| Сторінки (9/820): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
«Нові пани» волають про прощення.
Безсрібники, які ніщо не крали,
Прихильники біблійського учення -
Чомусь його лишень тепер згадали.
Побігли, кляті бдяді до попів -
Бог не пробачить, де попи простять -
Сяга по вінця наш народний гнів -
Від нього ці пройдисвіти тремтять.
Тремтять й попи, тремтить жидівська віра,
Бо знають добре, сало, де крадуть.
Боїться влада ката й бузовіра -
На них чекає наша кара й лють!
Ніякі адвокати, прокурори,
Ні суд продажний їх не захистить -
Готуймося — те стане уже скоро,
І прийде в славі довгожданна мить.
А прощення? Хай Бог простить!
Якщо панам «куті» ми не додали,
Що намовляли їх по-людськи жить,
Терпіли довго. Досить! Дочекались!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670448
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 05.06.2016
Весь час нам кажуть: час — лікує,
А лікарі, - лиш помагають.
І Бог говорить, тим, хто чує,
Всім іншим — мовчки пробачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016
Всі знають — душі не вмирають,
На Землю їх вертають знов і знов.
Коли, щораз, до Бога потрапляють,
Одне питання: чи знайшли любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
Я так уйду, что ты и не заметишь.
Оставь себе обиды-ерунду,
А я уйду — тебя пусть время лечит.
Ведь я не ду…, поэтому иду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669448
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.05.2016
Підступний ворог справу знає!
Він тихо, непомітно підступає:
Ізліва зайде, потім зайде справа -
Така його падлюча, підла справа.
Що він ваш ворог — вам про те не скаже -
У друзі приндиться — байок розкаже!
А справжніх ваших друзів побиває -
Часу свого для підлості чекає.
Ножа у спину, чи отруту в келих,
До третіх півнів обіцянки стелить…
Вам побожиться: убивати гріх!
Чим нам любити ворогів своїх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016
Мені вже сповнилось три роки.
Я відчуваю — трішечки підріс!
То були перші і дитячі кроки -
Дивлюсь під ноги й задираю ніс.
Три збірки з помилками (не по суті) -
Три гулі — не настільки і важкі,
Щоб виплисти із моря каламуті,
Думками вишити віршовані рядки.
Най моє слово в душі потрапляло
І лікувало кожне хворе серце,
Щоб намовляло, гріло, надихало,
А те, продажне, — випікало перцем.
Пишу і на ворожій мові,
На мові підлого, підступного сусіда -
Бо й там є рідні, не пустоголові,
Що не пропили мозок з-за прадіда.
Спочатку і у Бога було слово.
Для мене оте перше — Батьківщина,
Ця мова, ця земля, ця колискова,
Ця золота, ця рідна, ця єдина,
Незламна, непоборна Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
Велика різниця між словом і ділом:
Діла самі кажуть про себе і так,
Слова є розумні, або галасливі -
У слові - приховано мудрості знак.
Різниця між ними багато говорить:
Помовч, поміркуй — у мовчанні є сила!
Лиш слово розумне — своє діло робить:
Із задуму світ перше слово вродило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
Та літня злива — дощ і вітер,
Калюжі — що потрібні ч0вни,
Ти пригорталась, щоб зігрітись,
І щастя, в ці хвилини, було повним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2016
Тату — прикраса чи ознака?
А тіло полотно чи храм?
Тату на лобі чи на сраці -
Багато що розкаже вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016
Птахи? То — дисиденти й бидло!
Кричав розлючений хробак:
Їм у землі копатися набридло -
Не йметься, тим птахам, ніяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2016
Згадай, яка була щаслива,
Коли ішли ми поряд в дощ -
Безмежне щастя і мізерна злива…
Мабуть все щастя у коханні...Мабуть? Тож!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Однажды гей пришел с вопросом к гейше:
В чем разница меж ними? Зашел спор...
Всего лишь на одно отверстье меньше -
Но разница в очко - не стоит ссор!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668680
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.05.2016
Хурдить хурделиця у танку,
Наспівує чогось своє,
Муркоче, наче кіт на ганку,
А місяць тіні роздає.
В кімнаті затишно і тепло,
Пахтять поліна від каміну,
На стінах відблиски запекло
Малюють фарбами картини.
Свічки духм'яні на столі
Напій в бокалах зігрівають,
Думки про щастя на землі,
Про тишу й спокій сповідають.
У світлі місяця й багаття
Кружляєш ти у пізній час -
Босоніж, без прикрас та плаття,
І зовсім тихо плине джаз.
23.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2016
Велике бачиш лише з відстані.
Щоб над буденністю піднятись — іди в гори.
Багацько друзів не буває — лише лічені.
Коли немає зовсім — ото горе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667528
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.05.2016
Христос по Україні йшов і слухав,
Давав усім надію і Завіт,
На Банковій — заїхав ПОПу в вухо,
А потім смачно харкнув ще услід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667519
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.05.2016
Сколько раз предавать, чтоб предателем стать?
- Только раз!
Сколько нужно украсть, чтобы вором прослыть?
- Только раз!
Сколько нужно прощать, чтобы прощеным быть?
- Бесконечно!
Сколько нужно искать, чтобы счастье найти?
- Почти вечность!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667489
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 21.05.2016
Мой друг смеялся, там где я смеялся,
Он плакал там, где лились мои слезы,
Со мной он дрался, ну а я с ним дрался,
Когда вопрос казался столь серьезным.
Прошло полвека — поседели оба.
И в драках были мы - спина к спине.
Еще смеемся над удачным стебом,
Вот только плакать разучились на войне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667487
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.05.2016
Надворі тепло, а колінам зимно,
Як із барлогу вовченята скавучать,
У темряві, під ковдрою, нестерпно сумно
І губи, стулені самотністю, мовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
Я маю честь
Знайомим бути з кимось,
Я маю честь,
Коли людина її має.
По тому, кого в друзі обираєш,
Одразу зрозуміло: що за честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667105
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.05.2016
Обіцяв у понеділок,
Що бюджет не буде з дірок
Обіцяв — то все дарма!
Дірки — є! Бюджет? - нема!
Приспів
Я ж вас підманув,
Я ж вас надурив!
Я із того — ніц нічого
Обіцяв та не зробив!
Обіцяв я у вівторок,
Що не маю я офшорок
Обіцяв — усе дарма!
В мене совісти — нема!
Приспів
Обіцяв я у середу -
В бій побігти попереду
Обіцяв — усе дарма!
Честі вже давно нема!
Приспів
Обіцяв я у четвер,
Що продам я свій Рошен.
Бізнес весь — я обіцяв!
Та нічого не продав!
Приспів
Обіцяв я у п'ятницю,
Що прикрию годівницю,
Та і носа не чешу -
Бачте, як я всім брешу!
Приспів
Обіцяв я у суботу -
Посадити всю бандоту
Прокурорів посадити -
Обіцяти — не робити!
Приспів
Обіцяв я у неділю,
Що корупцію осилю.
Обіцянка — не пече!
Вірите мені чи ще?
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Блукав Адам в офшорному гаю,
Бо нудили його мільярдні статки -
Навіщо гроші, бідному, в Раю?
Про Ад, Адам, тоді не мав і гадки.
З косою Єва нудилась без крісла,
Без туфлів, без косметики і сукні.
Адама пика на портретах ледь не трісне,
Над квітами кружляли лише трутні.
Сусіда з-за паркану намовляв:
Накрасти яблук, начавити соку,
І ще десяток гарбузів підклав,
Що треба підставляти другу щоку:
Як нудно у Раю! Куди той Рай?
Погляньте на мене - який хазяїн!
Отут в Аду — що хочеш вибирай,
І Бог за те подякує ще хай їм.
Умовив Гад — на те він Люцифер:
Адам віддав в офшор частину саду,
Там Єва крала яблука тепер
І гнала самогон для всього Аду.
Така от вакханалія пішла
Адам розперезався, як цар Ірод,
Ще Єва з яблучок варені напекла...
Дітей кормила і своїх і сиріт
Прокинувсь Бог і злодіїв спитав:
Чому тепер в Раю цвіте малина?
Хто яблука чіпав — усіх прогнав,
І залунала пісня солов'їна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666083
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.05.2016
У Раді Барна Сеню обнімав,
Ледь не встромивши в дупу тому пальця,
То так авторитет свій піднімав -
До рівня фахівця по чужим яйцям.
Тепер Олег не той, що був учора -
Вага, відповідальність не маленька:
По яйцях призначали прокурора:
За розміром — найбільші у Луценка!
14.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665890
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.05.2016
О, Господи!
Сосед Абрам Семеныч,
С квартиры номер семь, что надо мной,
Такая, Господи прости, блин, сволочь -
Не носит кипу даже он зимой!
Не ходит в синагогу, не постится,
Ест в Йом-Кипур, работает в Шабат,
Не хочет за тебя и помолиться
И на жену мою бросает странный взгляд.
В великий Песах не читает Торы,
К нему приходят в гости только Музы,
Возле дверей всегда окурков горы,
А сами, сами двери, - без Мезузы!
Доколе будешь безучастно ты смотреть
На безобразия Абрама Цимермаха?
Пусть мне простит долгов хотя бы треть,
А то пойду, пожалуюсь Аллаху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665883
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 14.05.2016
Країна стогне у двобої,
Бюджети кролики гризуть,
Життя кладуть наші герої,
Стає народний гнів горою…
Пан Підоренко у Москові
Свої цукерки продають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665725
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.05.2016
Раз Президент большой бензоколонки
Решил в тихую Крыма покурить,
Но слишком глуп, чтоб отойти в сторонку,
И свой «бычек» в Донбассе не тушить.
Как плюнуть раз, как пальцы об асфальт!
Орал он миллионам безголовых…
И хоть на всех плакатах слово: Хальт!
Но результат никак не будет новым:
Крым задымил, воспламенил Донбасс,
А далее кирдык бензоколонке.
От Президента лишь осталось П три точки АС,
Обугленные жадные рученки.
12.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665565
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.05.2016
В своїй душі він був героєм,
Нажаль, не кращих анекдотів…
Багато зараз патріотів,
Та тхне від них лише колишнім гноєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665510
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 12.05.2016
Лише народу й Батьківщині
На вірність свято присягав,
А не отій товстій скотині,
Який святого і не знав.
Який офшори відкриває,
Який не має честі грам,
Лиш бреше, бреше й обіцяє -
І продає по 30 драхм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2016
Нарешті всі кияни зрозуміли:
Дороги Космосу ведуть до Тель-Авіву.
Бюджет знаходиться в такій калоші,
Бо разом з ним тікали туди й гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665147
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.05.2016
Стерхи не летают за воронами.
Ведь они не дятлы — журавли!
Вы привыкли батюшку-царя встречать поклонами
И чертям молится до земли.
Войны с русскими - зовете русским миром,
Идиот, предатель — ваш герой,
Церковь, зуботычины, сортиры,
От рождения до тризны — плачь и вой.
Может хватит бредней и запоя?
Вон китайцам расскажите про свой мир.
Право слово — дело ведь святое!
Только водка — слабый эликсир.
Вы не только слепы — вы тупые:
Президент летать учит гусей!
Байкеры тусят с ним голубые -
Вы мозги имеете людей?
Ни один кадет военной школы
Не позволил бы с себя такой позор!
Но Рассея «хавает» приколы,
Свита потешается в упор!
Дать приказ, чтоб облились бензином,
С колорадской ленточкой во лбу,
И с моста бросались под машины
С криками: Я видел все в гробу!
Да, Россия — это континент!
Контингент дурдомов и гулагов!
Видимо, пришел уже момент
Покаяния просить за кровь тех флагов.
Идол ваш Иван Издерьмаот,
Он похлеще будет, чем Иуда,
Двести миллионов — не народ.
Из рабов — народец только будет.
Больно и смешно смотреть на вас:
Вы рабы! Рабы — это не люди!
С Путина икона! - Божий глас
Даже он вас от безумства не разбудит!
От царя к диктатору ползком.
От диктатора назад к царю с поклоном…
Кто, с каким дырявым котелком!
И в историю с заштопанным ган… (Доном).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665145
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 11.05.2016
- Народ пішов!
- Куди?
- Ну звісно ж – в баню!
- А віник взяв?
- Та, ні – лише тараню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665002
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.05.2016
Усі призначення у владі доводять:
Дарвін був правий!
Бо схоже мавпи всі в Верховній Раді -
А із Кабміну - чути Вовчий вий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664996
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.05.2016
Закриті двері?...
Як? Ще ж стін нема!...
Проте, якщо вони є на папері -
На них замки чіпляють не дарма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664759
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.05.2016
Я зрозумів лише тепер,
Що ви мене тоді не зрозуміли -
Казав киянам новий мер,
Коли його добряче били!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664757
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.05.2016
Порада досить є проста
І зрозуміла кожному народу:
Питати чергу треба у хвоста,
А Президентів з заднього проходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664574
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.05.2016
Багатих роблять тільки бідні,
А бідними їх роблять ті ж багаті…
У бідних в хаті живуть злидні,
Тож, мабуть, злидні й винуваті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664573
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.05.2016
Давав обіцянки… із дулями в кишені…,
А інколи крутив ще й на ногах…
Ви вірите отим, які в рошені?
Вже час прийшов оглоблі по зубах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664373
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.05.2016
Не за цих стояли на Майдані!
Не за них брати наші лягли!
Не ці продажні та погані,
А наші діти щоб жили!
Прізвища свої попідробляли,
Наробили безліч паспортів,
Як завжди: накрали, набрехали,
Глянь навколо: зрада й пустослів...
Досить вже злодюгам царювати!
Треба захищати землю свОю
Вийшов час! На кого нам чекати?
Місяць ще на збори і: До бою!
7.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664372
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.05.2016
Чим гірша у держави економіка,
Тим більша в неї виростає тінь.
Якщо є олігархи й монополія:
І люди, їх життя - усе безцінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664164
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.05.2016
Суспільство має власні інтереси.
Держава захищає лиш свій хлів.
Тож перше правило прогресу:
Творіть суспільство — і женіть рабів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664163
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.05.2016
Іскаріот Іуда — підлий зрадник,
Проте підлішого злочинця не буває,
Коли своїх синів, захисників, героїв
Держава зраджує, принижує, вбиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663951
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.05.2016
Знайшли офшори Полуботка,
Відтерли їх брудним квачем
І прочитали на обгортках:
Офшори «MADE IN ROSHEN»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663950
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.05.2016
Земля повільно мавзолеями вкривалась -
Уже вождів складали в два ряди.
А місця меншало і всім не вистачало -
Ховали в шафи чи іще куди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663772
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.05.2016
Хвилює їх лише ціна на газ!
Все інше «чхать» - ці таргани живучі.
Армагедон для них в чотири роки раз …
Бо недоторкані вони – по Конституції!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663769
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.05.2016
Здесь моя земля! Она родная!
Колорадский мир — для всех война!
Дома мне и стены помогают,
Кто сюда с мечом — тому хана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663581
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 03.05.2016
Об Афгане вы уже забыли?
Горы не просили туда вас!
Там пятнадцать тысяч положили -
Память коротка - теперь в Донбасс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663578
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 03.05.2016
На Банковій так важко стало жити -
Тариф підняли дуже дорогий.
Дешевше оптику із сіткою купити -
Й замовить похорон його, а ні - то свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663495
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.05.2016
Третій день іду на свій балкон -
Так тепер я економлю сили.
Черговий підписано закон -
За повітря щоб іще сплатили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663486
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.05.2016
Весілля, шлюб — всі радості бажають,
Лунає: ГІРКО! Від рідні та близьких…
Хто був у шлюбі — добре розуміють,
Що далі камасутра йде для мізків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663169
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.05.2016
Переходжу, друзі, на рубаї -
Економити надумав я папір:
Дефіцит його у прибиральні
Вимагає перейти в прямий ефір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663168
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.05.2016
Нажаль, пройшли часи, коли їх убивали,
Коли ховали «стоячи» панів,
За те, що нашу землю плюндрували,
Й не слухали, коли волав: не хтів!
Народна шана нашого народу
Лишень тоді, коли душа в честі,
А ні — тоді з камінням в воду,
Або на палю! Господи прости!
З часів Січі, гетьманської доби,
Терпіння у народу має межі,
І гнів, як грім - на крадені торби!
Від нього не сховають мури, вежі.
Неначе хвилі у могутній шторм,
Неначе буревій, як Божа кара,
Вже не питають юридичних форм -
Чортів земних женуть до Валтасара!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2016
Дерьма кругом столько! И всякого!
Зафакало! Просто зафакало!
От Шокина до Авакова -
Зафакало!
С худыми и толстыми сраками,
С мигалками и автозаками,
С ментами, титушками, драками -
Зафакали!
Все общество выло и плакало,
Мы кровью от вас уже харкаем,
Скорей бы от сюда вы драпали -
Зафакали!
Расскажут, что нам они - ангелы,
Что деньги в офшоры не прятали…
Но шины горят, словно факелы -
Зафакали!
Майданы окрасятся маками,
Небесную сотню оплакали -
Пора расчитаться с собаками -
Зафакали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663009
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 30.04.2016
Опять звезда?
