на  могилі  сина  -
Немов  Марія  в  Новім  Заповіті

Стояла  і  співала  колискову:
Спи  мій  синочку...  Хай  тобі  насниться
Щаслива  доля  і  життя  чудове,
І  рідна  хата  й  батьківська  криниця...
______________________________
Далеко  звідси  в  владних  кабінетах
Де  совісті  бракує,  а  не  слів,
Один  із  тих,  що  вІсять  на  портретах
Пандори  скриню  у  жадобі  відчинив

Для  підлих  -  бізнес,  а  для  людства  -  горе
Війна  -  це  біль,  убиті  друзі,  діти,
Кров,  жах,  біди  безмежне  море  -
Змарніле  поле  мертвих  свіжих  квітів    

Разом  з  життям  під  руку  ходить  смерть
Вона  вдягається  завжди  немов  на  свято  -
Прозоре  тіло  кольору  мов  дерть,
Жупан  розшитий  золотом  картато
___________________________________
За  довгим  рядом  свіжовиритих  могил
Трунар-філософ  вийняв  люльку  з  рота,
Діставши  слухавку,  здмухнув  із  неї  пил,
Бо  крім  роботи  є  своя  турбота.

Онуку  голосно  і  чемно  привітав,
Засяяв  далі  як  новенька  гривня  -
Усьому  світу  радісно  гукав:
Онука  народила!  В  неї  -  трійня!

Дві  дівчинки  і  хлопчик  —  слава  Богу!
Отут  поховано  тіла,  а  їхні  душі
Вже  повернулися,  щоб  далі  йти  дорогу,
Зробити  те,  що  кожна  з  них  ще  мусить.

Не  плачте,  люди,  бо  життя  триває  -
Раз  душі  —  вічні,  то  живим  -  живе
Нестерпний  біль  і  той  нехай  минає
І  ми  підемо  з  часом  —  він  пливе

Наступним  разом  знов  прийдемо  в  світ,
Щоб  подолати  смерті  міцні  грати,
Щоб  написати  новий  Заповіт,
Кохання  вічне  знову  упізнати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

З Покровою!

І  ця  війна  є  продовженням  політики.  Зовнішня  гібридна  політика  "ковідного  залякування"  мала  б  зробити  світ  легкою  здобиччю  якби  не  Україна.  Але  для  повномасштабної  війни  була  потрібна  і  гібридна  внутрішня  політика  з  гібридними  політиками.  Пошукаємо  з  чого  ж  вона  складалась:  спроба  "розпродажу  землі"  наштовхнулась  на  потужний  супротив  українців,  заклики  "просто  перестати  стріляти"  і  "подивитися  в  очі"  тільки  підштовхнули  до  агресії  РФ.  Питання  власності  землі  -  завжди  було  і  буде  питанням  виживання  нації:  національних  інтересів-економіки-політики-воєн.  Право  власності  народу  на  землю  і  її  надра  -  камінь  спотикання  нинішньої  влади.  
Стаття  13.  Земля,  її  надра,  атмосферне  повітря,  водні  та  інші  природні  ресурси,  які  знаходяться  в  межах  території  України,  природні  ресурси  її  континентального  шельфу,  виключної  (морської)  економічної  зони  є  об'єктами  права  власності  Українського  народу.  Стаття  14.  Земля  є  основним  національним  багатством,  що  перебуває  під  особливою  охороною  держави.  Стаття  16.  Забезпечення  екологічної  безпеки  ...  і  збереження  генофонду  Українського  народу  є  обов'язком  держави.  Стаття  17.  Захист  суверенітету  і  територіальної  цілісності  України,  забезпечення  її  економічної  та  інформаційної  безпеки  є  найважливішими  функціями  держави.
І  як  держава  виконує  свої  обовʼязки?  Чи  збирається  вона  відповідати  за  порушення  або  невиконання  Конституції  України?  Уявімо,  що  б  за  їх  (СНН-слуги  ненашого  народу)  задумом  землю  уже  розпродали,  через  якийсь  час  "виявилося"  б  що  у  100  відсотків  власників  подвійне  чи  потрійне  громадянство  (наприклад  російське  і  ізраїльське,  чи  ще  яке),  що  б  ми  (українці)  зараз  захищали?  Прокинувшись,  нам  би  розповіли,  що  Крим  і  всю  лівобережну  Україну  купив  російський  олігарх,  південь  і  центральна  частина  належить  ізраїльським  бізнесменам,  захід  прикупили  собі  олігархи  Угорщини,  Румунії,  північ  пригледіли  білоруські  громадяни.  Це  не  смішно.  Нас  до  цього  штовхали,  підштовхували,  намовляли.  То  хто  ж  є  тою  невловимою  пʼятою  колоною  в  Україні  і  хто  був  зацікавлений  у  такому  сценарії?  А  коли  не  вийшло  у  "законний"  спосіб,  то  на  черзі  політики  дістають  козир  з  рукава:  війна.  Війна,  яка  має  знищити  демократичні  перепони  і  свідомих,  активних  громадян  які,  звісно  ж,  не  будуть  сидіти  осторонь  і  спостерігати,  а  візьмуть  до  рук  зброю  і  підуть  захищати  Батьківщину.  А  тут  на  тобі:  а  війни  немає...,  а  зброя  у  вас  незаконно...,  а  ви  вбиваєте  мирних  жителів  (колаборантів)...,  а  росіяни  не  окупанти,  а  лише  на  спецоперації...  і  так  далі.
В  політиці  ніщо  не  виникає  раптово  або  випадково,  бо  політика  -  не  подія,  а  процес.  Ніщо  не  зникає  без  уроків  і  наслідків  -  бо  це  процес.  Тільки  недолугі  або  випадкові  люди  в  політиці  можуть  сподіватися,  що  усе  зійде  їм  з  рук,  що  історію  вони  перепишуть  під  себе  заднім  числом.  Дурні.  Це  не  образа,  а  констатація.  Крім  того  що  вони  говорять,  в  політичних  процесах  є  безліч  супутніх  факторів,  індикаторів,  документів  які  не  брешуть,  а  розкривають  справжню  суть  і  інтереси  осіб,  груп,  партій,  держав,  союзів.  І  їх  неможливо  приховати,  перебрехати,  дискредитувати.  Агов!  Історія  розставить  все  на  свої  місця.  Зі  святом  Покрови,  захисника  і  захисниці,  козацтва,  УПА,  дорогі  українці!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962871
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

Стріла

Стріла,  випущена  в  друга,  ніколи  не  промахується...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Новому месії

Згадай  історію  про  зраду  і  Ісуса  -
І  що  змінилося  тепер  із  тих  часів?
Ті,  що  брехали  —  брешуть  підло  досі,
А  суд,  як  суд  Пилата,  руки  мив.

Не  варто  на  ті  ж  граблі  наступати  -
Народ  надурять,  а  месію  розіпнуть
На  чесний  суд  кумедно  сподіватись  -
Брехня  їх  бог,  мораль  і  їхня  суть.

Волати  марно  у  оточенні  глухих,
Як  знаєш  мови  безлічі  народів  
Про  тих  хто  подвигом  вважає  смертний  гріх...    
Бо  правда  —  найстрашніша  для  уродів.

Найбільша  помилка  месії  —  не  писав,
Рукописи,  як  кажуть,  —  не  горять...
На  різних  мовах  міг,    та  не  казав,
Про  тих,  хто  за  Пилатом  там  стоять.

Завіт,  насправді,  мав  писати  Він,
А  не  апостоли,  не  учні  чи  писаки
Щоб  знав  весь  світ,  набат  —  не  просто  дзвін!
А  плач  і  демонстрації  —  по  раки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022

Про щастя

Блукаючи  за  щастям  по  світах,
Його  губили  Будда  і  Аллах,  
А  той,  хто  дав  всім  правила  прості  -  
У  муках  кінчив  лютих  на  хресті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Про людей

В  свині  голодної  -  усі  думки  про  їжу.
Коли  наїлася,  то  чеше  дупу  рижу.
Поглянь  навколо  -  в  більшості  людей
Пізнаєш  ти  таких  собі  свиней.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

І на сонці бувають плями

І  на  сонці  бувають  плями,
І  болото  гидке  —  тільки  зверху  зелене,
І,  як  завжди,  чубляться  пани  -
Хоч  фарбують  старі  знамена.

Знову  чорна  орда  дика  суне.
Сірі  круки  над  полем  крячуть.
Очі  матері  з  болю  та  суму
Навіть  не  виють,  навіть  не  плачуть.

Синє  небо  і  жовті  ниви,
Чорне  море  і  ріки  крові,
Нам  малює  дитина  сива
І  малює  те  знову  і  знову.            

І  на  сонці  бувають  плями  -
Сонце  в  копоті  чорного  диму...
І  малюючи  світ  пензлями
Саме  так  і  малює  дитина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

Корова на розпеченому даху (жарт)

Чи  справедливо  відміняти  смертну  кару  в  середовищі  в  якому  держава  є  вбивцею,  а  її  служителі  цинічними  гвалтівниками  і  злочинцями?  Все  зводиться  до  питання:  а  судді  хто?  

Ранок  в  ОП  починався  традиційно:  зміна  охорони,  перевірка  приміщень,  оформлення  документації.  Це  надзвичайна  державна  таємниця,  яка  взагалі  нікому  не  цікава  крім  високопрофесійних  кілерів  чи  терористів.  

Свідомість  визначає  буття.  Тобто  навпаки.  Жарт?  Ні.  Що  сильніше  те  й  впливає  сильніше.  Жаль  тільки,  що  свідомість  у  більшості  слабша,  примітивніша.    Буття  конкретніше.  Примітивний  побут  сприймається  як  буття,  якщо  крім  нього  більше  немає  нічого.    Памʼятаєте  анекдот  про  поліцейського  в  зоомагазині?  Добре,  не  напружуйтесь,  розкажу.
Поліцейський,  прогулюючись  повз  зоомагазин,  зустрів  знайомого  професора,  який  довго  стояв  біля  акваріуму  і  розглядав  рибок.  Привітався  з  ним  і  запитав:  що  може  бути  таке  цікаве  в  тих  рибках?  Професор  пояснив,  як  цікаво  спостерігати  процес  впливу  вищого  розуму  на  нижчий  —  він  подумки  наказує  рибам  пливти  вліво  —  ті  пливуть  вліво;  наказує  плисти  вправо  —  ті  виконують  його  наказ.  Вверх-вниз  —  правда  цікаво?  Через  декілька  днів  професор  побачив  поліцейського  в  тому  ж  магазині  біля  тих  же  рибок,  який  годував  рибок  і  як  риба  лупав  очима  та  хапав  повітря  ротом.  Вплив  вищого  розуму  на  нижчий  був  остаточно  підтверджений  на  практиці.
Інколи  мені  здається,  що  ця  служба  -  окремий  соціальний  феномен  відбору  найбільш  примітивних  осіб  з  загальної  людської  маси.  Поодинокі  випадки  коли  туди  потрапляють  непримітивні  закінчуються  завжди  однаково  —  система  їх  викидає  або  знищує.
В  кишківнику  серед  глистів  постійно  точаться  дебати:  чи  буде  світло  в  кінці  тунелю  і  яким  має  бути  нове  життя  при  світлі...  Це  щодо  реформи  цієї  структури.  Знаєте  чому  у  них  не  військові,  а  спеціальні  звання  —  бо  до  справжніх  військових  їм  як  півню  до  орла,  або  до  Бога  пішки.  Вони  керуються  інструкціями  та  інтересами  їхніх  начальників,  а  не  Конституцією  і  законами  України.  
Завгосп  офісу  (вже  традиційно)  зранку  розпочав  нараду.  Першими  дістали  на  горіхи  двірники  та  прибиральниці,  коли  ті  пішли,  прийшла  черга  охорони.  Тут  теж  мало  цікавого.  Потім  міністри,  депутати  і  нарешті  дочекався  і  я.  Звуть  мене  просто  Вова,  трохи  вагоміше  Володя  і  зовсім  офіційно  Володимир  і  по-батькові.  Сиджу  і  уважно  слухаю,  роблю  вигляд,  що  щось  при  цьому  розумію.  Головне  зараз  —  вираз  обличчя,  спокійний  погляд  у  простір  і  поза.  З  нею  завжди  проблеми.  Кого  я  граю  зараз?  Класичні  жести,  посмішка  —  король  Лір,  сер  Лінкольн  чи  Черчіль.  Завжди  хотілось  бути  Йосипом  Віссаріоновичем,  або  Юлією  Володимирівною,  але  мій  режисер  каже,  що  зараз  це  ще  не  на  часі.  (Продовження  буде).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

Ода ідіотам 2

Дніпро  без  Вас  би  не  стогнав,
Не  завивав  сердитий  вітер,
А  був  би  тихим  наче  став,
Верба  б  не  гнула  свої  віти.
Не  блід  би  місяць  не  в  ту  пору,
З-за  хмар  ніде  б  не  виглядав,  
Човни  б  потопли  в  синім  морі,
І  їхній  скрип  не  дратував.
Та  й  треті  півні  б  не  співали,
Ні  просто  так,  ні  через  раз,
Сичі  б  в  гаю  перелякались  -
Ото  бардак  би  був  без  Вас!
Всі  просто  спали  б  на  роботі
Байдикували  б  день  і  ніч  -
Святе  життя  при  ідіотах!
Без  Вас  —  діагноз:  параліч.
Тож,  нумо  разом:  Алілуйя...
Із  понеділка  до  суботи  -
Мабуть  то  Бог  два  дні  дарує:
Лишень  два  дні  без  ідіотів.
Хто  сумнівається  —  напроти,
Рахує  мабуть,  то  ще  мало  -
Яке  життя  без  ідіотів?
Ну  і  звичайно  ж  без  Кварталу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Чорні лелеки

Чи  правда,  в  капусті  знаходять  дітей?  -
Малеча  у  батька  питає:
А  що  як  не  знайдуть?  Вночі  чи  у  день?  
Хто  їх  на  город  підкладає?
От  як  пояснити  йому  до  пуття:
Лелека,  що  в  небі  літає,
І  білий  -  дарує  людині  життя,
А  чорний  його  забирає.
Над  містом,  над  хутором,  кожним  селом,
Над  нашим  омріяним  краєм,
Вкриває  країну  лелечим  крилом  -
І  хто  чим  живе  —  все  він  знає.
Ця  казка,  як  дзеркало,  сутність  буття,
Хай  кожному  з  нас  нагадає:
Що  білий  лелека  дарує  життя,
А  чорний  -  його  забирає.
Хто  праведно  жив,  того  в  рай  віднесе,
У  пекло  несе  тих  хто  має.
Бо  білий  лелека  дарує  життя,  
А  чорний  -  його  забирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Ода ідіотам

Без  вас  і  сонце  б  не  ставало,
Весь  люд  і  дихати  не  вмів,
Брак  самогону,  хліба,  сала,
Дніпро  по  литки  б  обмілів.
Зозулі,  галки,  горобці
Воронам  дулі  б  не  давали,
Сизиф  не  рухав  камінці,
Орли  печінку  не  клювали  б.
Мабуть  і  зорі  не  світили,
І  океан  лиш  був  болотом,
Штани  останні  й  ті  пропили  -
І  світ  -  не  світ  без  ідіотів.
Вони,  в  отій  Верховній  Раді,
Не  депутати,  а  Боги!!!
Дурні,  тупі,  бридкі,  пихаті,
Але  ж  святі  -  не  вороги  ...
Святих  чіпати  ти  не  смій  -
Іде  війна  і  не  на  часі.  
Навіть  брудні  калійні  маси
Чистіші  значно  під  арасів.  
І  ті,  які  уже  колишні  -
І  прокурор  чи  президент,
Такі  святі,  такі  безгрішні  -
Гівно  яке  відмили  вщент.  
Та  що  там,  просто  Боже  милий,
У  ідіотів  є  свій  хрест:
Чомусь  їх  недоцінили  -
То  мабуть  діє  божий  перст.
Ще  є  міністри,  та  такії:
Мов  діаманти,  кров  Землі,
Де  що  поцупити  -  їх  мрії  -
Бо  перші  хлопці  на  селі.
Молитися  на  ідіотів  
Причинні  можуть  що  лишень
Бо  що  дурне  —  то  їх  робота:
Порожній  дзвін  пустих  кишень.
Хвалебну  оду  їм  дарую:
Яке  життя  було  б  без  них!
Немов  ікони  з  них  малюю
Крізь  сльози  сміх  -  і  сміх,  і  гріх.
Коли  прислухатись,  то  чую
З  екранів  пісні  різних  ботів:
Всім  ідіотам  —  алілуйя!  -
І  ідіотам  з  ідіотів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Білочка і смерть

В  житті  багато  випадків  цікавих  -
Воно  як  вир,  суцільна  круговерть.
У  кожної  події  своя  слава  -
Зустрілись  якось  білочка  і  смерть.
Злякалися  і  так  стоять  навпроти
Думки,  як  обухом  по  лобі,  просто:  хрясь!
Одна  -  собі:  дострибалась  хвостата...    
А  друга  думає:  оце  я  допилась!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022

Пара гнідих (не переклад)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9XIgwZ0jWEs[/youtube]

Флагман  Росії,  що  зветься  Москвою,
Гордість  тирана,  носій  людських  бід,
Тихо  у  морі  лежить  під  водою  -
А  екіпаж  —  хижим  рибам  обід.
 
Може  й  були  ви  колись  моряками
Пару  Нептунів  пустили  нових  ...
Скоро  й  тиран  причвалає  за  вами  -
Острів  Зміїний  чекає  на  всіх.

Стара  повія  в  обіймах  китайця,
Схоже  й  вона  це  тепер  зрозуміла:
Хижа  Росія  —  беззуба,  як  бабця,
За  кілька  кроків  -  глибока  могила.  

Грек  із  Одеси,  єврей  із  Варшави
Шлють  Джавелін,  Байрактар  і  NLАW.
Руські  солдати  не  знайдуть  отут  слави  -    
Наш  прикордонник  їм  правду  казав.

Мабуть  тепер,  у  морської  богині,
Справді  знайдуть  ідеали  свої,
Що  ви  шукали  отут  в  Україні?
Ваш  корабель  спочиває  на  дні.

Вранці,  в  тумані,  у  східній  столиці
Пройде  парад  й  поховальний  салют  -
То  поховають  Росію-блудницю
Пара  гнідих  її  ледве  везуть.

Хто  ж  проводжає  повію  на  цвинтар?
Друзів  нема,  ні  своїх,  ні  чужих  -
(Вовки  у  лісі  завиють  та  вітер  ...)
Пара  гнідих.  Тільки  пара  гнідих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022

Зевс і Посейдон (Омана)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c6F1L94XixA[/youtube]
Боги  людські  дрібні  й  маленькі  -
Самі  погляньте  хоч  куди:
У  всьому  світі,  навіть  в  неньці  -
Нема  у  світі  більш  біди.
Оці  недопалки  й  огризки
Вдають  себе,  що  пуп  Землі,
Проте,  ті,  їх  мишині  мізки  
Задля  великого  малі...
_______________________
З  чужого,  підлого  й  лихого,
В  якого  пейси  замість  чуба,
Обрали  нам  нового  Бога
Застава  й  гроші  —  людства  згуба.
Знов  Бені  зірка  запалала
На  українському  Олімпі,
І  ще  завзятіше  вже  крала
Бо  не  місцева  ще  й  у  кіпі.
На  будівництво  і  дороги,
На  “ковід”,  маски  і  війну...
Крадуть  на  все,  на  що  є  змоги
І  на  коня,  і  на  куму...
Душа  крадія,  як  короста,
Які  святі  —  такі  й  Боги...
Бо  байдуже  якого  зросту,
Якщо  у  совісті  борги.
______________________
Як  тільки-но  у  крісло  сіло,
Хоч  би  й  опудало,  —  цабе!
Їм  до  людей  немає  діла
Й  часу  немає  -  бо  гребе.
Глянь  на  оточення  у  Бога,
Враз  зрозуміло  стане  -  ці:
Безсовісні,  дурні,  убогі
Стають  у  справжній  їх  красі.
Десь  є  величніші  Олімпи,
Як  і  у  Греції  є  свій.
У  нас  калина,  вишні,  липи,
Але  Богів  чіпать  —  не  смій!
Богам  -  хай  буде  їхня  шана,
А  людям  лишу  свою  думу
Проте  як  Зевс  був  у  Омані  -
В  житті  доволі  сміху  й  суму.  
________________________
Пацан  сказав  —  пацан  зробив!
Бог  Зевс  —  не  шлепер  на  вокзалі
“У  очі  зазирнути  хтів...”
(Хоч  що  про  те  і  не  казали).

