Крилата (Любов Пікас)

КАРАНТИННЕ

Весна.  І  дні  такі,  як  і  торік:
То  сонце  сяє,  то  дощі  стукочуть,
То  небо  в  хмарах  і  гуркоче  грім,  
То  синь  пречиста,  коники  сюркочуть,  
І  длубаються  в  деревній  корі
Трудяги-дятли  са́дові    на  втіху,
Лише  народу  менше  надворі,
Свободи  менше,  гамору  та  сміху.  
Виходять  люди  в  масках  із  квартир
Лише,  щоби  собаку  прогуляти.
Бузок  цвіте  і  фіолетить  шир  –  
Не  бачать,  хліб  купили  –  і  до  хати.
Бо  карантин.  Бо  світ  поглинув  страх,  
Коронавірус  вийшов  із  підпілля.
Сумують    квіти  й  лави  у  дворах.  
І  плаче  цвітом  черешневе  гілля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020

ВІТЕР

Була  у  полі.  Вітра  там  зустріла.
Співав  він  квітам  про  свою  любов.
Почула  пісню,  на  травичку  сіла,
В  театрі  почувалася  немов.

По  полю  бігав  Вітер,  як  по  сцені.
Квітки  гляділи,  мліли  від  чуттів,
Здіймали  вгору  листячка  зелені.
І  танцював  у  полі,  хто  хотів.

Птахи  кружляли  довкруж  Вітра  вміло.
Метелики  звивались  залюбки.
А  я  до  Вітра    підійти  не  сміла.
Він  сам  підбіг,  торкнувся  до  щоки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2020

ЯКБИ ТИ ЗНАВ…

Якби  ти  знав,  як  я  тебе  люблю.
Лила  на  серце  воду,  ти  не  змився.
Віддалася  б,  як  скрипка  скрипалю,
Тобі,  лише  б    до  мене  дотулився.  

Якби  ти  знав,  як  подих  мій  тремтить,  
Коли  тебе  для  себе    відкриваю.
Чуття  моє  метеликом  летить,  
До  цвіту,  що  уста  твої  вкриває.

Якби  ти  знав…  Не  знатимеш,  мабуть.
Не  розірву  перед  тобою  груди.
Іди!  Твори!  Люби!  І  просто  будь.
А  я?...  Колись  таки  тебе  забуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020

БУЛА У ЛІСІ

Була  у  лісі  (вирвалась  з  Ютюба).
А  там  дерев  –  незлічені  полки.
Зустріла  крука  у  обіймах  дуба,
Йому  мережку  ткали    павуки.  
 
Була  у  лісі.  Там  повітря  гоже  –  
Легке,  мов  пух,  і  чисте,  як    сльоза.
Пташиний  хор  виводив  месу.  Боже!
Яка  ж  умілість  і    яка  краса!

Була  у  лісі.  Там  медунка  квітла,
І  вітряниця  свій  розкрила  цвіт.
Налило  сонце  і  тепла,  і  світла,
Лишило  скрізь  цілунок  свій  і  слід.

Була  у  лісі.  Вірите?  Почула,
Як  на  цимбалах    грало    джерело.
Зачудувалась.  І  ураз  відчула,  
Що  варто  жити,  вірити  в  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2020

ГАРНИЙ ДЕНЬ

Такий  сьогодні  гарний  день!
Кажу  я  правду,  справді  гарний!
Стрибає  хмара,  мов  олень.
А  сонце…,  наче  хліб  з  пекарні.

Вітрисько  човником  пливе,
Повітря  веслами  лоскоче.
І  сум  узад,  як  рак,  повзе.
І  серце    йти  до  танцю    хоче.

На    стежці,  в  лузі,  на  даху
Сидять  промінчики,  мов  гості.  
Як  спраглі  вівці  до  води,
Біжать  мої    думки  у  простір.
11.04.15                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872985
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2020

Чого журитись

Чого  журитись?  Хмари  розповзлися,
Втекли,  мов  миші  в  нірчасті  рука́ва.
На  ноги  сонця  промені  звелися
І  нумо  бігать  по  будинках,  травах.

Закаркали  ворони  біля  хати.  
Шпаки  крильми  забили  по  цимбалах.
Посипалися  звуки,  мов  карати.
Запінилися  в  сонячних  бокалах.

Всміхнулись  квіти.  Сад  на  небо  глянув.
Вітрисько  польку  станцював  на  гіллі.
І  сірий  сум  кудись  у  безвідь  канув.
Бо    довкіл  рух  такий,  як  на  весіллі.

А  кіт  лежав,  втягав  у  вуха  звуки.
Коли  затихли,  став  аплодувати.
Де  й  взявся  вечір,  витяг  з  торби  лука,
Став  чорні  стріли  навсібіч  пускати.
20.04.15

На  Фейсбуку  був  цей  вірш,  а  тут  його,  як  виявилось,  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020

