Крилата (Любов Пікас)

ЧОРНОБРИВЦІ

Як  дивишся  на  цвіт  цей  волохатий,
Перед  очима  –  світ  дитинства,  мати.
Хоч  цвіт  цей  із  Америки  прийшов
До  України,  дім  тут  свій  знайшов.

У  вірші  його  згадують,  у  пісні.
Росте  на  клумбі,  не  в    ліску,  не  в  лісі.  
Стебло  низьке,  а  цвіт  –  жовтогарячий.
Уздрить  його  здалека  й  слабо-зрячий.

Глядиш  на  цвіт  цей,  серце  тане  з  млості.
Відвар  із  нього  меншить  біль  у  кості.
Покращує  він  також  апетит.  
Лікує  шлунок,  нерви,  стоматит.

Цвіт  має  особливу  запашинку.
Летять    до  нього  різні  комашинки.  
Запилюють  його.  Насіння  буде,  
Яке  зберуть  і  знов  засіють  люди.

Кидають  цвіт  в  капусту  і  пшеницю.  
Запах  його  лякає    попелицю.
Маленький  цвіт,  але  таки  сміливець
Із  чорною  бровою  –  чорнобривець.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мальва

Ця  квітка  –  мальва,  є  окрасою  села.
Росте  вона  при  плоті,  під  віконцем  хати.
Лягає  густо  цвіт  її  уздовж  стебла.
Художник  хоче  на  картині  її  мати.  

Є  на  полотнах  Катерини  Білокур  –  
Червона,  біла  фіолетова,  рожева.  
Вона  витягує  людину  із  зажур,  
Струнка,  красива,  славна,  наче    королева.

До  нас  із  Азії  потрапила  вона.
Росте  у  Греції,  у  Древньому  Єгипті.
Ця  квітка  рідною  давно  вже  стала  нам.  
Бджола  під  вухом  грає  оду  їй  на  скрипці.

Із  цвіту  мальви  люди  роблять  барвники.
Варять  її  і  чаєм  кашлюки  виводять.
Розводять  квітку  залюбки  садівники.
Маленькі  діти  біля  неї  nанці  водять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мак

Рослина  ця  –  одна  із  найдавніших.
Росте  усюди  –  на  лугах,у  полі.
В  країнах  різних  має  свою  нішу,  
Виконує  усякі  в  світі  ролі.

Красою  світ  довкола  звеселяє.
Стебло  її  пряме,  як  слово  мами.  
Листки  на  ньому  почергові  має  –  
Такі,  немов  би  сік  їх  хтось  ножами.

Пелюсточки  яскраво-пурпурові.  
Хоч  і  рожеві  й  жовті  теж  бувають.
Червона  квітка  –  часто  символ  крові.
Про  це  поети  нам  розповідають.

На  скелі  росте  квітка  і  в  городі.  
Насіння  її  сиплеться  з  коробок.
Воно  є  популярним  у  народі,  
Наука  має  свій  із  ним    доробок.

Знає    про  те,  що  сік  її  й  насіння
Снодійну,  лікувальну  силу  має.
Тому,  хто  терпить  біль,    це  на  спасіння,  
Та  лиш  тоді,  як  правильно  вживає.  

Макове  зілля  варять  наркомани.
Не  слід  цього  робити,  любі  друзі.  
Напій  веде  проблеми    у  тумани,
Та  з  часом  забирає  волю,  дужість.  

Насіння  зріле  –  їжа  для  гурманів.  
Його  в  торти  кладуть,  у  печенини.
Тре  до  куті  його  поважна  пані
Перед  Різдвом  в  Святвечір  для  родини.  

Росте  у  полі,  при  дорозі  мак.  
На  квітку  цю  очима  кидай  гак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Троянда (дит. )

Вона  красива  і  пахуча.
Стебло  її  –  тверде,  колюче.
Пелюстя  –  різних  кольорів.
Ця  квітка  –  символ  почуттів.

Любов  –    червона  означає.
Шану  і  щирість  –      барва  чаю.
Розлуку  –  жовта,  біла  –  мир.
Та  кожна  з  них  бере  в  ясир.

Олію  з  цвіту  виробляють.
Її  в    парфуми  добавляють.
Вона  пахуча,  м’якшить  шкіру
І  скубає  буденність  сіру.

Святкова,  пишна,  мов  гірлянда.  
Як  звуть  цю  квіточку?  Троянда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Анемона

Навесні  її  цвітіння.
Листя  в  неї  йде  з  коріння  –  
Довге  і  п’ятироздільне.
У  степах  північних  вільно,
І  у  парках  її  ти
Можеш  без  проблем  знайти  –  
Цвіт  –  п’ять  барвних  пелюсточків.  

У  лузі  ще  росте,  в  лісочку.  
Колір  квіточки  –  біленький,
Голубенький,    рожевенький,  
Червоненький,  наче  щічки.
А  середина,  як  нічка.
Звуть  цю  квітку  анемона.  
Не  топчи  із  нею  зону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Тюльпани

В  світі  квітів  цих  багато.
Жінці  їх  дарують  в  свято.
Хоч,  буває,  й  чоловіку.
В  Нідерландах  їх  –    без  ліку.

Корінь  цвіту  –  цибулину,
Відправляють  в  ту  країну,  
Де  потрібний  клімат  є,  
Де  тепло  і  дощик  ллє.

На  шапчину  квітка  схожа,
Настрій  вищить  перехожим.  
Жовта  є,  червона,  біла,
Наче  буз,  як  колір  тіла.
Ще  зелена,  чорна  є.
Її  кожен  пізнає.  

Цвіт  для  білки    –  їжа  гожа.
Кінь  і  кіт  їсти  не  може
Його  –  здатний  отруїти.
Думай,  де  лишати  квіти! 
Лист  який?  Мечоподібний.
Купував  колись  не  бідний
Квітку  цю,  що  звем  тюльпаном.
Вартісна  була!  Для  пана!  

Він  садив    її  в  дворі,
Щоб  цвіла  у  тій  порі,
Коли  сніг  у  землю  ліг,
Бо  весна  взяла  батіг.

Нині  здатний  і  не  пан
Квітку  цю  купить  –  тюльпан,  
Посадити  під  віконцем,
Щоб  душа  палала  сонцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Про нарцис і ряст (дит. )

НАРЦИС

Іде  тоді  цей  цвіт  у  ріст,  
Коли  весна  танцює  твіст,  
Тепло  привізши  у  візку.
Не  в  лузі  і  не  у  ліску
Його  голівоньку  уздриш,  
Не  там,  де  має  дім  спориш.    
На  клумбі  цвіт  росте  пухкій  –  
Пелюстки  білі,  не  вузькі.
Є  й  жовті!  Шість  їх,  пелюсток!
Серединка,  немов  дзвінок,
Який  до  сонця  робить  крок.
Цвіт  показний  цей,  як  артист!  
Як  звуть  його?  О,  так,  нарцис!


КВІТКА  РЯСТ

Корінь  –  бульбочка  у  неї.
Може  жити  на  алеї,  
В  парку,  в  сквері  –  посади.
За  корінням  в  ліс  сходи.
Там  живеться  квітці  вільно.
Цвіт  стеблом  лягає  щільно  –  
Білий,  жовтий,  червоненький,
Фіолетовий,  дрібненький.  
Фраза  є  про  цвіт,  еге  ж:
«Топчеш  ряст  –  значить  живеш».  
Та  отруйним  цвіт  є.  Знай!
Його  (чуєш?)  не  вживай.
Навіть  лист  не  жуй.  Гаразд?
Небезпечним  є  цей  ряст.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Пролісок

В  лісі,  в  горах    ця  рослина  
Є,  де  дуб  росте,    сосна.
Корінь  в  неї  –  цибулина.
Любить  сонце  й  тінь  вона.  

В  квітки  довгий  лист,  вузький,  
Цвіт  –  дрібний,  небесний.
Де  є  мокрий  ґрунт,    грузький
І  де  суш,  навесні  
В  цвіт  іде  і  тішить  зір.
Шість  пелюсток  в  ній,  повір.
А  не  віриш,  в  ліс  прийди,
Порахуй,  але  не  рви
Квітку,  охорони  жде.
У  Червоній  книзі  вже.  
Цвіт  нагадує    зорю.
Проліском  звуть  квітку  цю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Про первоцвіт і фіалку (дит. )

ПЕРВОЦВІТ  ЛІКУВАЛЬНИЙ

На  медунку  цвіт  цей  схожий  –  
Має  дзвоники  дрібненькі,
Силу  –  лікувальну,  гожу,
Лиш  за  кольором  –  жовтенький.

П’єш  відвар  із  квітки  –  в  тіло
Йде  снага  без  стуку  в  гості  –  
Зір  покращується,  шкіра
І  стають  міцніші  кості.

З  голови  виходять  болі,
Сон  міцніші  шле  привіти.
Як  же  звуть  цю  квітку,  Олю?
Дуже  просто  –  первоцвітом.  

ФІАЛКА

П’ять  пелюсток  –  її  ризи:
Вгору  дивляться  з  них  дві,  
Три  –  опущені  донизу,
Темно-сині,  голубі,
Білосніжні  і  жовтенькі.
А  листки  –  серця  маленькі
В  квітки.  Вгледів  –  йди  у  біг,  
Щоб  налюбуватись  міг
ЇЇ  милим  ніжним  цвітом  –  
В  квітні-травні,  бо  вже  літом
Не  побачиш  диво  те  
В  лісі  –  зникне,  відцвіте.  
Отака  вона,  Наталко
Й  Олю,  квітка  ця  –  фіалка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Медунка (дит. )

Вид  у  медунки  –  не  манірний.
Листки  –  округлені,  довгасті.
А  цвіт  дрібний  і  двоколірний,  
Рожево-голубої  масті.

Під  час  зростання    він  темніє,
З  рожевого  стає  синеньким,
Пускати  запах  гарний  вміє.
Напій  із  нього  приємненький.
Служити  світу  –  зела  кредо.
Властивість  чудодійну  має.
Нектар  дає  бджолі  для  меду,  
Звариш,  від  кашлю  помагає.  
Ще  й  рани  гоїть  ця  медунка.
Не  квітка,  а  якась  чаклунка.
Їй  не  роби  біди,    зникає.
В  Червоній  книзі  місце  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Сон-трава, підсніжник (дит. )

ПІД  ЛІСОМ  ВИРОСТАЮ

Під  лісом  виростаю,  
П’ять-шість  пелюсток  маю.
Кошлаті  всі,  удатні.  
Ну,  а  листки  –  салатні,  
Посічені  –  не  круглі.
Знайди  мене  у  ґуґлі  –  
Лілова  пелюстинка,
Жовтява  серединка.
Як  звариш  мене,  Злато,  
Ковтнеш  напій,  то  спати
Захочеш  в  тій  хвилині.
В  Червоній  книзі  нині!
Знаєш,  хто  я?  Овва!  
Так!  Так!  Я  –  сон-трава! 

ПІДСНІЖНИК

Я  снігу  не  цураюсь.
Крізь  нього  пробиваюсь
До  світла  на  узліссі.
Одна  у  мене  з  місій  –  
Втішати  світ  красою
Білявою  косою.
Розпущу  її  –  мліє,
Дивується,  радіє
Люд.  Перша  ж  простір  краю  
Я  навесні  у  краю.
Таку  вже  вдачу  маю!
Одне  болить…  Зникаю.
Тому  в  Червоній  книзі  –  
Три  пелюстки  у  ризі.
Не  рви  мене  з  корінням
І  не  топчи  у  гаю!
Майбутнім  поколінням  
Лиши  мене,    благаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Колись зійдемо ми!

Неначе  кисень  для  клітин  людини,
Так  ти  потрібен  є  мені    щоднини.  
Без  подиху  твого  у  домі  net-у
Мене  немає  під  шатром  планети.    

Щоранку  я  з  тобою  розмовляю,  
Хоч  де  ти  є  і  з  ким,    не  уявляю.
Щовечора  до  тебе  серцем  лину
І  до  лиця  тулю  твою  світлину.

Кажу  тобі:  «Кохаю  тебе  дуже!
Вперед  іди  і  будь  здоровим,  друже!
Лише  в  кохання  не  стріляй,  будь  ласка,
Нехай  воно  іще  побачить  казку».

Ти  слухаєш.  Чуття  у  плащ  вдягаєш.
Та  часом  йому  вітер  посилаєш.
Та  знаю,  духом  падати  не  треба,
Колись  зійдемо  вдвох  на  сьоме  небо.


   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Про соняшник і калюжницю (дит. )

СОНЯШНИК

Квітка  ця  –  особлива,  всі  знають.
Її  соняшником  називають.  
Не  мала,  наче  мишка-полівка,
Повертає  до  сонця  голівку.  

Є  така  ж,  як  воно  –    жовта,  видна.  
Пелюстки  її  здалеку  видно.  
Стебельце  в  квітки  довге,  м’ясисте.
Серединка,    як  ніч,  ще  й  ребриста.

В  ній  –  насіння,  гризеш  його,  гріє.
А  під  прес  кинеш,  вийде  олія.  
На  ній  смажать  картоплю  і  м'ясо.
Їх  їдять  українці,  ще  й  ласо!


КАЛЮЖНИЦЯ

Зі  сну  виходить  квіточка
Ця  ранньою  весною.
Цвіте  собі  до  літечка
І  тішить  світ  красою.
Стебло  її  мале,  проте  
Є  соковитим    дуже.
В  болоті,  біля  вод  росте,
Ця  жовта  квітка,  друже.
Листки  гладкі,  круглесенькі
В  калюжниці  –  елітні!
А  корінці  –  дрібнесенькі  
І  зовні  –  не  помітні.
Така  вона,  ця  квіточка.
П’є  воду,  славить  літечко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Про курчатко і барвінок

КУРЧАТКО

В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.
 
БАРВІНОК
Росте  барвінок  під  лісочком.
Тоненькі  матові  листочки
У  нього.  Квітка  –  голубенька,  
П’ятипелюсткова,  дрібненька.

Плетуть  з  листків  барвінку  любо
Віночки  –  тим,  хто  йде  до  шлюбу,
На  добру  долю,  добрий  путь.
Але  до  вази  не  кладуть.

Піди  під  ліс,  не  полінуйся,
З  батьками,  цвітом  полюбуйся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Кульбабка і їжачок

Коли  кульбабка  відцвітає,  
То  насінини  наставляє.
Кожна  тримає  білий  пух,
З  яким  (дме  вітер)    йде  у  рух!
На  парашут  пушок  цей  схожий.
Летіти  кілометри  може.

Якось  уздрів  цю  з  пухом    квітку  
Їжак,  що  корм  шукав  улітку.
Її,  всміхаючись,  зірвав.
- Неси  в  політ  мене,  -  сказав.
Мовила:  «Вітрові  лице  
Настав  і  попроси  про  це.
Він  піднімає  мій  літак.
Без  нього  ввись    –  мені  ніяк».  
Послухав.
- Зробиш,  вітре,  чудо?  –  спитав.
- А  як  це  сприймуть  люди?
- Зі  сміху  лізтимуть  під  стіл.
- Гаразд.  
Подув.  Їжак  злетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Кульбаба

Ця  квітка  сонцем  сяйним  грає,
У  квітні-травні  розцвітає.  
Із  роду  айстр  вона  походить.
Людям  своїм  цвітінням  годить.
Трикутники  –    боки  листочків.
Пелюсточки  –  багаті  сочком,
Готують  з  них  смачне  варення
На  вихідний  і  на  щодення.  
Хоч  цвіт  годинника  не  має,
О  шостій  ранку  виставляє
Лице.  О  третій  дня  –    ховає.
Таке  ось  чудо  виробляє.
Та  це  іще  не  повний  звіт.
Відомо  ще  й  таке  про  цвіт.
До  себе  парашут  чіпляє
Сім’я  його,  що  дозріває.
З  ним  відстані  воно  долає.
Вітер  йому  допомагає.
Живуча  ця  –  кульбаба-квітка.
Чи  є  кульдід?  Нема  кульдідка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Оля, квіти і курчатко (дит. )

ОЛЯ  І  КВІТИ
Дощ  не  лився  вже  три  днини.
Віка  –  сонячна  дитина,  
З  крану  воду  в    лійку  влила  
І  –    на  клумбу,  цвіт  полила.

