| Сторінки (9/820): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Дощем осінь смуток носить,
Сонечко не сяє
Козак в осені питає
Може вона знає:
Де кохана його мила голубка літає
Може в горах заблукала
Кличе і гукає?
Осінь вмилася сльозами,
Жовтим листям стелить ...
Пішов козак між горами
Зовсім не веселий
Між горами вітер віє і луна гуляє
Запитав козак у вітру -
Може він те знає:
Де кохана його мила голубка літає?
Може в полі потомилась
Лягла, спочиває?
Луна змовкла, вітер вщух -
Рота не розтулять
Не торкне листочка й дмух -
Начебто й не чують.
Сивий ворон тугу гонить
Шлях назад вертає
Козак другу слово мовить
Чи чого не знає
Де кохана його мила голубка літає
Може де його чекала,
Плакала, питала?
Друг той очі опустив
Дивитись не сила -
Козаку він розповів
Де є його мила:
Як голубка від одного з іншим відлітає
Не чекала, не любила -
З усіма гуляє.
Перестав козак шукати
Кинув марну справу -
Не годиться шанувати
Зради й ганьби славу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SGZc72g_aPI[/youtube]
В одному мешкаю з тобою місті
Чадним травлюся з вихлопами газом
В метро лечу у теє саме місце
І майже поряд сидимо ми разом
Я бачу стан, і зачіску, і очі,
Твій ніжний погляд, лагідну усмішку,
Парфумів аромат у снах своїх щоночі,
Жадане тіло зовсім зовсім близько
Удвох живемо під тим самим небом
В морозні дні, а також в дні пекельні,
Але стежки не сходяться як треба,
Бо в різні сторони вони і паралельні
Кричати хочеться із розпачу та болю,
Я кличу, плачу, марю я тобою
Волосся сивіє, неначе пух тополі
Чекаю зустрічі…
Але, мабуть, не доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
Дощить сьогодні зранку не за планом -
Лічильник в небі не долічує води ...
Моя любов прокинулася рано,
Бо день народження буває не завжди
Вона встає, спросоння, як у раю -
Тоненька, ніжна, мерехтлива нитка.
Яку безмежно і безтями я кохаю
В росі на простирадлі свіжа квітка.
Я подарую їй перлин намисто,
Ранковий поцілунок, як ковтну.
Небесний Ангел легкокрилий, особистий,
В мелодії любові потонув...
Сидить тихесенько, що ластівка, на ліжку,
Над нами вічність маревом пливе.
Моя душа, як кішка у колисці,
Із нею поряд спить, мурчить, живе ... ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=56ndV8sk7xo[/youtube]
Купол скляний над головою,
Я депутат і гранати зі мною.
Іду я по залу, а спікер не спить,
Люстра з кришталю у залі вісить
Хапаю за груди Чумака і шепочу:
Де сидить отой Льовочкін?
Де сидить Сергій Льовочкін?
Якось залізти треба на неї,
Я у спідниці — нічого під нею
Хтось мотузка́ на ту люстру вчепив -
Мушу залізти, хоча й без трусів!
Кладу у пазуху гранати лізу і шепочу:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Купол скляний зовсім вже поруч
Бюстгалтер тріснув — мотузка-покруч
Впали донизу гранати й одразу
Я закричала знайому вам фразу:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Пиляю люстру — добрячий сплав
Бачу Грицак гроші в сумку поклав...
Чи ж винувата я людоньки в тому -
Із люстри зняли, послали додому…
А я з-за дверей закричала:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Вийду з дурдому, піду я у Раду -
Та про ту люстру — краще не згадуй...
Тільки тепер я залізу на кришу,
Але бюстгалтер вдягну я міцніший
І тоді я розставлю ноги і закричу:
Я любю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Бах!
23.05.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Мить, а не вічність -
Суть твого буття
Тільки вона і є життя
Примарно все,
Що в світі сутнє -
Чи то святе, чи то беспутнє...
Життя - це мить
З минулого в майбутнє
Усе вчорашнє - викини в сміття
Що тільки справжнє - то хвилина ця
Крізь глибину минулого сторіч
Лише ця мить є найдорожча річ.
Нанизуй миті на часову вісь.
Чи те намисто гарне — подивись.
Лише його на Божий суд візьмеш
Життя — це мить,
У смерті - нема меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2018
https://www.facebook.com/Tolokastudio/videos/829743564104088/
Бог нудьгував.
Тинявся, як той перст -
Немає навіть гиркнути на кого.
Оце то хрест.
О, це - найтяжчий хрест!
Хоч око виколи — нікого і нічого.
Верх досконалості -
Глухе, німе село:
Без світла, без тепла - бо звідки дрова?
Усе дістало.
Ну, і понесло -
Творити Він почав спочатку словом.
У рими грався,
Напридумував законів.
Сердешний утомився, та не здався -
Лежало Боже слово вже на «коні»,
Щоб не сказали: Всемогутній надірвався.
Він цілий світ словами змалював,
Та як до діла — вилізла хвороба:
Із чого?
Нічого ж нема -
Лиш темрява вкруги - розіб'єш лоба!
**************************************
Весь понеділок, бідний, працював -
Робив зірки -
Погляньте, он їх стільки!
Щоб кожен милувався і казав:
Їх Бог створив!
То зорі, а не дірки.
І досі понеділок, наче ніч.
Хоч від зірок усюди миготіло...
Мережив морок, наче в сажі піч -
Тому мерщій почав ліпити Він світила.
На другий день -
Хоч щось, коли вже видно -
Як не крути, те якось звеселя.
До вітру йти -
І то не так огидно.
Але для цього треба ще Земля...
Творити Землю -
Не важкий був клопіт -
Кізяк, полова ліпляться на осі
Вівторок - на земні діла завжди є попит
Та й досі ...
У третій день,
Що зветься середа,
Творив Він рідину й вигукував: Во! Да!
Оту, що вранці умиває квіти,
Або з похмілля хочемо ми пити.
Раз є вода,
І є чого полити -
Бог сіяв де овес, пшеницю, жито...
Четвертий день.
Якась нечиста сила
Казала, наче Він робив світила...
Брехня,
Яка гуляє дотепер!
То перший в світі чистий був четвер.
Омивши руки
І безгрішне тіло,
Птахів Йому робити закортіло,
Дрібних істот…
Ну, як на теє стало
З усього, що під руки потрапляло
З дрібницями пройшов увесь день п'ятий.
Надвечір втомлений Він ліг відпочивати
На ранок шостого
Несила навіть стати -
До того не робив,
А як до діла -
У поперек добряче прихопило
Враз голос Розуму,
Як пісня, словом лине:
Від спини ліки — печена цеглина!
За глиною пішов на беріг річки.
Набравши жменю та додавши слини
Зліпив із того... чоловічка.
Ну, скульптор,
Розумієте, ніякий -
Тарілки, амфори — куди не йшло всілякі.
А чоловічка...
Скільки в жмені глини?
Що краще вийшло — те назвав людина.
Усі невдалі спроби - лишив в мирі.
Душі не дав їм — най то будуть звірі
************************************
З душею -
Схоже, облизня піймав -
Дмухнув занадто - скільки духу мав…
Із переду,
Як гулю, видув гірку,
А ззаду встрелило і утворилась дірка…
Наступний день
Приніс нові проблеми:
Адам на камінцях малює схеми,
Мудрує формули,
Він пише вже картини -
Переробити — гвалт! Бракує глини!
Із того, що ліпив звірячий світ,
Дмухнув ледь трішки і зробив Ліліт
Щось вийшло.
Та, мабуть, не те -
Бо та Ліліт лиш підступи плете…
Ну як новій халепі дати раду?
Бог спробував свій дух
Всмоктати ззаду…
Ганебний дух уперся прямо в груди,
Кричав ізвідти:
Не піду нікуди!
Я Всемогутній! -
Дме у дупу грізно.
Надулось наче бараболя скрізно -
Наперло груди,
Проте - зась! Там, як загрузло
У відповідь лише гарчало й тхнуло гузно.
О Господи!
Хто б горе це розрадив?
Лайнувся Бог: послав її до гадів!
Коли спочатку завжди іде слово,
А за Ліліт сучасних бракло знаків,
Тих, що пішли від неї безголових,
Як Бог казав — назвали АнунакиЙ.
Коли розвіявся з пердощів
Сизий дим,
Адам заскиглив із нудьги: що він один.
Зловив в саду,
Обстриг до гриви лева,
Стрибав, як дика мавпа по деревах
От кара Божа!
Що з дитям робити?
Зняв паска і почав по сраці бити
Допомогло.
Та жаль, що не доволі -
Чевоне писання не лишнє в божій школі
Бог-батько - то не божа мама -
Він висмикнув одне ребро Адама,
Зловив оголеного, зляканого лева,
Зліпив се разом — так і вийшла Єва
Із духом вирішив:
Не треба нова драма -
Достатньо духу що в ребрі Адама...
Сказав обом: щоб яблука не крали!
Пішов складати із хмарин хорали.
Бентежний дух,
Ображений в Ліліт,
Дивитись мовчки аж ніяк на те не міг!
Ну, хай пізніше б,
Через кілька літ...
А просто зараз - то віжжа під хвіст!
«Гадяча кров» -
До хріну дати перцю ...
Чи може Божа воля втримать серце?
У гада та ураз перетворилась,
До Єви на побачення набилась...
Прикрасами її та й спокусила:
Грібаткою, намистом - щоб носила,
Поцьорками, салбою, баламутом -
Щоб почувалася привабливо, розкуто.
Не гривою від лева чи квачем,
А шелестом картатим, дукачем ...
За те усе лиш яблуко просила!
Як жінка схоче -
То роби, хоч заборона.
Адаму мізки до печінки, як ворона
Довбала бідного
День білий й темну ніч -
Тікати зась у Паволоч на Січ.
- Не можна!
Батько наш нам каже …
- А ми йому про теє не розкажем!
********************************
Попереду,
Як завжди, бігло слово,
Не стільки лагідне, а терпке, як полова
Почала Єва
У Адама вимагати -
Не дати жінці — от де яблуко розбрату!
До дідька настороги
І прокльони...
- Я хочу райське яблуко червоне!
І, любі мої,
Вміють мізки мити
Ще й досі усі Юлі і Лоліти…
Та присмерті впадала, рвала коси.
Допоки заволав Адам:
- Та, досить!
Пішов нарвав їй яблук повні жмені
Набрав би більше,
Як були б кишені.
На той час Бог з хмаринками награвся,
Чвалав додому -
Тут Адам попався.
... Із яблуками -
Хоч ховай у дупу…
Всевишній свої брови уже супить:
- Далеко, чоловіче, чимчикуєш?
По чому яблучка
У ярмарок торгуєш?
Додолу очі загубив Адам
І ладен був крізь землю головою,
А змій із хащів шепотів:
- «Шерше ля фам»...
Не треба, Боже, лаятись зі мною!
****************************
У той же час, у теє саме місце
Приперлась Єва й
Розгорнулось дійство.
Прокинулось у жінці, що від лева -
Враз руки в боки
І понесло Єву ...
Спочатку завжди було слово ...
Якби одне, на край випадок, два,
Якби ж то лагідна і ввічлива промова,
А то така, що знітилась трава,
Дерева гнулися, ламалися на дрова
Тоді ще матюків і не було,
До того Бога ще ніхто не слав ..,
А із ребра, як із труби гуло,
Що Змій із дерева, почувши те, упав:
Цей Рай - не Рай, а лиш бридка нудьга!
Де пристрасть, де жага,
Палке кохання?
Якби була б у неї кочерга,
То душу б витрясла
Із Бога без вагання!
- Де танці, де еротика, стриптиз?
Змій знов упав із дерева униз...
- Де вірші, де побачення, де квіти?
Як можна без цього на світі жити?
Що за життя без флірту, без прикрас?
Додолу Змій злетів черговий раз…
- Де місце для страждань, емоцій, сліз?
Зі змія досить -
Більш наверх не ліз.
Урешті-решт картина маслом -
Змій в три вузли на голові у Бога,
А Єва з феміністським гаслом:
Усім чоловікам наставлю роги!
Коли замовкла
І прийшов до тями Він,
З-за хмари Розум виніс вирок всім:
Всевишній, ти давай сюди -
Усе, що ліпиш — то ліпи з води,
А це залиш усе отак як є -
Хоч ти й зробив - воно вже не твоє.
Хай далі самі.
Слово вже було.
Наполеонів, Гітлерів, Путло...
Переживуть
Голодомори і потопи,
Багатство, війни, від фасфудів жопи.
Порозумнішають,
Посадять власний сад,
А, як не зможуть — побудують ад.
І все одно повернуться до того,
Із чого вийшли:
Вийшли з слова Бога.
Почнуть творити новий світ
І в слові жити...
Прости їх, Господи -
Вони ще зовсім діти.
Я цим закінчу довгий аполог
Спочатку було слово!
Слово: Бог
20.05.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5bKKfRdRgTU[/youtube]
Зачарований і закоханий,
На побачення щастя стежинкою
Наче птах лечу неполоханий
З неповторною, милою жінкою!
Коли поруч ми — то біда мина,
А любов розливається хвилею
Чую голос і... у душі весна,
За думками, як світ, божевільними.
Я своїми торкнуся колінами,
Обійму і накрию, мов крилами,
Зі сльозами, зізнаннями, римами
Зацілую тебе і зами́лую.
Прошепчу слова про свою любов
Ніжно дивлячись в очі бездоннії,
Потопаю в них, виринаю знов
Та пірнаю у ночі безсоннії.
Пригорну тебе щиро, лагідно -
Защемить хмара ніжності в серці.
На щоці сльоза, наче росяно...
Та невже мені все це здається?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
Ви не плутайте дар Божий і яєчню,
Іще з якимись, не дай Боже, Фаберже.
Ангели не людям служать гречно -
Ангел вашу душу береже!
************************************
Я ангел четвертого ступеню,
Що входить до другого чину
Дивлюсь, як всі ангели, слухаю
Пісні про червону калину,
Милуюсь трояндами, зорями,
Радію людськими речами,
Мандрую дорогами, горами,
У часі мандрую світами...
Волію не трапити в будність,
Іду по землі - добро сію:
Кохання бужу,
мудрість,
чуйність…
Як справжня людина, я мрію.
Дивуюсь жадобі і глупості,
Ще баченню формули щастя -
Служінню Мамоні та скупості,
Надії в спокуту й причастя...