ПАНДЕМІЯ ТА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

 Якщо  хтось  хоче  дізнатися  якомога  більше  про  таку  країну  як  США,  то  має  найперше    відвідати  Нью-Йорк.  Це  найбільше  місто  у  Штатах  із  найбільшим  у  світі  метро,  яким  щодня  користується  близько  5  млн.  людей.  Саме  в  цьому  місті  стоїть  славнозвісна  статуя  Свободи,  яку  йому  подарувала  Франція  (висота  46  метрів,  354  сходинки),    саме  тут  є  найбільше  хмарочосів,  один  з  яких,    висотою  167,5  метрів,  є  особливим  тим,  що  не  містить  на  своїх  зовнішніх  стінах  жодного  вікна.  У  Нью-Йорку    є  гарні  парки  та  сквери.  Центральний  парк,  наприклад,  славиться  тим,  що  сюди  прилітає  чверть  найрізноманітніших  птахів,  які  мешкають  в  Америці.  А  зоопарк    Бронкса  тим,  що  в  ньому  можна  побачити  понад  650  видів  тварин,  а  всього  в  ньому  проживає  близько  4000  особин.    Таймс-сквер    цікавий  своєю  назвою,  яку  йому  дали    на  честь  всесвітньовідомої  газети  «Нью-Йорк  таймс».  Редакція  цієї  газети  міститься  в  цьому  сквері  зь1904      року.  Таймс-сквер  заворожує  погляд  своїм  виглядом  –  різноликими  висотками,  неоновими  рекламними    вивісками  і  людьми,  які  безперестанно  снують  туди-сюди,  мов  мурашки  в  мурашнику.  Нью-Йорк  славиться  тим,  що  довгий  час    входив  у  трійку  найбільш  фінансових  центрів  світу.  А  віднедавна,    випередивши  Лондон,  став  лідером  серед  них.    Кожен  двадцятий  корінний  мешканець  Нью-Йорка  є  міліонером.  Найбільше  ж  супербагатіїв  проживає  в  районі  Манхеттен.    Нью-Йорк  –  одна  зі  світових  столиць  імміграції,  місто,  в  якому  життя  не  зупиняється  навіть  вночі.  Його  мешканці  допізна  засиджуються  в  барах,  ресторанах  та  інших  місцях  розваг.  Вони  рідко  готують  вдома.  Тому  попит  на  готову  їжу  шалений,  і  вибір  її  в  місті  великий  –      на  будь-який  смак  та  гаманець.  До  Нью-Йорку,  що  приваблює  своїм  демократизмом,  своїм  постійно  зростаючим  економічним  розвитком,  багато  хто  навідувався  і  не  тільки  для  того,  щоб  побачити  це  місто,  а  й  для  того,  щоб  оселитися  в  ньому.  Тому  воно  є  густо  заселеним.  Саме  цей  факт  у  березні  2020  року  зробив  мешканців  міста  заложниками  великої    біди,  що  прийшла  у  світ  зі  спалахом  нового  коронавірусу  в  Китаї.  Вірус  викликає  симптоми,  схожі  на  застуду,  але  швидко  вражає  легені  й  інші  органи.  Патоген  належить  до  великої  родини  коронавірусів.  У  світі  мало  залишилося  таких  країн,  де    б  цей  вірус  не  був  виявлений.  Всесвітня  організація  охорони  здоров'я  дала  офіційну  назву  коронавірусній  хворобі  з  Китаю  -  COVID-19.  У  ВООЗ  розповіли,  що  перша  вакцина  від  цього  типу  коронавірусу  з'явиться  не  раніше,  ніж  через  півтора  року.  А  поки  що…  Поки  що  світ  бореться  з  пандемією,  як  може.  
Станом  на  13    квітня  2010  року  вже  понад  1,8  млн.  людей  у  світі  заразилися  коронавірусом.  Новим  центром  світової  пандемії  стали  Сполучені  Штати,  найбільше  людей  захворіло  саме  в  Нью-Йорку.  Зібрані  шокуючі  дані  про  лихо,  яке  спричинила  нова  хвороба  у  цьому  місті.    
За  інформацією  Служби  екстреної  медичної  допомоги,  тільки  у  вівторок,  7  квітня,  256-х  жителів  Нью-Йорка  знайшли  мертвими  у  своїх  квартирах.  А  все  тому,  що  медики  на  перших  порах  радили  за  «легких»  симптомів  залишатися  вдома  і  не  звертатися  за  медичною  допомогою.  Це,  як  виявилось,  було  неправильно.
Саме    те,  що  Нью-Йорк  є  «містом,  яке  ніколи  не  спить»,  на  думку  фахівців,  і  стало  головною  причиною  стрімкого  поширення  епідемії.
За  офіційними  даними,  в  Нью-Йорку  живе  понад  8,4  млн.  людей,  але  якщо  до  цієї  кількості  додати  людей,  що  заселяють  найближчі  передмістя  й  деякі  райони  сусідніх  штатів  і  їздять  до  «Великого  Яблука»  щодня  на  роботу,  то  їх  буде  понад  23,6  млн.  
Точну  кількість  нелегальних  жителів  Нью-Йорка  не  знає  ніхто,  та,  за  підрахунками  декількох  дослідницьких  центрів,  в  місті  постійно  проживає  понад  500  тисяч  вихідців  з  інших  країн,  які  не  мають  жодних  офіційних  документів.  За  статистикою,  на  площі  в  одну  квадратну  милю  в  Нью-Йорку  проживає  27  000  людей.  У  цілодобово  працюючому  і  відкритому  місті  дотримуватися  «соціальної  дистанції»  і  справді  виявилося  майже  неможливо.
Як  вважають  фахівці,  основним  переносником  вірусу  стали  пластикові  сидіння  та  металеві  поручні  в  громадському  транспорті,  де  вірус  міг  зберігатися  до  72  годин.
Вірус,  який  проник  у  Нью-Йорк,  став  ним  ширитися  з  неймовірною  швидкістю.  
7  березня  губернатор  Куомо  запровадив  у  штаті  режим  надзвичайного  стану,  а  ще  через  п'ять  днів  заборонив  проведення  будь-яких  заходів,  де  могли  б  зібратися  понад  500  людей.  
Мерія  рекомендувала  припинити  роботу  ресторанам,  музеям  і  театрам.  Та  більшість  закладів  громадського  харчування  та  барів  продовжили  роботу,  захистившись  оголошеннями  з  вимогою  до  відвідувачів  дотримуватися  необхідної  «соціальної  дистанції».
         Незабаром  з'ясувалося,  що  вжиті  владою  заходи  не  можуть  зупинити  епідемію.  15  березня  губернатор  оголосив  про  припинення  занять  у  всіх  школах,  а  ще  за  тиждень  підписав  розпорядження  про  обов'язкове  закриття  будь-якого  бізнесу,  що  не  має  відношення  до  життєзабезпечення  громадян.  Такими  були  визнані  продовольчі,  тютюнові  та  винні  магазини,  громадський  транспорт,  автозаправки,  автосервіси,  медичні  офіси  і  ЗМІ.  До  вечора  21  березня  місто  подолало  позначку  в  10  000  інфікованих.
За  оцінками  влади,  ці  безпрецедентні  заходи  можуть  обійтися  економіці  штату  у  15  мільярдів  доларів  доходів  ще  до  кінця  року.  Але,  як  заявляв  сам  губернатор  Ендрю  Куомо,  іншого  виходу  у  нього  просто  не  було:  за  підрахунками  фахівців,  вже  в  найближчі  місяці  носіями  вірусу  можуть  стати  від  40  до  80%  жителів  штату.
Тим  часом,  попри  нові  заборони  влади,  кількість  заражених  у  місті  продовжувала  зростати.  Серед  хворих  тільки  на  початку  квітня  було  1  400  працівників  поліції  Нью-Йорка,  282  пожежників,  580  працівників  громадського  транспорту.  Про  симптоми  захворювання  також  повідомили  майже  20%  співробітників  служби  «швидкої  допомоги»  міста.
До  початку  квітня,  за  офіційними  даними,  більшість  заможних  жителів  Нью-Йорка  залишили  місто.    Епіцентрами  захворювань  стали  два  округи,  розташованих  за  межами  Манхеттена:  не  надто  благополучний  район  Корона  в  Квінсі,  здебільшого  населений  бідними  вихідцями  з  країн  Латинської  Америки,  і  Боро-парк  в  Брукліні,  де  десятиліттями  селилися  представники  ультрарелігійної  хасидської  єврейської  громади.
«І  там,  і  там  в  одному  будинку  або  квартирі  могло  жити  10  і  більше  людей,  -  пояснив  ВВС  лікар  з  лікарні  Elmhurst  в  районі  Квінс,  який  попросив  не  називати  його  імені.  -  Жителі  Корони  часто  не  мають  медичної  страховки,  вони  не  розмовляють  англійською  і  просто  не  звертаються  за  допомогою.  Хасиди,  своєю  чергою,  не  роблять  цього  з  релігійних  міркувань,  продовжують  вести  звичайний  спосіб  життя:  досі  проводять  велелюдні  служби  в  синагогах  і  відмовляються  закривати  школи».
За  словами  медсестри  Наді  Грінберг,  яка  працює  в  лікарні  Нью-Йоркського  університету  NYU  Medical  Center,  пацієнти  з  симптомами  коронавірусної  хвороби  з'являються  в  госпіталі  «кожні  три-п'ять  хвилин».
«Вони  приходять  самі,  деяких  привозять  бригади  «швидкої  допомоги»,  так  що  нашим  лікарям  доводиться  працювати  по  16-18  годин  на  добу»,  -  заявила  вона  ВВС.
За  словами  директора  департаменту  екстреної  допомоги  лікарні  Mount  Sinai  в  районі  Квінс  Джоліона  МакГріві,  сплеск  смертності  від  вірусу  в  Нью-Йорку  пояснюється  ще  й  тим,  що  велика  кількість  жителів  не  звертається  за  лікарською  допомогою  аж  до  останнього  моменту,  намагаючись  впоратися  з  симптомами  захворювання  вдома.
«В  результаті  вони  потрапляють  до  нас  уже  із  зупинкою  дихання,  і  допомогти  їм  просто  неможливо»,  -  говорить  він.
         Лікарям  в  Нью-Йорку  не  вистачає  не  тільки  необхідної  апаратури.  Дефіцит  масок,  захисних  засобів  і  рукавичок  вже  призвів  до  появи  громадських  ініціатив,  таких  як  рух  GetUsPPE,  активісти  якого  збирають  гроші  і  захисні  засоби  для  медиків  в  соціальних  мережах.
         12  квітня  президент  США  ввів  режим  стихійного  лиха  у  всіх  50  штатах,  вперше  за  всю  історію  країни.  Станом  на  суботу,  13  квітня,  в  країні  було  19  560  заражених,  22  тисячі  людей,  заражених  коронавірусом,    померли,  з  них  понад    7  тисяч    у  місті  Нью-Йорку.
