| Сторінки (9/820): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Наша влада сита, бо біля корита -
Сарана і трястя вміє тільки красти:
У Верховній раді клубок змій та гадів
Плюнути та й годі — толк лиш буде тоді.
Вони гарно вміють - пи'*дити й пи*ді'ти,
Всі, хто проти того — то антисеміти!
Сонце, навіть зорі, мають їм служити -
Дозволу питати на свої орбіти!
Доки їхню банду будемо терпіти?
Хто й не зовсім проти і антисеміти ...
Руки відрубати, роги і копита -
Власну землю й волю разом боронити!
Люди всього світу, час вже зрозуміти:
Всі, хто не семіти ...
Анти- не семіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Скрізь опудала влади
Із попами масними
Повставляли у мізки
Людей-звірів хрести,
І брехня править ними -
Черепи за намисто
Убиває все чисте
Щоб себе вберегти
Живе, справжнє паплюжить
Правду, волю — у клітки
Бо боїться та й дуже
Честі, совісти, дружби,
Дістає із калюжі
Все осужне, нечітке
У мішку кам'яному
Намальоване сонце
Заплямоване небо
І несправжні зірки
Ліс потворних ідей,
Зрада, стомлене серце
Бо не зорі то зовсім,
А великі дірки ...
Душі, друзі — не люди
Навіть колір - не колір
Листя — зовсм не листя
І життя — не життя
Луна голос усюди,
Що не схожий на пісню,
Сповідь — зовсім не сповідь,
Бо нема каяття
Зовні наче живе,
Але мертве по суті,
Не омиють дощі,
Скло, тенета облуд
Квіти, теж неживі -
У них пахощі смерті,
Морок затхлих споруд
Без надії на рух
Фарби стерті,
Картини забуті
Місто це кам'яне
Холод, протяг навкруг
І думки, як злочинці,
У кайдани закуті
В хащі-хаосі смерті
Нема місця спокуті
Бо панує свавілля
Марнославства, наруг
Скрізь опудала влади
Із попами масними
Повставляли у мізки
Людей-звірів хрести,
І брехня править ними
Черепи за намисто
Убиває все чисте
Щоб себе вберегти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
«В Україні борються дві протилежні ідеї: національна і антинаціональна. Покищо перемагає друга, яка не дозволяє навіть сформулювати першу…»
П.Клименко
Постулати антинаціональної ідеї:
1. немає національностей — натомість є громадянство (громадянство дає Влада…), (подвійне, потрійне, квадрогромадянство);
2. не потрібні традиційні цінності — ставайте ЛГБТ спільнотою;
3. «приватизація» (розкрадання) і деідеологізація з подальшою федералізацією;
4. немає війни — нема агресора (нема ворога і зрадників) — нема перемоги;
5. «невизнана війна» і «фейковий вірус» - одягнути маски і боятися, не збиратися, не об'єднуватися і не питати у Влади за те, що вона робить…
6. кредитне рабство на сторіччя вперед і розпродаж землі — останнього ще нерозкраденого офіційно багатства;
7. безвідповідальність Влади прикривається непрацездатними структурами: СБУ, МВС, прокуратура, НАБУ, САП, ДБР, спеціалізовані суди, виконавча служба;
8. «офшорна і олігархічна економіка», політичні посади і призначення, відсутність справжніх політичних партій і рухів, розкол і дискредитація потенціалу громадянського суспільства;
9. пародія на вибори — захмарні застави і продажне, брехливе, політизоване партійне ЦВК (не важливо хто як голосує, а все залежить від того, хто рахує);
10. немає людини — є картки, ідентифікаційні номери, довідки, платіжки…;
11. немає справедливого суду — нема справедливої відповідальності;
12. нема національної освіти — тести ЗНО…;
13. нема вітчизняної науки, виробництва, технологій, літаків, автомобілів, ракет, кораблів, комп'ютерів, мобільних — тільки закордонне;
14. немає національної свідомості, нема громад, суспільної власності, ресурсів — все приватне;
15. немає національної ідеї — нема вільної України (територія рабів), нема усвідомлення і поваги до себе, нема майбутнього: «скоро прийде на цю землю Мошеах і роздарує обраним по 2800 рабів».
Узагальнюючи факти, пропоную формулу антинаціональної ідеї:
Любіть не Україну, а гроші, цінуйте не національне, а чуже, воргуйте між собою, а не об'єднуйтесь, терпіть хасидів, семітів та європейських збоченців, не чіпайте інтересів міжнародного капіталу і російського агресора!
Тому, досить чітко треба йти від зворотнього.
Національна ідея формулюється таким чином:
Любіть не гроші, а Україну:
- цінуйте і бережіть, захищайте усе національне;
- не ворогуйте, а об'єднуйте громадянське суспільство, національні рухи, ідейні партії — заберіть владу в Україні від колаборантів та зрадників;
- створіть національні справедливі, відповідальні суди;
- не терпіть збоченців і ворожу ідеологію на своїй землі;
- на першому місці інтереси українського виробника;
- бережіть українську землю, поверніть собі власність на її надра та природні ресурси;
- не дозволяйте панувати на українській землі міжнародному капіталу, російським та місцевим олігархам;
- майбутнє України — майбутнє ваших нащадків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889827
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IKj62PmwJpI[/youtube]
Довго горіти я буду в огні -
Сам я не знаю навіщо мені
Клеїти дурня у кожний момент -
Як це робив не один президент!
У Раді зібрав я усіх волоцюг -
П'яний Сивоха - єдиний мій друг
Спиною чую, що скоро поб'ють -
Бюджет розікрали, кредит не дають ...
Да я блазень, бла-бла Зе... Зе:
Честь і совість мене не гризе,
Бо назавжди від мене вони утекли -
Залишили казан і смоли...
Мій памперс повний — не добіг я до клозету:
Майдан черговий укотре сниться,
У полі чистім біля цвинтару букети,
Міцна мотузка і табурет,
Мінора, стрічки... і весь гешефт...
Та я ж як порох, як вода крізь пісок,
Мені за сорок, і пишаюсь: не лох,
Слуга народу але тільки в кіно,
Втомився грати у кварталі лайно...
Пісні співаю я не гірш солов'я,
Без маски жити не вмію я!
Закони пише А рахамія ...
Як зняти маску - а там свиня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
В дорозі наздогнала сильна злива
Сарай на сіножаті прихистив
Негода вирувала, чорна, сива
Зі стріхи капало, а я ту воду пив
Духм'яне сіно, присмак ночі в роті
Дощ шаленів і вітер не вщухав -
Посидь, подумай... інше буде потім
Гримів Всевишній і про щось розповідав
У небі блискало - вир малював картини,
Як вчитель в школі школяру читав урок:
Не байдикуй! Живи життям людини
Життя людське не вічне — має строк.
Годинник час назад ніяк не лічить
Удруге твої двадцять не верне
І те що досягнув - тобі і личить
Що заслужив — то те і не мине
Заколисала вогка темінь ночі,
Під оплески дощу, як із відра
Я у ві сні дивився собі в очі
Казав собі: Мерщій!
Тво'ри — пора!
Уранці промінь сонця розбудив
І жайвір дзюркотів висо'ко в небі
Є сіять час, тепер прийшов час жнив
Що маєш ти - не зробить хто за тебе
Після дощу в повітрі дивна свіжість
В природі спокій, легкість, чистота
Гармонія розлита, світла ніжність
І істина доступна і проста
Безмежність всесвіту ховається в тобі
Немає краю і не має меж
Я зрозумів як я її кохаю
І що вона кохає мене теж.
17.09 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Найпримхливіше око
Сліпить вітер барокко,
Поселяє в нім спокій
Світ краси і замрій
Зупиняє потоки,
Затуляє мороки,
Кличе в море глибоке
Почуттів і надій
Будить в душах високе
Свіжий вітер барокко
Котить хвилі великі,
У вітрилах гуде,
Відрива від толоки,
Поїть яблучним соком,
Підмальовує лики
І фарбує бліде.
Заплітає як коси,
Розвіває покоси,
Все потворне заносить
Шаром часу-піску.
І не плаче, не просить,
Не реве, не голосить,
А співає веселу, жартівливу, п'янку
Найпримхливіше око
Сліпить вітер барокко,
Поселяє в нім спокій
Світ краси і замрій
Зупиняє потоки,
Затуляє мороки,
Кличе в море глибоке
Почуттів і надій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
Cтояв Микита, супив брови:
Змій дихав жаром перед ним -
Три гички, з перцем, трьохлітровий
Під корком полум'я і дим
Зійшлись в запеклому двобої
Смертельна битва — хто кого …
Один з одною головою
Супроти трьох змія того
Не просто змій, а змій зелений,
Підступний, хижий і прудкий
Хвіст із квартал був довжелезний
Брехливий, влесливий, бридкий
Діставши пляшку, келих, штопор,
Припаси сала зацінив:
У трьох голів одна лиш ж опа!
Гранчак хоробро він налив
Зелений змій — nаскудне рило.
Сахнулась перша голова -
Хоча людей завжди дурила
Від арамії закосила,
Трималась гідно літра два …
А далі, глупу, повело,
Сивуху вклало в ковилях.
За ріг зригнула, понесло -
Пішла, що гола по руках
“Солдат Матросов” без гранати -
Здригнулась друга голова
У іпостасі — лик Харанта,
В бронежилеті із гідранта
За миротворця видава
Микиті байдуже. Чергову
Собі та Змію він налив
А цього випердка Єгови,
Не дослухаючись до слова,
Одразу в пику зацідив:
Хто над народом кепкував,
Грав обрізанням на роялі,
Москальську дynу цілував,
Моливсь на Тору і скрижалі?
Півлітра й друга йде на палю ...
Микита, перевівши дух:
Не хріном бити по роялю!
Таке чека продажних «слуг»!
Остання голова піднялась -
Самого Бені голова,
Побігла Gидівня — боялась,
Щоб їм за комір не дісталось
До пари з груші на дрова
Москаль за нею лізе в купі,
Хвіст Беньяміна підтягнувсь.
З мізинцем Путіна у дynі
Крізь окуляри посміхнувсь:
Ну годі битись, годі слави -
Брехав, як завжди, хижий змій
Ходімо краще вип'єм кави,
Давай миритись, друже мій!
Між тим, діставши cвого пальця,
Торкнувся перших двох голів,
Приторочив як півень яйця
І оживив їх… Оживив!
Ого! - подумав наш Микита,
Такого трясця не чекав -
Його по яйцях треба бити!
І пальця того відрубав.
Заскиглив Змій, почав молити,
Сховав копита в синагогу,
Та підлих дум не полишав:
Напасти підло із-за рогу ...
Із пащі дихало вогнем
Ненависть люта і жадоба,
Але відкрито йти в борню,
Боялася ота худоба
Далебі чахлика вдавав,
Слабкого (може хто пригріє),
Кректав, на Бога позивав,
Що він не Змій, а тінь лиш Змія
Дурні повірили: не смій!
І нумо змія захищати:
Мовляв, зелений і дурний…
Не треба гадика чіпати!
Микита знав закон простий:
Хай там хто що - добити мусить!
Гадюку в пазусі пригрій -
Вона тебе за пузо вкусить
Так вже було не раз, не два
Із Палестини, і з Єгипту
Де влізе змія голова -
Усе живе зживає з світу
Хто зна історію їх свят:
Скрізь надурили, обікрали,
Святкують вбивство немовлят!
За те, “безвинно їх ганяли” !!!
Микита думав, ніч не спав,
А зранку стіни сінагоги
Одним ударом розваляв -
Відрізав змію руки й ноги
Настав нарешті час для змін -
Кінець епохи хижих зміїв
Поміж людей — не між тварин
Давно Микита про те мріяв
Відтоді день щасливий в світі,
Час совісти і час надії
У справжнім божім Заповіті
Написано: вбивать злодіїв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
В чоботях на порозі сива осінь
У шибки грюкає, у вікна загляда
То гримає, то як жебрачка просить
Ато співає, наче коляда.
Як ковдрою укриє всі подвір'я
Опалим листям жовто-золотим
Нажне, насушить іван-чаю зілля,
Віршів народить з чудернацьких рим
Туманом вранішнім лягає на покоси,
Розчеше вітром коси гребінцем,
Яскраву квітку подарує ніжна осінь
І до весни поселить в душі щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Коли богів багато — що із того?
Хто хоче обира з них свого Бога ...
Як Бог один — війна серед людей:
Який Він, як молитися і де...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
У 21 сторіччі війна між іншопланетними загарбниками за володіння Землею спалахнула з новою силою. Врешті монстри сузір'я Червонозіркового Змія, які потрепіли поразку, домовились з людиноподібними тваринами з сузір'я Зеленої Сарани.
Земляни вважались ними легкою здобиччю, бо легковажно вірили, що мають справу з людьми, а не з тваринами без душі та совісти. Їхня світла, по дитячому прімітивна віра в добро, справедливість, чесноти зробила їм ведмежу послугу. Загарбники одразу знищили мудрих земних волхвів, які розуміли з чим мають справу, а потім силоміць почали насаджувати рабську релігію про єдиного всемогутнього бога, який вимагає жертв і покори. Врешті і релігія стала їм заважати тому ті розпочали пропагувати поклоніння багатству, грошам, пластиковим карткам. Збочення, сексуальна розпуста, відсутність совісти, безвідповідальність за злочини подавались, як привілеї вищої еліти.
Загальна тактика окупантів зводилась до захоплення влади в країні і заволодіння ресурсами територій шляхом влесливих обіцянок, відвертої брехні, підкупу, залякування, вбивств, фальшування результатів виборів. Подальший розпродаж природніх ресурсів, родючої землі, знищення науки, освіти, культури корінних народів, перетворення людей у рабів за допомогою вакцинації від уявних або штучно виведених вірусів.
Люди Землі не розуміли, що мають справу не з людьми. Іншопланетні мутанти створювались тільки схожими на людей, а насправді, будучи носієм ворожої ідеології загарбання і знищення людської цивілізації, вони позбавлені душі, жалю, совісти, честі. Гомункули керувались лише тваринним страхом, що людство зрозуміє їх підступні плани і...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886560
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Він милувався досконалістю творіння:
Який талан! Фантазія яка!
Майстерно з покоління в покоління
Щоб власним тілом годувати ціп'яка!
Ну, геніально ж! Просто геніально!
Нечувано! Брутально! Оце розум!
Усе низьке вдавати за сакральне,
А справжнє, цінне тягнеться за возом
Брехня і підлість правлять білим світом
На них всі моляться, шанують, бережуть,
А правду носять, наче воду в ситі,
І продають... за безцінь продають.
Рай примітивний. Там нудьга, марудно
У пеклі ти смакуєш справжній драйв -
Між казанів, з чортами, привселюдно
Оце воно! Емоцій — через край!
А церква, віра — от де справжній треш!
Казки і свічки, бізнес на крові…
Не збрешеш людям — то й не проживеш,
А згинеш, як собака, у рові.
Він далі пересів навпроти себе:
До чого цей сарказм і цей насміх?
Закони я писав по волі неба -
Як розпізнати без закону що є гріх?
Брехня і підлість писані у слові,
Щоб бачили, молилися мені
Дурні шанують підлість, безголові ...
Бо у розумних совість у ціні!
Хай самі обирають - кому в рай,
А хто у пекло… Вибір непростий
Отут працюєш, а отам гуляй,
Чи навпаки …
Постій но, друже, мій…
Він знову пересів собі навпроти:
Я і кажу: про горе, про біду
Раз музика звучить — хто пише ноти?
Я лиш слухач у першому ряду!
Ти — композитор! Автор гам і фуг!
Ти — деригент всесвітнього концерту,
А я один із музикантів, твоїх слуг -
У нотах тих, лиш можу щось підтерти
Я — виконавець. Ти — творець, митець
Що ти писав — те я лише і граю…
Ти є рука, а я той олівець,
Який чорнильні плями залишає.
Бо ти — Бог-батько. Я - лиш божий Син…
Чи можу не скоритися я долі?
Тут знову не стерпів, піднявся Він:
Достатньо балачок! Мені доволі!
Стояв тепер Він так, як Дух святий:
Та досить кепкувати наді мною!
І ти, і ти у дечому правий,
Але в обох проблеми з головою!
Мала дитина тонкощів не бачить.
Закони їй, як заповідь, — не лізь:
Не їж оте, бо то л айно козяче…
І не сери де чисто і де скрізь…
Ти Божий син, а не яка тварина!
У кожного від мене Божий дух!
А з того, що зліпили ви людину -
З гівна ліпили чи з себе лантух?
Чого у нього тільки не поклали -
Всього того, що я вам не давав:
Хлібину підлості, шматок жадоби-сала,
А заздрості-цибулі хто напхав?
Неправди солі напхано пів торби,
Брехню солону — хто захоче їсти?
Всьому намалювали власні морди ...
А для води і правди бракло місця ...
Отож люд бродить з торбою по світу
Шукає хоч де крапельку води -
Ой, скільки шкоди наробили мої діти
Вам іграшки: нещастя та біди?
… І чубились вони аж поки смеркло...
Щодня скандали, бійки і фурор
Він — Бог, Він - триєдин і то є пекло
Він в нім злочинець …
Він — суддя ...
Він — прокурор!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=po78Z3i1lq0[/youtube]
Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Виглянь, москалику хоч на хвилиночку,
Дам я квиток тобі в рай!
І закопаю отут під калиною,
Підлих катів хижлий план!
Всіх москалів наче срібною шаблею
Вкриє як поле туман.
Не сподівайся, що ніженьки босії
Тебе в Москву віднесуть
Вже не побачиш триклятої Роʼсії -
Душу чорти заберуть
Не сподівайся, що змерзнеш, москалику,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Куля дістане тебе аж до серденька,
А вона палка, мов жар.
Стане і Путін в Гаазі просвіченій,
Довго не будуть судить
І на стрункій та високій осичині
Буде, як листя висіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Єврей перед смертю закликав до себе по черзі всіх родичів
і кожному розповів де заховав скарби.