Як сумно на все те дивитися:
Одвічний двобій добра й зла -
Слабкі ладні з Чортом миритися,
А підлим - байдужа й хула.
Їх янголи і архангели
Щоденно страждають стократ,
Від справ і брехливої фабули
Чекає на них свій штрафбат -
Не впоралися із завданням -
Дороги не всі ведуть в Рим…
Пропащії душі — в заклання
Де сам Сатана — херувим
Як люди приходим у світ,
У кожного є людська доля
Чекаємо шанс сотні літ -
Завдання у ангелів — ролі
У ангелів душі — як сито
Просиплеться чисте, святе,
Воно і піде далі жити,
Відкинеться бруд і пусте.
У ангелів завжди є клопіт -
Роботи — що ріки течуть
Прислухайтесь, - чуєте шепіт…
Аби ж ви хотіли почуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2018
На даху десь протяг виє -
Дме, наче у трубу.
Туга-спогад вже не гріє,
А лиш борсає журбу.
Вже й сльоза щоку не точить
І ім'я не на слуху.
Відмахнусь — рукав замочить -
То все протяг на даху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Зарікався багато разів не писати пародії, але в чергове не втримався.
(Домінік Арфіст) першоджерело:
Я НІКУДИ...
я нікуди не поспішатиму...
коронований дурня шапкою
я вже встиг усюди і вчасно...
– о! правічне єврейське щастя...
доля стихла... не насміхається...
нитка в голку сама вдягається...
мова ллється міцними винами...
я за пазухою… за спиною...
я співаю а доля слухає
і тепер на холодне дмухає –
береже мене від напасників
і заховує від сучасників...
що нам час? ми щасливі про́стором –
нам що зорями а що росами...
Пародія:
НІКУДИ
Я нічого не вимагатиму
І нікуди не поспішатиму
Зніму кіпу, вдягну корону -
Не АТО тепер — ООСьборона…
Дуля всюди… Ще й насміхається -
На граблі весь час наступається
І за пазухою і на спині... я тату наб'ю:
Рошеніні
Заливаю жах міцними винами,
Про офшор — брехня! Там не винен я!
Наковтаюся - жінка слухає
Ось і ось синяк — вона дмухає.
ДСО не спить від напасників
І заховує від сучасників…
Простір б'є мене довгим костуром
Час прийшов тікать разом з пастором...
Зек втекти хоч міг… хоч до Путіна,
А мені куди? Та пішов ти на… -
Отакий отвіт чую всюди…
Тож піду від вас у нікуди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=og8NAT3y-oI[/youtube]
«Мне осталась одна забава…» Сергій Єсенін
Залишилась одна забава:
Пальці в рота — й веселий свист.
Йде луною за мною слава -
Розбишака я і скандаліст.
Задрібна, як для світу, ця втрата!
В світі повно справжніших є втрат.
Не соромлюсь - грішив я багато.
Гірко - час не вернути назад.
Золоті і далекії далі
Намалюю мереживом слів.
Дебоширив я і скандалив
Через те, що так палко горів.
Дар поета пером душу шкрябать,
Доля так визначає мій хрест:
Що троянда в болоті між жабів,
У багнюці-юрбі - ти як перст
Нема ладу, надії розбились,
Впала мара рожевих замрій.
Раз чорти у душі поселились -
Значить, ангели жили у ній.
І у час, як зберусь в домовину,
На побачення із самотою
Хочу я у останню хвилину
Попросити хто буде зі мною:
За гріхи безневинні і тяжчі,
За зневіру в попів, благодать,
Покладіть мене у вишиванці
Під іконами спочивать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k70LdsOCZG4[/youtube]
Хто зрозумів життя, той грошей не шукає,
Бо гроші, як і все у цьому світі — тлінь.
Знайшовший Божий світ, в тумані не блукає -
Що справді золоте — не залишає тінь.
**********************************
Частина 1
Прийшла до тями у свинячому хліву
Мала, беззахисна, безпомічна дитина
І як не верещала те АУ! -
Лише довкола рохкала скотина…
У всіх хлівах живуть свої боги,
Свої закони і авторитети,
Поняття, куми, звісно ж вороги,
Культура їжі, еволюція клозету...
Як з цяткою на лобі — гарний знак
Не трапить на звичайне той заклання
Він обраний, із нього буде хряк,
Коли без цятки — то робити обрізання.
Хазяїн хліву був не надто пильним
В корито жмені дерті нанесе -
Він до свиней не придивлявся сильно
Щоб ясла повні — то і годі все…
******************************
Паць, як підріс, на свині стрибав -
Собі в корито краще забирав,
Хазяїн вбачив — з плигу здибав,
І грішну душу Богу враз віддав.
Зібрались люди поховати,
Прийшли поглянуть до скотини -
Тоді-то Паць став жити в хаті,
Що в спадок лишилась дитині
Та й далі він дружив між свині,
Не гребував тхорів та пацюків
І все б воно було й до нині,
Та от заприндились зірки
Зірки — своя, не Божа сила -
Стають то боком, то рядком,
Як честний люд війна побила -
Світ став рядити з Пациком
Казали правду старі люди:
Не можна жабі давать роги
Бо із свиней людей не буде -
Не мозок там де хвіст і ноги
Час познайомитися ближче:
Хто славив Бога, а хто слав...
Ні хряк, ні цап не стануть вище
Від того з них де хто не став
Робота справжня справжнім потом -
Коли війна, то ллється кров,
В гаранти ставить ідіота -
Ще гірш, ніж зрадити любов!
Яка любов, коли повія…
Бо не кохання «даш на даш»
Любов — це вірність та надія
На ній тримається світ наш!
Війна і мир, страждання, доля
В багатій хаті — безліч груб
Чиєсь життя — конопля в полі,
Кому — сухий старезний дуб*.
*Асоціація з дубом із «Війни та миру»
Кремезне дерево вмирає,
Коли коріння гризуть миші,
І цілий гай вогнем палає,
Якщо палити хмиз у лісі
Народ, який живе в раю,
Із часом пильність утрачає,
Та віддає любов свою,
Тим, хто його ж і обкрадає
Наївність з підлістю сягає
За хмари майже до зірок
Бо зрада ягідки збирає
Вбиває розум, як цвяшок
Змій яблуком обдурить Єву,
А Батько вижене із хати,
Вже ті, що славили Єгову,
Будують в нім свої палати.
Брехня у домі — смерть сім'ї.
Брехня при владі — смерть країни.
Чортяча влада на землі -
Нема що гірше для людини.
А потім, втративши людське,
Так важко вилізти з багнюки,
Плюють потому на святе,
Здіймаючи до Чорта руки.
************************
Отож, цей Мауглі свинячий,
Завчив з нагоди кілька мов
До всього мав язик добрячий
Із дуnи діставав основ…
В цікавий час те сталось диво
Щоб описати — бракне слів
У владу, бліх, як в бру́дну гриву,
Налізло хряків та козлів
Ліз кримінал за гроші в Раду,
Лай- но із партноменклатури,
Дійшли уже до гейпарадів -
Відсутній натяк на культуру
Гребли і крали хто що міг,
Чавили, гризли до одного
Тож найпідліший переміг
Лишилось гірше з всього того
Верховна рада — справжній хлів:
Воли, корови, кур ви, свині
І як козел із влади сплив
Той Мауглі проліз на спині
Проліз слизький, як той слимак,
Як той комар в шпарину фіртки,
І став кричати, що козак,
А не рідке ґiв но із дірки
************************
Частина 2
З вогню та в полум'я… як кажуть
З Майдану прямо на війну,
А найбридкіші бізнес мажуть -
Хто - у Панаму, хто - в труну
Людина — це не ноги-руки,
Людина — те що в голові,
Не стільки в тім, які науки,
А що закладено в сім'ї:
Чим є пишатися, є віра,
Поняття честі і любові
Тримає слово — є довіра,
Або ж брехня у кожнім слові.
Із роду в рід така от справа -
Батьківське прізвище несуть
Які діла, що гонор - слава
Яка мораль, чесноти, суть
Родина, родичі - фундамент
Держава — наші вікна, стіни,
І щоб не небо над лобами -
Суспільство дахом буть повинно
Живе, порядне, не діряве,
Щоб в Україні була слава!
**************************
Зима із літом не помирять,
Є люди чорні і є білі
Одні веселі інші скиглять,
Й з народження є люди-звірі
До речі, звірі — ні до чого,
Читачу мій, от вір не вір:
Страшніше ворога людського
Нема нічого. Він сам звір.
Така людина — вовк у шкірі
Жага наживи видає:
Слова солодкі, душі сірі,
Ще й сльози крокодила ллє
Легкі та світлі люди білі,
Усмішка — не лихий оскал,
Палкі, холодні — завжди милі,
Їх Бог в колисці колисав
До них не липне бруд, прокльони,
Тих чорних, сірих та бридких
Пече лиш сонце й піт солоний
Лікує радість й щирий сміх.
І не лякають їх дороги,
Буденна праця - добрий гарт
Всім допоможуть, що є змоги,
Відсутні зверхність і азарт
Пустії почесті та влада,
Багатство, гроші — їм тягар,
Гуляння, шоу і бравада,
Яскравий епатаж, піар...
Здається збоку, що холодні,
Емоції для них чужі -
Відлюдниками кличуть сьодні,
Та все байдуже, як в межі
Нажаль, не знають чорні межі
Все мало їм, скільки не дай,
Будують мури, тюрми-вежі
Жадоби вінця — через край.
І що робити з таким світом:
Аби був білим — прибирать,
Та квітне поле дурноцвітом,
Не годним зерна дарувать
Що ж, осінь всеодно покаже -
Хто чим засіяв, те й пожне,
Любов чи гнів на хліб намаже -
У судний день - кишені жме
**************************
Хто захищати Батьківщину,
Хто красти, як завжди і крав,
Хто був людським, хто сучим сином,
Хто тяг, а хто на возі спав
У кожного свій власний досвід -
В кого робота, хто крадій
Ми обираєм не на осліп
З дитинства, із країни мрій.
Коли до виборів доходить -
Хто бреше краще — тому все,
Людей брехня у блуд заводить
Казки послухають і все…
Є свій закон у кожній хаті,
Нема законів для брехні,
А як нема: відповідати!,
То місце в хаті тій — свині.
А вибори - пуста забава,
Як торбу гречки донесуть
Партійні списки — темна справа -
Брудних свиней і оберуть
У людській хаті — людська влада,
В хліву — не місце для людей
В свиней, козлів — козляча правда
Така ж стратегія ідей.
Допоки люд з Майдану гинув
І тисячі на герць пішли,
У владну хату влізли свині
Продажну правду притягли
***********************
Частна 3
Одні зірки ясні, як очі доньки
А інші чорні, смоляні, як у коханки
Одні ближчать промінням наче сонце
А другі відображують серпанки
Прийшов час ставити крапки
Старий кобзар розкаже все онукам
Народ терпів, а потім залюбки
Взяв габлі й вила мозолями в руки
І вся та зрада розлетілась на друзки…
Згадає Гонту і Тараса,
Захара, Байду, Нігояна
І Лесю, і Франка, і Стуса,
Небесну Сотню і Степана,
Слова пророчі
Білого Сашка,
Кульчицького
І правду Лісника...
Кобзар розкаже потім справжню повість
Новій Вкраїні і її нащадкам
У тій, якій панує совість,
А не свині…
Де не гребуть
І не гендлюють статки.
У тій, новій,
Насправді вольній Україні
Ніколи більше
Панувать не будуть свині.
24.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Vjwa0f21oU4&t=8s[/youtube]
Біг коней і дівочий сміх,
Сто шансів є на успіх,
Ти переміг,
Або програв -
Удачі хижий усміх.
Що прагнеш - маєш врешті-решт,
Тож - не чекай, а дій,
Із головою аж до мешт
Пірнай у вир надій,
В безодню тисяч мрій.
Хоч плинув час, а я і далі,
Жив десь на Бугі-стріт.
Там де нема турбот,
Печалей, страждань
І довгих літ.
Далекий шлях
Дарує доля
Та більший з подарунків:
Кохання я хотів знайти
Між тисяч поцілунків.
Бажання жаром обпекти,
Спалити темінь ночі,
Летіти в прірву з висоти
Дивитись в твої очі.
В обіймах Еросу та гри
Між безлічі стосунків
Ловив вітрилами вітри
Із тисяч поцілунків
Шукав удачу кожен час
Серед пустих повій,
І загубився мій баркас
Із тисячею мрій.
Дай тільки я його знайду -
Чимдуж на Бугі Стріт.
Усі надії поверну -
У мій пропащий світ.
Поволі гаснув серця жар,
Та в пам'яті проніс
Кохання щирого твій дар -
З солодких тисяч сліз.
Запалить ніч свої вогні,
Зберу я скарб десь свій,
Який ховав на глибині
Безодні тисяч мрій.
Біг коней стих, дівочий сміх
В тумані як блукаєш...
Ти все здолав і переміг?
Кохання ще чекаєш?
Удача й досі на коні?
В вітрилах вітру вий -
Тече життя у глибині
Безодні тисяч мрій.
1 - back on Boogie Street – повернутися на Бугі Стріт, ідіома - месце, що має особливе значення серед буденності – рідний дім, вулиця, двір, дитинство
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Минуле іншим не буває,
Його не зміниш, не затреш.
Раз по раз стрімко доганяє -
Не намагайся, не втечеш!
Брехня, хто каже: час лікує.
Він не лікує, а біжить.
Життя-вода стрімка вирує,
Та взад ніхто не може плить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eJa97LRTatw[/youtube]
У веснянім гаю пив березовий сік
Синьооку красуню усю ніч цілував
І втрачав від бажання часу плинного лік,
Але справжнє кохання і щастя не знав
І носило мене, як осінній листок
Не цінив те що мав, загубив все що міг,
Я гадав, що життя - наче в потяг квиток,
Та незвіданий шлях, пил далеких доріг
Дим моїх цигарок плив неначе туман,
Слав прокляття красі, дарував яку світ,
Аж допоки не вщух малярійний дурман
Від вина і повій близ бразильських боліт
Як закреслити все щоб спочатку почати,
Чути знову в гаю рідний серцю наспів,
Та навряд чи впізнає мене моя мати
Одного із пропащих, заблукавших синів ...
У веснянім гаю пив березовий сік,
Синьооку красуню усю ніч цілував
І втрачав від бажання часу плинного лік,
Та про справжнє кохання і гадки не мав ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e7z02H4SWqY[/youtube]
Не шкодую я, не кличу і не плачу,
Спогади - як яблуневий дим.