Опять игра?
Идти куда?
Уже пора?
Истерик рой
И чувства море!
Хоть волком вой -
Где счастье? Горе!
Зеленый луг,
Зеленый лес -
В зеленке еж
В траву залез.
Шумит трава -
Ласкает слух,
Шуршит листва -
И еж припух:
Он слышал лес
И птичье пенье -
Кошмар исчез
В одно мгновенье:
Вода ушла,
Потоп иссяк,
Когда звезда...
И об косяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662116
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.04.2016
Я був колись задрипаний москаль -
Служив совку і катам-комуністам,
Проте тепер таких колишніх жаль -
У них і досі винуваті ще фашисти.
Варшава, Лондон, Люксембург і Вашінгтон,
І навіть марсіани винуваті,
І той сусід, що вийшов на балкон -
Всі вороги — бо їх гівно в їх хаті!
Поки тверезі — начеб-то всі друзі,
Коли направлять око під оте…
Й допоки не проспляться у калюжі:
Всі — вороги! А Сталін — то святе!
Яка скаженна п'янка без баяну,
Без мордобою, вибитих зубів?
І доки пика не в крові, а тільки п'яна -
В останній бій ідуть за всіх жидів.
Хоч в Грузію, в Чечню чи на Донбас -
Бо їм сказали: там розп'яті діти!
Один лише у них на все відмаз:
Росію розумом не можна зрозуміти!
Лінійкою помірять неможливо
Російську дурість і російський мат -
Вони, як бруд, або хімічна злива,
Авторитет: горілка й автомат.
Російськомовних лізуть захищати -
Тож, краще, їхню мову забувать,
Бо знов непрохані злодюги лізуть в хати:
То їм наказ дала Рассея - матъ!
З часів Січі ми знаємо те горе,
Від Конотопу з тим б'ємося ми,
І наша злість кипить, як справжнє море,
Лиш вільні залишаються людьми.
Свобода з кров'ю в нас тече у жилах,
Безчесття роду — гірше аніж смерть,
Літає той, хто має міцні крила,
А хто плазує — лиш людини чверть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659486
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.04.2016
Ще недостатньо ненависті в нас -
Вона вже мала б убивати ту сволоту!
Своїм прощенням ми втрачаєм час,
Чи то даруємо його оцим гидотам.
Яку ще щоку треба підставляти,
Коли одразу б'ють тебе по двох?
Чи маємо ми дурнів удавати,
Коли вже з нас убили багатьох?
А хто на цьому вбивстві заробив?
Якщо не знаєте, я можу розказати.
І що він обіцяв, а що зробив.
Та досить вже брехню йому прощати!
Усі думки, весь гнів, усі прокльони -
Не взагалі, а якісно, без жалю...
На голови отих, за їх закони,
До щенту! Із корінням! І на палю!
І наша ненависть повинна їх вбивати!
Ми заслужили зовсім іншу долю!
І краще криці наших хлопців захищати,
Щоб воскресити з мертвих всіх героїв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659485
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2016
В Сибири в чуме чукча кушать хочет,
Полярной ночью скучно — волком вой
А Путина сказала — всех замочит!
Сказала мочит — я пришла и стой.
Сказала Путина, идти за русский мир.
Мир — карашо! Война в тайга не нада…
Сказала Путина — дадут нам камандира
«Маралов их уродов»* стада.
Стада маралов — знать оленя много;
Пасти оленя - это мы нараз,
Но наша камандира очень строго,
Кричит: олени! И дерется в глаз.
Наверно камандира очень глупый -
Он ведь оленя в жизни не видал -
Он обещал нам «конскую за*лупу»,
Но никому ее не показал.
Он говорил, что много тут укропа -
Я взял с собою новых три мешка…
Но на вопросы: Где? Лишь слышу: ж**опа!
Зачем из меня делать дурака?
Нам дали автоматы — тут фашисты!
Я все в округе здесь переискал…
Нашел, привел — а то были артисты…
Их Гиви с казаками забирал.
За них мне дали две больших гранаты,
И приказали броситься под танк,
Но, я, обидевшись на них, за их же маты,
Вернул им без чеки — запросто так.
Они от них бежали метров триста,
Запрыгнув сходу в конопляный стог,
Оттуда, маскируясь под фашистов -
Я стал стрелять, но вот попасть не смог.
«Фашисты» залегли, крича: Сдаемся!
Но дым от стога повернулся к ним -
Вновь заорали: Сами подорвемся!
Мы — русиш-ивайн, страну не посрамим!
На днр вы нам насыпите соли!
Ведь нас здесь нет — мы в отпуске сейчас -
Пошли играть в футбол на минном поле
И даже гол себе забить успели... раз.
________________________________
* «моральных уродов» - военный сленг
Наш камандира снова много пил,
Опять кричал: Маральные уроды!
Но об оленях он уже забыл,
А мы окопы рыли в огородах.
Кармили харашо нас: нафиг всем,
Особенно любили шоколадки,
Еще конфеты фабрика Рашен -
Их выдавали нам всегда в достатке.
Актеры приезжали к нам сюда
И призывали бить жидабендерав,
Но сразу обс*рались без стыда,
Как только выстрел раздавался где-то первый.
Мы тоже обс*рались сразу все,
Нас прятали кого только куда,
Когда радист кричал: ОБСЕ -
Мы с камандира ныкались всегда.
Наш камандира гаварила нам не раз,
Что мы за Наворассию ваюем,
Но если кто-то спросит о том нас -
Вы расскажите версию иную:
Мол, на экскурсию возили погулять,
Что на Кубани были, на ученьях,
Что нам пришлось настойчиво искать
Ветхозаветхих редкостных оленей.
Когда же первая ракета прилетели,
А камандира разбежалась кто куда -
Мы даже и ислам принять успели
И все религии признали мы тогда.
И Бога, и халлаха, и фигову -
Я сразу паняла: кто был олень,
Чтоб только по добру и по-здорову…
И больше не вестись на разнохрень.
Когда в конце поехали домой,
Кто неживой, а кто наполовину -
Мне Раем показался Север мой,
Я клялся, что любить буду скотину!
Не Путина с его СС-СР,
Не руцкий мир на сотни поколений,
Не Наворассию — да взял бы ее х*р!
Любить буду всегда своих оленей!
Свою жену, своих друзей, своих людей,
Свои леса, свои поля, свои равнины,
Любить их буду до последних своих дней
И даже внукам закажу своих детей
Всем уважать свободу Украины!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659235
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 13.04.2016
В кабинетном лесу,
Где трепещется Сеня,
Где с дубовых столов,
Раздается трава,
По понятьям братва
Там откаты делила
И при этом напивалась
В полные дрова.
А нам всё равно,
А нам всё равно,
Не боимся мы наше ГПУ.
Дело есть у нас -
В самый жуткий час
Мы зеленые
Тырим как траву.
А дубы-колдуны
Что-то шепчут в тумане,
У Панамских болот
Чьи-то деньги встают.
Косят зайцы бабло,
И в офшоры гоняют
И от страха всё быстрее
С Петенькой поют:
А нам всё равно,
А нам всё равно,
Не боимся мы наше ГПУ.
Дело есть у нас -
В самый жуткий час
Мы зеленые
Тырим как траву.
А нам всё равно,
А нам всё равно,
Станут все бедней,
А богаче - два.
Курс опустим враз
В самый жуткий час,
Все напасти нам
Будут трын-трава.
А нам всё равно,
А нам всё равно,
Твёрдо верим мы
В подлость НБУ.
Храбрым станет тот,
Кто три раза в год
Курсы нацвалют
Косит как траву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658047
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 08.04.2016
Принцеси також серуть, як не дивно,
Диктатори, вожді та королі…
І роблять це напрочуд легітимно -
По-людськи роблять на усій землі.
Лиш олігархи роблять це не так -
У них усе виходить через рот -
Тому то і у нас такий бардак:
Гівном своїм годують весь народ.
А дупи їх приховано в офшорах,
Із них стирчать зелені папірці.
Куди не плюнь — чияценюк, чипорох...
Чим серуть кролики і шоколаднії зайці?
Так от, народе, то не шоколад!
Ви розумієте, що є оте воно…
А як кормити тим країну буде лад?
То все гівно! Коричневе гівно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657550
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2016
Народу потрібен мир!
Народу потрібна свобода!
Не треба йому цар-упир!
Не треба сусіда-урода!
Козацька свобода і дух -
Коріння Вкраїни-Русі
Вогонь полум'яний не вщух!
Ми - вільні, ми - сильні, ми всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2016
Якби Господь тримав приватний бізнес
І в райському саду зробив бордель,
Який потрібен був би катехізис,
Щоб пояснити катехізис цей?
Він би казав усім: це не моє!
Я сад віддав в оренду в сліпий траст!
І хай йому хто очі заплює:
Він — молодець, ніяк не підараст!
Якби майно продав через офшор -
Не рахувать податки у бюджет…
Яких то треба для коняки шор,
Щоб годувать обгортками з конфет?
Якби Господь платив би Люциферу,
За шоколадну фабрику в Аду,
А прокурори і місіонери
Заводили всіх ангелів в нужду?
Молилися б такому «чудотворцю»?
Поклони били б, чи самі прокльони?
Чи мінським величали миротворцем?
Чи в буцегарню… за такі закони?
Погляньте в душу, а не в папірці -
Що ще не зрозуміло,
люди, вам?
Не гладити, а бити по лиці!
І вірити ділам, а не словам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
Что вам сказать про сотворенье мира -
Я расскажу, как будто был я там,
Был в том саду, где лила звуки лира
И с ангелами маялся Адам.
Лилит признали неудачной пробой -
Бывают и у Бога косяки:
Лепил ее из глины той же чтобы…
Но, признавать ошибки — не с руки.
Кабы-то вовсе была плоть от плоти,
Дороже всего злата, серебра,
Ту, первую, припрятали в болоте,
Вторую — делал просто из ребра.
Своим твореньем Он залюбовался:
Всем хороша! Чуть ноги коротки…
Кротка, нежна — достоинств разных масса.
А ноги что - оденет каблуки!
________________________
Достоинство важнее или опыт?
Вопрос, как видно, не такой простой:
Коль яблоко висит — его не трогай!
Ведь есть запрет, он Божий, не чужой!
Иль в яблоке припрятана вся сила
Иллюзий бурных и душевных бурь…
Что Ева у Адама попросила:
Сорви его, кусай и не халтурь!
О слове Змия Ева умолчала -
Блаженство, то что он ей обещал:
Утехи страстные под каждым одеялом -
С Адамом вызвал бы внушительный скандал.
Змий искушал, шепча на ухо деве,
Один лишь раз — ну разве это грех?
Об опыте большом вещал он Еве,
Что будет краше и умнее всех.
О счастии носить ей украшенья,
- Считаться будет даже Бог с тобой!
Балы, наряды, флирт и развлеченья...
Поклонники пойдут просто гурьбой.
О муках, о любви, страданьях
Хотел ей было правду рассказать,
Но Ева, уже в томных ожиданьях,
Способна Змея хитрость разгадать?
_______________________________
Она в предвкушении бури
Неведомых ране страстей,
Рекламной, наслушавшись дури,
Лишь глазом моргнула — скорей!
На ценник она не смотрела…
Ей крышу сорвало — хочу!
Адаму о силе пропела:
- Все будет тебе по плечу!
Науки и тайны все в мире,
Богам будем силой равны,
Не голой в саду, а в квартире,
Она будет в роли жены.
И так ему мозг выносила:
Истерики, крики и блажь -
В конце-то концов победила:
Коль с хреном — то вынь и покажь!
Достала его за живое -
У Бога один ведь он сын,
Но вечный компостер из воя,
Не выдержал бы ни один!
Да, на тебе! Только умолкни!
Забыв наставленье Отца,
Хоть в петлю, хоть зубы на полку -
До плеши проела овца.
Бессмертье, гармония мира,
Идилию, сам райский сад,
В мгновение ока накрыла
Тьма страшная: чувственный ад.
Гордыня, неверие, свинство,
Влачащие мерзкий свой век,
Во плоти собралось в единство -
Так жалок вдруг стал человек.
Поганая была затея -
О том прошептал Богу Змей…
Ты думал они не посмеют?
Запрет женской дури сильней?
Теперь жди детей, потом внуков,
Порубят на чурки сей сад,
Устроят войну, горы трупов -
В итоге и здесь будет ад!
О женщина! В счастье и в горе,
В пучине коварных страстей…
С тобой, как в бушующем море...
Но терпят все - ради детей.
Иллюзии, фобии — реки,
Впадающие в океан,
Запрятаны нежно под веки,
Рисуют свой собственный план.
Не Божий, не логики сытой,
На ушко ей шепчет вновь Змей:
Открой, то, что было прикрыто,
Ты ж Божье творенье, — смелей!
И вновь, нарушая запреты,
Забыв и приличья, и стыд,
Сосут леденцы за миньеты,
Стеная изменам навзрыд.
Нагие, продажные твари,
Лесбийские пары и геи,
Парады устраивать стали,
Чтоб дети на это смотрели!
Смотрели и им подражали,
Запреты морали сожгли:
Носители «новой» морали,
Ревнители «права любви».
Поставьте себя в место Бога,
На происки Змия глядя,
Какая нужна насторога,
Какая мораль тем б*лядям?
О женщина! В слабости сила!
Все войны, все страсти в тебе,
Ты держишь в руках судьбы мира,
Но с Богом опять ты в борьбе.
О яблоке райском преданье -
Забыта благая в нем весть,
Оно ведь дошло в назиданье,
Границы в раю тоже есть.
А яблоко — только лишь повод:
Есть правила — или их нет,
Для умных и всех безголовых:
Зачем я напомнил сюжет?
__________________________
Борьба между Богом и Змием
Ведется доселе с тех пор
И страсти кипят в нем такие,
И суд, результат, приговор…
О женщина! Божье творенье!
В тебе неземная краса,
В тебе — жизни всей продолженье,
В тебе и покой и гроза!
В тебе сила рая и ада,
Ты — главная в этой войне,
Судьба всего райского сада,
На чьей ты сама стороне?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656929
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2016
Я люблю свою жену,
Люблю свою страну,
Ну просто, как собаку…
Я кладу на всех свой 4лен,
Владею Ярошен…
Что скажут —
Мне до сраки!
Знаю, как вор,
Свой приговор:
Слава урода!
У меня почти все есть,
Не раз за то мог сесть -
Но что об этом, право…
Персональный самолет
Оплатит мне народ
И даже баба Клава...
Знаю, как вор,
Свой приговор:
Слуга народа!
Обещал - не обещал
О том, что не продал…
Люблю я все на шару!
Патриотов я сажал
Сабакова держал
Ишокина до пары.
Чтобы, как вор,
Под приговор:
Не сесть на нары.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655168
рубрика: Поезія, Прибаутка
дата поступления 28.03.2016
Продає Семен квитки в платний туалет,
Як приперло — хоч всерись…
Та гроші вперед!
Окуляри, лиса баня і у салі губи -
Сеня віддано лушпарить…
І фарбує труби!
Взяв кредит на це мільярдний -
Що йому казати?
Бізнес справжній і стабільний -
Бо всі хочуть срати!
Тепер він міліардер -
Туалет покинув…
Віддавать кредит тепер
Буде Україна!
Льоні, Віті, Петі, Сені -
Скільки їх було?
Розпихали по кишенях -
Тільки загуло!
Хто те буде віддавати?
Задаю питання:
Надсилайте варіанти,
Шліть «до запитання».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655162
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 28.03.2016
Гребу бабло как в сказке:
Все взятки на потоке!
Народу - рай в завязке!
Вся Украина в шоке...
В дерьме все по колено -
Рай будет, но потом…
Но я, принеприменно,
В офшоре, в золотом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654910
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 27.03.2016
Одни все время рвутся мир спасать.
Другим — Хочу! Подайте это мне!
Казалось бы, легко их повенчать…
На деле истина припрятана в вине.
Не в том, что пьют, а в той, что ощущают:
Одним - должны, другие - всем должны.
Они, сойдясь, друг-друга обнуляют,
Как «плюс» и «минус» с разной стороны.
Нельзя соединить и рай и ад -
Получится Земля тогда в итоге,
Где человек, уничтожает райский сад,
Чтоб строить церковь и стенать о Боге.
Нельзя Ему служить и предавать,
Рядится в белое, молясь о черном братстве.
Ты выбираешь сам: иль рай спасать,
Иль исповедовать сплошное потреблядство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654730
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2016
Шановні, ми звертаємось до Вас!
Потрапили в скрутну ми ситуацію:
У цей важкий для України час
З брехнею загубили репутацію.
Що з тим робити — ніц не знаєм -
Вона ж як цнота: або є, або нема.
Тепер, коли кому що обіцяєм -
Лише сміються — вмовити дарма!
Допоможіть! Та взяв би його грець!
Тремтимо як заєць, або кролик,
Зна кожен: політичний брехунець
Відсоток має рейтинг — майже нолик!
Телефонуйте, коли знайдете, одразу -
Гівно ріденьке не влізає в жменю,
Смердить страшенно — йдуть із дупи гази,
Питати Президента, Беню, Сеню ...