Після того як усі пішли, він сказав:
Збрехати своїм - остання справа у житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880382
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Будяк, як квіточка, стирчав з товстої дупи -
ВР розпочала за тим дебати,
Схвалили рішення народні депутати:
Отак от завжди має тепер бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Василь був щирий і відвертий -
Як з Енеїди - наш козак,
А позивний у нього «Тертий» -
Тож поважав, почувши, всяк
«Не ми війну цю починали -
То підлі підступи Путла,
Нажаль так сталось, що обрали
У президенти ми брехла
Хто знав, що жадібна скотина -
Пацюче рило із мішка
Гнилої, старої системи
Де геть продажне ЦВК
Бридка і затхла потороча,
Неначе трьохголовий змій
Хоч сци тій гідрі межи очі -
То хряк, хабарник і крадій»
*****************
На війні, як на війні:
В бліндажі чи у окопі -
Там не місце для брехні
Дірки там - не ті, що в ж*опі
Бо закони ті - війни
На межі життя і смерті
Справжня дружба у ціні
Інше — то мішок для дерті
Далі ледь від нульового
От де всілась сарана:
Від полковника дурного
Й генерала-барана
Ліва, права… Ліва, права -
Не наука, а біда.
То совок із голим задом
На мурашник «воссіда»
Цуплять горе-командири
Де, чого, не так лежить,
А на службу положили,
Те, чого в них не стоїть.
Ліва, права… Ліва, права -
Замість тризубу «звізда»
Хто не краде — дурна гава...
Честь і совість — то біда.
Ліва, права… Ліва, права -
Дурень — значить генераль!
Ордени чіпля на праву,
Зліва вішає медаль
Розвелося генералів
Що на спині бліх Бровка
І щодня у них печалі:
Треба вкрасти хоч дрючка.
В їхній армії лиш посох
На озброєнні й лопати -
На три сотні у лампасах
Два і з четвертю солдата
Дачі, бані, як палаци,
А казарми — справжній хлів.
Бо керують підораси
(З пісні не прибрати слів)
Не дарма їх люблять мухи -
«Совконужника еліта»:
Від горілки тремтять руки,
Образи' із «руським світом»
В той же час мокшанські свідки
Джугашвілі і Єгови,
Що в крові по самі литки,
Й у гівні, як ті корови
Довго плакала зозуля
За здоровим втрати глуздом
Роки сумно відміряла:
Скільки їм ще бути гузном
Ой багато ж рахували -
(Чи радіть тому, чи ні)
На що здатні: Крим віджали,
(не дивуюсь: завжди крали)
І Донбас горить в огні
На війні, як на війні -
Не в містерських кабінетах
Без чинів та їх брехні
І без теплого клозету
День чи ніч — нема різниці,
Ворог - там, отут — свої,
Без пелюшок і спідниці,
Без продажної свині
Кулі чин не розбирають
Та й снаряду - все дарма,
Позивними величають,
Слава там знайде сама.
Василь «тертий» - добрий воїн
«Тертий» значить не простий
На плацу не ходить строєм -
Він «художник» і крутий
Скаже слово — як відріже
Звідти й прізвисько дали
На старе не скаже свіже -
Брехуни — як від смоли...
Навіть погляду бояться,
Жарт — гостріш за гострий ніж
Нападає "швидка настя",
Я дасть він перцю у куліш!
І стріляв влучніш Амура
З кулемета і гармати
Вже не кажуть: «куля - дура»
Точно в ціль — дарма тікати
Мав хлопчина гарну клепку -
Добре варить голова
Тож прозвали Василь «Тертий»
Не обдуриш - чорта з два!
Ворог зліва, зрада справа
Правда там, де ти стоїш
Запроданців ціла лава,
І мокшанців ціла лава
Хоч голодний - те не їж!
Їсти добре лиш потрібно
Бо голодному — куди,
Та Василь наш, принагідно,
Їжу варить без біди -
Не армійської баланди,
А вкраїнський справжній борщ
Замовкають навіть Гради
Зупиняється і дощ -
Безпілотник по городах
Назбирає буряків,
З джерела принесе воду
Вистачало б казанів -
Ладно впорається, швидко
Моркви, сала принесе
Ворогам його не видко -
Для борщу готово все.
Без горілки і вина
(Змалечку не нудив світом)
Жив Тараса Заповітом:
В серці мир, а не війна.
Час іде, Донбас палає,
Брешуть зрадники: АТО
Хто війну не помічає,
Переможе тоді хто?
Довго мучився питанням:
Як ізвести тих злодюг…
Чи дістане покарання
Промокшанських й «наших слуг»?
Ворог - зліва, зрада - зправа…
Тут потрібна голова:
Шабаш, шабат — їх забава
Українців вже катма...
Розцвітає справжнє лядство
Як багато громадянства,
Нації уже нема …
Розпустились підораси -
Йде війна, а їм — парад
З ними й ті, що носять ряси,
Підставляють раші зад.
Вова - зліва, Вова — зправа
Отакий бридкий кисіль -
Нелегка чекає справа:
Вороги — ізвідусіль.
Крижані обійми зради,
Дме ворожа заметіль:
Зліва - Вова, зправа - Вова
Посередині — Василь.
Лишим цей сюжет допоки
Міжнародний політес
Ми розглянем з усіх боків -
Най вкумекати процес:
Будапештский меморандум
«Загубили» друзі враз -
В Мінську Кучма з голим задом
Й кум Путла — кить підорас…
Вліво — вправо — як повії,
Щоб під Путлера лягти …
Не ховали навіть мрії:
Україну ізвести
Добре наші добробати -
Не дали їм це зробить,
Але Порох (сука клята)
На тім хоче заробить:
Свинарчук в оборонпромі,
Яйценюк «кладе» стіну,
Мінометами з соломи
Важко виграти війну.
Склади всюди вибухають,
Ліс, бурштин, бюджет крадуть
САП, НАБУ їх не чіпає,
Патріотів «продають».
Іловайськ від Гелетея,
Про Дебальцеве - мовчок,
Порошенка в архіреї -
У народу справжній шок!!!
Томас носять як ряднину -
Обрізання щоб прикрить,
Свої рила на картини -
Гріхи в Бога відмолить.
Раша ще гендлює газом -
Світ з Європою лякає
І своїм «братерським» сказом
Літаки вона збиває
В Києві всі генерали,
Хоч війна вогнем горить...
Брехло вдуге не обрали -
Зрада за брехлом біжить.
І цілується з мокшою -
Бреше так, що гай гуде -
Кожне підле за собою
Боягуза ще веде:
Тільки гілка в лісі трісне,
Сирне гава на плече,
Рак на горі тихо свисне -
«Жовта кров» уже тече.
(Рідина та — «фути-нути» -
Памперс повний тре мінять -
Не до виборів тягнути,
А, як повний, викидать!)
Як густе піде — чудово!
Тре завзято щось зліпить -
Глянь, командувач черговий,
«ЗЕло» пахнучий, стоїть.
У такому от бедламі,
У окопі своєму,
Муркотів Василь віршами
Про коноплі і куму:
«Ой кум до куми залицявся:
Посіяти конопельки обіцявся
Сіяв, віяв, посівав,
Посіваючи, співав...»*
На війні, як на війні -
Наче для кобили свято:
Кормлять мало, б'ють багато
Файно й весело кобилі -
Шия в квітах, дупа в милі…
А за метрів вісімсот
У сирому бліндажі
«Йде в атаку цілий взвод*
І вмирає на межі*
Щоб в Ламанші грязь відмить*,
Щоб медаль за те їм дали*,
Танк горить, душа горить*,
І, в чергове, «надебали»* -
Чиста «руськая душа»
Бо спілкується лиш матом,
А за нею - ні шиша -
Хрін, прикритий автоматом...
Під гармошку голосити
Після літра на баяні,
Добре вміють мізки мити
Про вечірній дзвін та бані*,
Щоб думки не діставали
То чергову наливали.
Спереду один концерт,
Ззаду «слуги із кварталу»
Розкрадають все ущент
Поки їх не розігнали,
Юзік* гроші роздає -
Голоси купує хутко,
В Єрмака* посади є -
Тож завзято продає…
Господи, як все це гидко!
******************
Сон Василя
Сон солдату на війні
Нагорода за роботу
Снить йому, що у Москві
Ловить Путіна - сволоту
Треба «лисого» знайти
І в Гаагу під конвоєм,
Як собаку притягти -
Запитати: що де коїв
Каску має невидимку
І сучасні пістолети
По Кремлю гасає стрімко,
Зазирає в кабінети
Обійшов усюди — пусто
Аж змокріла чудо-каска
Охорони дуже густо,
В сейфі дивні знайшов маски
Як в дитинстві начепив
(Треба було ризикнути)
Одягнув і обімлів:
В дзеркалі — не він, а Путін!
Другу вдяг і знов погледів
В дзеркалі — не він
Медведєв!!!
Взяв в кишеню і додому
Біг Василь наш навпростець
Ситуація потому
Називається «песець»*:
В мокші гвалт та кавардак:
Путін зник — і що робити?
Той *** і той мудак…
Час прийшов, мабуть, прозріти.
Сперш побігли до попів
Церква хід зробила хресний:
Став Кирил* і доповів:
Путін — бог, тож він воскресне!
Зачекать велів три дні
Всі напились і чекали
В Мавзолеї й у труні
Маски згублені шукали
Тиждень, другий — не воскрес
Час іде — що їм робити?
Почали свій "політес"
На Америку валити:
То вона усе покрала,
Вкрала Путіна — вона!
І попи де завивали:
Трамп — не трамп, а сатана!
До ОРДЛО і до Криму:
«Денег нет»* - але тримайтесь!
Всіх зашлють на Колиму!
Може час прийшов здаватись?
Бити лобом — що прозріли ...
Мов сліпі були, як діти -
То не ми! Нас надурили!
Все пробачте і простіте!
На коліна стала раша
І давай поклони бить -
Заварилась справжня каша
Що з оцим усім робить?
Гарний сон, та тре вставати:
Автомат, жилет і каска -
Час на варту заступати.
Прийде час - всі зніме маски…
Василь на варті
Варта — то зовсім не жарти
Вуха, очі, навіть нюх -
З ворогом не грають в карти
Карти - то для волоцюг
Має знати вартовий -
Свій іде, чи йде чужий:
Коли свій — давай в намета,
Там хлібина, сало, каша,
А чужий — то з кулемета:
Прощавай "велика Раша"!
Скиглять зрадники й манкурти:
Ми ж воюємо за мир…
Хай спілкуються із чортом -
Він їх цар і командир!
Ми для них «страшні укропи» -
Сарана укроп не їсть...
Нам «брати» такі до ж оnи -
Рила бачиш — в рило трісь.
На війні, як на війні
На війні, як на роботі
Ворог має буть в труні
Чи конати у болоті
Не в Росії поховають -
Виють їхні матері
Мертві сорому не знають
В ковилі, на пустирі...
Що забули в Україні
«Іхтамнети»-москалі?
Риють землю, наче свині
Їхні гроші — в домовині
Честь шукають у землі?
Не в своїй землі шукають
Підлі наймити-дебіли,
А козацькі розривають -
Козацькі могили...
Як нариють там і ляжуть
Земля теє знає,
Куля кожному розкаже
Де лежати має.
А Василь, підкаже кулі,
Де падлюку смерть знайде
Кров хай п'є - кіндзмараулі,
Вова Путлер із біде.
Б'є, як шиє, двохголових,
Що крадуться по стерні
Вартовий не ловить гави
Він - орел у вишині.
Ось і та завмерла дуnа -
Час вертати їм назад.
Мокшу він добряче лупа
Ліпить влучно тепер в зад!
Слава неньці-Україні!
Люта смерть всім ворогам!
Прапор тільки жовто-синій!
Шана нашим козакам!
Василь і мова
Зовсім вже не випадково
На війні, у злій борні
Б'є чужинця рідна мова -
Зброя від гармат гарніш!
Надихне і підбадьорить
І підтримає завжди -
Сильні духом звернуть гори,
В спрагу — що ковток води
Аж синіє, коли чує
З-за поребрика москаль
І на воду тепер дує,
Б'є поклони, хрест цілує -
Двохголових нам не жаль
Бо отут, у ріднім краю,
Вечір, день, у ночі си'рі
Як вкраїнську заспіваєм -
Аж мурашки йдуть по шкірі:
«Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Виглянь, москалику хоч на хвилиночку,
Дам я квиток тобі в рай!
І закопаю отут під калиною,
Підлих катів хижлий план!
Всіх москалів наче срібною шаблею
Вкриє як поле туман.
Не сподівайся, що ніженьки босії
Тебе в Москву віднесуть
Вже не побачиш триклятої Роʼсії -
Душу чорти заберуть
Не сподівайся, що змерзнеш, москалику,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Куля дістане тебе аж до серденька,
А вона палка, мов жар.
Стане і Путін в Гаазі просвіченій,
Довго не будуть судить
І на стрункій та високій осичині
Буде, як листя висіть.»
Або оцю, яка з Майдану,
З добровольцями пристала
Про сосну для всіх тиранів -
Він співа переспів вдало:
«Москва горіла-палала,
Москва горіла-палала
Як жаба цицьки їй дала
Як жаба цицьки їй дала
Горів там Кремль і Путін в нім
Горів там Кремль і Путін в нім
Стояв усюди чорний дим
Стояв усюди чорний дим
Всі милувалися отим
Всі милувалися отим
Бо заслужив те, с учий син
Бо заслужив те, с учий син
Москва горіла й пахла так
Москва горіла пахла так
Наче горить сухий кізяк
Наче горить сухий кізяк
Горіла добре, палала
Горіла добре, палала
Із дупи сосна стирчала
Із дупи сосна стирчала
Рятуйте! - Путін сам волав
Рятуйте! - Путін сам волав,
Коли Василь її встромляв
Коли Василь її встромляв
Москва горіла і йшов дим
Москва горіла і йшов дим
Це за Донбас тобі й за Крим
Це за Донбас тобі й за Крим!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nu4mgEYSgyw[/youtube]
На Банковій стояв єврейський дух -
Там дядько Беня пив розчинну каву,
Арсен із рюкзаками ловить мух,
У Лаврі в ряси рядяться шалави.
Віталік-мер посів на лісапет -
А з хабарами торба за плечима,
Там Юля робить справжній марафет
І їм усім до Бога, як до Риму...
Грузин Міхо там карлсона вдає
Ляшко у гузно суне свої вила,
А Вова на роялі виграє
Тим, що обрізали, та дещо залишили.
Щодня питаю: чи не вмерла Україна?
Відповідаю: та не вмерла ще вона -
Гне у Європі на роботі спину,
А на Донбасі - досі йде війна.
Закінчую короткеє ессе:
До дупи світовий коронавірус,
А Путіна кидає і трясе
Від згадки про цупкий вкраїнський фікус!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Сірко блохастий, волохатий
Із буди голос подає,
Грицько тиняється по хаті -
Горілки Галя не дає
Над вишнями хрущі гудуть,
Як вітер в комині гуляє,
А «слуги» землю продають -
На те лиш мізків вистачає.
Міста і села погоріли,
Чиновники лихі крадуть.
Крадуть, неначе подуріли,
Гадають: вцуплять і втечуть
Коли понесе в синє море
Панів і їхніх діточок?
Гірше за вірус оте горе,
Чи в дупі безліч колючок
Поки не вмерла Україна -
Не варто, мабуть, те чекати
Зелену жабу, як тварину,
На цеп, на вила тре саджати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873574
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.04.2020
Вас не дістав цей бруд довкола,
Брехні безсовісної сморід поміж нас?
З садочка починаючи і школи
Мене дістав. Ще й як дістав! А вас?
Несправжнє молоко, думки несправжні -
Брудні помиї продають, як справжній сік
Ще й намовляють, що було так завжди…
І труять тим дітей із року в рік.
А вчать чому: як вигідно продати…
І не важливо, що збрехав чи надурив,
(Збрехав і заробив — у депутати) -
Нова релігія нових лихих богів
Але брехня — в один кінець дорога:
Від правди далі і без права вороття.
Куди веде, якщо не йде до Бога?
Брудні думки, брудні слова, брудне життя.
Вас не дістав увесь цей бруд довкола,
Брехні безсовісної сморід поміж нас?
З садочка починаючи і школи
Мене дістав. Ще й як дістав! А вас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2020
Що хлопці смалять?
Гляньте на цю Раду -
Закони, як з клозету, їх смердять...
Опівніч голосують: землю крадуть,
А ще зі страху серуть та пердять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871121
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Не достатньо в Україні справжнього стриптизу?
Одягли на морди маски, зняли все, що знизу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Зелена зірка гасла в вишині -
Рояль пропити можна!
Талан - ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870959
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Говнокомандувач з натуги зеленів -
Стратег нову стратегію вивчав:
До вітру лише з книжкою ходив -
Сторінками він дупу підтирав.
"Не сідайте на ялинки!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870806
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Олень на камеру посів велосипед
Розумні, гарні речі він казав -
Тепер зелений олень президент!
Враз совість загубив, а ліс продав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870804
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Чортячі слуги зняли маски -
Дивіться люди на їх писки.
Вам обіцяли гарні казки,
А справді - обрізають мізки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870115
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2020
Не блазень грав брудну сволоту -
Брудна *** грала блазня...
Бо грати блазню - то робота,
Сволоті красти - справжнє свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870114
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.03.2020
"Життя — театр,
А люди в нім — актори!"
Його, як і життя, творив сам Бог.
Життя — вода, яка тече у море -
Є аполог — тож буде епілог.
Тут грають все: комедії і драми
Актори ті ж — лиш ролі їм міняй,
Слова, сценарії, афіші, епіграми,
Друкуй програми та білети продавай.
Сьогодні у театрі досить людно -
Юрба в партері голосно гуде,
Товсті й худі до крісел тягнуть гузна
Театр - життя лиш дзеркало бліде.
*********************************
Дія 1
Час не стоїть — він безупинно плине:
На брамі жовто-синій майорить,
На лаві напівгола Україна -
Чим може глядачів вона збудить?
Політики-хірурги в Ради залі
Ножі-закони взялися гострить,
Безжально серце бранки вирізали,
Щоб серце від собаки приживить.
Собаче серце - хай слухняна буде,
І на цепку, у буді щоб жила,
І як раба, а не як вільні люди,
Що божевільна - землю продала.
Все по закону, начебто, по волі,
По власній волі! - бреше ЦВК…
Безсилу, зраджену покинули всі долі,
Закона начепили як цепка.