Осінь вкриє золотом неначе -
Все життя не будеш молодим.
Вже не б'ється від кохання серце,
Ріже час, неначе гострий ніж.
Не замовиш чарівне люстерце,
Не блукати більше босоніж.
Я втрачаю радість від життя,
Не пала в очах моїх вогонь
Загасають справжні почуття.
Холодніє дотик губ, долонь
Вже стаю скупим в своїх бажаннях
Це життя? Чи тільки дивний сон?
Де герой, що кидав навмання,
Хрест натільний і талан на кон?
Всі ми в цьому світі не безсмертні
Тихо ллється з листя кленів мідь...
Кожному свій час і доля вмерти.
Головне — як ти зумів прожить.
*******************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Хто зрозумів життя, той грошей не шукає,
Бо гроші, як і все у цьому світі — тлінь.
Знайшовши Божий світ, в тумані не блукає -
Що справді дороге — не відкидає тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Я не лікар, я не психіатр,
Не займаюся хворобами я мозку
Цей абсурдний, збочений театр,
З дійсністю зв'язку не має зовсім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Моніка приїхала до нас -
Досвід, як то кажуть, передати...
Все як треба, в визначений час,
Почала предмет отой шукати.
Вже пройшла година або дві,
Зліва-справа, далі - зверху вниз
Та й Марині дзвонить: What is this? -
Не вкладається у неї в голові!
З тим дружина радить: пошукай…
Коли знайдеш, то помадою відміть.
Обережніше! Руками не чіпай!
Лоскоту боїться - верещить!
Я сама шукала біля року -
На два пальці в поперек вісить.
Придивись уважніше із боку -
Так обрізати дотепно — треба вміть!
Ти рукою пухирці на складках щупай,
Юлю в крайньому випадку попитай -
Не хухри-мухри яка наука…
Як знайдеш — передзвони! Бувай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784060
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.03.2018
Ідіть ви нах!
А краще в...
І тут не йдеться про Європу -
Не ладні навіть вбити цвях -
Не Рада це, а повна ж...
Опа!
Гадюшник, квітнучий смітник,
Лиш незалатані гібони -
Це мій душевний серця крик.
Немає слів - прошу пардона !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783983
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.03.2018
Душа хворіє?
Мабуть...
Любов вмирає?
Так.
А хворі хворим радять:
Іконку за п'ятак...
Одужання чи скоро?
Дурман чи коров'як...
Кохання вмерло — горе!
Ховати його як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Зашерхла вавка серця,
Шкребе запікша кров,
Свербить, як ніс від перцю -
Жахає тим ізнов …
Пішла — то як немає
Не бачиш — не болить
До часу не чіпає
Цю рану якась мить
Допоки ледь що схоже
Зірве запікшу кров -
Саднить... О милий Боже!
За що така любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sYDcpWBTpzo[/youtube]
Знову мерзну самотньо до ранку
Місто спить і мовчить телефон
Тільки кіт муркотить щось на ганку
На мелодію під саксофон
Тільки кіт муркотить щось на ганку
На мелодію під саксофон
Та мелодія кличе і плаче
Не дає аж до ранку кунять
Щось шукає у темряві наче
І не може ніяк відшукать
Щось шукає у темряві наче
І не може ніяк відшукать
Що сказати в мелодії хочеш
Саксофон, веселіше заграй
Розкажи чом блукаєш щоночі
Розкажи, свою душу не край
Розкажи чом блукаєш щоночі
Розкажи, свою душу не край
Може Муза твоя недалеко
У вікна все чекає і жде
Про кохання казати нелегко
Ніч світліє і тихо іде...
Про кохання сказати нелегко -
Придивись, може поруч іде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Коли до влади потрапляють дурні,
Продажні, жадібні й душевнохворі -
Забудьте про порядність та культуру
Їх змінять лише підлі, ще підліші…sorry
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sNIazsXmxms[/youtube]
Знов козел у прокурорській рясі,
Нам відмаже владних під арасів,
Бурштином накраденим — аж сяє
Злодій заплатив і знов гуляє.
Всюди буйно квітне корупцІя,
Бо її кришує поліцІя,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Йде кар'єра тільки того вгору,
Хто ховає голову у нору,
Хто дере з народу навіть коси,
Хабарі по кабінетах носить.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Як голодні вовки біля броду
Депутати кров п'ють із народу,
СБУ своїм собачим лаєм
Журналістів звідти відганяє.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Знов гранати ми сховали в лісі,
А листівки клеїмо на стрісі,
Зброю і патрони назбираєм
Бо новий Майдан уже чекає.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде гарант наш жде.
Отака в країні чудасія,
Нам Гарант розкаже, що месія,
На Панамську точку,
Через різні дочки...
Жде їх суд... вже жде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782090
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.03.2018
Как жаль, я вам теперь не по карману…
Усі чоловіки, як ті олені -
Коли рогами упираються в кишені
*********************************************
Ты шкаф большой, но антресоль пустая.
Чим більша шафа — більша висота,
Аж як занадто — антресоль пуста
І маючи круті та сильні плечі
Наверх закидують лиш непотрібні речі
**********************************************
Вы с этим умным видом даже спите?
Розумний вигляд — то ще пів біди
Теорія — відомо звісно ж сила!
Заплутала для ясності сліди -
На ніч рожеві окуляри начепила
**********************************************
Гляжу, вы лирик с матерным уклоном…
Брутальна зрада та ліричні мати -
Усе що можна про особу ту сказати
***********************************************
А в письмах вы казались мне стройнее…
В листах ви зовсім, вибачаюся, не ті -
Не та фігура і не ті манери.
Паплюжили всі істини прості
Готові на усе — як піонери!
************************************************
«Нахал!» совсем не значит «Прекратите!»
Нахаба! Я кажу: нахаба!
Я не запитую: те нащо? нахіба?
І не наказую сердито, що НЕ ТРЕБА!
Продовжуйте, - кажу, як до раба.
*************************************************
Нет, не любил... Но как совокуплялся!
Він не кохав і навіть не чіплявся
Усе сама… не довго він пручався.
*************************************************
Да, ты по-крупному умеешь мелочиться…
Талан, відомо, не проп'єш -
Які уста! які сідниці!
Поглянеш — скажеш, що авжеж…
Ніщо не тягне на дрібниці!
*************************************************
Наш кот не гадит в туфли — он брезгливый.
Наш кіт — естет! Аби куди не дує,
Та в ваші капці він гидує...
**************************************************
Да, невесёлым получился некролог.
На цвинтарі читали некролог -
Звичайно ж, невесела тема
Хвилин на 30 був лише пролог,
Баян порвали після танців — геть за темно.
**************************************************
Быть честным хочется... Но меньше, чем богатым.
Багато хто хотів би бути чесним,
Та значно більше, хто хотів би буть багатим
******************************************
Честь девичью блюла. Но не со всеми.
Я всеж блюла дівочу честь -
Стара сорока сповідала
Тому дала, цьому дала,
Та був один, кому не дала!
******************************************
И жить не хочется, и застрелиться лень…
Життя важке і жити нудно -
Застрелитись — та й те марудно!
******************************************
А быть моим врагом — врагу не пожелаю!
У мене безліч ворогів, а друг лише один
Спитаєте: чому? Сам те не знаю…
Я сам собі єдиний друг, якого ворогам не побажаю!
*****************************************
Хотел уж уходить, но тут опять налили.
Хотів спалити всі мости -
В кулак зібрав вже сили
Хотів розтерти і піти,
Та тут, ізнов налили...
*****************************************
Я от судьбы уйти хотела. Не судьба.
Від долі я втекти хотіла…
На все ж є Божа воля -
Та так мені його кортіло -
Не доля — то хоч долі
*****************************************
Еще вчера сегодня было завтра.
Ще вчора сьодні було завтра,
А завтра буде як сьогодні
*****************************************
Я всё отдам, но где мне это взять?
Я все віддам, та в кого все те взяти?
*****************************************
Путь к сердцу на желудке оборвался.
Шлях до серця чоловіка - в шлунок навпрошки
Та за шлунком — глухий кут — лиш прямі кишки
*****************************************
Мужчины косяком — и мимо, мимо…
Побачень повно аж гуртом -
Одвірок набік сповз
Чоловіки - ну косяком,
Але, нажаль, всі повз...
*****************************************
Не вас ли стриг безрукий парикмахер?
Сучасна зачіска, манери і піар -
Усі жінки — невинні жертви моди
Лише сліпий, безрукий перукар
Не виправляє помилок природи
******************************************
Хотелось бы чуть-чуть всемирной славы…
Біжи старий до моря — злови рибку!
Діда бабця править до заплави:
Проси палац, корито, мені свитку
І зовсім трішки світової слави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781904
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.03.2018
До березня читав дід Миколай
Перелік обіцянок Президента -
Разів із двадцять він казав: чорт забирай!
Удвічі більше було з матами "комента".
Коли закінчив опус від бариги,
Залишилась по тому вражень маса.
Насипав снігу до найближчої відлиги,
Щоб повінь змила з влади під***са
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2018
Сьогодні в пеклі дивовижно тихо -
Чорти подались спішно на нараду,
На курси, де навчають робить лихо,
Та захищати від народу гей-паради.
Ланцюг на дверях, охоронець в чорній рясі
Намотував на палець свої пейси -
Бач, сумно без колег і пі*да*расів -
Пуста стоянка без авто, ментів та преси.
Копита без роботи ниють, мерзнуть ноги,
Живіт росте, ще швидше пухне гузно,
Сверблять без хабарів долоні, ломить роги -
Все пекло у корупції загрузло.
Над прірвою у житі — інший світ:
Поняття різні та свої закони,
Честь, совість і мораль - навиворіт...
Великі зали так впливають чи колони,
Дахи прозорі та чисельна охорона,
Недоторканість, повні казани,
Хрести, мінори, ідоли, ворони,
Круті машини і конкретні пацани...
Дзвінок чергового порушив хід думок
(Як служиш Люциферу — є Статут!)
Відзвітував, карбуючи слова, неначе крок:
«У пеклі - порожньо! А біси - всі отут!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Коли закінчиться брехня -
Скільком то прийдеться тікати...
І шоколадний, як свиня,
Як попередник втече з хати.
Урешті перший день весни,
А подивіться - скільки снігу!
То є повернення зими?
Страху людського скресла крига!
Невідворотньо йде весна,
Хоч як вороже диха зимно -
У кожнім серці: Порох-на х!
Весняний грім вже скоро гримне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Музи й мухи разом не літають!
Скажете: чому? Такий закон!
Мабуть кляті мухи щось та знають…
Приклад: в нашій Раді — їх сезон!
Музи — найпримхливіші тварини - :
Клич, годуй, милуй і колисай…
Все одно — як вприндиться — все! Глина!
Умовляй її — не умовляй…
Гіршої не бачив я тварюки -
Руки в боки — і не підступай!
Інша справа - це звичайні мухи -
От де вдячність — просто через край!
Творчість і натхнення - просто муки.
Муза, як приперлась — жди біди…
А коли навідуються мухи -
То любові - більше ніж куди!
Мухи, поділюся, - то не бджоли:
Жал нема і меду не дають.
Жодного не було і ніколи
Разу, коли мухи мед несуть.
Комарі — то зовсім інша справа
Гірше Музи кров із всього п'ють,
Ще й, до речі — їм не треба слави
І нема претензій, як їх б'ють!
Муза ж, не даремно, справжня жінка…
Як чого собі наковерзе -
Ти хоч головою бийся в стінку -
Як ослиця стане й не везе.
Далі хоч цілуй її у дупу,
Хоч даруй дарунки — все дарма.
Хоч впадай, хоч за сідниці щупай.
Поки не злащиться сама…
Хоч ставай на лікті чи коліна,
Хоч купуй мільйони їй троянд
І, скажіть-но люди: не скотина?
Навіть як цілуєш її в зад!!!
І мені набридло справді слухать:
Про характер мух лайливих слів,
Що пристала, як до чогось муха –
Ви іще не чули Музи спів!
Всі Сирени зразу замовкають,
Проковтне міліціянт свисток -
Їх собаки навіть не чіпають,
Зацвіта, маскуючись, кілок!
Всі пожежники летять, як на пожежу,
Всі художники затягують паски -
Розсуває навіть обрій межі,
Всохлі квіти розкривають пелюстки!
Ти її омиєш, витреш ноги,
Схилиш ніжно писок між грудей,
Тиснеш олівець, що маєш змоги,
Пишеш щось хороше для людей …
А, що в Раді пишуть — не для нас!
Муз у Раду зроду не пускали -
Грає не музичний контрабас,
Пишуть те, що мухи нашептали.
Ну а я, чекаючи на Музу,
Шмаркаю, збиваю мух на зліт.
Загрібаю, наче купу хмизу,
Запускаю віршики у світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Пожежа згасла, відлунали серенади
А злива сліз те згарище залила,
Згоріли каяття, образи, зради,
Проте віршів вона не зачепила
Троянди кольору густої крові,
Рожеві, жовті і звичайно ж білі
Лишилися на згадку від любові -
Кохання вічне в часі-божевіллі
Вірші мої трояндами поснули -
Краса і пам'ять закарбовані в віки
Я хочу, щоб читаючи, відчули
Всі почуття заховані в рядки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Надвечір взяв морозива кіло,
Смородини із чорної варення,
Дав грамів сто солодкої печені,
У блендер кинув — тільки загуло!
По вінця йогурт і вино червоне -
Вечеря самого Дідо Мороза!
Текли і капали у ту тарілку сльози -
Тож найсолодще й те було солоне.
Голками новорічної ялинки
Із присмаком соснової смоли
Дав пам'ять-смуток спогадів золи -
Рецепт розлуки за слова і вчинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Чиста і світла людина
Потрапила в місто брудних,
Темних з сліпими очима -
Марно звертався до них.
Він говорив їм про небо,
Щирість та Божі хорали…
Відповідь: нам те не треба!
Мало? Його розіп'яли.
Злиденні, змарнілі нащадки,
Щораз, навертають у хлів,
На крові рахуючи статки,
Вбитих сестер і братів.
Потім вчиняють молитви:
Господи, милий, спаси!
Ліплять на груди наліпки
Розп'ятої, ними ж, краси.
Нещире, несправжнє, брехливе
Волає: Він нам обіцяв
Відпуск гріхів ще щасливе,
Гарне та чисте життя!