Ґрунт  над  коренем    засох.
Квіти  стогнуть,  кажуть:  «Ох!»
Їм  сутужно    без  води
Під  час  літньої  пори.

Як  напилися  водиці,
Посвітліли  їхні  лиця.
Стебла  квіти  порівняли,
Вікі  дякую  сказали.


КУРЧАТКО
В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Квіти, весняні квіти (дит. )

КВІТИ
Вони  –  природи  диво!
Зодягнені  красиво,
Дарують  радість  світу!  
Їх  полюбіть  ви,  діти!

Великі  та  маленькі,
Товстенькі  і  тоненькі
Листки  в  них,    пелюстинки,  
Корінчики,  стеблинки.

Й  одежа  різна  в  цвіту  
За  кольором  і  кроєм.
Усі,  неначе  діти,  
Серця  беруть  без  бою.  

Садіть    і    сійте  вчасно  
Цвіт  гожий,  різнобарвний.
Хай  буде  світ  прекрасним,  
Хай  буде  в  ньому  гарно!

ВЕСНЯНІ  КВІТИ

Я  люблю  весняні  квіти  –  
Березня  і  квітня  діти,
Бо  вони  свій  дух  і  цвіт
З  радістю  несуть  у  світ!
Мати-й-мачуха  –  чаклунка,  
Первоцвітик,  ряст,  медунка,  
Пролісок,  підсніжник  ніжний,  
Анемона  білосніжна
Сонця  промені  ковтають,
Коси  чешуть,  розпускають.
Кличуть  бджілок  брати  мед.
І  метелики  у  лет
Йдуть,  коли  помітять  квіти.  
Сонечка-жучки  привіти
Шлють  листку,  пелюстці    теж.
Люблять  квіти  всі,  авжеж!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

ДЯКУЮ! (дит. )

Вранці  прокинувся,  бачиш  і  чуєш  усе?
Дякуй  за  це.  

Кашу  дасть  мама  тобі,  борщ,  котлетку,  яйце,
Дякуй  за  це.

Автомобілем  тебе  татко  десь  повезе,
Дякуй  за  це.

Іграшки  є  в  тебе  –  кубики,    м’ячик,    кільце,
Дякуй  за  це.  

Маєш  ти  ноги  і  руки,  цілунок  в  лице?
Дякуй  за  це.

Ліжко  є  в  тебе.  Сон  в  думи  йде  (нічка  ж!)  гінцем.
Дякуй  за  це.

Ну,  а  всім,  хто  все  оце    прочитав    до  кінця,
Дякую  я!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лисичка (дит. )

Гарненьке  у  лиски  руденької  личко.
Хвіст  пишний.  Мов  плескіт  струмка,  її  спів.
Артисткою  стати    хотіла  лисичка,
Співати  пісні  для  звірят  і  птахів.  

Їй  мама  учителя  довго  шукала.
Знайшла.  Вовка.  Школу  музичну  він  звів.
Йому  лиска  кілька  пісень  проспівала.
Узяв  на  науку  руденьку  без  слів.

Училась  в  музшколі  лисичка  старанно  ,
Точила  уміння  свої  день  при  дні.
У  свято  –  «День  лісу»  вдяглася,  як  панна,
І  вийшла  на  сцену  співати  пісні.  

Дванадцять  пісень  проспівала  уміло.
Їй  плескали  звірі,  птахи  несли  цвіт.
Матуся  лисиччина  дуже  раділа.
Зворушеним  був  увесь  лисячий  рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лев і скейтборд

В  зоопарку  левик  жив.
Їв  він,  пив  і  не  тужив.
Та  якось  побачив  левик
На  скейтборді  хлопця  Лева.

Дошку  на  колесах    мати  
Захотів  лев,  щоб      катати
Своє  тіло  також  міг.
Тож  у  кутику  приліг
І  думки  перебирати
Став:
- Мені  щодня  кричати
Чи  просити  дошку  треба?  
Боже,  дай  підказку  з  неба!

Просвітив  Бог  левеня.
Почало  просить  щодня
В  годувальниці  скейтборд.
В  день  народження  не  торт
Принесли  йому  в    дарунок,
А  скейтборд  і  поцілунок.

Сам  директор    зоопарку
Приволік  його  на  карку.
Став  інструкцію  читати  
Лев  з  охотою,    завзято.
Як  всі  пункти  прочитав,
То  на  дошку  зразу    став.
В  клітці    їздив,  тренувався.
Ґулі  бив,  та  не  здавався.  
Як  навчися  рівновагу
Зберігати,  то  без  ваги
Вийшов  з  клітки  із  скейтбордом  
(Дали  дозвіл)  й  рівно,  гордо
Став  котитись  по  доріжці
На    одній,  на  правій,    ніжці.  
А  відштовхувавсь  без  спішки
Лівою  він  від  доріжки.
З  дошки  не    злетів    їздець.
Д.  з.  мовив:  «Молодець!»

Левик-скейтбордистик      радо
Слушну  дасть  тобі  пораду:
- Якщо  хочеш  щось  уміти,  
Мусиш  спершу  попотіти!
 
Д.  з.    (скорочено)  –  директор  зоопарку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Про козлика і динозаврика

[b]КОЗЛИК  БЕКА[/b]
Козлик  вранці  зачесався
І  до  яблуньки  подався.
З’їв  три  яблука,  що  впали,  
Як  вітриська  їх    зірвали.

Потім  влігся  біля  тину,
Мав  на  це  одну  причину.
Захворів?  Зледачів?  Свято?
День  народження  в  козляти!

Бабця  Беку  привітала  –  
Дзвін  новий  подарувала.
Дід  нарвав  кропиви  в  лузі,
Зготував  для  Беки    смузі.

Й  онучата  не  дрімали,
Козлику  трави  нарвали.
Усміхнувся  Бека,  встав.    
- Дякую!  –  усім  сказав.

[b]ДИНОЗАВРИК  І  ЦИФРА  1[/b]
Динозаврик  Ящурин  –  
Мами  Ящі  славний  син,
З’їв  лимон  і  мандарин  
І  почав  цифру    один
Вчити  з  татком.  П’ять  годин
Вчив  її  без  відпочин.

Зрозумів,  що  є  одна
Куля  в  нас  –  ота,  земна,  
Й  сонечко  одне  у  нас,  
І  один  є  місяць-ас    
Поміж  тисячами  зір,
Які  темінь  труть  до  дір.
 
Ще  помітив  Ящерин,  
Що  у  нього  хвіст    один,
Ніс  один  й  язик  –  м’як-м’як,
І  живіт  один  –    кругляк,
Одна  мама,  один  татко
Й  він  –  одне  їхнє  дитятко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Заєць і пес (мал. )

Якось  песик  бігав  
в  лузі  під  дощем.
Зайчика  побачив    
під    густим  кущем.
Підійшов.  Вухатий  
затремтів,  як  лист.
- Знаю,  що  кусатись  
є  у  тебе  хист!  –  
косоокий  мовив.
- Так.
- І  ще  одне  
мушу  я  сказати:  
діти  ждуть  мене.  
- То  втікай!
- Боюся.  Зловиш,  до  біди.
Хто  ж  тоді  малятам  принесе  їди?
- Ситий  я.  Ґаздиня  
борщ  дала  і  кість
з  м’ясом.  Тай  й  не  злодій  
ти,  а  лугу  –  гість.
- Так.  Шукав  капусту  
Заячу  –  добу.
- І  знайшов?
- Одненьку.  
З’їв.  Голодний  був.
- Дітям  понесеш  що?
- В  лузі  щось    знайду,  
як  мене  не  з’їж  ти,  
як  не  спущу  дух.  
- Зараз  я  морквину  
принесу  тобі.
Зачекай!
Послухав,
не  пустився  в  біг.
Не  одну  морквину  
Песик,  дві  приніс.
Усміхнувся  зайчик,  
вгору  ніс  підніс.
- Я  наїмся  й  діти,  -  
каже.  –  Будь  здоров!
Дякую,  собако,  
за  твоє  добро!
- Як  сутужно  буде,
приходи    в  обід.
В  льосі  моркви  досить,  
Принесу  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Про Кусю, кицю, кролика і бабцю (мал. )

[b]ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ  У  КУСІ[/b]
Є  киця  Куся  в  Ігоря  й  Мартусі  –  
Кругла  і  біла,  як  вишневий  цвіт.
Сьогодні  день  народження  у  Кусі.
Приготувала  мама  їй  обід:

Бульйон  на  лапках  курячих  зварила  
І  запекла  в  духовці  рибу  хек.  
Мартуся    м’яту  киці  подрібнила
І  яблуко  порізала  туге.  

Ігор  потер    спаржу  і    моркву    Кусі.
Татусь  їй  сир  із  молока  зробив.
Спекла  з  печінки    курки    торт  бабуся.
Дід  киці  мишку-забавку  купив.

Сіли  за  стіл  всі.  Й  Куся  в  крісло  сіла.
Гостилися.  Смачне    ж  усе  –  ням-ням!
До  всіх  тулилась  киця,  як  поїла.
А  потім  танцювала  з  мишеням.  
  
[b]КИЦЯ,  КРОЛИК  І  БАБЦЯ[/b]
У  бабусиній  світлиці
Мешкала  руденька    киця.
А  ще  кріль  в  ній  жив  малий  –  
Блідо-сіро-голубий.

Кріль  та  киця    не  мирились  –  
То  сварилися,  то  бились.
Та  бабуся  їх  здружила!
Курточки  обом  пошила,

Щоб  не  мокнули  малята,  
Як  підуть  у  дощ  гуляти.
Клітку  кролику  придбала.
Килим  киценьці    зв’язала.

Годувала  добре  їх.
Гладила,  це    їй  утіх
Додавало  і  тваринам,
Гнало  чорні  з  дум    хмарини.

Бабця    ки…  і  кро…  любила.
Киця  їй  масаж  робила.
Кріль  їй  ноги  взимку  грів.
В  мирі  всі  жили,  в  добрі!

Прим.:  ки…  -  киця,  кро…-  кролик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Несподіванка, лисеня

НЕСПОДІВАНКА
Куртку  Оля  одягла  із  флісу,
З  гуми  чобітки  взяла  для  ніг
І  пішла  з  матусею  до  лісу
За  грибами,  любить  їсти  їх.

Як  набрали  пів  відра  грибочків
Й  утомились,  ходячи  ліском,
Сіли  під  сосною  на  пеньочку.
Витягнули  термос  із  чайком.

Ще  й  до  шлунку  чай  увесь  не  влили,
Як  почули  ззаду  дивний  звук.
Обернулись,  очі  округлили,
На  дубку  угледіли  сову.  

Скажете,  мабуть,  яке  тут  диво?
А  таке:  із  книжкою  сова
Під  дуплом    сиділа  –    й  не  рухливо,
Щось  читала  пташка  лісова  –  
Віршик,  може,  загадку  чи    казку.
Ну,  і  ти  читати  вчись,  будь  ласка!
 
ЛИСЕНЯ
Руде  лисеня  із  дитинства  чудово  співало.
Музичну  освіту  хотіло  здобути  воно.
До  Школи  мистецтв  мама-лиска  його  записала.
Там  на  мандоліні  лис  Гук  учив  грати  його.

Щодня  лисеня    на  заняття  до  школи  ходило.
І  слухало  вчителя  Гука  уважно  щораз.
По  струнах  своєю    правицею  ревно  водило
Й  навчилося  грати  –  народні  мотиви  і  джаз.

Воно  брало  участь  в  концертах,  призи  здобувало.
Раділа  матуся,  щаслива  була  вся  сім’я!  
Так,  часу  на  різні  забавки  рудьку  бракувало.
Зате  його  мрія  здійснилась!  А  як  там  твоя?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Соняшники, бджоли

СОНЯШНИКИ

Ці  гарні  квіти  в  липні-серпні  розцвітають.
У  нас  їх    соняхами  люди  називають.
Жовтими,  круглими  вони  є,  наче  сонце.
Смачне  насіння  родять  квіти  ці.  Не  сон  це!

Вони  великі,  стебла  довгі  в  них,  міцненькі.
Листочки  також  чималі,  немов  серденька.
До  сонця  квіточки  голівки  повертають.
Насіння  вигріє  й  пелюстя  їхнє,  знають.

З  насіння  соняха  олію  виробляють.
На  ній  щось  смажать,  до  салатів  добавляють.
Й  саме  насіннячко,  полущивши  до  ладу.
До  хліба,  булок  додають,  до  шоколаду.  

Соняшник  –  це  квітковий  символ  України.  
Знай  це,  Вадиме,  Олексію,  Олю,  Ліно!
 
БДЖОЛИ

Бджола  належить  до  комах.
Вона  літає,  наче  птах,  
І  має  особливий  дар  –  
Збирає  з  квіточок  нектар.  

Його  до  вулика  несе,
У  зобику,  й  у  стільник  ллє.  
З  нектару  теплого,  як  плед,
Зріє  солодкий  в  ньому  мед.

Тисяч  п’ять  –  сім  квітів  бджола
За  день  відвідує  одна.
Щоб  кілограм  медку  зібрати,  
Вісім  мільйонів  облітати

Квітів  принадних  бджоли  мусять.
Тож  весь  день  лапки    й  крила  трусять.
Але  в  очах  нема  журби.
І  ти  корисне  щось    роби!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Про Іванка, Назарка і Злату

ІВАНКО-ФУТБОЛІСТ

Іванко  любить  грати  у  футбол.
Він  м'яч  веде  і  забиває  гол.  
Татусь  навчив  його,  як  це  робити.
М'яч  у  Івана  не  перехопити!
 
У  грі  з  футболу  хлопець  –    справжній  ас.  
М’яч  виб’є  з  ніг  і  вдало  кине  пас.
Хтось  вперше  бачить  це,  кричить:  «Ого!»
Команда  завжди  виграє  його!

Знай,  щоб  уміти  щось,  треба  старатись,
Щодня  без  нарікання  тренуватись.  
Як  будеш  саме  так  ти  поступати,
То  матимеш  хороші  результати.  
 
НАЗАРКО  І  ЗЛАТА

До  рук  узяв  Назар  лопату
І  ямку  викопав  в  землиці.
Коріння  квітки  в  неї  Злата
Запхала  вправно,  як  годиться.

Його  прикрив  землею  братик.
Сестра  водицею  полила.
Коли  хотіли  в  дім  вертати,
Квітка  до  них  заговорила.

Сказала:  «Дякую  вам,  друзі,
За  змогу  жити  тут,  під  небом.
«Рости  собі  отут  у  лузі,  
Будем  приходити  до  тебе».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про осінь і літо

ДІВЧИНА  ОСІНЬ

Дівчина  Осінь  гуляла,
З  гілочок  листя    зривала  –    
Те,  яке  в  жовтні  тримала,
В  жовте  й  руде  малювала.