25.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Коли приходжу на Майдан,
То картуза свого знімаю,
Підвожу очі до небес
Небесну сотню в них вітаю!
Стою хвилину і мовчу -
Шаную пам'ять побратимів,
Думками у той час лечу:
Знов серед кіптяви і диму.
Де «беркути» по нас стріляють,
На барикадах вартові,
Гранати гучно вибухають,
А ми - бруківкою в отвіт.
Ми встояли. І ми перемогли
Оту безсовістну худобу,
Гадали, що кати втекли,
Проте забули «кулявлоба».
Три роки підлої війни:
Москаль попереду, ці — ззаду.
Та України ми сини -
Сильніші танків, Смерчів, Градів!
Плине кача по тисині,
По щоці тече сльоза,
Горять люттю очі сині -
Насувається гроза.
Ми й цим руки відрубаєм
З хабарями та й покинем,
Файну пісню заспіваєм
Про щасливу Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2016
Знов влада дурня підкидає,
Або розумного з солодкими речами.
То скільки років із народом грає,
А ми ніяк не прийдемо до тями.
Усе по-чесному: програми, бюлетені.
Туди кидаємо, а ті отам рахують,
Дебати, кандидати навіжені -
«Прозорі вибори» нам результат малюють.
Отак тепер погляньте за лаштунки:
Клади мільйон — запишуть кандидатом,
Піар-компанія — мільярднії рахунки,
Тим, хто рахує — відрахуй стандартом.
Хотіли шоу? Маєте ото і…
Наліплять депутатів, президентів -
Затим, що з демократії такої,
Отримуємо нові екскрименти.
І доки граємо із владою у дурня,
А не даємо самі собі лад,
Керує скрізь продажна палітурня,
Що продає цукерки й шоколад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2016
Суд виніс вирок вийнятковий:
- Про дії влади всім треба мовчать!
- Компютер розлучити з монітором;
- Клавіатуру й мишу — розстрілять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647425
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 27.02.2016
Весна. В повітрі пахне пріллю,
Шумить звабливо ще торішній очерет,
П'янить духм'яне березневе зілля,
А поліцейського приперло в туалет.
Схопивши перший-ліпший папірець,
Чкурнув щодуху, бідний, у клозет,
Устиг! Пішло! Та хайби тому грець -
На папірці — гарантовий портрет!
Постало досить чітко запитання:
Куди дивились його чесні очі?
А він, до того ж, ще й при виконанні!
Підтертися Гарантом — страшний злочин!
На десять років тягне така справа!
Як совість зреагує на все те?
Яка то піде в міністерстві слава:
Коли на Президента насрете?
Інструкція на випадок мовчала,
Тож поліцейський робить мужній крок:
Він пістолета до чола приставив,
Заплющив очі і натис курок!
http://vshoke.net/?p=16269
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643394
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.02.2016
Йшов цар по площі абсолютно голий,
Народ дивився, але всі мовчали,
Маленький, миршавий пісюн бовтався кволо,
На Мавзолеї маршали стояли
Уздовж червоного паркану
Було поховано десятка з два героїв,
Могила там червоного тирана —
Й вони мовчали — бо уже не вої
Останній бомж із дірки вилізав,
Прокинувшись у дранті і обносках,
Вітаючи цара, мовчав,
В роти малечі повставляли соски
Ніщо не руйнувало миті слави,
Із репродукторів лунає лиш: ура!
Крокують вояки, як сіра лава,
Літає у повітрі мішура
Куранти б'ють, б'ють барабани, труби,
Над ними в небі виють літаки,
Ворони, й ті, позціплювали зуби,
Глибоко в землю поховались черв'яки
Цара вітає білокам'яна столиця,
У телевізорах йому співають: слава!
На гамір позбиралися синиці,
Щоб подивитись: що то за забава?
Серед дахів і охорони прошмигнули,
Подивувалися із двоголових гав,
Коли цара побачили — сирнули —
Отак той і обісраний враз став
Воно й не боляче, та лоскотно не в міру.
Підскочив цар і так заверещав,
І все б воно нічого, та допіру,
Цюцюрник у цара того не встав
Як той хробак, що вилізає з гною,
Коли наївся, й ще йому не спиться.
Птахи, поспілкувавшись між собою,
Злетілись на те диво подивиться
Малий горобчик — сіоніст завзятий,
Був найпрудкіший — захотів вхопити,
То й дзьобнув у цюцюрник цара-тата —
Ну як тому із того не завити?
За горобцем злетілися синиці,
По черзі обгризали хробака,
Воронам лиш дісталися сідниці,
Коли з трибуни цар летів торчка
Неначе вітром здуло всіх з подвір'я,
На площі залишився один цар,
Без пісюна, проте увесь у пір'ї,
А в голу *** впився ще й комар
Час слави й величі за мить вірвався,
Серед Червоного майдану і юрби,
Величний цар прилюдно обісрався —
Весь світ не бачив більшої ганьби.
Зірки — у шоці, сонце реготало,
Картина маслом — що і не кажи.
Коли його з бруківки піднімали,
Він аж до башти ще відкладував коржі.
То стара казка, та насправді стала,
(Бо все те буде, як не раз було)
Царів обличчя люду показала,
Тому царів і звуть у нас: Х*ло!
Де моляться і славлять ще царів,
Гримлять парадами гучними і донині?
Дивитись смішно і не жалко москалів -
Вони — раби! А слава — Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016
Молчать, убогие! Царя вам не понять!
Нельзя Майданами царей менять!
Какой же будет на Руси бардак,
Когда царей снимают просто так…
Какой пример, какие, блин, манеры?
Что скажут фрейлины, что скажут офицеры?
Долой царя!? Авторитет? Престиж?
Захватим Сирию, Донбасс, хоть сам Париж!
Вам демократию на блюде подавай?
На наши вольности ты рот не разевай!
Нельзя народу вольницу давать!
Начнут роптать — в тюрьму иль убивать!
Пусть самодур, пусть даже он злодей -
Царь-самодержец! Обвинять — не смей!
А в Украине челядь оборзела небывало -
Умоем кровью недовольные хлебала!
Как смели вы на батюшку-царя!
Ох распустили быдло почем зря!
Заткнись Хохляндия! И пасть свою закрой!
Царь видишь едет — шапки все долой!
30.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632396
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 30.12.2015
За свій вік я бачив усяке:
Крикливе, дурне, гонорове.
Чомусь її образ з собакою
Напам'ять вертає ізнову.
Струнка, пишногруда, огрядна
Пливе лебедицею в парку,
Вродлива, цнотлива, порядна
Біжить вранці поряд з вівчаркою.
Отак день за днем, крок за кроком
Складає вона у роки -
П'ять кіл і розтане за рогом,
А з нею про щастя думки.
Сумна чи весела за вдачею -
Не знав тоді як підійти…
Вівчарці отій все завдячую:
Не можу її обійти.
Команда: «сидіти!» - сідаю.
«Апорт!» - не встигаю за нею…
«Лежати!» - і я залягаю,
Вдягаю налигач на шию…
Вона значно швидша і краща
І пильно її стереже.
Мої намагання - пропащі
Чіпати не можна — чуже!
Знайомство моє не вдалося -
Вівчарка із нею завжди.
Аж дибки вставало волосся,
Я більше не вадив туди.
Так образ її і розтанув,
А Вам що послухали — дякую.
Мораллю історії стане:
Не треба змагатись з собакою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632180
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.12.2015
Кохання без надії — горе? Кара?
Надія на кохання, як негода:
Находить смуток, наче чорна хмара,
Й рясним дощем надію нову родить.
Кохання без надії — теж кохання.
Будь то у двадцять, чи у сотню літ,
Душі людської світлі сподівання,
Що відгукається, що проситься в політ.
Коли кохання досі в ній живе,
Душа жива, вона про щастя мріє,
Вона прокинеться, розквітне, оживе,
Тож дякуйте коханню й без надії.
27.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015
На розі Пушкінської та Прорізної
В підвальчику сховався Купідон.
Збираються сюди лиш друзі свої,
Немає клопоту ні смуток, а ні сон.
Нас нагодують, пригостять, пригріють,
Турботою огорнуть всіх завжди,
Читати вірші, малювати вміють
І анекдоти тут без бороди.
Царство богеми і меню чудове!
Це не якась малина чи притон –
Наліво - Букініст книжковий,
Направо - наш казковий Купідон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631660
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.12.2015
Чоловік йшов битим шляхом,
Потомились ноги,
Сів сердешний край дороги -
Підкріпитись часом.
На дорозі, при морозі
Гада вгледів мало,
Гаденя оте конало -
Зігрітись не в змозі.
Взяв до серця, теє лихо,
В пазусі пригрів -
Той одразу чоловіка
В дяку... і вкусив.
Що ти, падло, наробило?
Бідний запитав.
Гаденя йому сповіло:
Бачив кого брав!
15.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628783
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 15.12.2015
Блуждающий российский отпускник -
Он вежлив, скромен и вооружен...
Но вместо Божьего, на теле другой лик
Он «русским миром» откровенно прокажен.
Куда заходит — там и его дом,
Ему по барабану, что там люди -
Сначала он стреляет, а потом,
Жалеется, на то, что «их не любят».
А летчики летают где попало -
Еще бы: в небе нет границ,
Но то великорусское хлебало,
Столь сложно не заметить в стае птиц.
Он скромен, скромно убивая,
Он честен, как честна и *лядь,
Он искренен — как может помогает
Мы просто не хотим его понять!
Он — русский! Это его мир!
Ракеты и снаряды — нам в подарок.
Весь мир до основанья! Под сортир!
С дебильной удалью богатырей из сказок.
Он же Иван! Он же дурак!
Герой национальный и кумир!
Кто скажет, что он делает не так...
Ведь мир их, русский, — валтасаров пир!
Для дурака все умные — враги,
Недаром плачет все века Россия-мама -
Коль нет мозгов — то хоть куда беги,
Молись на Сталина, на Путина, Саддама.
Вериги и убогие в чести!
В болоте згинуть — это высший шик!
Молчит покорно, проглотив язык,
Блуждающий российский отпускник...
14.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628778
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 15.12.2015
В твоей реальности, мон шер,
Нет слова ПРАВИЛЬНО…
Я осознать не мог то долго… до теперь.
Ведь красота, казалось бы от Авеля,
Досталась Каину — в случайность ту не верь!
Мошенники не любят слова ДОЛГ
Все честные у них слывут ЛОХАМИ
Лохи не переводятся — итог:
Мошенники при власти правят нами.
Прелестно, право, им права писать:
Предать Христа и чтить Иуды слово,
Как брать кредиты и не возвращать…
Все было — и ничто не ново!
Ты честен должен быть всегда с друзьями
И честно драться, коль пришел твой враг,
Но если власть стоит, как враг, пред нами -
Неважно какой держит она флаг.
Коль честью дорожишь — венок тернистый,
А коли лжец — подлец всегда противен,
И все, кто продал голос свой за триста,
Цена «друзья» вам — тридцать тетрагривен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626840
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 07.12.2015
Як туга крає душу — клич мене.
Я плакатиму разом із тобою.
Побачиш, що журба швидко мине,
А хмари тяжкії розійдуться без бою.
Поклич мене, коли нестерпно зимно -
Прийду, зігрію, ковдрою укрию,
Помовчу разом, як на серці сумно -
Мовчати разом - я також умію.
Поклич, щоб радість розділити -
Все порівну і щиро поділю,
Уб’ю за тебе — якщо треба вбити,
Від ворога любого відіб’ю.
Прийду щораз, у будь-яку годину.
Чи то зима, чи то спекотне літо
Проблеми стане вже наполовину -
Якщо на двох їх можна розділити.
Поклич. Якщо не відгукнусь
Не лай мене, мій милий друже,
Бо, вірно, зараз, саме у цю мить
Твоє плече мені потрібне дуже.
5.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Еще 15 лет и мы в Европе!
Я понимаю «гениальность» Моисея:
Подохнуть все должны на той дороге,
Останутся, дойдут одни евреи!
Вы карту полуострова смотрели:
Где можно было ползать 40 лет?
Теперь еще вопрос — чтоб вы прозрели,
Открою выдающийся секрет!
Мы четверть века все идем в Европу...
Подумайте, хотите — то проверьте,
Коль нет мозгов — то напрягите жопу:
Куда идем — ведь мы здесь в ее центре!
Ведет туда нас новый Моисеня,
Но вновь вопрос, хоть скажут: идиот!
Идем в нее как видно на коленях...
Вот угадайте: кто туда дойдет?
23.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2015
Серце рветься в височінь -
Розправляю руки-крила,
Я лечу в небесну синь -
Я лечу до тебе, мила!
Над лісами, над ланами,
Над буденністю земною,
Будьмо вільними птахами
Я - з тобою, ти - зі мною!
Щастя всім дарує крила -
Мрії прагнуть висоти,
Тож у небо! Моя мила -
Кинь вагання - і лети!
Сяє сонце, сяють очі
В серці ти моїм єдина,
Я твоє ім’я шепочу,
І душа до тебе лине.
День чи ніч — яке питання,
Час спинився! Час стоїть!
Моя люба, це — кохання:
Мить, як вічність, вічність-мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
(до 2-ої річниці Майдану)
Ще не вмерли в Україні ні Кравчук, ні Кучма,
Ще стоїть Верховна Рада, як велика чучма.
Згине клятий Порошенко, згинуть разом оба,
Яценюк, нарешті, зловить свою кулю в лоба.
Дупи їхні ми положим на товсту колоду,
І покажем олігархам хто з якого роду.
Станем, браття-українці, в бій святий, кривавий,
В ріднім краю лише своя буде воля й слава;
Чорне море посміхнеться та Дніпро зрадіє,
Як у нашій Україні доленька наспіє.
Більш ніхто в нас не посміє кривдити свободу,
Бо покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира, правда ще докаже,
Всьому світу Україна приклад свій покаже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане й поміж ворогами.
Жодне падло більш не чепить нас й нашу свободу,
Пам’таймо, що ми, браття, козацького роду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2015
Не только в годовщину вспоминаем -
Майдан наш не на месяц, не на год.
Огонь, мороз, пусть даже пуля злая -
Ведь тут стоял за нами весь народ!
Чего то стоило — свою мы цену знаем:
Назад ни шагу — только лишь вперед!
И эта власть - не наша, а чужая,
Войну не с Путиным, а с нами вновь ведет!
Страна уже теперь совсем другая -
И, новым, просто с рук все не сойдет!
Я точно знаю, что моя, 28-я,
Отсюда даже мертвой не уйдет!
21.11.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622908
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 21.11.2015
Вітаю Вас, шановні читачі!
Зручніше вмощуйтесь у крісла чи стільці.
Вже починаю розповідь цікаву –
Малюю я... Ви ж - увімкніть уяву.
Біленькі хати, мощені дороги,
Тини новенькі, писані шибки,
Відкриті двері, пофарбовані пороги,
Немає будяків – кругом квітки.
Сади цвітуть, гудуть джмелі та бджоли,
Городи всі оброблені - в межі,
Люд усміхається, веде дітей до школи,
Худоба в вигоні розкладує коржі.
Птахи співають, гавкають собаки,
Товчуться свині - і великі і малі,
Качки та гуси на ставу, де повно раків,
На гніздах тріскотять щось журавлі.
Дівчата й хлопці гарні в вишиванках,
Привітні посмішки, або ж веселий сміх,
Кіт розімлілий муркотить на ганку,
Із печі пахощі розточує пиріг.
В повітрі чистому, як вранішня роса
Лунає ніжна українська мова,
Пливуть, як в мареві, хмарки на небесах,
І чути пісню, наче колискову.
Село маленьке, сховане зусюди,
У нім живуть цікаві, різні люди.
Знайомтесь: перший - Голова,
Його заступник, інженер, бухгалтер,
Два активісти, ще майданівська юрба,
Заїжджі гості, ребе, піп та пастор.
Поет місцевий, вчителька-учена,
Ще й дівка гарная - Олена.
Із часом познайомимося ближче –
Кого за прізвищем, за прізвиськом із ким
Бо, як ведеться, хтось дереться вище,
А хтось ховається у хату чи за тин.
Коли з людьми спілкуєшся реально –
То розумієш істину одну:
Що спереду картина ідеальна,
Ще має іншу, другу сторону.
За кілька років, зовсім нещодавно,
Коли село вмирало, як в руїну,
Запроданці народ гнобили вправно,
Ділили й розкрадали всю країну.
Допоки ж не піднялася Громада,
Допоки не узяли в руки коси -
Була тут зовсім інша влада,
А люд простий - голодний, кволий, босий.
Воно ж бо добре малювати хати,
Пісні співати, або тин плести,
Та добре треба нам історію вивчати -
А все, що рідне боронити й берегти!
.....................................................................
Частина 1
1. Голова села – Клим Петрович;
2. Його заступник – Галина Іванівна;
3. Інженер – Василь Іванович;
4. Бухгалтер – Віктор Гнатович,
5. Два активісти: Сергій та Петро,
6. Піп – Семен Степанович;
7. Рабин – Лейба Данилович (Пика);
8. Пастор – Мудава Негросович;
9. Поет – Юрко Пугач,
10. Лікар-ветеринар – Марко Махно;
11. Вчителька-учена – Марія Павлівна;
12. Дівка гарная – Олена.