Отак прилюдно, харкаючу кров'ю,
Тягли її знесилену в Москов'ю…
Морили голодом,
Встромляли в рани ніж -
Христові муки…
Та, мабуть, ще гірш…
А серце бідної країни заховали,
На очі ману людям навели,
Кого олжа не брала — убивали,
Наклепи і суди багном цвіли …
Дія 2
Бог з Сатаною снідали в кав'ярні -
Яєчня, тости, кава і бекон.
До кави коньяку додали гарно
І вийшли покурити на балкон.
Затягся Бог і смачно пихнув димом,
До Сатани звернувся: розкажи -
Якого дідька ти поліз до Криму?
Навіщо око на Вкраїну положив?
Тобі твою мацу набридло їсти?
Чи душ продажних бракне де тобі?
Чом вирішив серця підступно красти -
Закінчиш, як Іуда на вербі!!!
Зовсім, скотино, совість загубив?
Раніше розумілися ми наче…
- Та то не я! Яхве се начудив -
Від нього усе пекло досі плаче!
Він залякав і відьом, і чортів,
Мовляв, це - бізнес, економіки закони -
Пілат прилюдно зразу руки вмив:
«Без грошей — не до жінки, не до доми»
А Україна проти нього стала,
Тому рогатий вирішив помститись -
Залити їй «за комір смальцю й сала»,
Щоб більше не могла над ним глумитись.
З продажними домовився він швидко,
Пообіцявши двоголовим Крим -
Чорти зелені начепили свитки.
А зрадники налізли поміж тим.
Що з цим робити — навіть і не знаю
Ти Бог — тобі всі карти в руки,
А я тихенько п'ятами киваю
До жінки, до дітей і до онуків.
Лишився Бог на сцені сам на сам:
Оце халепа, підлість ось така!
Єгові треба дати по зубам,
А краще ще під *** копняка!
Дістав мобільний і натиснув виклик:
- Агов, Михайле, маєш час — зайди
Спустись на Землю і добряче гиркни,
Бридке Яхве тягни хутчіш сюди!
Хвилини дві на небо милувався,
За сценою гармидер тупотів,
Яхве бешихою з-за сцени увірвався
Побачив Бога — обісрався,
Перекосило і забракло слів.
Бог подивився підлому у очі -
Одна брехня в тім «дзеркалі душі»
- Ти що, скотино, мабуть, смерті хочеш?
Продати хочеш землю за грошІ?
- Ні, не продати, а купити хочу!
(Брехати Богу, падло, не посмів)
Щоб рай земний став царством злої ночі -
Не козаків вітали, а - козлів!
Продажні душі, гроші — моя зброя!
Служитимуть мені, а не тобі,
А Україна — то земля героїв,
Її я серце приготую на обід.
Лиш в підступах і зраді моя сила!
Сила грошЕй — не в правді, а в брехні,
У слабкості отих, що спокусились -
Ось тільки заважаєш ти мені.
Кому, скажи, потрібна твоя правда?
Який тобі із того, Боже, зиск?
Робити — важко, вигідніша зрада.
Молитви про порядність — вепра виск.
Стули-но пельку! Драна «діжка бруду»!
Твоя наука гідна лиш чортів.
Із мене досить! Слухати не буду!
І так уже достатньо завинив.
Ти просто зараз кінчиш свою гру!
Інакше - я намилю тобі шию,
У борошно, у попіл розітру
По всій Землі у прах, у пил розвію!
Сидів Яхве, як дурень у нірвані
(У синагогах моляться йому)
Хірурги-депутати запродані
Із вікон бачили Байкал і Колиму.
Раділа знову щиро вся країна -
Брати і сестри, діти-гречкосії
Бо з власним серцем — справжня Україна,
Собаче серце личить лиш Росії.
****************************************
Дія 3
Сирнула гава президенту прямо в рота,
Коронний вірус ззаду притулив
На їхнє юдо-свято — у суботу
Отримав саме те, що намолив!
І попередники без жодної різниці
На статки, на посади та чини
Сконають пожиттєво у в'язниці,
Все віддадуть накрадене й сини.
Кінець один чекає крадіїв -
Судити буде суд по їх ділах
І слава та, яку хто заслужив -
Хоч і важкий, тернистий правди шлях.
********************************
У слідчого сидить «гарсон Собаков»
Маленькі оченята, хитрий ніс -
На допит притягли брехливу сра ку -
«Жирує пан, як кум у нього - Біс»
- Ви як потрапили із злодіїв в міністри?
І не байки, а правду розкажіть.
- Та гроші роблять все і ти хоч трісни,
Роса не божа чи вода біжить...
Політика — продажна, як повія -
На все ціна: в міністри, в депутати.
«Меню замовили...» — як би сказав Месія,
Або сам Цезар: «Брут, ти ж був за брата...»
Все по закону: зрада, гроші, вбивства -
Не людська влада і закони не людські.
Перед брудним законом — ми всі чисті
Хоч совість — чорна пляма на листі.
На цій посаді і не треба красти -
От скільки треба — стільки і бери.
Хоч рідко - через раз, а хочеш часто,
Такі от правила на тому рівні гри.
Закони там свої - «собаче серце»:
Хто платить — той команди віддає.
В кишеню, мисочку, коритце, у відерце...
«Бог» - хто кладе, хто грошики дає…
Для тебе «Бог» — той, що тобі дає,
Ти - «Бог» для тих, хто значно нижчий тебе.
Хто дупи лиже — той і виграє,
А іншого закону там не треба!
Це справжні цінності у бісівському світі.
А совість, честь у ньому - дурний сон.
А що від Біса ви чекали в заповіті?
Це наш закон! Це — наш такий Закон!
Допоки ми писали ті закони -
Чи ж варто справедливості чекать?
Ви завжди винуваті були в тому,
Що хочеться нам красти і брехать!
Машини, рюкзаки, бурштин, убивства -
«Вклонись лишень — усе буде твоє»
Та все проходить, облітає листя
І виринає правда, як то є.
Лиш перший крок важкий проти Закону.
На тому боці правди нема меж:
Жирує тіло, а душа холоне
І сморід пекла допікає теж.
Жах поселяється усюди. Жах розплати.
Він поряд. Він уже до тебе йде.
Хотів би, а куди тікати?
Скрізь відображення його тебе вже жде...
***************************
В Гаазі, на суді сидять два Вови -
Один з них ботексний, а другий — сперепердь.
Пусті пропустимо пройдисвітів промови,
Опишемо процесу лише чверть:
Чечня, Осетія, Абхазія, Донбас -
Гібридні війни, Сирія і Крим.
- Гаага вже давно чекала Вас
За тисячі смертей ще поміж тим.
Брехня політиків, підбиті літаки,
Ліси Автралії, японські острови,
Мільйони біженців, згвалтовані жінки,
По лікті руки ваші у крові…
Ховає очі ботексне хамло,
А той сцикливий скиглить всім до залу:
- Мене у владу випадково занесло,
Я лиш актор «Вечірнього кварталу».
Присяжні дивляться на нього крізь щілини:
- Як зветься той, хто землю продає,
Хто продає народ і Батьківщину,
Хто з воргом і катом заграє?
Він убивав відкрито, а ти нишком.
Хто від закону утекти допомагав?
Зіграти дурня сподівався тишком,
Мовляв, проскочу, доки ловлять гав!
Так, твори не горять — горять потвори!
Каміння час збирати й розкидать
Брехня і зрада разом ліплять гори,
А правда треба щоб їх розвалять.
*******************************
Епілог
Де взяти ті слова,
Щоб, як траву, розчісували мізки,
Як шаблею зрізали будяки,
Учили так, як вчать зелені різки,
З голів повикидали кізяки...
Щоб язики вривали, раз брехливі,
У жадібних, продажних, у приблуд.
Де взяти ті слова
Щоб раз й назавжди
Із душ повимивали зради бруд,
Залишили отам лиш чисту правду.
Де взяти ті слова?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
Де взяти ті слова,
Щоб, як траву, розчісували мізки,
Як шаблею зрізали будяки,
Учили так, як вчать зелені різки,
З голів повикидали кізяки...
Щоб язики вривали, раз брехливі,
У жадібних, продажних, у приблуд
Де взяти ті слова
Щоб раз й назавжди
Із душ повимивали зради бруд
Залишили отам лиш чисту правду
Де взяти ті слова?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2020
Ми всі стояли на Майдані -
Хто з чим й з якої сторони:
Хто палицями бив у бочки драні,
Хто лупав патріотів по спині…
Хто на морозі біля стели, чи на Груші,
На барикадах день і ніч стояв,
А хто із беркутом, серед гнилих тітушок
За гроші Хама-зека захищав.
Ми досі стоїмо на цім Майдані
Тож вибір кожного: з якої сторони -
Із тими, в кого душі запродані,
Чи проти слуг підступної Москви
Хто молиться на них, як на ікону,
Продати ладні неньку-Україну…
Чи захищатиме від Сяну і до Дону
Цю землю і цю мову солов'їну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2020
Нервовий розлад трапився у Бога -
Він перестав раз вірити у себе.
І, начебто, дурня на перший погляд -
Та стало небезпечно всім на небі.
Всі ангели, архангели і духи
Не знали, що із тим тепер робити
До психіатра треба, щоб послухав,
Мо, до попа, щоб пристріт відмолити?
Зв'язали руки, ноги і в лікарню,
У те відділення, де грати на вікні.
Зустріли там привітно, радо, гарно
Ну, лікарю, що скажете мені?
Годину лікар длубався у носі,
Поглянув гланди і аналізи зібрав.
Конспект дістав, у стелю тупить очі
І цифру на серветці малював -
Тепер лікуємо ми хворих лиш за гроші,
Бо економіка, тарифи завеликі…
Поставили в кутку із Богом ноші -
Ідіть шукайте кошти десь на ліки …
На органи Його ще можна здать,
Старий не пив, то нирки є здорові,
Печінку, крові літрів п'ять …
А ні, то на труну готуйте дрова.
Понесли в церкву, зразу до попа:
Погляньте, отче, що то за хвороба?
Той в бороді зловив клопа
І хрест наклав Всевишньому на лоба
На церкву десятину покладіть -
На храм, ремонт, на ладан і на свічки.
Сповідуйтесь і книжечку купіть
Вінок, труну і поховальнії стрічки.
Замість моралі всім сказати мушу:
Як совісти нема – то йдіть до Гапки ...
Ні піп, ні лікарі не вилікують душу -
Суспільство хворе. Далі — тільки крапки.
Якщо могутній, - вилікуй себе,
Не довіряй продажним та брехливим.
Не віра, не держава, що гребе,
Не ліки те, що нудить світом білим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2020
У вічних книгах — вічнії проблеми:
Чи є де совість, правдонька чи є.
Нема рецептів на болючі теми,
Брехні багацько — от що є, то є.
Тинявся по світах Марії син:
Не міг збагнути: підлість править всюди.
Гадав, що правду знає тільки він
І тільки він несе її у люди.
Тоді мереж, газет ще не було -
Він правду сповідав у кожні вуха,
А ноги в дім до матері несло,
Яка понесла від Святого Духа.
У цілім світі був немовби свій -
Його вітали і жерці, і лами.
Проте на Батьківщині був чужий -
Хто ризикне посперечатися з юдами*?
Любов сліпа в своїй безмежній вірі,
Але брехня, як у пустелі спека,
А підлі люди, ще страшніш, ніж звірі,
Від слів їх тхне, як при дорозі в Мекку.
_________________________________
Почнемо з Каїна.
Ось справжній був юдей:
Наживи ради можна вбити й брата -
Життя жорстоке, наче Колізей.
Чи є у Бога Каїну розплата?
Мовчить Яхве, як те і має бути:
Украв, убив — усе на нові мешти.
Чи покарання буде, чи спокута?
Ні, навпаки. А що ж там далі, врешті?
__________________________________
«Урок» наступний. І нові «герої».
Переповім слова Старозавіту:
Юдеям гірко, як женуть їх гої,
Оті, що ладні за брехню убити.
“Писання” тих, які й писать не вміли,
Остригли дурнів безголових під горіх,
Краде народів вольних дух і сили -
Бо закладає в мізки рабства гріх.
Так от, син Ноя, горезвісний Хам
За те, що працював на полі тато,
(Щоб не повадно було всім юдам)
До поту на землі їм працювати,
За те, що батько виростив, навчив,
І від потопу уберіг в тому ковчегу
Над старим насміхатися посмів -
От справжнє єговійське Его!..
_______________________________
Яхве розбрат скрізь сіяв між людей,
Щоб не могли звести до неба вежу -
Замків, кордонів, перешкод, дверей -
Його брехні не дошкуляли межі!..
_______________________________
Син Аврам, який свою дружину,
Замість повії, в ліжка підкладав -
Всім фараонам на чужині,
Дружини тілом добре заробляв!...
_________________________________
Тваринний гріх Содому і Гомори
Богів молили люто не карати,
Але богам набридли зради й горе -
Содомський гріх не варто пробачати...
__________________________________
Як брат у брата, за тарілку каші,
Батьківський спадок підло забирав,
Чому навчають “прадіди” не наші -
Раз вигідно, то файно, що збрехав!...
___________________________________
Брехливий Яків взяв таку ж Рахіль,
Убити, вкрасти — все для статків гоже...
Це — пліснява, це сморід, затхла цвіль,
Короста на тілах, бешиха-рожа ...
____________________________________
Ізраїлем назвав брехун себе.
Ізраїль — той, хто б'ється проти бога
Він, і донині, все чуже гребе
І землі краде, досі, де є змога...
____________________________________
Повзуть обрізані як обрані усюди,
Неначе сарана на білий світ.
Їх справжня суть — Єванглія Іуди!
Бо навіть між рядків тхне Заповіт.
Читав, мо, хто ту Танію і Тору,
Моралі, настанови їх «богів» -
Багно брехні та зради купи-гори -
В народів гідних викликають гнів!
Чому весь світ правдивий їх не любить?
Мабуть то риторичне запитання...
Хто любить крадія, підлоту грубу -
Того у божевільню без вагання.
Порч із Моцартом — страждав підлий Сальєрі
Бог не творив його..., а звідки взявся Змій?
Як злодіїв нема — відкриті двері.
Гадюку в пазусі — нізащо не зігрій!
Навіщо Бог творив безгрішну Землю?
Задля яких моралі і ідей?
Чому релігії, на смак гіркого хмелю
Ряднину для колін м'якенько стелять -
Тримають, як дурних дітей?
Чи вчення, щоб людей ганьбить
Слугує за науку і пошану?
У кожнім слові зрада, користь, хіть…
Та в пеклі мало б те горіть!
Сумна виходить пісня без баяну!
_______________________________
Чому ті обрані?
Тому що від Ліліт -
Ліліти діти, що пішли від Змія.
Не людський, а гадючий світ -
Моше підступний є для них месія.
Для чого «обраним» дві тисячі рабів?
Дві тисячі ще й вісімсот ізверху ...
Обгризеним чекати повелів,
Щоб з миру по три шкіри дерти?
________________________________
Іуда - зрадник для усього миру,
Лише для них - справжнісінький герой!
Розп'яття Joshua вітають радо, щиро
Його учення не для них - тому що гой!
А гоя зрадити чи вбити - то не злочин -
Талмуд про гоїв - гірш ніж про свиней.
Яхве пробачить навіть безліч збочень
За тим лише, що обраний геврей!
Отож, Іуда — син свого народу!
Зробив, що радили йому “боги” у Торі
Нащадки гадів змієвого роду
Гендлюють статки на людському горі.
_________________________________
Їм Моїсей дав заповідей сім!
Навчив брехати — це для них робота!
Симон, що тричі зрадив — херувим,
Апостоли, води набрали в рота?
До того неписьменні, невідомі -
Про власну зраду кинулись писать.
Брехня така, що соромно в Содомі,
Себе в святі й безгрішні виставлять ...
Продажні, миршаві, бридкі,
Робить не хочуть власними руками,
Але до підлості лихі -
І розбрат сіють всюди між рядками.
_______________________________
Старий і Новий Заповіт -
Ці книги не беріть у руки…
Обидві труять мізки тищі літ,
Сповідують терпіти муки ...
Яка із того користь і заслуга?
Одна не вірить в те, в що вірить друга.
_________________________________
Чи варто зараз позиватися до Кону?
Погляньте навкруги - брехні не менше!
Чи варто вірити словам огрів до скону?
Хай кине камінь в мене, та, яка не бреше.
_________________________________
Слова із Тори — підла каламуть!
В любій сім'ї є зрадники й уроди -
Нехай раба у собі розіпнуть!
Єдине Слово для народу — це СВОБОДА!
У неї вірте! В ній лиш справжня суть.
* - юдеями
21.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2020
Гроші не мають справжніх людських цінностей, таких як честь, совість, справедливість, порядність. Теорія грошей, як міри обміну, вже давно не відповідає дійсності.
Гроші мають віртуальну або штучну цінність, вони дарують примарне уявлення, що за них можливо купити що завгодно.
Бізнес в сучасному розумінні має єдину мету — заробляння грошей і сповідує ті ж штучні цінності.
Підміна людських цінностей «силою грошей» перетворює бізнес на «вірус», який поглинає суспільство. Багато людей особливо молодих, які зростають у світі віртуальних ігор, відносин перебувають під дією цього «вірусу» і ладні дурити, грабувати, вбивати заради грошей.
До функції держави, яка створювалась задля забезпечення безпеки громадян, необхідно додати її основну функцію збереження справжніх людських цінностей і захист громадян від вірусного впливу штучних цінностей грошей.
Держава має і себе захищати від дії цього вірусу.
Без такого захисту вона перетворюється у носія цього вірусу і держава починає грабувати, вбивати, нищити своїх громадян, країну.
Методи і засоби захисту відомі. Саме тому вірус намагається одразу захопити структури, які відповідають за безпеку і тим самим убезпечити себе від протидії. Це ми бачимо на прикладі багатьох держав, особливо нашої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863239
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2020
Літали комарі під ліхтарем,
Метелики, на різний колір мухи
Казали всім: ми світло бережем!
Без нас вам лише темрява і муки
На добру справу дайте десятину -
То будемо молитися за вас.
Без світла нашого людина не людина!
І натяк пропаде на світлий спас
Ми, тільки ми, даруєм світла свято
Ми - справжні, не казкові херувими!
Для цього нас творив Всевишній тато
Безгрішними, пречистими, святими.