Чорні, одягнуті в ряси,
Гроші за згадку беруть,
Хто вибивається з маси -
Знову ж таки розіпнуть.
Темний, брудний, безсловесний
Тягнеться натовп повій...
Той, що розп'ятий воскресне?
Світ цей взірець його мрій?
Їм же обіцяне Царство ...
Прощення разом чекає?
Всім, хто турує у рабство:
РАБІВ НЕ ПУСКАЮТЬ ДО РАЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Дебіл Орфей забембав всіх до тика
Одне то друге — все йому не те,
Лише його кохана Еврідіка
Все пробачала або майже все ...
У решті решт, допік самого Бога -
Урвався у Всевишнього терпець:
Набридли твої дурощі, небоже,
Іди під три чорти! Хай тобі грець!
Почула се дружина і до Нього:
Прости! - благала... Хай Орфей живе!
Упала, наче птах без крил, у ноги
І ридма плаче, коси в клапті рве
Сердитий суд навряд чи милосердний:
Своє життя, раз любиш, то віддай!
Такий от справедливий Він і щедрий -
Безмежна щедрість застилає небокрай
Пішла у темне царство Еврідіка
Пішла за нього, бо кохала над усе -
Злетіла із Орфея лиха пиха:
Прозрів, отямився, та пізно тепер. Все …
Картався, мучився, волав, неначе в пеклі,
Від болю розривалось на шматки
Отруєне великим смутком серце,
Хвилини туги плили, як роки.
Пішов молитися, просити гніву Бога -
Той: відчепись — вона вже не моя,
Проси у іншого, у того, не святого -
Якого не виносить ця земля!
Через глибоку і страшенну прірву
Ішов Орфей в пекельну річку Стікс.
Став там молитися — та так, що серце вирве,
Харона і усіх довів до сліз.
Підземне царство грізного Аїда
Ридма ридало, слухаючи спів,
Цим горем переймалась Немезіда,
Сизиф свою роботу зупинив!
Геката плакала, Ірінії злякались
І Персефона мокра вся наскрізь,
Аїда вмовили, самі заприсягались:
Як не відпустить... — разом ізректись
Понуро і без краплі співчуття,
Аїд, почувши те, насупив очі -
Негоже відпускати до життя,
Хто був під владою у цьому царстві ночі
Проте, гаразд, іди у ніч, знайди
Серед тіней, серед мільйонів мертвих душ ...
Знайдеш — до мене приведи,
Не зволікай, бо час біжить чимдуж
Не зволікав, не плутався Орфей
Її душа і в темряві світила -
Знайшов її серед пітьми ночей:
Вона і там за нього ще молила
Аїд поглянув і Орфея зрозумів,
Хай буде так - лише одна умова:
Оту красу небесну, Бог творив -
Не маєш більше бачити ізнову!
Та кожну мить, хвилину або час
Її, як казку, пам'ятати будеш,
Дорожчої з дорожчих всіх прикрас
І більш нікого в світі не полюбиш!
Здригнулось серце - чи таке можливо -
Я не побачу більше Еврідіку?
Не доторкнусь? Гаразд! Аби була щаслива!
Аби жила! Я - згоден! Я - клянусь!
Гермес сміливий - всі дороги знає
Із царства мертвих їх назад привів
Сам полетів - Бог справи свої має,
На пам'ять ману Еврідіки напустив
Вона забула про свого Орфея,
А той її й на мить не забував:
Пісні, які співав — лише для неї -
Отак свою вину спокутував
Прошу і я прощення того Бога:
Як сонце ти прекрасна, Еврідіко!
Живи! Заради усього святого!
Хвала любові - з тоді і по віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
Не тобі писав я свої вірші
І кохав, Бог бачить, не тебе
Безумовно ж є і значно гірше -
Підле, хтиве, миршаве, рябе
Та, моя кохана — то богиня
Їй я дарував своє життя,
А з цією — щохвилини гину
Безвісти, без крил, без каяття
Чом не гідна краплі від тієї -
Марево ледь схоже і бліде,
Тінь богині моря Галатеї
В певнім ракурсі така ж як у біде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Я вичерпав ліміт весь помилок -
Набій останній залишився у стволі
Намає часу на мандрівки до зірок
І свічка догорає на столі
Годинник лічить миті до антракту
На сцені вже убитих купа мрій,
А головний герой сидить у латах,
Вітряк останній падає у гній
За подвиг цей знов зрадить Дульсінея
На смітнику вітатимуть бомжі
Фінал вікторії Великого Помпея -
Малюнок на стіні у міражі
Пародії, трагедії та пьєси
Такий театр, що Господи прости!
Життя цікаве — драми, чвари, стреси
Фініта ля комедія! Щасти!
Овації потрібні фігурантам
Вони для них і є мета буття
Як епатаж потрібен демонстрантам
Не честь, не гідність і не справжні почуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Сиджу і згадую:
Обличчя, очі, коси
Лише себе картаю за усе
Не можу я забути й досі
І пам'ять, як потоком в вир несе
Твій голос-шепіт зараз в моїх вухах,
Волосся - зорепад у вишині
Чаклунство посмішки, повільних рухів,
І запах твого тіла у мені
Час плине
За хвилиною хвилина
Туманом туга огортає се вкруги
Була для мене неповторна і єдина,
Розходимось, як справжні вороги
У кожного на серці німий докір
І встромлений у нього гострий ніж
Іде луна ідучих звідси кроків
Учора, завтра і нічого між
Душа моя ще так не голосила -
Страждання безнадії і жалю
У муках билася, благала і просила:
Скажи! Скажи! Я так тебе люблю!
Солоним огірком прийде похмілля
Гірчицею на кусаних губах,
Як попелом затрушене весілля
Біль незворотності, безсилля у очах
Безвихідь відчаєм потужним б'є у скроні -
Кохання склеп - земля іще сира
І виє моє серце у полоні
Байдужістю затиснуте вмира
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Учора я з минулим говорив -
Давно не бачив і, мабуть, що скучив -
Почув пронос перчених таких слів,
Ідей негідних, а точніше - щучих
Заріс зневірою і закидами сад,
Заквітчаний солоними квачами -
У кожнім слові світить інший лад,
Дешевий мат - аж корчиться без гами
Щодо кохання - воно зайве або лишнє
Такі слова у ньому — дурний тон
Стули но пельку - ти уже колишній!
Вже третій після тебе в мене сон
Спокійно кидав я банани у ту клітку
Бо Богу — божиє, і кожному своє -
Немає напису на лобі, що покритка,
Але ж то видко, якщо очі є
Послухав, що зі мною - не канапка,
Навколішки, на зігнутих ногах
В моїм мурашнику, вона, тендітна бабка
Всю зиму зимувала — просто жах!
Червоне літо пролетить доволі швидко -
Хай Бог тебе у ньому береже,
Той, зраджений мураха, (Бог є свідком)
Нізащо до себе не пустить вже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Ріже, мов лезом, оте безголосе мовчання,
Ніч тавром закарбовує миті у пам'ять мою,
Свічка згасне і віск опада сподівання -
Марно краплинами сліз шепотів: я люблю!
Хочу більше не знати тебе і не чути...
Щезни навіки! Забудь мій затертий поріг,
Кожен цілунок давав гіркий присмак отрути,
Нищив ніжно й, здається, що він переміг!
День утече - чорна ніч б'є на сполох ...
Заколишу невгамовну безодню журби:
Серце не слухай, благаю, що люди говорять -
Варто казати про щем від падіння юрбі?
Вислизне біль, побіжить щоб послухати кроки,
Ти забери разом з щастям своїм і його...
Де ж ти, нарешті, жаданний, омріяний спокій,
Що заспокоїть багаття кохання мого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2017
Не кров, а ніч тече у моїх жилах,
Малює сірі, нерозбірливі картини
Б'ють чорні кулі зі свинцю по крилах
Хвилини-дні, роки-години
Мої думки тобі уже не пишуть
На місяць виють і ховаються в траві
Вітри часу сумні дахи не лишать -
Об камінь нігті обдирають до крові
У скронях ніч, як молотом по рейках,
Цунамі розпачу крізь гуркіт голосів,
Обшарпана і зношена цигейка
Пустих, банальних, непотрібних слів...
У тій борні, в триклятому двобої,
За нас життя напише на стіні:
Розбити серце можна і без зброї,
Коханням, зрадою, зневірою в мені.
Не залікують слова диво-трави,
Не кава, не коньяк, ні лікар - час.
В одному, люба, ти урешті права
Ніколи в цім житті не буде Нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2017
Зима, неначе наречена на весіллі,
Червоні ягоди калини, як намисто
Та поєднати нас вони безсилі -
Мати не купала у любистку
Слова, які я так чекав від тебе:
Люблю і буду вірною повік -
Проте дарма молив за них у неба -
Сльозами плакав березовий сік
Яскраве сонце і зелене літо
Серця барвінком так і не з'єднало,
А грози поливали чужі квіти,
Ти й далі у свої світи тікала
Довгими солоними дощами
Осінь поховала вхід в Едем
Стала прірвою глухою поміж нами
Ми удвох її не перейдем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zMPjjMO9rog[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=zMPjjMO9rog
Тату!
Ти приходиш з моїх снів:
Я донька твоя…
Разом мама, ти і я (бачиш?)
Ну, згадай!
Як колись мене ти вчив,
Тих найперших слів,
Як долоні мої грів…
Ну, згадай!
Як на руки свої брав,
Свою доню цілував -
Щастя завжди було з нами...
Ген за край!
Куди бігали колись,
Як гуляли разом скрізь
Тату, любий, повернись!
Тату, тату,…..
То є долі злий каприз (забирати)
На качелі вверх і вниз
Не тримаю більш сліз
Тату! Тату! Тату!
Любий, рідний, пригадай,
Як ти квіти мені рвав,
Як ведмедя дарував
Ось він — таточку, тримай
А та дівчинка — то я
Я — та донечка твоя…
А ця жінка — моя мати
Тату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Не бійтеся губити тих хто зрадив -
Нехай згорять між вами всі мости
Цінуйте не брехню, а тільки правду
І дай вам Боже сили далі йти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765308
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017
Я ще й досі тебе чекаю,
Як на вулиці кинутий пес...
Повернися! - щодня благаю,
Наче мани прошу у небес.
Сніг іде і на вулиці зимно -
Заметілі і холод стерплю.
Це тобі, не мені потрібно -
Я ж, як пес, просто вірно люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Лише від згадки болісно і щемно
Страшенна туга огортає у ту ж мить
Заниє вітер за вікном: усе даремно -
Зозуля не уміє гнізда вить…
Немає ліків у аптеці від хвороби,
Та й чим зарадити, коли душа болить?
Нема кохання — що із тим поробиш -
У хмару дощ назад не побіжить...
Омиє хрест чи камінь при дорозі
Вода під нього, як відомо, не тече,
Але точити камінь вона в змозі,
Як на щоці гірка сльоза пече...
Боліти може тільки що живе
Той спогад крає серце до крові
Дощем солоним знову душу рве,
А рани виють, як вовчиця у рові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Я спокійно йшов у пекло бою,
Не лякав мене Сибір, чумацький шлях,
Та боюсь побачення з тобою,
Відображення свого в твоїх очах
Як в дурмані спокушуся поцілунком,
Зрадить витримка, а серце защемить
Враз накриє з головою ніжним трунком -
Я боюся пережити оцю мить!
Як завжди оговтаюсь, та потім
Стануть струнко всі думки і почуття
З болем, кров'ю, лихоманки потом,
Щоб не відчувати каяття…
І неприпустимо, хоч як гірко,
За оту любов віддать життя,
Бо тобі кохання, як ганчірка -
Скористала й кинула в сміття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Раз сталось, що зібрались разом
Душа і тіло, дух і розум…
До того ж, на усе те трястя,
Зчепилися у поглядах про щастя:
Душа:
Летіла б і летіла -
Мені у х...мари — дай но, Боже, крила!
Не знаю і не хочу знати меж!
Чи може бути щастя без пригод! Авжеж?
Тіло:
Душа, мені пригод ніколи не кортіло -
На сонечко, пісочок, краще пляж -
Коримить, поїть, любить, масаж…
Ось щастя! А пригоди — діло?
Дух:
Для мене щастя лиш гармонії служить -
Робить, писать, боротися, творить!
У муках творчості, у подоланні перешкод,
У протидії силі чи напасті -
Як нагорода — перемога! Ось де щастя!
Розум:
Послухав вас — аж голова болить:
Усі ви різної, як бачу, дуже, масті…
Мені вас треба спершу зрозуміть,
А потім так порахувати і зробить,
Щоб ви у мирі жили — це є щастя!
Мораль
Якби ж то тілу дали крила,
А духу сили і постійні перемоги,
Душа волала і кудись носила…
Без розуму — пусті усі дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
«Я могу тебя очень ждать…» Эдуард Асадов
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZeYQjzHg44[/youtube]
Я довго можу чекати,
Довго, терпляче і щемно,
Ночами можу не спати
Рік, два, все життя, напевно!
Нехай календар скидає
Листки, як дерева в зимно,
Знати б, що й ти чекаєш,
Що тобі це також потрібно!
Я можу йти за тобою
По хащам та перелазам,
Пустелею чи горою,
Дорогами - аби разом ...
Не скиглячи, не дорікаючи,
Пройду крізь рови і завади,
Але це можливо, знаючи,
Що потім не буде зради.
Для тебе усе я віддам
Без жАлю, по добрій волі.
Прийму, як буддійський храм,
Гіркоту й підступність долі.
Оціниш це ти сама?
Кохання в краплинах крові...
Щоб знати - то все не дарма,
Що гідна такої любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Мовчання — довга розповідь без слів,
Яка заголосила диким болем
Про ту, яку думками ніжно грів,
Яку шукав, як дивоцвіт у полі...
Духмяні пахощі її дурманять розум,
Свідомість забирають у полон -
Лише саме бажання бути поруч
І хоч за край, за будь-який кордон
Солодким поцілунком плине мара
Мовчання — довга розповідь без слів
Гірким туманом у повітрі тануть чари,
А тиша — дикий біль без берегів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Військова мова — є наказ
Короткий, стислий, однозначний — без промови:
Завдання, засіб, термін, час,
Взаємодія, варіанти та умови.
Нічого зайвого — ніяких почуттів.
Життя і смерть пліч-о-пліч в однострої.
Ні побажань, ні сліз, ні теплих слів -
Ти сильний, мужній, ти — сталевий воїн!