Заїжджі гості: німець, американець, столичний депутат-бізнесмен, блондинка.
..................................................................................
Дія 1
Приміщення Ради. Сидить Голова, заступник і бухгалтер. Заходить інженер.
Інженер:
Вітаю щиро красне панство!
Які новини є у нас?
Голова:
Галиночко, закрий-но вуха:
Братство! Суцільне б...ратство -
Лейба-лоботряс!
У нас роботи повно зараз,
А цей, пробачте, “не-тарас”…
Гостей накликав – вовчий галас!
Приїдуть вчитися до нас!
Інженер:
Ото і вся біда велика?
Хай їдуть – гостям завжди раді!
Якась-то користь буде з Пики…
А що там діється у Раді?
Галина Іванівна:
Працюють з ночі і до ночі,
Відпустки зовсім відмінили,
Люстрацію провести хочуть,
В суботу навіть щось робили!
Бухгалтер:
Егеж, так будуть працювати,
То може й буде з Ради толк,
А то – концерти та дебати -
Як в цирку зібрання зірок!
Інженер:
А про корупцію мовчать?
Галина Іванівна:
Та де мовчать! Я чула вчора:
Черговий прокурор утік –
Працює значиться Контора,
На місці себто чоловік!
Голова:
А як новий наш Президент?
Не Ющенко й не Порошенко!
За місяць дав річний бюджет!
Галина Іванівна:
То, мабуть, гроші повернула Тимошенко...
Бухгалтер (читає новини з Інтернету):
…Ахметов з Добкіним побрались в буцегарні…
добавляє:
Кирило б проспівав: Многая лєта!
Нарешті і часи настали гарні –
Далі переглядає пошту:
Ось Пугач надіслав нові куплети:
……………………..
Галя здибала рабина, -
Поламалася драбина
Той до Галі набивався -
Обрізанням вихвалявся...
…………………………..
Читає далі:
Вчора наш Марко Махно
До чортів напився …
Жбурнув капцем у вікно
Бо там той й крутився.
Чорта, певно що не трапив,
А попав в рабина,
Який повзав біля хати, -
Цупити драбину.
Закінчилось теє дійство
Близько опівночі –
Повісили за злодійство
Ліхтарі під очі…
Галина Іванівна:
Дурня! Мені не зрозуміло:
Кому повісили під очі ліхтарі?
Інженер:
Навішали тому, кого зловили -
Потому той заліз аж в куширі.
Бухгалтер (далі):
Новина є цікава ще наразі -
Учора Путіна судили у Гаазі…
Галина Іванівна:
Кому навішали, хто в тую пору блиндав?
Інженер (сміється):
Кому навішали – сьогодні буде видно!
От добре, що міліцію прибрали –
Як злодій – від народу зразу кара!
Бо ті ще місяця ізо два б розглядали
А результат один – паперу хмара!
Голова:
Іванівна, збирай нашу еліту –
Усіх митців, усю акторську злуку -
Покажемо мистецтво світу –
Так щоб обличчям не місить багнюку!
Пообіді піп, рабин та пастор зустрічаються на вулиці.
Всі у рясах, а рабин в окулярах і капелюсі.
Піп (замість привітання):
А що у Вас, Данилович з очима?
Чи соромно дивитись на світ божий?
Пастор (підхоплює):
У синагозі мабуть стукнуло дверима…
Та ні, то не рабин, хоч дуже схожий!
Рабин намагається проскочити, але дорогу йому перегороджує піп,
Він намагається відійти назад – ззаду підпирає пастор.
Піп:
Мені здається, що то хтось чужий –
Тому і уникає він розмови…
Рабин:
Та ні! Та ні! Це – я, я - свій!
Замріявся, - готуюсь до промови…
Пастор:
Та ні! Здається то шпигун!
Наш Лейба – він не носить окулярів…
Піп:
Ще й пейси начепив, як хміль на тин
Щоб люд брехливої не бачив харі!
Рабин (забувши про маскування):
І зовсім не брехливіший від вас!
До речі - і Ісус ваш був євреєм…
Піп:
То, чом не приєднаєшся до нас?
Разом промочим горло ми єлеєм!
Піп з пастором беруть рабина під руки і прямують до шинку.
Рабин пручається, але йде з ними…
Пастор:
Коли його євреї зустрічали –
Стрічали, так, бо думали, що свій,
Але як тільки зрозуміли – розіп’яли!
Бо чесно жити - їх учить не смій!
Піп:
Якби був свій – невже б його розпнули?
От заплювали очі всьому світу!
Чому ж тоді «свого» отак забули?
Чому не визнаєте Заповіту?
Пастор:
Цікаво, що учора був за гамір?
Я чув, що хтось потребував драбини?
Піп:
Чи провидіння те, чи Божий намір,
Та мабуть, ребе, блиндав до Галини?
Рабин:
Святі отці, я маю пропозицію:
Домовимось на день: між нами лад -
Чекаємо на завтра делегацію -
Давайте обговоримо розклад.
Піп і пастор (разом):
Ану кажи, що ти надумав нехрист!
Хто їде і чого до нас?
Рабин:
Замов, Мудава, - сьодні твоя черга –
Бо я платив за все минулий раз.
………………………………………
Вечір того ж дня біля гойдалки зібралася молодь. Дівчата гойдаються і співають. Серед молоді Петро, Сергій, Олена.
Петро:
Жаль, закінчився час наш безтурботний –
Час тече подібно до води…
Я складу вступні в авіаційний -
Всі розбіжимося хто куди.
Олена:
Я в художній, може в театральний –
Бо ще не обрала до кінця…
Сергій:
Я, виходить, з вас один нормальний –
Не збираюсь десь по манівцях!
Тут роботи повно – щоб робити,
До навчання ж я не маю хисту –
Хочу у селі свій вік прожити,
Та й не всім потрібно у артисти.
Олена:
Голова казав, що будуть гості -
Треба їх зустріти чин по чину –
Завтра вранці збір усім о шостій -
Репетиція! Хвилина у хвилину.
Олена йде до хати, а хлопці прямують далі по вулиці...
Сергій:
Поїде вчитися то там і заміж скочить,
Додоми, на село, уже не верне…
Петро:
А може й вернеться коли то схоче,
Проте про нас вона забуде певно.
Дія 2
Ранок. На тину сидять заїжджі гості, а неподалік гавкає пес. Гості: німець, американець, бізнесмен з столиці та його секретарка блондинка. Собаку відігнали, а Голова разом із заступницею, інженером та бухгалтером підходять до гостей.
Голова:
Вітаю щиро я гостей!
І вибачаюсь за мороку -
Бо наш собака зна своїх людей,
Його хазяїн був старий – помер з півроку.
Бродячий пес - під захистом
З десятка світових організацій…
А кучерявий — то й прозвали Порохом:
Характер підлий, та сталанило собаці!
Інженер:
Якби вони так дбали про людей,
Як дбають про чужих собак,
І не про ласих до чужих грошей,
Які ховаються від суду по світах.
Галина Іванівна:
Злізайте, любі гості - ми вам раді,
Чекали на приїзд Ваш у сільраді,
А ви, чогось, полишили машини…
Гість:
А ми пройтись хотіли — гарна днина,
Поспілкуватися, побачити що гоже,
Бо що розгледиш, сидячи в кабіні
А нам така оказія… в пригоді.
Голова:
Та інженер усе тут вам покаже –
Електростанції: і гідро й вітро,
Системи сонячні, поля, громадські пляжі
Все для людей... і безкоштовне світло.
Усюди ро'боти працюють на полях.
Ми маємо цікаві різні плани,
Рівермом обробляємо лани,
Є особисті літаки, екраноплани.
Кипить робота і народ заможний,
Здорові діти - бо без хімії ростуть,
Дохід хороший має кожний,
Хапуги й лихварі тут не живуть.
Грошей громада заробля достатньо,
Річки, озера разом відновили,
І гарна заробітна платня,
Робота творча додає всім сили.
А після огляду – культурна ще програма,
Ми гостям раді – є що показать, -
Іванівна митцям, як рідна мама…
Гість:
Чи ж можна так про все розповідать?
Інженер:
Усе що є у світі – для людей,
Ми хочемо, щоб всі були щасливі,
Не треба нам родить рабів грошей,
Заможні ті, які не є ліниві!
Залежати від грошей – ото рабство,
Бо гроші - усього лиш засіб міни.
Коли ж працює гарно господарство –
Не треба нам просити копійчини.
Бухгалтер:
Якщо не красти й не ховати в банки,
То економіка одразу розцвіте,
У нас пісні лунають уже з ранку,
Дивіться і розказуйте про те!
Здалеку чути спів, а до гурту підходять піп, ребе та пастор.
Піп:
Шановні гості, раді вас вітати!
Представники ми тут усіх церков,
Тож і Німеччину, і всі до купи Штати…
Пастор:
У славу Бога!
Рабин (в темних окулярах і кипі):
І усім шалом!
Це саме я вас запросив у гості,
Щоб ви побачили, як тут живуть євреї…
Пастор (насміхаючись):
Ставати їм не хочеться о шостій
І снідати кошерної своєї…
Лейба Данилович давно тут нудить світом,
Усім жаліється, що забагато гоїв,
Його дохід все худне з кожним літом,
Тому і меле різної такої…
Не йметься Пиці в новім часі –
Робить не хоче - десятину просить.
То як скінчилась влада лоботрясів,
По закордонах бігає й голосить.
Піп:
Рабів до раю не пускають!
Хай то рабин чи слуги божі –
По тому, як ти жив і там стрічають –
Падлюки – до чортів!
Прости нас Боже!
Голова:
Нам час закінчувать розмови,
Вам - на оглядини, нам - працювать пора,
А пообіді вже зберемось знову, -
Коли то вражень буде в вас гора.
Обід. Великий стіл надворі. Гостей пригощають борщем з пампушками, картоплею з м’ясом. На столі салати, огірки, помідори, пиріжки, мед, сир і самогон – усього повно.
За столом гості діляться враженнями і будують плани.
Американець:
Мені сподобалось, як ви отут живете,
За кілька років – отакий прогрес!
Ви позичок у банків не берете –
То звідки гроші на оце все без…?
Німець:
Здивований і вражений – що бачу:
І гордий тим, що може ця країна,
Тож, незважаючи на гавкіт той собачий (дивиться до ребе)
Мій тост: За вільну Україну!
Депутат-бізнесмен (до блондинки):
Ти бачила усе? Тобі завдання –
Щоб Голову отого задурити…
Пусти дурман підступного кохання –
Його до ранку маєш окрутити!
Такі можливості! Таке багатство, гроші!
Як з ним домовимось — усе те буде наше!
Тож ти, красунечка моя, хороша,
Подбай про все, наповнюй з верхом чаші...
…………………………………………..
Надвечір. Гості спілкуються з місцевими, на сцені виступають хлопці та дівчата,
Лунають пісні, вірші, розігруються мініатюри.
Мініатюра. Грають Петро, Сергій та Олена
Олена:
Зовсім недавно в нашому селі
Були при владі три значні особи,
Село гуло, неначе ті джмелі,
Вони ж собі гребли усе з жадоби.
Одягає на голову вінок – косу:
Хто як не я – найперша й найгарніша!
Завзята, працьовита і крута,
На весь район, на всю країну розумніша
Хоч на ікону – майже що свята!
Петро:
Я був за Голову тоді…
На кучерях носив корону (одягає корону),
Я до людей, як до рабів…
Плював на совісти закони.
Прокуратуру мав свою,
Міліцію тримав від люду
І мріяв, як усе скуплю,
В селі єдиним паном буду!
Сергій:
Я за бухгалтера, банкіра й зама –
Бо ж сильно до грошей я ласий
(одягає окуляри і кіпу)
І тільки-но народ позбувся Хама,
До влади повно влізло “не-Тарасів”.
Олена:
Одного разу наші три особи
Бандити захопили у полон.
Їм дали вибір – як останню спробу:
Вони за Карфаген чи Вавілон?
Бандити, найманці, заїжджі козаки
Зробили послугу, надавши слово жінці.
Вона три дні розповідала їм казки:
Була в тюрмі! Бандерівці — чужинці!
Я зігріваю вас своїм теплом,
Турбуюся про вас, як матір божа,
Готова годувать вас молоком,
Про Крим забути тільки я і зможу.
Сергій:
Настала черга другої особи -
До нього підійшов дебелий дядько:
То це ти той, який кричав, про кулю в лоба?
“Не треба кулі — я ж бо вам за батька…”
Разом з Ахметом грошики ділили,
КучМінські ті домовлення — мої,
А документи про ті злочини спалили,
Готовий я віддати всі краї...
Ще - пенсії призначу особисті,
Надам вам статус перших ВІП-персон,
Ви вже тепер зовсім не терористи,
Життя зроблю вам, як казковий сон!
Петро:
Нарешті черга до останнього дійшла:
“Я Вас годую, зброю продаю,
Не визнаю, що йде страшна війна,
Нові закони Я для Вас роблю!
Я Регіони власноруч створив!
Я добровольців наказав вбивати,
Чи не достатньо наробив котлів?
Кум Медвечук про те може сказати…
Я можу Путіну хоч зараз позвонити,
Бо Крим тоді - це я йому продав, -
Тому мене не маєте ви вбити…
Від автора:
Так кожен з них про себе розказав….
Усі втрьох:
Ми для народу - гірші ніж бандити,
Ми зрадники, яких не бачив світ,
Ви маєте усіх нас відпустити -
А патріотів - за колючий дріт!
…………………………………...
Від автора:
Коли оці зізнання люд побачив,
Коли почув — одразу зрозумів…
Він їм того нічого не пробачив:
Був суд народу — справедливий гнів!
………………………………………..
Оплески.
Вечір після концерту. Гості веселі, спілкуються у невимушеній атмосфері, діляться враженнями і обговорюють плани. Депутат з блондинкою відходять убік.
Депутат:
Ну, що там в тебе? Як наші діла?
Зірки мабуть уже хапаеш з неба?
Блондинка:
Та, мабуть, третю пляшку почала
Сама така хороша — ну як треба.
Депутат:
А він?
Блондинка:
Тверезий! І не знаю як…
Уміє пити і закуска тут добряча…
А я ж до нього вже і сяк і так,
А він усе те начеб-то не бачить!
Депутат (про себе):
Невже що я прогавив — він із «наших»,
Які чіпляються лише до мужиків?
Невже уже й сюди налізло підматрасів
І до місцевих депутатів та голів?
(до блондинки):
Ти у дівок місцевих розпитай:
Невже ж він часом з голубих?
Блондинка (на підпитку):
Мені по барабану — що там хай.
Гаразд... Піду спитаю в них...
Блондинка хитаючись іде до Галини Іванівни
Блондинка:
Ой, гарний вечір!
Пахне так трава!
Іванівно, а як, до речі,
Чи ласий до жінок ваш Голова?
Чи він зовсім уже й не злазить з печі?
Галина Іванівна:
Та, досі поки - слава Богу,
Чи ж глузду може зїхала сама?
Іди-но відіспись, небого,
Ато вже плутаєш поняття та слова.
У нього у селі є наречена:
Красива, роботяща і учена.
Чи, може в тебе щось із тим не так,
Твій депутат виходить не козак?
(сміється)
Чи їм одразу обрізають на ніяк…
Блондинка іде до гурту, який зібрався біля Голови.
Галина Іванівна кличе Олену.
Галина Іванівна:
Оленко, йди сюди — до тебе справа:
Ти бачила, яка заїзджа пава?
Олена:
Еге ж! Модель з сусіднього району,
А приндиться неначе з закордону!
Галина Іванівна:
Так от, ця, начебто, модель
Наклала око вже на Клима
І ладна встроїти отут бордель -
Своїми подивись очима.
Олена:
Такої. Та невже? Ова!
Галина Іванівна:
Недобре чую… Депутат той — *** син!
У тої кралі — не її слова.
Де тільки місце мостять для колін,
Це означає, що потрібна голова!
Олена:
То що робити будемо? Що треба?
Я зараз думаю що краля не від себе
До нашого Петровича, як муха,
Коли то на столі є медовуха.
Галина Іванівна:
Поклич но хлопців - в мене є ідея:
Клич Пугача сюди, дядько Махно -
Зіграймо з депутатом ми своєї,
Хай нюхають самі своє лайно!
Олена побігла збирати хлопців.
Галина Іванівна, Олена, Петро, Сергій, Пугач, Махно окремо від юрби гостей
Галина Іванівна:
Нам треба добре депутата налякати,
Так щоб дорогу він сюди забув напевно!
Як тільки гості полягають спати
Зіграємо гуртом ми нову сцену.
Ніч. Гості роходяться по хатах спати. Світить місяць. У дворі з’являється Олена в образі наяди.
Через відчинене вікно кличе депутата іти з нею.
Депутат:
Я хочу спати!
Відчепись від мене!
Мені до дупи ваші балачки…
Олена:
Я знаю точно й достеменно
Людські бажання і усі думки!