Що вам сказати про діла “святих”,
Заробітчан на святі світла духу
Про комарів, метеликів отих,
На чому розжиріли мухи -
Або плювати,
Або далі слухать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2020
Могутній джин живе у пляшці,
Спроможний перешкоди всі здолати,
Насправді, у житті, неначе в казці,
Він змушений тій пляшці слугувати
Він раб того, хто нею володіє,
Всесильний, всемогутній але раб.
Про волю та свободу тільки мріє,
А гідність загортає у хеджаб
Розбити пляшку нестачає духу
Що вовки в лісі за червоні прапорці...
Тому і змушений хазяїв слухать
Їх забаганки, їх законів папірці
Що джину побажати маєм:
Звільнися, раз могутній, від ярма -
Розплющи пляшку, в пику тих хазяїв!
А іншої поради і нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2020
Всім баранам розповідали: у Раю
Із сиру гори та молочні ріки,
Хазяїн — Бог страждає за сім'ю,
Що так в Раю із віку і повіки
Немає заздрощів і злоби там нема -
Одне велике і суцільне братство
Усе що забажаєш — задарма
Квітує вегітаріанство
Вовки та леви там баранів не їдять
Живуть із ними, як брати чи друзі
Не треба вчитися, робити, працювать
В небесному Раю-євросоюзі
Лиш баранам у тому Раю честь
Тільки вони поринуті у шану
За розум їх, за їх коштовну шерасть
Пошле їм Бог дари і з неба ману
Такий от Рай баранам малювали
Щоб тішились та геть усе терпіли
І Біблію дали, щоб ті читали.
Ті, мо й читали
Та не розуміли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Давним давно жиди до нас ходили -
Їх гнали звідусіль, а ми терпіли.
І дочекалися - прийшов нарешті час:
Тепер вони із України женуть нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2020
Як же добре, що усе не вічне:
Є час приходити і час що треба йти!
Коли життя, як поле пересічне -
Що, крім душі, знайти та берегти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020
Як Бог людину із себе робив,
До того зорі, землю, води -
У той час на горщок який ходив?
Та й зараз, Він туди ж, напевно, ходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2020
Чорти у пеклі святкували Новий рік -
Вітання Вользевула із екранів:
- Роботи повно — втратив душам лік:
Міністри, депутати, наркомани…
На другому каналі Сатана:
- У Томосі спасіння буде й сила!
Коли в країні точиться війна,
Ми, (тобто я), грошей підзаробили!
А далі на екранах стався збій:
На фоні за плечима дві двадцятки,
Отам, де мав би привітати Вій,
Брехливе виступало бісенятко:
Какая разніца... для нас які свята -
Крадемо у неділю чи в суботу...
Продати Землю — ось наша мета -
Тоді для всіх чортів менше роботи!
Похнюпились, послухавши, чорти,
Сказав, як перднув у чортяче око -
Продати, продамо, а куди йти?
Тинятись по світах, чи в ніч глибоку?
Продати пекло? А самі куди?
Мо, на Олімп, Голгофу, може, в Рай?
У ку'щі до Петра, чи у сади?
Чи то на Місяць — чорт всіх забирай!
Навіть в чортів, а клепка спрацювала, -
Грошей у пекло всіх не забереш ...
За підлість цю — і пекла бракувало!
І з пекла в інше пекло не підеш!
Взяли “какую разніцу” за шкварки
І кинули в казан, який з лайном,
Щоб падло отаке отам і гавкав
По сраці бити наказали батогом.
Бо навіть тут, навіть чорти всі знають:
Здоровий глузд існує й в царстві ночі,
Чортів дурних із пекла виганяють,
Терпіти їх і там ніхто не хоче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2020
На цвинтарі, між кам'яних химер,
Читав я написи про тих, що тут спочили,
Двох-трьох спитав: навіщо вмер?
Всіх інших: ви навіщо жили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
На тому світі, в страшному суді,
Арсен Cобака, Юля та Володя,
Вона - у білому, коса на бігуді...
Чекати чого доброго — їм годі!
Одразу змовились, що спільно говорити,
Тоді можливо, і брехня їхня пройде:
- Не будуть одне одного топити -
В Раю шампанське литимуть в біде.
Не знаю, як пройшло і скільки часу,
Чекати їм сказали поки де:
Без черги й тут проходять пі-дараси,
- Ви погуляйте, черга підійде…
Пішли оглянути, що поряд є, довкола -
З'явились написи яскраві на стіні
Писалось на одній: Біблійська школа,
На другій: Бар пекельний «Рошен-І*».
Аваков зразу: може всі у школу?
Ми діти божі — чисті, без вини...
На дверях їх зустрів Святий Микола -
Сніп з різками поклав біля стіни:
- Заходьте, прошу - вас давно чекають!
Тут лікарі, учені, вчителі.
Обіцянки Вам, звіти нагадають,
Ті, що давали людям на землі…
Науку Божу треба добре знати:
Брехня чи правда - що із них святе,
Хоч Президент, міністр, депутати
Бо слово Боже зовсім не пусте…
Проходьте і сідайте тут на лаві -
Спитають про діла охоче люди,
Ви мабуть звикли до земної слави
Для вас отут небесна слава буде!
Задком, задком:
- Ми потім, незабаром...
- Ми зайдемо, можливо що й зайде'м ...
Мерщій забігли в двері, що до бару,
А там у дверях Петя Підрошен:
- Нарешті, друзі, вас усіх вітаю!
Фуршет: цукерки і смаколики з вином,
Все безкоштовно! Тут як і там гуляють:
Джакузі, баня, випивка кругом!
Бери що хочеш: м'ясо, риба, суші.
Греби, залийся зараз і отут ...
Ціна одна: продайте свої душі
Життя пройшло! До біса страсний суд!
І потекло! Як самогон у банки
Часу нема! Немає більше меж,
Без совісти, без душ — пий хоч до ранку -
Пекельний бар розбещує. Авжеж.
Коли закликали всіх трьох до залу суду,
Із бару не хотіли навіть йти -
Якого їм іще просити чуда?
Що, краще пекла можна де знайти?
Чудовий бар! Таке вино! А суші!
Чого бажати, судді, їм іще?
А душі? Ті нікчемні їхні душі -
Немає душ. Там згарище лише.
- Тоді - у пекло? В пекло - без питань.
Разом кипіти вам в одному чані.
Всі разом згодились, одразу, без вагань -
Чорти дбайливі... душі запрода'ні...
У біса в пазусі завжди повно спокус
І тут і там - скрізь вільні обирати.
Чи лізти на Голгофу, як Ісус,
Чи всюди, як чортів, будуть вітати.
Наступна мить - уже в смолі киплять.
- А де ж вино? А де оте джакузі?
Сам Вользевул зайшов щоб привітать:
- У нас все чесно — вам те по заслузі…
- А як же бар, горілка, різні яства?
Нам обіцяв лукавий Підрошен!
- Реклама і піар — суцільне лядство.
Ви знали кому вірити лишень!
Заскиглив в чані «блазень із народу»:
- Мене навіщо? Зради геть малі …
- Звичайно, вам і те у нагороду
За продаж ворогу вкраїнської землі!
Смиренно Юля почала благати:
- Я ж так страждала! Любі ви мої…
- За газ, за схеми, за оті відкати -
Окремий чан для “хресної” сім'ї.
Арсен пірнув у смолу, на дно чану.
Про що просити — ліпше вже пірнуть:
Такого беззаконня й дерибану -
Чорти цигарку навіть не дадуть.
А що Рошен? Невже отам гуляє?
Для нього є пательня, а не чан!
Он гола дупа з краю воссідає,
Таких, як сам, до пекла зазиває -
Бо то талан, бо то такий талан!
Продажні душі наших президентів,
Політики брехливі не втечуть -
Чекає пекло їх без компліментів.
Покищо живі? — Скоро підійдуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2019
Закортіло людям лишити пам’ять про себе вічну: збудуємо вежу аж до самого неба! Обрали високу гору — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору тягне. А на горі вже люди цеглини приймають та з них вежу складають. Всі працюють, усі співають, весело всім. Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Людям і собі довелося будинки побудувати, аби було де одпочивати, а біля будинків насаджали дерев та кущів, аби птахам було де співати. Ціле місто виросло навколо гори, на якій будували вежу. Місто Вавилон.
Коли держава Вавилону ще не гнила,
До неба вежу будувати заходила.
Людей бажання для держави - то бюджет.
Лиш Бог жебрак - постійно просить жертв.
З державних справ не все іде на силос.
Прокинувсь Бог, неначе що наснилось,
Забув Всевишній гонор, етикет -
Коли почув отой людський проект:
Люд в горах ко'пає каміння,
До купи тягне скелі на волах,
Будь-хто, хто мав яке уміння -
У спільній справі, кожен при ділах!
І чітко, гарно йшла у них робота.
Коли всі разом - то велика сила,
Не хріном цеглу лупати в суботу -
Суспільство трутнів цього б не робило.
... Хробак повзе по держаку лопати -
Ще трохи і до Бога влізе в хату!
Та вежа Всемогутнього злякала:
Ції халепи тільки не стачало!
Велів морозам - хай чимдуж лютуть -
Майстри майструють, ніби і не чують …
Наслав їм спеку — теж не заважає,
Потоп, війна — ніщо не переймає.
Вже вежа та торкається за хмари
Не примудрився Бог страшніше кари:
В скрижалях написав він Моісею -
Послав прорабом хитрого єврея.
Одразу будівництво стало -
Бо кілька років плани всі писали,
Квитанції збирали, чемні звіти,
Всі зайняті - нема кому робити.
А скільки схем і звернень малювали,
Поправки, вибирали колорити,
І, звісно, на всіх рівнях візували -
Куди вітальну дошку щоб прибити.
Узгодили. Остання крапка в лад:
Обрати де проводити парад ...
Зібрав усіх до купи Моісей
Старих, дорослих навіть і дітей,
Спочатку шикуватися учив,
Страшною карою грозив,
Як крокувати будуть не до ладу,
Затим пішли шукати місце для параду.
Півострів двічі з піснями пройшли,
Стрункими відшиковані рядами,
Під барабани, дудки і сурми –
Всі зайняті важливими ділами!
Шукали місце святкування сорок років
Допоки і останній з них не вмер ...
Десь їх нащадки ходять і тепер …
А вежа не збудована і досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
Натягне блазень на чоло корону -
І мариться йому, що він король,
Але не відає того, що аж до скону,
Усе життя він грає чужу роль.
Збере навколо себе друзів-блазнів,
Почнуть кінцівки міряти свої.
Насправді голі блазні, як у лазні
І блазні ті, і блазні-королі.
Дивіться, ось де справжнє шоу:
Та, нічого від нього нам чекати -
Від Леніна, Хрущова, Горбачова,
Спроможні на роялі хріном грати!
Спитаєте мене: а що робити?
Куди л айно рідке оте дівать?
Їх треба пи****ти нещадно, не вопити -
Землі схотіли — в землю закопать!
“Кузьма” казав — за що його і вбили.
Ще Чорновола, Лісника і добробати -
По всій Вкраїні свіжі геть могили.
Чого чекаємо? Чи далі ще чекати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
Блукав Бог поміж хмарами, як льоха
Поїсть, поспить, горілки сьорбне трохи -
Як описати отой Рай, хоч трохи чемно:
Усе - бридке, рідке, марудне, темне!
Дістала Бога та нудьга по самі вуха,
Схотів він до людей піти послухать:
Як там живуть вони в земному Раю?
Чим де-не-де Його іще згадають?
У білій рясі, босий і небритий,
На перехресті, біля посту ДПС,
Пом'ятий трохи, лиш в росі помитий,
З'явився Він, неначебто воскрес.
До копів з палицями: хлопці, алілуйя!
- Я - Бог, ваш батько. Чи не пізнаєте?
Ті відвернулись, так як і не чують -
Надулись, наче піп під мінаретом.
- Синочки, любі, я прийшов з добром.
Робота ваша справді добра справа?
Чому від батька відвернулися гуртом?
Не завжди видно пана по халявах.
- Яка халява, діду? Іди геть!
Іде про нас в країні дурна слава.
Не дай Боже', наврочиш спересердь!
Отож чвалайте, вуйко, - ген направо.
Всміхнувся щиро — наче привітали:
- Працюйте, хлопці, лиха не робіть.
А раз ви Бога все ж таки згадали,
Я буду з вами, тільки не грішіть!
Направо - то в село - святеє місце.
Хрест прибраний, у центрі - Божий храм
Під церквою як раз почалось дійство,
Цікаво стало: що воно отам?
Мула з попом та ксьондз з рабином
Біля паркану оковиту куштували -
Тости лунали, цілувались з хріном
І як джерельну, у горлянки заливали.
Живіт у кожного, ледь-ледь ось трісне,
У слині ряси, очі всіх блищать,
Комар не пролетить — у хмарі висне,
І сморід - як онучі де висять.
На лаві - діжка огірків із хріном,
В тарілках повно м'яса, смальцю, сала...
Хильнули з сулії десь половину
Та й на подвір'ї церкви заспівали:
Многая літа і Хава нагіла,
Алах акбар і Єзус алілуйя -
Свиня сусідська, що співать не вміла,
І та в хліву, мо, краще вередує.
Допоки мирно пили, було тихо,
У губи цілувались навзаєм -
Не кличте, не будіть дрімуче лихо,
Бо як прокинеться — довкола заблює.
Якогось дідька піп шмаркнув у кварту.
І хрін із тим - абиж-то у свою,
А то до ксьондза — то уже не жарти!
Той враз за костур і кричить: уб'ю!
Промазав... не в попа — мулу поцілив,
Мула підстрибнув: то яка скотина!
Рабин п'яненький мирно кварту цідлив -
Кадило влучило у голову рабина…
Насилу забіяк Бог зупинив,
Бо бійка йшла вже не одну годину:
Попа й мулу він в пику зацідив,
Ксьондза по пузі, гривню дав рабину.
Святі отці не довго горювали -
Знов чарку вже за дружбу, налили,
Між тим вони добряче матюкались,
За рогом церкви разом відлили...
Картина: три попи, задравши ряси,
Чесали зовсім свіжі ще синці,
Як справжні козаки, не підараси,
Нужду справляли так святі отці...
Пристав до них і Бог на грамів двісті,
Солоним огірком лиш закусив.
Побрів на потяг, що ішов у місто,
Попів, здається, не грішити не просив.
Як бомж із поїзда, він вийшов на вокзалі,
Ногами босими рівняючи ями,
Присів перепочити десь у залі,
Поспілкуватися з киянами й людьми.
Швидка за ним приїхала не швидко.
Взяли під руки, затягли у віз,
Водій і лікар також напідпитку,
Курили ще й до того якийсь хмиз.
Дорогу всю базікали про плани,
Погодились: сьодні добрий план!
Бо енергійно прочища канали
Й разом блювали у брудний казан.
В лікарні ледь знайшли порожнє ліжко,
Його закинула туди ота «швидка».
У коридорі, просто біля діжки,
Поклали і забули, як дрючка.
На другий день, згадав хтось про старого -
Прийшов на огляд непохмелений студент:
Із ліків, батьку, тут нема нічого...
З кишені витягнув пом'ятий корвалмент.
- Лиши собі ці чудотворні ліки
Хворобі і без них знайду я раду
Хто про реформу медицини де базікав?
Хоч інколи, синочку, Бога згадуй!
Пішов у центр міста - на Майдан.
Хрещатик, Інститутська, далі - в Раду:
Там визрівав земельний дерибан
Про совість і порядність - там не згадуй.
Такий песець!
Що пацюків після потопу…
Хто цупить гроші, хто намацує кінець,
Там хтось повію замовляє із Європи,
Щоб не сказати гірше – то песець!
І не хотів би матюкатися – та край!
Де назбирали ви оцих уродів?
Створили підлі в Раді собі рай
На спині бідного, вкраїнського народу!
У залу спікер депутатів запросив -
За землю почали голосувати.
Бог не стерпів: я, для людей творив!
Ви вже на Боже стали зазіхати!
Дивитись далі Бог уже не міг
Ударив так, що й досі з того зимно.
Чорти побігли – хто куди побіг,
Коли сам Бог на ту підлоту гримнув.
Чудовий ранок площу заливав,
Сльозами вмиту божими й людськими -
То сльози радості були. Їх Бог вітав,
Усі раділи. Він радів із ними.
З під стели до людей звернувся всіх:
Хай буде завжди мир і щастя з вами!
Я ось прийшов! А що якби не встиг?
Ви й далі б так мирилися з чортами?
Наказ один залишу на віки:
Ви, люди, є творіння Боже!
Але чорти, підліші і бридкі,
Вдягають лики, на людей так схожі.
Політиків продажних і попів,
Брудних ділків, тягніте на Майдани
Не слухайте байки тих баранів -
Збрехав, украв – одразу у кайдани!
Лише тоді на цій святій Землі
Довіку пануватиме мій дух.
У домі, в храмі, в місті, у селі
У вулику не має бути мух!
Не тільки треба вміти мед збирати.
Ще трутнів викидати треба геть.
Свій вулик усім миром захищати,
Плекати свою міць і зброї твердь.
Інакше знову й знову досить швидко
Налізе в вашу хату хижа тля,
Одягне вовк вівці кудлату свитку
Для чого? Розумієте, що для…
Я не охочий на вмоляння і промови.
Спитаєте – почуєте одраз…
Зрікається лиш падло роду й мови
Оце і є від мене вам наказ.
Потомлений, вдоволений устав.
Йому пора закінчити відпустку.
Не гайте часу на пусте та марнослав -
В словах пустих ховає підлість пастку!
Радійте, люди добрі, на землі!
Пишайтесь розумом, ділами, не грошами.
І щоб не говорили москалі -
Я з чесними і гідними! Я – з вами!
___________________________
У кожного народу є свій хрест
Своє завдання і своя дорога.
Є право на повстання і протест
В серцях шукайте, а не в церкві Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Одну розкажу таємницю,
Що знають сіона сини -
Між тим є велика різниця:
Між тим чи вбивати чи ні
Яхве чужих легко вбиває
Чужі - всі хто проти його
Іса - той усіх намовляє
Прощати чужого й свого,
Щоку повсякчас підставляти
Терпіти наругу й пиху...
Яхве - намовляє вбивати,
Не скиглить про долю лиху.