Немає місця у наказі для любові -
Про ніжність нас навчили забувати
І навіть сни і ті не кольорові,
Проте, як рідні, між словами, брудні мати
Я вчуся зараз знову говорити -
Пригадую невживані слова…
Лише тепер я маю право жити,
Душа у мові знову ожива.
Та, рідна, батьківська, співуча і чудова,
Якою промовляють до дітей,
Якою матері співають колискову,
Яка не убиває в нас людей…
Цією мовою зриваю тверду крицю
Під нею — що живе і що болить
Армійську кригу - нелюдську дурницю
Лише вона і може розтопить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761428
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RtvdFBOPuJY[/youtube]
Між зчорнілими снігами
весняна хода
То веселими струмками
дзюркотить вода -
Розливаються калюжі
у широкий став
Прокидайся, милий друже, -
вітер прошептав...
На галявині синіє
рясно сон-трава
Кіт на ганку шаленіє:
на дахи пора!
Знов щебечуть, приспівають
голосно птахи
І кораблики пускають
радо дітлахи…
У мелодії крапелі
чути контрабас
Ми танцюємо у сквері
березневий вальс
Музика легка, висока
звідусіль луна
Березовим поїть соком
всіх нова весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2017
Вогонь кохання вже загас,
Та жар його пече ще груди.
Не воруши — хай пройде час,
Роздерті дай зашерхнуть губи.
Осінній дощ нехай заллє,
Лиха зима укриє снігом,
Весна барвінком обів'є -
Щоб хоч до літа скресла крига
Затягне рани, зарубцює,
Натомість лишить білий слід,
І вже як зможе — розфарбує
Той чорний попелу наліт
Ще довго я сахатись буду
Де як побачу ледь що схоже,
Бо вже до смерті не забуду -
Таке удруге — не дай Боже!
Після пожежі будувати -
То значно легше на межІ…
Ой, як же важко покохати,
Коли рубці на серці…
свІжі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
На цвинтарі загублених речей -
Ілюзії, надії, сподівання…
Поховані назавжди від людей
Старі й нові утрачені кохання.
Між обелісків сірих і сумних
Пустих багато намірів та мрій
Там цілий пантеон знайшов своїх -
Малих, великих задумів і дій.
Меморіал спаплюженого часу,
Ще мавзолей «наївності ідей»,
Граніт науки, інтелектну масу -
Віршів, поем, романів і статтей
Сердця розбиті, знівечені ночі,
Безмежний океан пролитих сліз,
Дружб випадкових поторочі,
До того із собою ще приніс.
А скільки тут промов і заповітів
Великих і шанованих людей
Немає тільки от свічок та квітів
Бо цвинтар цей загублених речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
На площі, під старим парканом,
Так схожі на засмучені дуби,
Стояли три каліки-ветерани…
Їх душі спалені звертались до юрби
Військова форма — хто з яких родІв
Прасована, чистенька і без дір.
Ніхто нічого не просив, не говорив,
У окулярах — бо підводить зір...
Не просять — щось «на хліб» міняють:
Один - старенький патефон, від нього ручку,
На сонці в другого його медалі сяють,
В останнього в руці блищить обручка.
За віком перший — як мій батько,
Середній — наче я, — один в один,
Молодший — зовсім сивий літній дядько -
Насправді, по паперах — як мій син.
АТО, Афган, Чорнобиль і Ангола…
Я перед ними на коліна став -
Війна спалила їх — пустеля гола
Попереду… Позаду — марнослав.
Бої, походи, друзі, втрати -
Це був обов'язок, завдання, піт і кров -
Чи є в них зараз хоч би хата?
Рідня, здоров'я, жінка, є любов?
Нові часи — зовсім нові герої…
Тепер «Героїв» не дають, а продають…
Вододіл часу з підлістю такою -
Про ветеранів і людей не хоче чуть.
Уміння тільки красти зараз в моді…
Лише за це, лише «своїх» беруть.
Патріотизм і відданість? - Та годі!
«Оті» чекають, поки «ці» помруть.
Довкола діточки гасали...
На дорогих автівках, із успішних
Батьків, які святе продали,
А ці каліки, з совістю - їм лишні...
Обручка, нагороди, патефон -
Вони останнє мусять продавати,
Щоб не авто, горілку, телефон,
А хоч хлібину в хаті сьодні мати.
Життя своє поклали за оце?
Чи заслужив з них кожен таку дяку?
Душа у ранах, як і їх лице,
А пенсія — нагодувать собаку ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k8aUpqub5DU[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=_tk380NMWt4
Немов сліпа - не бачу світу
Лиш гірка туга сльози ллє
Моя душа вдрузки розбита
Та пам'ять спати не дає,
І не дає забути час -
Той рій щасливих днів,
Наш вересневий вальс...
І смак чудових снів -
Немає слів ...
Цей біль... ніяк
Не відступа
Бо я іду тепер одна
Немов сліпа
Немов сліпа
В моїй душі
Осіння злива,
Солоні перли
На щоці ...
Більш не почую:
Моя мила...
Більш не відчую твоє тіло
У цім житті ...
Не в цім житті -
І крик у горлі закипа
Важка журба
Не відступа -
Німа й тупа
Німа й тупа
Немов сліпа
Біля дверей
Пусті слова
Неначе стогін
Рвуть із грудей
Скажені коні,
А я мовчу -
Немає сили...
Лиш шепочу...
Як кров у жилах:
Я тут одна
Я тут сама -
Німа й сліпа
Німа й сліпа
Німа й сліпа
Без тебе любий
В душі живе тепер зима
І гірка сіль цілує губи
Лиш повернись…
Лиш повернись
Погане скоро все мина,
Твоєю тінню,
Хочеш — буду!
Нема мене без тебе любий
І я сама немов сліпа
Немов сліпа
Немов сліпа
Немов сліпа —
Чи день, чи ніч?
Я очі відкривать нехочу!
Біду накликав чорний сич -
Немає дня, немає ночі!
Не йди, зостанься
Боже милий!
Незгоди згодом пронесе -
Хай буде все як ми хотіли...
Я відверну від тебе бІди,
Тільки не йди,
Тільки не йди
Одну мене тільки не кидай
Немає більшої біди
Тільки не йди,
Тільки не йди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017
Ні ганьби, ні совісти, ні честі …
А навіщо? Хто за те заплатить?
Непотрібні їм душевні тести -
Все дозволено! Хай Ерос світом править!
Все тваринне напоказ - без міри!
Секс — чудово! Збочення — це круто!
Мізки — речови́на досить сіра…
Голе тіло - має буть розкуте!
Не ганьба на людях роздягтися!
Шок! Експресія! Перформанс! Епатаж!
Це моя... побрита гола пися -
Справді викликає всюди раж!
Хто що має — тим він і пишає…
Як нема нічого — то хоч те…
Ні ганьби, ні совісти — не знає
Як без честі — є чогось святе?
Далі можу і не говорити:
Чим торгує — то і в решті має.
Жалко, коли бачать все те діти -
Дивно, якщо хтось те поважає.
І яка ж можлива з тим сім'я?
Як той досвід у життя утнути?
То — без мене! Проти того я!
То свобода? То — бесчестя пути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
Солодкою отрутою кохання
Мій келих був налитий до країв -
Слова і поцілунки, мить зізнання -
Я пив із того келиха і пив…
Мав бути вже отруєним...
чи мертвим -
В тумані, у канаві щоб сконав…
Бо у кохання має бути жертва,
Але сам Бог від того захищав -
Давав мені стійку протиотруту,
А мозок усі чари гамував
І переводив її дію у спокуту -
Кривавим мокротинням відблював…
Що не вбиває — робить нас сильнішим...
Привид кохання,
або ж, його тінь…
Але це так, мабуть, себе ми тішим,
Вдивляючись у неба височінь -
Побачити, торкнутися, почути...
Всі зорі відбиваються в очах -
Яка ж вона гірка… протиотрута...
Який солоний присмак на губах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Амур не схибив…
Падло…
із рогатки!
Йому у відповідь…
Я камінцем жбурнув
Недоторканність має депутатську?
Отримав сам чого мені утнув -
Синець на дупі і ліхтар під оком...
Коли прочухався, тож я його спитав:
Якого біса? І яким то боком?
У мене і без нього повно справ!
Він вибачався: кінчилися стріли…
Серця людей твердіші за метал…
Але ОТАМ…
і чути не хотіли…
Ну от тому...
тепер такий запал…
Весь вечір не відходив я від нього -
Компреси, ліки, трави...
аж до рання -
Не винуватий він...
коли на Бога...
Якщо серця закриті для кохання.
1.11.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Я не один! Навіть не два..
Не три і зовсім не п'ятак -
Я є М-нуль - не Голова,
А сам мінІКСтр - Півторак.
Це знак! Відкрию таємницю -
Бо замість М - там два нулі...
Не підніму свої сідниці
Най навіть дзьобали джмелі!
Та краще б я носив спідницю,
Або сидів десь на печі,
Попом дзвонив би у дзвінницю,
Сторожував би уночі...
Чи у високих, сивих горах
Я міг би пасти там овець...
А от мінІкстр - просто горе!
А як під час війни - песець*!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758069
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 31.10.2017
Принц заї...*утомився бути принцем!
Лікуючи черговий геморой,
Збираючи істерики зі шприцем,
Заносячи весь час чиїсь сідниці,
На вдячність чую: «милий ти - плейбой!»
Та, матір вашу! А точніше - твОю!
Та на*… мені проктолога труди!
Куди медаль чіплятиму Героя?
По лікті у лайні весь час з тобою…
Куди послала - то сама і йди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Я злизував краплини щастя з тіла -
Жагу свою пекельну тамував.
Де узялася свіжа, юна сила
До того - в очі віку — забував...
Її поля сягали, ген за обрій -
Оце вали, то кам'яна могила,
Я милував її, як звір голодний,
В пшениці шепотів: ти моя мила!
Волосся пасмами спадало на долину
На гору піднімався, поставав,
Усе єство волало, де я слинив -
Луна ішла, де як її торкав...
Земля пливла з під ніг -
Чим далі дужче…
Прямуючи за гори через ліг,
Я шепотів: люблю на вушко ніжно,
Топив у горах від бажання сніг...
Жаркого тіла здибив землетрус,
За вибухом одразу завмираю -
Новий, грайливий пестощів укус
Мені здавався маревом із раю...
Краплини поту висихали ще на скроні,
Туманом плів вогонь перед очима,
В безтямі рук затискую долоні,
Солодким поцілунком плаче рима...
Короткий зойк перейде в довгий стогін,
Переросте в потужний хижий вий
Мої і не мої — німіють ноги,
Від шепоту: ти — мій...
Ти - тільки мій!
Із кручі падаю в безмежне, синє море,
І поринаю у чуттєві хвилі.
Нема сьогодні, завтра, вчора -
Політ в безодню — ми безсилі...
Як птах із кручі в прірву лину
Молити Бога: зупинися щастя!
Зачарував би кожну цю хвилину,
Але невзмозі…
І Йому не вдастся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Після кохання, як після війни -
Вбиті бажання, розстріляні ночі,
Мертві надії і спалені сни,
Чорно-червоні обпечені очі
Осінь омиє холодним дощем,
Вкриє зима, наче ковдрою-снігом
В весну проб'ється зеленим хвощем
Тугу знесе, як у паводок кригу
Знову зажевріє проблиск надії,
Згарище в зелень прикрасить вона
Проліском раннім прокинуться мрії
Нове кохання чи знову війна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Ви кого це збираєтесь вішать?
Ви мене що, зібрались знімать?
Та ці бідні церковнії миші
Будуть ноги мені цілувать!
Ви побачте одну мою буду -
У Америці менш Білий Дім…
І куди я по вашому буду
Забиратися з скарбом таким?
Я не кролик вам білий, пухнастий
Я накрав те і гордий отим!
З поліцейських зробив підарасів,
Мені Путін сам винен за Крим!
Я кормлю, я пою, я готую,
Знаю ціну у кожнім суді.
Бо крім буд я ще тюрми будую -
Прокурори у мене в узді!
Не даремно - за все Я плачу!
Констицію ви захотіли?
А закони мої по плечу?
Та я навіть в Ляшка украв вили!
Скрябін, Білий, Лісник, Шеремет -
Я на вас усіх зверхньо дивлюсь!
У мене не один кулемет!
...Та пердю я… І страшно боюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756250
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017
Зустрілися товариші на розі -
Священник і проктолог-лікар
Другий до першого:
Таке життя — не в змозі!
Суцільні дупи! Я не бачу світу!
Потому, перший, вислухавши друга,
Почав жалітися одразу про своє:
Живіт росте, запори, як наруга
І геморой спокою не дає …
Народ не в церкву - в інтернетну стрічку…
Не вірить ні у що і ні у кого...
Тож, брате мій, постав маленьку свічку -
Мені - маленьку і велику — Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
Ганчірка вік лежала під порогом,
Вважала, що вона потрібна всім -
Бо витирати мають завжди ноги
З дороги пилу, снігу та дощів.
Вона потрібна - світ цей робить чистим!
Людині без ганчірки - нікуди!
Без неї не пройти ні сісти
На свято, на весілля, проводи...
Так і вела себе - всі ноги витирала...
Талан до того був у неї й хист
І стільки нечисті у себе увібрала -
Нічим не відіпрати — чисть не чисть...
На смітнику, у звичному їй бруді,
Стара ганчірка дірками пишалась
Був ворог їй, хто за дірки осудить -
Вона ж бо не який бабусин шалик!
Самі ми обираєм за життя
Хто мантію, хто дрантя із дірками…
Хто прибира, а хто вбира сміття
І чим пишатися на старість із роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sZ97BTBGCMI[/youtube]
Я не люблю, коли до половини ...,
Або коли втручаються в розмову...
Я не люблю, коли стріляють в спини...
Я також проти підлості та змови.
Ненавиджу маніпуляції з довіри,
Інтрижних баб, отруту на балу,
Або коли голки під шкіру,
Коли залізом шкрябають по склу.
Вагання совісти, плітки сумнівні,
Зраду та лестощі і почесті липкі,
Коли в обличчя кидають каміння,
Коли міняють волю на клітки
Я не люблю продажності за гроші,
За нагороди, за звання, чини -
Немає важчої у світі ноші,
Коли у буцегарню - без вини.
Хай краще випити бокал отрути
Чи кулею закінчити все рАзом -
Нестерпно, коли слово "честь" забуто,
А відданість - вважається образа.