Та  попри  всі  ці  жахіття  в  місті  Нью-Йорку  були  і  приємні  новини  –  розцвітали  квіти  і  дерева,  хтось  народжувався,  хтось  ставав  вперше  мамою  чи  татом,  бабусею  чи  дідусем,  хтось  одужував,  хтось  створював  сім’ю,  хтось  завершував  писати  роман,  хтось  домальовавув  картину.    
       А  хлопчик    Вільям  Вейд  14  квітня  святкував  свій  десятий  день  народження.  Коли  він  зранку  прокинувся  у  своїй  кімнаті  і  пішов  до  вітальні,  то  побачив,  що  мама  сидить  на  кріслі  і  дивиться  телевізор.  
-    Добридень,  мам!  –  мовив.  –  Що  там  у  світі?
-    Нічого  втішного,  дитино.
-  Зараження  людей  коронавірусом,  як  повідомляє  університет  Джонса  Гопкінса,  продовжується.  Найбільше  хворих  на  даний  час,  -  говорив  диктор  ТБ,  -    у    Сполучених  Штатах,  епіцентром  епідемії  залишається  Нью-Йорк.  Засумував  Вільям.  
-  Мамо,  а  як  же  моє  день  народження?  Я  так  чекав  його!    Ти  казала,  будемо  святкувати  у  кафе.  Запросимо  багато  гостей.
-  Інколи  обставини,  синку,    бувають  сильнішими  за  нас.
-  То  до  мене  сьогодні  ніхто  не  прийде  –  ні  бабця,  ні  дідусь,  ні  тітка,  ні  дядько,  ні  мої  кузени,  ні  друзі?  Мене  ніхто  мене  не  обійме,    не  вручить  подарунка?
-  Ми  з  татком  тебе  обіймемо.    А    подарунок  –  той,  що  ти  хотів,    новий  велосипед,  виберемо  і  купимо  тобі  тоді,  коли  умови  карантину  дозволять  це  зробити.  Зараз  усі  магазини  зачинені.  Працюють  тільки  продуктові  та  аптеки.  Та  й  їздити  на  ньому  ти  б  на  даний  час  не  міг.  Заборонено  ж.  Але  святковий  торт  ми  тобі  замовили,  піцу  велику  і  ще  деякі  смаколики.    До  полудня    все  це  нам  повинні  доставити.
-  Але  мені  все  ж  сумно,  мамо.  Всі  мої  друзі  гарно  відсвяткували    свої  дні  народження  –  з  кульками,  іграми,  танцями,  жартами,  безліччю  різних  подарунків.  А  ми  не  маємо  змоги  влаштувати  таке  свято.  Мені  10,  це  мій  перший  в  житті  ювілей.  Чому  ця  біда  приперлася  саме  тепер,  мамо?
-  Хто  його  знає?  Мабуть,  чаша  Божого  терпіння  переповнилась.  В  останні  десятиліття  люди  надто  зациклились  на    собі,  на  своїх  матеріальних  статках.  Навчання,  робота,  гроші,  розваги  –  ось  що  було  головним.  Люди  мало  приділяли  уваги  духовному  розвитку.  Вони  перестали  ходити  до  церкви,  дякувати  Богові  за  все.  І  ми  –  не  виключення.
-  А  давайте,  -  запропонував  хлопець,  -  коли  закінчиться  карантин,  всією  сім’єю  підемо  до  церкви,  і  щотижня  в  неділю  ходитимемо,  як  бабця  Мері.
-  Я  теж  думала  над  цим.  Так.  Підемо.  І  будемо  ходити  щонеділі  й  у  свята.  Тільки  б  нам  пережити  цю  всесвітню  біду,  -  мовила  мама.
-  А  поки  не  маємо  змоги    піти  до  церкви,    можемо  вдома  відмовляти  спільно  молитву  «Отче  наш»,  -  продовжив  бесіду  Вільям.
-    Гарна  ідея,  -    сказала  мама.  –  Правда,  Джо?
-    Так.  
-  Будемо  щодня  зранку  молитися,  просити  в  Бога  пробачення  за  наші  недобрі  думки  та  справи.
-  Шкода,  що  бабці  Мері  та  діда  Джека  з  нами  немає.  Саме  бабця  Мері  навчила  мене  молитви  «Отче  наш»,  коли  я  ще  був  маленьким.  Я  це  пам'ятаю.
-  Так.  І  вона  наполягла  на  тому,  щоб  я  тебе  записала  до  української  недільної  школи.  Бабця  ніколи  не  забувала  того,  що  її  батьки  –    твої  прабабуся  Марта  та  прадід  Василь,  походять  з  України
-  Мамо,  тату,  я  так  мрію  навідатись  до  України,  побачити  її  вишневі  садки,  квітучі  луги,  рычку  Дніпро  і  гори  Карпати.
-  Колись  поїдемо,  синку.  Обов’язково  поїдемо.  Тільки  б  ця  коронавірусна  пандемія  закінчилась  і  не  почалось  якесь  інше  лихо.  А  зараз  –  до  молитви.    
Мама,  тато  та  Вільям    стали  на  коліна  і  відмовили  молитву  «Отче  наш».  А  тоді  мама  сказала:  «Дякую  тобі,  Боже,  за  те,  що    дав  нам  із  Джо  гарного    сина,  що  він  і  ми  на  даний  час  живі  та  здорові.  Охороняй  нас  і  надалі  від  усякого  лиха,  від  хвороб,  що  ширяться  світом,  і  пробач  нам  усе,  чим  ми  завинили  перед  тобою,  людьми».
Коли  всі  піднялися  з  колін,  мама  обійняла  Вільяма  і  привітала  його  з  днем  народження,    те  саме  зробив  і  тато.
 –  Дякую  вам,  любі  батьки.  І  Богові  дякую  за    те,  що  дав  мені  вас.
Тато  пішов  до  своєї  кімнати.  Він  мав  написати  звіт  про  роботу,  яку  проводив  дистанційно.  Мама  подалася  на  кухню  готувати  сніданок  –  чай,  каву  та  канапки.
Вільям  витягнув  свій  планшет,  зайшов  в  Інтернет.  В  ігри  грати  йому  чомусь    не  хотілося,  зайшов  на  Фейсбук.  Минув  рік  з  того  часу,  як  він  зареєструвався  у  цій  мережі.  Деякі  фейсбучні  друзі  привітали  його  з  днем  народження.  Подякував  їм.    Тоді  почитав  кілька  дописів  про  пандемію  коронавірусу  –  лячно  зробилося.  Вимкнув  планшет,  знову  засумував,  навіть  впустив  дві  сльозини.    Мама  побачила,  якраз  прийшла  кликати    сина  на  сніданок.  Обійняла,  поцілувала.  «Все  буде  гаразд,  дитино.  Лихо,  яке  спіткало  сьогодні  людство,  не  навічно.  Воно  мине.    Вчені  винайдуть  ліки  від  COVID-19,  а  згодом  і  вакцину».  Тата,  який  надійшов,  занепокоїв  стан  сина.  Він  поплескав  Вільяма  по  плечу,  мовив  «все  буде  гаразд»,  вийшов  на  балкон,  причинив  за  собою  двері  і,  вдивляючись  в  сірі  обриси  безлюдного  міста,  став  думати  над  тим,  як  розвеселити  сина.  Раптом  йому  прийшла  ідея.  Треба  зателефонувати  до  поліційного  відділку!  Батько  Вільяма  швидко  набрав  потрібний  номер.  
-  Добрий  день  вам!  –  мовив,  коли  слухавку  підняв  черговий  полісмен.  -    Я  Джо  Вейд  із  Манхеттена.  У  нашого  сина  Вільяма  сьогодні  день  народження.  Йому  виповнилося  10  років.  Він  дуже  сумує  через  те,  що  друзі  і  рідні  не  зможуть  прийти  до  нього  і  привітати  його  зі  святом.  Що  нам  робити?
-  Гм…  Ми  не  знаємо  відповіді  на  ваше  питання.  Зазвичай,  нам  телефонують,  коли  хтось  чинить  якийсь  злочин.  Але  ми  подумаємо  над  вашим  питанням.  Продиктуйте  свою    адресу.  
Батько  Вільяма  продиктував  її.  Через  годину  йому  задзвонили  з  поліції  і  сказали,  що  невдовзі  під  їхній  будинок  приїдуть  полісмени,  щоби  привітати  його  сина  з  днем  народження.  Через  10  хвилин    чотири  поліцейські  автівки  вже  стояли  на  дорозі  під  будинком  Вільяма.  Вони  гучно  засигналили  клаксонами.    Тато  сказав:
-  Ліз,  Вільяме,  давайте  вийдемо  на  балкон,  глянемо,  що  там  таке.
Всі  вишли.  Тато  махнув  рукою  полісмену,  що  стояв  біля  автомобіля  й  дивився  в  їхню  сторону.  Той  крикнув:  «Хлопці!  Виходьте!»  Сім  полісменів    у  масках  одночасно  вишли  з  автівок,  стали  на  відстані  2  метрів  один  від  одного      і  разом  заспівали:  «Happy  Birthday  to  You!  Happy  Birthday  to  You!  Happy  Birthday,  Happy  Birthday,  Happy  Birthday,  William!».  А  тоді  один  з  чоловіків  у  формі    витягнув  з  машини  10  надутих  повітрям  і    зв’язаних  бантом  кульок  і  випустив  їх  у  небо.  В  очах  Вільяма  заграло  сяйво,  на  обличчі  з’явилася  усмішка.  Він  заплескав  в  долоні.  Люди,  які  повиходили  на  свої    балкони  й  побачили,  як  полісмени  вітають  хлопчика,  теж  гучно  зааплодували.  Зліва  і  справа    прокотилося  хвилею:  «Happy  Birthday,  William!»  Хлопець  не  тямив  себе  від  щастя.  
         Коли  полісмени  поїхали,  Вільям  і  його  батьки  повернулися  до  кімнати,  у  вхідні  двері  хтось  пустив  дзвінок.  Це  був  посильний.  Він    приніс  замовлення  з  ресторану.  Тато  Джо  прийняв  його.  Невдовзі  мама  стала  заставляти  наїдками  та  напитками  стіл.  Син  допомагав    їй  в  цьому.  Він    носив  тарілки  й  горнята,  виделки  й  ножі.  Коли  стіл  був  накритий,  тато  відкоркував  шампанське,  налив  його  собі  й  мамі,  а  синові  –  сік,  малий  він  ще  для  того,  щоб    спиртне  вживати.    Сиділи  за  столом  утрьох,  їли,  пили,  згадували  смішні  історії  зі  свого  життя.  Рідні  та  друзі  телефонували  Вільяму,  присилали    есемески,  вітали  його  з  днем  народження.    Бабці  Мері    хлопець  розповів  про  те,  що  мама,  тато  і  він  прийняли  рішення  ходити  до  храму  в  неділі    та  свята  після  карантину.  "Це  чудово!"-  радісним  голосом  сказала  бабця.  -  Подарунок  я  давно  тобі  придбала,  занесу,  як  тільки  можна  буде".  "А  що  це,  бабцю?"  "Не  скажу!  Секрет!"  "Ну,  гаразд.  Так  навіть  цікавіше  буде.  Дякую,  що  привітала!Бережи  себе!"  "Ти  теж".
       Ввечері,  перед  тим,  як  лягати  в  ліжко,  Вільям  обійняв  маму,  тата  і  сказав  їм:  «Я  думав,  що  сьогодні  матиму  найгірший    із  тих  днів  народження,  які  мав.  Але  це  був  мій  найкращий  день  народження!  Ніколи  його  не  забуду!  Спасибі  вам».  А  тоді  підійшов  до  серванту,  в  якому  був  образок  Ісуса,  що  його  йому  колись  бабця  Мері  подарувала,    й  мовив:  «І  тобі,  Боже,  дякую  за  ласку  твою!  Бережи  Америку  та  Україну!»  «І  весь  світ!»  -  додала  мама.  «І  весь  світ»,  -  погодився  тато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872018
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.04.2020