Мала чи велика дрібниця:
Ти раб безсловесний чи воїн,
Боротись чи лобом в дзвіниці,
Ти гідний чи змиришся гоєм.
Мораль така:
Бог-батько каже бити...
В "Новому" скиглить син його: не смій!
І що урешті маємо робити?
Який із іпостасей справді свій?
Так і залишу. Відповідь чекає.
Питання є: народе, зрозумій
І кожен власним серцем обирає
Хто з них святий, а хто насправді змій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Вам, друзям, щирим гречкосіям,
Байки, коралами на нитку,
Я розкажу про ті події,
Як чорт змінив червону свитку:
Чортам у пеклі було сумно -
Людей нема — одні попи.
Той потягло чортяче гузно
Із Лисої гори попить,
Сьорбнути хмелю повну кварту
У жида в шинку на Подолі,
Послухати веселі жарти,
Розсипати між п'яниць солі.
Раз-пораз, потім все частіше,
Надалі - як в трубі гуде ...
Сиділи зразу, наче миші -
Хто ж знав, яке оте руде?
Пригрілися доволі швидко
Носи кнурячі між людей.
Вдягали вони червоні свитки
На купу бісівських ідей.
Як де їх зразу не прогнали -
(Чим далі те зробити важче),
Чорти закони прописали -
Тепер вони «в законі» наче.
Хоч сонце, як раніш, котилось,
Пішло життя вже не людське -
Багато чистих душ побилось,
Як на тверде, казать м'яке.
Червона свитка, на ній зірка -
Світ на коліна майже став,
Але у Бога своя мірка -
Чортів і свитки їх прибрав.
Всім наказав, щоб зрозуміли:
Плекайте правду і цініть!
Гоніть чортів, як де зловили,
Зловили — бийте! Треба бить!
І не чекайте всі на Бога -
Всевишній, все за них зроби…
Берись, давай, сама небого!
Ви люди — не мої раби.
Не людство то, як бракне мрії!
Немає тями — то не смішно.
Бог дав життя, дає надію,
Чортів здихайтесь! - мовив грізно.
Серця людей росою вмиті,
Вогонь горить у чистих душах,
У бруді Бог не буде жити,
Як не проси - Його не змусиш.
А далі, ніде правди діти,
Із тих часів, ще з тих віків,
Бо від чортів пішли їх діти -
Що душі мали їх батьків.
Пекельні чвари — то їм рідне,
(Як між людей смоли казан).
В душі чортячій все негідне:
Корупція і дерибан…
Про совість розкажіть чортам -
Ото вже сміху зразу буде.
Така от правда, кажу вам -
Погано жити стало людям.
Чорти новії поховались: -
Щоб їх тепер було не видко -
Червоні свитки познімали,
А одягли зелені свитки.
Народ загнали у борги,
Продали землю, як сміття,
Щоб навіть праведні Боги
Не навернули до пуття.
У пеклі - аж кипить робота -
Пропащих повно, ницих душ.
Крадуть без міри і в суботу -
Під час війни гребуть чимдуж.
Сумне в Малинівці весілля:
Чортячий шабаш навкруги
Та скоро дожене похмілля:
Чи ми собі не вороги?
Чорти при владі! От що вийшло!
Валяти тре чортячий тин,
Об спини їх рівняти дишло
Питати: Мало, *** син?
Закони їхні — не людські!
Продати нашу землю хтіли?
На шибениці! На гвіздки!
Підуть сокири, габлі, вила ...
Зелена свитка? - байдуже яка:
Рубайте руки, розчавіть їх писки.
Косою гострою давайте копняка!
Допоки з них останній не повисне.
Вставайте, браття, нічого чекати!
Забрати все своє у них до нитки!
Дітей чортячих треба виганяти,
Якого б кольору не одягали свитки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2019
У кого мозок, в кого руки...
До влади лізуть лиш падлюки,
які не вміють ніц нічого -
даремно тицяти на Бога,
даремно лаятись урешті -
в багнюці совість - то не мешти.
Одна порада є потому:
відрізать яйця і в солому,
багаття добре запалити,
щоб бачили те й малі діти.
Щоб на віки, на всю годину
не перло падло в Україну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849924
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2019
Легенда про Ясона
(Про користь паління)
15.08.19
У міфах будь-яких часів
Прихована могутня сила.
Жаль, ми забули силу слів -
Читати треба між рядків!
Щоб нас життя весь час не било.
Боги (й людські) геть не всесильні -
Далебі підлі, і лихі,
А наша міць у тім, що спільні,
Не на колінах у молінні -
Бо там сліпі, німі, глухі
Бажань і мрій брудних чорнило
Лунає, наче гнів богів.
Пройти повз них, крізь їх горнило,
Від бруду запастися милом,
Збагнувши таємницю слів …
Багато ще дурних голів.
Ясон, розумний хлопець з виду,
Зібравши друзів і човна,
Надумав їхати в Колхіду:
Зшкрібати золото з Руна.
Героїв славної Елади
З кутків, де міг, поназбирав,
Горілки, сала, самосаду ...
Та й, помолившись, почвалав
Дорога довга в Чорне море -
Всіляких досталь островів,
Там трапилось найперше горе -
Бог Посейдон туди привів
Гребли вони повз острів Лемнос -
Як по дорозі, то зайшли -
Із салом, самогоном - чемно,
В халепу першу уп'яли.
Одні жінки жили на ньому,
Царицю звали Гіпсіпіла,
Але чоловіків, по всьому,
Сварлива, люто не любила
Взяли Ясона і команду
Не як гостей, а у полон ...
Як горю тому дати раду -
Тож люльку запалив Ясон
Конопля з тютюном надвоє,
Шавлія, мак на ялівці ...
Затягся так, що у конвою
Пожежа грала на лиці
Ти що там смалиш, клятий сину?
Не знаємо таких ми трав...
Все стало добре за годину -
Усіх Ясон тим пригощав ...
Зварили потім свіжу юшку,
Грибочків кинули ледь трішки ...
Сопіли дівки у подушку
І бігали навколо ліжка
Куди поділася злоба -
Жінки жорстокі лиш голодні
Тож проводжала їх юрба -
Бо не відмовили з них жодній
Двох діточок й Ясон зробив
Цариці острова на згадку.
Утік і з друзями поплив -
Історії лишив нащадків
На кораблі багато часу,
Багато роздумів, розмов
І перших вражень ціла маса.
Ясон, підвипивши, молов:
• Жінки чудові і прекрасні!
Не те що ми, чоловіки -
Все прибрано і ладно, вчасно,
А ми шукаємо зірки…
Одне погано лише з ними:
Крім ліжка в них нема розваг -
Хоч люльку дайте! Дайте рими!
І заспіваймо разом гімна
Про свій тризубий вільний стяг ...
Гребли на веслах поки тихо,
Було їм море, як сльоза,
Та боги правлять нове лихо -
Страшенна насува гроза ...
Шукають ліпший поряд острів
Де б заховатись від стихії.
Враз потемніло — вже наосліп
Дійшли до берега в надії
На порятунок від грози
Поїли, знов стали співати …
Та як воно без коверзи -
Без цього боги не лягають спати
Щодо богів: богиня Гера -
На носі того корабля,
А Зевсу — зась! Така холера!
Тож він і вишкірився… Бля!
Хотіло, падло, воно дуже,
Щоб там його «партрет» висів,
Але скажіть мені, як друзі:
Та мало хто чого хотів …
І ця, пробачте, свиня божа,
Як всі володарі лихі,
Скажи-но людям, вепра рожа...
Та — ні… Бо скільки в нім пихи:
Дивись: хороші, справжні люди -
Ясон-он: щирий, молодий,
Але наперло Зевсу груди
Він став ворожий і лихий.
Сидить за хмарами та мавпа
Мудрує, з нічого робить:
Яку ще підлість аргонавтам
На ранок нову учинить?
Натомість, жінка його, Гера,
Мандрівників най захищать
І чоловікові химери
На нуль в умі перемножать
Так Зевс намовив шестируких,
Щоб вихід скелею закрили -
І хто, скажіть, із них падлюка?
Геракл метав потужні стріли ...
Ясон з командою дав з тилу -
Тож перебили майже всіх,
Неначе хмиз мечем косили,
А ворогів вбивать — не гріх.
Поплили друзі наші далі
Наступний острів — треба стать -
За друга Гіласа в печалі,
Геракл пішов наяд ганять
Бог Главк - сучасні главки схожі
До них, неначе піп з Афону,
(У всіх міністрів такі ж рожі):
Геракл потрібен Аполлону!
До бебриків зайшли в Місію -
Був за царя боксер Амік.
Мізками бідний, та мав силу -
Що пан Кличко* — такий же бзік.
Всіх кулаками він жахає:
Кого завгодно з них поб'є!
Та три удари пропускає
І богу душу віддає
Курив Ясон, допоки плили,
До Салмідесу вів Арей,
А там сліпця вони узріли -
Віщун голодний жив Фіней.
Боги його забрали очі
За те, що людям помагав.
А гарпії, весь день до ночі,
Всю їжу крали, що збирав.
Таку от муку учинили
За добрі справи кобзарю.
Брати Бореєві їх били,
Та боги гарпій відмолили -
Свої прокляття відмінили -
Сліпий побачив знов зорю.
Він аргонавтам дав поради
Ще й голуба-провідника.
• Ворота-скелі — Симплегади -
Страшніш, ніж роги у бика.
Пройти між них — наука ціла:
Ви голуба вперед пустіть,
Проскочить він — і вам те сила,
Коли розійдуться — гребіть!
Як він казав, так і зробили -
Спочатку голуб пролетів,
Хильнули бражки, закурили
І так гребли (що було сили)
Проскочили, як миша в хлів
У Понт Евксінський — Чорне море
Їх радо, мило зустрічав -
Позаду розійшлись, завмерли гори
Збулось пророцтво! Посейдон мовчав
Все далі й далі вони плили,
Як радив їм віщун Фіней,
У них кидали пера-стріли
Птахи, що мали чорні крила.
На щастя, був за них Борей
Набивши в люльки самосаду,
Пихнули так, що став туман,
Згубили їх крилаті гади -
Бо очі їв їдкий дурман
Надалі, біля скель високих,
В уламках битих кораблів,
Лінкей зіркий - найкраще око,
Людей живих в воді узрів
Підняли з моря весь непотріб,
Забрали Фріксових синів:
Чи ви пливли зовсім наосліп?
Своїх не жалко вам голів?
Та ми… Та ми…- ті белькотіли
З Колхіди… - мало було слів.
На кляті скелі налетіли,
Коли туман густий насів ...
Їх відкачали, напоїли,
Ще дали люльки й самогону
І поки до Колхіди плили
Розповіли події вдома
«Еєт в Колхіді був приблуда.
У Фрікса барана украв,
Коли прознали про те люди,
Усім байки розповідав:
Самого Зевса був він другом -
Зростали й зналися давно,
Мов Зевс пристав до нього цугом:
Забий барана на руно
Те м'ясо з'їж, а шкіру в річку -
Щоб вимило усе гівно.
І через тиждень, може, більше,
Повісь на дерево найвище.
Як висохне — ото й воно»
У золоті велика сила:
Та коли зійде пелена
У всіх, кого тим спокусило,
Думки і розум барана
Сини Іолку і Елади
В Колхіду врешті-решт дійшли,
Із самогоном, самосадом
В палац Еєта підійшли:
Вітання всім синам Колхіди!
І Халкіопові сини ...
Ми Геліспонт пройшли,
Салмідес, Симплегади -
Багато зріли дивини ...
У той же час Амур напився
Із Афродітою на пару.
Хильнув чергову, не барився -
І почалась між ними чвара.
Пательня з жаром прилетіла
Амуру п'яному у вухо ...
Таке стерпіти був не в сила -
Богині дала меду муха?
Вхопив він лук і гострі стріли
Богині стрілив просто в дупу,
Якою перед ним вертіла ...
Та матів накришила купу
Стрілу наступну не поцілив,
Пробив міхи горілки з перцем -
Та, до Колхіди долетіла,
Потрапивши Медеї в серце
Яка любов! Яке кохання!
Ви б бачили те — матір Божа!
Як Афродіта без вагання
Амуру заліпила в рожу
Недарма кажуть, Афродіта
Богиня палкої любові -
Одна секунда й у кобіти
В очах вогонь й жага до крові.
Запоєм слухала Медея
Про те, що робиться в Еладі...
Прокинулась у ній ідея!
Тікати вирішила тоді
Набридли їй Колхіди співи!
• Хочу на танці я в Іолку!
Допоки батько гріє сливи
Ясону примовля до толку:
Якщо мене в дружини візьмеш -
Руно допоможу украсти...
Отак з руками не пустими
Разом нам буде мир та щастя
Ясон дав згоду. Тож Медея
Розповіла Еєта план:
І про биків, про злого змія,
Як не потрапити в капкан,
Дала дзвіночок і сопілку,
В торбині ще живого зайця,
Якоїсь мазі втерла в пику,
Казала мати тверді яйця...
Аби Ясона зжити з світу,
Не віддавати те руно,
Еєт і вся колхідська свита
У колізеї, як в кіно,
Страшну кориду учинили:
Вогнем зригаючих биків
На поле дике відпустили -
Ясон із ляку ледь зімлів:
Така халепа! Боже милий!
Вогонь обпік, та не зашкодив.
Передні ноги мотузком
Стянув рогатому, стриножив,
Між очі зацідив дрючком.
Із другим – та ж сама картина
Приторочив до них він плуг,
На очі кинув ще ряднину
І став ганяти волоцюг
Переорав биками поле,
Засіяв, чим казав Еєт,
Зійшли посіви — нове горе -
Піднявся воїв очерет
Дістав тоді із торби зайця,
До шиї дзвоник прив'язав -
Як та вода біжить крізь пальці -
Той заєць їх випереджав
Ті бігали за ним, як кози,
А куцохвостий поміж них -
В усіх, хто бачив, бігли сльози
Такі от вої - курям сміх!
Коли останній з них упав -
Меча тримати був не сила,
Ясон їм голови стинав -
Як той бур'ян коса косила …
Жахнулась свита й цар Колхіди:
Як впорався Іолку син?
Казали так: то чари хижі,
То чарівний Медеї дзвін!
Тим часом інші аргонавти
Чекали довго ватажка
Пішла одна і друга кварта
Чекати — ноша надважка
Як допили і закурили -
Пішли шукати: де Ясон,
Місцеву бражку теж допили,
Під руку трапивсь їм дракон
Такий там хлопці гвалт зчинили:
Орфей всю душу виривав,
Ясон у дуду дув щосили -
Дракон аж п'ятами кивав ...
Раз трапилась така нагода
Весь етикет пішов в лайно -
Надалі вже без перешкоди
Зняли й поцупили руно
Додому, як пливли, пригоди
Вже не такі були страшні.
Курили люльки мореходи
Пісні співали не сумні
Сирени слухали їх співи
Арго проплив між ними повз,
Хоча й були такі красиві -
Орфей, як жаба, до них повз ..,
Ясон циклопу в око вцілив
Горілу люльку тютюну,
Гонитву звісно ж надурили,
Аспірта звели у труну,
Пройшли і Сцілу, і Харибду,
Вир Посейдонівський Планктам -
Арго зазнав страшної кривди,
Та Гера була з ними й там ...
У Алкіноя бій не стався,
Бо Алкіной був дипломат -
Ясон з Медеєю побрався,
Дружив із ними справжній фарт
Від берегів Пелопонеса
Несли свій човен на плечах,
Водили Талоса за носа,
Який наводив справжній жах
Медея знов в нагоді стала -
Страшенна сила та любов!
Як Таласа вона приспала,
Вони пустили йому “кров”
Нарешті, як дійшли додому,
Бог Зевс накликав бурю моря.
Та слава богу Апполону -
Не потерпіли вони горя
Ясон, ступив на рідну землю.
Хвала (без вийнятку) богам,
Привів Медею у оселю,
І що казати далі вам ...
Зевс з Герою у хлам посрався,
Бо Гера втерла тому носа.
З обиди дуже матюкався
Мо матюкається ще досі …
Ясон курив поважно люльку -
Оповідав свої пригоди,
Медея колисала люльку
Роки текли, як талі води
Провладні чвари пересічні
Налили бруду на героїв,
Але народна пам'ять вічна
І пам'ятає славних воїв
________________________
Нема на світі більш брехні
Ніж в мореходів та рибалок,
Але, повірте ви мені:
В моїх байках її немало
І раз я маю на те право -
Візьму, як автор всі права:
Коротка мить життя у слави -
Вінок на цвинтарі й слова ...
Слова і слава у віках
Живуть із нами аж до нині
У перемогах, у думках -
Тернистий довгий її шлях,
Через віки до нас долине
Закінчу тим, читачу мій,
Що те руно - у нашій скрині.
І ця країна - рай із мрій
І СЛАВА тільки в УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2019
Тримай свій розум завжди у спокої,
Най навкруги його усі втрачають
Будь сильна, мужня, вірна наче воїн,
Що поклику і викликам достоїн -
Лише таких в віках і поважають.
Нехай тобі не вірить кращий друг -
Час все розтавить на свої місця.
Життя не танці і розваги волоцюг
Це піт і праця, це земля та плуг,
Це наполегливість, терпіння що Творця.
Ти маєш бачити де правда, де брехня
Де марнослів, бравада, тупість, заздрість -
Ти маєш зрозуміти суть буття,
Час не марнуй — немає вороття.
Наповни його змістом — справжня радість.
Не витрачай часу на помсту — то пусте.
Залиш її — своє серце не край.
А правда і в пустелі проросте -
Лише вона і є оте святе
А за дрібне — без жалю пробачай.
Твердою будь в поразці і у славі,
А пристрасті гнуздай неначе коней -
Вони здебільшого примарні і лукаві
Із ними легко опинитися в канаві -
Сліпі та косоокі купідони.
Не бійся помилок, дрібних поразок -
До досконалості тоненька досить кладка
Леше мораль залиш собі із казок.
Дорогу із тенет підкаже мозок.
Не бійся починати все з початку.
25.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839942
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.06.2019
Політики і підораси
Політики у нас не підораси!
Можливо хто і є, але не всі!
Оті, що Голови — напевно в цьому аси,
Та мало їх — що пальців на руці.