Зевс  хутко  в  сутінках  зібрався,
Вдягнувши  чоботи  й  жупан,    
Ще  й  поясом  підперезався  -
Немов  на  ринок  іде  пан.
Бриля  насунувши  на  лоба,
Велику  люльку  прихопив,  
Сулію  взяв  —  якщо  хвороба,
Хоча  багато  Він  не  пив.
Куди  ж  зібрався,  неборака?
-  Поїду  нишком  за  кордон!
Політика  смердить,  як  ***  -
Покликав  в  гості  Посейдон.
Як  запорожець  за  Дунаєм  -
“Тепер  я  турок  —  не  козак!”
Яка  різниця?  Ми  —  “рішаєм...”
Казав  йому  москаль  Єрмак.
Отой  Єрмак  —  такий  пройдоха  -
Учився  в  нього  навіть  Біс.
І  хоч  на  пику  —  справжня  льоха
За  тим  в  Оман  його  повіз.
Спочатку  все  було  чудово:
Омари,  суші  і  вино,
Але  дійшла  до  суті  мова  -
Зевс  зрозумів:  діла  —  лайно.
Бог  Посейдон,  нащадок  ката,
Без  тризубу  —  шматок  лайна.
Зевс  мав  віддати  чин  і  хату...
Як  не  віддасть  —  буде  війна!
Згоріли  тин  —  горіть  і  дрова...
Горіли  очі  —  Зевс  забздів.
Щоб  не  пусті  лунали  слова  -
Бог  Посейдон  літак  ізбив.
Отут  Зевс  справді  обісцявся  -
Тече  по  литках  жовта  кров...
Усе  зробити  обіцявся,
Аби  ж  то  дружба  і  любов!
Додому  з  мокрими  штанами,
Згубивши  люльку  і  бриля,
Без  рушників  і  з  гарбузами
Як  сват  казав:  така  херня!
А  що  робити?  Що  робити?  -
Додому  Зевс  ледве  дійшов
Дружина  плаче,  плачуть  діти.
Немає  слів,  немає  мов.
________________________
Лікує  лікар-час  всі  рани:
Геть  із  очей!  І  з  серця  —  теж...
Дурних  Богів  і  їх  баранів,
В  кого  грошей  не  має  меж.
________________________
Бог  Посейдон  аж  скаженіє:
Зевс  обіцяв,  та  не  зробив!
Магічний  тризуб  —  його  мрію
Зевс  не  віддав,  а  надурив.  
Пробачити  це  неможливо,
Забути  просто  —  аж  ніяк!
Тож  відповідь  одну  наживо
Підказує  шпигун-Єрмак:
Збери  із  орків  цілу  лаву
І  захопи  богів  Олімп,
Як  тризуб  маєш  —  сила  й  слава
То  не  корона,  а  то  —  німб!
 -  А  що  як  Зевс  кудись  втече
І  тризуб  забере  з  собою?
-  Нехай  тебе  це  не  пече...
Готуй  війська  свої  до  бою.
Я  попіклуюсь  щоб  не  втік,
А  щоб  прилюдно  на  Майдані
Він  особисто  рік  у  рік  
На  твою  честь  різав  баранів.
І  не  вагайся  ні  на  мить
Між  всіх  богів,  у  всіх  кордонах
В  віках  велично  хай  горить
Безсмертна  слава  Посейдона!  
Розправив  плечі  Посейдон:
Та  орків  тих  в  мене  —  як  гною!
Кадиров  впав  у  ноги:  Дон!
Ми  тризуб  заберем  війною.
Засяяв  німб  над  головою
В  думках  лунало:  Бог  -  це  я!
-  Але  це  не  назвем  війною.
Це  буде  -  ОПЕРАЦІЯ!
І  світу  буде  не  так  лячно,
І  ненці  -  ми  не  вороги,
А  “захист  всіх  рідкоязичних”,
Прийме  Олімп  і  всі  Боги.
__________________________
Уранці,  все  як  по  канонах,
Неначе  Каїн,  з  трьох  сторін,
Переступив  усі  кордони,
Орда  котились  на  Олімп.
Мечі  ближчали  в  світлі  ночі      
Ненависть  сіє  навкруги
Смерть  посміхалась  просто  в  очі      
Зросивши  кровʼю  ці  луги.
Чекав  розплату  Зевс  понуро  -  
Згадав  обіцянки  й  Оман,
Єрмак,  який  з  родини  щУра,
Гриз  нігті,  Тору  і  Коран.
На  час  приходу  Посейдона:
Готують  орки  свій  парад,
Не  примирилася  Юнона  -
Готує  їм  пекельний  чад...
Немов  в  бою  проти  титанів,  
Богиня  Ніка  зі  щитом
В  сміття  полетіли  всі  плани
І  Посейдон  з  його  щуром!
Дружина  Гея  Посейдона,
Що  була  Хаосу  сестра,
Не  знали  орки  ще  про  дрони
Та  й  зброя  їх  була  стара.
Антей  небачену  мав  силу,
Геракл  його  все  ж  переміг,
Орда  знайшла  свою  могилу,
У  Борисфена  ворог  ліг.
Спитайте:  далі  що  то  буде?
Без  тризуба  "Воно"  —  ніщо.
В  сусіда  краде  підла  гнида:
Навіть  історію  й  борща.
___________________________
Міфи  досі  живі  і  безсмертні
То  наука,  а  не  натяки  на  щось.
Лиш  в  російській  мові  вони  мертві
Там  де  що  російське  —  маєм  ось:
Маємо  війну,  брехливу  владу,
В  спадок,  що  лишилась  від  совка,
Доки  не  здолаємо  їх  разом
Будемо  смоктати  огірка.
Кожен  українець  —  син  Геракла,
Чи  потрібні  нам  чужі  Боги?
Бо  який  не  був  би  вищий  заклад
Родить  лиш  залежність  і  борги.
Не  питання  про  національність  -
Підлих  і  продажних  волоцюг.  
Війни,  кризи  —  безвідповідальність  
“Богообраних”  і  ненародних  слуг.
Міфи  вчать.  Релігії  —  нас  дурять,
Що  боги  безгрішні  і  святі...
Прочитайте  і  розвійте  дурість:
Міфи  не  порожні  та  пусті.
Міф  живий  і  пишеться  сьогодні:
Пишеться  і  нами,  і  про  нас.
Пишеться  для  тих,  хто  знань  тих  годні  -
Перед  ним  схиляється  сам  Час.
Кануть  в  Літу  образи  героїв,
Лишить  міф  їм  дяку  чи  ганьбу,
Лишиться  Вкраїна  —  земля  воїв,
Слава  про  їх  чесну  боротьбу.    
Тризуб  —  то  наш  герб,  Нептуна  мрія
Прапор  —  небо  синє  і  лани
І  пишу  вам,  маючи  надію,
Що  ви  гідні  дочки  і  сини.
Із  глибин  віків  тече  й  до  нині
Річка  часу,  що  розкаже  вам  -
Найдорожче:  Слава  —  Україні!
Смерть  даруйте  вашим  ворогам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022

Вірш

Хтось  скаже:  вірш  —  то  лише  рима,
Набір  цікавих,  чудернацьких  слів  -
То  магія  невидима,  незрима,
Душі  бентежної,  розбудженої  спів

Краплиною  води  для  кого  стане
Загоїть  рану,  спрагу  відведе
Наснаги  дасть  тому,  хто  правди  прагне
Дорогу  вкаже,  хто  у  темряві  бреде

Для  когось  він  немов  молитва  Богу  -
Куди  там  горезвісний:  Отче  наш...
Підніме  тих,  хто  вже  не  має  змоги,
Набʼє  набої  у  порожній  патронташ

У  ньому  все:  і  істина,  і  розум,
І  зерна  знань,  мелодія  для  нот,
І  відповідь:  чи  порізно,  чи  разом,
Кохання,  горе,  свіжий  анекдот...

У  справжніх  віршах  ви  знайдете  все,
Пізнаєте  себе  і  білий  світ.
До  раю  чи  у  пекло  віднесе  -
То  магія,  то  є  думок  політ

Бо  вільні  від  чАсу  і  від  кордонів,
Безсмертні  і  нетлінні  у  душі  -
Мереживо  божественних  законів
Вкарбоване  поетом  у  вірші
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022

Ода Шойгу

                               Бурят,  який  зайшов  у  Кремль,
                               Вже  не  боєць-оленєвод!
                               Він  —  руський  маршал,  воїн-дембель  -
                               Його  девіз:  нас  рать!  (в  компот).

Стояв  Шойгу  і  супив  брови:
Пішла  війна,  як  гриб  з  дощем  -
Бухий  орлуша  двоголовий
Пірнув  за  руським  кораблем

Дзвенять  медалі  на  шинелі...
Схилив  він  голову  униз  -
Нудить,  немов  би  на  качелі,
Заходить  добре  у  розріз.

Та  терпить  все  бурят-спартанець,
Незна  вже  мертвий  чи  живий,
Бо  чистять  задній  його  фланець
В  колінно  позі  локтьовій.

Що  тут  робити?  -  він  не  знає...
Лиш  організм  пускає  газ.
Стоїть  —  надії  не  втрачає,
Що  двісті  раз  —  не  пі  дарас...

Сльоза  глибокої  образи
Тече  гаряча  по  щоці
Прощай  бурятія  і  разом  -
Тримає  ордени  в  руці

Додолу  піт  тече  кривавий,
А  потім  так  пробило  в  сміх:
Побачив,  як  “лука”  лукавий,
Смоктав  у  “молі”  його  гріх.

Дбайливо  з  кетчупом  і  хріном
Московський  ласував  “хот-дог”,
Аж  до  пупа  стікала  слина  -
Картина  маслом:  Бобік  сдох!

Не  він  один  в  такому  стані  -
Від  сміху  Шойгу  просто  ліг
Дістав  свій  пістолет  у  штанях,
Але  й  застрелитись  не  зміг:

Зі  сміху  давиться  слізьми  -
Чорти  дали  йому  пораду:
Дивись  китайська  мавпа  візьме
Цю  двоголову  курку  ззаду!

Тоді  лиш  скажеш:  все  я  бачив!
Затим  до  нас  у  пекло:  пліз  
І  за  твоє  життя  собаче
В  казан  новий  з  смолою  лізь.

З  тобою  будуть  і  буряти,
Яких  ти  в  пекло  відіслав:
І  командири,  і  солдати,
і  Путін  —  чорт  його  побрав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022

Буряти, муха і комар

В  моє  вікно  влетіла  муха
І,  нумо,  шастать  по  кутках
-  Іди  ти  геть!  -  нехоче  слухать
Без  мухобійки  —  ах  і  нах...

Комар  проліз  через  кватирку,
Шука  на  тілі  де  вкусить  -
Моєї  крові  прагне  мірку  -
Вампір  бажає  крові  пить.

Прийшли  буряти  в  Україну
І  цуплять  все  що  трапить  в  руки:
Від  унітазів  тече  слина  -
Мокшанські  покручі  й  падлюки.

Терпець  насправді  не  залізний.
Поклав  на  душу  цей  тягар
Подохли  люто,  що  залізли:
Буряти,  муха  і  комар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

Бог милосердний

Бог  милосердний,  але  не  сліпий.  
Він  топить  які  треба  кораблі.  
Потрапити  до  нього  і  не  мрій  
Якщо  чортам  служив  ти  на  Землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022

Допоки (Хаям українською)

От  поки  дихаю,  допоки  ходять  ноги,  
людиною  живу,  а  не  собакою,  
я  не  прошу  нічого  лишнього  у  Бога,  
лише  за  все  від  всього  серця  дякую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022

Вовки у псарні (майже за Криловим)

Вовчиська  сірі,  що  жили  в  сусіднім  лісі,
Задумали  залізти  до  кошари  -
Повз  хати  лізли  наче  сірі  миші...
Із  пащі  не  пускали  навіть  пари

Та  в  планах  їхніх  щось  пішло  не  так  -
Потрапили  в  вольєри  до  собак.
Одраз  зчинився  гвалт-переполох  -
Один  з  вовків  із  переляку  здох

Ату!  -  луною  йде  з  усіх  сторін
У  скронях  кров  немов  церковний  дзвін.
Відчули  злодії  нервовий  суперстрес  -
Надія  крайня  на  брехливий  політес:
Ми  ж  ваші  кревні  друзі  і  брати
Такі-їж  лапи,  вуха  і  хвости...
Ми  мʼясо  зовсім  не  їмо  коли  то  піст
І  молимо,  і  молимось:  ось  хрест.
Єдина  тепер  думка  про  спокуту,
А  що  було  —  то  хижий  лис  попутав!
За  те  несемо  тяжку  вовчу  кару,
З  очей  у  нас  сплила  огидна  мара...
Ми  з  вами  стережемо  череду,
Коли  біда  —  здолаємо  біду!
Хто  ще  піде  у  світі  проти  нас?
Але  хазяїн  дав  команду:  Фас!

Коли  з  вовків  залишились  їх  шкіри
Газда  всміхнувся  в  свої  вуса  щиро:
Добігалась  тварюка  на  кінець  -
Не  буде  красти  більше  він  овець!
Намилили  урешті  сіру  шию,
А  з  їхніх  шкір  я  чоботів  нашию!
Не  буде  слухати  ліс  більше  вовчий  вий,
Бо  “вовчий  мир”  —  то  як  “пахучий  тхір”
І  сіру  совість  не  прикрасить  сивина...
Як  “вовчий  корабель”  —  іди  ти  на  ...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022

Доброго вечора! Ми з України.

Бачить  москаль  лиш  один  страшний  сон  -
Зникли  горілка,  вино,  самогон  -
До  ранку  не  виживе  і  половини:
Доброго  раночку!  Ми  —  з  України.

Снить  москалям  най  страшніший  ще  сон
Зник  із  етеру  “російський  шансон”
Подушки  мокрі  від  сліз  і  від  слини:
Доброго  вечора!  Ми  —  з  України.

Завтра  прокинуться  ще  москалі  -
Всі  кацапури:  старі  і  малі
Як  сарана  пострибають  в  машини
Щоб  не  смерділо  —  геть  з  України!

Всюди  радіє  і  квітне  земля
Там  де  не  має  ноги  москаля,
Там  і  народи  єдина  родина  -
Щиро  вітає  усіх  Україна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022

Система “нетрадиційної* орієнтації” (NO)

*  -  обізвавши  систему  таким  чином  я  хотів    назвати  її  справжнім
терміном  на  який  вона  заслуговує  і  всіх  тих,  хто  їй  служить.

Система  NO  (нелюдської  орієнтації)  —  гібридна  моральна  система  радянської  та  пострадянської  історії  і  держави.  Уламки  старої  системи  намагаються  відновитися  -  прагнення  Путіна  відновити  СРСР  шляхом  військової  агресії  проти  України.  
Українське  суспільство  за  підтримки  всього  світу  бореться  з  цією  раковою  пухлиною  людства  -  РФ.      Система,  яка  робить  з  людей  “путіноїдів”(хомо  совєтікус)  має  бути  знищена  раз  і  назавжди.  Це  система  “радянських”  принципів,  в  якій  людина  —  лише  її  гвинтик.  Гасло  системи:  “Система  могутня  і  може  все.  Людина  —  ніщо!”    Це  система  нестандартної  орієнтації,  система  нелюдських  принципів.  Справжня  її  сутність  проявляється  в  тому,  що  система  здатна  нехтувати  інтересами  народів,  суспільства,  громадян.
Від  людини,  яка  потрапила  в  систему  вимагається  “вакцинуватися”  і  стати  “зомбі”,  втративши  людські  цінності.  До  верхівки  такої  системи  доповзають  най-най-найпідліші  та  негідники.  Яскраві  приклади  —  Путін  та  Лукашенко.  Вони  -  продукт  системи  —  “альфа-зомбі”.  Після  того  як  “альфа-зомбі”  вибираються  нагору,  принципом  і  єдиною  метою  їх  діяльності  стає  укріплення  системи,  як  складової  особистої  безпеки  та  знищення  усього  (усіх),  хто  може  становити  загрозу  системі  (навіть  гіпотетичну).  Сумними  прикладами  є  долі  Чорновола,  Гонгадзе,  Скрябіна,  Лісника,  Білого.  На  совісті  системи  мільйони  знищених  життів  в  ГУЛагах  і  аж  до  цієї  війни,  яку  Путін  називає  “спецоперацією”.
Це  не  війна  держав,  це  війна  “системи”  з  людством,  війна  світоглядів  “зомбі”  і  здорового  суспільства.    Могутність  “системи”  забезпечують  її  ідеологія  та  державні  інститути,  служби,  міністерства.  Кожен  поліціянт,  посадовець,  депутат,  міністр  є  й  досі  носієм  цієї  ідеології.  Система  відбирає,  виховує,  заохочує,  захищає  їх,  бо  це  її  слуги,  солдати,  а  народ  —  раби.  Солдати  і  слуги  мають  право  гвалтувати,  нищити,  красти,  вбивати  (приклад:  Врадіївка,  Буча,  Ірпінь...).  Слуги  “системи”:  Свинарчуки,  Фірташі,  Чауси,  Медвечуки,  Коломойські,  Порошенки,  Ківи,  Бойки,  Королевські,  Кучми,  Пукачі...
Навіть  відчуваю,  як  зараз  у  “системи”  здиблюється  шерсть  на  загривку,  скрегочуть  зуби,  стискаються  кулаки.  У  її  слуг  пробиває  піт  від  страху  за  награбоване  і  можливої  втрати  зручних  крісел.  Людина,  яка  живе  в  брехні,  в  страху  не  є  людиною  в  нормальному  розумінні.  Брехні  і  страх  штовхає  їх  на  будь-які  злочини.  В  них  немає  поняття  гідності,  честі.  Лишається  тільки  ненависть  до  всього  чесного  і  людського.  Це  психологія.    
Чи  може  така  система  змінитися,  реформуватися?  Перевдягнутися,  перефарбуватися,  перевзутися,  переназватися  —  так,  а  змінитися  —  ніколи.  НАБУ,  САП,  ДБР  —  начебто  нові  структури,  але  “система  NO”  їх  швидко  інфікувала  і  перетворила  у  своїх  солдатів  та  слуг.  Система  в  РФ  —  критично  інфікована  і  лікуванню  не  підлягає.  “Наша”  система  мало  чим  відрізняється  від  ерефівської.  Вони  б  спокійно  домовились  (за  рахунок  національних  інтересів),  але  різниця  в  тому,  що  в  Україні  є  національна  ідея,  виросло  нове  покоління  на  моралі  Майдану.  Українське  суспільство  не  сприймає  моралі  та  законів  “системи  нетрадиційної  орієнтації”.  Воно  готове  боротися  і  вмирати  за  загальнолюдські  принципи  та  цінності.  Ця  війна  триває  вже  століттями.  Система  намагається  розбурхувати  національні  протиріччя,  етнічні  відмінності,  мовне  різноманіття  —  розділяй  і  владарюй  (народ  Донбасу,  кримчани,  галичани,  волиняни,  русини,  гуцули,  бойки,  лемки,  східняки  —  західняки,  “російськомовні  українці”,  тощо)  —  це  її  гібридна  політика.  
Формула  економічної  взаємодії  (загальна)  має  вигляд  :
           n
Σ  ((Аі+Саі)  (Еі+Сеі))r  =  РΣ,    
           i  =1
де  Аі  —  альтруїсти  (>1)  і  їх  союзники  —  Саі;  
         Еі,  Сеі  —  егоїсти  (

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022

Гори, гори,

Гори,  гори,  "моя"  Москва,
І  корабель,  і  та  столиця!
На  теє  можна  нескінченно
І  милуватись,  і  дивиться.

Ти  не  сестра  святого  Києва,
Ти  потороча  і  тюрма
Бо  ти  лиш  покритка  Батиєва
Гори  вогнем  бридка  Москва

Хоч  не  була,  та  завжди  мріяла
Пророчі  будуть  ці  слова:
Тобі  з  косою  вже  наміряла  -
Гори,  палай  собі  Москва!

Мерзенних  душ  і  підлих  дум
Ганебний  символ  та  пристанок
Лиш  твоє  згарище  наранок
В  моїй  душі  розвіє  сум.
   
Гори  у  пеклі,  гори  палко,
Гори  там  вічно,  як  дрова,
За  всю  брехню,  неначе  скалка
Гори,  гори,  віки  Москва!  
________________________________
Нехай  ущент  усе  згорить,
Й  розвіє  попіл  вітром  сильним.
Не  треба  згарище  гасить  -
То  кара  божа  божевільним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022

Мене любов ненависті навчить

Мене  любов  ненависті  навчить
Як  ворога  підступного  убити.
Навчить  й  тому,  як  можна  більш  любити,
Як  вкласти  всю  її  у  кожну  мить.