Дуб  майже  весь  оголила.
Клен  і  берізку  побрила.
Зняла  прикраси  з  волосся  
Липи.  З  верби  –  не  вдалося.  

А  як  від  праці  втомилась,
Дощиком  теплим  умилась,
Вітром  обтерлась,  як  птася,  
І  на  листочки  вляглася.

ЛІТО

Є  у  році  пора  така  –  
літо.
Його  люблять  
дорослі  і  діти.  
Бо  дарує  тепло  воно  
тілу
І  водоймам.  В  них  плавати
сміло
Можеш  ти,  лиш    під  доглядом  старших.
Можеш  бігати,  тупцяти  маршем,
М’яч  котити  і  гол  забивати,
У  «Квача»  в  дворі  грати,  стрибати,    
Бути  в  майці,  у  шортах,  як  сонце
Теплим  променем  гладить  віконце.  
Можеш  їсти  такі  смаковинки:
Абрикоси,  чорниці,  ожинки,
Дині,  персики  і  виноград,
Вишні,  сливи.  Хто  ж  цьому  не  рад?
А  ще  квітів  улітку  багато  –  
В  лузі,  в  парку,  в  дворі  біля  хати  
Виростають.  Дарують  красу.
Їх  дівчата  вплітають  в  косу.  
Сонце.  Щебет  птахів.    Галас!    Квіти!
Пречудова  пора  року  –  літо!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про фрукти та ягоди

Щоб  здоровим  виростати,  
Варто  фрукти  всім  вживати,  
Їсти  ягоди  всілякі,  
Щоб  цвіли    на  щічках  маки.  

Все,  що  кущ  дає  і  сад  –  
Аґрус,  грушу,  виноград,  
Сливу,  яблуко,  порічки,
Їжте,  Юрчики  й    Марічки.

Добре,  як    вам  куплять    мами
Диньку  ще,  кавун,  банани,  
Апельсини,  мандарини.
Все  це  добре  для  дитини!

Їстимете  ви  їх,  діти,  
Менше  будете  хворіти.
Й  праці  мозку,  всі  це  знають,  
Фрукти,  ягоди  сприяють.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Тато - герой До школи

ДО  ШКОЛИ

Підросту,  потупцяю  до  школи
І  знання  збиратиму,  як  бджоли
В  лузі,  в  полі  з    квіточок  нектар.  
До  навчання  є  у  мене  дар!

Я  малюю  сонечко,  травичку.  
Казочки    «Пан  Коцький»,  «Рукавичка»
Знаю.  Їх  прослухала  не  раз.
Букву  «а»  знайду    і  без  підказ.  

Хочу,    звісно,  й  інші  букви  вчити,
Квіти  першій  вчительці  вручити,
Взяти    в  руку  золотий    дзвінок    
І  позвати  учнів    на  урок.


ТАТО  –  ГЕРОЙ

Тато  мій  –  герой.  Усі  це  знають.
Він  країну  нашу  захищає.
Бореться  татусь  із  ворогами  –  
Тими,  що  доми  руйнують,  храми,  

Тими,  що  палять  поля  пшеничні
І  ламають  рубежі  граничні.
З  ними  тато  сміло  в  бій  вступає.
«Край  віддати»  -  слів  таких  не  знає.

Любить  рідну  землю  і  родину,
Дім  і  двір  наш,  у  дворі  калину.
Татко  мій  вернеться.  Я  чекаю.
Вільним  край  наш  буде.  
Вірю!  Знаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Про ведмедя і зайчика (малятам)

ВЕДМІДЬ

Я  –  ведмідь.  В  ліску  живу  я.
На  слабких  тварин  полюю.  
Влітку  –  часто  йду  в  дорогу.
Взимку  сплю  в  землі,  в  барлогу.

Можу    на  дубок  залізти.
Мед  люблю  солодкий  їсти.  
Як  голодний,  то  реву.
Не  підходь,  бо  розірву.  


ЗАЙЧИК

Зайчик  я.  Люблю  стрибати  –  
По  ліску  і  біля  хати.
Хата  в  мене  –  це  нора
Або  кущик,  дітвора.  

Маю  хвостик,  довгі  вуха.
Косі  очі,  два  кожуха.
Влітку  –  в  сірому  ганяю.
Взимку  –  білий    одягаю.  

Їм  гілки,  кору  дерев.
Не  пускаю  рев,  як  лев.
Лапками  дріб  вибиваю,
Коли  щось  сказати    маю.    

Гарний,  хоч  малий,  на  вроду.
Моркву  я  краду  з  городу.  
Але  ви  так  не  робіть.
Що  вам  прагнеться,  просіть.  


Гілки  їм,  кору  дерев.
Не  пускаю  рев,  як  лев.
Лапками  дріб  вибиваю,
Коли  щось  сказати    маю.    

Гарний,  хоч  малий,  на  вроду
Моркву  я  краду  з  городу.  
Але  ви  так  не  робіть.
Хочете  щось,  попросіть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Мангуст і овечки (малятам)

У  світі  є,  дитино,
Мангуст  –  така  тварина.
Мангуст  –  міцний  горішок
Й  швидкий,  з  підряду  кішок.

Він  фрукт  їсть  і  рибину,
Лист,  жабу,  комашину.
І  не  боїться  змія  –  
З  ним  битися  уміє.

Послухай  про  мангуста,  
Який  любив  капусту.
Мав  нірку  він  у  полі.
І  ситим  був  доволі.

Звали  мангуста  –  Комо.
Як  він  виходив  з  дому,
Змії  за  ним  ганялись,  
Та  в  шлунку  опинялись.  

Мангустик  був  прудкішим
За  змій  і  сміливішим.  
Укусів  уникав.
Бій  завжди  вигравав.

Якось  мангустик  Комо
Бився  зі  скорпіоном.
Той  йому  ніжку  зранив.
Хоч  сам  у  невідь  канув.

Ліг  на  бочок  мангустик.
Йшла  жінка  по  капусту.  
Комо  почав  стогнати  –  
Взяла  його  до  хати.  

Ніжку  полікувала.
Вмила,  погодувала.  
Лишився  в  неї  жити.
Прагла  з  котом    здружити  
Комо.  Не  зміг!  Не  казка.
А  з  вівцями  –  будь  ласка!

З  ними  під  вітру  фугу
Ходив  в  дворі,  по  лугу,
Пив  воду,  їв  листочки
Й  тер  ніс  в  овечі  бочки.  

Любили  вівці  Комо.
Їх  віддано,  без  втоми
Охороняв  в  луг-зоні
Від  змій  і  скорпіонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Мама (малятам)

Хто  найрідніший  
дитині?    Мама.
В  двір  її  серця  
відкрита  брама.  
Вчить  дитя  жити,  
бо  ж    його  любить.
Дасть  йому  їжу
і  приголубить.
Купить  забавку,  
взуття,  одежу.
Ніс  полікує,  
як  має  нежить.
Спинку  помиє,  
голівку,  ніжки.
Вкладе  дитину  
на  ніч  до  ліжка.  
Розкаже  казку,  
вірш  прочитає.
Добра  й  міцного  
сну  побажає.
Цілунків  зранку    
наставить  –  свято!
Матусь  шануймо  
своїх,    малята!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Дівчинка і пташки (малятам)

Я  люблю,  коли  «ців-ців»
Випускають  горобці,
І  коли  мала  синичка
В  росах  миє  своє  личко.

Коли  сонце  в  небі  –    ватра.
Як,  немов  артист  театру,
Спів  виводить  соловей.
Як  лелека  бусла  зве  –    
Дзьобом  клекотить  великим.

Як  взувають    черевики
Журавлі  на  довгі  лапки  
Й  йдуть  туди,  де  скачуть  жабки.
Їх  стараються  зловити,  
Щоб  наїстися  і  жити.

В  парку  ще  люблю    гуляти,  
Голубам  зерно  давати.
Корм    видзьобують  швиденько,
Кажуть:  «Дякую,  маленька,
Ситі  ми,  і    день,  як  свято.
Радості,  добра  багато
Ми  тобі  бажаєм    щиро.  
Ну,  а  Україні  –  миру!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Про дівчинку (малятам)

Татова  і  мамина  я  доня.
Сонечко  ношу  в  своїх  долонях.  
Грію  ним  батьків  своїх  і    друзів,
Квіти,  що  ростуть  у  парку,  в  лузі.  

Любить  мене  вся  моя  родина.
Вихована,  чемна  я  дитина.
Знаю  слова  дякую,  будь  ласка.
Вірш  люблю  я  слухати    і    казку,

Мама  їх  мені  щодня  читає.
Без  книжок    життя  не  уявляю.
Є  у  них  цікавого  багато.
Ще  люблю  в  альбомі  малювати

Те,  що  бачу  я  довкола  себе  –
Квітку,  травку,  пташку,  сонце,  небо.
Я  сама  малюнок  генерую.
Вдасться  –  рідним,  друзям  подарую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

Про хлопчика (малятам)

Хоч  хлопець  я  маленький,  
Та  дужий  і  спритненький.
М’яч  копаю,  стрибаю,
Йду  в  біг  і  присідаю.

Люблю  і  сонце,  й  дощик.
Їм  суп,  котлету,  борщик  –  
Все,  що  дадуть!  Завзято!  
На  радість  мамі  й  тату!

Люблю  книжки.  Гортаю  
Ті,  що  мені  читають,
Батьки,  як  ляжу  в  ліжко,
Щоб  відпочити  трішки.

А  ще  люблю  купатись,  
На  велику  кататись.  
Малюю,  в  ігри  граю
І  так  ось  виростаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

ХТО ЦЕ ТАКА?

Вона  -  свободи,  честі,  правди    голос.
В  ній  бджіл  гудіння,  клекіт  журавля,
Калини  гроно  і  пшеничний  колос,
Блакить  небесна,    сонце  і  земля.

Вона  –  це  пісня  –  щира  і  крилата,  
Весна  і  літо,  осінь  і  зима.  
Це  хліб  і  сіль  на  рушнику  у  свята,
А  в  час  війни  із  ворогами  змаг  -  
Із  тими,  що  мали  їй  труту  в  дзбани  
Кидали,  і    не  раз,  у  груди  кий.  
Тримала  дух,  загоювала  рани
І  гордо  йшла  крізь  бурі  та  роки.  

Під  дахом  Неба,  під  покровом  війська.  
З  волошкою  у  сонячній  косі.  
Хто  це  така?  Це  мова  українська.
Нескорений  народ  -  її  носій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Саджанець

Івась  прийшов  у  середу  зі  школи.  
Сказав  матусі:  «Хочу  деревце
Я  посадити.  Не  садив  ніколи.
А  деякі  уже  робили  це.

Степан  та  Ігор  вишеньку  садили.
Іринка  –  грушу,  яблуньку    –  Рустам.
І  я  б  хотів  додати  світу  сили,
Бо  дерево  ж  дарує  кисень  нам».  

«Гаразд!    -  Івану  мама  відповіла.  
- Куплю  тобі  горіх  я  –    диво  з  див».    
Слово  не  з’їла!  Саджанець    уміло
Син  посадив,  води  йому  налив.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Велосипед

Є  у  мене  друг  –  велосипед,
Той,  який  не  зраджує  ніколи.
Він  для  мене,  як  для  бджілки  мед,
Я  на  ньому  їду  в  парк,  до  школи.

Звісно,  не  по    трасі  основній,  
Правила  безпеки  добре    знаю.  
Із  велосипедом  так  мені
Добре.  Кров  у  жилах  він  ганяє,

Як  педалі    кручу.  Це  плюси
Для  здоров’я  –  ноги  кріпить,  груди.  
Ну,  і  ти  купити    попроси
У  батьків  це  двоколісне  чудо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Вареники

Я  люблю  вареники  жувати
З  маслом  і  сметаною.  О,  так!
Їх  уміє  мама  готувати,
Особливий    мають  вони  смак.  

Ситні  ці  варені  півовали.
Українці  вигадали  їх.
Бо  картоплю  в  домі  завжди  мали
Й  борошно  пшеничне  на  пиріг.

Мамі  помагаю  я  ліпити
В  вихідний  вареники  малі.
Бо  не  можна  тільки  їсти  й  пити,
Треба  щось  творити  на  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Панна Осінь

Яка  ж  вона  чудова  -  панна  Осінь!
Поважна!  У  яскравому  шитті!
Вінок  з  калини  носить  на  волоссі,  
На  ніжках  -  черевички  золоті.

До  неба  жовтобарвні  очі  зносить,  
Як  сонце  лиже  лик  промінням  їй.
А  коли  ріже  вітер  його,  просить
Щоб  кинув  хмарам  хижий  норов    свій.  

Йде  лісом,  полем,  селами,  містами,  
Висушує    траву  й  усякий  лист  -  
Торкає  їх  руками  і  устами,
Є  в  неї    чималий  до  цього  хист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Синичка й кіт

В    кухні  вазон  Оля  підлила.
Любить  рослинам  послужити!
Потім  віконце  відхилила,
Щоби  повітря  освіжити.
Коту  накидала  пшенички
З  підливою  м’ясною  в    миску.  
Пішла  до  ванни  мити  личко  
І  зуби  чистити  –  до  блиску.
Біля  вікна  лишила  (звичка!)
Із  соняшника  насінини.
Занюхала  тут  їх  синичка
І  залетіла  на  гостину.  
На  підвіконня  стрибнув,  звісно,  
Кіт.  Пташка  йому  каже:  «Жити    
Хотіла  б  ще,  співати  пісню!»
«Гаразд.  Не  з’їм  тебе.  Я    ситий».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

НЕ ЗАБУЛА

Ні.  Тебе  не  забула.  Не    кинула  у  руки    вітрам.  
Твоя  мовчанка  мого  кохання  до  тебе  не  вбила.  
Ти  спокуса  для  тіла  мого,    для  душі  –  світлий    храм.  
Зоряниця    для  темної    ночі,    для  вильотів    –    крила.  

І  хай  жодного  разу  від  уст  своїх  слід  не  лишив
На  моєму  обличчі,  «кохаю»  ні  разу  не  мовив,  
Чарівними  узорами  серце    моє    ти  розшив  
Дистанційно  –    своїми  думками    й  чуттями  любови.  

Не  гаси,  що  вродилося,  з  жил  мене  не  вимивай.    
Ти  –  мій  острів  надії  у  морі  жахіть.  І  не  сон  це.  
Міць  гостри  в  час  журби.  Всім  її,  кого  стрінеш,  вливай.  
А  як  кане  у  лету  війна,  прикоти  мені    сонце.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024

ВІРШ ІЗ МИЛОЗВУЧНИМИ УКРАЇНСЬКИМИ СЛОВАМИ

Ранок  сон  твій  приклало  до    гострої    терки?
Зуби  вимий,  лице,  подивись  у  люстерко,
Зачешися,  всміхнися,  зроби  фіззарядку,  
З’їж  канапки  зо  дві,  випий  кави  горнятко.

В  соцмережі    зайди,  прочитай  факти,  байки.
Допис  душу  торкнув,      поклади  вподобайку.  
На  роботу  тобі  іти  пішки    далеко?
Їдь  в  автівці,  не  нехтуй  паском  небезпеки,
Чи  в  трамваї.  Як  любиш    рухливі  розваги,
Сядь  на  ровер,  у  нього    –  свої  переваги.  