3 - 5 нехай сховалися у списках -
То небагато — в сумі п'ятдесят,
Та їх же видно по мерзенних писках,
По животах, що вим'ями висять,
По їх машинах, по мільйонних статках,
Як діточки-мажори їх тусять,
По їх маєтках, де палаци — хатки,
По тим законах, що приймає вся та лядь.
От подивіться на «Верховну Раду»
Нормальних підарасів - два чи три…
Проте моральних — що, хоч спереду чи ззаду -
Брудні повії — платиш - і бери…
Політики у нас не підораси?
Чиї паради йдуть під час війни?
Свобода геїв — це не гоїв маса...
Раз мовчимо — не знаю вже, хто ми?
23.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2019
Подвиги Самсона описані в біблійній Книзі Суддів. Ім'я його означає «сильний». Самсон народився в сім'ї ізраїльського судді Маноя. Легенда про народження хлопчика говорить, що одного разу Маною з'явився уві сні ангел і передбачив, що незабаром його бездітна дружина народить спадкоємця, який врятує іудеїв від філістимлян. Хлопчик ріс, а про його силу в іудейських племенах стали поширюватися небувалі чутки. Одного разу Самсон розірвав руками пащу живого лева, а дикі бджоли за тиждень у трупі назбирали багато меду ...
В часи складні, часи лихії,
Було та з часом загуло …
Я розкажу вам про події -
Як справді те усе було.
Почну, як водиться, з початку:
Самсона вмовили до шлюбу -
Сердешний випив бражки кадку
І став чіплятися до люду:
«Мене Яхве сам омивав!»
Я, гонорову маю вдачу!
Хвалько брехливий на додачу,
Себе Гераклом видавав:
Як Аполон, я силу маю! -
Гиндичив, бичився гультій:
Руками лева залапаю!
Бо я…! Бо я…! Бо я…такий!
Базікання набридло людям -
То що, раз так — біжи, злапай …
І, звісно, не чекали чуда -
Бикам під хвіст - отам волай!
... На смітнику знайшовши шкіру,
Яку давно побила міль,
Намовив в друзі простодиру,
Зібрав охочих звідусіль.
Поплічник шкіру натягнув,
Ворон де риком налякав,
Самсон за пащу ухопив,
Та вухо блазня зачепив,
Коли ту пащу розривав …
Усе по писаному наче,
Брехун же мало не попався -
Подільник в шкірі сере й плаче
Бо з переляку обіс рався …
Людське гівно у шкірі лева
Мало не видало їх план ...
Народ, не мавпи на деревах -
І мізки мав ще не прочан.
Здавалось ось вона, безвихідь -
Глядач не завжди ловить гав,
Але Самсон придумав вихід і:
Не підходьте! - заволав ...
«У трупа злапаного лева
Ускочив рій сердитих бджіл!
Мені то зовсім не проблема...»
І вставив в пащу довгий кіл
Шепче блазню він: тікай!
А сам, дістав гівно із трупа
І швидше їсти те давай -
Казав: то мед стікає з дупи!
Допоки все гівно не з'їв...
Аж ворон з гілки дивувався -
Отак, за власний марнослів,
Самсон прилюдно наїдався.
А дурням досі правлять байку
Про бджоли й мед у лева трупі -
У мізки заганять швайку -
Їх слухають сліпі чи глупі ...
Брехні ще вірить дехто й досі
На них хоч сци - роса на ружі.
Не бачать навіть, що на носі -
В локшині вуха — раби божі...
Казан відвертої брехні
Їм в саму пельку заливають.
Але, не радісно мені,
Коли усіх за дурнів мають:
Одна на лоба косу кріпить,
Брудний пройдисвіт точить вила,
Найбрехливіший статки ліпить -
Все - для людей! Вони - робили!
Новий Самсон така ж дряпічка -
Син свого батька-крадія.
Почав, як миша із запічка,
Крав де що міг, як тхір чи тля.
Перед вельможами вклонявся
За помаранчі та батони -
Скрізь, як повія, продавався -
Волів дістатися до трону.
У можновладців нюхав гузна,
Дірки будь-кому підлизав,
Попа вдавав той підлабузник,
І голубих не зачіпав.
Бо мріяв мало не щоночі,
Як він пірнає у грошву,
А вранці, ледь розплющить очі,
Шукав що вкрасти і в корчму.
Як що не вкрав - ходив сердитий,
Живіт від сала хрін смоктав.
Надобачав, що гинуть діти,
І на крові теж заробляв.
Мерзенна доля волоцюги
Ножа точила ген за рогом -
Прийшли нові «народні слуги»
Тож він ховався вже за Бога.
Сусідських дурнів намовляв,
Щоб одягли від лева шкіру.
Як міг народові брехав:
Про армію, про мову, віру ...
Цікаві справді жарти долі:
Сюжет для казки чи кіно -
То, як Самсон, то - вітер в полі,
То з головою у лайно.
... Пірнай, скотино, не вагайся!
Туди веде завжди брехня.
Або пірнай, або прощайся -
Кінець належний крадія!
Кінець Самсона і Даліли:
Даліла здасть за гроші все -
Хай, одягають шкіру звіра ...
І блазня також пронесе.
До суду стрижений Самсон
Сконає трупом в буцегарні,
А всім наука, в унісон:
Не вірте міфам — най хоч гарні.
17.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2019
Мережить морок маревом туману,
Шукаю в ньому я загублене кохання,
Відлуння кроків вводить у оману,
Блукають, як примари, сподівання...
Холодні крапельки на скроні наче сльози,
У ритмі джазу чи під звуки танго,
У саме серце заганяю я занози,
Торкаючи тебе, немов троянду.
Мелодія надії і зізнання,
Що поводир веде в імлі-тумані -
У нім навпомацки шукаю я кохання,
Оте єдине, найдорожче і останнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2019
Козак-кобзар розкаже казку
Всім козачатам-діточкам
Довкола нього, ваша ласка,
Цікаво слухати й батькам:
Над Бугом, в плавнях вітер свище -
Не заспокоїться ніяк,
А по дорозі якесь дрище
Збирає у казан кізяк:
Ідуть корови, кози, свині,
Собаки, коні, ховрашки -
Не гидував він й тим донині
Чим з неба серуть всі пташки.
Що назбира - в казан покладе,
Додасть води, пасльону, глини,
Розкалапуцяє у чані
І форми заливає дивні
Виходить на людей щось схоже:
Чудні опудала, цікаві,
Він далі їм малює рожі,
Фарбує щічки — щоб яскраві…
На сонці сушить, біля печі,
Кінцівки кріпить, одягає,
Та цінник вішає на плечі
І на вітрину виставляє:
Щонайдорожчі — президенти,
Міністри, судді, депутати,
Дешевші трішечки клієнти
В яких є вила чи лопати.
Яких завгодно прокурорів:
По діамантам, бурштину...
Купа Голів, Прем'єрів, Мерів -
Аби бажання — бери! Ну!
Окреме місце мали члени
Оборонпрому й ЦВК
Тому лежав часник свячений
І три осикових кілка.
Господар добре знає справу
І покупців тих, без облич -
Тож не ловив даремно гаву,
А торгував неначе сич.
Такі діла наші й до нині -
Оті опудала стрижуть,
І горе людям в Україні,
Допоки те не приберуть.
Як їх пізнати? - скажи діду
Всі козачата піднялись:
Як упізнати отих з виду,
Що до корита прип'ялись?
В бісівську ніч і на Купала
Вони збираються разом
Ну й коли вибори пристали
У ради лізти їм сезон.
А що коли ми їх дрючком?
Що з того дійства їх дістане?
Чи може витягти гачком?
- Та ні - вони недоторкані!
Закриті списки, писки теж,
Партійні чи мажоритарні -
Як з всього того розбереш?
- Усіх би разом в буцегарні!
В купальську ніч усе те кодло
Збирається на шабаш свій
Скидають те все одоробло
А заправляє ними Вій.
Кнуряче рило, гидкі очі,
Бридке, що дике порося,
Ги-дота ласує чим хоче
Гуляє там жадва та вся.
Раніш, в часи козацтва, Січі
Їх гріли києм, батогом,
А зараз дивляться у вічі
І тхне від них отим гівном.
По їх обіцянкам і справам
Побачите те без проблем,
Та не ведіться на забави
Мечем їх треба і вогнем!
Мечем, щоб руки більш не крали,
Вогнем - щоб іншим було зась,
Щоб все віддали і тікали,
Щоб та жадва не розвелась.
Послухавши напутнє слово
Малеча раду почала:
Як знищити тих безголових,
Щоб правда людська верх взяла…
В купальську ніч, як дід й казав,
Всі упирі повиповзали,
Тіла несправжні полишали,
Самі застрибнули в казан
І там злегалися всі разом,
Неначе в пеклі купа змій,
І ті, що торгували газом,
На надрах бізнес мали свій…
Охороняв усе те Вій.
Зелена і слизька потвора
На купі з сіном розляглась
Смішна і безобидна вчора -
Тепер таке цабе, що зась.
Тепер вона гендлює статки
З усього, що оті гребли,
А ми про те й не мали гадки
Податки їм самі несли.
Побачили те козачата,
Своїм батькам розповіли -
Серп взяла мати, косу — тато
Разом до річки всі пішли.
Важка й кривава була справа
Коса і серп, як меч карав,
Але то ще була забава,
Бо Вій ту нечисть воскрешав.
Батьки втомились.
Де взять сили?
Тут козачата у нагоді:
Тіла бездушні запалили,
А самі поряд знайшли вили
І Вія клятого — по морді!
То, далі, браття, пішло діло:
Як в сраці вила — то не жарт
Як сарана звідтіль летіла,
Закінчився тих геїв фарт!
Як треті півні заспівали -
Луна над Бугом і Дніпром
З усіх щілин жадва тікала
До москалів усі гуртом.
Ось сонце піднялось на ганок,
Над Україною, як руки,
Пречистий, радісний світанок
Діди, батьки, дітва й онуки
Земля сама їх привітала -
Звільнилась врешті від корости,
Дерева вітами гойдали,
Поля і трави — слали постіль.
За стіл до кожної родини
Зібрались сестри і брати
І заспівала Україна,
І розцвіла на всі світи!
3.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kdhTodxH7Gw[/youtube]
Я танцюю
Я танцюю, бо боляче
В серці рана і кров тече
Туга знову і знов пече -
Боляче!
Все - нема! Ні кохання, ні мрії
Цвинтар страчених, стомлених рим
Я танцюю танок безнадії -
Наче ніж - цей безжалісний ритм
Рух і музика - мозок мовчить,
Горе в танці зривається, тане,
Розчиняється біль — кожна мить
Кожна мить
Поринає в мелодію танго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RY0fRO0XJNY[/youtube]
За тобою хоч на край Землі...
Не вагаюсь, милий, і на мить...
Та нажаль згоріли кораблі,
У вітрила сили замалі,
Вдвох немає сили далі плить
Ти моя ніжність, ти моє небо
Коли ми поруч — що іще треба?
Ти моє серце, ти моє чудо
Це остання мить, що разом будем!
Помилялась я багато раз -
Не хотіла боляче робить
Знаю, що не віриш мені більш
Добіга кінця остання мить
Хоч люблю тебе за все сильніш!
Ти моя ніжність, ти моє небо
Коли ми поруч — серця стук чути ...
Ти моє серце, я молю чудо:
Пригорнусь міцно щоб разом бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2019
З обіду дощик накрапав,
Зібрались в зграю сірі хмари,
Органним басом грім гурчав -
Небес розверзлися хорали
Солоні крапельки дощем
Моє обличчя цілували
З душі, як душ, змивали щем
І розливали мадригали
Спадав промоклий пух тополь,
Бізе калюж збивала злива,
Туман здіймався від долонь,
А ти була така щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2019
Реве та стогне шоколадний,
Сердито пейси завива,
Про долю мати гне високі,
Під Томос рейтинг підійма.
Блідий відсоток на ту пору
З офшорів де-де виглядав,
І ті човни в Азовськім морі,
Те що в Росії торгував.
Ще треті півні не співали,
Ще другий тур він не програв,
Іуди всі голосували,
Він обі*цявся і брехав
ЗМІ, як сичі перекликались,
Статтю про статки Суд змінив,
Порохоботи продавались -
Сюжет класичний так велів.
Курс, до зелених був під 30,
Симон-рошен: Крим - поверну!
Сміялась й плакала столиця:
З тим бюлетенем - хоч в труну!
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2019
Створення непрацездатних систем.
Питання без відповіді.
Ця абсурдна (з точки зору інженера) ситуація в реальному житті зустрічається досить часто.
Почну з дрібних прикладів: в Одесі продавали непрацюючі лампочки. Для чого? Щоб викрути в під'їзді працюючі і замінити на непрацюючі…
Для чого створюють підприємства-одноденки? Для «сірих» операцій, або уникання податків…
Для чого створюються непрацюючі державні структури? Щоб тримати «потрібних» людей і платити незароблену заробітню платню…
Для чого тримати армію та інші силові структури, які не виконують своїх функцій, або виконують неспецифічні їм їм завдання (захищають непрацездатну систему управління)...
Для чого утримувати системи, які не здатні виконувати покладені на них соціальні функції? Наприклад суди, прокуратуру і т. д., які захищають лише себе і власну непрацездатність…
Інший приклад: створення систем з недостатньою кількістю повноважень, або недостатньою чисельністю кадрів? НАБУ — з тими повноваженнями і тою кількістю…
Судова, правоохоронна система з їх неспроможністю (або не бажанням) охопити ту кількість заяв, звернень, які б вона мала відпрацювати…
Верховна рада — з її некомпетентністю, безвідповідальністю і реакційністю, лобіюванням інтересів бізнесу неспроможна приймати необхідні законодавчі акти, і реальними атинародними законами…
Президент — з його особистою безвідповідальністю перед законом, Конституцією, лобіюванням особистих бізнесінтересів, торгівлею національними інтересами і невиконання функцій гаранта Конституції…
Проте ми, громадяни цієї країни утримуємо їх і у нас немає механізмів контролю і впливу на таку ситуацію!!!
Саме відсутність таких механізмів дозволяє таким системам і далі паразитувати, розквітати корупції і безвідповідальності за реальні злочини і зраду національних інтересів.
Ці непрацездатні системи вимушені вибудовувати бегаторівневі системи захисту власного існування від народу, який реально незадоволений таким станом речей. А ці системи захисту знову ж таки утримуються за рахунок державного бюджету і далі погіршують ситуацію. До чергового соціального вибуху.
Сусідні країни, які здебільшого є країнами-конкурентами у світовому ринковому середовищі, не зацікавлені у налагоджені працездатності державних інститутів і непрацездатної системи взагалі. Багато з них зацікавлені в її збереженні і в погіршені ситуації, що надає їм багато переваг перед країною з непрацездатною системою управління.
Тут можна розраховувати лише на власні сили.
Для вирішення цієї проблеми необхідно створити в системі управління незалежної системи тестування і перевірки працездатності, ефективності роботи державних інститутів. Незалежної від державних інститутів. Раз так, то це створити мають або незалежні профспілки, або найвищий з інститутів громадянського суспільства, наприклад Громадська рада старійшин, альтернативний громадський Уряд, Рада громад, громадське НАБУ.
Для цього громадянське суспільство має виказати свою суб'єктність і створити відповідні власні інститути, визначити еталонні показники роботи державних інститутів і мати повноваження рекомендувати або ліквідувати відповідні непрацездатні системи.
Кому потрібен годинник який не працює, або показує невірний час? Автомобіль який не їздить? Зброя, яка може вбити власника? Підводний човен в степах України? Система, яка бреше і краде?
Питань багато — відповідей немає. Немає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019
Всі проти нього! Він один!
Один, як Бог. Один, як перст.
Не бачить змісту та причин -
Як справжній Одін чи Гефест.
Кує монети із бюджету
Гешефт-гарант, той, України
І німб малює до портрету
Й корсету власної дружини.
У Бога кожного хрест свій -
Берись старанно і працюй:
Якщо ти Бог — іди насій!
Якщо Гефест — іди накуй!
Ми — не раби! Сини ми волі!
А Бог і Томос — різні речі.
Падлюкам ми насиплем солі
І ціпом, батогом із печі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2019
Алилуя, алилуйя…
Ода глузду божевільних!
Душа плаче — Бог почує…
«Томас дав» для всіх причинних.
Бо Іуда, що брехлива,
То ягня з тобою поруч -
Залива в жадобі сливи -
Смердить бридко - справжній покруч!
На війні, людському горі -
Пухнуть гроші на крові,
Плів в сльозах, неначе в морі,
А співають - безголові,
Йому, а начебто, собі.
Віру, мову, бідне військо...
Галелу-яг! - гімн Єгові!
Хилять гої лоба низько -
Хава нагіла, чорноброві!
Галелу - яг (алилуйя)!
Хто спроможний - те почує…
Не славіте більше Біса -
Ніц того той не вартує!
Огірки із молоком...
Тин хитається від жаху,
Піде він своїм шляхом!
Куди піде? Звісно: на …
Кіл!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2019
Несе Юлю в владу,
У корита треться:
Хоче в Президенти -
Заважає Пеця
Тягне Ляшко вили,
До своєї сраки…
Наливай, Гриценко -
Як оті собаки
Клоун Вова поряд
Теж стоїть у черзі
Кинеш на них погляд -
П'яні враз тверезі.
Суне сила вража -
Гривні не вартує…
Той свинюка справжня
Хто проголосує
Лиш скотина справжня
За оту гидоту тай проголосує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Как кто-то может обещать,
Так, он же, может облажаться
Имеет право… подло лгать
И при народе обо...раться
Конечно, мог бы промолчать -
И он молчит… войну не видя…
Но вот опять такая ...лядь -
Плевать ему, что ненавидят!!!
Он томос положил на нас -
Теперь весь белый и пушистый…
Нам гей-парад … не пидо-рас?
Ну и не гад, а ПОП-речистый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823521
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 31.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fLIrlGL0i1E[/youtube]
Дім - царство мрій і рим
Закриваю двері - нікого не чекаю.
Між дзеркальних стін,
Що з усіх сторін
Я себе шукаю,
Між тінями блукаю.
Я будував цей міст,
Щоб пройшла біда,
І як зійде сніг
Не знесла його
Повіні вода!