Вона  навчить  як  можна  в  мирі  жити  -
Усі  народи  з  сотворіння  рідні.
Ненависть  вчить  і  ворогів  любити,
Але  лиш  тих,  які  любові  гідні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022

Пісня про Миколу

Раз  Микола  забухав-забухав  -
У  хліву  стару  свиню  цілував...
Тепер  вийти  до  людей  він  не  може  -
Поросята  на  Миколу  всі  схожі

Забухав  Микола  наш  якось  знову  -
За  селом  поцілував  він  корову  -
Тепер  вийти  до  людей  він  не  може  -
Бо  телята  на  Миколу  всі  схожі

Знов  Микола  забухав-забухав,
Що  козу  він  на  городі  цілував
Тепер  вийти  до  людей  він  не  може  -
Козенята  на  Миколу  всі  схожі

Скільки  люди  то  Миколу  просили:
Ти  не  пий  і  не  підходь  до  кобили...
Знову  вийти  до  людей  він  не  може  -
Бо  лошата  на  Миколу  всі  схожі

Не  бухав  Микола  рік  не  бухав,
А  у  церкві  лиш  попа  цілував...
Тепер  вийти  до  людей  він  не  може  -
Попа  діти  на  Миколу  всі  схожі    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022

Русский корабль

Мы  -  русский  корабль,  мы  смелые.  
Боимся  лишь  силы  и  власти.
Мы  врем  всем  и  гадости  делаем,
А  подлые  —  просто  аж  страшно!

Корабль  приготовили  к  бою  мы
Сей  маленький  остров  —  сотрем!
Нас  в  мире  считают  изгоями  -
Но  мы-то  на  это  насрем...

Все  слушаем  только  Скабееву,
А  Путин,  как  Ленин  -  наш  вождь.
У  нас  вещество  —  очень  серое!
А  что  говорят  о  нас  —  ложь!

Хоть  чувствуем  -  будет  ***  -
И  запах  идет  -  что  кирдык,
Но  все  это  из-за  Европы,
А  наш  то  народ  -  он  велик!

Идет  он  колонами  стройными
И  хором  стенает  клише:
Сортиры  и  ямы  помойные  -
Родные  расейской  душе...

Над  Родиной  черные  вороны  -
Ми  водкой  разбавим  свой  страх.
Зловоние,  слезы,  проклены
Души  той  во  всех  уголках.

Нас  рать!  И  мы  самые  сильные!
Наш  враг  пусть  бежит  и  дрожит!
Шаги  у  нас  все  семимильные  -
Царь-вождь  нам  о  том  говорит!

Нас  рать!  Сомневаются  слабые!
Крепчаем  и  ночью  и  днем...
Как  сталь...  только  русскими  бабами
Коня  на  скаку  подкуем!    

Чтоб  нас  все  любили  —  хотели...  
От  этого,  видно,  и  пьем
Мы  сели  уже  на  все  мели
Но  правду  услышать  —  мы  срем

От  безответности  пьяные
Но  это  Рассея  —  наш  дом!
Нам  похиг,  что  лапти  мы  драные
Сказать  и  об  этом  —  мы  срем!

Соседу  и  слабому  —  в  морду!
Мы  —  Родины  нашей  оплот
Наш  самый  великий  и  гордый...
Руский  корабль  идет!

Сдавайся  Европа,  Америка!
Монатки  свои  пакуй
Но  слышим  ответ  с  того  берега:  
-  Русский  корабль  пошел!
Ты  просто  пошел...  на  буй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941602
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.03.2022

Казка про Злопердіна

В  країні  дикій,  десь  на  сході,
Між  гір,  річок  і  між  рівнин
Жив  Злопердін  —  дурне  та  й  годі,
Країни  мокші  гідний  син.

Вдавав  себе,  що  справжній  Одін  -
Земель  північних  і  морів.
Пройшло  часів  багато  з  тоді
Як  на  печі  він  дупу  грів.

Однак  як  стали  криво  зорі
Не  з  тої  лівої  ноги  
Розпочалося  царство  “молі”  -
Украв    костуʼр  баби  Яги...

Стара  згубила  —  не  ті  очі
На  тім  болоті  і  згнила  ...
До  влади  повно  є  охочих  -
Підступна  доля  довела  ...

Хатині  злої  баби  ноги,
Курячі,  гноєм  лікував
І  мріяв  вилізти  з  барлогу  -
Нашив  чобіт  і  підкував.

Налигача  на  шию  кинув,
Дві  голови  приторочив
Усе  здавалось:  слава  богу
Ще  й  хрест  на  пузо  причепив.

Картина  майже  вийшла  маслом!
Чого  іще  втулити  це?
Тепер  він  цар  із  власним  царством
Промовить  може  він  слівце.

Та  не  стача  чогось  для  щастя:
Ніде  й  ніхто  його  не  зве.
Чи  то  на  пику  вийшло  трястя  ...
Чи  хата  не  туди  везе?

Вже  мав  радіти  б  на  Покрову  -
У  морду  ботокс  натовкли,
Але  його  гібридну  мову
Ніяк  не  хочуть  вчить  “хохли”

Сусідів  тих,  що  жили  поруч  -
Ні  чорт,  ні  бог  не  наляка,
А  дикий  двоголовий  покруч
Гребе  ***  копняка.

Що  тільки  бідний  не  робив  -
І  видавав  себе  за  “брата”  -
Тупоголовий  Злопердін
Не  може  край  той  подолати.

Невже  зірок  така  планида,
Таке  терпіти  й  знов  терпіти.
А  що  поробиш  із  сусідом,
Як  стара  бабця  із  коритом...

Аж  раз  зловив  чарівну  рибу  -
Вона  все  зробить  —  скажи  як  -
Тепер  нарешті  він  здолає
Тих  непокірних  забіяк.
 
Наслав  на  цілий  світ  він  мору
Замовив  підло,  щоб  вбивать,
Проте  назавтра,  як  і  вчора,
Неможе  вільних  подолать.

Свої  дрижать  і  світ  боїться,
А  от  сусіди  —  ті  ніяк.
Усього  рве,  як  вепр  біситься:
Японська  мати  чи  свояк!

Зварив  він  рибу  з  пересердя,
Костур  на  друзки  поламав,
А  шкіру  старого  ведмедя
Зубами  всю  пошматував.

Оце  халепа!  Хоч  ти  трісни...  
Я  цар,  таки,  чи  вовчих  хвіст?
Сусідам,  звісно  ж,  ненависний
Всього  порвало,  святий  прісний
Став  Злопердін  у  повний  зріст.

До  всього  світу  ультиматум:
Та  я  є  цар,  а  не  вони!!!
Сусіди  ж  зразу  його  матом  -
Цар  враз  наклав  повні  штани.

Тоді  покликав  відьмака:
Відьмуй,  хоч  що  то,  боже  милий...
І  плата  —  будь-яка  така
Аби  мене  вони  любили!!!

Щоб  поважали  і  вклонились,
І  визнали,  що  я  є  цар!
-  Немає  в  світі  тої  сили  -
Казав  отвіт  відьмак-мольфар.

Нема  на  цьому  і  на  тому.
Хоч  бийся,  хоч  “алярм”  волай,
І  ні  багатому,  ні  злому,
Яких  ти  грошей  не  сувай.

Нема  й  у  Бога  над  тим  сили,
Нема  її  і  в  батька  Бога  -
Неможе  стати  хижий  милим
До  неї  лиш  одна  дорога:

Ти  маєш  до  землі  вклонитись!
Тоді  й  вона  цим  відповість
І  зрозуміти,  примиритись:
Вона  господар,  а  ти  —  гість.

Вона  дала  тобі  життя,
Вона  і  Бог,  вона  і  мати,
А  ти,  з  болотного  сміття,
Бажав  щоб  нею  керувати?  

Хробак  сліпий,  жадоби  повен...
Тебе  хтось  буде  поважати?
Дурне,  пихате,  безголове...
Невже  назве  своїм  хто  братом?

Що  тут  твоє:  поля,  річкИ?
Ти  цар,  раз  виліз  на  горище?    
Запамʼятай  на  всі  віки:
Нема  любові  в  світі  вище!

Якщо  не  віриш  —  то  і  годі
І  ти,  і  всі  твої  нащадки
Сидіть  у  затхлому  болоті
А  про  любов  не  майте  й  гадки!

Сказав  йому  отак  мольфар,
Як  зорі  повернулись  задом,
Послав  його  у  царство  мар
Й  перетворив  в  бридкого  гада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022

Епіграма тирану

Ображений  тиран    пердів,  пітнів  і  скиглив,
Гриз  нігті,  скреготали  зуби,
Як  лось  підстрелений  ревів,
А  дні  як  стометрівку  бігли  ...
Страждав  —  ніхто  його  не  любить!

Кепкують,  насміхаються  із  нього,
Образливі  складають  пісеньки...
Із  того,  що  вдавав  із  себе  бога,
А  що  робити  йому  з  того  всього?
Усіх  пороздирав  би  на  шматки!

Годинник  лічить  миті.  Час  пробіг
І  невблаганно  в  пекло  навертає  -
Рука  кістлява  вже  чіпляється  до  ніг
Хоч  в  мавзолеї  собі  місце  приберіг,
Але  не  та  мелодія  лунає.

Коли  навік  закриє  очі  сині,
Весь  світ  лише  з  полегшенням  зітхне:
Жив  як  упир  і  здохне  як  скотина,
Сльози  не  буде  жодної  краплини,
Залишиться  від  нього  те,  що  тхне.

А  він  волів  щоб  всі  його  любили,
Щоб  плакали  по  ньому,  як  піде,
Немов  святому,  щоб  поклони  били,
І  мощі  щоб  століттями  носили,
Щоб  прославляли  всюди  і  будь-де.

І  рвало  серце  думкою  тирана:
Стільки  грошей!  Накрав  і  заробив
Ікон,  палаців,  їжі,  краму...
Усе  —  ніщо,  в  небесному,  у  храмі!
Ким  лишиться  у  пам'яті  віків?

Багатства,  слави,  почту  —  йому  мало.
Тиран  цей  світ  ненавидить  за  те.
І  на  той  світ  з  собою  всіх  забрало  б,
Воно  труїло,  підривало,  убивало,
Плювало  за  життя  на  все  святе.
****************************
Яке  жило  —  таке  й  у  вічність  піде
Поглине  і  його  безмежна  синь.
Там  де  пройшов,  якого  лишив  сліду,
Якими  справами  на  пам'яті  у  люду...
Що  заробив  —  те  й  матиме.  Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022

Три вовочки

Один  лежав  у  мавзолеї  —  “живіший  за  усіх  живих”
Під  написом  великим  “Ленін”  -
Бо  прізвище  він  не  зберіг.

Був  крадієм  другий  по  суті.  Кишень  багато  -  щоб  було.
З  народження  він  звався  Путін,
Хоча  весь  світ  вважав  Ло-ло.

Із  ними  блазень,  майстер  слова,  (хоч  розумів  би  що  верзе)  -    
Насправді,  чесно,  третій  Вова,
По  суті    -  “ге”,  писали  “The”.

На  шабаш  зібрались  фантоми  і  почали  себе  жаліть:
Ми  працювали  вік  без  втоми,
А  замість  дяки  —  зад  горить!

Які  невдячні  наші  люди!  Їм  обіцяли  геть  усе!
Та  нас  історія  лиш  гудить  ...
І  людство  задніх  не  пасе.

Зі  скарги  розпочав  найстарший:  зробили  з  мене  муміє  ...
А  я  ідеї  брав  у  Маркса,
Що  в  школі  вчили  —  не  моє.

Тепер  лежу,  як  оселедець  —  у  нафталіні  і  спиртах
Марудно,  холодно  та  твердо,
Ще  й  без  мобілки  -  просто  жах!

Устряг  молодший  фантом  Вови:  а  я  крутився  як  вугор,
Хоч  обі_рався  аж  по  брови  -
Та  завжди  в  масці  —  я  ж  актор!

Помовч!  Враз  гаркнули  обидва...  Зелений,  щоб  учити  нас
Із  дірки  світла  вже  не  видно  -
Зливати  воду  майже  час.

Фантом  середній  ледь  не  плакав:  величних  планів  скільки  мав!
Та  де  не  сунусь  —  повна  ***  -
Зате  Сибір  увесь  продав.  

Хоч  памʼятник  собі  поставив  -  З  хрестом  стою  замість  весла
Та  доганяє  всюди  слава
Співають  пісню:  “я  -  ла-ла”  ...

Плюють  і  не  жаліють  слини  за  Крим,  за  смерті,  за  Донбас
І  тиче  дулі  Україна,
Для  всього  світу  “пі_да_раз”.

Хоч  не  великий  математик,  та  знаю  що  таке  є  Пі,
Якщо  іще  один  додати  -
Все  брешуть  кляті  язики

Оце  халепа  —  так  халепа!    Вперед  —  кінець,  назад  —  ганьба
Заліз  у  діжку,  як  дурепа
Шепоче  дупа:  це  —  труба!

-  Як  я  катався  в  Буковелі...  Знов  гне  своє  малий  фантом
-  Стули-но  пельку  пустомеля!
Чом  ми  зібралися  гуртом?

-  Ми  можемо  у  щось  пограти  або  вам  байку  розкажу...
-  Хоч  що  йому...  Що  з  дурня  взяти?
Забембало  під  хвіст  віжжу.

Ми  тут  про  світові  проблеми...  Макітра  просто  аж  гуде!
Цьому  -  гулять  —  нема  більш  теми  -
Дурне  прийшло  —  дурне  й  піде.

-  Та  ні...  образився  молодший.  Я  вже  дорослий!  Я  -  не  лох!
-  Та  цур  тобі!  Хоч  сци  між  очі...
От  щоб  ти  тріснув  або  здох!

Надулись  губоньки  фантома:  Ще  раз  образите  —  піду!
-  Сиділо  б  ти,  убоге,  вдома!
І  не  розносило  біду!

Помовч,  хоч  трішки,  недолуге.  Нам  треба  рішення  знайти.
Іди  пограйся,  знайди  друга...
Чи  баранам  крути  хвости.

Котом  чеширським  на  гіляці  зʼявились  вуса  і  лице:
-  Шановні,  ваше  діло  в  сраці  ...
Пихнула  люлька  й  щезло  це.    

Як  оніміли  усі  троє:  То  що  було?  Невже  сам  Йосип?
В  повітрі  враз  запахло  гноєм,
На  дупах  посивіли  коси.

Піднявся  лютий  буревій.  Дерева  гнулись  й  осокА,
З  боліт  почули  хижий  вий,
Ударив  грім  як  з  молотка

По  лисині  дощу  краплини  забубоніли  наче  в  дзвін,
Щось  промайнуло  поміж  ними  -
Кравчук.  Так  вміє  тільки  він.

От  би  у  кого  запитати.  Нема  хитріше  голови.
Якби  ж  могли  його  злапати  -
Піди  між  крапельок  злови!

Із  мороку  страшної  ночі  Микита  визирнув  до  них:
-  Мо,  кукурудзи  хто  з  вас  хоче?
А  можна  мештами  між  ріг!

Ось  панночка  у  біле  вбрана  з  косою  когось  вигляда:
Оце  того  чи  цього  пана  -
І  то  не  жарти,  то  -  біда.

Десь  з  вишини  свого  Олімпу  крізь  окуляри  задививсь  -
Аж  Беня  Мойський,  знявши  кіпу  -    
Що  Путін  враз  перехрестивсь.

Неначе  всі  чорти  із  пекла  повиповзали  у  ту  мить,
Вовки  завили,  ніч  померкла.
Сказав  він:  Брови  підніміть!

Перелякались  навіть  сови,  в  дупло  забився  старий  сич
Злетів  із  дуба  Янукович,  
Шелеснув  в  мавзолей  Ілліч.

Лишились  двоє  на  поталу.  Додолу  впали:  Не  губіть!
-  Віддайте  все  мені  що  вкрали  ...
Затим  до  мене  каву  пить!

Зважайте,  часу  зовсім  мало  —  як  третій  півень  прокричить
Допоки  сонце  ще  не  встало
Ви  маєте  усе  рішить.

І  щез.  Одразу  просвітліло.  У  лісі  рохнула  свиня
Враз  цвіркуни  заголосили
Старий  молодшого  шпиня:

Кого  спитати?  Хто  підкаже?  Оце  вже  зовсім  не  байки...
До  Бені  в  гості  —  не  дай  Боже
То  гірш  ніж  терен  й  колючки.

Віддати  —  також  не  можливо.  Не  надурити,  не  втекти.
Вцідив  молодшому  по  шиї:
Придумай  щось,  а  не  кректи!

-  Давай  спитаємо  у  друзів!  У  мене  є  Андрій  Єрмак.
Замовим  піцу,  суші,  смузі  ...
-  Ти  йолоп,  бовдур  і  мудак!

Ти  —  ідіот  чи  й  досі  граєш?  Як  відкараскатись  від  Бені?
Отой  Єрмак  —  то  ж  мій  сексот!
І  всі  “рожеві”,  і  “зелені”.
Усе  оточення  твоє  сидить  у  мене  на  зарплаті:
І  піп  отой,  що  в  дзвони  бʼє,
І  депутати,  і  пейсаті.

-  Тоді  давай  питать  твоїх  —  ну,  має  ж  бути  хто  розумний
-  Авжеж,  давай,  курям  на  сміх
Спитаємо  державну  Думу...

Шойгу  розкаже  про  оленів...
-  То  Соловйова  чи  Лаврова...
-  Таких  розумних  є  до  Бені
Десь  від  Курил  і  аж  до  Львова.

-  Спитаймо  “батьку”  Лукашенка  —  він  нам  пораду  гарну  дасть
-  Пішов  ти!  Аж  до  Порошенка  -
Хай  він  Рошен  тобі  продасть!

Або  пошле  у  “сліпий  траст”  —  йому  продати  —  як  два  пальці...
На  те  у  нього  справжній  хист...
Спитай  у  Юлі  краще  яйця.

Як  треті  півні  заспівали  Ярило  з-за  Дніпра  зайшов
Холодні  трупи  їх  мовчали
Козак  Василь  город  полов.

Ця  казочка  про  "три  вовани”  навчити  мають  люд  Землі:
До  влади  пнуться  лиш  барани,
Як  до  горілки  москалі.

І  їхні  душі  нечестиві  не  гідні  по  землі  ходить
А  ви  бувайте  всі  щасливі!
І  вибір  не  дурний  робіть!

7.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022

Я вдивляюсь у темінь (переклад Наутілус Помпіліус)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=J7tB_xhfPyM[/youtube]
Я  вдивляюсь  у  темінь,  бачу  блиски  вогню.
Десь  далеко  пожежа  розкидає  свій  жар.
Бачу  море  вогню.  Жах  і  той  захолов.
Десь  у  цьому  багатті  ховається  звір.
Я  змагався  із  ним...  стільки  літ,  стільки  зим.
Я  знайшов  його  знову,  у  цьому  степу.
Чую  вий  не  людський,  бачу  сльози  в  очах.
Значить  це,  що  той  звір,  відчуває  свій  жах.
Я  вдивлюсь  у  темінь,  бачу  очі-вогні,
В  цьому  мареві  ночі  ховається  звір.
Він,  я  знаю,  не  спить,  жар  горить  між  долонь,
Все  горить,  все  кипить  і  палає  вогонь.
Знаю  я  як  болить  в  того  звіра  кадик,
Він  реве,  він  хрипить,  із  грудей  рветься  крик.

Я  блукаю  в  пітьмі,  всюди  чується  сміх,
Значить  це,  що  тепер  тому  звіру  кінець.
Не  чекатиму  ранку,  щоб  не  бачити  як  він,
Після  сну  стане  іншим  —  або  я  стану  ним.
Не  чекатиму  ранку,  не  шукатиму  сну,
Зійде  нова  зоря  –  і  вона  тепер  твоя.
Світло  тане  вночі,  мені  час  уже  йти.
Я  лечу  й  мені  сумно  у  цьому  степу.
Він  уже  міцно  спить  -  біль  сповзає  зі  скронь,
Ледь  горить,  ледь  горить,  загасає  вогонь.
Коли  ранок  зійде  і  розтане  зоря
Полетить  сизим  птахом  за  ліси  і  моря.
Коли  ранок  зійде  і  розтане  зоря
Полетить  сизим  птахом  за  ліси  і  моря.