Маєш  день  вихідний?  Як  не  дощ  за  порогом,  
Вийди  в  двір  і  з  собою  візьми  гуляйногу.
Покатайся  на  ній,  обери  пору  ранню,
Коли  люд    ще  в  домівках.  Минай    калабаню!

Ну,  а  взимку,  коли  налетять  білі  бджоли,  
Витягай  із  кутка  лижі  або  ґринджоли
І  до  гірки  якоїсь  доїдь  чи  додибай,
Вниз  злети,  наче  бусол  до    річки,  де  риба.  
А  приїдеш  додому,  не  будь  гоноровим,  
Борщ  звари.  Будь  веселим  завжди  і  здоровим!  

Прим.  Гуляйнога  -  самокат.  Калабаня  -  калюжа.  Люстерко  -  дзеркало.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Захисникам України

Війна  прийшла,  зібрали  дух  вони  в    кулак  –  
Поет,  шофер,  учитель,  кухар  і  співак.  
Пішли  до  війська,  захищати  рідний  край.
Заграла  честь  у  генах  їх,  як  водограй.

Багато  хто  з  них  не  прийшов  у  дім  на  двох.
На  передку  чи  у  шпиталі    їхнє    «ох»
Стрясло  розліг    земний  останній  раз      в  житті.
Вернулись  воїни  додому      на  щиті.  

Краще  б  жили  і  край  підносили  до  зір.
Але  ж..  на  землю  його  вдерся  лютий  звір!  
Приніс    вогонь,  а  з  ним  розруху,  рани,  смерть.  
Наповнив    болем  диким  людські  душі    вщерть.  

Пішли  на  фронт      краяни  наші    із  усюд,
Щоб  захистити  Україну,  її  люд.
Своє  життя  (одне!)    поставили  на  кін.
Герої!        Честь  їм!  І  низький  від  нас  уклін!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

Сестри ми

Сестри  ми  –  я  і  осінь,  в  нас  спільні  гени,
І  до  зими  в  обох  нас  –    спільні  ходи.
Але  в  очах  у  осені  голі  клени,  
А  у  моїх  –  розквітлі  луги  й    сади.

Осінь  малює  жовтим,  багряним,  бурим.  
Я  ж  беру  фарби  райдужних  кольорів.
Сонце  ношу    у  серці,  жену  ним  бурі,
Сіре  та  чорне    змітаю  з  дороги  в  рів.

Не  до  вподоби  сестрі  це    –  дощі  пускає,
Вітром  лякає,  неначе  скаженим  псом,
Квітам  сухе  пелюстя  у  коси  пхає.
Докір  пошлю  їй  –    лягає  на  дно,  як  сом.

«Сіяти  не  спіши  холодні  мотиви,
Сонце  звільни,  -  кричу  їй,  -        від    ланцюгів.
Хай  воно    злиже  з  чорних  хмаринок    зливи.
Стимул  дасть  птаху  з  дзьоба  пускати    спів».

Мовить:  «Не  мни  мені  скаргами,  сестро,  кості.
Радості  прагнеш?  Що  ж,  до  неї  кермуй.
Стрінеш,  до  свого  серця  поклич    у  гості,
Гарно  приймай    і    світу  її  даруй".    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Дозволь

Дозволь  тебе  просто  кохати,  
Не  ждучи  нічого  навзаєм,
Твій  запал  в  легені  вдихати,
Гуляючи  лісом  і  гаєм,  

Твій  голос  гарячий,  магічний  
Вливати  у  клапан  сердечний,
Забути  про  дії  логічні,  
Забути  про  дії  доречні.

Дозволь  тебе  в  жилах  носити,
Як  сік  виноград  носить  в  брості,
Усі  твої  болі  гасити,  
Добро  тобі  слати  крізь  простір.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024

Німфеї Тельбіна

Вже  ходять  із  фарбами  осені  феї,    
Вітри  і  дощі  прикликають  –    при  ділі.  
А  в  озері  Тельбін  квітують  німфеї  –  
Лілові  та  жовті,  рожеві  та  білі.  

І  очі  людей  притягають  до  себе.
Малюють  на  лицях  їх  усмішку  милу.  
Дарують  красу,  бо  це  їхня  потреба,  
Надію  і  силу  вливають  у    жилу.

Не  страшать  їх  бурі,  ворожі  ракети.
П’ють  воду  озерну,  синь  неба  вітають.
У  моді  завжди    їхні  барвні  жакети.  
Їх  люблять,  вони  для  добра  виростають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024

Йде осінь

Ще  вчора  місяць  вересень  на  серпня  схожим  був.  
І  спеку  віз,  не  тиснучи  на      гальмо.
Сьогодні    дощик  випустив    і    холодом  дихнув,
Земля    почала  голосити    псальми.

Їй  дихати  неважко  вже,  зволожила  лице.
А  дерево  на    місяць    постаріло.
З  листків  посохлих    платтячко  нап’яло    на  тільце.
Дмухнув  вітрисько  –  деяке    злетіло.

Ще  вчора    кликав  став  людей  до  свого  теремка
І  цілував  їх  мокрими  устами.
А  нині  його  хмара  їсть,  душа  його  –  тремка
І  береги  -  не  топтані  ногами.

То  це  не  літо,  осінь  вже  привіти  роздає,
Ховає  сонце  і  снагу    рубає?
Так,    вересень  за  серпень  вже  себе  не  видає,  
Крокує  в  жовтень  ,  в    листопад    стрибає.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024

ЛИСТИ

Зараз  відстань  лист  не  б’є,
Не  несуть  його  крилаті.
В  телефоні  пошта  є  –  
Електронна  і  у  чаті.  

А  колись  усі  листи  
Різний  транспорт  був  готовий
В  місто  та  в  село  везти.
Голуб  їх  носив  поштовий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024

Хлопчик і журавель

Зустрілись  двоє  -  хлопчик  і  журавлик,
У  лузі.  Сум  ухопив  їх    обох.
- Чом  ти  в  журбі?  –  питає  птаха  Павлик.    
- У  вирій  відлітаю  завтра.  Ох!
А  ти,  чого  не  ллєш  наснагу  в    ногу?
- Мій  татко  на  війні  –  там,  де  вогні.
- Не  плач,  а  тільки  вір  у  перемогу  
Рідного  краю  і  співай  пісні.
- І  ти  кажи:  «Не  вік  –  на  чужині,
Вернусь  до  України  навесні».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Пір'їнка (казка)

Якось  шестирічна  Оксанка  вхопила  з  тарілки  пиріжок  з  горохом  і  вибігла  з  квартири.  Як  тільки  вийшла  надвір,до  неї  підлетів  голуб.  Він  сів  їй  на  плече  і  сказав:
- Дай  мені,  дівчинко,  шматочок  пиріжка.  Я  сьогодні  ще  нічого  не  їв.
Оксанка  відламала  половинку  пиріжка  і  дала  її  голубу.  Сіренький  вхопив  дарунок  дзьобиком,  відлетів  на  три  метри  від  дівчинки  і  почав  дзьобати  те,  що  вона  йому  дала.  Коли  на  тротуарі  не  залишилося  і  крихти,  голуб  мовив:
- За  те,  що  ти  не  пошкодувала  мені  пиріжка  з  горохом,  який  я  люблю,  я  дам  тобі  одну  свою  пір’їну.  Коли  ти  її  погладиш,  вона  зможе  виконати  одне  твоє  бажання.
- Ти  правду  кажеш?
- Звісно,  -  відповів  голуб  і  полетів.
 «Попросити  у  пір’їни  коробку  смачних  дорогих  цукерків?  Чи,  може,  таку  сукню,  як  в  артистки  Клавдії  Петрівни,  щоб  у  ній  виступати?  Тільки  дівчинка  хотіла  погладити  пір’їну  й  попрохати  в  неї  сукню,  як  мама  покликала  її  додому.  Коли  Оксана  прибігла,  то  спитала  в  неньки:
- Що  сталося?  Я  не  встигла  навіть    пройтися  подвір’ям.  
- Татко  наш  попав  в  аварію,  в  тяжкому  стані  зараз  перебуває.  
Оксана  обняла  матір  і  мовила  їй:
- Не  хвилюйся,  з  ним  усе  буде  гаразд.
- Звідки  ти  знаєш?
- Знаю.
Дівчинка  витягнула  пір’їну,  погладила  її  й  попросила  у  неї  одужання  для  свого  тата.
Одразу  після  цього  мамі  задзвонив  лікар.  Він  сказав:
-    Не  інакше,  як  чудо  сталося.  Ваш  чоловік    прийшов  до  тями.  Стан  його  уже  не  критичний.
Мама  видихнула  повітря  з  грудей.  А  Оксанка,  почувши  слова  лікаря,  вдруге    погладила  пір’їну  і  мовила  їй:  
- Дякую  тобі,  дорога  пір’їно!    І    голубці  твоїй  щиро  дякую  за  те,  що  дала  мені  тебе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Голуби (казка)

Казка
     Казка
     Семирічна  Оленка  жила  з  мамою  у  невеликому  місті.  Тато  її  помер  через  невиліковну  хворобу.  Дівчинка    була  доброю,  щодня  вона  годувала  голубів,  які  зранку  сідали  на  підвіконня  її  кухні.  Як  тільки  дівчинка  заходила  до  неї,  птахи  голосно  кричали:  
- Привіт,  дівчинко!  Даси  нам  щось  на  сніданок?
- Так.  Звісно,  друзі.
І  Оленка  давала  –  то  вівсяні  пластівці,  то  зернята  пшениці,      то  горох  варений,  сама  любила  його  їсти.  Голуби  дружно  дзьобали  корм.  А,,  виївши  все  до  грама,  кидали  гучне  «дякую»  і  відлітали.  
Та  одного  дня,  це  було  у  вересні,    голуби    тричі  прилітали  й  сідали  на  підвіконня  Оленчиної  кухні,  але  дівчинки  в  ній  не  бачили.  Коли  три  дні  поспіль  на  підвіконні  не  було  корму,  а  в  кухні  Оленки,  пернаті  розхвилювались.    Сіли  вони  четвертого  дня  на  підвіконня  кухні  Оленчиної  сусідки.  Та  дала  їм  трохи  вівса  і    сказала,  що  їхня  годувальниця  зараз  знаходиться  в  лікарні  разом  із  мамою.  Дівчинці  зробили  операцію,  видалили  апендицит,  бо  він  загноївся  і  мало  не  тріснув.  Температура  піднялась.  Голуби  заплакали.  Старший  спитав:
- Вона  житиме?  Операція  пройшла  успішно?
- Так.  За  кілька  днів,  як  не  буде  ускладнень,  Оленка  повернеться  додому.  
- Ми  б  хотіли  провідати  її,  -  мовив  старший  голуб.  –  Покажіть  нам,  будь  ласка,  місце,  де  знаходиться  лікарня,  в  якій  лежить  наша  годувальниця.  
- Гаразд,  Зараз  я  вийду  у  двір  і  піду  туди.  А  ви  летіть  за  мною.
- Семеро  голубів  –  тих,  яких  Оленка  щодня  годувала,  полетіли  за  пані  Галиною.  Коли  вони  наблизились    до  лікарні,  жінка  показала  птахам  вікно  палати,  в  якій  перебувала  дівчинка.  Голуби    підлетіли  до  нього,    постукали  дзьобами.  Оленка  зірвалася  з  ліжка.
- Мамо!  До  мене  мої  голуби  прилетіли!
- Як  вони  дізналися,  що  ти  тут?
- Не  знаю.  Якось  це  їм  вдалося.
- Привіт,  подруго!  –  мовив    найстарший  у    своїй  зграйці  голуб  Добрик  Оленці.
- Привіт,  любий  пташку!
- Як  ти  себе  почуваєш?
- Сьогодні  трохи  краще,  ніж  учора.  Температура  –  37,  3.  Живіт  майже  не  болить.
- Ми  тобі  зараз  принесемо  червону  шипшину,  яка  під  лісом  росте.  Мама  тобі  з  неї  має  готувати  напій  три  дні.    Коли  питимеш  його,  говоритимеш:  «Їди  від  мене  хвороба.  Приходи    здоров’я,  любов  і  згода».  Робитимеш  так,  то  ви  здоровієш.  
-  Гаразд!
 Голуби  полетіли.  Через  10  хвилин  вони  повернулися,.  Кожен  із  пташок  у  дзьобі    мав    гілочку,  густо  обліплену  ягодами  шипшини.  Гілки  крилаті  поклали  на  підвіконня.  Оленка  подякувала  пернатим.  Усміхнулися  їй  ніжно  й  полетіли.    Мама  шипшину  помила  і  приготувала  з  неї  для  доні  чай.  Три  дні  Оленка  його    пила,  а  на  четвертий  і  справді  відчула  себе  цілком  здоровою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024

Нас убивають

Світе,  ти  бачиш,  що  роблять  російські  потвори?
Луплять,  чим  можуть  лиш,  по  українській  землі.  
Ставлять  не  тільки  електромережам  затори,  
Люд  убивають  цивільний  нападники  злі.

Аж  чотирьох  з  однієї  родини  сьогодні  –
Маму,    трьох  доньок-красунь  її,  вклали  в  гроби.
Тато  –  живий,  але  схожий  на  мертвого.  Бо  дні
Стали  такими  йому,  як  без  гілок  дуби.    

Світе,  ти  мусиш  побачити  відео,  фото  –  
Ті,  на  яких  видно,  як  цій  родині  жилось.  
Радість  несла,  брала  щирості,  світла  висоти.
Щось    вже  здобула.  Здобути  хотіла  ще  щось.

Але  усе  поламала  російська  ракета.
Але  усе  перекреслила    клята    війна.  
Світе,  ти  витягнеш  смілість  і  честь    з-під  жакета?
Нас  убивають!  І  в  цьому  не  наша    вина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

Чиє гніздо?

Яйця  відкладати  
Качці  час  прийшов.
Ну,  а  річка  вийшла  з  берегів.
Їй  гніздо    на  гілці
Качур  Кряк  знайшов.
Сіла  в  нього  навіть  без  торгів.  

Яйця  в  нім    відклала,
Гріла  їх  тільцем.
Тут  сорока  раптом  підлетіла:
- Власністю  моєю  є  гніздо  оце.
Ти  ж  у  нього  безпардонно  сіла.

Качур  недалеко  міряв  в  річці  дно.
Крик  почув,  прибув,    сороці  крякнув:
- Хто  в  гніздо  сів  першим,  того  є  воно.
         Качку  не  лякай,  втікай,  бо  дряпну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024

ДУМАЙ!

Що  у  твоїх  очах,  росіє?
Ненависть.
Що  у  твоєму  дзьобі  гачечком?
Смерть.
Що  у  твоєму  серці?  
Злоба  і  зависть.
Совість  ще  має  місце?
Протерта  вщерть.  

Але  той  біль,  що  ти  
руками  зростила,
Каже:  «Здійснити  треба  
за  все  платіж».
Думай,    допоки  очі  
не  закотила.
Змінюй  свій  крок,  бо  карма  
вже  гострить  ніж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

Дятел

Цей  пташок  –  справжній  суперстар,  
Бо  лісовий  він  санітар.
Близько  пів  метра  в  нього  ріст.
Міцний  і  гострий  має  хвіст.

Важить  не  більше,  як  сто  грам.
На  тілі  –    небагато  гам
Колірних:  білі  й  чорні  зони,
Лиш  верх  і  низ    іскрять  червоним.  