БАБЦЯ ОЛЕНА ТА ПАНДЕМІЯ

Бабця  Олена  живе  у  селі  Волохів,  що  на  Рівненщині.  Пів  року  тому  вона  відсвяткувала  своїх  90.  Її  привітали  діти,  онуки,  правнуки,  родичі,  сусіди  і  навіть  сам  голова  сільради  Пилип  Іванович  Томащук  привітав.  Прийшов  до  неї  з  квітами  та  цукерками,  вручив,  уклонився.  Про  бабцю  Олену  була  навіть  написана  велика  стаття  в  районній  газеті,  до  якої  ще  й  світлини  додали.    Журналістка  пані  Вікторія  Пилипчак  спеціально  приїжджала  до  старожитниці,  щоб  взяти  в  неї  інтерв’ю,  і  не  з  порожніми  руками  прибула,  а  з  подарунком  від  редакції  –  з    торбиною  заморських  фруктів.    Усе  їй  розповіла  бабця  Олена  –  і  про  життя  в  часи  другої  світової  війни,  і  про  довоєнний  час,  і  про  післявоєнний.  Згадувала  все  і  то  сміялася,  то  плакала.  Чоловік  її,  Іван  Трохимович,  помер  10  років  тому,  від  серцевого  нападу.  «Працьовитий  був  дуже  і  чуйним,  -    розповідала.  –  Людям  допомагав.  Мав  коней,  віз  і  плуг.  Свої  й  чужі  городи  орав.  Із  хворих  і  багатодітних    грошей  не  брав».  Бабця  Олена  ж  все  життя  швачкою  пропрацювала,  в  ательє  і  вдома  шила.  Навіть  з  інших  сіл  приїжджали  люди  до  неї,  в  чергу  записувались,  особливо,  перед  святами.  То  зараз  все,  що  бажаєш,  коли  гроші  маєш,    можна  купити.  А  тоді,  як  вона  була  молода  та  душа,  так  не  було.  Зараз  бабця  не  шиє,  погано  бачить  зблизька,  навіть  в  окулярах.  Але  сама  ще  ходить  і  навіть  город,  як  чується  добре,  порає.  Дещо  іноді,  правда,  забуває  із  сьогодення.  Але  те,  що  було  в  її  житті  колись,  добре  пам’ятає.  Бабця  Олена  народила  двох  доньок  –  Ольгу  та  Степанію,  які  вже  самі  стали  бабусями.  Живе  з    ними  обома  в  новій  хаті.  Починав  будувати  її  ще  Іван  Трохимович,  а  закінчували  зяті.  Зробили  собі    два  входи,  і  наче  дві  хати  стало  з  однієї.    Народилося  у  бабці  п’ятеро  онучат  –  Олеся,  Ігор,  Ромко  –  діти  Ольги,  Василь  та  Ніна  -  Степанії.  І  правнуків  старенька  діждалася.  Восьмеро  їх.  І  праправнуки  є  –  двоє  поки  що.  У  домі  з  бабцею  живуть  дві  доньки  зі  зятями,    двоє  внуків  із  своїми  половинами  і  троє  правнуків.  Бабцю  Олену  всі  люблять.  Зі  своєї  пенсії  вона  кожному  щось  вділяє,  хоч  і  про  себе  не  забуває.  Любить  пристойно  виглядати.  Шити  одяг  сама  вже  не  може,  то  щось  собі  час  від  часу  купує,  на  базарі,  до  свят,  як  правило.  Бабця  завжди  охайна,  вмита  й  причесана.  На  вигляд  маленька,    щупленька,  і  трішки  згорблена.  Весь  день  вона  крутиться,  як  бджілка.  Всюди  залізе,  все  хоче  знати,  бачити,  чути.  Та  по  обіді  спить,  годину.  Це    в  неї  давня  звичка.    Діти  та  внуки  бережуть  свою  бабцю,  ось  вже  як  місяць  нікуди  не  пускають,  бо  ж  у  країні  карантин  оголосили,  пандемія  коронавірусу  шириться.    Людям,  старшим  за  60  ,  не  можна  виходити  за  подвір’я  дому,  вони  –    в  зоні  найвищого  ризику.  Таких  багато  вже  померло  в  різних  країнах  світу  –    в  Китаї,  Італії,  Іспанії,  Франції,  Великобританії,  США.    А  бабці  так  хочеться  вийти  –  на  Богослужіння  до  церкви  піти,  на  город  навідатися,  що  за  селом,  до  міста  поїхати.  Але  ніт!  Не  пускає  родина.  «І  де  вона  він  узявся,  той  коронавірус?  –  бідкається  бабця.  –  Та  хіба  ж  він  мені  страшний?  Я  голод  пережила  і  купу  всіляких  грипів,  не  скосив  мене    жоден.  Місяць  чемно  слухала  рідних,    не  покидала  свого  двору,    а  більше  не  можу.  Завтра  ж  раненько,  поки  всі  спатимуть,  вилізу  через  вікно  зі  своєї  кімнатки  і  поїду  до  міста.  Великдень  надходить,  а  в  мене  нижня  білизна  вся  зіпрана,  мешти  потерлись  в  деяких  місцях,  неякісні  купила  минулого  року».  Як  задумала,  так  і  зробила.  Вилізла  о  шостій  ранку,  пішла  на  перший  автобус.  На  зупинці  прочитала  оголошення  «Всі  автобуси  зняті  з  рейсу  до  закінчення  карантину».  «Що  ж  робити?  –  подумала  бабця.  –  Піду  пішки.  Не  так  уже  й  далеко  до  міста  тьопати,  5  кілометрів.  Колись    я  і    більші  відстані  долала».    За  дві  години  бабця  вже  була  на  базарі.  Вибрала  собі  мешти,  білизну,  колготки  нові  купила.  Тільки  вийшла  за  ворота  базару  –  а  тут  двоє  полісменів,  як  з-під  землі  виросли.  
-  Доброго  ранку,  бабцю!
-  Доброго  і  вам,  синочки!
-  Чого  не  дотримуєтесь  правил  карантину?
-  Хотіла  маску  купити,  шановні,  та  немає  їх  в  базарній  аптеці.  А  ось  обновки  до  Пасхи  купила  собі.
-  Що  ж  ви  купили?
-  Мешти,  колготки  і  ще  дещо,  соромно  казати.
Розсміялися  полісмени.  
-  Де  живете?  
-  В  селі  Волохів.
-  Хто  вас  привіз  до  міста?
-  Сама  дійшла.  
-  Та  це  ж  більше,  як  5  км.
-  Так.  Але  що  мала  робити?  Автобуси  не  ходять,  у  внука    є  автівка,  але  він  сказав,  що  не  повезе  мене  до  міста,  бо  не  хоче,  щоб  я  заразилася  корона  вірусом  і  вмерла.
-  А  про  штраф  казав?
-  Який  штраф?
-  За  порушення  правил  виписують  штраф  –  17  тисяч.
-  Йой!  Хлопчики!  Не  лякайте  мене,  бо  і  справді  помру.  Я  не  маю  таких  грошей.
-  Не  бійтеся,  бабцю.  Ми  вас  не  оштрафуємо.  Дамо  вам  маску  і  завеземо  додому.
-  Ви  будете  такі  добрі?
-  Так.  Але  більше  не  йдіть  до  міста.  Добре?
-  Не  піду.  
Відвезли  полісмени  бабцю.  А  діти  і  внуки  вже  по  селі  ходять,  шукають  пропалу.    Побачили  поліцейську  машину,  злякалися.  Бабця  (у  масці)  вилізла  з  неї,  полісмен  їй  подав  руку.  «Дякую»,  -    сказала  вона  чоловікам  у  формі  й  попрямувала  до  дверей.  Повибігали  сусіди  з  будинків.  Всі  дивляться,  чекають,  що  буде  далі.
Донька  підійшла  до  машини.
-  Ми  не  знали,  що  бабця  пішла.  Вона  втекла  через  вікно,  поки  ми  спали.  Будете  штраф  виписувати?
-  На  перший  раз  ні.  Ми  з  бабцею    провели  профілактичну  бесіду.  Але  ви  краще  дивіться  за  нею,    будь  ласка.
-  Гаразд.  Будемо.  Дякуємо  вам.
Бабця  усміхнулася  полісменам,  помахала  їм  рукою  і  сховалася  за  дверима  хати.  
-  Є  добрі  люди  на  світі.  Підвезли  безкоштовно,  маску  дали  і  штраф  не  виписали,  -  подумала  і  пішла  приміряти  обновки.  


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871777
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.04.2020

ПАНДЕМІЯ. СМІШНЕ І СУМНЕ

Є  ще  люди,  і  їх  чимало,  які  відносяться  до  пандемії  коронавірусу,  як  до  чогось  надуманого,  до  чогось  такого,  що  не  заслуговує  на  велику  увагу.  Що  там,  мовляв,  панікувати,  це  звичайний  грип.  Але  практика  показує,  що  не  такий  уже  він  і  звичайний.  Підступність  коронавірусу  полягає  в  тому,  що  іноді  він  протікає  абсолютно  без  симптомів.  Проте  наслідки  бувають  важкі!  Ось  вам  конкретний  приклад.
Один  чоловік,  що  вважав  хворобу  COVID-19  серйозною  і  небезпечною  для  життя,    вирішив  покинути  місто  з  його  чханнями,  шмарклями  і  кашлями,  з  його  псами  на  повідках,  які  вигулюють  своїх  власників  тричі  на  день,  з  його  мешканцями,  що  безперервно  шастають  до  аптек  та  магазинів  з  масками  на  писках  і  без  них,  і  податись  на  дачу,  щоб,  так  сказати,  самоізолюватись  на  час  карантину.  
Закупив  собі  перед  тим  n-ну  кількість  продуктів,  таких,  що  швидко  не  псуються,  миючих  засобів,  сів  у  свій  старий  жигуль  і  поїхав.  Коли  прибув  на  місце,  навів  лад  у  будові,    біля  неї,  поклав  продукти  до  шафи,  а  тоді  приступив  до  боротьби  з  вірусами  старим  перевіреним  способом  -  став  очищати  свій    організм  спиртовмісною  рідиною.  Хай  собі  мешканці  сіл  і  міст,  країн  та  континентів  планети  Земля  хвилюються.  Він,  так  сказати,  збоку  за  ними  поспостерігає,  за  допомогою  телевізора.  Мережа  Інтернету,  на  жаль  (чи  на  щастя?)  не  покриває  його  ділянку  з  дачею  у  прилісному  масиві.  Та  телевізор,  хай    не  плазмовий,  але  на  дачі  є,  й  антена  є,  яка  здатна  телевізійні  сигнали      ловити.    Ввімкнув  телевізор.  А  тут  халепа,  за  час  простою,  а  це  майже  5  місяців,    щось  трапилося  з  антеною,  що  була  закріплена  на  даху  хати.  Чи  птахи  крилами  зрушили,  чи  вітер  постарався,  хто  його  знає.    Взяв  чоловік  драбину  і  поліз  на  дах.    Але  так  як  був  під  шафе,  то  не  втримав  рівновагу,  злетів  із  даху  і  впав    на  подвір’я,  перед  тим  проїхавшись  спиною  по  масивні  лаві,  що  стояла  під  хатою.  В  результаті  падіння  з  висоти  отримав  легкий  струс  мозку,  забій  спини  і  закритий  перелом  ліктьової  кістки  лівої  руки.  Чи  ці  травми    не  є  прямим  наслідком  коронавірусу?
При  цьому,  зауважте,  ніякі  явні  симптоми  хвороби  не  виявлялися.  Не  було  ні  температури,  ні  кашлю,  ні  нежитю.  З  цього  випливає,  що  не  можна  легковажно  ставитися  до  проблеми,    що  виникла  в  зв'язку  з    пандемією  коронавірусу.  Одним  миттям  рук  від  біди  не  вбережешся.  Небезпека  може  підстерігати  тебе  будь-де    і  в  найбільш  непередбачувані  формі.  А  щодо  того  чоловіка,  то  добре,  що  він  мав  легкий  забій  мозку  і  не  переламав  собі  кінцівки  чи  хребет.    Через  кілька  хвилин    травмований  прийшов  до  тями.  Помахав  ногами  -  не  зламані.  Підніс  голову  -  крутиться,  але  ціла.  Рука  болить  ліва,  дуже!  Але  права  не  ушкоджена.  Полежав  чоловік  якийсь  час,    пойойкав.  А  тоді    піднявся  із  землі,  приклавши  до  цього  чимало  зусиль,  бо  ж  рука  та  спина  боліли.    Зачинив  хату  (ключ  був  у  дверях),  сів    до  машини  і  повернувся  до  міста.  Можливість  підхопити  там  коронавірус  його  вже  більше  не  лякала.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871259
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.04.2020

ПОЗИКА

Було  це  ще  до  пандемії,
Як  віруси  не  мали        царства,  
Взяв    гроші  в  банку    чималі  я  –  
Мільйон  –  на  розвиток  свинарства.

Почав  я  ферму  будувати.
Будівлю  звів,  вклав  вікна,  двері.  
Хотів  уже  свиней  придбати  –
Породистих,  та  в  атмосфері  

Вірусів  вдосталь    розвелося.
Їм  паніка  додала  сили.
Свиней  купити  не  вдалося,
Бо  ж  карантин  оголосили.

Пів  місяця  сиджу,  як  в  танку.
Нудьга    мене  уже  стомила.
Надзвонюють  мені  із  банку:
-  У  вас  удосталь  в  хаті  мила?

Є  антисептики  та  маски?
Імбир,  лимони,  авокадо?  
Ви  правду  говоріть,  будь  ласка.
Немає?  Привезем  їх      радо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020

ПАНДЕМІЯ

             Маски  кожен  із  нас  купував  чи  шив,  певно,  
Протирав  в  хаті  дерево,  скло  і  пластмасу.
Милом  руки  й  обличчя  намилював  ревно,  
Як  приходив  зі  двору  і  так  час  від  часу.

Одяг  в  пралку  кидав  –    здезінфектиться,  вірив,  
І  взуття  вичищав,  лиш  додому  добрався,  
Рідиною  зволожував  горло      без  міри,
Щоби  вірус  «корона»  в  легені  не  впхався.

Перед  сном  ніжив  тіло  у  ванні  під  душем.  
Чисту  постіль  стелив,    як  збирався  лягати.
А  чи  встиг,  чи  спромігся  очистити  душу,  
Богу  й  тому,  хто  скривджений,  «вибач»  сказати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020

А ТИ…

А  я  тебе  кохала,  так  кохала,  
як  навесні  квітки  луги  й    поля.  
А  я  тебе  чекала,  так  чекала,  
мов  дощ  у  спеку  висохла  земля.  
А  я  тебе  у  ранок  свій  пускала,  
з  тобою  вдень  ходила  пліч-о-пліч.
А  я  тобою  вечір  замикала,  
а  я  з  тобою  зустрічала  ніч.  
Я  сіяла  зірки  в  твоїм  волоссі,  
здувала  з  твого  тіла  пил  і    сніг.
А  ти...  Ти  в  мені  бачив  тільки  осінь,
Відкрив  обійми    дівчині-весні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2020

ВЕСНА ПРИЙШЛА

Весна  прийшла.  Птахи  співають  вранці.
Зривають  сон  березі  та  бджолі.
Дощі  снаги  набрали,  водять  танці,
Сліди  від  ніг  лишають  на  землі.