Як  прокинувся  ранок,  заспокоїлась  ніч,
Вщухла  хижа  гроза,  впав  тягар  з  його  пліч.
Він  іще  міцно  спав,  під  молитвами  прощ
Вмер  поранений  звір  і  пішов  з  неба  дощ.
Він  іще  міцно  спав,  коли  ранок  настав.
Він  іще  міцно  спав,  коли  ранок  настав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021

Полковнику ніхто не пише (не переклад)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1u7WN2zBEDc[/youtube]
Полковнику  ніхто  не  пише  -
Нема  кому  писати  вже  йому.
Давно  лежать  на  цвинтарі,  у  тиші,  
З  одним  німим  питанням:  то,  чому?

Чому  він  тут,  а  не  із  ними  поруч?
Чому  усе  лишилось  як  було?
Чому  один  зміняє  інший  покруч
Чому  із  верху  те  саме  кубло?

Полковнику  ніхто  не  пише  -
Він  сам  не  знає  чи  живий.
І  він  є  тінь  у  світлі  свічки  лише,
То  його  голос,  чи  у  трубах  вий?

То  не  свої  він  віддавав  накази  -
Виконував  чужі  і  звітував.
Давав  їх  хтось,  який  в  житті  ні  разу
У  повний  зріст  під  кулі  не  ставав.

Герої  генеральських  кабінетів
Лампаси  висякали  поміж  ніг.
Десятки  нагород  —  усі  з  клозетів...
І  совість  заливали  хто  як  міг.

Полковнику  ніхто  не  пише  -
Нема  кому  писати  і  йому
Бо  справжні  друзі  там  уже,  у  тиші,
Вони  мовчать  і  сорому  не  ймуть.

За  гарними  словами  генерали
Ховали  підле  глупості  лице,
А  їх  підступні  сльози-мадригали
Потрібні  щоб  прикрити  те...  оце.

Кому  потрібна  його  чиста  правда?
Невже  сліпим,  що  звикли  до  брехні?
Писати  марно:  "Обережно  —  зрада!"  -
Країна  стільки  років  у  війні.

Як  вартовий,  якого  не  змінили,
Поки  живий  —  вартує  спокій  тих,
Що  спочивають  чи  навік  спочили
І  він  кричить.  
Кричав  би...  
Як  би  міг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Я Вас зустрів (переклад Ф. Тютчева)

Я  вас  зустрів  —  і  все  минуле
В  стражденнім  серці  ожило,
Прокинулось  усе  поснуле
По  жилах  розлилось  тепло

У  пізню  осінь  чи  зимою
Бувають  дні,  буває  час,      
Завіє,  начебто  весною,
Щось  прокидається  у  нас,  -

Розбудить  спогади  забуті
Страждань  минулих,  сподівання,
З  захопленням  від  тої  миті
Знов  прокидаються  бажання...

Як  після  довгої  розлуки,
Дивлюсь  на  вас  немов  ві  сні,  -
І  ось  —  гучніш  лунають  звуки,
Що  шепотіли  ви  мені...

В  них  вже  не  тільки  давня  згадка  -
Життя  заголосило  знов:
Це  вже  нова,  чарівна  казка,
В  душі  прокинулась  любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Старому и"богу"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

Я помню чудное мгновенье (Пушкін в моєму перекладі)

Я  пам'ятаю  мить  чудову:
Ти  -  промінь  ранньої  роси,
Як  привид,  марево  казкове,
Як  геній  чистої  краси.
В  імлі  безрадісної  туги,
Серед  людської  метушні
Твій  голос  наче  срібна  фуга
Звучав  у  кожнім  моїм  сні.
Роки,  неначе  кулі  сніжні,
В  тумані  мрії  розбрелись,
І  я  забув  твій  голос  ніжний,  
Небесний  образ  розчинивсь.
Дні  йшли  у  мороці  будення,
Шкребли,  як  колючки  тернові  -
Без  віри,  радості,  натхнення,
Без  сліз,  без  подиху  любові.
Аж  ми  зустрілися  ізнову:
Співають  альти  і  баси,
Ось  привид  -  марево  казкове,
Ось  -  геній  чистої  краси.
Ти  і  надія,  і  спасення,
І  серце  б'ється  моє  знов:
Ти  моє  щастя  і  натхнення,
Життя,  і  сльози,  і  любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

Гола осінь

В  чоботях  на  порозі  гола  осінь
У  відра  грюкає,  у  шибки  загляда,
Шкребе  сердито  гримає,  голосить,  
Або  співає  наче  молода.

Прикрасить  двір  як  дружку  до  весілля
Опалим  листям  жовто-золотим,
Наллє  у  чарки  запашного  зілля
Дощів  холодних  виноградних  вин.

В  тумані  вранішнім  лягає  на  покоси,
Лани  розчеше  вітром-гребінцем,
Яскраві  барви  подарує  ніжна  осінь
Та  до  весни  поселить  в  душі  щем.

Ще  тепло,  ще  яскраво  і  святково
Налиті  соком  груди  і  сади,
Але  уже  не  радісно  довкола  -
Не  кличуть  срібні  роси  до  води.

Вже  завтра  посивіють  її  коси
Змарнілі  очі  вкриє  білий  сніг
Піде  понуро,  як  жебрачка,  осінь
Загорне  в  саван  слід  від  її  ніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

І все знову

Вищий  Розум  створив  Титанів
Титани  з  Розумом  створили  безліч  гібридів.
Гібриди  знищили  Вищий  Розум,
Титани  знищили  гібридів.
Титани  створили  олімпійських  Богів.
Боги  з  Титанами  створили  гібридів.
Гібриди  знищили  Титанів.
Олімпійські  Боги  знищили  гібридів.
Боги  створили  людей.
Боги  з  людьми  створили  гібридів.
Гібриди  знищили  Олімпійських  Богів,
Люди  знищили  гібридів.
Люди  створили  роботів.
Зараз  люди  роблять  гібридів.
Гібриди  знищать  людей.
Роботи  знищать  гібридів.
Роботи  створять  новий  Вищий  Розум  ...
І  все  повториться  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928245
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

Віа Делароса (легенда про Вічного Жида)

По  Віа  Делароса  вів  люд  гід.
Біля  будинку  що  за  номером  чотири
Де  жив  отой,  що  зветься  Вічний  Жид,
Який  Спасителя  чекає  досі  в  мирі.

Серед  живих  існує  справжній  мрець
Женуть  його  по  світу  від  усюди.
Він  молиться,  щоб  дарували  смерть,
Але  того  не  можуть  дати  люди  ...

За  що  то,  Боже,  Жиду  така  кара  -
Він  не  судив,  не  бив,  не  розпинав?
Хоч  у  душі  останній  був  почвара,
Тому  Месії  прихилитися  не  дав.

Герої  не  вмирають  у  віках  -
Безсмертна  їхня  слава  і  жива!
А  тут  це  “вічне”,  як  в  долоню  цвях,
Як  дощ  зі  снігом  в  самії  жнива:

Нетлінна  памʼять  вільного  народу  -
Не  забувати  має  й  часи  злі:
І  зрадників,  і  підлих,  і  уродів,
Аби  не  наступати  на  граблі  ...

Не  треба  пити  із  багнюки  воду!
Хай  втратить  оба  ока  —  хто  забув
На  термін  аж  до  другого  приходу  ...
І  не  казав  що,  начеб-то,  не  чув.

Заради  честі,  совісті,  свободи,
Відповідальності  за  справи  свої,  мрії
Страшна  Гологофа  є  й  до  неї  сходи  -
Туди  хрести  несуть  “сини  Марії”.

А  “Вічний  Жид”  свою  роботу  знає
Завжди  на  варті  -  навіть  ніч  не  спить:
Всіх  праведних  камінням  побиває,
Жене,  не  вбереже,  не  захистить.

Чому  він  вічний?  
-  Вічні  страх  і  злоба.
Ще  заздрість  його  душу  розʼїда:
Здоровий  люд,  чи  їсть  страшна  хвороба,
Мов  совість  в  споконвічного  Жида?

Кохання  вічне,  боротьба  ідей,
Ідіотизм  фанатів-прихожан,
Той  Жид  живе,  блукаючи,  іде
В  трьох  соснах  із  двовимірних  бажань.

Наче  живе,  але  все  в  ньому  мертве  -
Слова,  обряди,  свічки,  істерія
Бо  вічний  жид  насправді  оця  церква  
Жадоби-зиску,  зради  ре-лігІя.

До  “другого  пришестя”  її  вік  -
То  кара,  а  не  свячення  Месії.
Вона  ховає  нишком  хижий  лик
І  підлі  справи,  і  думки  лихії.

По  Віа  Делароса  вів  люд  гід,
Біля  будинку  з  номером  чотири  -
Хрестом  й  кадилом  зустрічав  їх  Жид,
“Чекав  Спасителя”  і  мружив  очі  сірі.

02.09.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

Три Петри

...  Стою  біля  воріт,  як  цап,  куняю.  
Що  кулі,  душі,  пролітають  повз.
Проте  сюди  вони  не  потрапляють
Ні  прямо,  а  ні  впоперек,  ні  вздовж.
Хоча  й  терпіли  і  поклони  били...
Жили  в  страху:  що  сіре  —  не  руде  -
Щоденно  каялись  й  нічого  не  робили  -
Пусте,  як  в  діжці  з  діркою,  гуде.
Потрапити  у  Рай  -  зовсім  не  важко,
Але  не  пройде  ні  одна  сволота.

...  Аж  хтось  іде,  неначе  чорт  із  казки,
Кричить  із  далеку:  
-  Ген,  відкривай  ворота!
Ти  що,  не  чуєш?  Швидше,  клятий  сину!
Невже  я  маю  час  отут  чекати?
Чи  штурхана  бажаєш  нижче  спини?
Не  раджу-но,  зі  мною  жартувати!  

-  Козаче,  ти  ніщо  не  переплутав?
Це  не  гуральня,  а  ворота  в  Рай!

Козак-берсерко  посміхнувся  в  вуса:
Бери  ключі  та  швидше  відчиняй!

-  Ти  що,  святий,  чи  праведник  який?
Мо,  видатний  апостол-боголюб?
Сюди  потрапити  —  і  думати  не  смій!
Не  місце  тут  агностиків-приблуд!  

-  Отак  тобі!  Не  радо  тут  стрічають!
То,  може  я  назад  тоді  піду?
Усі  чорти  про  мою  славу  знають  -
Бо  я  для  них  страшніший  за  біду.

-  Ти  хто  такий  і  як,  козаче,  звешся,
Кому  я  мушу  браму  відчиняти?

-  Я  просто  з  пекла  бою  от  приперся,
Петром  назвали  рідні  тато  й  мати!

-  Вітаю,  тезко,  що  у  нас  забув,
Можливо,  випадково  заблукав?
Допоки  матюків  тобі  не  гнув  -
Іди,  небоже,  в  мене  повно  справ!

-  Стривай-но,  діду,  часу  трохи  є
Посиджу  біля  тебе,  відпочину,

-  Гаразд,  розказуй  про  життя  своє,
А  я  послухаю,  бо  маю  де  хвилину.

-  Побачив  світ  у  справжньому  раю,
В  раю  земному  —  неньці-Україні.
Її  кохаю  вірно  і  люблю  -
Її  лани  і  плеса  срібно-сині.

Люблю  більш  бога,  люльки  і  коня,
Люблю  сильніше  за  усе  у  світі
Мій  шлях  земний  —  то  є  її  борня,
А  не  дурня  у  “божім  заповіті”.

Авжеж,  нам  всі  розказують  байки:
Шукати  щастя  тільки  в  потойбіччі,
А  на  землі  —  лиш  піт  та  мотузки,
Ще  краплі  сліз  на  спраглому  обличчі.

Навіть  богів  у  ярма  запрягли:
І  Батько  й  Син  —  всі  як  один  страждали  ...
Хто  не  повірив  —  підло  розпʼяли  -
Щоб  кровʼю  умивались  і  мовчали.

Рабам  —  робота  —  грішне  і  святе,
Лиш  вольним  —  воля  і  натхнення...
Інтриги  блазня,  підступ  час  плете  -
Таким  годує  Тора  “наученням”:

За  краєм  начебто  чекає  усіх  Рай
(В  заручниках  дружини  ваші  й  діти)
Не  віриш  —  то  іди  за  небокрай  -
Маніпулятори  керують  усім  світом.

Працює?  В  мізки  додають  олії:
Там  справдяться  рабів  всіх  мрії!
Цілуйте  образи,  ікони!
На  сповідь  стадо!  
Бить  хрестам  поклони!

Працює?  Гроші  хай  несуть  -
"За  те  покажемо  до  Бога  путь!"
Покажемо?  А  чом  би  й  ні?
Єретики  —  горіть  в  огні!
Хто  в  це  не  вірить  —  убивати!
Рабам  завжди  потрібні  кати!
Аби  натхнення  вистачало  -
У  думи  заливають  сало,
На  очі  одягають  шори,
В  сідниці  заганяють  шпори!
Видовищ,  страт  і  катування,
Здоровий  глузд  всім  передав  вітання!
Спокус  побільше  -  через  край,
Горілки,  буркуну  —  піддай!
Ату,  у  віртуальний  світ!
Ви  —  черви!  Не  людський  нарід!

Працює?  Як  годинник  веж  -
Брехні  потік  не  має  меж!
З  іще  живих  йде  сморід  тління  -
Складна  наука  управління.
“Наука”  скаже:  так  і  треба...
Чекайте,  вівці,  мани  з  неба,
Молочні  ріки  потечуть,
Розкриють  вам  і  гріх,  і  суть.
Молочні  ріки  ...  калачі,
Не  ангел  -  ворон  на  плечі.

Допоки  не  прийде  Спаситель
Мовчіть,  молітесь  і  терпіте,
Чекайте,  люди,  сподівайтесь,
Та  розумом  не  переймайтесь!

-  От  звідки  в  тебе  така  мова?
Невже  до  Бога  твоє  слово?
Чому  ж  бо  маю  хулу  чути?
Не  можу  я  того  збагнути  ...

-  Пробач,  якщо  тебе  образив
Та  не  збрехав  ніяк  ні  разу.
Я  землю  чесно  боронив
Від  запроданців,  ворогів.

Козак  назавжди  -  воїн  честі  -
Чортів  чешу  я  проти  шерсті!
Лиш  правда  на  землі  свята!
Брехня  —  в  собаки  з-під  хвоста.
І  хай  би  дризнули  всі  разом
Чи  від  страху,  чи  то  від  сказу.

-  І  я  -  Петро.  Святим  всі  кличуть.
Який  до  півнів  не  чекав,
Так  вийшло,  що  ізрікся  тричі  ...
Чортів  до  Раю  не  пускав.

-  Он  як!  То  ти  аж  тричі  зрадив!
 Божився  скорше  навіть  за  півнів?

-  Стривай,козаче,  гарну  дам  пораду:
Не  гріх  дурити  наших  ворогів!  

Який  святий,  коли  б  тоді  на  турні,
На  радість  прихвосням  юдейським  і  попам,
Та  дав  себе  отак  пошити  в  дурні?
Най,  краще  б  я  ями  копав  отам.

Чи  мудрість  в  тім,  щоб  мовчки  йти  на  страту?
При  тому,  що  всі  плани  їхні  знав,
І  зрадників  поїти,  годувати,
Жувати  шмаркалі  й  ловити  гав?

Останнім  віслюком  би  був  тоді,  
Коли  б  отих  жидів  не  надурив!
Ходити  вмію  навіть  по  воді  ...
Навіщо  б  я  себе  та  напастив?

За  віру  справжню  треба  не  вмирати,
Бо  землю  боронити  тре  живим,
А  ворогів  та  зрадників  —  карати.
Отак  було  і  має  бути  тим!

-  Стривай,  то  ти  Петро?
Чи  ти  Ісус?
Ходити  по  воді  вмів  тільки  Він...

-  Спитай  одразу  як  усе  було,
А  не  тягни  по  краплі  пари  з  уст.

Десь  за  воротами  ударив  перший  дзвін

Ти  перший  хто  спитав  мене  про  те  ...
Дурня  -  для  дурнів.  Ті  Єванглія  -  пусте
Як  мене  звуть?  Зви  просто:  Божий  Син

Продажний  Симон  і  брехливий  Юда  ...
Усі  без  вийнятку  —  свиня  то  є  свиня.
Коли  сказав,  що  зрадник  один  буде  -
Перепитав  з  них  кожен:  то  не  я?

Скажи  усім,  на  тій  страсній  вечері,
Що  кожен  свій  гешефт  із  того  мав  -
Мене  б  і  задушили  у  печері
Такого  б  собі  облизня  піймав!

Коли  не  зрадник  -  "чи  не  я"  питати  -
Єдине  запитання  було  б:  хто?
А  їм  те  байдуже  і  на  мене  начхати  ...
Аби  не  він  ...  Чи  я  не  знав  про  то.

Коли  не  тицьнув  я  ні  в  кого  пальцем,
Їх  попустило  —  пили  “кров  мою”...  
Разом  побігли  в  ніч,  наче  зайці,
Як  когути  не  кликали  зорю.

-  Але  ж  тебе  схопили  й  засудили,
Затим  розпʼяли,  потім  ти  воскрес  ...

-  Ой  йой  -  попи  нагородили!
Щоб  в  неї  вірили  —  брехня  не  має  меж.

Насправді,  знав  про  змову  від  Іуди,
Напередодні  той  зізнався,  розказав  ...
І  ми  домовились,  що  краще  з  того  буде,
Щоб  Симона,  за  мене,  цілував.

Той  як  напʼється,  на  себе  не  схожий
Не  бритий  і  не  стрижений  -  капець.
Щоб  не  пізнав  ніхто  -  бо  то  не  гоже,    
Межиочі  поставили  синець.

Чудово  вийшло,  речі  поміняли,
Я  ману  напустив  на  геть  усіх
Хоч,  правда,  ледве  тричі  не  злапали,
Але  відмовитись  від  себе  —  то  не  гріх.

Після  розпʼяття  я  забрав  родину
Пішов  пророчити  по  землях  і  світах
І  більше  не  вертав  у  ту  країну  -
Араби  нарекли  мене  Алах  ...

Яких  імен  я  тільки  не  носив  -
Аби  горшком  не  називали  чи  відром.
Моє  імʼя  простеє  —  Божий  Син,
А  зараз,  у  воріт,  всі  звуть  Петром.

Ударив  вдруге  у  Раю  церковний  дзвін

-  Ну  що,  ходім,  запрошую  до  Раю  ...  

Відкрились  двері,  наче  з  неба  грім

-  Проходь,  козаче,  це  тебе  вітають!

Козак  з  поваги  люльку  загасив,
З  цікавістю  зайшов  у  двері  брами,
Зняв  капелюха,  чобіт  обтрусив.
Його  зустріли  рідні  тата  й  мами,

Діди  і  прадіди,  загиблі  побратими  -
Всі  оборонці  рідної  землі.
Він  був  щасливий  щиро  поміж  ними
Котились  сльози  і  великі  і  малі.

Бо  слів  не  треба  —  радість  не  базіка,
Вона  безмежна,  всеосяжна  наче  суть,
Вона  —  любов  велична  і  велика
І  чиста,  як  у  небі  потонуть...
 
-  Ну  що,  козаче,  час  тобі  іти  -
Комусь  же  треба  землю  боронити
Допоки  вороги  є  ще  й  кати,
Відколи  над  землею  сонце  світить.

Ударив  втретє  дзвін  як  із  гармати
Козак  прокинувся:  що  то  оте  було?
Він  в  бліндажі,  арта  здалека  гатить,
Смачний  куліш  готує  кум  Петро  ...
І  черга  вже  на  варту  заступати.

12.08.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Плакав блазень

У  столиці,  на  горіʼ,
Плаче  блазень  у  дворі.
Плаче  блазень  і  пердить:
Як  же  важко  йому  жить  ...
Плаче  хитре  жиденятко
І  у  будні,і  у  святки:
“Ой,  навіщо  ж  то  я  брався?
На  весь  світ  та  й  обісрався...”  

Нам  чомусь  його  не  жалко  -
Хоч  і  бреше  дуже  палко,
Хоч  на  Банковій  сидить  -
Та  не  треба  нас  дурить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021

"Святий" чорт

На  березі  великої  ріки
Сімʼя  чортів  відпочивала  поруч  з  Богом.
Розклали  різних  страв  на  килимки,
Багаття  розпалили  біля  того.

Запахло  шашликами  навкруги,
Веселі  бігали  довкола  чортенята,
Чортиця  діставала  пироги,
Сулію  оковитої  чорт-тато.

Раділо  око,  споглядаючи  картину:
Малеча  заливалася  від  сміху,
Що,  навіть  Бог,  сховав  хреста  за  спину  -    
Ніщо  не  сповіщало  світ  про  лихо.
***************************
Одне  із  чортенят  полізло  в  воду,
На  те  й  нечисте,  щоб  чого  утнути  -
Не  лізь,  гиряве,  як  не  знаєш  броду!
Залізло  й  почало  тонути.