Депутат (зацікавлено):
Невже? І звідки ти те знаєш?
Чи може ти й мої думки читаєш?
Олена:
Ти більш за все у світі гроші поважаєш...
Отож, читаю і бажання і надії:
Для тебе всі ідеї як повії.
Іди за мною — покажу тобі багатства,
які іще не бачив білий світ!
Депутат:
Що не кажи, всі відьми — кляте бабство,
Хоча й пройшло по тому сотні літ.
Чи то одна, чи може усі разом…
Веди мене до тих скарбів — показуй!
Олена:
Лише одна умова є та й край
Щоб ти дорогу до скарбів не знав,
Тобі я очі зав'яжу — чекай.
(завязує депутату очі)
Тримайся мене - щоб, бува, не впав.
Ще треба встигнути назад до ранку,
Такий існує для усіх наказ:
Бо якщо їх побачиш на світанку,
То можеш з глузду з'їхати одраз!
Депутат з Оленою іде до гуральні. Олена по дорозі накидає на себе чорний одяг,
бере косу і перед ворітьми гуральні розвязує депутату очі уже в образі смерті.
Депутат (перелякано):
Це що таке, чия то гра?
Ти обіцяла розказати…
Олена:
Ось випий це — прийшла пора…
Тобі моє обійстя показати!
Дає йому випити з келиха напою, який приготував дядько Махно з місцевих грибів.
Та пий — не бійся! То не є отрута,
Це лиш для того, щоб не зїхав з глузду тута.
Далі з'являються Сергій та Петро, переодягнені в чортів (до Олени)
Сергій:
До нас, матусю, черговий новенький?
Та ти диви рожевий, здоровенький!
Петро:
Невже йому вже вийшов час?
Олена:
Та — ні. Покищо на екскурсію до нас!
Сергій
А жаль, - багато є порожніх чанів,
Смола дешева, безкоштовний газ -
Давай но грішнику - тут клас!
(регочуть разом).
Олена:
Це не проста особа — депутат!
Саджати у казан його не треба -
Для депутатів - статусний обряд:
У кожного гора гріхів до неба!
Петро (до депутата суворо):
Знімай своє лахміття до кінця
У пеклі тебе можуть упізнати…
Оця ряднина буде до лиця,
Російською тут мусиш розмовляти!
(дає йому куценьку ряднину)
У пеклі тіж з свободи, як в Росії,
(в сторону):
Глухе пияцтво - це російський пір
Усюди сморід жаху й безнадії
Картина маслом: справжній «руський мир»!
До депутата:
Вы знаете родной русский язык?
И Пушкин говорил на нем, Есенин,
Падите ниц пред ним - он так велик!
Им говорил сам Вова и сам Ленин!
(сміється)
Сергій:
У нас тут много разных чанов -
Всем чан по чину и размеры чана:
Для умных чаны есть и для баранов -
Вот чан для Путина, а этот — Вити - Хама!
Вот для хохлов, а этот для Европы,
Для проституток есть и чаны есть для геев,
Но лишь один, чан с крышкой, - для евреев!
Депутат:
А для евреев крышка то зачем?
Петро:
Коль выпрыгнет один — куча проблем -
Своих он вытащит из чана сразу -
Лови потом везде эту заразу.
Там, наверху, у власти — та же тема,
Коль влез один — то все евреи там...
И что потом из власти — просто хлам!
И будет будет ли с той власти толку?
Нет! — Зубы выложат на полку!
Зато «хохлов» не надо охранять -
Они и тут в нем гонят самогонку!
Набирає кварту самогону із чану:
Но это самогон! Попробуй — чудо!
Любая брага — не стояла близко!
(Грізно)
Ану до дна! Да пей же ты, иуда,
Не бойся — тут у нас все чисто.
Депутат п’є.
Далі з острахом питає:
А взятки тут у вас берут?
За содержанье, и условья…
Сергій:
Не знаю как берут — тут их дают
И все что заработал — на здоровье!
Вот чан отдельный для персон,
Кипят в нем самозванцы от науки,
А с ними и дерьмо с кальсон -
Диплом купили — им дипломы в руки!
А этот — этот для попов,
Святых отцов различной масти -
Ты запах слышишь — это от их слов,
И это им еще, поверь, за счастье!
Экскурсию продолжим позже
Поскольку уже скоро встанет солнце,
Но напоследок нужно извалять тебя в навозе -
А иначе — оставить здесь придется:
Сюда заходят грязные внутри,
Хоть абсолютно чистые снаружи,
Выходят черные — от дыма и смолы
Душа чиста, когда черны их рожи!
Депутат качається у гною і тікає куди бачить.
………………………………………………….
Ранок. Депутат прокидається у скирді сіна.
Депутат (до себе):
Що то було? Жахливий сон!
Я був у пеклі — бачив там чортів!
Ото усе — той клятий самогон!
Приверзеться ж таке — ледь не здурів!
А де штани, сорочка — де це я?
Обісраний увесь, якась ряднина…
Оце то маєш — бач оказія -
Допивсь до чого —от скотина!
А як тепер на люди покажусь?
Такого сорому не було ще у Раді -
Тож дай Бог хоч оцим опережусь
Вже потім віднайду щось у сільраді.
……………………………………….
Ховаючись йде по селу. Зустрічає попа, рабина та пастора (ті з ранку вже похмелились).
Депутат (до них):
Святі отці, я був вночі у пеклі!
Піп, рабин та пастор (разом):
Ми теж там будемо усі!
Пастор:
То, мабуть, чорт, який утік від баби Теклі…
Рабин (бере дрючка):
Ану біжи но швидше із відціль!
Депутат (благально):
Та я ж у гості тільки-но приїхав...
Піп:
Чорт в гості? Так чорти в нас скрізь!
У нас й без тебе вистача такого лиха!
Хреста отак поцупили колись!
Тікай хутчіше, поки люд не встав,
Бо до чортів немає у нас діла,
Біжи тварино — я вже вила взяв, -
Чи це життя тобі осточортіло?
Депутат тікає далі городами.
Рабин (грізно):
Ото розперезалися чорти!
Як ті що були в Раді чи Кабміні -
Я думав повтікали у світи,
Аж — ні! Ще бігають й до нині!
Пастор:
Вони, як ті кліщі, у владу лізуть,
Їм кров народна треба, як вода,
Кліщами виривати та палити хмизом -
Бо якщо ні - усім він них біда!
Дія 3
Вранці ближче до обіду. Галина Іванівна, Махно, Сергій, Петро, Олена та інші
Галина Іванівна:
Ви молодці!
Пройдисвіту нагнали жаху-
Сама сміялась з того від душі
Він потім Пороха зустрів - того собаку,
Тікав від нього через всі кущі!
Олена:
Як косу депутат уздрів -
То з переляку мало не здурів!
Махно:
З чортами дуже добре вийшло -
Страху нагнали в депутатське крисло!
Настоянка з грибів додала жаху -
Навряд чи вдруге ми побачим бідолаху.
……………………………………….
Голова, інженер, вчителька Марія Павлівна разом з іноземними гостями прямують вулицею до школи
Голова:
Наука в школі — то є гостра тема...
Чому і як дітей учити — от проблема:
Щоб не затуркать непотрібними знаннями,
А потім їх приводити до тями.
Марія Павлівна покаже весь процес
Навчання у дітей як гра — зовсім не стрес.
Марія Павлівна:
Побачите самі — прозора схема
Підхід до кожної дитини — то система!
У кожної дитини є свій хист:
Той математик, а отой артист.
Не треба в голови вбивати навмання
Пусті і не потрібні їм знання.
Як будь-яка система має план
Потрібен їй з реальністю зв'язок
Виховуєм активних громадян
В яких є і права, та є й обов'язок!
Інженер:
В науці сенс лише тільки і є
Коли в держави є у ній потреба,
Коли всі розуміють — ось моє,
Свої, державні, фахівці їй треба.
Голова:
Коли ж при владі є лише лайно,
Воно «оте» до себе і збирає.
Гість:
Суспільству все ж перемогло його
Весь світ перед Вкраїною вклоняє!
Голова:
Державу, як вола треба впрягти,
Щоб влада добре розуміла: хто тут пан!
Їй воза треба із людьми тягти,
А не ховатись, як собака за паркан.
Гість:
А як суспільство те зробить зуміло?
Як із державою обов'язки ділили?
Яка то мала бути сила?
Чиновника та від корита відлучили!
Голова:
Коли не здатна ні на що держава -
Людська зібралась волонтерська лава…
Громадою ми ворога побили!
То так урешті все самі й зробили:
Суспільство має власне діло -
Суспільний банк, суспільний суд -
Уже чиновник не жирує тут,
Суспільні ЗМІ, суспільна Рада -
Реальна у суспільства влада!
Тепер ресурси тільки у народу,
Громада має право і свободи!
Гість:
Неперевершено! Ви все таки змогли!
Голова:
Коли детектор правди завели -
Одразу стало видно всім де брешуть,
Чи то порожньо язиками чешуть.
А без брехні — то зовсім інше діло
Всіх зрадників та злодіїв — на вила!
До гурту підходить піп Семен Степанович вітається до всіх
Піп:
Раби народом не бувають
Для них й національності нема,
Рабів до раю не пускають
Якщо ти раб — пусте все і дарма!
Раби і Богу не потрібні -
Бо все що треба в нього є!
Ідуть до Бога лише гідні -
Кому потрібні жалюгідні?
Коли ти вільний — все твоє!
У церкви інша тепер слава,
Інші завдання, інша справа:
Не скільки Лазаря співати,
А всіх причинних лікувати,
Не заганяти в догм баюру,
А пестити нову культуру,
Зв'язать історію, чесноти і мораль -
Рабин того на зрозумів нажаль...
Назустріч іде зарюмсана блондинка
Блондинка:
Не знаю навіть що й казати:
Учора депутат вночі пішов із хати,
Уранці весь брудний з’явився й щез…
Галина Іванівна:
А що тобі погано без...?
Блондинка:
Та я ж у нього на зарплаті…
Галина Іванівна:
Цицьки та ноги виставляти?
Чоловіків чужих звабляти?
Чи ж гідно жінці так стрибати?
Палити, пити, гнути мати?
Невже те можна допустити отак, а?
Чому тебе батьки учили, в школі?
Невже ні совісти, ні гідності нема?
Та краще ж працювати десь у полі!
Ніж із таким — то краще вже сама!
Блондинка:
Та я, та я… Робота при нагоді…
Галина Іванівна:
Та досить, вже! Не скигли — годі!
Марія Павлівна:
Яка ж то слава піде добра,
Якщо поводишся, як шльондра!
Повії бо чесніші за таких...
Та наші козаки — кращі за всіх!
А жінка — берегиня всього роду!
Її краса — у дітях, у сім’ї.
Най, навіть, якщо мізків Бог не дав,
а тільки вроду,
Лише спідниці щоб носить свої?
Що скажуть люди, бачачи все те?
Як в очі ти дивитимешся дітям?
Невже грошима совість засрете?
Чи ще залишиться в тобі хоч щось святе?
Чи слава інтердівчинок засліпить?
Ми загубили ціле покоління,
Відсутністю поваги й розуміння -
Усе людське підступно виривали,
Одну розпусту їм пропагували!
Кому потрібні гейські ті паради?
Чи може їх ще на дошку пошани?
І нагороди за сімейні зради,
Подяки за розпусту… чи кайдани?
Як добре що оте усе скінчили,
Разом із владою пройдисвітів - хапуг,
А юнь, яка росте - не захворіла
Хворобами тих збочинців-злодюг.
Галина Іванівна:
Якщо то честі хоч залишилась краплина -
Кидай таку роботу і до нас!
Громада зробить і з тебе людину,
Бо трутнів і повій пройшов вже час.
Біля ганку школи гурт учнів зустрічає весело гостей.
Петро бере слово для привітання.
Петро:
Від імені села, його Громади,
Вітаю щиро наших я гостей
У мирі й злагоді разом ми жити раді
Без воєн, злиднів, підлості, смертей.
Багацько друзів маємо у світі -
Це запорука щастя й миру,
Здоров’я і наснаги вашим дітям,
Прийміть вітання й нашу пісню щиру.
Гурт школярів співає пісню, яку підхоплюють всі дійові особи
Простяглася Україна
Від Карпат до моря!
Ми усі — одна родина,
З нами щастя й доля!
Стала сильною країна,
Вольні у ній люди -
Слався, слався Україна!
Ген лунає всюди.
Друзів наших в цілім світі
Раді всіх вітати, -
Хай й за морем прославляють
Україну-мати!
Бо козацького ми роду-
Правда в нас свята:
Україна — для народу!
Вільна й золота!
17.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620147
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.11.2015
Пародия (стеб) по мотивам Г. Фигейредо (почти по первоисточнику и почти без изменений)
Действующие лица
Пэзоп — раб денег, сочинитель басен для народа, П...
Ксеньф — греческий философ, премьер-ный семьянин
Клюя — жена Ксеньфа, бывшая премьер-ная жена
Авастос — начальник стражи из Афин (афин-рист)
Пляшко – философ-демагог
Ахместос – торговец рабами
Коломостос – продавец на базаре (любитель кофе)
Народ
Гонтера - рабыня на базаре (с опытом работы в НБУ)
Шумный базар на окраине Афин.
Продаются рабы и рабыни. Ксеньф приценивается...
Р а б ы н я Г о н т е р а — К с е н ь ф у
(стараясь заинтересовать)
Купи, богатый человек,
Меня Гонтерою зовут…
Могу кредиты обнулить под чек
Умею подымать курсы валют…
Я так искусна в этом под хитоном!
К с е н ь ф
У нас какой-то очень странный век...
Не говори со мной развязным тоном.
Р а б ы н я Г о н т е р а
(просяще)
Ну дай хотя бы за меня обол.
К с е н ь ф
Видали вы подобную нахалку?!
Обол? Да за тебя не дам и пол!
Да что там — пол... Не дам я даже халку...
Т о р г о в е ц р а б а м и А х м е с т о с — К с е н ь ф у
А глянь на этого!.. Дашь полудрахму — твой.
К с е н ь ф
А как зовут?
А х м е с т о с
Пезоп.
К с е н ь ф
Каков уродец!
А х м е с т о с
(со вздохом)
Ох, странный в нашем городе народец...
(грустно рассматривает Пэзопа)
Он не хромает, кучеряв, холен...
Да, он красив! Хоть и внутри козел -
Продажен, но таких ведь много...
Его продажность — это дар их Бога!
Так купишь?!.. Хотя бы за обол?..
(с надеждой)
Скажи мне, Ксеньф, ты всё-таки философ,
Но не давай мне дружеских советов...
Философ - не уходит от вопросов!
П э з о п
Политики уходят от ответов!
К с е н ь ф
(потрясенно)
Вот это да!.. Пэзоп мне по душе!
И будет с кем беседовать порою,
А то министры — правды я не скрою —
Слегка поднадоели мне уже.
Всё о реформах, мыслей — ни на грош.
Такое мелят... Просто не поймёшь.
Ксеньф расплачивается с Ахместосом.
Он начисто забыл, что приходил на базар покупать раба для Клюи.
Т о р г о в е ц А х м е с т о с
(принимая оплату за Пэзопа)
Ответь мне, Ксеньф... ответь мне смело -
Конечно, ты об этом знаешь...
Ну, почему — сначала выбирают "тело",
А после от того страдают?
Так объясни мне, Ксеньф, тебе несложно....
К с е н ь ф
(застигнут врасплох. Не знает, что ответить)
Об этом я не думал... но... возможно...
П э з о п
А вы давайте рассудите сами:
Вначале тело видите глазами,
Глазами не увидишь душки
А после понимаем: тушки.
На голову, торговец, посмотри!
Сперва глаза, а ум — где-то внутри!
К с е н ь ф
Ты рот закрой и молчаливей будь.
Домой так не вернёмся к ночи...
П э з о п
Я все, молчу! Хотя далекий путь
За умною беседою короче...
К с е н ь ф
Пэзоп, ты истин не реки,
От них лишь только прибыль тает.
(внезапно останавливается и с любопытством спрашивает Пэзопа)
А что когда в дороге дураки?
П э з о п
А дураки - дорог не выбирают!
Дом Ксеньфа. Клюя с нетерпением ждет возвращения мужа.
Входит Ксеньф, за ним, появляется раб денег.
Клюя удивленно смотрит на Пэзопа, переводит взгляд на Ксеньфа.
Удивление сменяется негодованием.
К с е н ь ф
(с издёвкой)
Ну, Клюя, радуйся — раба тебе купил!
Красив и строен! Молод и силён!
Вот посмотри — ну, правда ж Апполон?!
И денег я немало заплатил...
Ну что. довольна?
К л ю я
Дерьмо! Вполне довольна!
И я скажу тебе — с меня довольно!..
Я к маме ухожу!.. А этого урода
Как пугало держи для огорода.
Зачем купил ты этого кретина?!
Ты вздумал надо мной шутить? Скотина!
Из-за тебя мне хочется повеситься!
Я в Конче-Заспу!
(убегает)
К с е н ь ф
Скоро перебесится.