Коли я бачу знівечені крила,
Каліки-душі, голови пусті
І ці при владі ситі, масні рила -
Страждаю так, як Батько на хресті.
Я не люблю насильство в його суті,
Але страшніш безсилля, ось чому -
Їх треба убивати геть без люті,
Як ту проказу, як страшну чуму!
Я не прощу собі, якщо ці миші,
Які Вкраїну убивають, продають,
Які плюють моїй країні в душу,
Іще один Майдан переживуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Вогонь і лід змагались між собою
Хто переможе в чесному двобої
Бій закінчився майже без сліда -
З вогню лиш попіл, з льоду лиш вода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Бажаю всім дві речі:
Натхнення і кохання!
Та, перша - щоб до ночі,
А друга - аж до рання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Пройшли часи яскравих почуттів,
Романів справжніх, вірності та честі,
Кохання щирого, достойних справ і слів,
Страждань, випробувань, розлук та щастя
Холодний, прагматичний вік -
Усюди голий секс і все за гроші,
Маніпуляції, продажність, зиск,
Зрадливі, похотливі, хижі очі -
Дорога еволюції крива,
А дехто каже, що веде по колу
Навіть душа, якщо вона жива,
У цей світ повертається, як в школу
Старою голкою заїзджена платівка
Жує в трубі банальних пару фраз,
Як крутить колесо зчманіла дика білка
І підвиває хрипло контрабас
Навколо стільки подвигів, подій -
Бажай, твори, роби усе що хочеш,
Але пусте життя пустих надій -
Одне і теж від ночі і до ночі
Папір зелений перед носом віслюка
Жене його щоранку на роботу:
Місить гівно і мрії про ставка,
Молитись ідолам на свято у суботу
Нема мети життя — воно пусте.
Душа страждає без кохання і без мрій.
І далі крутить колесо оте -
Часу брехні, часу продажності, повій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Пустой сосуд хотел казаться полным -
Испорченная матрица в мозгах…
Душа отплакала, отвыла пеплом черным...
Остался горький привкус на губах
Терновый куст расцвел, как вишня в мае,
Густой смолой предательства залит,
Кровавый след ударил в ноздри стае,
А совесть, ее совесть где-то спит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754441
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2017
Сивини побілили мої скроні,
А зморшки нагадають про роки
Я пізнаю себе у своїй доні -
Колись мої — тепер її думки
Мої колись — тепер її питання,
Мої надії — всі тепер її
Про цілі, про життя і про кохання
Лише роки як і були мої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
Ее кукушкою назвать — обидеть!
И кобру, коброй — тот же результат.
Она считает то, что она лыбидь -
Не важно, что на самом деле, брат!
А прости-тутку - прости-туткой, голубого -…
И б*лядью назовите б*лядь…
Гаранта нашего - зовите тем же словом -
Зело Гаранта так вот величать!
«Реальность — сон. Фантазии — не бредни».
Какая совесть — то за то и честь!
Лишь за предательство евреям платят деньги,
А жизнь за правду дарит боль и крест...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754286
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2017
На міській площі, біля старої дзвінниці,
Як завжди, біг у справах різний люд…
Повії, шльондри — ледве де в спідниці -
Товар свій пропонують, продають
Між ними зраджена, понура, квола,
В простому платті, втомлена, сумна,
Не помічаючи весь бруд довкола,
Як привид замку тихо йшла вона
Ішла кудись не бачачи дороги -
Два ангели кружляли біля неї
Вони й пересували її ноги -
Мов гладіатора вели до Колізею
Ще відганяли похоті охочих,
Бажаючих її лише на ніч,
Ішла, додолу опустивши очі,
Серед років, десятиліть, сторіч
Десь у підвалі цуценя скавчало
Голодне, змерзле, і таке ж самотнє,
Її обличчя вдячно облизало -
Малеча щастя здибало сьогодні
Маленьке цуценя — велике серце
Тулилося до людської любові,
Скрутилось, загорнулось у ряденце,
Заснуло в теплій і м'якій бавовні
А поруч, на самотнім ліжку,
Хоча й сліпа, але таки дійшла...
Вона потрібна! І вона не лишня!
Нехай пройшла, але таки була…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
Чергова осінь листя обриває,
Нагадує: засніжить знову ось,
Підводить підсумки — що є, чого немає,
Що в весну мріяли і що з того збулось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2017
Потерте чорно-біле фото -
Підстрижене в костюмчику хлоп'я
Його вітаю: Здраствуй, хто ти?
У відповідь лунає: та це ж Я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753592
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 04.10.2017
На фото й досі ще твоя усмішка:
Звабливі губи, підборіддя, ніс
Ти тут щаслива, мила, рідна, ніжна -
Але в моїх очах, із того повно сліз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017
На свете мало ярких красок
Кругом одни полутона
И много бледных, серых масок
И это все хотела сразу
Разрисовать собой она
Красивые цвета и чувства,
Мгновенья яркие, переживанья, люди
Нет места в ее мире грусти,
Все до пределов, а не пусто,
Вражды и злобы в нем не будет…
Ей не приемлемы ни беж, ни камуфляж
Нет черно-белого в ее цветущем мире
И даже ложь — веселье и кураж,
Вокруг сплошной цветной мираж -
Все расползался, становился шире
Разбились разноцветные очки,
Сломались ее краски и палитры
Воздушны замки так легки,
Прозрачны, призрачно тонки -
Теперь в картинах лишь огонь и бритвы
На лезвиях мерцают отраженья:
Друзья, подруги, лица и глаза,
Фантазии, эмоции, творенья,
Боль, страх, позор и униженья,
Холодный ветер, буря и гроза
Она — огонь, что на ножах танцует,
И режет руки-ноги просто в кровь
Сквозняк из дыр повсюду дует
Душа в петле, как тень на стуле,
Чьи ножки грызет крыса-нелюбовь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753452
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1HnOFwqpLRQ[/youtube]
Серед безлюдної пустелі голих стін
Луна низький, тягучий, глухий звук -
Немовби вий — то вий моїх колін,
Які гризуть моїх провин ланцюг
Моїх табу і правил мертву клітку,
Що не дає піднятись і злетіть
І кутаються, мерзнучи, у сітку,
Як цуценята — можуть тільки вить
Одне до одного на цегляній підлозі
У плямі світла крізь сталеві грати
Кайдани розірвать не в змозі
Залишилось єдине — завивати
Пуста тарілка, вбитий в стіну крюк,
Порожній простір, як завмерла стрілка
І їхній вий — зовсім навіть не звук,
Підтягує зап'ясток і гомілка…
Горіла свічка, день що талий віск
Минає як брудна і сіра пляма -
Уже не вий, а тільки слабкий писк
Не тягне і третини нот із гами
Вони раніше вити так не вміли,
Слів не писав замріяний поет -
Навіщо їх співати вчила,
Куди подіти цих колін дует?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017
В любви предел есть, видно, тоже
И в том, когда люди близки
Я просто брал и резал кожу
От дум, воспоминаний и тоски
Конец наступит рано-позже
Последний штрих, последние мазки
Пронзает тело острый нож и...
Срезает памяти куски
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753338
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2017
Щораз ти будиш в мені звіра,
Борюся з ним — бо я не звір!
Чи є межа терпіння? Міра?
У бою встояти... Повір,
Що значно легше не чинити спротив,
Пірнути з головою у той вир,
В якому ти не знаєш: хто ти,
В якому нема меж і нема мір
І на краю, хоч сил уже не маю
Чому тримаюся, за що усе терплю?
Свідомість, розум, волю — все втрачаю
З останнім подихом шепчу тобі: люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2017
Зірками стали карі очі,
Волосся породило міражі,
Що повертають тінь твою щоночі,
Яка наранок тане у межі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Вода змиває на піску сліди,
Їх замітають хижі, люті вІтри -
Вони ніколи не повернуться сюди
Лиш час із пам'яті тебе ніяк не витре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Як у безодню, дивлячись на смерть,
Все більше відчуваєш погляд смерти
І лише твердь, так, духу твого твердь
Не дозволяє в прах тебе розтерти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2017
Пройшли роки, а я все пам'ятаю
І запах твій і дотик ніжних рук
З минулого майбутнє не буває -
Лише відлуння в тиші серця стук
Неможна часу плівку відмотати,
Щоб стерти непотрібних пару слів,
Які нестерпно й досі пам'ятати
І відчувати біль минулих днів
Стають отак чужими рідні люди -
Холодне слово, погляд, навіть жест
І вороття назад уже не буде -
Усе життя нести спокути хрест
З дрібницями втрачаєм найдорожче,
А неувагою вбиваєм почуття
З роками розумієш значно краще,
Але позаду вже пройшло життя
Які важливі дотик й добре слово -
Нехай вони душі заживлять рани
Кажіть їх рідним, друзям знову й знову,
Даруйте своїм дітям і коханим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Якаясь дивна звірина -
Як не лови — її не видно,
Чия ж вона, та дивина,
По сій Вкраїні йде війна,
Але така війна гібридна…
З-за неї Захід верещить,
НАБУ, обрали прокурора,
Не байдуже — усім болить,
В судах робота «аж кипить» -
На все всміхається потвора…
Знай собі точить наш бюджет
І павутину в нім плете,
Кабмін увесь — її клозет,
А починала лиш з конфет,
Та про Рошен, мовчу — святе!
Така от дивна звірина -
Бюджет ховається в офшори
Статистика зовсім сумна,
Воно ж не тоне — вирина
На ЗМІ — намордники і шори ...
А стільки, клята, згризла грантів!
Кредитів взяла і поїла,
Але у нас все по команді -
Ми боремось з Індіри Ганді …
Бо сам процес — велике діло!
Наказ: боротися! Вперед!
Ми ж не які-небудь вандали -
Чи той грузин, чи той же швед,
Нам байдуже і до газет
Наказ: не красти — не давали!
Мисливців повно, але марно -
Тварюка аж ніяк не спить,
Реформи ми малюєм гарно,
Звітуємо доволі вправно,
А ще орально вакцинуємо лисиць!
Війну ми їй оголосили -
І стіну вже побудували,
Збираємо до купи сили -
Хто з кулеметом, хто взяв вили,
І ми б її перемогли,
Одна умова - щоб не крали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2017
[b]"Чим більше треш - тим вища якість!"[i][/i][/b]
1. Треш (від англ. Thrash — бити, молотити) — напрямок у рок-музиці.*
Треш (от англ. Trash — сміття) — напрямок в кіно.*
* Вікіпедія
2. неол., жарг. перен. что-либо невообразимо ужасное, чудовищное, вызывающее удивление и отвращение (худож)**
** Вікісловник
3. Треш (від укр. Trash — терти, обробляти) — напрямок в літературі ***
*** Від мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750784#com3290536
Щиро дякую Шону Маклеху за його талант і дружбу, вклад у розвиток сучасної української літератури і особисто від мене за задоволення спілкуватися і читати
його твори.
Я, як малий хлопчисько, побачивши щось дуже гарне, беру свої масляні фарби і починаю розмальовувати. Це схоже на розфарбування старих чорно-білих фото...
Потім, я несу їх дорослому Шону, показую і радію...
Він дивиться на мене, всміхається в свої сиві вуса - малюй... тільки не рви!
Ватаг колишній флібуст’єрів
А нині таємниць шукач,
Що кинув якір біля скелі
Ішов по кам'яній пустелі
Він слухав вітру хижий плач
Там, біля селища старого
Сіроубраних пастухів,
Прочан землі буття лихого,
Рибалок, мертвого Сварога
Осів у башті-кам'яній.
Засвітив свічку у негоду -
Знайшов самотню, біля лика
І дзигар, наче в нагороду
Рахує час - горішню воду,
Що плине під крилом лилика
Солодкий ялівцевий трунок
В бокалі любас мандрагори,
Серед книжок й готичних літер
Пошарпані вітрила вітром,
Хвиль-спогадів здіймає гори
Неначе золото в люстерці
У склянці р0торті-гамарні.
І снять йому величні герці
Лунає ніжне лютні скерцо
Різб'яні таляри штудерні
------------------------------------------
Всі оминають ту обитель,
Його понурий, вежу-замок
Забутий цим суєтним світом –
Де квітнуть тільки нічні квіти,
Допоки не настане ранок.
Селяни у подертих свитах,
Монахи у чорнечих рясах,
Повії у зелених платтях.
Філід - останній із поетів
І тільки він один між часом
Із клану воїнів-брегонів
Відвідав кам’яницю - твердь,
Послухав казку про полони,
Кохання, війни і кордони,
Легенди про життя та смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XREAChoZw8o[/youtube]
Ти мене на світанку розбудиш,
Проводжаючи, гримнеш щось наче,
Що ніколи тих слів не забудеш!
І ніколи мене не пробачиш!
Руки міцно притисну до грудей,
Повернусь до порогу й зазначу:
...Я ніколи того не забуду!
І ніколи за те не пробачу!
В цьому морі брехні і розпАчу,
Братовбивства, пияцтва і блуду
Я ніколи тебе не пробачу...
Хоч ніколи тебе не забуду.
Сльози вітер змиває на губи,
Очі - вишні зимові, гарячі...
Я ніколи тебе не забуду...
Я ніколи тебе не побачу...
На морозному ганку, мов п'яні -
То лиш з вітру сльоза — я не плачу...
Повертати - прикмета погана -
Я ніколи тебе не побачу?
Коли вдруге на Землю прибудем
По закону великого Будди
Ми шукать один-одного будем
Увесь час розминаючись всюди...
Зрозумівши, які мінімальні,
Всі непорозуміння між нами
В порівнянні з майбутнім стражданням
Двох живих неживими світами...
Як долине до неба молитва -
Розверзуться небесні хорали
Я тебе вже ніколи...ніколи...
Ти мене вже ніколи...ніколи...
Ти мене за дрібницю не гуди,
Кожне слово - мов списом у груди...
Лиш навчившись прощати - ми люди
Я пробачу тебе ... й все забуду...
(Оригінал А. Вознесенский Сага)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Виявилося, що про себе писати найважче.
Весь час хочеться втекти або в комедію, або в трагедію...
А так... Так щось на кшталт особистого стриптизу виходить.
Навіть на знаю як воно вийшло. Читайте і кажіть як є...
Вагони, чоботи, перони,
Колеса, рейки і вокзал
Шинель, картуз, ремінь, погони,
Дорожній гам, чекання зал...
Казарми, гул аеродрому,
Наряди, закиди, тривоги
Без сну, без просвіту, без втоми -
Військові будні і дороги ...