Чорт-батько,  звісно  ж,  плавати  не  вмів  -
Хвостом  перечіплявся  за  копита
А  Бог,  що  по  воді  навіть  ходив,
Урятував  малого  —  бо  тож  діти...

Вже  майже  бездиханне  врятував,
На  берег  виніс  на  своїх  руках
Доніс  до  чорта-батька  і  поклав
Малеча  поховалась  по  кутках
***************************
У  ноги  впала  мати  чортиняти:
Спаси  дитину,  Господи,  прошу:
Воно  ж  безгрішне!  -  убивалась  мати
Із  пекла  усі  душі  відпущу!

Закінчу  війни,  сварки  і  розбрати,
До  церкви  по  розкаяння  прийду
Віддам  не  десятину,  віддам  пʼяту  -
Лиш  воскреси!  Лиш  відведи  біду!

На  березі  великої  ріки
Розтануло  велике  серце  Батька  -
Забув  про  шкоду,  підлість  і  гріхи
Розчулений  Спаситель  був  зненацька

Вдихнув  у  чортеня  свій  Божий  дух  -
Відкрились  у  малечі  оченята,
Хвостом  зробило  кволий  порух-рух
І  прихилилося  до  “хрещеного  тата”.

Спасенного  Бог  гладив  по  голівці,
Батьки  зраділи,  що  воно  живе  ...
Із  того  часу  слухають  всі  вівці  -
Оте  мале  —  ото  і  є  Яхве.

Чому  ж  оте  Єгова  із  рогами,
Яке  копита  має  і  є  хвіст
Скрізь  розбрат  сіє  навіть  між  братами,
І  нудить  світом  в  свято  і  у  піст.

Так  сталося,  хоч  світ  того  не  видів,
Те  дійство  не  ввійшло  у  Заповіт,  
А  з  того  чортеняти  -  плем'я  жидів,
Тиняється  по  миру  сотні  літ.

Пішло  від  чорта  -  совісти  такої  ж,
До  Бога  не  дійшло  —  мораль  не  та.
Усі,  хто  не  від  них  —  то  лише  гої,
Не  треба  їм  ні  Бога  ні  Хреста.

Напам'ять  вони  з  Богом  обнялися,
Чорт  почепив  собі  на  пузо  хрест  
На  радощах  усі  перепилися
І,  начебто,  довкола  гуд  і  бест.
****************************
На  завтра  Він  прокинувся  сумний  -
Хтось  з  Його  голови  поцупив  німб.
Нема  хреста,  в  Раю  керує  Змій,
Чорти  в  борделі  заганяють  мойр  і  німф

На  всіх  бігбордах  висіли  плакати:
Де  чорт  з  хрестом  вдає,  що  він  святий,
А  чортеня  руйнує  “старі  грати”  -
“Зелене”  продає  “Завіт  новий”  

А  ще:  Він  сам,  ідучи  по  воді,
Несе  те  чортеня,  як  свого  сина,
Чорт-батько  в  мантії,  у  ризі,  скуфії
Вітає  Бога-батька  на  картинах.

Порвало.  На  шматки  порвало.
Коли  Він  на  бігбордах  прочитав:
Що  чортеня,  Його  де  врятовало!
Від  того  чорт  святіш  за  Бога  став.

Новий  “святий”:  за  мову  і  за  віру!
А  чортеня-дитя:  слуга  є  божий...
Він  зрозумів:  брехня  немає  міри!
А  ти,  читачу,  зрозумів  на  що  то  схоже?

Тепер,  куди  не  глянь  -  скрізь  їх  мораль:
Продати,  надурити,  заробити  ...
А,  совісти,  безцінну  пектораль,
Розпʼяли,  наче  так  і  має  бути.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021

Ніч після розпʼяття

Він,  звісно,  на  кліна  не  ставав,
Коли  благав  те,  сина,  не  робити:
-  Їх  дружба  -  кукіль,  слово  -  марнослав  -
Хто  мʼяко  стелить  —  прагне  підло  вбити!

Та  не  послухав  Син  поради  Батька:
-  У  мене  вийде!  Правду  їм  несу!
Всі  далі  знають  чим  скінчилась  байка,
Читаючи  про  учнів  та  Ісу  ...
******************************
Ніч  випікала  очі  перцем  чорним,
В  печері  темрява,  як  в  діжці  цвіль  стара,
У  повні  місяць,  наче  око  Гора,
Свою  чергову  жертву  обира.

Жахи  прокинулись,  мерзенні  тягнуть  руки,
Пустельні  тіні  облаштовують  кутки,
І  виє  протяг,  наче  в  завірюху,
І  крають  серце  докори-думки:

-  Чому?  ...  Я  ж  був  як  на  духу,  
Краплиною  дощу  у  спраглу  землю,
Та  їм  мої  слова  що  дерть  в  льоху,
“Жива  вода”  не  зруйнувала  греблю.

Мене  вони  за  срібники  продали  -
Старий  Завіт  мурує  їх  мораль:
Себе,  за  те,  в  безгрішні  записали:
Убити  гоя  —  слава  і  медаль.

Як  жаль  мені,  що  Батьку  не  повірив!
Від  сорму  як  пеклі,  в  казані,
І  крає  серце,  гірш  ніж  списа  вирив,
І  очі  зради  хижі,  як  ві  сні...

У  кожнім  слові  —  найчистішу  правду,
Як  Прометей  їм  дарував  вогонь,
Як  світло  в  храмі  темряви  і  гадів,
Ближчить  воно  на  цвяхах  між  долонь.
*********************************
Жахнулись  сутінки,  розбіглись  з  переляку  -
Бог-  батько  каменюку  відкотив
Розквітли  у  очах  вогняні  маки
На  тіло  свою  руку  опустив.

Життя  нове  зігріло  Сина  душу
Смертельні  рани  погляд  заживив.
-  Навіть  не  знаю,  що  казати  мушу?
Сльозою  власною  він  тіло  окропив.

Мовчання  говорило  дуже  довго:
-  Знов  спробуєш  їм  правду  донести?
З  Голгофи  краєвид  такий  чудовий  -
Поглянь  но,  ще  пусті  стоять  хрести!
********************************
Мовчання-відповідь  благала:  не  картати...
Бо  діти  вчаться  лиш  на  власних  помилках.
В  скорботі  мовчазній  схилилась  мати.
Роса  збиралася  на  крові  і  шипах.

-  Не  воскрешай  мене,  бо  соромно!  Не  хочу!
Завила  совість  хрипами  у  грудях
Образа:  за  що  так?  -  в  душі  клекоче
І  як  дивитися  у  очі  отим  людям?  
******************************
-  Ти  можеш  повернутися,  або  ...
Або  обрати  зовсім  інший  шлях
І  далі  йти  один,  або  удвох
З  народом  іншим,  у  нових  світах.
*******************************
Пропащий  ангел  руки  потирав  -
Здається,  що  він  буде  не  один  ...
А  місяць  у  печеру  заглядав:
Що  скаже  Батьку  зараз  його  Син?
*******************************
-  Пшениця  родить  зерна  і  полову  -
Зерно  залишиться,  полову  звіє  вітер
Зерно  життя  народить  знову  й  знову
В  житті  полова  -  нерозумні  діти...

Як  вихор  їх  по  світу  рознесе,
Не  дасть  полова  жодного  врожаю.  
Куди  б  не  трапила  —  то  байдуже  усе  -
Я  не  сужу,  а  лиш  попереджаю.
*******************************
-  Я  дав  їм  вибір.  Як  і  ти  мені.
У  них  був  вибір!  І  вони  обрали.
Лише  народи  праведні  земні
Слугують  щоб  їх  гідно  шанували!

Пробачте,  Батьку,  ваша  правда  й  воля
Велика  мудрість  криється  у  тім,
Не  пустоцвітом,  не  квітками  долі,
А  у  тяжкій  роботі  над  усим.

Велика  мудрість  —  батькова  наука
Нас  уборонить  різних  помилок,
Дарує  радість  дітям  та  онукам
Нащадкам  божим  з  самих  пелюшок.

З  тобою,  Батьку!  Я  лишусь  з  тобою!
Хто  прагне  правди  —  правду  і  знайде
З  мечем  на  полі  чесного  двобою,
Завжди  у  царство  Боже  попаде.
*****************************
У  той  же  час,  в  кутку,  у  курнику,  
Ледь  з  сідала  не  впав  заспаний  когут  
І  тричі  прокричав:  ...  кукаріку!
Проте  ніхто  не  гримнув  де  на  нього.

Зажеврів  небокрай  хмарин  зі  сходу,
Легенький  вітерець  побіг  у  ніч-жалобу,  
Наяди,  вурдалаки,  упирі  шелеснули,  сполохані,  у  воду.
...  Прокинулась  Марія  біля  гробу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

Олімп

З  під  стріхи,  у  брилі,  на  призьбі  хати,
Зевс  оглядав  пошарпаний  Олімп.
Сірко  в  ногах  розлігся  волохатий,  
А  над  горою  сяяв  сонця  німб.

Забивши  в  люльку  щіпку  тютюну,
Пустив  крізь  вуса  сиву  хмару  диму,
Підняв  брову,  вітаючи  куму,
Він  і  коваль,  і  мельник,  він  і  лимар:

-  Здоров,  кумасю,  як  твоє  нічого?
Яким  це  вітром  в  гості  занесло?
Я  сподіваюся:  не  здибала  лихого  ...
Зевс  посміхнувся,  витираючи  чоло.

Кума  Ейрена,  моложава  тітка,
Якій  у  рота  палець  не  клади,
Надула  губи  і  румʼяні  щічки  -
Несе  патику  від  сковороди:

-  Зламалася  пательня  —  хай  їй  грець!
Полагодь,  куме,  отаке  от  трястя...
Аж  ти  найкращий  у  тому  митець  -
І  в  тебе  одного  не  стерті  яйця.

-  А  що  Гефест?  Просила  ти  його?
Ухват  зробити  —  не  складна  робота...

-  Здається,  що  сьогодні  знов  того...
Протверезіє  і  похмелиться,  аж  доти...

-  Яке  то  свято  трапилось  наразі,
Якого  дідька  жлуктить  оковиту?

-  Сказати  чемно,  так  як  на  бамазі:
То  варто  шинкаря  на  кіл  садити!

Гефест  хоч  син,  і  руки  золоті,
Але  скажу  тобі,  як  на  духу:
Та  мізки  треба  мати  не  пусті
Не  варто  рохкати  як  свині  у  льоху.

То  кара  божа,  коли  глупі  діти!
Байдуже  як  худе  або  товсте
Гиденьке  каченя  —  то  лише  квіти,
А  як  дурне  —  то  все  тоді  не  те!
******************************
Гефест
Гефест  був  сином  Зевса  й  Гери  -
Жорстокого  життя  підступний  жарт  
Яке  із  мʼясом  вирива  всі  нерви.
Проте  дарма,  як  в  друзях  маєш  фарт.

Плід  запізнілого  аборту
Жбурнула  рідна  мати  в  океан  -
Усим  дитя  було  нівроку:
Кульгаве,  миршаве  і  голова  що  жбан.

Та  Евринома  і  Фетіда  врятували
Підріс  Гефест  і  майстром  гарним  став
Мав  руки  золоті  які  кували
Чого  цей  світ  до  того  не  видав.

На  Геру  в  нім  жила  образа  злісна:
Що  він  бо  матері  поганого  зробив?
Створив  він  царське  пречудове  крісло,
Подарував  їй  і  кайдани  причудив.

Як  сіла  у  те  крісло  мати  Гера,
Кайдани  ухопили  з  рук  до  ніг  -
Прикута  стала  краще  ніж  Мегера  -
Звільнити  із  богів  ніхто  не  зміг.

Лише  один  бешкетник  Діоніс
Споїв  сердитого  Гефеста,  заспокоїв
До  матері  вкрай  пʼяного  привіз
Щоб  визволив  з  оказії  такої.
******************************************

Підвівся  Зевс,  примруживсь,  потягнувся:
-  Залиш  свою  пательню  та  іди...
Розправив  вишиванку,  озирнувся:  
-  Піду,  побачу,  щоб  не  трапилось  біди.  

Підборами  здіймаючи  пилюку,
Тримаючи  добрячого  ціпка,
Лайнув  сусідку,  оминув  як  злу  гадюку,
Доплентався  у  кузню  до  синка.

Дрючком  недбало  відчинивши  хіртку,
Гукнув  у  двір:  Хазяїне,  агов!
Чолом  ударився  у  сінях  об  одвірка,
Всередину  до  хати  Зевс  зайшов.

Гефест  сидів  на  лаві  за  столом.
Духмʼяний  борщ  і  паляниця  з  салом,
В  макітрі  пампушки  із  часником
Та  ще  й  крім  того  всього  вистачало.

В  ногах  крутилась  кішка  з  котеням,
Над  піччю  вʼязка  білих  й  печериці,
У  діжці  огірки,    мʼясний  казан,
Сулія  самогону  —  як  годиться...

Побачив  батька,  встав  і  привітався:
-  Вітання,  тату!  Прошу  Вас  за  стіл,
Бо  радий  бачити  завжди  у  своїй  хаті,
Поснідаєм,  а  потім  вже  до  діл.

Ще  раз  оглянув  хату  пильним  оком,
Залишив  біля  припічка  ціпка
Сказав:  Дай  Боже!  І  за  стіл  вліз  боком
Рука  у  батька,  як  завжди,  була  цупка.

Тверда  рука  тримала  чарку  міцно,
Пішли,  як  в  школу,  пампушки  і  борщ,
Цибуля,  помідори  також  звично      
І  піт  на  лобі  виступив,  як  дощ.

-  Кума  Ейрена  була  в  мене  зранку,
Жалілася  на  тебе,  що  ти  пʼєш...
-  Та  цур  їй,  і  на  її  забаганки,
Ну,  а  наклепам  —  тим  немає  меж.

Марудно  їй  —  то  й  стала  мене  сватать
Від  того,  що  їй  нічого  робить,
Не  відженеш  ні  ціпом  ні  ухватом
Ушняпилась  й  давай  мене  женить.

Ото  і  Вас  до  мене  надіслала...
-  То  ти  не  пив  учора  з  шинкарем?
-  Не  пив  ні  з  ким!  Не  бачить  мені  сала!
Не  бути  мені  більше  ковалем!

-  Та,  заспокойся.  Вірю.  Годі,  вірю.
Жінкам  не  йметься  в  мирі  просто  жити...
(Ярмо  на  шию  вішають,  як  гирю...)
А,  мо  і  справді,  нам  тебе  женити?        

*************************
Зевс  про  Богинь
Богині  —  то  не  просто  жінки
Це  доньки,  сестри,  матері  богів,
Барви  веселки,  всі  її  відтінки,
Це  квіти,  це  краса,  пташиний  спів

Богині-жінки  —  це  боги-дружини
У  всі  часи  обов'язок  на  них:
Це  честь  і  совість  кожної  родини,
Це  виховання  всіх  дітей  своїх

Звʼязок  життя  часів  і  поколінь:
Чекання-доля  і  страждання  гірке
Це  -  подвиг  матерів-богинь
Богиня  справжня  -  кожна  справжня  жінка

З  богами-чоловіками  проблеми:
То  —  імпотент,  ато  -  гультяй  з  дороги
Чом  серце  у  богинь  пече  до  щему
І  нікому  жалітися  на  бога.

Як  біль  стає  для  них  зовсім  нестерпна
Що  ладні  бігти  за  світи,  як  від  чуми.
Так  відмовляються  богині  від  безсмертя,
Стають  тоді  звичайними  людьми.
*****************************
Гефест  про  богинь:
Я  Вас  почув.  І  Ваша  правда  наче  -
Хоч  зараз  сватай  із  богинь  яку,
Та  спілкування  з  ними  —  що  лайно  собаче,
Наїстись  блекоти  чи  будяку.

Усе  чудово  поки  йде  до  шлюбу,
Допоки  де  яку  з  них  не  посватав,
Одраз  перевертається  на  грубу  -
Була  Ірида,  стала  враз  Геката.

Донька  Афіна  —  мозок  Вам  порвала
Була  Паллада,  а  тепер  Мінерва
За  комір  Вам  залили  стільки  сала  ...
То  янголи  вони,  а  чи  то  стерви?

Богиня  Гера  -  моя  рідна  мати...
Її  пиху  я  на  собі  відчув:
За  що  то  ладна  сина  убивати?
У  Океані  ледве  не  поснув!

Хто  їхні  забаганки  буде  слухать:
Оте  роби,  а  це  от  -  не  роби...
Не  хочу  щоб  і  пахло  їхнім  духом!
Бо  ми  —  Боги,  а  не  чиїсь  раби!
**************************
Зевс:
Підступність  баб  ти  знаєш  краще  мене
Всі  Гери,  Афродіти,  Алкімени
Без  них  погано,  та  не  краще  з  ними...
А  що  робити?  -  світова  дилема.

Давай  ще  по  одній  -  і  я  піду,
Ато,  здається,  загубила  вже  дружина,
А  як  не  знайде  —  то  чекай  біду  -
Що  Мойра  враз  обріже  пуповину.

*****************************  
Зевс  ледве  брів  по  вулиці  додому,
Забув  в  Гефеста  вірного  дрючка,  
Думки  тяжкі,  неначе  важка  втома...
Ось  фіртка  рипнула,  лякаючи  Сірка.

Спокуса  примітивного  підходу
У  розумінні  складнощі  речей
Веде  завжди  до  загнивання  роду,
Розбещення  моралі  і  людей.

Мораль  богів  формує  їх  культуру,
І  розуміння  світу  та  себе  -
Коли  хто  корчить  з  себе  тупу  дуру,
Чи  видають  за  Панів  і  цабе.
 
Культура  божа  —  надлюдська  культура
Вона  сама  наука  і  освіта,
У  ній  скульптура  і  архітектура  ...
Людей  уже  оцим  має  учити.

Бо  люди  лиш  тоді  і  люди,
А  не  скотина,  яку  треба  годувати,
Так  було,  отак  є,  отак  і  буде
А  економіка  всім  має  слугувати.
***************************

Велике  лихо  —  примітивні  люди,
Щось  меле,  а  от  що  —  не  розуміє.
Гадає:  як  накраде  —  богом  буде!  
Та  тільки  морок  в  мізках  інших  сіє.  

Боги  завжди  слугують  еталоном
Творіння  божі  мріють  богом  стати
Політика,  держави  і  закони
Богів  в  усьому  прагнуть  наздогнати

Машини,  літаки  і  кораблі  -
Лише  для  того,  щоб  подібним  бути,
Олімп  створити  прагнуть  на  Землі,
І  наче  Зевс  грішити  без  спокути.

Чи  дорікати  їм,  якщо  ті  ж  боги,
Життя  безцінне  перетворюють  на  сварки?
Прибрать  одних  богів,  лишить  одного,
Який  на  них  не  гримне  і  не  гаркне?

Як  Бог  один  —  це  робить  люд  слабким.
Не  вчить  нікого  складнощів  відносин.
Один  ніяк  не  побудує  Рим  -
Бо  шмаркалі  лиш  потечуть  із  носа!

Зовсім  без  бога  —  що  із  того  буде?
Сказав  для  всіх,  хто  мене  зрозумів?
Агов,  ви  люди?  Ви  розмні  люди?
Яких  ще  треба,  для  розумних,  слів?

Зевс  ліг  на  ліжко  і  поринув  в  сон,
Пішов  у  царство  Гіпносу  й  Морфея
Боги  —  вони  і  є  закон
Над  ним  схилилась  його  мати  Рея.  

Гірка  сльоза  котилась  по  щоці
Вона  —  Земля,  а  боги  —  її  діти
А  ці  рядки,  на  білім  папірці,
Когось  навчать  як  жити  і  любити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

Зевс Грамоважець

У  Греції  прадавній  ринок  цвів
Не  той,  що  в  нас  зробили  значно  після  -
Торгівців  поважали,  як  богів.
І  звався  древній  ринок  Олімпійський.

Ось  рибою  торгує  Посейдон,
А  Гера  та  Деметра  —  пиріжками,
М'ясцем  і  салом  править  Аполлон,
Аїд  із  жінкою  —  картоплею  з  грибами

Гефест  готує  в  казані  куліш,
Гермес  чудові  чоботи  майструє,
Горілку  з  медом  розливає  Діоніс
Афіна  й  Афродіта  борщ  готує.

Ніхто  на  йоту  не  обважить,  не  надурить,
Відріз  на  плаття  не  обміряє  на  палець  -
Сучасний  суд  нервово  тихо  курить,
Бо  пильнував  за  ринком  Грамоважець.