Ксеньф наливает себе вина, усаживается на скамью
и рассматривает стоящего раба.
К с е н ь ф
Ну, расскажи, Пэзоп, кто ты такой.
Я только понял: жаден ты не в меру...
(иронично)
Сам видишь — у меня покой...
П э з о п
А Клюя так похожа на пантеру,
Но разница меж ними явно есть:
Коль голодна — пантера может съесть,
А Клюя, видно, у тебя не та,
И ей все мало, даже, коль сыта.
К с е н ь ф
Бог с Клюей. Перебесится, забудет.
И от неё ни капли не убудет.
Так всё ж скажи, откуда ты явился?
П э з о п
Когда-то я во Фригии родился.
С тех пор прошло уже немало лет.
Ответь мне, Ксеньф, коль это не секрет —
Зачем такие задают вопросы?
На них давно я отвечать устал.
Вопросы о моей фамилии - как осы.
Неважно, кем я был. Ведь главное - кем стал!
К с е н ь ф
А стал ты шоколадным зайцем и шутом?!
А вдруг ты и меня захочешь обокрасть?
А может, у тебя к убийству страсть?
Не знаю я, кого привёл в свой дом.
П э з о п
Прости, но это глупый разговор.
Ну, кто тебе ответит: «Да, я вор»?
Да ты же знаешь — о себе не скажут плохо
Последний проходимец и пройдоха.
Не спрашивай, и времени не трать.
В натуре человеческой — соврать!
И Президент соврёт. Он, первый, хоть не нищий!
Тем более тебе соврет, такой как я жлобище.
К с е н ь ф
(удивленно-насмешливо)
Да что нам всем о том тужить
Мне не понять, Пэзоп. Клянусь Элладой!
Удел наш — "родине служить!"
Должны мы так ее доить...
П э з о п
А для народа - лишь одна зарплата...
К с е н ь ф
Да, я с тобой согласен, но отчасти.
Возьми и вырви из собачьей пасти
Сырое мясо — искусает пёс,
Пусть даже мясо ты ему принёс.
Так и рабы — хозяина кусают,
Хотя хозяин пищу им бросает.
П э з о п
Какой же раб захочет в рабстве жить...
Быть может, лучше пищу положить,
А не бросать?! Раб всё же не собака.
Но вот вопрос простой: скажи, однако,
А место для чего тебе рожденья?
Где я родился — важно ли теперь?
К с е н ь ф
Да в Греции бытует убежденье,
Что по рожденью агнец ты иль зверь
От звёзд зависит. От расположенья
Тех мест, где ты родился...
П э з о п
Заблужденье.
Известно всем уже давным давно —
На глаз нельзя определить сукно.
Когда хорошего вина захочешь выпить,
То пробуешь на вкус не бочку, а вино.
Неважно где родился – важна суть,
Происхождение – вот истинная важность!
Кому с рождения обрезать где-то чуть…
(то позже назовут - национальность).
Позднее днём в доме у Ксеньфа. Клюя так и не вернулась...
К с е н ь ф
(растерянно)
Ну, вот, ушла. Я думал, что пугает.
П э з о п
Да, человек всегда предполагает,
А всё выходит вовсе и не так.
Ты не печалься, это всё — пустяк.
Вернуть её мне просто и легко.
К с е н ь ф
А вдруг пошла куда-то далеко?
П э з о п
Меня ты удивляешь, право слово,
Ответь, философ: в чём ее основа?
К с е н ь ф
Ну, как.... в любви... К примеру, вот любовь...
П э з о п
Конечно, как всегда — не в глаз, а в бровь.
(раздумчиво)
В любовь мне как-то верится с трудом.
Ты, Ксеньф — не юноша, а Клюя — не девица,
А знаешь ты, чего она боится?
Что ты ее отправишь в другой дом!
А Клюю я верну к исходу дня!
К с е н ь ф
(удивленно)
Ты знаешь, где живёт её родня?
П э з о п
Родня, хозяин, вовсе не при чём.
И без родни я знаю. что почём.
Ты дай мне драхм иль гривен пятьдесят.
К с е н ь ф
Да, аппетиты у тебя, Пэзоп, не в меру...
Вот двадцать пять!
П э з о п
(иронично)
Все истины гласят:
«Богач за гривну перейдёт в другую веру!»
За двадцать пять ты можешь взять гетеру,
А я купить желаю поросят...
(подумав, добавляет)
И разносолов, не жалея трат.
К с е н ь ф
Ты что-то очень умный. Как Сократ.
Ну, если же обманешь...
П э з о п
Не волнуйся,
Ты вечером, хозяин, будешь рад.
Базар. Пэзоп ходит и покупает дорогие продукты.
(Все продукты сейчас очень дорогие)
П р о д а в е ц К о л о м о с т о с
(с любопытством)
Зачем берёшь всё – это ж столько денег!
Чего-то в этой жизни не пойму я?
Я просто так, но вот хотелось знать бы...
П э з о п
(негромко)
Да покупаю Ксеньфу всё для свадьбы.
Ты знаешь, от него сбежала Клюя...
П р о д а в е ц
(недоверчиво)
В твоих речах, прости, так много вздора!
П э з о п
(переходит на полушёпот)
Не верь...
Но появилась Клеодура...
Ксеньф сразу её сердце покорил...
Да ты клади мне мясо, а не кости...
(уходя)
Я ничего тебе не говорил,
А то узнает Ксеньф — побьёт со злости.
Ну, всё, пошёл, а то прибудут гости,
А я с тобой тут битый час торчу.
Ты обо всём молчи!
Коломостос
(предвкушая возможность посплетничать)
Молчу, молчу!
Но это просто катастрофа! Пойду, пожалуй, с кем-то выпью кофе!
Вечером дома у Ксеньфа. Ксеньф спокойно ужинает.
Врывается разъяренная Клюя
Не обращая внимания, что Ксеньф в одиночестве,
начинает швырять в него всё, что попадает под руку.
К л е я
Ах, ты подлец! Подлец и негодяй!
Я только на минутку к маме вышла —
И вот, гляди из этого что вышло:
Тебе уже другую подавай!
Запомни, муженёк мой дорогой:
Пока жива — никто в тот кабинет не ступит!
И это место Клюя не уступит!
Не вздумай даже думать о другой!
К с е н ь ф
(испуган; не понимая, что происходит)
Остановись и внятно расскажи,
И не шуми, и не бушуй, как море.
О ком ведёшь ты речь?
К л ю я
О Клеодуре!
Твои мне надоели кутежи...
К с е н ь ф
(потрясённо)
Какая Клеодура?! Что за бред?
Не стыдно ли тебе поверить слуху!
Я знаю Клеодуру, - ту старуху,
И ей сейчас, как минимум, 100 лет!
Ты мне ответь — какие же кретины…
По городу пустили то фуфло?
К л ю я
(успокиваясь)
Не знаю, кто пустил, но все Афины
Об этом говорят... И про бабло.
К с е н ь ф
Одно из двух:
Могли друзья так сделать иль враги.
К л ю я
(предупреждает)
Ты, Ксеньф, меня получше береги,
А то когда-нибудь и вправду соберусь,
Пойду гулять — и больше не вернусь.
К с е н ь ф
(про себя уже спокойно)
Такая Клеодура эта Клюя!
Ее бы здыхаться и в правду был бы рад,
Но это если бы я не был соплежуем,
И не боялся, что она развергнет Ад!
Клюя гордо выходит из комнаты. Ксеньф велит позвать Пэзопа.
К с е н ь ф
Ты на базаре слухи распускал,
Что я себе другую подыскал?
П э з о п
Конечно, я. Да ты же знаешь, люди
Потребуют: ты правду — докажи,
Но если ложь (как выборы) им поднести на блюде —
То радостно поверят всякой лжи!
К с е н ь ф
(с недоверием)
Но ты же мог, Пэзоп, и ошибиться.
Могла же Клюя и не возвратиться...
П э з о п
(с едва уловимым превосходством)
Ты, Ксеньф, так и не понял ни черта.
У женщин есть одна особая черта!
Да, пусть тебя казнят, отравят ядом,
Утопят пусть. Клянусь я головой,
Что женщине спокойней быть вдовой,
Чем думать, что с тобой другая рядом!
Прошло несколько месяцев.
К с е н ь ф — П э з о п у
Пэзоп, сегодня мой наказ таков:
Ты обойди моих учеников,
Скажи, что каждый мне назавтра нужен.
А на рассвете на базар пойдёшь
И купишь то, что лучшее найдёшь...
(напыщено)
Хочу учеников позвать на ужин.
(скрупулёзно отсчитывает гривны в мешочек)
Ты за ценой следи и за весами,
А то у нас обманщиков несчесть...
(отдаёт мешочек Пэзопу и про себя продолжает)
Во мне самом того с избытком есть.
П э з о п
Да я куплю, а там решите сами....
Вечер следующего дня. Ужин у Ксеньфа.
Рядом с философом — его ученики, которые ловят каждое его слово.
К с е н ь ф
(отдуваясь)
Ну, что ж, скажу: язык в вине прекрасен.
Давай ещё неси еду сюда!
Пэзоп приносит блюдо с копчёным языком и блюдо с отварным языком.
Опять язык?! Какая–то беда!
Тебе, Пэзоп, был мой приказ неясен?
Сказал же я тебе для нас купить
Всё лучшее, что может в мире быть!
П э з о п
(уверенно)
Так я купил! Вы мыслите как дети.
Скажите, что есть лучше языка на свете?!
Без языка не позовёшь соседа,
Без языка беседа — не беседа.
Без языка не скажешь, что влюблён,
Не объяснишь, что чем-то удивлён —
Ну, просто не поймут тебя по тону.
Неужто, Ксеньф, не ясно самому,
Что если даже встретят по хитону,
То провожать ведь будут по уму.
Спросите вы философа Пляшка:
Куда же он пойдет без языка,
Без языка последняя скотина –
Он даже когда в заднице – малина!
К с е н ь ф
(сначала оторопел, но быстро нашёлся)
Допустим, что ты прав. Тогда же завтра
Я ожидаю вас, друзья, с рассветом.
Готовь, Пэзоп, всё худшее на завтрак,
Что сможешь обнаружить в мире этом.
П э з о п
Я, Ксеньф, твоим доверьем дорожу.
Уверен, что вас всех я поражу.
К с е н ь ф
Так пусть тебя наш Зевс и поразит,
Когда не поразишь нас, паразит!
Сам смеётся с учениками над собственным каламбуром.
У ч е н и к
(подобострастно)
Твой каламбур умён, прекрасен, строен.
Конечно, он философа достоин...
Пэзоп с удивлением смотрит на ученика.
К с е н ь ф
(торопливо, не давая Пэзопу открыть рта)
Пэзоп, запомни: сумма — не преграда.
На завтрак нам подашь всё то, что надо!
П э з о п
Да не успел я, Ксеньф, ещё забыть!
Всё худшее, что может в мире быть.
Завтрак у Ксеньфа. Те же ученики. Пэзоп снова приносит язык.
К с е н ь ф
(возмущенно)
Да что ты, издеваешься над нами?!
Опять язык? Да ты, Пэзоп, подлец!
Я прикажу тебя побить камнями!
И где же правда тут, презренный лжец?!
Вчера ты говорил — язык прекрасен,
А нынче говоришь, что он ужасен!
Тут в логике наметился пробел!
Да ты, Пэзоп, за сутки поглупел.
П э з о п
Нет, на меня, напрасно не греши.
Ты просто сам подумай и реши,
Что худшего не создала природа!
Вот посмотри: у мыслей есть свобода,
Но кто болтает языком порой,
Быстрей чем вор знакомится с тюрьмой...
И врём мы языком, и предаём,
И даже клятвы верности даём,
Которые немедля нарушаем.
Что говорим — всегда приукрашаем.
Попробуй, с кем-то поделись секретом —
Немедленно все будут знать об этом!
Неважно, умный ты или дурак,
Но знай: язык — твой злейший враг!
Скажи попробуй правду для народа -
Откуда состояние, доходы,
Сколько украдено с налогов всех Афин,
Какой герой-отец и воин-сын…
Откуда за войну такой достаток –
Поэтому я буду очень краток:
Пока есть власть, пока течет река
Нет ничего ужасней языка!
К с е н ь ф
(хвастаясь Пэзопом. А что ему остаётся?!)
Ученики! Что скажете в ответ?
У ч е н и к и
(хором)
Да, не дурак Пэзоп, тут спору нет.
К столу подходит Клюя. Она слышала объяснения Пэзопа, и смотрит на него заинтересованно. Ксеньф уходит с учениками.
К л ю я
А ты, как погляжу, совсем непрост.
Пусть некрасив лицом. И малый рост.
Но ты мне мил. И ты других умнее...
Пэзоп, надеюсь, не откажет Клюе.
Придёт он к ней и успокоит душу.
П э з о п
Нет, Клюя.
К л ю я
Почему?
П э з о п
Да просто трушу!
Поскольку не в душе тут вовсе дело,
А Клюе деньги от меня нужны на дело.
Куда ни повернись — одно и тоже:
Раб денег - он и раб на ложе.
Ты даром, Клюя, времени не трать!
Узнает Ксеньф — и мне несдобровать.
К л ю я
Но выбора, Пэзоп, как видишь, нету.
Откажешься прийти — сживу со свету.
Пожалуюсь я Ксеньфу и скажу,
Что ты в меня уже успел влюбиться,
(Ну, а рабу такое не годится!)
Что мужниной я честью дорожу...
А Ксеньф поверит, в то что ты подлец
И он тебя немедля – на конец!
П э з о п
Я не Авастос, даже не Пляшко
И не лежал я с ними рядом вместе
С тобой чем ближе – лучше далеко
Ведь нет в тебе ни совести, ни чести!
К л ю я
(с сарказмом)
Такой я не слыхала раньше лести...
(продолжает громче)
Да мне плевать на совесть и на честь!
(спокойнее)
Но цель-то у меня, конечно, есть.
Такая вот, Пэзоп, у нас эпоха.
А я злопамятна и знаю слово месть.
Могу об этом лекцию прочесть,
Поверь, я и без них живу неплохо.
И как бы не пришлось тебе жалеть.
Давай сейчас мы просто сплетем тапки.
Есть выбор у тебя: от Клюи — бабки,
Или от Ксеньфа...
П э з о п
Да не дурак. От Ксеньфа только треть.
К л ю я
Так выбирай, не лучше ли дружить?..
Вечер. Чужие рабы приносят пьяного Ксеньфа. В руке у него какой-то пергамент.
К л ю я
(растерянно и вместе с тем возмущенно)
Что скажут респектабельные греки?..
Философ пьёт, как нищие метеки!
Гиматий в анус вставлен... Стыд и срам!
К с е н ь ф
(заплетающимся языком)
Давай не делать из дебатов драм...
(пьяно мычит)
Да, пьянство это страшный вред...
Но пили все: и Демосфены, Пифагоры…
Да что там говорить — сам Архимед
И тот по пьянке требовал опоры.
И Кравчикосос, Кучмагор и Хамомед
Уж лучше б пили – меньше был бы вред!
Пытается на что-то опереться, но падает и засыпает.
К л ю я
Смотри, Пэзоп, да он совсем плохой!
Вина, должно быть, выпил целый… хой...
И перегар...Такой тяжёлый дух!
Клюя вынимает пергамент из руки пьяного Ксеньфа.
Пэзоп подходит ближе.
К л ю я
А ну, читай пергамент этот вслух.
Пэзоп читает, но про себя. Удивлён, и даже испуган.
П э з о п
О, Боги! Где у Ксеньфа голова?!
Прости мне, Клюя, и не обессудь...
К л ю я
Пэзоп! Отбрось ненужные слова
И просто передай конкретно суть!
П э з о п
(в растерянности)
Ксеньф подписал ужасный договор,
Который все печатями скрепили...
Они наверно очень много пили.
К л ю я
Конечно, раз он пьяный до сих пор.
(с досадой)
Ну, вот дурак. Зачем же он поспорил...
Себя он только этим опозорил...
П э з о п
Да нет, тут дело вовсе не в позоре.
Он обещал, что завтра выпьет.... море.
Еще он обещал, снизить налоги,
Цену на газ, на воду, на тепло,
Что видят все все греческие боги –
Его несло – О, как его несло!
К л ю я
(недоверчиво)
Но, в это как-то верится с трудом...
П э з о п
Читай...
К л ю я
(читает вслух)
....а если не смогу, тогда мой дом,
Имущество, жену... всё перейдёт...
Да он, клянусь Афиной, идиот!..
…ла-ла-ла-ла… поверили мне чтоб…
Пущу тогда себе стрелу я прямо в лоб!
П э з о п
(нагловато, понимая, что Клюе сейчас не до него)
Пошли в твой гинекей. Ведь скоро ночь.
Теперь я отдохнуть совсем не прочь...
К л ю я
Мне как-то нынче не до развлечений.
Ответь, Пэзоп, ты сможешь нам помочь?
П э з о п
Как всё меняется у нас в мгновенье ока:
Тебе недавно было одиноко,
А нынче у раба совета просишь.
К л ю я
Не высоко ли ты себя возносишь?!