Голівка,  як  яйце  –  овал.  
Дзьоб  чималий    і,  як  метал.
Ним  витягає  дивний  птах
Із-під    кори  дерев  комах.

Личинка  дятлу  теж  смакує.
Їсть  птах  це  все  і  ліс  лікує.
До  дев’ять  сотень  короїдів
Вмне  до  обіду  й  по  обіді.  

На  зиму  в  ирій  не  літає,
А  хвойне  дерево  шукає,
Насіння  з  шишок  їсть  уміло.
Дух  держить  в  тонусі  і  тіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

ПРО ЛЕЛЕК

 Казка

 Лель  Чуйлик  і  лелека  Крася  познайомилися  у  славному  місці  України  –  Карпатах,  в  час,  коли  сонячні  промінчики  збудилися  йземлю  гріли,  коли    вони,  лелеки,  бережком  річки  Тиси  ходили,  жаб  ловили,  воду  пили,  лапки  в  ній  мили  і  день  хвалили  своїм  веселим  голосним  клекотом.  Це  було  ранньої  весни.    Чуйлику  з  першого  погляду  сподобалася  Крася.  Вона  була  гарна  –    як  свято,  врочиста,  струнка  та  чиста,    поважно  ходила,  чорними  очима  світила.  Привітався  лель  з  лелькою,  спитав  її:
- Як  тебе,  красна  пташечко,  звати?
- Красею.  А  тебе  як  величати??
- Мене  –  Чуйликом.  
- Гарне  в  тебе  ім’я!  Не  чула  такого  ніколи.
- І  в  тебе  гарне.  Підходить  тобі.  А  чи  дозволиш  мені    ще  про  щось    тебе  запитати?  
- Ну,  питай.  
- Чи  знайшла  ти  вже,  Красю,  собі  пару?
- Ні.  Вчора  в  обід  щойно  з  ирію  прилетіла  з  батьками.  До  вечора  нікуди  не  літала,  спершу  відпочивала,  а  потім  старе  гніздо  батькам  ремонтувати  допомагала.
- А  чи  не  хотіла  б  ти  дружиною  моєю  стати?  Ти  вже  в  такому  віці,  що  час  пару  шукати?  
- Дружиною  стати?  Ось  так  відразу?  Думаю,  спершу  птасі  птаху  треба    краще  пізнати,  а  тоді  вже  мізкувати,  що  далі  робити.    
- Ти  права.  То  спробуємо  дружити?
- Давай.  
Попили  водички  з  ріки  лелечата,  та  й  злетіли  удвох  у  небесну  синь.  Над  річкою,  над  берегом  кружляли,  крилами  вись  гойдали,  в  перегони  грали.  Чуйлик  завжди    в  останню  мить  стишував  хід,  хотів,  щоби  Крася  першою  до  призначеного  місця  долетіла.  «А  цей  боцюн  добрий,  здається!»  -  зробила  висновок  лелька.  –  Що  ж  подивимось,  яким  він  далі    буде».  
   Коли  лелечата  прощалися,  то  вирішили    наступного  дня,  коли  сонце  зійде,    знову  зустрітися  –  біля  річки,  на  тому  ж    місці,  де  їх  доля  звела  докупи  сьогодні.
І  зустрілися.  Чуйлик  приніс  у  дзьобику    квітку  для  Красі  –  проліску,  у  приліску  знайшов  її.  Вручив  квітку  лельці,  як  наблизився  до  неї.  Засоромилася  Крася  трішки,  опустила  очі  та  дзьоба  додолу.  Та  за  мить  підняла  голівку,  всміхнулася  й  подякувала  Чуйлику  за  приємний  дарунок.
Та  якось,  коли  вона  вдосвіта  встала  і  біля  лісу  пролітала,  то  побачила  свого  друга  Чуйлика  з  квіткою  у  дзьобі  біля  іншої  лельки.  Одразу  на  землю  впала,  за  кущем  калини  сховалась,  заплакала.  «То  він  не  мені  лише  дарує  квіти?»
Коли  зустрілися  втретє  і  Чуйлик  приніс  їй  в  дарунок  жабу  дзьобі,  сказала,  щоб  сам  її  їв.  Вона  вже  поснідала.  «То  може  політаємо  удвох,  потанцюємо?»,  -  спитав  лель.  «Не  маю  настрою,  -  відповіла  Крася.  –  Потанцюй  собі  з  тією,  якій  ти  вчора  квітку  подарував».  «Он  воно  що!  Ти  побачила  цю  картину?  Так  це  я  своїй  рідній  сестричці  квітку  вручиав.  Прихворіла  вона  трішки.  Не  те  щось  з’їла.  То  я  хотів  їй  настрій  підняти».  «Це  правда?»  «Звісно.  А  як  не  віриш,  то  можеш  зі  мною  до  нашого  гнізда  полетіти  і  з  моєю  сестричкою  Добричкою  про  це    погомоніти».  «Вірю.  Пробач.  Давай  будемо  літати  і  танцями  шир  стрясати».  «Давай!  Але  спершу  жабу  проковтни,  щоби  силу  мати»  «Гаразд,  Чуйлику,  дякую  за  дар,  почну  її  наминати».
   Тиждень  отак  літали,  танцювали  співали,  жаб  поїдали.  Але  мама  Красі  не  давала  згоди  на  їхній  шлюб.  Казала,  що  Чуйлик  хоч  високий,  та  худий,  тож  він    навряд  чи  буде  Красі  добрим  чоловіком,  навряд  чи  зможе  її  та  їхніх  дітей,  коли  вони  з’являться,  в  разі  небезпеки  захистити.    
Але  після  одного  випадку,  який  стався,  вони  змінили  свою  думку.  
Якось  Крася  вилетіла  з  гнізда  удосвіта  та  й  подалася  до  ріки,  рибку  їй  закортіло  злапати.  Літала  над  водою,  літала  й  таки  упіймала  одну.  Тільки  сіла  біля  кущика  глоду,  щоб  її  з’їсти,  як  орел  –  сильний,  великий  прилетів,  почав  на  Красю  нападати,  хотів  її  разом  із  рибкою  пожувати.  Стала  Крася  кричати.  А  Чуйлик  почув,  недалеко  від  того  місця  був.  Теж  рибку  ловив,  щоб  самому  спожити  й  Красую  пригостити.    Налив  сили  та  відваги  в  жили,  почав  орла  дзьобом  клювати,  крилами  бити.  Крася  вирвалась  з  його  пазурів,  та  не  втекла,  Чуйлику  допомогла  орла  прогнати.  Утік  птах,  подзьобаний  лелеками.    Коли  мама  Красі  про  цей  випадок  дізналась,  то  відразу  дала  згоду  на  заміжжя  своєї  доньки  з  Чуйликом.  
За  три  дні  лелечата  одружилися  та  й  почали  житло  будувати,  щоби  спільно  в  ньому  проживати,  про  діток,  які  вилупляться  з  яєць,    піклуватись  і  одне  про  одного.  
На  весілля,  яке  відбулося  у  приліску  біля  потічка,  до  Красі  з  Чуйликом  прийшли  їхні  батьки,  друзі,  сусіди.  Хтось  із  гостей    приніс  молодятам  кілька  гілочок    для  будівництва  житла,    хтось  хмизу  купку,  хтось    жмутик  трави  поклав  на  місце  для  дарувань,  хтось  корм  –  рибку,  жабку  чи  черв’яка.  Батьки  спекли  молодятам  торт    із  зерна,  який  зверху  прикрасили  різними  комахами.      Довго  будували  дім    Чуйлик  із  Красею.  Але  гарним,  міцним  він  вийшов.  Лелька  за  якийсь  час  відклала  в  ньому  яєчка,  які  вони  з  лельом  по  черзі  вигрівали,  і  з  яких  за  певний  час  вилупились  їхні  дитинчата.  І  Чуйлик  і  Крася  були  добрими  батьками,  гніздо  лишали,  коли  корм  шукали  –  для  себе,  для  своєї  половини  і  для  кожної  їхньої  дитини.    
Не  пошкодував  ніхто  із  членів  лелечого  подружжя  про  те,  що  доля  їх  докупи  звела  –  доброю  для  обох  була.  Жили  Чуйлик  та  Крася  разом  до  глибокої  старості  радісно  і  щасливо!І  вам  хай  так  пощастить!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Сьогодні під ранок

Сьогодні  під  ранок,  коли  іще  сон  був  на  волі,  
Коли  гріла  ліжко  Настуся  –  киянка  мала,  
Ракети  Москви    потрясли  небеса  зоречолі
І  дім,  у  яку  Настуся-киянка    жила.  

Як  зайці,  почали  стрибали  всі  речі  в  кімнаті,
Вікно  затрусилось,  забігали  двері  ураз.
Завили  у  дворику  пси  дворові  і  пернаті.  
Кіт  ляки  зловив,  наїжачився,  як  дикобраз.

Скривила  обличчя  Настусина  біла  сорочка,  
В  якій  вона  вранці  збиралась  до  школи  іти.  
Уперше  в  житті!  Хмара  вкрила  Настусині  очка,  
В  якій  дощик  личку  її  став  писати  листи.  

 Злетіла  у  кухні  зі  столу  із  квітами  ваза  –  
Скрутили  троянди  в  зажурі  свої  пелюстки.
Їх  Настя    підняла,  поклала  у  ванній  до  таза.
Лишилася  там,  прокладала  надії    містки  –  

Надії  у  те,що  до  школи  прибуде  упору,
Що  тиша,  яка  впала  в  кому,  за  мить  відійде.
В  матусі  спитала:  «Навіщо  Москва    сіє  горе,
Не  знає,  що  свято  сьогодні  у  наших  дітей?"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Україна рідна. Любити дієво

УКРАЇНА  РІДНА  (акровірш)
[b]У[/b]рок  даю  тобі,  дитино.  
[b]К[/b]оли  біда  на  тебе  –  в  скач,
[b]Р[/b]оби,  що  можеш,  доню,  сину,
[b]А[/b]ле  не  скигли  і  не  плач.
[b]Ї[/b]дь  на  коні  вперед  без  ляку,
[b]Н[/b]еси  добро,  держи  лице.
[b]А[/b]  як  мине  біда,  подякуй  долі  і  Богові  за  все.

[b]Р[/b]одився  ти  ж  бо  в  Україні
[b]І[/b]  виріс  ти  також  у  ній.  
[b]Д[/b]ім  козаків  це,  сонця  й  сині
[b]Н[/b]ебесної.  Тримай  же  стрій!
[b]А[/b]гов!  Зі  славного  ти  роду!  Усе  зумій!

 ЛЮБИТИ  ДІЄВО
Маму,  Оксано  та  Єво,
Треба    любити    дієво:
В  праці  їй  допомагати,  
Сум  із  думок    її  гнати,
Рвати  на  клаптики  болі,
Тішити  успіхом  в  школі,
Вмінням  з  добра  кроки  шити,  
Честі  та  правді  служити.  
Бути  хай  не  ідеальним,  
Але  відповідальним,
Світло  старатись  вливати
В  день,  в  лоно  краю  та  хати.
Як  чиниш  ти  оці  дії,
Серце  матусі  радіє!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

Ти став мені рідним

Ти  став    мені  рідним,  як  місто,  в  якому  родилась,
В  якому    росла  я,  в    якому    душа  моя  милась
У  співі  птахів,  у    настоях  ромашки  та  м’яти.  
За  роки,  що  крайні,  ти  став  мені  більше,  як  братом.

І  дня  не  минає,  в  якому  б  тебе  не  згадала,  
В  якому  б  рушник  веселковий  тобі  не  подала.
Лиш  сон  подолаю,  новину  про  тебе  шукаю,
Лягаю  у  ліжко  –  портрет  до  грудей  притискаю.  

І  хай  ти  далеко,  а  близько  –  то  завжди  на  людях,
Я  чую  думки  твої,  серцебиття  твоє  в  грудях.
Кохаю  тебе  –  чисто,  світло  і  тепло,  без  муки.  
Рятує  мене  це  чуття  в    час  війни    від  розпуки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

Пінгвін

Він  не  такий,  як  дрозд  чи  грак.
На  ньому  біла  сорочина,
Поверх  якої  –  чорний  фрак.
Ріст  може  мати,    як  людина.  

Хоч  крила  є,  та    не  летить.
Як  ходить  –  криво,  зір  милує.
Часом  цей  птах    сидить,
Та  більше  –    крилами  веслує.

Навіщо  плаває?  В  воді
Шукає  рибу,  краба,  криля.
До  кілограма  в  літні  дні
З’їдає  те,  що  зловить  в    хвилях.
В  зимові  ж  ця  диво-пташина
Від  кілограма  їсть  третину.  

Морська  вода  –  пінгвіна  дім.
В  ній  мило  дивному  пташатку
Пірнати,  плавати,  а  втім
Є  страх      зустріти  там  косатку
Чи  леопарда  від  морів  –  
Важкого  грізного    тюленя,
Який  пінгвіна  легко  б  з’їв  –      
Так,наче  дівчинка  печення.  

Є  і  малі  серед  пташок  -  
До  тридцять  сантиметрів  ростом.
Ввести  їх  може  й  чайка  в  шок,
Зловити  й  проковтнути  просто.

Гнізда  не  робить  цей  плавець.  
Яйце  з  малям  на  лапі  гріє.
Самка  стомилася,  самець
Його  з  охотою  леліє.

Вгорне  у  коцик  зі    шкірок.  
Стоїть  з  яйцем  серед  морозу.
Дитятко  вилізе,  в  садок,
Його  віддасть  –  і  баба  з  возу.    

В  садку  –  до  сотні  пташенят.
Дорослі  їх    охороняють.
Малята  там  стають  у  ряд
І  тіло  тілом  зігрівають.

Ну,  а  батьки  їм  корм  несуть
І    цим    дають  майбутнє  роду.  
В  Антарктиці  птахи  живуть,  
В  Австралії  -  де  зимні  води.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

Соловей

Цей  птах  трохи  більшим  є,  ніж  горобець.
На  вид  непримітний,  та  все  ж    молодець  –  
Співає    так  гарно,  що  кажеш:  «О,  Боже!»
До  тисячі  звуків  він  видати  може  –  
Усяких!  Це  більше,  ніж  жайвір  і  дрозд!
Вночі  не  лишає  зі  співом  блокпост  
У  час,  коли  пару  для  себе  шукає.
Малий,  але  простір  піснями  стрясає.
Як  вміє  свій  спів  він  достойно  вести  –  
Є  вищими  шанси  самицю  знайти.  
Верх  –  буро-коричневий,  буро-сірястий  
У  птаха,  а  груди  –    світлішої  масти,  
Це  у  солов’я,  що  звичайний  чи  східний,  
Який  в  Україні  живе,  є  їй  рідний.  
У  синього  ж  –    сіро-блискуча  грудинка.
У  червоногрудого  –  як  апельсинка.
Ще  між  солов’їв  є  і    червоношийка  –  
Оливкова  спинка  і  макова  шийка.
Дзьоб  чорний  у  всіх  цих  птахів  без  розбору,
І  очі,  як  ніч  у  безмісячну  пору.
Що  тягнуть  до  дзьобика?    Черву,    комашок  –  
Жуків-шкідників,  різнобарвних    мурашок.  
Гніздо  вдвох  самець  і  самиця    будують.
І  діток    своїх  обидвоє  годують.
Житло  викладають  ці  пташки  малі
На  гіллі  куща    чи  під  ним,  на  землі.  
В  цей  час  солов’ї    в  обшир  пісню  не  ллють.
У  вересні  -  в  ирій  далекий      ідуть.    
Є      віршів,  пісень  у  народі    багато
Про  цих  пташенят,  що  дарують  нам  свято.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

Боривітер

Сильний  птах!  Він  боре  вітер.
Тому  й  зветься  боривітер.
Довжина  –  менше  пів  метра.
Але  голос,  як  у  метра.  