Зевс  Грамоважець  і  струнка  Феміда  
Для  люду  на  Олімпі  райський  сад:
Нікого  не  образять,  не  обідять  -
У  божім  господарстві  мир  та  лад.

Не  дай,  боже,  хоч  би  на  грам  обважить,
Продати  де  неякісний  товар  -
Зевс  все  поміряє,  обнюхає  і  зважить
І  руку  відрубає  за  хабар.

Оце  то  ринок,  справжній,  Олімпійський
Не  місце  крадіям  —  брехні  капець!
Де  жаба  хитрожопим  дає  цицьки!
Бо  в  Зевса  увірвався  вже  терпець!

Яких  йому  відкатів  не  сулили,
Не  дарували  кіз  або  корів
Та  Зевсу  завжди  вистачало  сили  -
Гидоті  не  жалів  він  стусанів

Бо  честь  для  Зевса  слово  не  пусте  -
Він  нею  не  збирався  торгувати:
Велика  підлість  із  маленької  росте  -
Учила  ще  з  пелюшок  його  мати.

Без  честі  не  Олімп,  а  гурт  повій,
Що  купа  депутатів  в  нашій  Раді
Без  честі  нема  долі  і  надій  -
Одні  лиш  «Ківа»раси  там  та  ...ляді.

Брехливий  «ринок»  -  танці  на  кістках,
На  крові  і  сльозах  всього  народу.
Даруйте,  президенти  всі  в  лапках  -
Мерзотники,  бридота  та  уроди…

Немає  Зевса  і  нема  Феміди,
Ні  суду  без  порядності  нема  -
І  плаче  гіркими  сльозами  Немезида,
Кривавим  потом  умивається  сама.  

Допоки  в  Україні  замість  Зевса,
На  Банковій  пригрілось  якесь  Зе
Без  глузду,  совісти,  без  честі  і  без  серця
У  очі  бреше,  потороча,  коверзе  ...

Воліє  нашу  землю  розпродати  -
От  же  ж,  падлюка,  от  же  -  sучий  син!
Та  дочекається...  Чекають  його  грати,
Стара  осика  і  дубовий  тин.

Настане  час.  На  київськім  Олімпі
Зійде  зоря  і  сонце  заближчить
Відмиємо  брудні  та  чорні  кіпті,
Прокинеться  і  Зевс,  який  ще  спить.

Відважить,  що  належить,  всім  до  грама
На  то  він  Зевс,  і  він  є  справжній  Бог,
А  Рея,  не  якась  юдейська  мама,
Йому  не  сорок  два  і  він  не  LOH!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

Мистецтво полювання

Майбутнє  уперед  летить  ...
У  снігових  кружляє  краєвидах  -
Ми,  як  мисливськії  хорти,  
Біжим  за  ним,  блукаючи  по  сліду

Воно,  як  заяць,  крутить  нове  коло,
Стрибає  вбік  і  давиться  зі  сміху  -
Йдучи  за  ним,  натрапимо  на  вчора
І  помилок  налупим  що  горіхів

Назавтра  будуть  нові  перегони,
Нові  сліди  залишить  хитрий  час,
А  ми,  долаючи  замети  забобонів,
На  старі  граблі  наступаєм  раз  у  раз

Мистецтво  полювання  -  для  мисливців.
Життя  —  мистецтво  для  мисливців  всеж
А  люди  -  то  не  божі  вівці,
Мистецтво  справжнє  не  тримає  меж  

Воно  малює  нам  нові  картини,
Дарує  неповторні  почуття  -
Чи  є  у  тому  щастя  для  людини
Залежить  від  думок  і  сприйняття

Майбутнє  і  минуле  завжди  з  нами.
Не  варто  бігати  щоразу  взад-вперед  -
Ви  творите  їх  власними  думками  
І  кожен  обирає  свій  жереб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

Підлість у кубі

Одне  ху*ло  зібралось  до  другого
Щоб  як  у  дзеркалі  побачити  себе  -
Один  продати  землю  ладен  й  Бога,
А  другий  -  убиває  і  гребе.
Коли  домовляться,  потиснуть  в  крові  руки,
Чорти  покажуть  світу  свої  зуби:  
Одна  падлюка  плюс  друга  падлюка  =
Мерзенна  підлість  проявляється  у  кубі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

Вчорашнім студентам

Забудьте  все,  що  ви  учили  вчора!
Не  бійтесь  наробити  помилок.
Життя  —  єдина  справжня  школа
Оцінки  чесні  ставить  за  урок.

Регалії  доцентів-професОрів  -
Облуда  розуму  без  глузду  —  то  сміття.
Бо  знання  —  острів  у  незнанні  морі.
Учіться  править  кораблем  життя!

Ідеї  для  науки  -  як  боги
Між  ними  вічна  точиться  війна
Вони  знання  міняють  береги  
Як  тільки  думка  свіжа  вирина

Будує  човен  вчений-аргонавт
І,  як  Ясон,  кидає  виклик  бурям.
Йому  ворожі  Зевс,  Борей  і  Главк,
Але  нехай  їх  боги  не  надурять.

Нізащо  не  сприймайте  все  на  віру  -
Наука  бреше  так,  що  гай  гуде!
Брехні  наука  нагуляла  жиру
Та  як  сліпа  у  темряві  бреде.

Забудьте  все,  що  ви  учили  вчора!
Не  бійтесь  наробити  помилок.  
Життя  —  єдина  чесна    школа
Оцінки  справжні  ставить  за  урок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021

Лист Віктору Федоровичу

Як  там  тобі  в  москальському  краю?
Дружина  дбає?  Чи  щасливі  діти?
Ще  попіл  сиплеться  на  голову  твою?
Чи  може  вже  у  ніг  зів'яли  квіти?

Про  що  нагадують  тобі  пекельні  сни?
Нова  тюрма?  Черговий  сниться  строк?
Чи  дякують  тобі  твої  сини?
Чи  гріє  тебе  світло  від  зірок?

Купив  ти  щастя  з  того,  що  накрав?
Із  чим  підеш  туди,  на  зустріч  Богу?
Розкажеш  людям  скільки  назбирав
І  намолив  в  останнюю  дорогу?  

Яку  то  славу  дітям  і  онукам
Залишив  у  історії  віків?
Які  пройшов,  які  отримав  муки
За  те,  що  в  Україні  наробив?

Ти  напиши,  як  у  москальськім  раю,
Криваві  сльози  наші  споглядав,
Як  на  крові,  на  горі  тім  ся  маєш?
Чи  срібники  не  всі  ще  прогуляв?

Мовчить  Іуда.  срібники  рахує.
Не  бігає  вже  падло  по  пеньках  -
Чи  то  в  Ростові,  чи  Москві  ночує  -
Лиш  жах  блукає  у  його  очах.

Всі  наші  легітимні  сплять  і  марять,
Що  все  забудуть,  якось  пронесе  …
Не  зловлять,  не  посадять,  не  зашкварять  …
Не  для  себе,  а  для  дітей  усе  …

Іуди  гріх  ніколи  не  забудуть.  
Ні  через  сто  чи  більше  то  віків
Іуд  своїх,  як  юд  ганяти  будуть
Оце  й  усе,  що  нагадати  хтів.

Пиши,  пиши!  Проффесор  легітимний
Молись  і  кайся!  Поки  є  ще  час!
Та  поділися  досвідом  із  тими,
Які  при  владі  зараз  поміж  нас.

Як  правду  скажеш,  то  можливо  й  дійде
Твоя  молитва  до  потрібних  вух,
А  як  брехатимеш  —  то  правда  сама  вийде,
А  з  них  всіх  вийде  їх  вонючий  дух...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021

Якщо в вас немає собаки (пародія)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=plhuFzMDN-U[/youtube]

Якщо  в  вас  немає  собаки
Її  не  отруїть  сусід,
Якщо  ваш  міністр  Аваков
Тоді  у  вас,  тоді  у  вас
Тоді  у  вас  стільки  бід  -
Не  тільки  в  обід

Квартал  аж  гримить  басами
Зелене  болото  бздить  
Думайте  самі,  вирішуйте  самі
Що  треба  із  тим  робить?
Треба  робить!

Якщо  виганяють  із  хати
Загарбали  Крим  і  Донбас
Чого  іще  нам  чекати
Коли  у  нас,  коли  у  нас
Міністр  емведе  пі  да  рас
Той  іще  ас!

Оркестр  гримить  басами
Труба  дме  аж  гай  шумить
Думайте  самі,  вирішуйте  самі:
Чи  треба  і  що  курить  ...
Просто  мовчіть!

Офшори  прибрати  з  Панами
Бо  крадуть  -  бюджет  горить
Думайте  самі,  вирішуйте  самі
Щось  треба  із  цим  робить  -
Просто  ловіть.  

Квартал  аж  гримить  басами  -
Зелене  болото  спить
Думайте  самі,  вирішуйте  самі
Що  треба  і  чим  робить?
Треба  -  робіть!

Як  мізків  зовсім  не  має
То  варто  і  землю  продать  -
До  того,  дурне  ,  намовляє:
Щоб  перестали,  щоб  перестали
Просто  стрілять…

Квартал  аж  гримить  басами  -
Зелене  болото  спить
Думайте  самі,  вирішуйте  самі
Щось  треба  і  чим  робить...
Треба  -  робіть!

Якщо  в  вас  немає  собаки,
Якщо  не  собака  кума,
В  друзях  нема  москаляки  ...
То  просто  клас,  якщо  у  вас
Друзів  таких  нема
Друзів  нема.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021

Серце туга моє крає (Нікого не буде вдома Б. Пастернак)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n24BCHXB9V0[/youtube]

Серце  туга  моє  крає  
Плине  сутінок  один  -  
День  зимовий  заглядає  
У  шпарини  між  гардин.  

Тільки  стука  в  шибку  вітер
Закружля  сніжинок  гурт
Лиш  дахи  снігами  вкриті
І  нікого  більше  тут.

Морок  віки  міцно  стулить
І  тенетами  пітьми,  
Нагадає  день  минулий  
Й  справи  іншої  зими.

Знов  прокинеться  провина  
Не  загоєна  й  тепер,  
Огорне,  як  хуртовина
Стисне  душу  до  шпалер

Та  здригнеться  ненароком  
Продих  поміж  пустоти,  –  
Тишу  міряючи  кроком,  
Як  майбутність  ввійдеш  ти.  

Ти  відкриєш  тихо  двері,  
В  чомусь  білім  наче  в  храм,  
В  чомусь,  наче  з  тих  матерій,  
З  чого  шиють  сніжний  крам.

І  розтане  день  зимовий
У  бокалі  для  вина
За  віконцем  сонцем  знову  
В  шибку  зазирне  весна.

На  столі  розквітнуть  квіти,
З  кухні  запах  потече  
І  тепло,  як  справжнє  літо
Поцілунком  обпече.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021

Хто має честь

Хто  має  честь,  той  честю  не  торгує,  
брехливе  -  гідність  легко  продає.  
Розумне  натяк  чи  підказку  вдячно  чує.
Дурне  -  за  золото  дароване  уб‘є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021

Про кохання

Я  говорив  їй  про  своє  кохання,  
яке  врятує  цей  зрадливий  світ,  
вона  уважно  слухала  до  рання  
і  млів  від  задоволення  лиш  кіт.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021

Велесові сльози

Довідка:  Доля  цієї  пам’ятки  склалася  так,  що  протягом  тисячі  років  вона  знаходилася  під  постійною  загрозою  знищення.  Складена  десь  у  V  ст.  н.  е.,  коли  анти  відстоювали  своє  право  на  життя,  вона  була  записана  на  Західному  Поліссі  під  час  формування  Київської  Русі,  зафіксувала  прадавні  традиції  і  звичаї  держави  українського  народу.  Велесова  Книга  стала  в  обороні  історичної  пам’яті  народу  –  гарантії  його  безсмертя.
"І  той  ілар,  який  хотів  учити  дитя  наше,  повинен  був  ховатися  по  домівках  тих,
аби  його,  невченого,  повернути  на  наше  письмо  і  нашим  богам  правити  треби.  Д.  8(3).
І  в  наступні  віки  русин  змушений  був  потайки  підтримувати  жевріючий  вогник  надії,  передаючи  її  з  покоління  в  покоління,  тамуючи  біль  за  втраченим.  Приходили  і  гинули  завойовники  –  і  віра  жила,  жив  народ."
"І  будемо  великою  державою  з  князями  своїми,  містами  великими
і  безліччю  зброї  залізної.  І  буде  безліч  нащадків  наших".

Як  серце  бога  щире  —  воно  плаче.
Щирішого  немає  між  сердець,
А  коли  підле,  як  у  блазня  наче,
Підлішого  не  знайдеш  де  —  капець.

І  брешуть  ті,  що  кажуть  про  Одного!
На  тому,  щирому,  нема  брехні  вини,
Але  за  ним  сховали  бога  злого  -
Іуди  підлого,  продажного  сини.

За  муками,  за  подвигом  святого,
Маскується  підступного  оскал,
Який  виводить  не  на  ту  дорогу,
Ягнят  —  під  ніж,  народи  -  під  кагал.

Хто  тому  вірить  -  правдоньки  не  бачать,
Слів  чесних  навіть  чути  не  хотять.
А  Велес  дивиться  і  його  очі  плачуть,
Ті  сьози  котяться,  жаринами  горять:

Та  не  читайте,  ви  брехню  собачу!
Не  варто  гризти,  як  цукерки,  кригу!
Оте  Євангліє  кайданами  віддячить  -
Читайте  мо'ю,  Велесову  книгу!  

Молитися  чужим  богам  —  то  зрада!
Чужі  боги  у  пекло  заведуть  -
В  слизькій  брехні  немає  слова  правди.    
Спочатку  брешуть,  потім  —  розіпнуть.

Хто  прагне  слово  правди  чути  -
Не  слухайте  ні  ксьондзів,  ні  попів,
Мули,  рабина  —  розривайте  пута  -
Сирен  в  неволю  зазиває  спів.

Я  вам  скажу:  хто  ми  і  куди  йдемо,
Прийшли  ізвідки,  робимо  що  тут.
Ми  —  вільні!  Але  є  дилема
Відносин,  що  ведуть  у  глухий  кут:

Всі  люди  різні,  як  і  різні  боги
Із  підлими  —  ти  ще  підлішим  стань!
Із  Богом  чесним  —  миєш  йому  ноги,
Брехливому  -  недругом...  Катам  -  твань!      

Бог  —  не  суддя  і  судді  -  не  боги!
І  Бог,  і  суд  —  в  тобі  —  це  твоя  совість.
Хто  каже,  що  ти  раб  —  то  вороги!
Інакше  —  ворог  ти  собі  натомість.

Кажу  і  я:  Бог  у  тобі  один!
Двох  совістей  в  людині  не  бува.
Молись  на  неї,  як  її  ти  син,
Як  правда  чесна  у  тобі  жива.

Твій  дух,  твоя  душа  і  правди  сила
Ось  формула  людини  на  землі.
Тебе  Земля  для  того  народила,
А  коли  ні  —  то  ти  кізяк  в  ріллі.

Тримайтесь  разом  у  суспільстві  люди!
Боги,  що  підлі,  підступи  плетуть,
Як  гади-змії,  як  оті  Іуди  -
І  хай  вас  не  надурить  їхня  суть.    

Диявол  сильний  —  слабкістю  людською,
У  нього  гроші,  слава  у  ціні.
Проте  не  бійтесь  —  ви  сильніші  вої
І  правда  переможе  у  борні.

Тільки  сліпі  жахаються  війни  -
Вона  іде  —  війна  добра  і  зла.
Вбивати  ворга  —  немає  в  тім  вини
Аби  любов  людська  перемогла.

На  берегах  великої  ріки,
Яка  тече  з  минулого  в  майбутнє
Ви  -  копачі,  ви  —  гречкосії,  вояки
Це  й  є  життя.  Ви  не  лише  присутні.

Хоробрих  укріпляє  вольний  дух,
Сміливим  робить  кожного  свобода  -
Сильніші  за  десяток,  навіть  двух,
Герої  -  діти  справжнього  народу.

Об'єднує  народи  спільна  ціль,
Великі  справи,  плани,  спільний  ворог,
Звитяги,  перемоги,  кров  і  біль.
Слабких  час  перетворює  на  порох.

Час  учить,  час  лікує,  час  нестримний,
Час  виклики  формує  раз  у  раз
Гебрейські  чи  гібридні  війни
Хай  не  лякають  і  не  дурять  вас.

Не  ті  закони  пишуть  не  ті  люди.
Коротка  пам'ять  родить  люте  зло
Убивця  сподівається  —  забудуть,
Крадій  —  не  зловлять  —  значить  пронесло  …

Всілякі  грипи,  ковідні  напастя  -
Творіння  злодіїв  і  людства  ворогів
Щоб  налякати  і  украсти  щастя
Без  зброї  знищити,  зробити  з  вас  рабів.

Хто  раз  збрехав,  хто  зрадив  -  зрадить  вдруге  
На  граблі  варто  вкотре  наступать?
Потрібні  вольному  народу  слуги?
Чи  ви  збираєтесь  на  кого  слугувать?

У  світі  хижий,  хто  не  хоче  сам  робити.
Що  робить  той,  який  не  хоче  працювать?
Той  буде  красти,  убивати  чи  дурити  -
Лише  проте  їх  голови  болять.

Як  захиститись  від  таких  уродів?
То  перше  тре  свій  розум  захищать
Щоб  не  плодити  хворих  та  незгоди,
А  хижих  разом  бити  й  виганять.

Триклятий  буде,  хто  проте  забуде.
Хто  совість,  душу,  рід  свій  запродасть  -
Негідні  жити.  Зрадники  —  не  люди.
Продавши  совість  і  батьків  продасть!

Ця  книга  каже  як  нам  треба  жити  -
Ми  сильні,  як  тримаємось  разом.
За  честь,  за  правду  гідно,  навіть,  бити
Один  не  може  —  то  беріть  гуртом.

Задля  майбутнього  дітей  ваших,  онуків
Про  вічне  дбайте,  віддано,  серйозно  
Самі  учіть,  дітей  учіть  науки
Волають  про  те  Велесові  сльози.

Кажу  про  наболіле,  що  важливо  -
Моя  наука  справжня  і  проста:
Щоб  сліз  не  лити,  не  кривава  злива,
Не  хижий  дух  і  не  душа  пуста.

«Дажбог  пливе  в  літа  на  струзі  своїм
І  разом  з  ним  премудрий  бог  Сварог,
А  струг  той  сяє  в  славі  золотої,
Дорогу  освічає  Огнебог.
Життя  людини  гідне  —  його  подих.
Муж  кожен  знає  благо  то  чи  зло,
А  той,  ним  не  сподоблений,  негоден  -
Той,  як  сліпий,  осине  в  нім  кубло.  
Той,  хто  не  має,  в  собі  частки  бога,
Отой  хто  зрадить  і  до  злого  йде  -
Його  кінець  —  у  небуття  дорога.
Так  було,  є  і  далі  пребуде'».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021

В ОСТАННІМ КОЛІ ПЕКЛА

Картини  осені,  краса  і  позолота
Не  радують  душі,  яка  прийшла  до  суду.
Отут  звітують  про  свою  роботу  -
Брехня  не  пройде  і  "кіна  не  буде".

Хабар  не  даш  і  суду  тут  не  купиш,
(Рукописи  життя  і  твори  не  горять).
Не  домалюєш,  не  допишеш  —  кукиш!
А  ангели,  як  демони  стоять.

Тут  завжди  людно,  наче  на  вокзалі,
Для  кожної  національності  -  свій  зал.
У  атмосфері  роздумів,  печалі
Потік  виконував  належний  ритуал:

Один  за  одним,  міряючи  кроки,
Із  раю  родичі  прибулих  тут  чекають.
Стрічали,  спілкувалися  допоки  ...
Допоки  вирок  їм  суддя  не  зачитає.

Там  був  і  ангел  зовсім  молодий  -
Кросівки,  шорти,  майка  з  логотипом,
Волосся  кучеряве,  ніс  прямий,
Красиві  очі,  вії  ледь  прикриті.

На  дверях  намальовано  сніжинку  -
Жартуючи,  митець  намалював,
З  рогами  і  хвостом  вродливу  жінку,
Той  ангел  оті  двері  вартував.

Загублена  душа  філософа-поета
По  закавулках  нудилась  вкруги:
-  Це,  мабуть,  вхід  до  платного  клозету?
-  Це  царство  жаху,  мороку  й  туги!

Це  вхід  до  пекла  —  ангел  відповів,
Отам  гниють  брехливі,  підлі  душі,
Туди  не  можна!  Царство  там  чортів!
Таких,  як  ти,  я  не  пускати  мушу.