П э з о п
(уверенно)
Ты, Клюя, лучше сядь. Не торопись.
Ты не глупа, но нужно быть умнее.
Ведь Ксеньфу без меня не обойтись,
Так кто сейчас из нас двоих главнее?!
К л ю я
Ты прав, Пэзоп. Сейчас мне лучше сесть.
Хоть совесть и не мучила ни разу…
(Хоть и садили и не раз заразу...)
П э з о п
(ехидно)
«Да мне плевать на совесть и на честь!» —
Сказала ты! А я запомнил фразу!
А совесть - нет, она меня не гложет.
Раб денег пользуется тем, чем только может!
Ксеньф рано утром.... Еще полностью не протрезвел, с ужасом начинает осознавать, что сделал накануне.
К с е н ь ф — П э з о п у
Давай, садись. Когда на то пошло,
Пэзоп, ты знаешь, что произошло...
Я обещал... Я круто рисовался
Ты понимаешь, как я обосрался!
что делать мне теперь – куда бежать?
Слова мне даже трудно подобрать...
П э з о п
Ты попусту эмоции не трать.
К с е н ь ф
(распаляясь)
Чтоб сдохли все они. Чтоб не дышали!
Мне явно что-то подмешали!
П э з о п
(назидательно)
Хочу тебе сказать я об одном:
Виновных не ищи. Твоя вина!
Ты с детства, Сеня был дерьмом,
Одна большая куча из говна.
К с е н ь ф
Да, это правда. Спорить тут не смею,
Хоть и обидно! Там, на берегу...
(начинает надуваться самодовольством)
Ты знаешь, что я многое умею,
И знаешь, что я многое могу...
П э з о п
Чем выше выбрался – тем и больнее падать,
Чем больше выпьешь – тем горше похмелье!
И поделом тебе – как дождевому гаду,
Но и меня тогда потянут в то ущелье…
Что ж ладно, не печалься, плюнь на горе!
Конечно, ты не можешь выпить море.
Ну, так и быть, тебе я помогу,
Но будешь, Ксеньф, ты у меня в долгу.
К с е н ь ф
(задыхаясь от возмущения)
Да пусть я подавлюсь плодом инжира,
Чтобы тебя я видел лишь в гробу,
Но чтоб хозяин должен был рабу?!
Такого не было от сотворенья мира!
П э з о п
Да, Ксеньф, ты прав. Конечно же, ты прав.
И выбор у тебя достойный: гроб
Сначала ты конечно выпьеш море,
А нет – стрела проткнет твой лоб!
(продолжает задумчиво)
Ну, что ж, возможно, победишь ты в споре...
(жёстко)
Пилосоп Ксеньф - Иди и выпей море!
К с е н ь ф
Да как ты смеешь?! Я тут своим лбом!
Ты можешь злится! Пусть нас Зевс рассудит!
Но чтобы быть в долгу перед рабом?!
Такого не было и никогда не будет!
П э з о п
Прости раба, я, право же, смущён...
Гляди, и день наступит вскоре...
Ответь мне, Ксеньф, я буду поощрён?..
(и снова жёстко)
Тебе пора – пилосоп, выпей море!!!
К с е н ь ф
(понимая, что попал в безвыходное положение)
Ну, хорошо, давай решим мы так -
Вот я тебе, Пэзоп, даю здесь слово...
П э з о п
(тихо, про себя)
Ничто на свете под луной не ново...
К с е н ь ф
Ты веришь мне, скажи?
П э з о п
(иронично)
Я что — дурак?
Конечно же, - не верю!
К с е н ь ф
Ты что — смеёшься?!
П э з о п
Ты меня прости,
Как можно верить загнанному зверю,
Когда он шкуру пробует спасти?!
К c е н ь ф
(слегка нагло)
Ну, а поверить всё-таки придётся.
П э з о п
А что ещё, скажи мне, остаётся?
Конечно, все в твоих руках. Я это знаю
Ну, ладно, Ксеньф, запоминай...
К с е н ь ф
Запоминаю.
П э з о п
Не приходила мысль тебе простая,
Что сборище толпы — собачья стая?
Ты думаешь, толпа умней собак?
Тогда у нас не выйдет разговора...
Одна залает — вся залает свора...
Слегка задумайся...пусть пять минут продлится —
Ты дай толпе побольше распалиться.
Потом с достоинством скажи такую речь:
«Раз обещал — то честь хочу сберечь
Но тут внимание я ваше обращаю,
Что только море выпить обещаю».
К с е н ь ф
(перебивая Пэзопа)
Ещё добавлю я об этом вздоре:
«Никто нигде не может выпить море.
И о налогах попрошу, чтоб все забыли…
Я был нетрезв – меня просто споили…»
П э з о п
(серьёзно)
Меня ты будешь слушать? Или?
К с е н ь ф
Или!
П э з о п
Прости мне, Ксеньф — мои хоть речи дерзки,
Но ты порою выглядишь ослом,
И доводы важны не их числом,
А тем, насколько аргументы вески!
К с е н ь ф
Ну, хорошо, а что попросишь ты,
Коль выручишь меня ты из беды?
Да, не смогу я выпить моря воды...
Да, верно — я козел, дурак...
И ты был прав: язык — наш худший враг!..
Так что ты хочешь за совет?
П э з о п
Немного: триллион монет… и только капельку свободы!
К с е н ь ф
(раздумчиво. Всё-таки философ)
Пэзоп, ты рассуждаешь, как юнец.
Да можешь осознать же наконец,
Что всякий несвободен в этом мире —
И музыкант, играющий на лире,
Горшечник, раб, хозяин и певец —
Их всех когда-то повезут в гробах...
Зачем же нам противиться природе?..
Мечтает раб совсем не о свободе...
П э з о п
Скажи, о чём?
К с е н ь ф
Да о своих рабах!
Вот так нас создали. Весь мир теперь таков.
И не смотри, Пэзоп, на это мрачно.
П э з о п
Что говорить — для нищих и рабов
Мир, как всегда, построен неудачно...
И всё же, Ксеньф, надежду я таю,
Что не забудешь ты моей услуги...
Так ты даёшь мне слово?
К с е н ь ф
Да, даю.
(тихо и в сторону)
О, как наивны и рабы и слуги!
П э з о п
Вернёмся к делу. Подведём итоги.
Толпа шумит, а ты воскликни: «Боги!..»
(Да так, чтоб услыхали в общем хоре):
«Но разве обещал я пить притоки
И речки, что впадают в это море?!
Есть просьба у меня всего одна:
Нет, вам несложно, постарайтесь, греки -
Притоки отделите вы и реки.
Тогда и море выпью я до дна!»
К с е н ь ф
(радостно)
Я понял всё, и я спасён теперь!!
Я обещал?... На всех теперь плюю я!
Скажу я все как ты велел – поверь,
Я побегу и расскажу всё Клюе.
П э з о п
(саркастично)
Как хвастаться мужья привыкли жёнам,
И об успехах будущих кричать.
Хвалиться нужно только совершённым!
О том, что будет — лучше промолчать.
К с е н ь ф
Ты прав опять. Опять мне поделом...
Возьми побольше мяса нам к обеду —
Отпразднуем мы вечером победу,
И ты как равный будешь за столом.
П э з о п
Ты, видно, истину давно успел забыть:
Как равным быть — не значит равным быть.
К с е н ь ф
К словам, Пэзоп, не нужно придираться.
Сначала дай с «друзями» разобраться.
П э з о п
(удивляясь наивности Ксанфа)
Там есть твои друзья? Хоть мне не лги.
Друзья не поступают, как враги.
К тому же ты забыл налоги,
Цены, воду, газ, тепло, дороги
И все что ты к тому им обещал…
Ты все им врал!
Да видят правду Боги!
К с е н ь ф
О боже, а как с этим быть?
Как разквитаться с этим хомутом?
П э з о п
Скажи, что первым будешь море пить…
А остальное после – на потом.
Пэзоп идёт на базар за мясом, но по дороге встречает демагога Пляшка.
П л я ш к о
(заискивающе, хотя Эзоп и раб)
Скажу тебе: я знаю то, что вскоре
Прилюдно Ксеньф обязан выпить море.
Но я уверен: как уж не вертись —
Ему тут без тебя не обойтись.
П э з о п
(не хочет продолжать разговор и порывается уйти)
Чего интересуешься ты вдруг?
Слыхал, была меж вами ссора…
П л я ш к о
(прикладывает обе руки к своей груди)
Ты что, Пэзоп? Я друг ему. Я друг!
П э з о п
Мне кажется, ты ждёшь его позора.
П л я ш к о
(не отпускает Пэзопа)
Нет, нет, Пэзоп! Такого быть не может!
Меня ужасно любопытство гложет.
Ответь, что ты придумал, и на месте
Тебе сто драхм я дам... А хочешь - дам и двести!
П э з о п
(с насмешкой)
Я как-то наблюдал ужасный бой:
Змея с Мангустом дрались меж собой.
В зубах Мангуста извивалось тело...
Ну, а Змея сдаваться не хотела...
Тут мыши повылазили из норок,
Из любопытства сели на пригорок.
«Могу поспорить, что Змея не струсит
И своего противника укусит», —
Сказала очень громко Мышь соседу.
Меж тем, враги услышали беседу
И сразу, заключивши мир до срока,
Сожрали всех мышей в мгновенье ока!
Неважно, кто кого там победил.
Ты мне прости, Пляшко, моё ехидство,
Но вот такой порок, как любопытство
Ни разу до добра не доводил.
П л я ш к о
Я понимаю – сунь мне в гузно вилы!
Ведь Ксеньф мне друг! Он очень даже милый…
П э з о п
(с насмешкой)
Ну ты, Пляшко, и скотыняка –
Тебя бы точно… в поле раком!
Пляшко размечтался. Пэзоп уходит, но вскоре его останавливает Авастос —
Начальник Стражи.
А в а с т о с
(строго)
Куда ты направляешься, ответь?
Ты так спешишь, что можешь и упасть!
П э з о п
Спешу туда, куда хочу успеть,
Но не уверен, что смогу попасть!
Куда иду — отдельный разговор.
А попаду ли? Всё известно Богу!
А в а с т о с
Идём! Я покажу тебе дорогу!
Понятно сразу: ты — обычный вор,
Раз мне не отвечаешь на вопрос,
А я — начальник стражи Авастос!
Ты, видно, от хозяина удрал,
И что-то у него, прохвост, украл.
Вот посидишь в тюрьме денёчка три!!
Сознаешся и в том чего не брал!
П э з о п
Из-за чего такая кутерьма,
За что, скажи мне, страж, грозит тюрьма?
И я был прав, ну, что не говори.
(добавляет с лёгкой иронией)
А ни за что сидеть в тюрьме печально...
А в а с т о с
В чём ты был прав?
П э з о п
Но я же правду говорю лишь изначально
И, видимо, себе же на беду
Сказал — не ведаю, куда я попаду.
Я правду говорил тебе, заметь,
Шёл на базар (или в ЕС) - хотел успеть
Для Ксеньфа кушанья купить на ужин...
А в а с т о с
(радостно)
Так ты — раб Ксеньфа?! Ты-то мне и нужен!
В Афинах и окрестностях давно
О хитрости Пэзопа ходят слухи...
Болтают все — и древние старухи,
И, даже говорят...
П э з о п
(уже говорит, как на равных)
Мне всё равно…
А в а с т о с
Мои опричники доносят мне давно,
Что из говна ты делаешь конфеты…
Что Ксеньфа прикрываешь ты при этом,
И с криминалом ты как раньше дружен…
Мне в стражу лишь такой и нужен!
Ты умный, изворотливый подлец –
А моя стража – новый полисец!
С тобою сделаем порядок - как хочу я,
Ато меня достала эта Клюя!
Иди ко мне – я предлагаю даже
Начальником большим над хиберстражей!
Капусты я с торговцев накошу…
П э з о п
Мне басни не рассказывай, прошу.
Я время потерял на нашу встречу.
А в а с т о с
Спросить хотел...
П э з о п
(с нетерпением)
Ну, спрашивай — отвечу,
Но побыстрей. Я на базар спешу.
А в а с т о с
Я узнавал у разных мудрецов,
Что означает поговорка эта,
Но так и не добился я ответа...
Ты сможешь объяснить в конце концов?!
П э з о п
Какая поговорка? Говори.
А в а с т о с
«Не торопись загадывать желанье —
Вдруг сбудется».
П э з о п
А знаешь ты преданье:
Один философ пожелал соседу,
Чтоб жизнь его отныне стала адом,
Чтоб всех его друзей побило градом...
А тот позвал философа к обеду,
И принимал его, как кровный брат.
А в а с т о с
(тупо)
И что случилось?
П э з о п
Выпал жуткий град!
Ну, а философ был с соседом рядом.
В ненужный час он был в неверном месте.
А в а с т о с
И что произошло?
П э з о п
Погибли вместе!
А в а с т о с
(всё равно ничего не понял. Задумчиво...)
Ну, всё, иди... раз не было тут кражи...
Э з о п
(про себя)
Каков правитель — таковы и стражи.
Вечер у Ксеньфа дома. За столом сидят ученики, Пэзоп, Клюя.
Во главе стола — Ксеньф.
К с е н ь ф
(с видом победителя)
Ну, слава Зевсу, всё прошло прекрасно,
Как ты, Пэзоп, мне это предрекал.
Сначала шум толпы не умолкал,
Но я-то ждал. И вовсе не напрасно...
Они шумели, и они кричали,
И слов моих сперва не замечали...
(любуясь собой)
А я нанизывал легко на фразу фразу...
П э з о п
Они, конечно, поняли не сразу.
К с е н ь ф
Когда до них дошло — все замолчали
И разошлись, тихонько и в печали...
(поднимает кубок с вином)
Богине Тихе благодарен я!..
П э з о п
(удивлённо)
Богине?!
Мне хочется смеяться от души...
Ты мне пергамент лучше напиши,
Что раб Пэзоп уже не раб отныне.
К с е н ь ф
(уже выпил лишнего)
Ещё чего?! Ты — раб мой и молчи!
Претензии ко мне, Пэзоп, умерь.
О том что было — всюду не кричи.
И без тебя бы справился, поверь.
К л ю я
(очень недовольно)
Ты много говоришь, когда напьёшся,
А гонишь Ксеньф, опять без всякой меры.
К с е н ь ф
(грубо говорит с Пэзопом)
Ты был рабом — рабом и остаёшься!
Да я тебя плетьми и на галеры!!
Ты думаешь, уйти тебе позволю?
Что просто отпущу тебя на волю?
Шанс лишь один есть у тебя — запомни:
Ты можешь прыгнуть вниз! В каменоломни!
П э з о п
(с призрачной надеждой на справедливость)
Но ты же слово дал!.. Ты дал мне слово!..
К с е н ь ф
(уже спокойно с уверенностью хозяина)
Пэзоп, давай я объясню тебе толково,
А ты ответь, Пэзоп, мне тоже внятно:
Вот ты — хозяин слову своему?!
П э з о п
Да, я — хозяин.
К с е н ь ф
Это и отрадно.
И я хозяин. Что же непонятно?
Хочу — даю, хочу — беру обратно...
Я, словно царь на собственном пиру:
Хочу — даю, хочу — назад беру...
(хохочет на собственными словами...)
Ты тоже обещал народу,
Рассказывал про деньги, про войну,
Продать свой бизнес за свою свободу,
А где все это что-то не пойму!
Такая вот тебе, Пэзоп, задача:
Ты прыгни вниз — грехи тебе прощу.
Коль выживешь — ну что ж, твоя удача.
Но просто так тебя не отпущу.
П э з о п
(обречённо, но с достоинством)
Мы все — уроды телом и душой.
Не вижу разницы меж нами я большой,
И рассужденья в чем-то наши сходны...
Мы все когда-то превратимся в прах.
Тебе служил за совесть, ты - за страх.
При жизни от себя мы несвободны.
Я был рабом им остаюсь и впредь.
Не раз я, Ксеньф, твою изведал плеть,
А на словах - всегда был вольным греком...
Мой жребий брошен. Нет пути назад!
Увижу ад - ведь уничтожил сад!
За то умру ничтожным человеком!
Уходит в сторону Ерусалима,
имитируя тройное самоубийство
через отравление, удушение и
падение давления до уровня каменоломен.
Заключение
Эзопа имя знают повсеместно
Как мудреца, философа, поэта.
Он жил, творил, боролся за свою свободу чесно,
А не шакалил как Пезоп при этом.
Нет, не года — эпохи пролетают,
И разных ксеньфов часто давит злоба,
Поскольку даже если их и знают,
То только лишь за баснями Эзопа.
Мы многое усвоили с годами:
Увы, давно не совесть правит светом...
Но если не хотите быть рабами —
Не покупайтесь люди на конфеты.
От автора
Да, я подлец!
Я над Пэзопом поглумился!
Он вовсе и не тот Пезоп,
И Ксеньф в философа напрасно обрядился –
Без музыки не требуется нот.
Мое, как автора, глумливое творенье
Ничуть не умаляет злодеяний,
Как и само героев воплощенье,
В дела, поступки, мысли, обещанья.