Листи, дзвінки, зв'язки, завдання -
Відрядження далеко з дому
Розлуки, втрачене кохання -
Звичайні наслідки потому...
Важка робота і навчання
Нові накази, літаки,
Знайомства, зустрічі, прощання
Як потяг швидкісний р0ки
Наказ останній — у запас:
Скидаю чоботи, погони -
Немовби зупинився час
На повній швидкості нараз -
Тиск в скронях дзвінко б'є у дзвони
Старий вокзал, дорожній гам -
Життя без служби зовсім інше...
Кінець тривогам і шляхам
Читать науку дітлахам -
Освіта має бути вища
Військова служба закінчилась
Що заробив і що я мав?
Сльоза щокою покотилась…
Гра закінчилась…
Світ не впав.
Шинель, картуз вже не потрібні
Тепер їх покуштує міль
Ні статку, ні сім'ї лиш гідність...
Грошей на чорний хліб та сіль
П'ятнадцять років пролетіло -
Товстий у молі став живіт
Шинель наполовину з'їла,
Гризе халяви у чобіт...
Дивлюся зараз на цю владу -
От «служать» біднії…,
Не сплять...
Нічому дать не можуть ради -
Ні слова не почути правди -
Як хмиз сухий в вогні горять
Прокуратура ледь не трісне,
Поліція — їм теж під стать,
Суди — як рак на горі свище,
Народу дали лише пісне,
Про депутатів — що й казать…
Службовці, що Мамоні служать,
Гризуть бюджет неначе міль -
Та служба до смаку їм дуже,
В брехні, як у брудній калюжі...
Дарма, що в них плюють з усіль
Квартири, гроші, дачі — мало...
Що при погонах — то встигай
Ближчить на пиках жирних сало
Чи горе людське зачіпало?
Жадоба лізе через край
Тому і йшов на всі Майдани
Ще й досі в хаті не лежу
Аби не квітли дерибани,
Народ звільнити від кайданів
Своїй лиш совісти служу...
Ні, ще пишу…
Пишу від серця
Почав коли вже п'ятдесят
Продажним службам сиплю перцю
І детективні гримлять герці -
Моє життя і доля ця…
17.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnVUipEM3Fw[/youtube]
Ой не світи місяченьку тай на мій паркан
Ой не ходи, козаченьку, і не рви жупан
Не ховайся під вербою, не топчи город
І не гупай в мою шибку, наче той удод
Не топчи ми на городі моркву й буряки
Не чіпляйся ти до мене - йди у будяки!
Виріс сонях, кукуруза на городі знов
Дам тобі до рук гарбуза щоб ти охолов
Ой не ходи козаченьку - я тебе молю
Ой не світи місяченьку — іншого люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Разделась осень догола
Невинно, красочно зарделась
Свои уборы убрала
И так пошла...
Красуясь телом
По голым улицам брела
Надежды по пути роняя
Глаза прохожих
Как смола…
Сопроважали...
Прилипая
В толпе дождей не растворилась
Не окликал ее никто
И снегом первым лишь прикрылась
Пушистым, белым, как манто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750834
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2017
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Крок назустріч, крок направо,
Легкий реверанс -
Дивна музика кружляла
І п'янила нас
Про любов нам шепотіла
У росі трава
Я дарую тобі мила,
Всі її слова
Шаленію від кохання
Наче від вина
У оті слова зізнання
Серце порина
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Тихо котиться краплина,
По щоці сльоза,
Нас з тобою не розлучить
Й весняна гроза
Дощ осінній не злякає,
Ні яка печаль,
Золото до ніг жбурляє
Осені містраль
Я цілую твої очі
Бачу в них зірки
Нас чекають довгі ночі
І життя роки
В парку музика лунала
Лиш для нас одних,
Шурхотіло жовте листя
Біля наших ніг
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
Народе, мій!
Я стільки обіцяв!
Чого іще ви хочете почути?
Я зраджував, вбивав і крав -
Гребу і більше і підліш ніж Путін!
З екранів, прямо в очі, я брешу!
Чого, скажіть, чекаєте від мене?
Народе мій!
Я той біблійський Змій -
І Бог за теє мені голову не зверне!
Я дам вам пенсії?
Я дам вам заробляти?
Дам медицину?
Дам освіту?
Ще чого?
Поліцію!
Що буде вас вбивати!
Гадаєте, що мало вам того?
Ваша земля?
Свободи?
Не смішіть!
Спитайте ще: чи є у мене совість…
Дешевше і надійніше убить
Я розумію, але всім натомість,
Кажу терпіть…
Мовчіте і терпіть!
А хто не хоче -
Дригом у Європу!
Я не дарма відкрив для вас безвіз
Я прези-дент, а ви — мої холопи!
Не смійте голову підняти! Очі вниз!
Народе, мій!
Я не збираюся іти -
Куди подіти те що я накрав?
Офшори де стирчать хвости?
Тож буду вам брехати, як брехав!
І не розхитуйте ви крісло піді мною!
Чіпати владу — всім кажу: не смій!
За гей-паради я стою горою!
Я сам один із них...
Народе мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2017
В пустелі переметено шляхи...
Ідуть навпомацки верблюди, коні, люди.
Над ними, в нічнім небі, мов цвяхи
Розсипано зіркові карти всюди…
На мапах тих позначено скарби,
Тернистий путь, пастки по всій .
Нема часу у більшості з юрби,
Підняти очі - й те вони не в змозі.
Пустеля - смерті гра з життям ,
Оманлива пустелі нерухомість -
Комусь кінець блуканням і буття,
Кому початок випробовувань на совість.
Ще не розвінчані кумири паперові,
Які ховають істину... натомість
Не всі знайшли брехню у тому Слові,
Яке веде народи в несвідомість.
Щоб далі йти – потрібен був один,
Його страждання справжні і відверті.
Крізь міражі принадливих картин
Він мав усе перемогти... і гідно вмерти!
Живий герой - страшенна небезпека,
Ні прибрехати, не сховати кінці в воду.
Його вбивав не хрест, не спис, не спека -
Продажність рабського народу...
Не кожен з нас відкриє джерело -
Блукає привид розуму в пустелі...
А на зірки і на небесне скло
Ряднини паперові й досі стелять…
*********************************
В свої не повні тридцять три
Я бачив надто вже багато:
Пустелю, холод та вітри -
Хто скаже мало - носа втри!
То був не я — велів так Тато.
Мій Батько — вождь Гіпербореї,
Сам у свій час звідтіль прийшов…
А я, дитина Галілеї,
Іду сюди сказать євреям:
Яхве - це зло! Козел Єгов!
Яхве учення — трутнів справа -
Брехня і зрада - то ганьба!
У нього тільки підле право,
По всьому світу брудна слава,
А совість і душа раба!
Отож послав мене мій Тато:
Життя — не з гамузом гарба,
Щоб не сліпило очі злато,
Життя людське не тим багате -
Не тим, чим схиблена юрба.
З Китаю довга йшла дорога,
До того - Індія, Іран...
Учення від самого Бога
З усіх зусиль і до знезмоги -
Для всього божий зріє план.
Спалило сонце руки, плечі -
Із жару в холод, наче меч...
Навіщо збіжжя, дрібні речі?
Так до дорослого з малечі
Кидало в бурі, вир та смерч
Я був твердим неначе криця
Знав: моя доля — то мій хрест
Та сам чи марив, чи то сниться -
У місто їхав на ослиці
Безсилий, кволий та не перст...
Що дивака мене вітали
Всі городяни, як один -
Під ноги зелень накидали,
Скорину хліба подавали
Вітали: - Їде Божий син!
Небритий, ледве тягнув ноги,
Коліна спечені пекли,
Хто б ліку мав тої дороги,
Нечистий й той зламав би роги
Тому «ІзУсом» нарекли
************************
Мені тринадцятий минало
Я пас ягнята за селом...
У хаті мати завжди ткала,
Братів, сестер доля не дала -
З науки лиш одне було:
Царя Давида перемоги,
Розгнівити Яхве — то гріх,
Ходи лише до Синагоги,
Об гоя завжди витри ноги,
Розумний той, хто дурить всіх!
------------------------------------
А зараз, двадцять літ потому -
Згадав як був іще малим,
Ішов за матір'ю без втоми,
Летів на крилах аж від дому -
У перший раз в Єрусалим!
А що побачив: срач і бруд,
У храмі Божому повії,
Торгівці крам свій продають,
Священники худобу б'ють,
Скрізь окупанти-лиходії ...
Який я був іще дурний,
Та ще дурнішим міг би стати …
В своїй наївності святій,
Як той, що лізе в свіжий гній,
Так я заліз тоді в дебати.
Питань тоді було багато:
Торгівля в Храмі — одна тема,
Різник потрібен на посвяту?
А жертви Богу — ще з Едема?
Чому жінки ідуть окремо?
Чи треба Богу жертви - от...
На що цей "обраний" народ?
………………………….
Оті питання наче хащі
Заліз, буцімто в ліс удод…
Як тільки вийшов із дверей
Суворо виказала мати:
Ти ж і на йоту не єврей!
Бо Йосип — то не є твій тато!
Як Божий син — те маєш знати:
Галілеянка — не єврейка,
А Дух святий — який єврей?
Куца, засмоктана цегейка,
Нам допомога хоч маленька,
Між нами: Йосип - просто гей...
Надалі мовчки йшли дорогу -
Виходить я такий же гой?
Мені не рідна Синагога,
Мій рід зовсім не того Бога!
Я, хоч обрізаний, - не той…
*************************
Це двадцять літ було тому -
Води сплило, ой як багато
Нема давно дрібних «чому...»
Жаліюся - лише Йому,
І жертви не роблю на свята...
*************************
Уже пізніше, як «воскрес»,
У Божому Єрусалимі
Дивлюсь всесвітній політес -
Церковний фарс, суди, прогрес...
Писання учнів в «Новім Римі»:
Ви їх "Є-в-англії" читали,
Що ті "апостоли" плели?
Із них, як хто, себе вітали…
Хоча усі мене продали
І на той хрест - вони звели.
Гадали роблять добру справу:
З людини ідола ліпить,
А Магдалину — у шалаву,
На власну зраду — собі славу…
Лиш на Іуду все звалить.
І той, що в вірності до тями,
І іншим... що я ноги мив,
Продали разом із півнями,
Суціги підлі, навіть з ями,
Наказ забули, як Адами,
Роти ганчірками прикрив…
*********************
Та то пізніше…
У день другий,
Коли зайшов до Храму знов,
Брудні священники, як “друзі”,
Чи підлі гади у калюжі -
Чимало з ними мав розмов.
Питав їх: ви є слуги Божі,
Чи посередники між ним?
Чом, як діптянки, що на розі,
Торгуєте у Синагозі
"Величним образом" святим?
І допатякався, їй Богу,
Чорти тягнули за язик -
До правди знаєш ти дорогу?
Як Божий син ти миєш ноги?
Та ми — система!
Це - наш зиск!
***************
Напрочуд хмарним був день третій -
Народу перло - просто сила
Смерділо, наче з туалетів,
З душі вернуло від портретів -
На Храм у свято всі потіли.
Такий здійняли ґвалт та крик
Торгівці, шахраї, міняли…
Я взяв за шкварки двох базік
І між рядами поволік,
А ті пручались і волали.
Урешті мій терпець ввірвався -
Так сталося, хоч і не хтів...
Оті пейсаті гольтіпаки
Один з них мазкою вмивався -
Бешихою в міняйлів стіл,
А другий з дригу опирався
Та вчубився у голубів...
Такий ярміз одраз зчинився,
Така почалась веремія,
Як у корчмі, народ тусився,
Священик-ланець зразу змився
І киями пішла стихія…
Кого копнули межи очі,
Кому дісталося іззаду…
Так цілувалися до ночі,
Збиралося ще більш охочих,
А ми задком, задком до саду...
З Петром, Іаковим, Іваном
Пішов молитися на гору.
Душею чистий, наче з бані,
Ті полягли, себто п'яні –
Бо Бог наслав убогим мору.
Мене ж Він лаяв і журив:
- Оцей народ - він дуже хворий!
І далі Батько говорив:
- Ну хто не знає теє море -
Людських страждань,
І сліз їх злив -
Лунають в Храмах різнохори
З брехні священників-попів...
Вони — служителі у Юди,
Мамони жадібного слуги!
Тебе не зрозуміють люди -
Чекай лише за те наруги…
З рабів народу ніц не буде -
Як в мізки їх вбивали Тору -
Багнюку тую лили в міх,
Тебе всі зрадять дуже скоро…
Простіше закопати гору,
Чи щоб в пустелі випав сніг…
- Але, я мушу їм сказати
Твоєї правди кожне слово…
- Тоді тебе чекають кати…
Не варто прощення благати,
Бо їм нестерпна моя мова!
- Невже вони…
- Без тіні смутку…
- Мо, хоч один…
- Ні, зрадять всі…
- Вони ж божилися і в кутні…
- Що варті їх слова усі?
- Я ж омивав їм їхні ноги...
- Роби що хочеш — все дарма!
- А совість є в них?
- Ні, є роги!
- У серці зараз лиш журба,
а думи — ще темніш ніж ночі…
- Ти далі що робити хочеш?
- Я хочу… бачити їх очі!…
- Що ж, раз тобі я радник:
Скажи їм: знаєш хто з них зрадник...
- Що далі?
- Далі — сам побачиш,
Оте лайно - шабат собачий!
- І що тоді із цими робити?
- Вирішуй сам — чи Божі діти?
- Я їх прощу…
- Та не вони…
- За що? Нема в мені вини…
- Чи винувате в чомусь жовте листя?
Ягня в закланні? Вовки хочуть їсти...
- І що?
- Вони тебе розпнуть!
А потім, потім, після страти
Ще на шматочки роздеруть,
Себе в апостоли зведуть,
Почнуть "Євангелія" писати…
- Які Євангелії?
- Від мух:
«Як ми орали…- мухи й віл»
Такі напишуть мадригали,
Як із тобою всі страждали…
Щоб крокодили — й ті ридали
Страсна вечеря - пісний стіл!
- Нічого я не розумію!
- Що розуміти, — ти месія!
Ну, а месія, значить цар…
Царів не може бути двоє -
Одного треба розіп'ять…
Як два і два... а треба - п'ять!
- Але за що?
- За-що... — Потреба...
Чіплявся до торгівців нащо?
Їм гроші заробляти треба!
У їх очах - це ти ледащо!