Важить  двісті  грамів  з  гаком,
Наче    пиріжок  із  маком.
Та  дзьоб,  гнутий,    гострість  містить,
М'ясо  птах  ним    може  їсти,

Барви  -  сіро-голубої.
В  кого  ще  знайдеш  такої?  
Чорна  є  на  ньому    цятка
Знизу.  Й  очі  у  пташатка
Чорні,  круглі  та  великі.
Гарний  птах,  хоч  хижий,  дикий.  

Ще  потрібно  це  сказати,
Жовті  лапи  у  пташати.
Й  жовтим  є  кільце  оте,  
Що  довкола  ока  йде.

У  дорослого  самця
Голова  сіренька    вся.
Ну,  а    верх  –  іржаво-рудий  ,
Цегляні    із  бурим    груди.  

Взяв  у  дар  ще  й  ці  гостинці:
На  рудій,  іржавій  спинці  
В  нього  темно-бурі  плями.
Зафарбовані    так  само
Махові  пір’їни  птаха,
Тобто  ті,    які  для  змаху.

Зверху  –    темно-буруваті,
А  зісподу  –  білуваті.
Хвіст  ушир  птах  розпускає
В  час,  як  угорі  літає.

Розмах  крил    великий  має.
Бачиш  –  серце  завмирає.  
Свого  ворога  й  у  тьму
Бачить  здалеку.  Тому
Швидко  никне  з  неба  мапи,
Щоб  йому  не  датись  в  лапи.  

Може  бачити  й  мурашку
За  пів  сотню  метрів  пташка.
Ящірку  йому  зловити  –  
Мов  води  з  ріки  попити.

Вміло,  швидко  простір  тче,
Корм  від  нього    не  втече.
Їсть  він  різних  гризунів,  
Що  живуть  біля      полів.  
Люду  користь  цим  приносить.
Жити  він  цю  птаху  просить.

Селяться  птахи  повсюди:
На  деревах,  там,  де  люди
Проживають  –    на  дахах,
В  норах  також,  у  ярах.
У  Європі    місце  мають.
В  холод    -  в  ирій  відлітають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024

Вічна слава героям!

На  землі  ми  не  вічні.  Підемо  усі,
Хто  був  бідний,  багатий,  у    славі,  без  неї.  
Смерті  байдуже,  хто  ти,  дасть  силу  косі  –
Скосить  пута  твої    і  твої    привілеї.  

Хоч  би  мав  ти  ту  курку,    що  яйця  несе  –  
Золоті  ,  скіпетр  той,    що  ллє  міцність  у  кроки,    
Як  підеш,  лишиш  те,  що  любив  над  усе.
Слід  твій  змиють  дощі,  пам'ять  вимісять    роки.

Але  той,  хто  для  краю  перлини  збирав,  
Хто  йому  у  час  болю,  хвороби  ніс  ліки,  
Хто  за  нього    життя  –  найдорожче,  віддав,
В  книгу  пам’яті  вписаний  буде  навіки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024

Зяблик

Зяблик  –  птах  маленький,  любить  ліс  –  
Світлий.  Парк,  садок  він  полюбляє.
Хоче,  щоби    мох,  лишайник    ріс.
Цим  зелом  гніздо  він  устеляє.  

Зяблик  –  назва  ця  пішла    за  ним,  
Бо  він  зябне,  коли  чує  холод.
Прилітає  ж  ранньої  весни,
Коли  сніг  подекуди  навколо!

Не  боїться,    спів  із  горла  рве,  
Як  мороз  бурлить    в  природнім  лоні.  
У  Європі  чисельно  живе.
Зябликових  пар  там  –  сто  мільйонів.

Трохи  менший  він  від  горобця.
Але  більш  красивий,  волелюбний.
Сяюче  оперення  в  самця,
Особливо,  у  період  шлюбний.  

Синьо-сіра  в  нього  голова.
Спинка  ж  –  це        коричневе  з  зеленим.  
Груди  й  воло    у  дрозда  (овва!)
Вкриті  сірим  та    буро-червленим.  

Крила  –  чорно-білі.  Довгий  хвіст.
Дзьоб  міцний,  бур’ян    ним  рве  достоту.
До  тринадцять  сантиметрів  –    ріст
Пінькає,  щебече  в  час  польоту.

Самка  менш  привабна,  та  вона
Є  в’юнка,    літає  без  спочинку
За  матеріалом  для  житла.
Довго  зводить  дім,  не  за  годинку.

В  нього  до  семи  яєць  кладе  –  
Голубі  вони,  блідо-зелені.
Зо  два  тижні  гріє  яйця,  жде  
Виходу  із  них  маляток  неня.

А  годують  їх  удвох  батьки.
Носять  дітям  у  гніздо  комашок
І  пильнують,  щоб  чужі  пташки  
Не  покрали  їхніх  милих  пташок.

Сови  й  сойки  радо  вклали  б  їх,
Ну,  а  ще  сороки  і  ворони.
Білки  з’їли  б  зябленят  усіх,
Як  були  б  вони  без  охорони.

Дякуймо  за  те,  що  є  цей  птах,  
Що  дарує  нам  букет  мелодій,  
Що  шкідливих  знищують  комах.
Бур’яни  виполює  в  городі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024

ДРОЗД

Зовні  птах  майже  такий,  як  горобець,
Й  до  загону  горобиних  він  належить.
Любить  в  око    брати      сонця  промінець.
В  темних  смугах  не  живе,  по  них  не  ходить.  

На  узліссі  дроздик  –  на  чагарниках,
На  деревах,  на  пеньках  гніздечко  мостить.
Найпоширеніший  вид  –  співочий  птах,
Грамів  сто  –  ваги  і  до  чверть  метра  –  росту.

Спинку  має  шоколадну  пташка  ця,
Й  хвіст  такий.  По  шоколаднім  –  срібні  плями.
Пузо  –  біле.  Груди,  мов  жовток  в  яйця,  
З  темно-бурими  по  жовтому  цятками.  

А  під  крилами  діляночка  –    руда.
Горобинний  дрозд  –  горобину  шукає.
Осінь  з  ягодами  є?  Йде  вдаль  біда,  
Ну,  а  він  в  далекий    край  не  відлітає.  

Дрозд  співочий  –    дзьоб  уверх,  донизу    хвіст,
Як  ллє  спів  –  гучний,  тривкий,  зі  звуків  свисту.
Чорний  дрозд  теж  непоганий  вокаліст.
Й  у  шуканні  черв’яків  він  не  без  хисту.  

Дрозд  гірський  схожий  на  чорного,  але
В  нього  смуга  біла  спереду  на  шиї.
Чорний  дрозд  і  дрозд  гірський  в  нас  не  живе.
А  співочий  є    й  у  лісі    землю  риє.  

Різних  гусениць  і  равликів  жує,  
Черв’яки  йому  смакують,  насінини.
З  пруття,  кореня    гніздо  і  з  моху    в’є.
А  середину  вимощує    із    глини.  

Яйця  там  кладе  дроздиха    двічі  в  рік,  
Гріє  їх,    поки  не  вилізуть  малята.
А  за  їжею  обоє  за  поріг
Йде  батьків,  щоб  її  дітям    назбирати.

Співом  шир  дрозди  співочі  веселять,
Поки  місце,  де  живуть,  з  теплом  у  мирі.
А  як  осінь  холод  пустить,  відлетять  
З  ріднокраю  дружно,  зграєю,      у  вирій.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024

СЕРПЕНЬ

Сонцеві  серпень  цьогоріч  вогню  підкидає.
Кров  у  судинах    світила  ажень  закипає  –  
Дихає  важко  і  подихом    спалює  простір.
Все  живе  жде,  коли  злізе  воно  з  високості,  

Ступить  за  обрій,  а    серпень  подасть    прохолоду.  
Ну,  а  до  того,  мабуть,  треба  лізти  у  воду.  
В  озері,  річці  купатись,  в  ставку  чи  у  морі.
Жар  не  леліяти  в  тілі,  як  овоч  в  коморі.

Воду  джерельну  чи  будь-яку  чисту  втягати,  
Дух  у  кулак  затискати  і  спокій  тримати.  
Серпень  на  те,  щоби  ми  пам’ятали  про  літо
В  час,  як  лелеки  втечуть,  всохнуть  трави  і  квіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

ЧИЖ

Маленький  птах,  але  принадний  дуже.
Не  сплутаєш  його  із  іншим,  друже.
Спина  –  сіро-зелена  й  барви  бронзи.  
А  горло,  воло  й  груди,  наче  сонце.    

Лоб,  тім’я  в  птаха,  підборіддя  –  чорні,
І  очі  теж,  немов  вуглинки  в  горні.    
На  верхніх  перах  крилець  –  жовті  дуги.
А  на  центральних  –  темно-бурі  смуги.

Дзьоб,  ноги  у  самця  у  суціль  бурі.
Притягує  до  себе  зір,  в  натурі.
Самка  більш  тьмяна,  не  така  елітна.  
Це,  щоб  була    вона  не  так  непомітна,

Щоби  могла  у  світі  довше  жити,
Яєчка  класти  і  малят  ростити.    
А  чижик    –  красень!  Груди  виставляє  –  
Жовтенькі,  й    самці  пісеньки  співає.  

Спів  голосний,  дзвінкий  його  –  це  диво.  
Самка  самця  підхоплює  мотиви.  
Співають  разом,  кидають  в  шир  «чилік»  
Чижі  –  малі  такі,  та  милі,  щирі.  

Є  види  барви  різної  й  будови:
Звичайний,  золотий,  як  жар,  сосновий.
Всі  люблять  ліс,  де  сосни  та  ялини,
І  з  шишок  виїдати  насінини.  

Бруньки  з  дерев  ковтають  ще  й  комашок.
Малят  своїх  –  малих  незграбних  пташок,
Які  з  яйця  –  у  світ,  білком  годують  -  
Із  гусениць,  комах  їм  корм  готують.

Зростуть  малі,  насіння  потягають,  
Яке  батьки  їм  з  шишок  витягають.
Часом  чижі  й  траву  у  лісі  косять  –  
Для  себе  і  для  діток,  коли  просять.  

Гнізда  птахи  уміють  маскувати.
Високо  на  деревах  ставлять    хати.  
Вступати  у  конфлікт  не  поспішають.  
На  зиму  в  ирій  дружно  відлітають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Орел

Орел  –  це  птах  важкий,  великий,  хижий.
Це  вам  не  горобець  якийсь  чи  чижик.
Він  ростом  –    сімдесят  п’ять  сантиметрів.
А  розмах  крил  його  –    два  і    пів  метра.

Коричневий  є,  чорний,  сірий,  білий.
І  навіть  золотий  вид  існує.  
Сам  живе,  в  парі  орлик.  Не  осілий.
На  дубі  він,  на  скелі  дім  будує.    

Поширений  у  нас  орел  який?
Орлан,  могильник,  карлик,  степовий.
Важать  багато  всі  оці  пернаті.
Дзьоби  великі  в  них  і  гачкуваті.  

Орла  якого  звемо  степовий?
Отого,  що  зустрінеш  в  Україні.
Кігтями  жертву  вчепить  –  вий  не  вий,
Не  вирветься,  хоч  бореться    без  ліні.  

Куницю,  зайця,  мишу,  їжака,
Лисицю,  горностая,    ховраха
Візьме  орел,  спустившись  з  високості.
Чудовий  зір  у  нього  й  сильні    кості!

Як  самка  гріє  яйця,  йде  у  літ
Самець  і  їй  в  гніздо    приносить    їжу.  
Літає  швидко  –    так,  як  вертоліт,    
Простір  крильми  навіть  у  бурю  ріже.

В  років  чотири-п’ять  зрілі  стають
Батьків-орлів  нечисленні  малята.  
З  гнізда  тоді  у  світ  вони  ідуть  –  
З  трьох  місяців  учились    полювати.  

Пару  орли  шукають  раз  на  вік.
Й  одне    гніздо  в  них,  в  цьому  –  без  мороки.  
Його  лиш  добудовують  щорік.
Живуть  птахи-орли    –  до  сорок  років.

Символ  відваги,  гордості  –  орел.
На  дев’ять  кілометрів  йде  угору.  
Ні  вітряний,  ні  сонячний  котел
Не  рушать  його  внутрішню  опору.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024

Синиця

Що  це  за  пташина  –  кругла,  білолиця,  
Голова  і  шия  –  чорні?  Це  синиця.  
Чим  вона  принадна,  ця  мала    крилатка?
Що  на  грудях  жовтих  в  неї  є    краватка.  

А  яка?  Та  чорна.  Як  оливка,  спинка.
Дзьоб  малий,  та  зветься  він  отак  –    гостринка.  
Білі  й  сині  в  пташки  смужечки  на  крилах.
Хвіст,  немов  трикутник.  Гарна  птиця,  мила.

Є  вона  осіла,  в  ирій  не  літає.
Взимку,  влившись  в  зграю,  спатоньки  лягає.
Їсть  комах  шкідливих  майже  без  упину.
Дереву  цим  годить,  береже  людину.  

У  гнізді  старому,  що  його  лишили,
Дім  собі  знаходить.  В  нім  вертає  сили    
І  малят  годує  –  тих,  яких  виводить,
Йде  зі  сну,  як  сонце  з  обрію  виходить.    

Сотні  раз  дитятам  корм  кладе  у  дзьоби.  
Працею,  старанням  повні  її  доби.
Взимку  важче  птасі  корм  знайти  у  світі.
Голод  її,  холод  кидає  у  сіті.    

Тому  люди  мають  про  пташат  цих  дбати.
Ягоди,  насіння,  сало  їм  давати.
Жолуді  лишати  й  шишки    в  годівничці
В  час,  коли  мороз  є,    пташечці  синичці.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024

Дикі гуси, ластівка

ДИКІ  ГУСИ
Дикі  гуси  –  це  таке  щось  проміжне  
Поміж  качкою  та  лебедем  за  видом.
Сірі  з  них  займають  місце  провідне
За  чисельністю  та  вильотом  з  овиду.    

Регіт  в  них  за  мову,  сплетений  із  рим.
Як  в  досаді,  то  шиплять,  як  змії    -  дико.  
Кажуть,  гуси  врятували  колись  Рим    
Від  нападників,  містян  збудили  криком.

За  гніздо  їм  служить  ямка  під  кущем.
В  ній  торішнє  листя  й  пір’ячко  із  гуски,
Яке  самка  з  себе  тягне  й  чує  щем,  
Та  тримається  і  рве  свій  біль    на  друзки.  

Пару  створюють  крилаті  раз  на  вік.
Разом  в  літ  ідуть  і    діток  доглядають.
Один  згине,  другий  плаче,  та  й  не  рік,
Ні  на  кого  вже  свій  погляд  не  кидає.  

Кілька  тижнів  гуси  не  ідуть  у  літ,
Коли  пір’ячко  на  їх  тілах    линяє.
А  живуть  птахи  ці  близько  двадцять  літ.  
І  ключем  під  осінь  в  ирій  відлітають. 

ЛАСТІВКА
Чорно-синю  спинку  має,  
Низ  її,  як  сніг.
В  небі  цілий  день  літає
І  не  трудить  ніг.