Хоч  небо  в  сірих  і  у  чорних  латках,    
І  на  лугу,  як  ржа,  трава  лежить,
У  грудях  радість  плигає  зайчатком,  
Щось  дивне  (чує)  простором  біжить.

Незміряне  таке  щось,  надкосмічне,  
Таке,  якому  не  поставить    меж,  
Таке,  що  вже  було  і    буде  –  вічне,
Відрода  світу  і  любові  теж.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020

ГОТОВИЙ?

Коли  ти  прийдеш  у  мій  дім    і  промовиш:  «Ну,  ось  він  я,
Ну,  ось  він  я,  той,  хто  візьме  всі  турботи  на  себе?"
Коли  я  почую  зі  словом  «кохаю»  своє    ім’я,
І  тепле  таке  щось,  як  котик,  залізе  до  ребер?

Коли  ти  мене  понесеш  у  далеку  незвіданість
На  крилах  міцних  і  гарячих  без  ваг  і  боязні,
І  будуть  всі  страхи  мої  екзекуції  піддані,
І  вийдуть  на  волю,  немов  амністовані  в’язні,
Надія  і  віра?  

Готовий  ділитися  скарбами,
Позбутись  умовностей  всіх,  себелюбства,  кордонів?
Тоді    розмалюймо    наш  день  фантастичними    фарбами,  
А  ніч    розігріймо  вогнями  сердець  і  гормонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020

ВІДПУСТИ

Скільки  ти  ще    будеш  тримати  це  чуття  у  своїй  душі?
Скільки  будеш  живити  його  своїми  дурними  мріями  та  надіями?
Він  не  кохає  тебе.  
Він  ніколи  тебе  не  кохав  і  не  буде  кохати.
Ти  для  нього,  як  гілка  каштана,  
що  заглядає  до  його  автівки,  коли  він  їде  гостинцем  свого  міста,  
як  синиця,  що  сидить  на  цій  гілці,
як  листок,  що  тріпоче  на  ній,  
як  хмара,  що  прогулюється  небом  над  його  головою.
Побачив  це  "диво"  –  і  забув  навіки  вічні.
Навіть,  якщо  лежатимеш  на  його  шляху,
він  спокійно  пройдеться  своїми  черевиками  слави  по  тобі
і  навіть  не  скривиться,  
бо  не  відчує  твого  болю,
не  помітить  твоєї  сльози.  
Він  не  помітить    твого  тіла.
Купи  собі,  нарешті,  повітряну  кульку  -
таку  велику  міцну  повітряну  кульку.
Видуй  у  неї  все,  що  спікає  твою  середину,
і  відпусти  її  у  вільну  подорож,  
бажано  вітряного  дня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020

У ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ

-  Твій  щось  тобі  приніс  у  день  закоханих?
-  Букет  і  шоколад  смачний  до  ла́те.
-  А  мій  прийшов  увесь  такий  забрьоханий  -  
Ходив  до  лісу  проліски  шукати.
-  Знайшов?  
-  Якби  ж  то.  Став  мені  тлумачити,
Що  вирвали  їх  зайчики  вухаті.
Сказала,  що  не  хочу  його  [b]бачити[/b].
-  Пішов?  
-  Ні,  [b]світло  вимкнув[/b]  у  кімнаті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Я  люблю  тебе.  Чуєш?  Люблю,
Наче  шахта  вагон  і    вугілля.
Я  без  тебе  всі  сенси  гублю.  
Я  без  тебе,  мов  липа  без  гілля,

Мов  синиця  без  пісні  та  крил,  
Як  будинок  🏠  без  даху,  без  шиби,
Наче  космос  без  дір  і    світил,
Глиби  моря  без  солі  та  риби.

Я  без  тебе  і  ночі  не  сплю.
В  дні  мені  ти  -  вогнем  матіоли.
Я  люблю  тебе.  Чуєш?  Люблю!
Так  люблю,  як  ніхто  і  ніколи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2020

Я ВАС ЛЮБИЛА

Я  вас  любила.  Я  любила  вас.
А  ви  все  віддалялися  від  мене,
Гасили  моє  дихання  шалене
Байдужістю  своєю  повсякчас.

Я  вас  любила,  й  віддано  колись,
Як  любить  море  чайка  срібнокрила,  
Земля  після  морозу    дух  Ярила,
Пташина  по  дощі  безхмарну  вись.

Я  вас  носила,  як  яйце-райце,
На  королівський  трон  вас  підносила.
А  ви…    нещадно  рвали  мої    крила.
Хіба  ж  ви  знали,  як  боліло  це?

Любила  вас,  як  моречко      Дунай.
Пливла  до  вас,  та  ви  були  бездійні.
І  стихли  пісні  звуки  мелодійні  
Любові  обірвалася  струна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020

І все ж…

Все  в  мене  o'kay.  Їм  усмак,  каву  п’ю,  
Розрулюю  справи    і  біди.    
Ніхто  не  обмежує  волю  мою,  
Не  просить  варити  обіди.

Що  хочу,  те  їм,  куди  хочу,  іду.
Встаю,  коли  хочу,  й  лягаю.
Планиди  своєї  кобилу  гніду
До  руху  сама  запрягаю.

Роблю  те,  що  вмію,  що  радість  несе.
Бича  не  терплю  над  собою.
І  все  ж…  часом  серце  Амур  потрясе.
І  хочеться  з  волею    бою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Омар Хайям (про чорноту)

(мій  вільний  переклад)

Часом,  доля    меле  тебе  в  дріб.
В  цілому  ж,  життя  –  хороша    штука.
І  не  страшно,  коли  чорний  хліб,
Страшно,  як  душа  чорніш  за    крука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.01.2020

Омар Хайям (про образи)

́́ОМАР  ХАЙЯМ  (мій  переклад)

Жбурни  об  стінку  склянку.  Що?  Розбилась?
Ну,  то  промов    їй  кілька  теплих    фраз.
Звершилось  чудо?  Цілою  зробилась?
Ось  так  людей  ламає  від  образ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020

ІНКОЛИ ВАРТО

Інколи  варто,  щоб  хтось  тобі  дав  ляпас,  
Добрий  такий,  щоб  у  грудях  аж  дух  спинило,
Щоб  з  голови  твоєї  злетіла  шляпа,  
Щоб  твоє  море  спокою    заштормило,
Впало,  мов  Троя,  царство  твоїх    ілюзій  
І  не  могло  більше  голову  вверх  підняти.
Інколи  варто  дурість  втопити      в  блюзі
І  не  казкову  казці  кінцівку  дати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2020

ТИ МОЖЕШ

Ти  можеш  бути  з  ким  завгодно,  
Кидати  жарти  без  угаву,
Сидіти  в  кнайпі    супермодній
І  їсти  вишукану  страву,
Ділити  з  тими  час,  хто  в  берцях,
Увагою  фанатів  грітись,
Але  тобі  із  мого  серця
Уже  нікуди  не  подітись.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020

ПТАШЕЧКА

Я  пташечка,  пташина,  пташка.
Люблю  я  неба  синій  диск.
І  як  в  житті  було  б  не  важко,
Триматиму  у  серці  блиск.  
Пісні  у  простір    буду  лити
І  відкривати  очі  млі,
Любити  світ  і  просто  жити,
Радіти  небу  і  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

УКРАЇНІ

Я    в  Україні  народилась  
і  зросла.
З  її  долонь  я  їла  хліб  –  
пахучий,  житній.
Вона  мене  за  руку  брала  
і    вела
В  далекі  мандри  
обшири  блакитні.

Вона  мені  
відкрила  музику  дощів,  
Навчила  мову  
лугу  й  лісу  розуміти,  
Іти  в  політ  
у  час  нічний,  немов    хрущі,
І  малювати  на  снігах  
гаряче  літо.

 Я  її  радість  
в  скриньки  кидаю  усім,
А  біль  її    
промінням  серця  розбиваю.
Її    майбутнє    
бачу  в  славі  та  красі.
І    славень  гучно  їй  
і  впевнено  співаю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019

КОЛИ?

Коли  наш  сусід  зі  сходу
Полюбить  чужу  свободу,
Чинитиме  на  догоду
Вимозі  землі  й  небес?
Зважатиме  на  угоду,
Не  литиме  муть  у    воду,  
Співатиме  честі  оду,
Поставить  брехню    під  прес?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2019

ТРЕНАЖЕРИ

Велети  нової  ери  –    невгамовні  ненажери,
Металеві  тренажери,  все  їдять:  ТБ  етери,  
Соцмережі,  книг  папери,  ковбасу,  сирок,  еклери.
П’ють  налиті  у  фужери  різні  вина  і  лікери.
Хоч  втягають  до  холери,  кажуть,  гарні  в  них  манери,
Бо  людині    рух  пантери    пропонують  без  афери.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019

ХАЙ ТАК

Люблю  тебе  так  щиро-тепло-ніжно,
Немов  ґаздиня  з  ягодами  грядку,
Неначе    мама-киця    кошенятко,  
Як  малюки  узимку    гірку  сніжну.

Люблю  тебе,  як  сонце  ранню  осінь,
Як  маки  жито,  як  птахи  дерева,
Немов  гінкі  туристи  місто  Лева,  
Мов  листя  клена  й  горобини  лосі.

Люблю  тебе,  як  ранок  після  ночі,
Як  каву,  що  вже  стала  атрибутом,
Тобою  смакувала  я  б,  як  брютом,
Якби  звела  нас  доля  очі  в    очі.

Тебе  б  носила  на  своїх  зап’ястях,
Якби    ти  іншу  не  гойдав  на  серці.
Не  в  змозі  з  нею  я  зійтись  у  герці.
Прощай  і  знай,  тобі      бажаю  щастя.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019

ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯТИ (2)

21.  Нена́висний  мені  цей  крик.
До  спокою  з  дитинства  звик.

22.  Люблю  улітку  я  годить
Черешнями  сестричці,
Купатись  в  річці  і  ходить
Босо́ніж  по  травичці.

23.  Боро́́давку  ти  не  чіпай.
Це  небезпечно,  так  і  знай.

24.  Вира́зно  вмію  я  читати.
Мене  хвалила  моя  мати.