Прообразы, предвосхищая славу,
Все сделали, чтоб получить те роли
И получили их по праву -
Надеюсь, зритель разгадал пароли.
Герои нынешних спектаклей заслужили,
Трудами рук своих историю писать,
Чтоб помнили их тем, чем они были.
И в это чем – не стоит наступать!
Примечания
Драхма, обол, халка — денежные единицы Древней Греции.
Пеплос, хитон, гиматий — вид верхней одежды
Тихе — богиня удачи, случая.
Гинекей — женская половина дома.
Метеки — иноземные поселенцы, не имеющие ни гражданских, ни политических прав.
Хой — мера жидкости, равная 3,24 л.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615868
рубрика: Інше, Сатира
дата поступления 25.10.2015
Розкраяне серце, розбите –
І кров дзюркотить з його рани
Присипане меленим перцем
Змертвіло, як скошене жито,
Як сонце, що в вечір зів’яне.
Залишилась крапелька крові –
Воно намагається, б’ється,
Вмирає без сили-любові -
Ось пісня прощальна заллється.
Життя тіло вже полишає –
Таке покарання за гріх,
Палкішу любов – не прощає,
Бо справжня любов - не для всіх!
Що зрадила лиш для утіхи,
І зрадила – вже в котрий раз -
Не впали від того ні стріха,
Ні стріха, ні комин, ні дах.
Для тебе – нема слова зрада,
Для тебе – утіха є ціль.
Для мене – самотність розрада,
Для серця – снігів заметіль!
Не знаю: як далі і жити -
Але в зраді жити не можу…
Не квітнуть в саду райські квіти,
Бо сад той на рай і не схожий.
Упала останняя крапля -
Любов відліта в небуття,
Б’є крилами чорної чаплі,
Та в ній не ближчить каяття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
Троянда гарна ніжилась в саду –
Був в захваті від пахощів весь сад,
Вона сподобалась й місцевому коту –
Об колючки її він чухав зад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615800
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 24.10.2015
Про що пишу – не тільки біль
Це і набат, це і надія.
Писати – це не самоціль,
В моїх віршах народна мрія!
В них і наказ, і вірний план
Побудувати світлу днину,
Щоб знищити той підлий клан,
Й було не сором за країну.
У нас у всіх одна турбота,
Що в Заповіті батько дав –
Довести до кінця роботу,
Яку Майдан тоді почав.
Не буде олігархів в Україні!
Народ сам стане собі пан!
Багаті і заможні всі родини!
Тож, батальйони, - на Майдан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615556
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2015
Недавно главный Председатель ланки
Придумал новый праздник для колхоза.
И конюх – мастер буйной пьянки
Стал генералом армии навоза!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615554
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 23.10.2015
Як стара авєцька
Куцерявай Пецька –
Яму да Лукашенкі
Завсім нє далецька.
Трохі доміркує,
Трохі дадураціть –
Скора залютує,
Авакова стравіць.
Будя у сусєдов
Тая ще марока,
Бо сідєти схочє
Болє за два строка!
Будя в Украінє
Тая же забава:
Заспяває пєсні
Яврейські дяржава.
Хто колі ня схоче
Под «Хава Нагіла»
Мусіць аби плакаць,
Аби шукаць віла.
Загадітє браття
Дудєть в тую дуду –
Паглядітє краща
На нашу облуду.
Калі не набридла синь раднога нєба –
Нафіга вам Пецька? На кой тая Сенька?
На кой ляд і трэба
Бацька Парашенка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613877
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2015
Сама дурня та зветься Солідарність:
Дурити намагається – брехлива геть уся!
Цікаво клеїться її національна шкурність
З Рошен-патріотизмом Порося.
За Порося! За сало! Майже даром!
Народу тицяють у морду знов дурню
Він обіцяв своїх цукерок гори, валом!
І що за день закінчить цю війну...
Уся корупція, погляньте, де сидить?
А пенсії, платіжки, а податки?
Газ для народу? Бізнес буде жить?
Зросли доходи, зарплатня і статки?
Брехливе Поросятко! Ой брехливе!
А що там говорить – такий характер!
Національність дозволяє красти сливи…
Страшний, голодний Поро...раптор!
Чи ж дорога нам Україна мила,
Кому потрібна свинська влада ця?
Дай розуму народу і дай силу -
За Порося?
- Засмажить Порося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613552
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.10.2015
Кибертанк лихо несся по сайтам –
Всю давил оппозицию в личке,
За рулем в нем - механик Аваков
И погоны на нем – киберлычки!
Гебельс с Берия – курят в сторонке:
Лишь мечтали пройтись с автоматом,
Даже Путин в сравненьи – девчонка:
И за что обзывать его матом?
Стрелок – Сеня, радист – Порошенко
Асад вместе с Садамом заплакал…
Заряжающий – хроник Луценко –
Не хватает лишь киберсобаки!
Кибертанк и четыре танкиста
Защитят интеллект наш за "здрасьте…"
И инфу о доходах радиста…
Хто на нас теперь в киберпространстве?
Ці танкісти сьогодні веселі,
Бо вважають – нема кіберміни…
Щож, дістанемо кіберкоктейлі!
Підтягнемо свої кібершини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613535
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 15.10.2015
Євреї! Я звертаюся до вас:
Або ви з нами, або хто куди…
Прикрийте самі Сенін контрабас,
Бо зовсім не далеко до біди!
Навіщо в паспорті прибрали ту графу,
Закони, щоб писалися під Вас?
І Кулю і його скелет в шкафу
Закінчуйте! Терпіння вийшов час!
Або ви самі приберете за собою,
Чи все те разом Україна прибере –
Гарант накриється гранітною труною,
Не буде більше волі злої,
Мільярди він туди не забере!
Свої пісні співайте в синагозі -
Як миру прагнете – гівно те, приберіть!
Народ країни вже терпіть не в змозі.
Як на терпець – то скоро все згорить!
Часу у Вас виходить небагато…
Багато що гарант гарантував!
Уже в наступне всенародне свято -
І не кажіть, що не попереджав!
По доброму, із миром – приберіте!
Оті цукерки – суньте йому в зад!
Він головою вниз буде висіти,
Коли згадають Іловайський гей-Парад!
Брехливе стерво, падло і паскуда!
Біжи вимолювать прощення у народу,
Що вимагає – праведного суду!
Всім зрадникам й брехливому Іуді,
Який продав Хреста – Іскаріоту!
А ні – то далі нудіть світом!
Не захистять ні гроші, ні чини,
За що життя віддали їй сини?
І, пам’ятаючи прокляття Заповіту,
Не буде в Україні сарани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611888
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 07.10.2015
Ти більше не мрієш, у снах не літаєш,
Згубилась в буденних дощах
Як листя осіннє,
Як листя осіннє,
Голодний і стомлений птах.
Мале кошеня, те, яке заблукало,
Шукає домівку свою.
Навколо байдуже задимлене місто
Сире і вороже, холодне, нечисте -
В очах твоїх повно жалю.
Тримайся! Я поряд,
Зовсім уже поряд!
теплом я тебе огорну,
не буде самотності, розпачі, болю,
Як тільки тебе обніму.
Я знаю, ти – сильна!
Я знаю: ти зможеш!
Мене дочекатися знов,
Не треба шукати очей перехожих,
Зігріє лиш справжня любов.
Тримайся, я поряд!
Тебе я шукаю, в сирому, осінньому місті,
Тебе я шукаю, не день і не місяць
Тримайся, ще трішки!
Тримайся, ще трішки!
Тримайся! Я поряд,
Я зовсім вже поряд!
Теплом я тебе огорну,
Не буде самотності, розпачі, болю,
Як тільки тебе обніму.
Я поряд! Ти чуєш?
Я поряд! Ти чуєш?
У спеку страшну і мороз
Як тільки побачиш – одразу відчуєш.
Най навіть іти буду повз.
І очі твої посміхнуться мені
А морок холодний розтане
Розквітне той сад, наче він навесні,
Це місто привітним враз стане.
Мале кошеня пригорнеться до скроні,
Разом ми птахів нагодуєм,
Твої я зігрію руками долоні,
Світанок ми разом зустрінем.
Я поряд, вже поряд!
Тебе я теплом огорну,
Не буде самотності, розпачі, болю,
Так ніжно тебе обніму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Урод Эзоп - что в нем такого -
в лохмотьях, в лаптях золотого?
Судьба его - сплошное горе,
но знает он: как выпить море!
Его любовь - его Психея -
понять того не сможет Клея.
Она рабыня славы, злата,
Хоть в том она не виновата.
Что может предложить Эзопу:
любви исскуство, свою опу?
Что ценно в мире для поэта и урода?
Всего одно - его свобода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610230
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 29.09.2015
Війна народу з владою –
То визвольна війна.
Стара система з Радою –
Страшна, важка, брудна.
Стає народне море,
Якщо чужинців ріки -
Коли суспільство хворе
Потрібні інші ліки.
Щоб згинули всі злодії,
Із нашої землі,
Попи, жиди-добродії
І кляті москалі.
Дамо ми собі раду –
Не лізьте тільки «браття»
Ні – путінському «ладу»!
Без Тори чи розп’яття!
Війна громади з владою –
Війна та громадянська.
З кролями шоколядними,
Не іграшка, не цяцька.
З одного боку пани,
У них сила грошей,
А з іншого – громади
І мрії всіх людей.
Здолаємо ті дупи!
Ми дужі – ми родина!
Зберемося докупи -
Розквітне Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2015
Червона площа.
Ранок. Гудуть ноги.
Москва святкує свято Перемоги.
Сторічний ювілей – кругленька дата!
І хто ж то буде той парад приймати?
Побатальйонно, вишукувшись в ряд,
З останнім галасом курантів о десятій,
Велично з протягом звучить: Парааад!
І Путіна обличчя на плакаті…
Святково прибрано довкола тут усе,
Ізнову він стоїть на Мавзолеї –
Тож з нами Бог! Спасе і пронесе,
З ним поряд - Сталін, Гітлер, Ленін!
Адольфа з Йосею - наука клонувала,
Для всіх присутніх – був добрячий шок…
Володю Леніна з труни реа… (простіш підняли)
І запросили з шоу-бізу всіх зірок.
Ульянов зразу став писать декрети:
Кого повісити, у кого що забрать,
А Йосип резолюції кладе на все те –
Коротко й лаконічно: РОЗСТРІЛЯТЬ!
Із Гітлером під руку всі гуляли,
Той на прохання верещав: Гітлер КАПУТ!
І Льоню Брежнева зі смаком цілували,
Микиту чмокали у лоба і у пуп.
Помиті коні, танки, літаки,
Копита, барабани б’ють…
Орли на баштах сяють і зірки,
Мотори і пропелери гудуть…
Величне свято – свято Перемоги!
Хоча забули кого і із ким –
Скандують імена вождів на що є змоги,
Вітають третій і останній Рим!
Прилюдно Путіна припнули на хреста,
Якого він заніс на Лобне місце…
Його, месію, весь народ вітав
Й кричав: Він – Бог!
Щосили, ледь не тріснув.
Потому зняли - начебто, воскрес,
Піднявся на трибуну в мікрофона,
Хильнув півлітра – щоб прибрати стрес
І дав наказ іти вперед колонам!
Пішла піхота римських легіонів,
До блиску чищені суворівські полки,
Тачанки, запряженні коні,
За ними танки, БТРи і Буки.
Катюші, Гради, Буратіни, Іскандери,
Над ними в небі пролітали літаки,
Багацько йшло китайців - як холери,
Індійські та чеченські вояки.
А замикали той парад – попи,
Між ними сірі та зелені чоловічки –
Кадилами кадили і кропили,
В кінці усіх хрестили біля річки.
Народ був в захваті: агенти ФСБ
Горілку безкоштовно наливали,
Але усе, що жовто-голубе
Безжально відривали і топтали!
Надвечір, за традиції – салют!
Години дві у небі миготіло,
З екранів і плакатів: Путін – ТУТ!
А поряд – журавлі летіли…
Уранці від’їжджав кортеж гостей…
У психлікарні складений був Звіт:
Приблизно 50 пожеж, 700 смертей
Іще десь стільки ж написали заповіт.
Всі витверезники були забиті вщент,
Ще й досі по палатах чути спів,
Швидкої не було вільних карет,
Споїли 100 відсотків лікарів…
З завісів зняли кілька сот дверей –
На них вони катались, як на танках,
Пляшками кидали через паркан в людей,
І зґвалтували дворову Каштанку.
Бог-Путін йти на Крим ззивав,
Його підтримали у «Раді Федерацій»…
Один утримався та не голосував
Оскільки нещодавно зламав пальці.
Що ж, непогано, так посвяткували!
У головного лікаря печаль –
Що «Путіна» в кінці ліквідували -
Цікавий хворий був для практики – от жаль!
Наказ по святкуванню - лаконічний:
Відмити двері, вікна – залатать.
"Безсмертних" - в морг і "пам'ять вічна",
Хто в ліжку відлежався – покарать!
Замислився, потер чоло, замріяв
І дописав в куточку свій наказ:
Того, який утримався – у хірургію, -
Немає місця опозиції у нас.
В повітрі ще з учора пахло димом,
Смердить у коридорі сеча й газ…
Всі хворі почуваються щасливо,
На славу вийшло свято – просто клас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609157
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2015
Жил на свете человек,
Скрюченные ножки,
Ковылял он целый век
По кривой дорожке.
Он за скрюченной рекой
В каменном домишке
Жил и летом и зимой
Жил там с ним Нарышкин.
И стояли у ворот
Скрюченные ёлки,
Там стояли на часах
Скрюченные волки.
И была у них одна
Скрюченная телка,
И мычала всем она -
Вовка, милый Вовка!
А за скрюченным мостом -
Скрючена, как лента,
По болотам марш-броском
Валя Матвиенко.
Все народное продали
До последней палки,
А на башнях догнивали
Скрюченные галки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2015
Жил человек уверенный
С мозгами - рубль отксеренный.
Сел он утром на кровать,
Камуфляж стал надевать,
В рукава просунул руки -
Этикетка пишет: брюки.
Стал читать он об АТО -
Говорят ему: не то.
Стал натягивать Крым-наши -
Говорят ему: не ваши.
Все равно уверенный
Из страны Рассеяной!
Вместо каски на ходу
Он надел сковороду.
Балаклаву всю в заплатках
Натянул себе на пятки.
Весь такой уверенный
Из страны Рассеяной!
Ехал чел тот как по зову
С гастронома на вокзал
И послушав Киселева,
Вове Путину сказал:
-Глубокоуважаемый
Вагиноуважатый!
Советоугождаемый
ГлубокоВоважатый!
Во что бы то ни стало
Бандеров надо бить.
Раз Родина сказала
Укропа накрошить!
Вот какой уверенный
Из страны Рассеяной!
Он отправился в буфет
Покупать в Донбасс билет.
А потом шел в магазин
Купить танк, к нему бензин.
Вот какой уверенный
Из страны Рассеяной!
Побежал он на перон,
Влез в отцепленный вагон,
Внёс узлы и автоматы,
Рассовал под стол гранаты,
Сел в углу перед окном
И заснул спокойным сном...
- Это что за полустанок? -
Закричал он спозаранок.
А с платформы говорят:
- С Новороссии ты брат?
Он опять поспал немножко
И опять взглянул в окошко,
Увидал большой вокзал,
Удивился и сказал:
- Где я, это – хрен догонишь -
Тула или же Воронеж?
А с платформы говорят:
- С Новороссии ты брат?
Он опять поспал немножко
И опять взглянул в окошко,
Увидал большой вокзал,
Потянулся и сказал:
- Что за место не пойму -
Ростов может на Дону?
А с платформы все опять:
- Ты дебил? Ерш твою мать!
Он вскричал им: - Вы ублюдки!
Еду я вторые сутки,
А мне хором все твердят:
С Новороссии, ты брат!
Вот какой уверенный
Из страны Рассеяной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609126
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 24.09.2015
Нежный танк
Нежно давит пехоту,
А под музыку бьет пулемет,
Как люблю я такую работу –
Без фекалий никто не уйдет!
Вложить душу –
Вот сила таланта
Все говно - чтобы было цветным!
Даже кот, убежавший из марта,
Должен быть у меня голубым!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608502
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.09.2015
Не спалюйте мости!
Не спалюйте мости ...
Не спалюйте мости –
Їх довго будувати.
Най навіть раз по ньому вам пройти –
Не підлі підступи плести ...
Плекати треба, а не зневажати
Не спалюйте мости!
Життя не часто нам дарує шанс
Або дає нам другу, третю спробу...
Не спалюйте мости!
Щоб було після нас
І до душі дорога й до вподоби.
Не згарище лишайте - щось красиве:
Курінь, палац, державу, цілий світ –
Коли що вийшло зовсім експресивне –
То житиме віки, мільйони літ!
Коли що робите — із радістю творіте,
Вкладайте усю душу в кожен твір.
Все, що зробили — дітям, всьому світу
Щоб в їх серцях жила весна – не хижий звір.
Дано нам щастя це життя прожити,
Дорогою своєю тут пройти,
Добро творити, а не животіти -
Будуйте, а не спалюйте мости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015