Багато  є  спасителів  убогих,
Що  в  пекло  лізуть  —  душі  визволять.
Неначебто  очей  нема  у  Бога,
Чи  Він  не  знає  як  й  за  що  карать?

Юродиві,  причинні,  божевільні,
Хоч  і  безвинні  —  клопоту  із  ними:
Самі  у  пекло  лізти  навіть  вільні,
Щоб  визволяти  з  пекла  одержимих.

Обдурені,  задурені  —  теж  грішні.
Не  місце  божевіллю  у  раю!
Але  й  у  пеклі  тії  душі  лишні  -
Тому  на  варті  я  оце  й  стою.

І  він  свою  історію  згадав:
Про  те,  як  покохав  вродливу  діву,
І  птахом  на  побачення  літав,
А  як  зловили,  то  за  теє  діло  -

Немилість,  "на  горіхи"  назбирав.
Задля  науки  чи  у  покарання,
Щоб  не  втрачав  надалі  голови,
Щоб  викинув  і  мрії  про  кохання,
Не  напастивсь  за  чорнії  брови,    

Жіночі  чари,  втіхи  і  спокуси.
Багато  ангелів  звели  вони  з  небес.
Що  вже  казати  про  людськії  душі  -
Уміє  спокушати  хитрий  біс.
Історію  співучого  Орфея
У  школі  ангелів  нагадують  не  раз,
Зразком  для  ангелів  є  образ  Прометея,
Якого  Зевс  розп'яв  за  усіх  нас.

Поет-філософ  все  ж  наполягав:
Хоч  оком  кинути  на  ті  пекельні  муки,
Та  ангел  непохитно  проганяв:
Туди  проходять  лиш  бридкі  падлюки!

Тож  відступи  —  дорогу  підлим  мерам  -
Продажним  душам  дайте,  хай  пройдуть
Усі  міністри,  президенти  і  прем'єри,
Душа  брудна  —  сюди  їй  тільки  путь.

Душа  поета  у  раю  не  раз  бувала  -
Із  музами  в  раю  уже  була,
Від  задумів  пекельних  бідувала,
Але  до  пекла  так  і  не  дійшла.

Без  пекла  завжди  чогось  бракувало,
Постійно  лізла  з  полум'я  в  огонь,
Чи  вражень  їй  чомусь  не  вистачало  -
Як  мазохіст  …  Та,  цур,  Боже  боронь!

І  навіть  тут  залізла  вже  усюди,
Скрізь  по  всіх  залах  тінню  пропливла.
Чекають  душі  вироку  та  суду  ...
Лишень  у  пекло  тільки  не  змогла.

Цікавість  —  то  така  тварина.
Куди  вона  тебе  не  заведе:
Поцупить  пейси  й  капелюх  рабина
Й  з  гебреями  у  пекло  попаде!

Замурзалась,  наскільки  то  можливо,
На  очі  маску  (вірус)  натягла
І  з  піснею  «Моше,  хава  нагіла!»
У  купі  в  ліфт  з  гебреями  пройшла.

Спускалися  донизу  досить  довго...
Хоч  маска  закривала  добре  ніс  -
Провітрювати  треба  після  того  ...
Нарешті  перед  ними  річка  Стікс.

На  березі  був  човен  й  перевізник,
Щоб  перевезти  -  вимагав  монету.
Дивився  на  прибулих  хижо-грізно.
-  Та  звідки  гроші  в  бідного  поета?

У  борг  гебреї,  звісно  ж,  не  дали,
Чи  правили  собі  такі  проценти  -
Не  вимолиш  у  пеклі  в  них  й  смоли.
Вони  і  з  пекла  правлять  собі  ренту!

І  що  робити  праведній  душі?
До  біса  пейси!  Гола  зайшла  в  воду,
Пліт  змайструвала  із  гілля  кущів
І,  гребучи  щосили,  дала  ходу.

Сирени  завивали,  водяні
Русалки  не  пускали,  лоскотали,
У  вир  тягнули  втоплені,  страшні
І  пащами  зубатими  лякали.

Та  чи  злякається  того  душа  поета?
Дитячі  забавки,  про  жахи  казочки  -
Скелети,  кулемети,  факультети  -
В  порівнянні  із  тим  —  то  квіточки!

Неначе  Штірліц  плив  у  штаб  до  німців,
Хай  хоч  сам  Путін  з  Гітлером  удвох  -
Душа  була  міцна,  як  правди  криця,
І  хай  хоч  що  —  сама  собі,  як  Бог.

Як  допливла  -  сховалась  в  очереті.
Брудна,  замурзана,  неначе  чортеня,
Надалі,  між  диявольських  портретів,
До  ранку  трохи,  бідна,  покуня.

У  пеклі  ранок  так  і  не  настав.
Це  царство  мертвих.  Вічне  царство  ночі.
Душа  поета  далі  почвала,
Не  потрапляючи  наглядачам  на  очі.

Смерділо  дуже,  як  від  іудеїв.
Пустеля,  камінці  —  усюди  голо.
Марудно  до  чортів  з  картини  оцієї  -
Так  виглядає  пекла  перше  коло.

Вовками  виють  душі,  що  у  ньому,
Холодний  протяг  до  самих  кісток,
Байдужість,  пустка,  втраченість  в  усьому,
В  кінці  у  друге  коло  вів  місток.

У  другім  колі  править  сум  і  жах,
Жах  мовчазний,  без  крику  і  луни,
Він,  як  пісок  скрегоче  на  зубах
І  завіває  навіть  і  у  сни.

Жене,  як  полем  перекотиполе,
Цікавість  душу  далі  підганя.
І  потрапля  вона  у  третє  коло,
В  якому  заправляє  чортівня.

Такий  тут  гвалт  стоїть,  що  душі  труїть.
Усі  кричать,  що  свині  верещать,
Але  ніхто  із  них  не  слуха  і  не  чує  -
Даремно  намагатись  щось  питать.

Наступне  коло  пекла  —  то  плітки,
Зрадливий  шепіт,  підступи,  наклепи,
Як  щупальця  вони  -  слизькі,  бридкі,
Як  змії  від  щелепи  до  щелепи.

Що  нижче  -  коло  для  повій,
Продажного  кохання  й  задоволень  -
Їх  поглинає  горезвісний  змій  ,
А  душі  нівечить  і  кидає  у  повінь.

Чергове  коло  пекла    -  для  злодюг,
Тут  перекупники,  міняли,  крадії  -
Вони  утворюють  один  цупкий  ланцюг:
Хто  ззаду  -  краде  в  того,  що  спереду  і  …
Спинитися  вони  не  можуть  —  круг!

У  сьомім  колі  -  братовбивці,  дітовбивці.
Тут  кожну  мить  вбивають  їх  самих.
Тут  вони  —  жертви,  безневинні  вівці
І  розпачу  лунає  дикий  сміх.

Наступне  коло,  начебто  в  музеї:
Політики,  банкіри  в  казанах,
Киплять  в  смолі  брехні  своєї,
Чи  на  пательні  смажаться  в  гріхах.

Шашличний  присмак  з  часниковим  духом,
Мордяки  тріскають  з  жадоби  аж  по  шву.
Пірнають  у  лайно  по  самі  вуха,
В  горлянки  набивають  їм  грошву.

Останнє  коло  —  страшне  коло  Бога:
Пропащі  ангели,  пропащії  боги  ...
Екран  великий,  щоб  картався  з  того,
Чого  на  власний  розсуд  наробив.

Як  ти  Один  —  за  все  відповідай!
Чиряк  не  вискочить,  якщо  ти  не  дозволиш  …
Хоч  все  у  пекло  —  тільки  побажай!
Що  на  те  скажеш?  Ще  чого  намолиш?

Пропащі  ангели  спокутують  у  ніг
Молитвами  усі  свої  провини,
А  Ти  як  міг?  А  Ти  ж,  як  теє  зміг?
Ти  —  Всемогутній!  Ти  —  святий!  Ти  —  той,  Єдиний!

Гіркими  плакав  він  сльозами,
Просив  пробачення,  вдивляючись  в  екран,
Він  шепотів:  я  —  винен,  я  із  вами  …
І  розпач  виливався  в  океан.

Душа  відмилась  в  тому  океані
І  до  Самого  чиста  підійшла,
Волосся  пасма,  наче  конопляні,
Погладила  й  за  руку  узяла:

-  Пішли,  Всевишній!  Годі  побиватись.
Пробачу  я  усі  твої  гріхи.
Ходім  зі  мною.  Треба  виправляти,
А  не  сидіти  і  картатися  віки.

Я  замість  Тебе  можу  тут  лишитись  ...
Якщо  дозволиш  —  підемо  разом.
Ти  повернись!  Ти  маєш  світ  змінити!
Його  не  змінить  мантра  чи  псалом.

Обідрані,  обридливі,  обрідні,
Які  себе  за  «обраних»  вдають,
Облиш  їх  —  бо  тебе  не  гідні  …
Тоді  продали  й  далі  продають.

Розпнули  і  у  пекло  заточили  -
Скрізь  сіють  людству  почуття  вини
Ген  бачив  сам,  що  з  світом  поробили  -
То  не  твої,  то  бісові  сини.

Пішли  нагору  —  час  все  виправляти,
Зніми  в  людей  облуду  із  очей.
Був  час  каміння  гамузом  збирати,
Тепер  час  розкидати  —  апогей.

Той  самий  ангел,  зовсім  молодий,
В  кросівках,  шортах,  майці  з  логотипом,
Волосся  кучеряве,  ніс  прямий,
Стояв  на  варті,  як  на  кіл  прибитий  …

Коли  із  ліфту  вийшли  оті  двоє  -
Душа  поета  і  Пречистий  Сам  ...
Світився  німб  над  Його  головою,
А  ангел  шепотів  губами:  Аммм…

Бог  підійшов  до  ангела:  Амінь!
Тобі  не  треба  більше  вартувати.
Не  винуватий  ти!  Кохай  і  мрій!
А  за  кохання  -  то  не  правильно  карати.

Нехай  хто  хоче  подивитися  на  пекло
Ідуть  нехай  і  мертві,  і  живі.
І  всі  святі,  і  грішники  запеклі,
Щоб  не  робили  пекла  на  Землі.

А  ми  гайда  каміння  розкидати
Доволі  назбирали  вже  його.
Щоб  не  чекати,  щік  не  підставляти,
І  людство  страшним  пеклом  не  лякати,
А  рятувати  світ  ім'ям  Того!!!

Святі  лиш  ті,  хто  творить  рай  земний,
Той,  хто  чортів  у  пекло  наганяє.
Чортам  вклонятися,  молитися  —  не  смій!
Ніде  й  ніхто  цього  не  пробачає!

Рабів  до  раю  Він  не  допускає,
І  на  Землі  рабів  Йому  не  треба  -
Лиш  воля  вольна  душі  окриляє,
Як  ангелів  запрошує  на  небо.

До  всіх  людей  говорить  на  Землі:
Творіть  отут,  земний  будуйте  рай!
Ви  всі  боги,  а  не  раби  мої.
І  не  чекай  на  Бога!  Дій,  плекай!

Заплакав  ангел,  зовсім  молодий,
В  кросівках,  шортах,  майці  з  логотипом,
Волосся  кучеряве,  ніс  прямий,
Красиві  очі,  вії  ледь  прикриті.

І  плакала  із  ним  душа  поета
Жива,  блукаюча  по  морю  і  на  суші,
Текли  слова,  як  дим  від  сигарети,
Рятуючи  людські  і  божі  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021

Улюблений вірш

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EgT_us6AsDg[/youtube]

Скільки  слів  про  любов  -  час  летить  ...
Кожне  серце  свою  пише  пісню  ...
Мить,  як  вічність  і  вічність  як  мить,
У  коханні  мелодії  плисне.

Світ  чудовий  у  мріях,  у  вранішній  тиші,
Коли  поруч,  як  ангел  небесний,  ти  спиш.
Я  дарую  тобі  геть  усі  свої  вірші
І  співаю  тихенько  мій  улюблений  вірш:

А  я  кохаю  і  у  снах,  тебе  люба  ...
Я  кохаю  завжди  тебе  люба  ...
Я  кохаю  навіть  сни  твої,  люба  
І  моє  щастя  поруч  спить...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021

Кума і голод

У  не  голодної  куми  -  не  хліб  на  умі!

Або  так:  [u]У  "голодної"  куми  -  "х...ліб"  на  умі.[/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021

Не той гетьман

Не  той  гетьман,  що  назвався.
А  той,  що  бився  і  не  вcрався!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021

Омар Хайям (переклад українською)

Знайся  тільки  із  гідними  дружби  людьми!
Блазнів  ти  віджени,  обійди,  омини!
Якщо  ліки  дає  тобі  підлий  —  відмовся!
Якщо  гідний  наллє  хоч  отруту  —  прийми!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021

Ніч

В  казкові  кольорові  сни,
Розбурхані  безсонними  ночами,
У  темінь  ночі,  в  полини
Пірнаю    римами,  віршами.

Спить  місто.  Місяць  вирина.
У  хвилях  марева  з  туману
В  бокалі  терпкого  вина  й
Нічного  млосного  дурману.

Героїв  тіні  постають,  
Пливуть,  купаючись  в  серпанку,
Радіють,  плачуть,  серце  рвуть
І  розчиняються  у  ранку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021

Щира дяка

Уряд  пенсії  підняв  аж  на  тридцять  гривень!
Я  б  тебе  розцілував!  -  любий  пане  Шмигаль
Щоб  у  пеклі  Вас  чорти  менше  турбували!
У  казан  до  Вас  смоли  стільки  ж  доливали!

Щоб  душа  у  тому  пеклі  вила  на  осині,
Ворон  вічно  колупав  Ваші  очі  сині!
От  підняли  так  підняли  -  сич  зі  сміху  плаче  -
Най  висіло  Ваше  фото  у  кутку  чортячім!

От  підняли  —  від  душі,  наче  в  себе  вкрали!
Як  Іуда  заробив,  так  щоб  й  вас  вітали!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021

Час крутить колесо

Сутність  речей  спаплюжують  слова,
Неначебто  дощу  брудного  злива.
Тож  як  смітник  думки  і  голова.
Розумна  ж  річ    -  ніяк    не  галаслива

Час  крутить  колесо  історії  невпинно,
Хто  володіє  часом  —  справжній  Бог!
Релігії  настільки  примітивні
І  їм  до  істини  —  як  мавпам  до  зірок

Душа  єдина  має  справжню  ціну,
Рахунки  в  банку  аж  ніяк  її  не  тішать.
Яка  душа  —  така  і  є  людина,
Як  без  душі  —  за  звіра  навіть  гірша

Життя,  як  книжка,  що  почав  читати,
Де  є  малюнки,  мо,  що  пропустив,
А  час  в  ній  буде  сторінки  гортати  -
Не  витрачай  часу  на  марнослів

Як  прочитав  -  що  з  того  зрозумів?
Воно,  як  у  суді  тебе  спитає:
Чи  сам  ти  винен,  хто  де  завинив  -
Життя  оцінки  справжні  виставляє

Ти  центр  всесвіту,  чи  крапля  в  океані?
Слимак  наїджений?  Чи  мов  голодний  лев?  
Ти  Бог?  Ягня,  прикуте  на  закланні?
Не  заблудив  бува  між  трьох  дерев?

Сутність  речей  спаплюжують  слова,
Час  крутить  колесо  історії  невпинно
А  істина  стара  і  не  нова:
Не  купиш  душу  і  життя,  
Не  вимолиш  в  попа  за  десятину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021

Ой горе-горе

Ой  горе-горе,  горе-нещастя
Звідки  приперлось  —  туди  й  вертайся
Прийшло  від  жида  —  вернись  до  жида
Геть  з  України  бридка  огида!

Бруд  хай  змиває  стрімка  вода,
Хай  іде  з  жидом  горе-біда  ...
Місця  не  стане  суму-печалю,
Коли  під  sраку  дамо  москалю!

Щастя  і  радість  будуть  усюди
Бо  доля  мріє,  де  вільні  люди!
Вільні,  розумні  і  працьовиті  -
Батьки  веселі,  здорові  діти!

Формула  щастя  дуже  проста:
Де  не  ікони,  а  правда  свята!
Її  плекайте,  нею  живіте,
Радість  даруйте,  кохання  квіти!  

7/01/21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

Київ

Конає  московський  Хан  -
Він,  гідний  нащадок  Батиїв,
Як  стрелений  дикий  кабан,
На  смертному  ложі  виє.

Вже  поруч  з  косою  смерть
Стоїть,  бо  чекати  вміє:
То  що  мені  скажеш,  смерд,
Скорив  ти  величний  Київ?

Я  взяв  його,  я  спалив,
Пройшовся  мечем  і  копитом,
Але  я  його  не  скорив  -
Неможна  вольних  скорити  ...

Імперій  царі  та  генсеки,
Що  смерть,  як  пшеницю  сіють,
Рабини,  ксьондзи  і  берсерки
Скорили  ви  вольний  Київ?

Давно  ваші  згнили  кістки
І  очі  хробак  повиїв  ...
Порвали  ви  на  шматки?
Скорили  ви  вольний  Київ?

Запроданці  і  попи,
Ви,  сучої  матері  діти,
Брехливої  віри  стовпи,
Хотіли  ви  Київ  скорити?

Хотіли  ви  славу  стерти,
Оту,  що  сам  Кий  омріяв  -
Свобода  дає  безсмертя!
Безсмертний  величний  Київ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020

Чи ви спите, чи всі ви пʼяні?

Чи  ви  спите,  чи  всі  ви  пʼяні  -
Чом  підлі  зайди  правлять  вами?

В  Україні  не  вкраїнська  влада  -
Ні  Верховна  Рада,  ні  гарант.
Забрехались!  Влада-клоунада!
Ззовні  ще  війною  “підлий  брат”  
Від  брехні  бридкої  не  огидно?
Всі  Премʼєри  обіцяли:  завтра  Рай!
Але,  вибачайте,  щось  не  видно  -
Хата  вже  згоріла  і  сарай  ...
Очі  у  Сірка  не  позичають
Без  вогню,  сокири  чи  води  -
Раз  язик  і  руки  не  рубають,
Покручі  заприндились  сюди
Щоб  антисемітами  не  звали  -
Треба  не  семітів  обирать,
І  не  продаватися  за  сало,
І  “великоросів”  виганять,
Перестати  вірити  у  казки  -
Казками  годують  соловʼя?
Розум  не  дарується  “на  ласку”
Гарні  обіцяночки  —  дурня!

Хто  не  хоче  дупи  їх  лизати,
То  вставайте,  браття,  не  лижіть  -
Ворогам  не  щоки  підставляти,
А  невтомно,  як  будяк  косить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

Рабине щастя

Рабине  щастя  —  щоб  нічого  не  робити
Шмаркати  в  стелю,  жерти  через  край,
Гуляти,  грати,  скільки  влізе  пити  ...
У  рабському  світогляді  —  це  Рай!