25.  Татусь  виши́вану  сорочку
Вдягнув  і  сів  у  холодочку.

26.  Дід  граблі́  нові  приніс  до  хати,
Буде  ними  листя  загрібати.

26.  Ма́буть,  почитаю.
Бо  охоту  маю.

27.  Пави́ч  хвоста  свого  показував
Тим,  хто  глядів,  неодноразово.

28.  Ота́ман    зі  старих  віків
Водив  в  походи  козаків.
29.  Пере́ляк  був  у  тітки  Рузі,
Вона  гадюку  стріла  в  лузі  .  
 
30.  Щоб  по́милок  не  допускати,
Потрібно  правила  вивчати.

31.  В  піце́рії  здійняв  я  вчора  гамір.
«Помо́вч!»  -    мені  моя  сказала  мама.

32.  Тризу́б  і  гімн,  і  прапор  ,  знай  рідненький,
Є  символами  України-Неньки.

33.  Чорно́зем  є  на  півдні  мого  краю.
Чорно́слив  я  до  крему  добавляю.

34.  Шовко́ву  сукню  Оля  має.
Її  на  свята  одягає.

35.  Припиніть  цей  бе́шкет,  люди,
Бо  поліція  прибуде.

37.  Добу́ток  –  множення  це  дія.
Запам’ятай  собі,  Надіє.

38.  Щоб  в  житті  не  натворив,  
За́вжди  правду  говори.

39.  Фо́рзац  –  це  папір,  
Що  єднає  обкладинку  
І  книжну  серединку.

40.  Без  плаща  і  шпа́ги
Стану  я  на  ва́ги.
В  річку    гли́боко  пірну.
В  ластах  я  пройдусь  по  дну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019

Вчимося правильно вимовляти слова

1.  -  Що  стоїш,  як  ста́́́́́́́туя?
-  Думаю  про  ла́те  я.

2.  Обвисла  в  мене  ще́лепа.
Стою,  неначе    те́лепень.
Учитель  оком  міряє.
І  сам  собі  не  вірю  я.
Сидів  я  довго,  парився,  
З  завда́ннями  не  справився.

3.О́лень  аркушик  знайшов.
О́лень  вчитися  прийшов.
́
4.  Ка́мбалу  їсть  мама  Лана,
Ку́рятину  –    тітка  Яна.
 
5.  У  хліву  є  коза  і  корова.
У  дровітні  –    сокира  і    дро́ва,  

6.  За́гадки  Івасик  прочитає.
Оля  їх  миттєво  відгадає.

7.  Ві́рші  варто  всім  вивчати,  
Щоби  пам'ять  тренувати.

8.  Сядь  собі  у  зру́чне  крісло.
Прочитай  про  річку  Віслу
Або  вірш  про  шлях  до  зір.
Ко́сим  поглядом  не  мір.

9.  Йшла  з  дочко́ю  мама  Люба.
Розмовляли  собі  любо.
До́нька  подружок  зустріла  –  
Двох,  на  лавочці  сиділи.
Книгу  Оля  з  дому  взяла,  
В  ній  малюнки  розглядала.
За́кладку  тримала  Клава  –  
Фіолетову,  як  лава.

10.Стань  до  лю́стра,  зачешись,  
В  ти́гровий  костюм  вдягнись.
Де́щицю  візьми  горішків,
І  пройдись  до  парку  пішки.
Білок  в  парку  погодуй.
А  тоді  додому  дуй.

11.Спи́ну  рівно  ти  тримай.
Тулуб  свій  не  викривляй.

12.  Це́нтнер    важить  тітка  Мілка.
Пів  –    мішок  із  цукром.
Тонну  –  татова  автівка
З  титулкою  –    зубром.

13.  Над  проєктом  тато  працював.
Успіх  цей  проєкт  у  світі  мав.

14.  Дідусь  сьогодні  був  в  етері.
Розповідав  про  вікна  й  двері.

15.  Алфа́віт  треба  знати,
Щоб  швидко  відшукати
Слівце  у  словнику
На  «ер»,  на  «пе»,  на  «у».

16.  Зо́зла  ти  слова  не  кидай.
Заспокойся,  мудрість  видай.

17.  Кропива́  росте  у  лузі.
Ми  нарвемо  її,  друзі.
В  ній  волосся  будем  мити.
Заблищить,  як  оксамити.

18.  Ку́рятину  я  придбаю,  
Запечу  у  печі.
Фо́льгу  я  і  форму  маю,
І  приправні    речі.

19.  За́кладки  Івась  не  мав,
Довго  в  книзі  текст  шукав.  

20.  [b]Пів  аркуша  [/b]в  Олі  Микола  узяв.  
[b]Півколо[/b]  на  ньому  він  намалював.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858088
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019

КОЛИ Я…

Коли  я  
дивлюсь  на  тебе,  
То  кров
У  нутрі  нуртує.
Із  висохлих  
в  серці  стебел
квітки  
виростають,  рву  їх.

Та  хтось  їм  
дає  безсмертя.
Ти  з  Чаром  
вступив  у  змову?
Ламаю  
квіткам  хребет  я.
Вони  ж  
виростають  знову.

Так  радісно  –    
ти  у  силі.
Так  боляче  –  
ми  не  разом.
Підносять  
космічні  хвилі.
Вбивають
беззвучні  фрази.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019

КОЛИСКОВА

Спи,  мій  хлопчику  маленький.
Очі  міцно  затуляй.
Тебе  любить  твоя  ненька,  
Україна  –    рідний  край,
Бабця,  дід,  і,  звісно,  тато,  
Сад  і  пташка  за  вікном,  
Ковдра,  подушка  і  хата,
Сірий  кіт  і  добрий  гном.
Засинай,  малий.  Це  треба,  
Спить  коза,  собака,  слон.  
Хай  вночі    прийде  до  тебе  
Найгарніший  в  світі    сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857457
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2019

КІТ ВОРКІТ І ПИРОГИ

Вчора  ще  стелився  сніг
Білим  килимом  до  ніг.
А  сьогодні…  Ну  й  дива!
Чуб  наставила  трава.
На  чоло  вантажець  ліг.
З  чого  кіт  тепер  пиріг
Зліпить?  День  безсніговий.
А  на  носі  –    рік  Новий.
Де  дарунок  він  знайде?
З  чим  у  гості  він  прийде
До  собаки  та  вівці,  
До  грайливих  горобців?
Настрій  в  котика  пропав.
Сів  на  лаву,  лапи  склав.
-  Чом  налив  до  віч  роси?  –  
Запитав  його  Василь,
Хлопець  років  так  із  п’ять,
Зорі  в  позирку  мигтять,  
Ґазди  і  ґаздині  син
В  куртці  –  кольору  цитрин.
-  Дума  мозок  перейма.
Сніг  лежав,  тепер  –  нема.
Перед  Новоріччя  бігом
Пиріжки  ліплю  зі  снігу
Для  собаки  та  вівці,  
Для  грайливих  горобців.
-  Викинь  сум  з  душі  гніздечка.
В  хаті  є  мука,  яєчка,  
Масло,  сир,  горня  вершків.
Напечемо  пиріжків!
Їсти  буде  дядько,  тітка,
Мама,  тато  і  сусідка,
Ти  і  я  передовсім.
Їжі  вистачить  усім  –  
І  для  пса,  і  для  вівці,  
Для  грайливих  горобців.
Сніголіп  'ям,  знай  про  це,  
Не  наситиш  черевце.
Довго  сміх  пускав  Воркіт,
Аж  відлунював  живіт.
-  Добре  це  придумав  ти  –  
Пиріжки  для  всіх  пекти
З  борошна,  не  зі  снігів,  
Що  лишили  місто  Львів.
А  коли  (росте  охота!)
Ми  візьмемось  до  роботи?
-  Завтра  буде  вихідний.
Попрацюємо.  Не  ний!
Кожен  в  свято  буде  ситий.
-  Тісто  я  б  хотів  місити,
Формувати  пиріжечки,
Затискати  їм  краєчки.
Потім  пхати  в  піч  гарячу.
Мрію  втілю  я  котячу?
-  Так.  Даю  тобі  я  слово.  
Зробим  це.  Обов'язково.
Вранці  всі  взялись  до  праці.
Пиріжків  чотири  таці
Наробили  і  –  до  печі.
Сіли,  випрямили  плечі.
А  як  дух  наповнив  хату,
Кинулися    витягати  
Здобу,  бо  була  готова  
І  на  вигляд  –    пречудова.
Нею  гостили  усіх.  
Той,  хто  їв,  хвалив  пиріг.
Раді  були  баба  й  дід,  
Мама,  тато,  кіт  Воркіт.  
А  ще,  звісно,  дядько,  тітка,
Бабця  з  костуром    –  сусідка,
Пес  Буркун,  дочка  вівці,
Василько  та  горобці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.12.2019

СЛОВО

Інколи  слово  –  
одне  –  однесеньке,
гарне,  м’яке,
як  хвостик  лисячий,  
мов  немовляти  
тільце,  теплесеньке
важить  багато  більше,
ніж  тисячі.

Інколи  слово,
завчасу  мовлене,
рану,  немов  
антисептик  злизує,
Серцю  знаходить  режим
«оновлено»,
Вводить  у  дію.
І  біль…    вислизує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019

НЕ ПОСТУКАВШИ

Не  постукавши  навіть,  у  душу  ввійшов.
На  защіпку  її  я  тоді  не  закрила.
Тільки-тільки  на  серці  розгладився  шов,
Почали  підійматися  стомлені    крила,
Думи  тихо    лягли,  наче  трави  в  покіс,
Жовте  листя  роки  стали  спішно  вдягати,
І  тут  на  тобі  –  все  полетіло  навкіс.
Сад    душі  взявся    бруньки  з  гілок  випускати.
Сонце  очі  звільнило  з  льодів  і  снігів,  
В  животі  звили  бусли    гніздечко  охоче.  
Вийшли    навшир  чуття,  мов  річки  з  берегів.
І  з  душі  проросло    сотні  квіток  водночас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019

РОЗКВІТНУВ ДЕНЬ

Розквітнув  день.  Сиджу  за  ноутбуком  –  
У  багатьох  подій  лице  гидке.
Сідає  сум  на  серце  чорним  круком  –
У  світу  нині  дихання  слабке.

Не  тим  живе,  не  те  несе  до  рота,  
Не  те  бажає  зі  шляху  змести,
Не  того  пране  викупити  лота,  
Що  людству  може  спокій  принести.

В  зіницях  світу  щирості  так  мало,  
Любові  –  кіт  наплакав,  у  душі.
Йому,  аби  були  горілка  й  сало.
Здобути  надмір  –  головний  рушій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2019

ЩЕ ВЧОРА…

Ще  вчора  я  серце  твоє  відчувала.
Тремтіло,  як  листя  під  вітряний  дув.
Душа  моя  гілля  сухе  обірвала,
Цвіла  наче  вишня  весною  в  саду.