Приспів:
Танці на склі, танці для забави!
Танці без правил — повінь сліз кривавих!
Танці на склі — полум'я зі зваби
Я іду, прости
Ні мене, ні нас -
Невгамовний сум зупинив цей час,
Зруйнував мости.
Крик птаха в тишині.
Більш не клич, мине — плачу і молюсь
Ти пробач мені -
Я не повернусь.
Приспів:
Танці на склі - танці для забави!
Танці без правил, то отрута зваби!
Танці на склі - море сліз кривавих!
Танці на склі - танці для забави!
Танці без правил, то отрута зваби!
Танці на склі — повінь сліз кривавих!
***********************************
Епіграф:
Не пишу я, а балдію -
Сто відсотків - ухунію...
Два акорди - ти вже метр
Зовні просто - метр на метр...
Треба сперш нюхнути клею
Потім слухать Макс Фадєєв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2019
Минулі миті вбиті лежать долі,
Усе червоне навкруги - калюжі крові,
Але вони безсмертні в кожній долі -
Безсмертні миті щастя і любові!
Хвилини горя — зсиротілі діти,
Неначе цвіт полину в дикім полі,
Як висохлі голівки мертвих квітів,
Мов білий пух обірваний тополі
Розбиті, стерті, пошматовані ущент,
Із попелу та згарища стають -
Потрібна лише мить, один момент,
Короткий спогад — миті оживуть…
Мозаїка життя у кожній миті,
Калейдоскоп миттєвостей буття,
У пам'ять нашу, як в бурштин залиті,
Але в які немає вороття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2018
Продавши Стуса - добре вторгував…
Він мав давно висіти на осині,
Але народ його не покарав -
Ще досі оте падло в Україні!
Труп Ірода не гниє на Майдані -
З-за цього нами далі правлять свині
І доти нам не скинути кайдани...
Дарма, що начепили жовто-сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
Зламана гілка стукала в хвіртку,
Шкрябала шибку, болем скрипіла
Чом, моя квітка, плакала в свитку?
Нащо в садочок з іншим ходила?
З ким свої коси купала в роси,
Нащо кохалась, про честь забула?
Вітер косою обіцянки косить,
Хмара ворожа зливу утнула…
Пила з нагоди сік насолоди,
Яблука райські з дерева рвала,
Бога гнівила — стала негода:
Бурю наврочила. Віти зламала.
Зламана гілка стукала в хвіртку,
Шкрябала шибку, болем скрипіла
Чом, моя квітка, плакала в свитку?
Нащо в садочок з іншим ходила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
До бутіка із нижньої білизни
Зайшла огрядна і поважна дама -
Потрібні їй для полювання стрінги
Кров з носа!
Не знайде — чекайте драми!
Вже чоботи у колір в неї є -
Підбори самого Луї Вітон!
Та бюст без камуфляжу видає
Отож без стрінгів відповідних — моветон.
Мисливці не на звіра, а на неї…
Не полювання — чоловічий раж
Зі зброєю жіночою своєю
Потрібен відповідний камуфляж!
Коли на полювання вийшла профі
Рожеві окуляри кинь тепер -
Кінець вампірам! Ось — новітня Баффі!
Рожевий камуфляж і БТР!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814525
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.11.2018
Вона зсередини світилась, як ліхтарик,
Вуста гарячі гріли мої губи,
Все тіло тріпотіло палко жаром:
Цілуй мене! Цілуй мене усюди!
Жага казкова огорнула простір,
Рожевим маревом над ковдрою пливе,
По стінах бігли тіні, наче монстри,
І розчинялись, ледь торкаючи, живе.
В дурмані божевілля стогнуть рухи,
Легкими зойками відлічують хвилини,
Сплітаються, як віти, наші руки,
Кохання шепіт аж до Бога лине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018
Бажання ховалося в кінчиках пальців:
- В якому я зараз, ти спробуй, вгадай?
Стрибало в долоню, як сонячний зайчик:
- Не зловиш! Не зловиш, казало, шукай!
З долоні стікало вином на зап'ястя
І звідти мені шепотіло: я тут…
За ним усе вище біжу: стій же, трястя!
Я ледь не зловив його в кінчиках губ.
З-за вушка воно навертало до мене,
Прикрите від погляду пасмом волосся
- Я ще не твоя… Не твоя наречена…
Ти справді ще хочеш, щоб все відбулося?
В безпам'ятстві падало ніжно на груди,
І мліло, зігріте теплом усім серця...
Звичайне кохання — справжнісіньке чудо
Шукай, не здавайся, не кидай, не сердся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
Забудь про помсту -
В ній нема розради.
Залиш на Бога -
Буде в нього клопіт.
Як покарати крадіїв і зраду
Він знає краще.
Краще тебе зробить!
Тобі життя давав Він не для того -
Даруй тепло, кохання людям, радість.
Оце є справжня воля Бога!
Що подаруєш, те урешті знайдеш -
До чого прагнеш —
До того прийде́ш.
У помсті — край.
Любов - немає меж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
Ти відчуваєш смак життя, його години
Їх хочеться як сік солодкий пити...
В саду горить вогонь червоної калини,
Проте він може тільки погляд гріти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813062
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2018
Юність вином пролита,
П'яні роками — генії,
Поряд дорослі діти,
Вік добігає міленіуму
Осінь чекає на ганку,
Ранок зозулю не чує,
Туманами на світанку
Мовчки курчат рахує.
Годинник забутих мрій
Години короткі лічить,
А той журавлиний стрій
У довгу дорогу кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813060
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2018
ФенШуй — це жаба у мольберта.
ФенШуй — поліція, налигач і терор.
За ним стоїть, що клеїть мав конверти -
Цей геніальний алконавт і плокурор!
Дивуюся підступності ФенШуя -
Бридка, пейсата патока така…
Звертаюся до всіх: якого ...уя
На мові й армії танцює гопака?
Чергові вибори і кандидати не дивують
Обмовка викликає біль і щем -
Бо та обмовка, справді по феншую:
ФенШуй? Який ФенШуй? РоШен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812789
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.11.2018
Пофарбувавши гриву, як у лева,
Гадала стала просто королева.
Та ледве розтулила рота -
На кільцевій дорожча вартість цноти ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812255
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.11.2018
Вітер гуляв собі вільно у полі.
Листя зривав із дерев він поволі.
Трави розчісував, мов гребінцем -
Грався із хмарами, бризкав дощем.
Сильний, могутній, пильнуючий світи,
В шепіт ласкаво закутував квіти.
Доки, мандруючи стежками саду,
Він не надибав розквітлу троянду
Серце зігріло солодке кохання
Поряд із нею вщухав аж до рання.
Вірші чарівні складав їй словами,
В ніч дарував надпалкі епіграми.
Ніжно співав неземну колискову
І цілував її знову і знову
Плив навкруги весняний аромат
Щастю такому радів увесь сад
Квітка — не вічна, безсмертний лиш вітер
Сльози осінні холоднії витер
Листя зів'яло, зчорніли пелюстки
Рана на серці — терни і пустка
Вовком голодним завив на горищі
Бути із нею не може вже більше
Високо в гори піднявся тепер -
Сиві ялини гадали, що вмер...
Довго оплакував він свою милу,
Снігом весільним укрив їй могилу,
Сплячу красуню у біле убрав
В горах високих молив і благав
Щира молитва до Бога дійшла -
Знову весною троянда цвіла...
Най коли доля сувора померти
Вічне кохання дарує безсмертя.
(Лесі Гринців з Дрогобича до її віршів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2018
Мольберт і пензлі, очі, руки, фарби,
А полотно, як поле орача,
Його талан - цей світ вдягнути в барви,
Дістати саме серце глядача
Солоний піт в палітрі кольорів -
Неначе плуг він тяг по цілині
Німі картини кажуть більше слів...
Страждання творчості — як різки на спині
Він — Дон Кіхот в оточенні млинів,
Він — Архімед, Джордано Бруно,
Він — святий!
Він - всесвіт, космос, море почуттів,
Він крик бентежної душі,
Але німий...
Надію, радість, смуток, жах
Він міг створити, відновити, стерти,
Нелюдська втома на його плечах
Він — Бог!
Але він - раб...
Він - Прометей, прикутий до мольберта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
Демократія дісталася до Раю -
Вибори Всевишнього на часі
Претенденти із плакатів вихваляють:
Лиш вони герої, справжні аси!
Скрізь реформи обіцяють - з неба ману,
На хресті висіли разом всі...
Для народу — волю,честь та шану,
Матері купали їх в росі!
Кандидатів вийшов довгий список
Підлих обіцянок плив дурман:
Сім ракшасів, претів десять писок,
Воланд, Вельзевул, Левіафан...
На заставу в Бога нема грошей
Він же їх не крав і не збирав
Гроші в його світі — бруд і воші,
Цінності в Раю — не марнослав.
Виборча комісія із Джинів,
Аванддон стоїть на охороні,
Луцифер за головного з прокурорів,
ПараВій утверджує закони.
Як таке можливо в божім Раю?
Владою торгують, як майном...
Вкотре, нам під носа підсувають
Вибір між старим й новим лайном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Вовча зграя бігала по колу -
Прапорці-закони не пускали.
Постріли лунали щільно поруч -
Крок за кроком зграю убивали.
Рідний і квітучий ліс
Сотні років був для неї раєм.
Та чужинець смерть сюди приніс
Щоб цей ліс зрубати — їх вбивають.
Прапорці…
За ними вовча воля
І життя вовчиць та вовченят,
А між прапорцями — смертна доля
Прапорці наставив підлий кат!
Стане духу в нас перебороти,
Розірвати підлості ланцюг,
Не чекати часу та конати…
Вмитись кров'ю не своєю, а злодюг?
Папірці…
Законами назвали.
Мій народе, стане в тебе сили?
Стільки папірців поначіпляли...
Скільки ще?
Щоб врешті зрозуміли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LJz2G9ryRks[/youtube]
Ранок в плавнях.
Маревом пливе п'янкий дурман,
Постріли повітря розривають,
Павутиння у росі, густий туман
Крижень з присвистом щоразу налітає.
Кожен кущ горить немов свіча -
В осені палітри повні фарби,
Я рушницю притискаю до плеча,
А мелодія луна коштовним скарбом.
З дитинства учили і мати і тато:
Живи щодня, неначе день останній
Стріляй тоді, коли не можеш не стріляти,
Люби лиш ту, яку не можеш не кохати,
Шануй лиш справжню дружбу без вагання.
Не жалкую, що не гро'шей, а багато друзів
Совість чиста, як осінній день
І співає, наче жайвір високо у лузі
Гарних, світлих і замріяних пісень.
Ще літають крижні стрімко понад ставом,
А рушниця все нудьгує за плечем.
Рідну землю, Україну славим
І героям нашим шану віддаєм.
З дитинства учили і мати і тато:
Живи щодня, неначе день останній
Стріляй тоді, коли не можеш не стріляти,
Люби лиш ту, яку не можнеш не кохати,
Шануй лиш справжню дружбу без вагання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2018
БЛЮ... починається одразу після першого ЛЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809508
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.10.2018
Кохати ту, яка того не варта -
Душа на власних крилах ріже вени,
По вінця повна грою трути кварта,
Рвуть на шматки, до крові дошки сцени.
Спадає полог — час добіг антракту
Буфет, вгамує спрагу по-сусідству
Акторів справжні долі — ніц не варті
Життя театру — миті лицедійства.
Кохання божевільне, наче мара -
Дурманом лагідним отруює серця,
А потім справжня наркотична кара -
Останній постріл незворотнього кінця.
Завіса падає.
Гучні аплодисменти,
Глядач на сцену кида свіжі квіти,
Розтрощені серця на ній дощенту
Актори в залі, як забуті діти.
Акваріум розбито — скло і рибки
Іще живі стрибають по підлозі,
Вода біжить сльозами по долівці -
Самі собі зарадити невзмозі.
Щовечора усе летить на друзки -
«Show must go on»!
Час лічить метроном...
Розбите скло,
Серця тріпочуть, як червоні рибки -
Театр - склеп і злива за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
Безліч аргументів є у зради.
В вірності - лише один: любов і честь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808425
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.10.2018
Щоразу вибори ідуть, неначе злива -
З народу забавка, для дурнів така гра:
Ізнову міряєм в дірках контрацептиви,
Яким на смітники давно пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807975
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 27.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C5WTGOdOek0[/youtube]
Чергова осінь знов курчата лічить,
Фарбує в жовте листя, моросить,
Накличе грудень, нагукає січень -
Наступний рік під дверями стоїть
Лишень майбутнім марять душі юні -
Позаду порожньо, попереду - усе.
В дорослих душах грають інші струни -
Як листя спогади, що вітром нанесе
Немає в них майбутнього — минулось…
Лиш тільки те лишилось, що було…
Хай літо бабине іще б хоч раз всміхнулось -
Курчата всі — життя, як мить пройшло.
Та я ж хотів… Життя таке підступне…
Тоді я міг… - Звичайно, що могли!
Роби що можеш зараз, невідступно
Вогню не вимолиш назавтра у золи.
Тіла не вічні. Душі, хоч і вічні,
Лічить не вміють швидкоплинний час
Роки летять, як птахи пересічні
Лиш спогади лишаючи для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A6Y3q5H2CvM[/youtube]
Сніги мели по всій землі,
У шибки били.
Свічки горіли на столі,
Свічки горіли
Як влітку роєм комарі
Летять на світло,
Хурделить снігом у дворі,
Мов пухом сипле
Чманіли тіні нагорі
І шаленіли
Свічки горіли на столі,
Свічки горіли
А ковдра, наче білий сніг,
Спадала долі
Сплетіння рук, сплетіння ніг,
В сплетінні долі
Між заметілі, серед криг
Змарнілі рози,
А віск свічок, стікав по них
Неначе сльози
Все потопало, як ві млі
У сніжно-білій
Свічки горіли на столі,
Горіли й мліли
Дув легкий протяг від вікна
Спокуси жаром
І ангел в плоті поринав
У ніжну мару
Знов шепотіла ти мені:
Кохаю, милий!
Свічки горіли на столі,
Свічки горіли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
20 хв. на роздуми. Коли людина народжується її світогляд близький до нуля, або до крапки. Пізніше ця крапка виокремлюється і згодом перетворюється на промінь, віддаляючись, наш світогляд перетворюється в лінію. Згодом, перетинаючись з іншими лініями, він перетворюється у певну площину. Площина, стикаючись з різними життєвими обставинами, отримує різні форми вигинів та перетинів з іншими площинами. Кількість таких взаємодій між площинами врешті має отримати форму сфери певного розміру та форми. Розростаючись з часом вона має досягнути розміру всесвіту. Світогляд на рівні всесвітів, перетинаючись з відповідними за маштабами всесвітами утворює об'єднання. Він продовжує збільшуватись і наповнюватися іншими всесвітами, або утворюються виключення в результаті конфліктів з іншими, несхожими або ворожими всесвітами. Існування в таких умовах дозволяє людині зсередини досліджувати самого себе, а надалі, в своєму подальшому розвитку, виходити за його межі і мандрувати в інших світах, не будучи обмеженим власним світосприйняттям. Це вже схоже на дослідження океану, коли ти пливеш на поверхні, бажаючи кудись доплисти, або просто пірнаєш в глибини і дивишся на те, що відбувається там. При тому паралельно ми стикаємося з людьми, які перебувають на різних попередніх стадіях розвитку від крапки до всесвіту. Варто і цікаво спостерігати над тим як люди трансформуються. Зауважу, що далеко не всі проходять цей шлях до кінця. Багато хто зупиняється в своєму розвитку на певній межі, вважаючи, що досить, далі важко, небезпечно, лячно, або ж починають зворотній процес, вважаючи, що вже досить досягли, побачили і повертаються до стану прямої лінії чи навіть крапки. В цьому стані вони почуваються безпечно і їх усе влаштовує. Замість того, щоб перетворитися на всесвіти, ми зупиняємось і зачиняємось у якомусь обмеженому стані. В стані всесвіту ми розчиняємось, ми втрачаємо форму, обмеження, отримуємо можливість існувати поза часом і простором. Це дуже схоже на віртуальний світ комп'ютерних можливостей, в якому ти можеш пересуватись будь-де, діяти на власний розсуд, отримувати знання чи досвід не тільки власний, а одразу усіх світів, спілкуватися, взаємодіяти, бажати і творити. Все. 20 хв. закінчилось. Я народився. Мені сьогодні 55!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MzZdvxLZfZg[/youtube]
Морозний іней замурує двері
Холодний місяць світить ліхтарем
Гукає протяг вітру до вечері
І грюкає у шибку лютий щем
Приспів
Летять роки
Знов заметіль хурделить за вікном
Над ліжком свічки, начебто зірки,
Де дві душі зігрілися разом.
Легенько пальці ледь торкають скроні
Куйовдять ніжно срібну сивину,
Думки тримають у своїм полоні -
Маленьке щастя — я у нім тону
У мороці віків життя жевріє
Безмежний всесвіт дивиться на нас
Кохання світлі душі відігріє
І спинить мить та невблаганний час
Приспів
Летять роки
Знов заметіль хурделить за вікном
Над ліжком свічки, начебто зірки,
Де дві душі зігрілися разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jCsH8L2ilwA[/youtube]
Стають безлюдними вулиці,
Неначе картини минулого
Я даремно гадав, що забудеться -
Та з уламків не склеїти цілого
Хоч як довго я намагався
Заховати журбу неба хмарного -
А терпець мій урешті вірвався
Всі зусилля мої були марними
Приспів
Прошу: забудь! Пробач. Я йду...
Більше мене не клич - не клич біду
Разом вже нас нема, з тих пір відколи…
Бо я тебе не пробачу! Даруй, ніколи!
Пропала любов чиста безвісти,
Брудної напившись години,
Зізнаня в коханні та вірності
Не здибали і середини
Приспів
Прошу: забудь! Пробач. Я йду...
Більше мене не клич - не клич біду
Разом нас вже нема, з тих пір відколи…
Бо я тебе не пробачу! Даруй, ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YoiGLAK0ShM[/youtube]
Завжди бути разом не можуть люди,
Завжди бути поруч не можуть люди.
В вогні незгод згорає все до кінця
Навіщо ж тоді ми так вірно любим,
Скажи: А любов ще потрібна людям,
Побачення миті, палкі почуття?