Хвіст  роздвоєний  у  пташки,
Що  легка,  як  пух.  
Їсть,  літаючи,  комашки:  
Комарів  і  мух.  

Цим  приносить  людям  користь
І  сама  собі.
В’ється  ластівка    над    морем
Там  лиш,  де  прибій.    

Річка,  став  їй  ляк  не  тулять  –  
Летом  перейде.
Хатка  пташки  –  чвертка  кулі.  
Яйця  в  ній  кладе.  

Три  –  шість  штук  на  рік  виводить.
В  світ  малята  йдуть,
Мама  й  тато  дітям  годять  –  
Носять  їм  їду.  

Триста  раз  на  день  годують  
Ластівки  дитят.
«Сил  жаліти,  -    кажуть,  -    всує.
Діти  –  суть  життя».

Не  сідають,  корм  запхали
В  дзьоб    і  знов  у  путь.
В  місті,  де  порти  й  вокзали,  
У  селі  живуть.  

Вік  їх  –  лиш  чотири  роки,  
Трудяться  ж  весь  час.
Вдень  не  ніжать  свої    боки,  
Як  це  дехто  з  нас.

Як  літають  тихо,    низько,  
Десь  під  деревцем,  
Значить  дощ  уже  десь    близько,  
Чують  вони  це.  

В’є  гніздо  сільська  у  стрісі,  
В  стайні,    в  курнику,
Часом  навіть    на  горісі,
У  глухім  кутку.

А  міська  під  ліхтарями,  
На  балконі  теж,  
Під  дахами,  під    мостами,
Біля  гребель,  веж.  

Тих,    що  дім,  де  тепло,  мають,  
Зими  не  турбують.
Ті,  що  в  нас  перебувають,  
В  Африці  зимують.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024

Прапор України

Люблю  свій    прапор  український    –  жовто-синій.
У  ньому  сонця  лик,  і  з  ним  -    багато  може.    
У  ньому  подих  неба,  далі  –  світлі,  сині,  
Віра  у  те,  що  честь  і  правда    переможе.

Він  у  боях  був,  захищав  свій  край  завзято,
Ішов  з  бійцями  поміж  куль  і  кровотоку.  
Його    несли  краяни  з  шаною  у  свята  
І  піднімали  зі  сльозами    на  флагштоку.

У  час  війни  відвідав  він  країн  багато.
Його  на  площах  підносили  і  на  сценах.
Бо  в  ньому  волі  дух,  людські  звитяги,  втрати,
Бо  ген  нескореності  є  у    його  венах.  

Минемо  ми,    він  буде  жити  –  гордо  й  вічно,  
Як  і  наш  милий    рідний  край  верби  й  калини.  
День  його  буде  відзначатися    щорічно.
Бо  він  –  наш  символ,  серце    неньки  України.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024

Дикі качки

Дикі  качки  люблять  дуже  воду.
Селяться  біля  ставка  і  річки.
В  тиху  і  бездощову  погоду
Миють  лапки,  животи  і  щічки.

Плавають  тихесенько,  ниряють.  
Не  крикливі  надто  і  не  зверхні.  
Рибку  у  воді  собі  шукають
Чи  зело  збирають  із  поверхні.  

Іноді  дрімають  в  очереті,  
У  траві  сидять  –  у  прибережній.  
Можна  їх  побачити    й  у  леті.
Пташки  ці  розумні,  обережні.

Дзьобиками  люблять    корм  ловити,
Пластівці,  зерно,  попкорн  з’їдають.  
З  голубами  не  спішать  ділити
Те,  що  люди  радо  їм  кидають.  

В  самки  пір’ячко  коричнювате,
Черевце  світліше  –  буро-сіре.
В  качура  на  крилах  бурі  лати
І  кільце  на  грубій  шийці  біле.

А  голівка  в  нього  –    зелененька.
Груди  й  зоб  –  каштанові.  Це  гарно!
Низ  блакитно-сірий,  дзьоб  жовтенький
Або  помаранчевої  барви.  

Лапи  у  обох  перетинчасті.
Добре  качкам  плавати  з  такими  
І  пірнати,  бо  вони,  як    ласти,
Кольору  лимона  чи  морквини.  

Качки  товариськими  є,  в  зграю
Йдуть  і  їжу  разом  здобувають.
Купно  також  люблять  ночувати.
Гнізда  легше  так  їм    захищати.  

Качур  звуків  виразних  не  знає.
Качка  тільки  «кря-кря»  випускає.
Зиму  рідко  прагнуть  зустрічати,
В  ирій  відлітають  ці  пташата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024

Чорна ворона

Найпоширеніша  із  ворон  –  це  чорна.  
Має  пір’я  чорне  з  металевим  блиском.
Вона  вірна  пташка,  мудра    і  проворна.  
Може  високо  літати,  може  низько.

Дзьоб  міцний  у  неї  гострий,  наче  конус.
Ноги  довгі  і  тонкі,  чотири  пальці
Є  на  кожній  з  них.  Високий  в  пташки    голос,
Хриплий,  грубий,  часом.  Любить  птаха  танці.

У  селі,  зазвичай,  в  місті  проживає.  
Їсть  усе,  що  є  їстівне,  мертве,    дике.
В  небесах  вона  зі  зграєю  літає,
Якщо  хоче  вполювати  щось  велике.

Ворон  –  більший  від  ворони  птах,  темніший.
Дзьоб  у  нього  більш  кривіший  і  міцніший.  
Звуки  різні  самка    і  самець  пускають.
Він  літає,  а  вона  крильми  махає.

Та  коли  зійдуться,  вірні  до  загину.
Вдвох  гніздо  із  гілля,  глини  викладають.  
Діточок  своїх    годують  без  упину.
В  теплий  край  птахи-ворони  не  літають.  

                                                               ***
Ворони  є,  зазвичай,  чорні,  це  їх  фішка.  
Але  є  й  сірі.    В  Україні  їх  –    без  міри.  
Голівка,  крила  у  них  чорні,  хвіст,  маніжка    
І    кінчик  дзьоба,  решта  все  на  тілі  -  сіре.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024

Сорока

Птах  належить  до  воронячого  роду.
Та  в  ворони  –  чорне  пір’ячко  на  тілі,
А  сорока  трохи  інша  є  на  вроду  –  
Верх,  голівка,  хвостик  чорні,  груди  ж  –  білі.

І  на  крилах,    на  плечах  є  пляма  біла.  
Ріст  –  пів  метра,  хвостик  в  пташки  –  ступінчастий,  
Довгий,  довший  від  усього  її    тіла.
Щось  блискуче  птах  побачить,  хоче  вкрасти.  

Рідко  пташка  ця  літає,  більше,  скаче.
Трудить  горло,  ним    бере  усяку  ноту.
А  гніздо  її  таке,  неначе  м’ячик,  
Отвір  лиш  один  –  для  вильоту  йтзальоту.  

Є  всеїдною  пташина  ця  –  сорока.
Їсть  комах,  дрібних  ссавців,  рослинну  їжу.
Може  вкрасти  кість  у  пса  –  і  без  мороки,
Чи  з  гнізда  чуже  маля,  яєчко  свіже.

Має  надлишок  поживи  –  в  землю  вриє.
Не  забуде  місце  те,  куди  запхала,
Їжу  витягне,  голодна  буде,  збриє.
Пам'ять  добру  їй  природа  в  мізки  вклала.

Добру  справу  робить  –    з  шкур  тварин  великих
Дзьобом    кліщики  уміло  витягає.
Вдячні  їй  за  це  тварини  –  свійські,  дикі.
А  у  вирій  пташка  ця  не  відлітає.  

Є  гніздо  її  обернене  на  південь.
Це  для  того,  щоб  тепло  воно  ловило.  
В  балакучості  сорока  –  справжній  лідер.  
Цим  в  людей  звання  пліткарки  заслужила.

Мудра  птаха!  Сім  хатин  собі    будує,
А  тоді  із  них  найкращу  вибирає.  
Інші  плутанням  для  хижаків  слугують.  
Здатність  вчитись  рахувати  пташка  має.

Відкладає  до    восьми  яєць  у  квітні  
Або  в  травні.  Часом  в  березні  несеться.
Любить  дні  ясні,  без  вітру,    теплі    –  літні.
Та  й  узимку    їй  не  так  і  зле  живеться.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024

Горобець

Хто  цей  вдатний  молодець  –  
Круглий,  сірий?    Горобець.
Хоч  малий  на  вигляд  він,  
Та  не  робить  кислих  мін,
Цілий  день  крильми  махає.
Їжу  сам  собі  шукає.
В  місті  гусінь  птах,  комаху
З’їсть,  коли  зустріне,  махом.  
У  село  як    залетить,  
Полуницю  захистить
Від  жука,  від  листоїда  –  
З’їсть  його  собі  обідом.  
І  бур’янове  насіння
Визбирає  із  умінням,  
Втягне  в  себе.  Птах-мастак!
Грядки  чистить  він  отак!
В  сад,  буває,  залітає,  
Попелицю  поїдає.
Та  літати,  знати  гоже,
Довго  горобець  не  може.
Серце  в  птаха  швидко    б’ється.
Перевтомить  –  обірветься.  
І  від  ляку  горобець  
Може  свій  знайти  кінець.  
Не  тривож,  як  спить  чи  в  леті!
Служить  людям  птах,  планеті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024

ЗОЗУЛЯ

Ця  пташка  невеличка.
Вага  її  –  сто  грамів.
Мале  у  неї  личко.  
Пір’їни    –  в  сірій  гамі.  
На  ржавій  спинці      смуги  
У  самки    –  чорні  й  білі.
В  самця  –    смугасті  груди,
Пір’їни  –  темно-сірі.  
Самка  кричить  –  регоче.  
Самець  «ку-ку»  на  вагу
Кладе,  купити  хоче
Зозулину  увагу.
Ще  тягне  «ку»  сумлінно,
Щоб  шир  огородити  –  
Свій,  той,  що,  безсумнівно,
Він  хоче  захистити.
Де  мешкає  зозуля?
У  лісі,  в  парку  часто,
В  степу.  Очі  –    як    кулі,
Хвіст  довгий,  ступінчастий.  
Їсть  пташка  ця  багато  
І  майже    без  зупину.
Сто  гусениць  ум’яти
Готова  за  годину.    
Мух  і  жучків  ковтає.
Ягоду  зрідка  хоче.    
А  яйця  підкидає
Чужим  птахам  охоче.  
Не  гріє    їх  собою,  
Не  жде  коли  малята
З  них  вийдуть  і  юрбою
Світ  будуть  підкоряти.  
Свого  гнізда  не  має.
Літ  десять  простір  крає.
На  зиму  відлітає
До  Африки  –  не  в  зграї.
Зозуля  –  символ  смутку,
Туги,  страждання  неньки.  
Але  як  самець  «ку-ку»
Ллє,  людям  –  приємненько.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024

Голуби

Білі,  сірі  є  і  сизобокі,
Півкілограмової  ваги.
Мають  гострий  зір  і  слух  нівроку  
Водяться  ці  зграйові  птахи,    
Окрім  Антарктиди,  в  світі    всюди,
В  місті  їх  зустрінеш  і  в  селі.
Вчили  їх  колись  (й  немарно!)  люди
Бути  поштарями  на  землі.
Пошту  доставляли,  куди  треба,
В  час  війни  –  військовим,  в  мирний  час.  
Не  губили  вектор  серед  неба,
Виручали  люд    із  бід    не  раз.  
Зараз  інші  засоби  зв’язку  є.
Голуби  ж  –  тримаються  людей.
В  парку,  біля  вод  сидять,  воркують,
Ждуть  на  те,  що  добрий  хтось  прийде,
Принесе  їм  у  торбині  їжу  –    
Ягоди  якісь  чи  зернові.  
А  вони    за  це  їх  сум    поріжуть.
Болі  їхні  виженуть  з  крові.  
Можуть  по  долоні  поскакати  
І  поворкотати,  як  не  злі.
Голуби  –  розумні  пташенята.
Миру  вони  –  символ    на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024

ЧАЙКА

Пташка  чайка  любить  воду,  
В  море,  річку  робить  ходи.
Не  чекає  нагороди,
Чистить  пляжі  –  їсть    відходи
З  їжі.  У  смітник  загляне,  
Там  знайде  щось,  вже  погане
Для  людини,  їй  –  на  користь.
З’їсть  –  долає  доли,  гори  –  
Йде  із  друзями    в  піке,
Робить  кола.    Отаке!
Швидкість  може  таку  мати,
Як  автівка.  Не  догнати
Пташку  вітру.  Й  по  землі
Її  бігання  –  не  злі.  
Фільтр  на  дзьобі  чайка  має.  
Сіль  цей  фільтр  не  пропускає,
Прісною  зробити    прагне  –  
Воду  ту,  що  з  моря  тягне
Птах.  Ще  може,  варто  знати,
Чайка  плавати  й  пірнати,
Бо  перетинки  на  лапках
Має.  Все.  На  цьому  –  крапка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

Журавлі

Давно  птахи  ці  оселились  на  землі.  
Точніше,  близько  шістдесят  мільйонів  років.  
Є  білі,  сірі,  сизо-сірі  журавлі.
Їх  майже  скрізь  зустріти  можна    без  мороки.  

Сім  видів  пташок  цих  живе,  о,  так,  у  нас.
Найбільш  поширений    із  них  –  журавлик  сірий.  
Він  розпускає  крила  в  леті,  наче  ас,
На  відстань  більшу,  як  два  метри.  Дужий,  вмілий!

Гнізд  журавлята  на  деревах  не  кладуть
І  на  гілках  їхніх  сидіти  не  бажають.
До  лук  болотяних  і  до  заплав  ідуть,
Там  зводять  дім  і    гордо  довкруж    походжають.

«Курли!»  -  пускають  журно  в  простір    журавлі.  
Елітні  –  довгі  і  тонкі,    в  них  ноги,      шиї.
Вірність  ці  птахи  нагадують      землі.  
Живуть  літ  двадцять.  Восени  летять  у  вирій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

ЛЕЛЕКА

Це  дуже  витривалий  птах.
Він  довгі  відстані  долає.
У  нього  крил  –  великих  змах.
Слів  «Я  не  можу»  –  він    не  знає.

Гніздо  на  хаті  птах  кладе,  
На  електричному  стовпові,  
На  дереві.  В  політ  іде  –  
В  людей  росте  гормон  у  крові.  

Який?  Та  радості    гормон.
Танцюють  бусли  –    світ  величать,
Беруть  серця  людські    в      полон.
Летять  у  парі  –  щастя  зичать.

В  сні  не  лежать  і  не  сидять,  
Хоч  і  великі  гнізда  мають,
Ніч  на  одній  нозі  стоять.
Вірність  до  скону    зберігають.

Щоб  вижити,  пташки  оці
Комах,  жаб  ловлять,  риб  в  ріці.
Дрібних  тварин  з’їдають  теж.
Зимують  в  Африці,  авжеж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024

Загадка - літжанр

Це  твір  короткий.  Він  уяву  розвиває,  
Ознаки  явища,  предмета  розглядає.
Вгадати    просить  він,  про  що,  про  кого  йдеться.
До  праці  мозок,  чує  твір  оцей,  береться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

КОЛИСКОВА

Спи,  малятко,  жабеня  спить  у  траві.
Лисенятко,  бобренятко  –    у  норі.
Крокодил  заснув,  стомившись,у    ріці.
Жук  на  листі,    черв’ячок  на  корінці.