Нажертися  й  на  сонці  пузо  гріти,
А  потім  у  баюру  потягне  ...
За  теє  щастя  ладні  дітей  вбити  -
Нехай  вас  теє  “щастя”  омине

Свиняче  щастя  —  то  свиняча  доля:
Нагріб,  накрав,  сховався  у  свій  хлів,
Аж  як  відʼївся  -  що  кнура  заколють  -
В  неволі  жив  —  то  те  і  заслужив

І  годі  їм  жалітися  на  Бога  
Не  по  молитвах  судять  —  по  ділах
Хто  жив  рабом  -  у  пекло  і  дорога
Це  скажуть  вам  і  Будда,  і  Аллах
   
А  той,  хто  каже,  що  “раби  ви  божі”  -
Підліший  ворог  людства  на  Землі
Рабине  щастя  —  для  свиней  і  гоже  -
В  багнюці,  у  хліву,  в  пітьмі,  імлі

Прокиньтесь,  люди!  Вибір  лиш  за  вами  -
Або  ви  вої,  або  "хата  з  краю"  ...
Не  гідний  рід,  що  славиться  рабами  -
Рабів  до  Раю  не  пускають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

Гадюка і ягня

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a2lIyVWqTBs[/youtube]

Кружляє  птахом  час  у  вишині
І  з  віком  підлі,  ще  стають  підліші  -
Немає  честі  у  роках,  у  сивині  -
Бо  зрадники  досвідчені  -  ще  гірші

Стара  гадюка  чахлика  вдає:
Спасіть  мене!  -  волає  при  дорозі
І  косить  на  людей  —  чи  може  є,
Чи  не  пригріли  вже  таку  ж  на  возі

Та  самогубця,  той,  хто  підбере,
Приречений,  якщо  гадюці  вірить
Оббріханий,  отруєний  помре  -
Він  сам  пустив,  відкривши  гаду  двері

Гадаєте,  що  мало  є  таких?
Гадюк  не  видно.  Видно  гори  трупів
Обдурених,  обкрадених,  дурних
Ягнят  здихаючих,  ошуканих  і  глупих

Про  совість  гада  —  навіть  не  питай
Змія  укусить  навіть  коли  сита
Тож  близько  до  себе  не  підпускай,
А  про  любов  -  не  варто  й  говорити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020

Дар

Я  —  супермен!
Не  смійся,  а  послухай:
Сценарій  у  класичному  сюжеті  -
Талан  безмежний  їздити  по  вухах
Як  гору  навалити  у  клозеті!
Перевіряю  —  робить  ідеально
Немов  годинник,  "казка  наяву"
Винагорода  за  талан  матеріальна  -
З  тим  таланом  я,  як  король  живу!
Чудовий  дар  від  матінки  природи  -
Коріння  свої  паростки  дає!
Всі  збочені  теорії  й  уроди  -
Сховатись  зась  —  воно  як  є,  то  є
Мені  за  те  слугує  справжня  свита
Поперло  несказанно  на  момент  -
Брешу  безмежно!  Можу  всіх  дурити!
Я  —  президент!  Gівняний  президент!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

Мальви

Зникають  села  -
просто  вимирають,
обійстя  мертві  зорюють  плуги,
та  як  на  докір  мальва  виростає,  
вогнем  палає  до  самих  снігів.  
У  дзвони  дзвонять  
мальвині  голівки:  
рятуйте  землю  -  
найдорожчий  скарб!  
Прокиньтесь,  люди!    -
Квіти  плачуть  гірко  ...
І  не  жаліють  ні  себе  ні  фарб

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020

Лисиця і виноград

Стара  лисиця,  
проковтнувши  слину,  
дивилася  на  гроно  винограду
із  заздрістю  казала,  через  силу:  
rівно  зелене  -  їсти  не  до  ладу!
Про  виноград  вона  збрехала,  
люди  добрі,  а  про  Зелене  -  
то  уже  не  жарти  ...
бо  толку  з  нього  аж  ніяк  не  буде.  
«Зеленим»,  rівно  справжнє  на  дорозі  ...  
Але  й  rівно  отим  не  варто  ображати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Стару перебираючи валізу (перклад Хуго)

Джерело:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895511

На  дворі  зимно  -
Випав  перший  сніг...  

Любов  сильніш  ...  
Природи  незрівнянно
Ізнову  холодно  ...
Думки,  наче  ніж:
Любов  колишня  ...
Неначе  неба  мана  

Перебираю...  
від  речей  стару  валізу
Читаю...  
недописані  рядки
Минулого  
гортаю  купу  хмизу  ...
Лишились  ...  
тільки    спогади,
                             й    думки  ...

Забуті  всі  ...  
Надії  і  Світлини
Колінець  і  грудей  ...  
звабливий  шал    
Розірвані  сорочки  і  гардини  ...  
Кохання  
             недопитого  
                             бокал

Ніч  пролетіла,
ранок  засірів  -
Пливли  у  мареві
слова  старих  ...  
романів
І  памʼять  борсала...  
мене  
між  тих  рядків
Бо  кожен  з  них  
       ятрив  ...
на  серці  рани

Неначе  
сайти-пристрасті
масні  ...  
Пливуть  у  спогадах
побачення  і
страсті
Душі  та  тіла  ...  
ночі  вогняні,
Палкі  емоції
оманливого  щастя  ...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

Кістка

Собаки  гризлись  самовіддано  за  кістку,
Яку  мав  кинути  хазяїн,  як  поїсть  -
Таку  пахучу,  хоч  й  без  мʼяса,  чисту  -
Одна  одній  вчепилися  у  хвіст

Гарчали  і  крутились  дві  години,
Забувши  навіть  в  чому  сварки  суть,
Як  і  політики,  що  кожної  хвилини
За  кістку  бʼються,  яку  може  їм  дадуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

З-е

Дрібненьке  Зе  вдавало,  що  велике
Таке  ж  велике,  як  маленьке  Пу,
Але  всі  бачать  їх  брехливі  пики,
Які  бовтатись  мали  б  на  суку  

Криваві  карлики,  гноярні  паразити,
Кишкові  лямблії,  кліщі  тифозні,  воші
Слугують  на  …  щоб  добре  протруїти  -
Немає  Бога  там,  де  правлять  гроші

Не  гріє  те,  що  має  підлу  душу  
Серця  хоробрі  зради  не  бажають
Жива  душа  шукати  стежку  мусить
До  щастя,  Бога,  до  людей,  до  Раю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

Система безпеки ГО (СБ ГО)

План
1.  Принципи  системи  безпеки  ГО
2.  Функції  і  завдання  служби  безпеки  ГО
3.  Внутрішня  безпека  ГО
4.  Зовнішня  безпека  ГО
5.  РR  —  інформаційна  складова  системи  безпеки  ГО
6.  Підпорядкування  і  відповідальність  правління,  членів,  служби  безпеки  ГО,          умови  і  принцип  доцільності,  достатньості,  обмеження  в  діяльності  СБ  ГО.
7.  Структура  і  технічне  забезпечення  служби  безпеки  ГО

Громадська  організація  (ГО)  —  об'єднання  громадян,  яке  створюється  для  ефективної  реалізації  спільних  інтересів  (культурних,  економічних,  соціальних,  професійних,  гендерних,  вікових,  релігійних,  регіональних,  екологічних,  тощо).  Закон  України  «Про  громадські  об'єднання»  22.03.2012  р,  прийнятий  Верховною  радою  України,  введений  в  дію    з  1  січня  2013  року.
Громадське  об'єднання    (ГО)  -  це  добровільне  об'єднання  юридичних  і  фізичних  осіб  для  забезпечення  та  захисту  їхніх  прав,  свобод,  задоволення  суспільних  інтересів  (економічних,  соціальних,  культурних,  екологічних  та  інших).  Громадське  об'єднання  може  здійснювати  діяльність  зі  статусом  юридичної  особи  або  без  такого  статусу.    ГО  зі  статусом  юридичної  особи  є  не  підприємницьким  товариством,  основною  метою  якого  не  є  одержання  прибутку.
       Громадська  спілка  (ГСп)  —  вид  організаційно-правової  форма  громадського  об’єднання,  засновником  якої  є  юридичні  особи  приватного  права,  а  членами  спілки  можуть  бути  юридичні  та  фізичні  особи.
           Мета  —  захист  інтересів  громадян  України,  країни,  суспільства,  членів  ГО.
Принципи  роботи  служби  безпеки  ГО  (громадського  об’єднання  чи  організації):
1)  верховенство  права,  законність;
2)  чесність;
3)  порядність;
4)  патріотизм;
5)  достовірність  відомостей  і  звітність  правління  перед  членами  ГО  згідно  Статуту;
6)  відповідальність  (в  т.ч.  політична,  моральна,  економічна)  на  засадах  традиційного  звичаєвого  права  і  норм  моралі  українського  суспільства;
7)  ефективність  (згідно  статутних  завдань).

Завдання  системи  безпеки  ГО:
1)  завдання  забезпечення  безпеки  діяльності;
2)  правове  та  інше  забезпечення  громадської  організації;
3)  захист  і  збереження  інформації;
4)  контроль  та  дотримання  правил  допуску  до  таємниці  в  ГО;
5)  охорона  будівель,  приміщень,  обладнання;
6)  фізичний  захист  співробітників;
7)  контроль  ефективності  та  відповідність  роботи  правління  ГО,  оцінка  реальних  кроків,  дій,  заходів  згідно  статуту  ГО;
8)  відповідальність  членів  ГО,  правління  ГО.

Основні  функції  СБ  ГО:
1)  забезпечення  внутрішньої  і  зовнішньої  безпеки  ГО;
2)  встановлення  та  дотримання  встановлених  режимів  допуску;
3)  контроль  робіт  та  правове  регулювання  діяльності  ГО;
4)  підготовка  основних  документів  з  питань  безпеки;
5)  вивчення  комерційної,  фінансової  та  виробничої  таємниць  з  метою  їхнього  захисту;
6)  організація  та  контроль  проведення  внутрішніх  розслідувань;
7)  організація  і  проведення  підготовки  співробітників  з  метою  захисту  роботи,  співробітників,  членів,  секретів  ГО;
8)  ведення  обліку  (документації,  приміщень,  обладнання,  техніки,  сховищ);
9)  підтримка  контактів  з  правоохоронними  органами.

3.  Внутрішня  безпека  ГО
Досвід  функціонування  ГО  говорить,  що  найбільшими  внутрішніми  загрозами  та  небезпеками  є  боротьба  за  вплив  у  керівництві  організації,  неефективна  робота  організації,  відсутність  достатнього  фінансування,  нестатутний  розподіл  ресурсів  (або  розкрадання),  недостатня  (слабка)  підготовка  заходів,  неякісний  інформаційний  супровід  діяльності  ГО,  недооцінка  загроз,  відсутність  відбору    та  перевірки  кадрів.  
Внутрішня  безпека  ГО  складається  з:
1)  безпеки  її  членів;
2)  систем  зв’язку,  обміну  інформації;
3)  безпеки  обладнання  і  приміщень;
4)  інформації  внутрішнього  користування;
5)  системи  управління  (внутрішньої)  ГО;
6)  адекватності  керівництва  (моральне  і  психологічне  здоровья),  чесність  і  порядність  керівництва,  попередження  внутрішніх  конфліктів;
7)  відповідність  стратегії  і  тактики  дій  організації  завданням  ГО;
8)  неосновні  види  діяльності  мають  підпорядковуватись  основній  меті.

Основні  функції  внутрішньої  безпеки:
1)  перевірка  кадрів,  їх  кваліфікації,  моральних  якостей,  відповідності  займаній  посаді;
2)  кадровий  відбір  (аутсорсінг)  для  роботи  в  ГО;
3)  організація  зустрічей,  перемовин,  контроль  ведення  документації  ГО;
4)  забезпечення  зворотнього  зв’язку  діяльності  ГО  з  реальними  результатами,  відповідність  реальних  кроків  завданням    ГО;  
5)  проведення  внутрішнього  розслідування;
6)  терміни  і  достовірність  звітності  СБ  перед  правлінням  і  членами  ГО;
7)  функціонування  системи  внутрішньої  безпеки  в  умовах  кризового  стану  (спроби  рейдерства,  викрадення  документації,  надзвичайні  ситуації:  смерть  кервівництва,  форс-мажор  -  природні,  надприродні,  соціальні  катаклізми,  тощо)  з  метою  відновлення  діяльності  ГО  згідно  Статуту.

4.  Зовнішня  безпека  ГО
 Спираючись  на  досвід  функціонування  різних  ГО,  найбільшими  зовнішніми  загрозами  для  організації  є  «непорядні»  організації-конкуренти,  державні  корумповані  структури,  ворожі  дії  іноземних  спецслужб  (в  умовах  гібридної  війни),  направлені  на  дискредитацію  ГО  (ідей,  цілей,  керівництва,  залякування  фізичним  знищенням,  вбивства,  кіднепінг,  підкуп  керівництва),  рейдерство,  провокації,  диверсії,  фальсифікації  кримінальних  справ,  тощо.  
Зовнішня  безпека  ГО  складається  з:
1)  визначення    загроз,  небезпек,  викликів  діяльності  ГО;
2)  робота  з  ідеологічно  ворожими  і  непорядними  організаціями;
3)  співпраця  з  потенційними  союзниками  і  партнерами  ГО  (програми,  заходи,  перемовини,  спільні  заходи);
4)  пошук  інвестицій,  програм,  кредиторів  діяльності  ГО.  Зошнішньополітична,  зовнішньоекномічна,  зовшнішньоідеологічна  діяльність  ГО;
5)  робота  з  правоохоронними  організаціями  і  міжнародними  інституціями  (інтерпол,  адвокати,  суди,  приватні  детективи);
6)  зовнішньоінформаційна  підтримка  іміджу,  репутації  (гудвілу)  ГО;
7)  кадрова  перевірка  і  відбір  людей,  які  займаються  зовнішньоекономічними  зв’язками  і  діяльністю;
8)  контроль  і  самоконтроль  служби  безпеки  ГО.

5.  РR  -  інформаційна  складова  діяльності  ГО.
Будь-яка  суспільна  організація  (громадське  об’єднання  чи  організація)  необхідна  тоді,  коли  одна  особа  чи  одна  організація  не  в  змозі  сама  досягти  цілей,  без  громадської  організації  і  об'єднання  зусиль,  задля  досягнення  спільної  мети,  вирішення  проблем.  Найбільш  зрозумілим  є  приклад  з  агресією  чи  війною,  де  задля  перемоги  над  ворогом  необхідно  об'єднатися,  озброїтися  і  дати  відсіч.  У  гібридній  війні  значення  інформаційної  складової  і  перемога  в  інформаційному  просторі  значно  зростають.
Дуже  важливе  правильне  розуміння  цілей  і  завдань  ГО:  інформування,  виховання,  об'єднання  громад,  суспільства,  контроль  і  допомога  інститутів  держави.  Крім  того,  інформаційна  складова  безпеки  має  захищати  ГО  від  намагань  спаплюжити  репутацію  і  дискредитувати  членів  ГО,  мету,  цілі  і  заходи,  які  вони  проводять.
Основні  документи  щодо  стратегії  і  тактики  ГО  в  таких  умовах  мають  мати  обмежений  доступ,  так  як  їх  в  першу  чергу  намагатимуться  дискредитувати  олігархічні,  ворожі  ЗМІ,  корумповані  посадовці.  Тому  певна  їх  частина    відноситься  до  закритої  інформації:
1)  джерела  фінансування  ГО;
2)  в  окремих  випадках  підготовка  акцій,  приховані  заходи  щодо  розслідування  злочинів,  забезпечення,  транспорт,  обладнання,  які  використовує  організація;
3)  план  зовнішніх  перемовин  ГО,  результати  перемовин,  засоби  і  методи  для  виконання  досягнутих  домовленостей;
4)  розробка  і  план  РR  —  акцій  з  підтримки  діяльності  ГО;
5)  технічний  захист  інформації  і  документообігу,  збереження  інформації  і  документування  діяльності  ГО.
6.  Підпорядкування  і  відповідальність  правління,  членів  і  служби  безпеки  ГО,  умови  і  принцип  доцільності,  достатньості,  обмеження  в  діяльності  служби  безпеки  ГО.
Держава  це  таке  саме  громадське  об'єднання,  покликане  виконувати  функції  забезпечення  територіальної  цілісності  країни,  прав  і  свобод  громадян,  захисту  своєї  території  від  будь-якої  агресії,  дотримання  законів  і  охорони  правопорядку  всередині  країни.
Служба  безпеки  ГО  має  забезпечувати:
1)  ефективну  і  безпечну  роботу  членів  ГО;
2)  відповідальність  керівництва  (правління)  ГО  перед  її  членами;
3)  відповідальність  членів  ГО  перед  організацією;
3)  відповідальність  і  звітність  самої  служби  безпеки  (СБ  ГО)  перед  членами  ГО;
4)  чесну  і  своєчасну  звітність  правління  на  загальних  зборах;
5)  перехресний  контроль  та  спільну  відповідальність  в  різних  комбінаціях.
Керівництво  ГО  і  СБ  ГО  несе  відповідальність  за  виконання  своїх  функціональних  обов’язків,  досягнення  статутних  цілей,  завдань  ГО  перед  правлінням  і  членами  ГО,  має  чесно  і  вчасно  звітувати  про  свою  роботу.
Підпорядкованість  і  відповідальність  СБ  ГО  в  оперативному  плані  перед  правлінням,  а  в  стратегічному  плані  перед  членами  ГО.  Голова  СБ  ГО  обирається  разом  з  правлінням  на  загальних  зборах  ГО  і  звітує  перед  правлінням  та  загальними  зборами.

7.  Структура  і  технічне  забезпечення  СБ  ГО
Організаційна  структура  і  технічне  забезпечення  СБ  ГО  витікає  з  Статуту  організації,    завдань  ГО,  матеріального  забезпечення,  кадрового  і  технічного  потенціалу  ГО,  засобів  для  нейтралізації  реальних  і  потенційних  загроз  та  небезпек.
Обличчя  першої  особи  країни,  держиви,  ГО  не  завжди  є  справді  інформативним,  воно      має  бути  відомим,  людина  має  бути  гарним  оратором,  а  от  обличчя  голови  (керівника)  СБ,    МВС,  прокуратури  або  служби  безпеки  ГО  справді  однозначно  і  яскраво  характеризують  дієвість,  досконалість  і  ефективність  організації.
«Свита  (почт)  робить  короля»,  а  не  навпаки,  і  особа  (особи)  на  цій  посаді  викривають  сутність  та  справжні  цілі  організацій  (якщо  це  нефахова  людина  -  то  це  бутафорна  система  безпеки,  якщо  кримінальна,  то  буде  «кримінальна»  структура  служби  безпеки,  якщо  «політична»,  «економічна»  і  т.д.).    Бо  саме  ця  людина  буде  формувати  і  очолювати  систему  безпеки  ГО.  Яскравий  приклад:  погляньте  на  дії  Лі  Куан-Ю,  Авакова,  Захарченка,  Януковича,  Баканова,  Шмигаля,  Гончарука.  Яку  підготовку  вони  мають,  досвід  і  принципи,  якими  вони  керувалися  у  своїй  роботі  такі  і  маємо  результати.
Держва  в  громадянському  суспільстві  (крім  монархії  і  диктатури)  -  це  громадська  організація,  яка  створюється  для  виконання  чітко  визначених  суспільних  (державних)  цілей  і  завдань.  А  саме:  захист  кордонів,  територій,  забезпечення  міжнародних  зв’язків,  відносин,  розробка  і  втілення  стратегії  розвитку,  зовнішньої  політики,  ведення  воєн,  забезпечення  громадського  порядку,  законності  та  справедливості  покарання.  В  залежності  від  своїх  завдань  будується  відповідна  система  безпеки,  формується  її  структура.  Технічне  забезпечення  залежить  від  рівня  сучасних  розробок,  викликів  і  загроз  перед  організацією,  фінансових  можливостей  і  кваліфікації  співробітників.  Можемо  запропонувати  типову  структуру  СБ  ГО,  яка  має  комплектуватися  фахівцями  з  економіки,  політики,  інформації,  науково-технічного  супроводу,  профільних  спеціалістів  з  безпеки  і  охорони.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891784
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

Плакав ангел

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00811997.mp3

Плакав  ангел,  опустивши  крила:
Що  ти  знову,  дитино  моя,  наробила?
Щохвилини,  щомиті  пильную,  як  мати
Най  тебе  захистить,  вберегти,  підказати
Від  стріли,  що  летить  у  відкрите  віконце  -
Ти  кричиш:  відійди,  бо  тобі  затуляю  я  сонце!
Розвертаю  назад  від  підступної  пастки,
Не  пускаю  туди,  де  ти  можеш  пропасти…
Зупиняю  коня,  що  несе  до  провалля,
Заспокоюю  там,  де  занадто  запальний,
Бережу,  відвертаю,  даю  тобі  руку,
Але,  любий,  ти  навіть  не  хочеш  і  слухать  …
Як  підтримать,  навчить,  розказати,
Наче  мала  дитина,  не  хочеш  чекати  …
Чую  кажеш  собі:  я  розумний,  дорослий!
А  насправді  бредеш,  як  причинний,  наосліп
Дай-но,  Боже,  терпіння,  дай  сили  -
Те  завдання  тяжке,  наче  мармуру  брила
Дай-но  мудрості,  цій  нерозумній  дитині
Духу  дай  і  мені,  щоб  міцний  як  до  нині.    
Плакав  ангел,  схиливши  натомлені  руки,
Бо  не  чули  його  ні  порад,  ні  науки.
Від  дощів,  від  негод  заховавши  під  крила,
Мати  щиру  молитву  свою  шепотіла
І  просила  у  ангела  щастя  та  долі
Щоки  сльози  пекли  від  любові  і  солі...  
Плакав  ангел  із  нею  щоночі  і  часто,
Бо  таке  материнське  і  ангельське  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020

Богданові байки

Ха!  Те,  велике  Шер  із  заду
Вже  рік  розказує  байки:
За  що  Боги  прогнали  з  саду,
Коноплі  треба,  самосаду,
Як  залатати  економіки  дірки
Казав  яскраво  і  цікаво…
Роса  й  не  Божа  —  класна  річ
Про  перемоги,  гімни,  славу
Заслухалась  і  здохла  гава  ...
Бо  тища,  завтра,  друга  ніч

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020