Її чекаєм, як справжнє чудо,
Одну, ту єдину, як справжнє чудо,
Хоча в житті тривала б лиш мить,
Але тільки з нею ми справжні люди
Тому і шукаєм її усюди,
Вдивляючись в очі, щоразу, щомить
Все наше життя ми чекати будем,
Зірок і у долі просити будем -
Кохання справжнє й вірне знайти...
А що, як життя нас ізнов заблудить?
А що, якщо доля ізнов розгубить
У інші часи, по різні світи?
Її не сховати за мури-грати,
Немає страшніше за неї втрати,
Між нами мур перешкод і розлук
Повір, що я буду тебе чекати,
Невтомно роками тебе шукати,
Твого поцілунку і дотику рук
Завжди бути разом не можуть люди,
Завжди бути поруч не можуть люди.
Як жар вогню усе добігає кінця...
Навіщо ж тоді ми так вірно любим?
Скажи: А любов ще потрібна людям,
Побачення миті, палкі почуття?
Її ми чекаєм, як справжнє чудо,
Одну і єдину, як справжнє чудо,
Із мрій, казок, сподівань та із снів
Бо тільки із нею ми справжні люди
Тому ми шукаєм її повсюди,
Бо ти - моє, а я - твоє кохання і спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Краще пізно, ніж ніколи!
Честь дорожча за життя!
Справжній світ — це справжня школа:
Він не має каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805146
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.09.2018
Народ, як діти (аналогія така) -
В дитячу казочку він вірить — в Колобка
У казці той пішов у світ, у ліс,
Та обдурив його підступний Лис
Пройшло із того часу сотні літ,
Ще досі ліпить казка мури віри -
До цього часу п'ють вино, їдять той хліб -
Що канібалів їх годують вбогих, сірих
Не розуміючи, що у Письмі святе,
Казки — брехня, чого б в них не казали,
Читати треба між рядків, а не оте...
Оте, що у рядках від них сховали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vKJ12geqQBY[/youtube]
Мрії дитячі ховаються в мороці ночі,
Скільки надії побачиш, вдивляючись в милії очі
Скільки бажання приховано в безлічі масок,
Пісень і каʼзок ...
Місячне сяйво квітчає своїм ореолом
Кожне із них, як багаття, зігріє довкола
Мужніх героїв чекають важкі перешкоди
За тим нагороди ...
Ну і що, що так зовсім недовго
Ми разом марили літать,
Розійшлися наші дві дороги -
Бо удвох ми хотіли летіть,
А вміли лише повзать
Ніч примиряла собою казкова і темна,
Ми з головою пірнали у неї даремно
І малювали у фарбах замріяні світи
Де сонце світить:
Біль омине нас, короткою буде розлука,
Легкі хмаринки журби — то не мука,
Вири зізнаня, що серцем тебе я кохаю,
Люблю, жадаю...
Ну і що, що так зовсім недовго
Ми разом марили літать,
Розійшлися наші дві дороги -
Бо удвох ми хотіли летіть,
А вміли лише повзать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
Весь час біжить вперед наш час,
Як бруд вода, змиває він віками…
Спливає разом з ним біда,
А що не зміг — змиває разом з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2018
Від кохання до зневаги один крок,
Від зневаги до кохання один крок.
Крок назад чи крок назустріч — вибір є.
Що за тим — тримай міцніше — все твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804761
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.08.2018
Багато тих, з ким можна лягти в ліжко.
Від пристрасті й бажання ніч не спати,
Торкати груди, милувати ніжки,
Якісь дурниці шепотіти їм на вушко, -
Але при зустрічі свій погляд відвертати.
Багато поруч гарних, юних, ніжних,
Цнотливих і розбещених осіб,
Що без розбору, почуттів і різних
Вродливих, збочених наскрізно,
Не вартих спілкування кілька діб.
Як мало тих, з ким хочу бути поряд
І кожну мить від щастя шаленіти!
У радості, печалі, смутку, горі,
В пустелі, в лісі, у високих горах,
В раю і в пеклі долю розділити.
Багато тих, з ким можна поруч жити,
Відпочивати, їздити на море,
Ходити у кіно і каву пити,
Кохатись можна, але не любити...
І одружитися, й терпіти оте горе.
Як мало тих, з ким хочеться щомить
Притиснутись і мріяти про вічність!
З самої згадки серце вже щемить.
Молити Бога за ту кожну мить -
І до останньої їм зберігати вірність.
Багато тих, з ким можна сумувати,
Важкі питання розглядати і прості,
Яких достатньо у сім'ї, у кожній хаті...
Та мало тих, що можна упізнати,
Як відображення себе у їх житті!
Як мало тих, з ким можна помовчати,
Спостерігаючи все божевілля світу,
Свій розум від кохання лиш втрачати,
Слова любові у вірші складати,
Пісні співати, дарувати квіти.
Багато тих, з ким краще б помовчати,
А не співати оди і хорали.
Як мало тих, що можна довіряти,
Відкрити почуття і не ховати
Те найдорожче, що й від себе приховали.
Як мало тих, з ким можна залюбки.
З ким ми печаль і радість пригубили.
Напевно, через них й їм завдяки
Цей світ мінливий і жорстокий ми любили.
Ось так і в'ється віковічна тема:
Легкі побачення, розлуки без жалю...
Чому? Бо значно легше з тими,
З якими байдуже, не докучають рими,
Кому не треба говорити: я люблю...
Себе втрачаємо: турботи, побут, діло...
Щоб віднайти — весь час шукати мушу.
У швидкоплині днів ти бачиш тіло:
У прірву падаєш, бо втриматись несила -
Як зупинитись? Як відчути душу?
Багато тих, з ким міг би лягти в ліжко...
З красунями, яким і досі личиш.
Але це злочин власне, чи крадіжка,
Слизька і підла та крива доріжка,
І втрата тих, кого ві сні ти кличеш...
Ми час марнуємо у чортзна в чому,
Тож не щасливі, як створив нас Бог.
І очі ми ховаємо потому...
І душу відкриваємо не тому,
З ким хочеться прокинутись удвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
В богів Олімпу - все як у людей:
Обов'язки у них і є проблеми.
Не виключенням був і Прометей
Титанів служба — титанічні меми.
Роботи повно - ніде правди діти.
Хто котить сонце, хто у дощ мантрує громи,
А люди плачуть, наче малі діти,
Коли нема дорослих довго дома.
Там, на Олімпі, хто працює, хто гуляє,
А на Землі не бідкаються з того -
У хатах навіть трісочки не сяє,
Лишили людям лиш молити Бога.
Впадають до землі, як де що гримне -
Величний Зевс дістав «сулію з перцем».
Їм тяжко, бідно, голодно, як зимно -
Розтануло титана-сина серце.
Син Прометей з середини знав царство -
Хто при посадах, при кориті - «ніч не сплять».
Насправді на Олімпі справжнє «лядство»,
Брутальних геїв будь-яких навчать…
Ви маєте закони справедливі?
Що ж, спробуйте богів по них карать -
Ізверху жадібні, брудні та хтиві
Один за одного, як сам Олімп, стоять.
Вони податки для простих людей ввели:
Відсотків п'ятдесят, «як із кущів».
У тих випадках, де не все згребли -
Безбожний суд, як хряк в хліву, пердів.
Раз в Бога совісти нема — немає слів.
Як не проси — відомий результат:
Дурман той, як будяк колючий цвів,
І Зевс вже був не бог, а просто кат.
То те усе із часом стало міфом.
Як Прометей ще зовсім був малим-
Син Япета й Клімени-німфи-
Розумний, гарний, наче херувим.
Дивився він на різні божі чвари
І так йому із того було гидко -
Тинявся від кошари до кошари -
Ліпив талановито з глини й швидко.
Як Мікелянджело ліпив і малював,
Творив, вдихав життя в свої творіння.
Лише одне титан не врахував:
Кізяк у глину трапив і коріння...
Із цього, досконалі зовні люди,
Коли вдихав тим іграшкам свій дух,
В них проростало те коріння блудом,
Чи гній кошар старих бентежив нюх.
Та все ж ліпив у вільний час щоночі,
Бо цілий день, як бджілка, працював,
Аж доки Зевсу те не трапились на очі
З побаченного громовержець заволав:
- Якого біса, ти, ці злидні робиш -
Без цього не достатньо в тебе справ?
- А ти, якого дідька, громи громиш? -
Сміливо Прометей відповідав:
- Хто буде славити тебе у цьому світі,
Молитися хто буде на тебе?
Вони слабкі — вони є божі діти,
А сім'я боже - бреше лиш й гребе!
********************************
Усе, що нас оточує — логічно
І дивовижно, коли має «лапки»:
Втрачає сенс життя, усе що вічне -
Бо в того є початок. Нема крапки.
Ілюзія про вчора, зараз, завтра -
Фантазії у кожній голові,
Набита дурманом горіла ватра
Чи алкоголь, розчинений в крові.
Безсмертні боги в нескінченних чварах.
Безсмертя — вічний, безупинний чад.
Лиши надію смертним хоч у фарбах,
Що знайдуть у цім пеклі райський сад...
Слова сподобалось Могутньому. Та все ж.
Схотів він ще й із того мати зиск -
Нема в жадоби й зараз зовсім меж.
(У декого* підскочив мабуть тиск…)
Велів з народу драти половину -
Богам податки, людоньки, - святе.
І хай там що, хай хоч плюють у спину,
Корупція, як в червні мак, цвіте.
Боги у нас пихаті, жирні, ситі,
Та все їм мало - скільки не давай,
Що свині у багнюці, при кориті ...
Закони від свиней - їх не чіпай!
Котились дні з минулого в майбутнє,
Димів Везувій і здіймалися Олімпи...
Богів багато, більшало і трутнів,
То все дарма допоки що без кіпи
Дітей все більшало і більшало із часом,
Гора, як вулик з трутнями, реве.
Вони — боги … Їх не покропиш гасом!
Із них найгірший названий Яхве.
Як тільки-но з'явилося Єгова -
Продажне, підле, влестливе, гидотне,
(Тоді ще іншого не примудрили слова),
Проте закінчилось життя їх безтурботне.
Почались чвари, війни між людей,
Поміж титанів і поміж богами.
Єгова шепотів і ніч, і день,
Що люди будуть завжди ворогами...
Рік, кожну мить, годину і хвилину:
У всьому винен клятий Прометей!
Нам віддають не кращу половину!
А правду знає тільки він і Моїсей…
Наклеп, плітки — підліші, ніж отрута,
Як будяки в неораній землі.
Немає совісти — тому нема й спокути -
В брехні Олімп блукав, як у пітьмі.
Забули боги навіть слово «правда».
Залізли до Яхве наскрізь в борги,
Сімей нема: багно й суцільна зрада
Що в реп'яхах - у тому всі боги.
Урешті решт, як з білих яблунь цвіт,
Весь лоск богів осипався додолу.
І остаточно скурвився Олімп,
Забравши в люду їх останню долю.
Жидівський бог придумав таку кару,
Бо він програв їх душі Змію в карти…
Своїм, що обрані, велів читати Тору,
Все інше — то байки і ніц не варте.
Сам Прометей, під наклепом «Іуди»,
Приречений був Зевсом на розп'яття,
За те, що він приніс вогонь до люди,
Оббріханий Єговою в закляття.
Пекельне сонце обпікало тіло,
Орел печінку дзьобом колупав,
А він лиш усміхався дивно, щиро -
Яхве в шаленстві навіть ріг зламав.
Жадобі влади, божій - нема меж.
Титан зі скелі явно кепкував:
Не намагайся. Я — титан. Мене не вб'єш!
Або мовчав і палець виставляв.
- Якщо і вб'єш, я всеодно воскресну -
Безсмертні у титанів тіло й дух!
Для мене найдорожче - ім'я чесне,
А ім'я зрадника приваблює лиш мух.
Як аромат семітської оселі,
Ні з чим не сплутаєш - ото є сморід крові,
А пісні, танці (навіть і веселі) -
Собачий вальс в гармонії любові
Текли криваві сльози у птахів,
Як Прометея дибали ізнову -
Наказ від Зевса нищив беркутів,
Але наказ не дозволяв відмови
Росла під скелею гора із їхніх трупів,
Тіла орлині падали із круч.
Складали крила, як складають руки.
Лиш двохголових там нема - бо то покруч
Зевс був у розпачі, з загибелі птахів -
Він муки Прометея бачить хоче.
Яхве ж йому на вухо шепотів:
Відправ його у вічне царство ночі!
Куди подалі і як мо найглибше,
Щоб він не нас, а щоб чортів дурив.
Сховай якдалі — щоб забули швидше...
Зевс, наче мер*, що ляпнув — те й зробив.
Та Прометей, як Україна, був з титанів,
Що землю на своїх плечах тримали.
Які не терплять ні богів дурних, ні панів
Почувши підлість Зевса - всі повстали!
Струсили Землю так вони щосили,
Що олімпійські боги з діточками,
Як пух тополі, звідти полетіли,
А ззаду піддавали їм дрючками.
Злякався Зевс, добряче обісрався,
Меркурія велів скоріш знайти.
Бо божий зад на троні вже сковзався
І ладен бігти був геть за світи
Меркурій добрий був порадник і розумний -
Жили у голові його ідеї.
На Зевса подивився гірко-сумно,
Сказав, щоб відпустив він Прометея.
- Та як же можна? - скиглив громовержець.
- Я покарав його отак на всі віки.
Зробити що, щоб я і слово здержав,
І щоб мені не конопатили дірки?
Меркурій посміхнувся, та недобре -
Не люблять боги аж ніяк відповідати.
Гаразд, сказав, придумаю щось добре,
Але титанів так не можна ображати!
Як Місяць є прикутий до Землі,
Так Прометей прикутим є до скелі -
Зроби, щоб скелі були розміри малі,
Неначе іграшка дитяча у оселі ...
Коли титан побачив світло знову
То перше, що із того він зробив -
Зловив за шкірки підлого Єгову
І ляпаса по пиці зацідив
Цепок, що був прип'ятий до ноги,
Брязчав на придорожніх камінцях -
Лякав тепер гидоту навкруги,
Будив надію у людських серцях
Розповідати далі я не хочу,
Як той Яхве, накравши яблук саду,
Споїв усіх богів, збродивши «чачу»,
І заточив їх в царство до Аїду
Звалив плодів крадіжку на Адама,
Собі заслуги Прометея приписав,
Шукать богів послав затим титана,
Одним єдиним богом людям став
Залишив Танію і Тору для негоїв,
Негідників, продажних пацюків,
Сказав, що обрані, що лиш вони герої,
Свою науку підлу вчить велів
**************************
Пройшли віки, а боги й досі ті ж.
Міф про богів — наука для людей.
Релігія Єгови — в серце ніж.
В народу вільного — у серці Прометей
Народе України — ти титан!
Ти — Прометей, той, що страждав за правду,
А Зевс, Яхве, чи президент, чи пан -
Кола у дупу гідний, а не в Раду
Край рідний — краще місце на землі!
І хто, крім нас, в нім мусить панувати -
Попи, сіони, прокурори, москалі?
Це ж наша Україна - ваша мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018
Стирчав із дупи президента свіжий кіл,
Як метроном на людному Майдані…
Для екзекуції приперли круглий стіл,
І розп'яли його на власному жупані.
Як недорізаний в хліву волає хряк -
Недоторканість згадував, закони...
Волав гарант, допоки не закляк.
В свою адресу чув лише прокльони.
TV знімали рідкісну картину -
Ото була гаряча новина!
Весь люд дивився і плював на спину
Брехливо-шоколадного гівна.
Злетілись мухи, горобці, старі ворони
І голуби заляпали стільці…
Лежав тут поряд і міністр оборони -
З гранатою й чекою на кінці.
Стояли разом спікер і прем'єр
З відрубаними язиками та руками,
Тремтів, як липка, безголовий мер -
Раділа Україна й світ із нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
(майже за Поддерев'янським)
Міністр-підор і прем'єрная повія
В оточенні поліції «з юрби»,
Як Богу моляться, кінчають, мліють,
Згрібаючи все грошики в торби.
За них готові, наче після ширки,
І дупи підставляти і смоктати,
Давати будь-кому у всі можливі дірки…
А ми терпіти їх і далі будем, брате?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799239
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.07.2018
Якби ми жили у Раю -
Які ми мали б з тим проблеми:
Як землю вберегти свою,
Як вибити російську тлю
І вивести абрамів схеми.
Адами? Єви? Ні — «Боги»...
"Боги", у змові з хижим Змієм
Людей загнали у борги,
За нашу землю йдуть торги -
Про чесну владу лише мрієм.
Хто прагне знищити цей сад?
Хто краде яблука і квіти?
Податки й ціни — затхлий чад,
Не божий, а чортячий лад -
Не мають долі наші діти.
Раз ми живемо у Раю,
Щодня, щосили мусим дбати:
Чортів прогнати із краю'!
Прошу, брати, вас і молю -
І Зміїв не пускайте в хати.
___________________________________
Які б закони вам не малювали,
Хто б не вмовляв, чого б не обіцяли -
Я повторити ще раз мушу:
Ні розум свій, ні серце, а ні душу
Не дайте, щоб вони в полон забрали!
«У пеклі - порожньо! А біси - всі отут!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
В казках і байках України
Дяк, чорт, москаль — одне лице:
Борідка, вусики козлині,
Маленьки очки, губи в слині -
Лише трьохлітерне слівце
Кадило, хрест і балалайка,
Кнурячий ніс, копита, хвіст
Хвіст або довгий, або швайка,
Немає мови - брудна лайка
Він або п'яний, або піст...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797866
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.07.2018
Він крав в народу й далі чудо -
Цю здатність своїм дітям передав.
Бюджет країни — на собачі буди
У кого гроші — в того повно прав.
Жага безмежна. Вік, жаль, має межі -
На сто віків вдалося нагребти...
Від совісти й людей будує вежі,
Одне турбує — як це зберегти.
Як зберегти й у спадок передати
Щоб не спитали — звідки все оте.
А діточок чи за кордон, чи в депутати.
Одне питання справді золоте:
Як довго ще терпіти будуть -
Тариф, офшор, війна п'ять літ лютує...
Наскільки вистачить іще терпіння люду -
Одне питання, що їх всіх турбує…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018