ПРИСПІВ:
Ну,  і  ти  у  сон  казковий  поринай!
Очка  втомлені  заплющуй.  Твердо  знай,
Любить  мама  тебе,  тато,  пес  Фагот.
Сон    для  того,  щоб  спочити  від  турбот.

Спи,  маля,  зірки  вже  сиплять  блиск  зі  жмень.
Темна  нічка  заховала  білий  день.
Притомилась  рута,  м’ята,  спориші.
В  сон  поринули  дерева  і  кущі.

Кіт  муркоче  у  кутку,  накривсь  хвостом.
Сам  собі  отак    співає  перед  сном.
Стихла  курочка,    корова  і  коза.
В  сні  припала  до  води  стара  лоза.  

Спи,  малятко,  відпочинь  собі  у  сні.
Хай  присняться  тобі  ягоди  лісні,
Луг  і  річка,  синє  небо,  жовтий  лан.
Сон  уже  зловив  наш  вірний  доберман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

Заклички - фольклорний літжанр

Цей  твір  музично-поетичний.
В  ньому  –  народу  віра  звична
У  магію  людського  слова,  
В  те,  що  воно  –  це  не  полова.

Словом    прохання  голосили.  
Влітку,  в  спекотні  дні,  просили,
Щоб    небо  в  хмари  загорнулось,
Весною  –  щоб    птахи  вернулись
Із  ирію  –  зозулі,  бусли,  
Щоб  співом  просторінь  нагусла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

Твори класичної літератури

До  класики  належать  твори,  
Які  є  визнані  у  світі.
В  них  і  про  радість,  і  про  горе,
Про  день  узимку  і  у  літі.  
Вони  –  зразки  літератури.
Метафори  в  них,  порівняння,
Правила  гідності,  культури,
Діяння  славні  і  бажання.
Ці  твори  старості  не  мають,  
Довго  живуть,  та  не  маліють.
Їх  із  охотою  читають.
Вони  торкати  душу  вміють.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

Літжанр - історичний роман

Сюжет  у  цьому  творі  –  історичний.
У  ньому  і  про  тихе,  і  про  грізне,  
Про  щось  сумне  в  історії,    величне,  
Про  мир,  війну,  минуле  світу  різне.  

Тут,  звісно,    історичні  є      особи  
І  вигадані  автором  –  художні,
Ті,  що  крутили,  мов  колеса,  доби,  
Міняти  в  світі  щось    були    спроможні  

Епохи  різні  в  цих  знайдеш  романах,
Правдиві,  вабні  факти    історичні.  
Про  рух  країн,  народи  їхні,  клани  
В  них  з  домислом  художнім  –  теми    звичні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024

Літжанр фентезі

Цей  жанр  –  фантастики  підвид,
В  якій  (не  є  це  тайною)
У  Всесвіту  –    недійсний  вид  
З  уявою    реальною.  

У  фентезійній  царині    
Теж  про  недійсність  йдеться.
Все  ж  пояснити  дії  всі
Логічно  не  вдається.  

Хто  любить  нереальне  щось,  
Без  передбачення,  загалом,
Шукає    фентезі,  як  лось
Траву,  і  їсть  її  з  запалом.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024

Літжанр - любовний роман

Роман  цей,  звісно,    про  кохання,  
Про  почуття  палкі,  великі,
Про  зливу  слів  і  про  мовчання,  
Про  віру  в  відданість    –  навіки.  

У    ньому  норови  героїв
Описують  та  їхні  вчинки  –  
Обійми  теплі  і  двобої,
Сміх  щиросердний  і  сльозинки.  

Можуть  в  романі  місце  мати
Сліди  комедії  і  драми.
Фантастика  може  гуляти
У  ньому  босими  ногами.

Найбільш  затребуваний  з  творів.
У  ньому  мовлення  сочисте  –  
Не  про  суспільні  коридори,
Про  щастя  й  горе    особисте.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024

Літжанр - комедія

Це  твір  драматичний,  в  якому  багато  сміху,
В  якому    конфлікт  комічний  і  побут  теж.
Цей  твір  читають  люди  собі  на    втіху,
У  ньому  явищ  «без  правил»  і  дій  –    без  меж.      

Хтось  в  ньому  товстий  без  міри,  хтось  сухоребрий,  У  когось  звичка  мовчати,  хтось  –  буркотун.
Хтось  уперемішку  –    білий,  чорний,  як  зебра,
Хтось  ,  наче  ведмідь  неситий,  хтось  –  як    плазун.

У  творі  висміюють  явища  певні,  вади
Людей.  Та  біди  гучної  в  ньому  нема.
Хоч  є  конфлікти,    настрою  перепади,
Щаслива  кінцівка  в  ньому.  Злоби  –  катма.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024

Іван Леньо (присвята)

В  день  народження

Талановитий,  соком  налитий,  
Харизматичний,    патріотичний,  
З  правди,  завзяття  й  обов'язку    шитий,    
Мудрий,  сміливий  і  працьовитий.  
Як  водограй  в  горах  -  сильний,  нестримний,  
Як  Аполлон,  благоліпний,    спортивний.  
Злючий  до  злого,  до  доброго  –  добрий.
Усміх  пускає  –    світлішає  обрій.    
Магію  в  собі    нестримну  тримає,
Словом  і  співом  дух  підіймає  
Людям  у  час  боротьби  за  свободу.
Служить  країні  своїй  і  народу!
Каже,  мов  каменем  гострить  косу:
«У  ЗСУ  або    для  ЗСУ  –
Мусимо  взяти    для  себе  девіз
В  час,  коли  ворог  у  дім  наш  заліз».
З  гуртом  у    селах,  містах    виступає,
Гроші  для  війська  країни  збирає.
Речі  потрібні  купує,  відвозить
Захисникам  –  у  дні  спеки  й    морози.    
Їздить  з  гуртківцями  і  у  шпиталі.
Раненим  світлить    затінені    далі.
Зводить  для  честі  та  вічності  стіни.  
Гордість  він  роду  свого,  України.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024

Твоя я

Так,  ти  далеко,  не  доторкнутись,  
Хоч  би  й  рік      оду    ночі    чи    дню,
Не  обійняти,    не  притиснутись
До  твого  тіла  –  згустку  вогню.

Так,  ми  з  тобою  в  парі  не  будем.
Разом  до  фінішу  –  це  не  про  нас.
Але  крізь  просторінь  я  твої  груди
Чую  і  бачу  обличчя  в  анфас.    

Жар  твого  серця  в  жили  втягаю.
Дякую  Богу  за  казку  живу.
Сам  на  сам  стрітись  нам  вийде?    Не  знаю.
Знаю,  твоя  я,  допоки  живу.  

Примітка.  Рік  –  від  слова  рече,  говорить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024

Жанр літературного твору - драма

Літературний  твір,  в  якому
Автора    мова  є  відсутня.
Герої  лиш  говорять  в    ньому,
Для  сцени  твір  цей  самобутній.

В  нім  головний  герой  –  особа,  
Серйозна  і  швидка  до  діла.
Але  чомусь  іде  до  гробу,
Не  все  зробивши,  що  хотіла.

Трагічною  є  її  доля.
Злий  фатум  шлях  їй  обриває.
- Яка  була  в  особи    роля?  -  
Мислить  читач,  переживає.

Примітка.  Роля  –  роль.  

ФАРС
З  жарту  цей    міні-твір  росте,
З  подією  –    реальною,
У  світ,  на  сцену  він  іде
З  метою    розважальною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Жанр літтвору - детектив

Це  прозовий  твір,  у  якому  шукають  злочинця  –  
Замовника  злочину  і  виконавця,  авжеж.
Тут  слідчі,  агенти  із  розшуку  –    numder  one  лиця,
Розплутують  нитки  з  клубка,  який  часом,  без  меж.

У  нитках  –  мотиви,  які  наштовхнули  на  злочин
Людину,  сліди  її  рухів  і  логіка  дій.  
І  той,  хто  читає  твір,  також  розплутати  хоче
Заплутану  справу,  яку  учинив  лицедій.  

Він  факти,  які  подаються,  в  уяві  гойдає,
Підживлює  здогадом  правди  й  брехні  корінці.
Ну,  а  детектив  йде  і    докази  вперто  збирає.
Фінальна  розгадка  у  творі    дається    вкінці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Загадки про тварин

1.Бувають  зеленими  і  голубими.
Червоні  і  жовті  бувають.  
В  країнах  Європи  милуються  ними,  
А  в  Індії  їх  споживають.  
Хоч  і  не  птахи  ці  тварини,  літають.
Дві  ніжки  і  четверо  крилечок  мають.
Запилюють  цвіт,  хоч  вони  і  не  бджоли.
Збагачують  люд  цим,  земні  видноколи.  
Яйце,  гусінь,  лялечка  –  їхнє  минуле.
То  як  звуть  тварин,  що  з  них  вишли,  збагнули?


2.Це  пташина  –    дрібно-тіла,  з  виїмкою  в  хвості.
Чорний  верх  в  неї,  а  груди  -  білі,  щебети  –    густі.
Вдень  вона  собі  літає.  Різні  штуки  виробляє
У  повітрі.  Акробатка!Гніздиться  під  дахом  хатки.
Часом  низько  пілотує.  Дощ  цим  явищем  віщує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024

ЖИТИ!

Ми  в  Україні  народились.
Ми  діти  славної  землі,  
Де  козаки  за  правду  бились,
Де  здобували  у  борні
Волю  для  рідного  народу,  
Право  на  мову.  Мова  –  є!  
Із  українського  ми  роду.
Стоятимемо  за  своє
Завжди.  Не  сміють  нас  ловити
У  свої  сіті  вороги.    
Державі  й  мові  нашій  –  жити
У  щасті,    довгії  віки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024

Не забувай

Не  забувай  мене,  прошу.  Не  забувай.
А  випікай    щодня  у    серці  коровай.
Ним  підгодовуй    мене  протягом  доби  ,
Нехай  тримає  мою  душу  в  час  журби.

З  моєї  крові  та  із  дум  моїх  не  йди.  
Чуття  не  спалюй,  не  лишай  по  собі  дим.
Смичком  любові  доторкайсь  до  струн  душі.
Диво-мотивами  заповнюй  в  ній  коші.    

Знай,  в    дні  дощів  мені  ти    –  сонця  соло  й  бек.  
І    дощ    ти  –  в    час  п’янких  та  безконечних  спек.
Ти  –  ранок  мій,  обід  і  вечір,  крок  і  злет.  
І  ніч  моя  –  смачна,  солодка,  наче  мед.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024

ІРИНІ ФАРІОН

Присвята

Вона  словами  Україну  боронила  –
Були  гарячими,  немов  метал  з  горнила,
Були  прямими,  мов  фанера  після  пресу,
Без  бус,  без  одягу,  як  нерви  після  стресу.

Прагла,  щоб  мова  українська  існувала,
На  трон  зійшла,  в  своїй  країні  панувала,
Блищала,  наче  щойно  вилиті  дукати,
Щоб  їй  ніхто  в  лице  ясне  не  смів  плювати.

Бо  де  ще,  як  не  в  ріднім  краю,  мові  жити,
Народу  вірою  і  правдою  служити,
У  вірші  сяяти,  у  пісні,  у  розмові?
Лиш  тут,  де  верби  і  тополі,  любо  мові!

Впала  Ірина,  як  на  полі  бою  воїн,
Навіки  влилася  у  легіон  героїв,
Бо  не  зігнула  перед  викликом  коліна.
Її  ніколи  не  забуде  Україна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

Приймаймо

Вже  більше  тижня    сонце  шкварить  не  на  жарт.
Земля  у  згубі,  хоч  твердий  у  неї  гарт.  
Дерева  стогнуть  –  сохне  лист    від  спекоти.
Трава?  Мовчить,  немов  набрала  в  рот  води.

Люд  нарікає  –  спека  спокій  їхній  їсть.  
Температура  30  –  40  з  плюсом  –  гість  
Вулиць.  У  домі    теж  нестерпна  жарота.
Хоч  у  воді  тримай  увесь  день  живота.  

Люди  й  рослини  сонцю  кидають:  «Агов!
Охолоди    уже  нарешті  свою  кров!
Й  ти,  діду  Громе,  в    дні  жаркі  снів  не  лови.
Хмари-примари    до  роботи  призови!»

Дід    Грім  устав.  Став  бубоніти  щось  під  ніс.
А  потім  гнів    свій  голосний  у  світ  поніс.
Хмари  почули,  позбиралися  в  гурти.
Надули  лиця,  наче  кульки,  животи

І  почали  із  відер  лити  воду  враз.
Напився  дуб  і  клен,  помив  свій  корпус  КрАЗ.  
Від    щастя  очі  ґрунт  зволожив,  тротуар.
Шосе  умилось,  хата  знизила  свій    жар.  

Зраділи  люди  і  тварини.  Зело  теж!
Градус  вода  стягнула  трохи  вниз  із  веж.
Свіжіше  стало.  Все  живе  кричить  :  «Ура!»
Калюжі  міряє  весела  дітвора.  

Колись  всі  нудилися,  як  ішли  дощі.
Тепер  і  ми,  й  дерева,  квіти,  і  кущі
На  сонце  скаржимось,  бо  жар  тілам  несе.  
Нема  нічого  просто  так.  На  щось  є  все.

17.07.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024

ПРО ЧОТИРЬОХ ДРУЗІВ (дит. )

Пес,  зайчиха,  бедрик,  киця
Між  собою,  як  годиться
Жили  –  в  злагоді  та  дружбі.
Тільки  скаже  хтось  з  них:  «Нуж-бо
Покажімо  свої  вміння  
Те,  до  чого  в  нас  горіння».

Киця  м’яч  візьме    без  спору,
Копне  його,  кине  вгору.
В  сіть  закине  (і  це  вміє).
Попаде  в  кільце,  зрадіє.  
Песик  їй  гучно  мовить:  «Браво!»
Бедрик  сяде  поруч  в  трави,
Крильцятами  затріпоче.
Цьомкнути  зайчиха  схоче  
Й  це  зроби́ть  не  забариться.
Скаже  дякую  всім  киця.
 
Песик  до  катання  звик.
Він  сідає  в  черевик  
І  згори  летить  щодуху,  
Як  на  ній  є  білі    мухи,  
Тобто,  вкрив  цю  гірку      сніг.
До  таких  ось  звик  утіх!
А  як  тепло,  в  черевику
Він  пливе  по  річці  Дикій.  
Взимку  песик  ходить  босий
І  зайчисі  в  нірку  носить
Гілочки,  які  без  ґав
Із  дерев  в  саду    зірвав.

Вуханиця  ж  любить  літо,  
Коли  трави  пишні,  квіти.
Їх  на  аркушах  малює,
Друзям  і  батькам  дарує.

Бедрик  між  тварин  літає,  
Вправно  крильцями  махає.
Так  він  робить  прохолоду  –  
Влітку,  у  жарку    погоду.
Як  гарячих  днів  багато,
Важко  дихати  малятам,
Полетить  в  небесний    край.
Хмарці  скаже  :  «Набирай
В  груди  воду  і  без  ляку,
Роздавай    моїм  друзякам».
Влітку  зробить  так,  авжеж,  
Взимку  бедрик  спить  без  меж  –  
Поки  березень,  це  знай,
Не  постукає  у  край.

Отак  і  живуть  малята  -  
Добре,  в  будень  і  у  свято.
Вчись  і  ти  від  них  дружити,
Дні  з  добра  й    любові  шити.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024