В очах попів — ти сієш смуту,
В очах Пілата — ідіот,
В очах народу — страта-свято…
Хотів ти бачить очі — от!
- Тож я програв?
- То була гра?
- Чим розбудити розум в них?
- Твоя наука — для них гріх!
- Гадаєш, все було даремно?
- Не сіють там де лід і темно…
- Що, плюнути на все й розтерти?
- Попи і влада прагнуть жертви…
Раз ти святий — ти маєш вмерти!
**************************
На день четвертий сонце встало
Іван з Іаковим хропли…
Мої вомпити всі пропали…
Часу залишилося мало -
Троянцям вже коня вели.
Іуда, вирву десь рахує,
Всі Каїни, як брата, ждуть,
В кишенях підло крутять дулі,
Всі змовились, а я й не чую...
Із оцтом фіги принесуть.
Рабини, судді-брехопопи
Водили в мізках каверзу:
Як здихатись моєї дупи?
Іде хай краще до Європи…
Наш пан пасе свою козу!
Життя — театр!
Пізніше скажуть.
Вистава кожна має суть -
Ті, хто мав зрадити — ті зрадять,
Кому сидіти — тих посадять,
Кого розпнути — розіпнуть…
Фігляри грають свої ролі,
Двуликі Януси на брамі...
Онагр не прагне знати волі,
Фіндюрки гедзяють у полі,
Раби не можуть буть панами...
У Храм із ранку, в самий Песах,
Ішов казати правди слово:
Ідіте, людоньки, до ляса,
Гиряві, славите ви Біса...
Життя — кукіль, а ви — полова!
Гевали, люди, амалики -
Всі рівні! Ви для них не вищі!
Брехун, хто каже - ви великі,
З євреїв не малюйте лики -
Єрусалим потрібно знищить!
Яригську віру Асмодея,
Яка лиш підлості вас учить:
Над всіми панувать — ідея?
Раби ви зверхності своєї!
Оця ідея — вона суча!
Добро і правда в цілім світі!
Дух вічний, Честь, Душа і Совість -
Оце у Божому Завіті,
Оце цінуйте і живіте!
А що у Торі вам натомість:
Непослух дурника Адама…
Брехня і зрада між дітей...
Не совість, а суцільна пляма,
Не мрії, а грошова яма,
Зневага в світі від людей!
Не вчення це, а це - багнище!
Навіщо ріжете вівцю?
Від вчення того тхне і свище!
Єрусалим потрібно знищить!
Потрібно знищить віру цю!
Щоб серцем говорити з Богом
Вам драгомани не потрібні -
Душа і совість є для того!
Женіть від себе Змія злого,
Із Богом-батьком ви подібні!
На тім підвівся і пішов…
Почули всі. Та зрозуміли?
Рабам погано без оков...
Час розуміння не прийшов…
Правий був Батько. Дай ми сили!
Надвечір мовив йти до столу
Усім поплічникам моїм -
Вино і глевтик… Я — як голуб
Сів на долівку в пояс голий,
Ягня не різали за тим.
Великий Песах — підле свято:
Яхве всіх первістків убив,
То що ми маєм святкувати?
Єврейський бог — підліший ката
Те й на вечері говорив:
- Ой вей! Брати мої євреї!
Я дарував свою любов
Схотіли крові ви моєї?
Не учні ви, а фарисеї -
Ось моє тіло, моя кров!
Скоштуйте, це надасть вам сили
Оцей ось хліб, і це вино -
Ви жертви від мене просили -
Тетері та вина налили?
І їли… Їли! Пили… Пили!
Як справді це було воно…
Чотири кварти випив кожен
Коли наїлись, напились,
Клялись: не зрадить мене жоден!
Мечем уборонити годен!
Іди спокійно і молись...
Як і казав мені мій Тато -
Сказав, що знаю, хто з них зрадник…
Та їм було усім начхати -
Ягня молило не вбивати?
Є жертва — значить буде свято!
П'ють кров мою — великий празник!
Одне питання хвилювало:
Хто більший буде серед них?
Від їх базікання воняло…
Дивився в очі — виривало.
У їх серцях - зопрілий жмих.
Пішов молитися на гору.
Сп'янілий Симон все мичав:
Він найвірніший — це без спору!
Йому сказав: ти зрадиш скоро
Допоки півень не кричав.
Молився я, а вони пили…
Настав і час з усім прощатись...
Дай Боже-батько, мені сили!
Вже в темряві ближчали вили -
Усі полізли цілуватись...
І першим був між них скарбничий,
Який з рабами ліз на гору.
І півень не співав ще тричі,
Бо дали добру усі хльору -
А по кущах давали дьору...
Симон тікав, перечіплявся,
Його зловили: це не той?
А він божився, відмовлявся,
Що і не бачив, і не знався,
Що то язичник, якийсь гой…
Священники свій суд чинили
Їх суд і досі — влада тьми
Лжесвідків, як і зараз сила,
Не довели, а засудили -
Які суди — такі і ми ...
По їх суду — мене на страту
Що ж, від суми і від тюрми…
До ранку бачив лише грати,
На ранок - зразу до Пілата.
Кричали всі: Розпни! Розпни!
****************************
Твір в школі, мабуть, всі складали:
Дешевий в мишоловці сир...
Так і Єванглія писали -
Що треба — добре заховали
Бо той і той у того дир…
І вийшла авторська робота -
Щось там від Марка, від Луки.
Яке вино пили вони там,
Коли свята була субота -
Все приховали за рядки!
*******************************
Попи з Пілатом проставлялись
Пілат: я руки свої вмив…
Попи і папи цілувались,
Відповідальності боялись -
Щоб де Іуди скарб не сплив.
Яке там срібло, які драхми?
Хто ту брехню тоді зліпив?
Іуда був між них бухгалтер...
Старий Завіт — усе про Яхве.
Іуда скриню прихопив?
Але знайшли його без скрині...
Куди поділася казна?
Кому висіти на осині?
Його ім'ям зовуться свині!
Євангеліє оте — відро лайна.
********************
Є слуги різних хазяїв
Бог знає, що в серцях і скронях
Чи хто із Богом в серці жив,
За що живіт свій положив
Чи все життя служив Мамоні.
Хто в пекло йде або у Рай -
Не вдасться бігати між ними…
Поки живий — сам обирай
Бо у життя завжди є край,
Кому у Рим, чи лиш до Криму.
Один єврей — то справжній друг,
А два — звиняйте, забагато.
Один — потягне важкий плуг,
З тобою піде навіть в круг.
Як їх дванадцять — вірна страта
ІзТорія чому навчить:
Нема для них ні батька, брата.
Із глибини усіх століть,
Ісус до нас весь час кричить:
Те вчення треба зруйнувати!
******************************
Як було йти на ту Голгофу — не буду вам розповідати,
Дажбога, сила Саваофа дух буде завжди захищати…
З нас кожен має свою гору — у Бога тільки божий план -
Йдіть по воді в людському морі, зруйнуйте в собі підлу Тору -
Тоді розвіється туман…
Отам, прибитий на Хресті, звертався до народів нових.
Я волю ніс і волі хтів і повторити можу знову:
Царі, апостоли і церква — вони слабкі — їм влада треба,
Щоб бути вільними людьми - нам досить тільки влади неба...
Ми - не раби, а діти Божі. Ми вільні, як нема ярма.
Ярма і зради ніц не треба! Ні за багатство, ні дарма!
Як хочеш з Богом говорити — спитай у власної душі -
Будь-що: робити-не робити, як далі бути чи як жити -
Усі питання — геть усі…
Одразу відповідь почуєш — душа спілкується із Богом…
Нажаль, це пізно розумієш, частіше вже отам... за рогом.
Ще треба мати честь і совість — дарунок кожному від Нього.
В святому місці живе совість. Безсовісні - не чують Бога.
Коли жадоба цвілить душу, думки і цілі — страшний сон,
Душі хвороби, хворі душі — до Змія підлого в полон.
Полон, неволя — не людина.
Невільний — значить просто раб.
Невільний — майже що скотина,
І те життя, є пекла Ад.
Зрівняйте вчення церкви й влади — оті учення для рабів…
Від них все горе, війни, зради...
Усе сказав я, що хотів.
Почуйте, люди, моїх слів!
Не згодні — киньте в мене камінь…
Я завжди буду з Вами!
Амінь!
12.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2017
Українці, поверніться на Вкраїну -
Кращі, розумніші з нас пішли…
Тих, що залишились, або вбили,
Або до Сибіру упекли…
Голод, війни, зони, психлікарні…
Розстріл, підкуп, висилка, тортури…
Цвинтар, зрада, злидні, буцегарні -
КвіточкИ москальської культури
Ягоди — що залишили в нас:
Підлі, жалюгідні всі при владі,
Вкрадена історія і час,
А при тому всьому йдуть паради...
Мізки наші ...ізмами промиті,
Рабська психологія і досі.
Чому ж і дивуємо всіх в світі
Тим що мовчимо, як малороси…
Поверніться українці в Україну -
Саме зараз їй потрібен лад
Треба відродити Батьківщину
Щоб вона розквітла наче сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
У ритмі вальсу за вікном кружляє осінь
І нас вона у свій танок чудовий просить
Убрана в золото, як сон, як дивна казка,
Немов жарина у вогні — горить, не гасне
Твою долоню наче скарб ледь-ледь тримаю,
Губами ніжно шепочу: люблю! кохаю!
Пливе навколо дивосвіт і синє небо
І ранок цей і цілий світ — усе для тебе!
Десь тихо музика луна - неначе діти
Ми забуваєм про літа — жага є жити
Розкриті лагідні уста, палають очі -
Кружляють з нами ліхтарі у квітах ночі
У ритмі вальсу за вікном вирує осінь
А золоте її руно вмивають роси
Вона, як світ, як поцілунок, сон прекрасний,
Немов жарина у вогні — горить, не гасне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Of7FiYkKaZg[/youtube]
Нема мене,
Де на піску не лишились твої сліди,
Де сіра чайка не гукне,
Де сіра чайка не гукне і не торкне крилом води,
Я тільки там,
Де промінь сонця будить білий світ,
Де квіти в'янучих троянд,
Де квіти в'янучих троянд вкриває яблуневий цвіт.
Нема мене,
Де ми з тобою долею розлучені
Де очі бачать міражі,
Де очі бачать міражі, пустелею засмучені.
Я тільки там,
Де ти на двері дивишся з надією,
І як дитина у дворі,
І як дитина у дворі шукаєш, щоб знайти її.
Нема мене,
Там де літак над полем пролетів,
І де безмежний небокрай,
І де безмежний небокрай, без тебе враз осиротів.
Я тільки там,
Де ти, я поруч, хоч небачений.
Бо знаєш, що без тебе я,
Бо знаєш, що без тебе я, вмираю наче страчений.
Я тільки там,
Де голос твій над річкою тремтить.
Бо знаєш, що без тебе я,
Бо знаєш, що без тебе я, прожить неможу навіть мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
У всій красі та величі вікторій,
Як пень старий, заквітчаний плющем,
Парадним кроком йде на дно історії,
Залишивши на згадку дивний щем...
То падав Рим
Могутній Древній Рим…
Із Ромула почався — ним і кінчив!
Вся велич влади — курява і дим…
Усі закони, легісакції та лінчі.
Іде на дно...
І океан поглине
Імперію прогнилих кораблів,
Взірець того, що прагнув кожен в Римі:
Багатства, сексу, влади і рабів.
Упав і другий
Зараз гине третій -
Доноси, тюрми, сети і наруга…
Брехнею власною до нужника припертий,
Бо крав у брата, у сусіда, друга…
Попи з іконами малюють Богом Чорта,
Під рясами ховаючи лампаси,
З портретів споглядає суча морда,
Вона ж з екранів корчить всім гримаси...
Це й є кінець -
Зловісна висить туга…
Ніщо не спинить величі падіння
Іще клепа ножі і піки з плуга,
Та все чіткіше мовить провидіння:
Останній рік годинник його лічить...
Все стане у свій час, а не завчасно.
З Володі почалося ним і кінчить -
«Вже Аннушка змастила рейки маслом!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Одна махровая и конченая ядь*
Шла балотироваться прямо в президенты.
Всем обещала мир…
И в опу** дать,
Ну, с проституцией, конечно, завязать!
Рост экономики и уровня проценты…
Кому не знаю в ЦВК чего дала...
Но так случилось что прошла…
Прошла и стала…
Пошли на взлет офшорные дела,
Вокруг коррупция, как сакура буяла…
Ни гривны лишней — бизнес!
Только бизнес...
Стена стоит...
Стоит одна панель…
Безвиз, война, бюджетный кризис,
Народу пишут новый катехизес:
Один закон: здесь все через постель!
У проститутки нет ни принципов ни чести...
Кому поверили?
Чего от яди* ждать?
Она есть идеал продажности и лести,
А совесть у нее в «рабочем месте»...
Но знали ведь...
На что теперь пенять?
* - заблудшая женщина
** - торты, конфеты и др. в-ты
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746363
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.08.2017
Наш шлях з початку до кінця
Не визначає час прощання.
Все чим жили ваші серця -
Секрет відкрию
Без вагання:
Що найдорожче то є час,
Не гроші, не відпустки і не гульки.
Бог не для того творив нас
Щоб тютюном диміли в люльки.
Щоб ніжились лише на морі
Щоб їли, пили і хропли,
Чи то плодилися скрізь скоро...
Або, як курі, лиш гребли...
Цей шлях людський, а не собачий -
Світ і добро в ньому творить...
Творить!
Творець…
Людина значить...
Усе життя і кожну мить.
Бог кожному дає талан
Кому один кому і більше...
Жаль, забиває їх бур'ян,
А вироста, бува, ще гірше.
За тим страшним чортополохом,
Дорогу, шлях десь загубив...
Та час спливає ген за рогом,
А совість розминулась з Богом...
До запитання: жив - не жив?
Чи кожна сповідь каяття?
За кожну сповідь йде прощення?
Що ти зробив за все життя?
Не аби як, а до пуття…
І заслужив яке наймення…
Якби ж то кожен розумів,
І пам'ятав що він людина,
Що час дається щоб творив!
Не жив би як ота скотина!
Не гнув коліна, не брехав,
Не крав і роду не цурався
Бо шлях свій гідний обирав
І в шані до землі вклонявся.
У цій землі твоє коріння!
У ній прадІди і діди...
Їх слава тут! Ти — їхнє сім'я!
Тож…
Пам'ятай…
То все...
Іди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2017