А  нині  жура  щось  під  вухо  кигиче.
І  кров  -  як  вино  з  недозрілих  ще  слив.
До  танцю  мотив  учорашній  не  кличе.
Ти  іншій  сьогодні  свічу  запалив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019

ЇЇ НІХТО НІКОЛИ…

Її  ніхто  
ніколи  
не  любив
по-справжньому,  
отак,  
щоб  до  знемоги,
отак,  
щоби  себе
для  неї  вбив,  
лиш  аби  їй
щасливі    епілоги.

Її  ніхто  
ніколи  
не  кохав,  
отак,  
як  вітер  в  полі  
конюшину,
немов  латаття      
синьоокий  став,  
як  риба  –    море,  
літній  гай  –    
Пташину.

Вона  ж…
носила  сонце,  
мов  п’ятак  
в  долоні  білій  -  
гріє  
ще  й  сьогодні.
Планети  довкруж  
бігали,  
це  так.  
Але  серця  у  них  
були  холодні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2019

Герою України Василю Сліпаку

У  грудні  було  би  тобі  сорок  п’ять,  
Якби  не  пішов  ти  за  обрій.
Пісні  твої  душу  і  досі  п’янять,
Слова  –  застрягають  у  горлі.

Міг  жити,  співати  і  пити  глясе,
Торкати  руками  безмежність.
Та  ти  Україну  любив  над  усе.
Помер  за  її  незалежність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2019

РИСЬКА

У  парку    Моршина  живуть  коти  і  псиська,
Брунатні  білочки  і  сірі    голуби.
А  віднедавна  поселилась  в  ньому    риська.
Втекла  із  гір,  яким  поголено  чуби.

Ховатись    важко  там,  вовки  голодні  бродять.
А  місто    Моршин  як  не  як    –    екокуток.
Вночі    дерева  тут  стежками  парку  ходять,
Джерельну  воду  п’ють  і    сяйво  із  зірок.

І  кожне  дерево  щось  рисьці  в  вухо  шепче,  
Кладе  їду  під  ніс  їй,  силить    кровобіг.
Наїсться  риська    і  з  басейна  воду  хлебче.
Вода  ця  силу  надземну  несе  в  собі.

В  Моршині  з'явився  пам'ятник  рисі.  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019

ДОЗВОЛЬ ДУШІ

Про  те,  що  разом  нам  недоля  бути,  знаю.
Та  не  спіши  чуттю  підписувати  розстріл.
За  хвіст  ще  трішки  синю  птаху  потримаю
І  відпущу    її  в  політ  у  вільний  простір.

Дозволь  душі  моїй  набутися  тобою,
Пожити  в  казці  дивній,  складеній  з    фрагментів.  
Свідома  того,  що  не  виграю  я  бою
В  борні  із    полчищем    обстав    і  аргументів.  

Та  доки  квітка  в  серці      втримує  баласти,
І  доки  запах  свій  пускати  а  обшир    хоче,
Не  дай  завчасно  їй  зів’янути,  опасти.
Нехай  вона  іще  пелюстям  потріпоче.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019

Вчимося правильно вимовляти слова

ВЧИМОСЯ  ПРАВИЛЬНО  ВИМОВЛЯТИ  СЛОВА
(для  учнів)
1.  -  Що  стоїш,  як  ста́́́́́́́туя?
-  Думаю  про  ла́те  я.

2.  Обвисла  в  мене  ще́лепа.
Стою,  неначе    те́лепень.
Учитель  оком  міряє.
І  сам  собі  не  вірю  я.
Сидів  я  довго,  парився,  
З  завда́ннями  не  справився.

3.О́лень  аркушик  знайшов.
О́лень  вчитися  прийшов.
́
4.  Ка́мбалу  їсть  мама  Лана,
Ку́рятину  –    тітка  Яна.
 
5.  У  хліву  є  коза  і  корова.
У  дровітні  –    сокира  і    дро́ва,  

6.  За́гадки  Івасик  прочитає.
Оля  їх  миттєво  відгадає.

7.  Ві́рші  варто  всім  вивчати,  
Щоби  пам'ять  тренувати.

8.  Сядь  собі  у  зру́чне  крісло.
Прочитай  про  річку  Віслу
Або  вірш  про  шлях  до  зір.
Ко́сим  поглядом  не  мір.

9.  Йшла  з  дочко́ю  мама  Люба.
Розмовляли  собі  любо.
До́нька  подружок  зустріла  –  
Двох,  на  лавочці  сиділи.
Книгу  Оля  з  дому  взяла,  
В  ній  малюнки  розглядала.
За́кладку  тримала  Клава  –  
Фіолетову,  як  лава.

10.Стань  до  лю́стра,  зачешись,  
В  ти́гровий  костюм  вдягнись.
Де́щицю  візьми  горішків,
І  пройдись  до  парку  пішки.
Білок  в  парку  погодуй.
А  тоді  додому  дуй.

11.Спи́ну  рівно  ти  тримай.
Тулуб  свій  не  викривляй.

12.  Це́нтнер    важить  тітка  Мілка.
Пів  –    мішок  із  цукром.
Тонну  –  татова  автівка
З  титул  кою  –    зубром.

13.  Над  проєктом  тато  працював.
Успіх  цей  проєкт  у  світі  мав.

14.  Дідусь  сьогодні  був  в  етері.
Розповідав  про  вікна  й  двері.

15.  Алфа́віт  треба  знати,
Щоб  швидко  відшукати
Слівце  у  словнику
На  «ер»,  на  «пе»,  на  «у».

16.  Зо́зла  ти  слова  не  кидай.
Заспокойся,  мудрість  видай.

17.  Кропива́  росте  у  лузі.
Ми  нарвемо  її,  друзі.
В  ній  волосся  будем  мити.
Заблищить,  як  оксамити.

18.  Курятину  я  придбаю,  
Запечу  у  печі.
Фо́льгу  я  і  форму  маю,
І  приправні    речі.

19.  За́кладки  Івась  не  мав,
Довго  в  книзі  текст  шукав.  

20.  Пів  аркуша  в  Олі  Микола  узяв.  
Півколо  на  ньому  він  намалював.

21.  Нена́висний  мені  цей  крик.
До  спокою  я  більше  звик.

22.  Люблю  улітку  я  годить
Черешнями  сестричці,
Купатись  в  річці  і  ходить
Босо́ніж  по  травичці.

23.  Боро́́давку  ти  не  чіпай.
Це  небезпечно,  так  і  знай.

24.  Вира́зно  вмію  я  читати.
Мене  хвалила  моя  мати.


25.  Татусь  виши́вану  сорочку
Вдягнув  і  сів  у  холодочку.

26.  Дід  граблі́  нові  приніс  до  хати,
Буде  ними  листя  загрібати.

26.  Ма́буть,  почитаю.
Бо  охоту  маю.

27.  Пави́ч  хвоста  свого  показував
Тим,  хто  глядів,  неодноразово.

28.  Ота́ман    зі  старих  віків
Водив  в  походи  козаків.

29.  Пере́ляк  був  у  тітки  Рузі,
Вона  гадюку  стріла  в  лузі  .  
 
30.  Щоб  по́милок  не  допускати,
Потрібно  правила  вивчати.

31.  В  піце́рії  здійняв  я  вчора  гамір.
«Помо́вч!»  -    мені  моя  сказала  мама.

32.  Тризу́б  і  гімн,  і  прапор  ,  знай  рідненький,
Є  символами  України-Неньки.

33.  Чорно́зем  є  на  півдні  мого  краю.
Чорно́слив  я  до  крему  добавляю.

34.  Шовко́ву  сукню  Оля  має.
Її  на  свята  одягає.

35.  Припиніть  цей  бе́шкет,  люди,
Бо  поліція  прибуде.

37.  Добу́ток  –  множення  це  дія.
Запам’ятай  собі,  Надіє.

38.  Щоб  в  житті  тне  натворив,  
За́вжди  правду  говори.  

39.  Фо́рзац  –  це  папір,  
Що  єднає  обкладинку  
І  книжну  серединку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855149
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.11.2019

Я ПОМИЛИЛАСЯ

Я  помилилася.  Пробач.  
Ти  не  нарцис  –  каштан  квітучий.
Мій  настрій  знову  йде  у  скач,
Чуття  виплигує    із    кручі.

Ти  той,  хто    душу  денно  мне.
Ти  дневі  -  сонце,  ночі  -    місяць,
Манрівка  у  позаземне,
Хліб,  який  мізки  денно  місять.

Моє  пробудження  ти  й  сон,  
Моя  печаль  і  ейфорія.
Мій  доброволяний    полон.
Мій?  Так.  Однак...  
Лише  у  мріях.

Тут  круча  –  глибоке  місце  в  річці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2019

НЕНА….

Захоплюйся  собою,  мов  нарцис.
Кидай,  кому  захочеш,  серця  спис.
До  мого  ж  не  наближуйся  вікна.
Ненавиджу,  ненавиджу,  нена...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019

НУ, ЯК ТЕБЕ Я МОЖУ НЕ ЛЮБИТИ?

Ти  серце  заставляєш  в  бубон  бити.
Ти  кров  ганяєш,  наче  мишу  кіт.
Ну,  як  тебе  я  можу  не  любити,  
Коли  собою  затуляєш  світ?

Ти  сонце,  що  промінням  ріже  мряку.
Ти  вітер,  що  зриває  амулет.
Хмільне  варіння  із  голівок  маку,
Солене  море  і  солодкий  мед.

М'який,  неначе  шерсть  в  зимі  на  білці,
І  легкокрилий,  мов  у  леті  птах.
Твій  дух  так  вміло  грає    на  сопілці,
Як  суховії  влітку  на  степах.

Ну,  як  тебе  такого  не  любити?
Ти  поглядом  одним  ламаєш  лід.
Ти  серце  заставляєш  в  бубон  бити.
Ти  кров  ганяєш,  наче  мишу  кіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2019

ПРИСНИВСЯ

А  ти  мені  вночі  приснився.
Тримав  троянду  у  руці,
У  очі  пристрасно    дивився,  
Рум’янець  сіяв  на  щоці.  

Я  б  узяла  твій  цвіт  охоче,
Та  ти  збентежився  й  пропав.
Не  спала  я  уже  пів  ночі,  
Твій  дивний  погляд  не  давав.

Свідомість  вимкнула  над  ранням.
Піднялась,  сон  згадала  враз.
Червона  квітка  –  на  кохання.  
Мене  кохаєш?  Серце…  –  в  джаз.

А,  може,  плід  уяви  –  сон  цей,
Гормонів  ігри  у  крові?
Але  чому  сміється    сонце,
І  промінь  скаче  по  брові?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2019

Памя'ті Зеновія Красівського

Зеновію  Красівському  присвячується  (12.11.19    минає  90  років  з  дня  народин)
Зено́вій  Красі́вський  —  український  поет,  літератор,  член  Українського  національного  фронту  та  Української  Гельсінської  групи,  останній  Крайовий  провідник  ОУН  (р.)  у  підрадянській  Україні,  борець  за  відновлення  УГКЦ.

Є  люди,  що  народжуються  жити
Задля  високих  прагнень  і  чуттів.  
Їм  мало  мати    дім  і  хліб  спожити,  
Їм  треба,  щоби  рідний    край  розцвів,  
Щоб  вільно    в  ньому  дихалося  грудям,
Для  голосу  заторів  не  було.
Вони  приходять,  щоб  служити  людям,
У  них  душа  відкрита  і  чоло.
Для  них  важливо,  щоби  честь  блистіла,  
Як  зірка  опівнічної  пори,  
Любов  всякчасно    птахом  тріпотіла.
Їх  духу  не  загнати    до  нори.
Їх  шлях  важкий,  вони  живцем  згоряють.
Їх  думи  притуляються  до  книг.
Із  їх  слідів  дерева  виростають,
Шумлять,  цвітуть,    розказують  про  них.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019

ЯКЩО Б…

Якщо  б  ти  мене  запросив    в  свою  казку.
Я  б  не  напнула  байдужості  маску.
Летіла  б  до  тебе  зигзицею,  орлицею,
Стала    б  тобі  сонцем,  зірницею.
Стрибала  б    у  проруб  твоєї  душі.
Родила  б  для  тебе  теплі    дощі.
Поливала  б  ними  твій  сердечний  лан,  
Позбувалася  б  старих  рубців  і  ран.
Якщо  б  ти  мені  переслав  квиток  
На  виставу    чуттів  твоїх  і  думок,  
Я  б  і  дихання  загубила,
Кожен  рух  твій  і  звук  ловила.
У    зіницях  своїх  тебе  б  скупала,  
Пелюстям  любові  повитирала.
Але  між  нами  -  стіна  з  бетону.
У  тебе  нема  мого  номера  телефону.
Очима  свердлю  мережевий  простір,
Загоджу  на  сторінку  до  тебе  в  гості.
А  там  ти  й  вона,  й  гормони  в  галопі.
Серце  –  в  попіл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2019

БУЛА І БУДЕ (про мову)

             Була  в  моїм  геномі  із  зачаття.
Живилась  словом  маминим  щодень.
Хотіла  волі  і  найкраще  плаття,  
Гострила  ум  для  віршів  і  пісень.
             Настав  момент,  я  вилізла  із  темні
І  стала  пізнавати  рідний  край.
Як    родичці  своїй    найкращій    кревній  
Мові  варила  я  із  цвіту    чай.
                       Вона  всміхалась  і  слова  місила,
З  них  думи  формувала,  клала  в  піч.
А  я  зі  двору  дрова  в  дім  носила,
Щоби  в  печі  горіло  день  і  ніч.  
             Світилась  мова,  як  бурштин  на  скриньці.
І  декому  нутро  з’їдало  це.
Її  хотіли  знищити  чужинці,
Свої  болото  кидали  в  лице.
             Здалася?  Ні!  Здолала  гори,  й  доли,  
Бурхливі  ріки  та  сухі  піски.
Минемось  ми,  але  вона  –    ніколи,
Коржі  словесні  їй    пекти  віки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019

НЕ МІЙ

А  ти  не  мій.
Темніє  лик  у    сонця.
І  залишає      кров
Любові  сіль.
Свого  позбулось    
Щастя  охоронця.  
Шпильки  буденність  
Пхає  звідусіль.  


А  ти  не  мій.  
Птахи  затихли  в  лузі.
Трава  зів’яла,  
Згорбилась  верба.
Налив  у  душу
Вітер  смутку  музі.
І  вірі  хтось  
Зірвав  з  чола  герба.


А  ти  не  мій.
Цю  яву  не  зігнути.
Всі  аргументи  
хижо  кажуть:  
«Ні!»
І  я  спитала  в  долі:
«Як  же  бути?»
І  я  почула:  
«Витопчи  вогні!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2019

КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ

КОЛЬОРОВИЙ  ТИЖДЕНЬ  У  ЗАГАДКАХ  (для  діток  підготовчої  групи  садка  чи  1  класу)

ПН,  ЧЕРВОНИЙ    КОЛІР  
1. Він  у  полі  виростає.
З-поміж  жита  виглядає.  
Червоніє,  наче  рак.
Хто  це,  діти?  Звісно…  (мак).

2. Круглу  форму    вони  мають
І  у  червні  достигають.
У  саду  на  гіллі  виснуть
І  на  смак  є  трохи  кислі.            (Вишні)

3. Я  на  городі  виростаю.
Кисло-солодку  вдачу  маю.
Зелений  я,  допоки  зрію.  
Як  виросту,  почервонію.
Росту  з  братами  на  стеблині.
Не  в’юся,  мов  по  тину,  дині.
Я  круглий,  як  маленький  м’ячик.
Але  не  бігаю,  не  скачу.
Мене  їдять  в  борщі,  салаті
І  просто  з  сіллю  Олі  й    Каті.        (Помідор)

4. Дуже  ми  веселу  вдачу  маємо.
На  куші  улітку  виростаємо.
В  китицях  живемо,  зрієм  так.
Кислі  ми,  зазвичай,  є  на  смак
І  червоні,  як  у  Олі  щічки.
Називають  люди    нас  -  …  (порічки).

5. Я  тварина  із  роду  комах.
На  зелених  живу  килимах.
Мене  сонечком  зве  дітвора,
Хоч  проміння  у  мене  нема.
Маю  крильця  червоні,  як  мак.
Як  здійму  їх,  лечу.  Звуся  як?        (Сонечко-жучок,  бедрик)

ВТ,  ЖОВТИЙ  КОЛІР  

1. Кругле,  тепле,  променисте.
В  літній  час  бува  й  вогнисте.
Таку  вдачу  воно  має  –    
Все,  що  бачить,  зігріває.
                                                             (Сонце)
2. Ця  рослина  є  висока.
Жовтокоса,  чорноока.
Є  таке  у  неї  вміння:    
Зріє  -    видає  насіння.
Споживають  його  люди.  
Ще  й  олія  з  нього  буде.
                                                               (Соняшник)

3. Фрукт  цей  з-поміж  всіх  завидний.
Жовтий,  кислий,  яйцевидний.
У  Австралії    з’явився.
Всім  народам  знадобився.
Вітаміни  в  собі  собі  має.  
Люд  з  простуди    витягає.
                                                                         (Лимон)

4. Жовта.  В  полі  колоситься.
Хлібом  стане.  Це…      (пшениця).

5. Біля  моря  спить  ледачо,
Сонце  гріє  -    є  гарячим.
Він  дрібний  і  золотистий.
Дощ  покропить,  стане  чистий.
Влітку  Олі,  Роми,  Дьоми
Люблять  бігати  по  ньому.  (Пісок)

СР,  СИНІЙ  КОЛІР  

1. В  день  ясний  воно  безхмарне.  Синє-синє,  гарне-гарне.  (Небо)

2. І  велике,  і  глибоке,  і  солене,  й  синьооке.
Воно  вдачу  таку  має-  
Влітку  радо  всіх  приймає.  (Море)

3. В  полі  люблять  виростати.
Своїм  видом  дивувати.
Квіти  це.  Вони  низенькі.
В  них  пелюсточки  синенькі,
Стебла  й  листячка    тонкі..
Ці  красуні    польові.        (Волошки)

4. Я  не  крапля,  не  хмаринка.  
В  мене  жовта  серединка.
Довкруж  неї  пелюстки  -  
Сині-сині,  наче  сни.  
Стрінеш  –  милуватись  будеш
І  ніколи  не  забудеш.      (Незабудки)

5. Кругла  є  на  вид,  синенька.
Як  дозріє,  солоденька.
У  садочку  виростає.
Восени  її  зривають.          (Слива)

ЧТ,  ЗЕЛЕНИЙ  КОЛІР

1. Хоч  зелений  -    не  смугастий,  
Не  круглястий,  а    довгастий.
І  твердий,  і  соковитий,
Сонцем,  дощиком  налитий.
Його  люблять  споживати,  
До  салату  додавати.  (Огірок)

2. На  дереві,  на  кущику  зростає.
Улітку  він  зелену  барву  має.
А  восени  додолу  опадає.      (Листок)

3. Одежин  багато  має.  
На  городі  виростає.  
Є  зелена,    кругла  й  тлуста.
Що  за  овоч  це?  (Капуста)

4. Трав’яниста  це  рослина.
Не  тече  від  неї  слива.
Та  купують  її,  друже,
Бо  корисна  вона  дуже.
Вітамінами  багата.
Тож  несуть  цей  скарб  до  хати.
Популярна  у  народі,  
А  росте  вона  в  городі.  
На  стеблі  –    зелені  вушка.
Називається…  (Петрушка)

5. Навесні  вона  зростає.
Шовковисту  шкіру  має.
Любить  луки,  двір  і  літо,  
Товариство  з  різних  квіток.  (Трава)

ПН,  БІЛИЙ    КОЛІР    

1. Видом  птаха,  неначе  двійка.
Шия    в  неї  гнучка,  як  змійка.
Біла,  мов  сметана  у  сирі.
Восени  відліта  у  вирій.  (Лебідь)

2. Білий,  наче  сир,  як  лебідь,  
Наче  хмара  в  синім  небі.
Це  напій,  дає  тварина  –  
Кізонька  чи  корівчина.    (Молоко)

3. Він  на  смак  солодким  є    достоту.
В  чай  його  дають  і  до  компоту.
Може  ожиріння  він  давати,
Ним  не  можна  надто  зловживати.  (Цукор)

4. Чистий,  як  людина  первородна.  
Доторкнешся  шкірою  –      холодний.  
Взимку  людям    стелиться  до  ніг.
Здогадались,  що  це,  діти?  (Сніг)  

5. З  нього  печуть  тістечко  і  хліб.
Родичі  -  слова  зерно  і  сніп.
Мама  з  нього  млинчики    готує.
Як  даси  сметани  –  всім  смакує.  (Борошно)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019

ЛЮБОВ

Любов  –  це  наркотик,
Бурхлива  ріка,.
Це  магії    дотик,
Це  сонця  щока,

Висока  вершина,
Солодкий  нектар.
Небесна  гостина,
Всевишнього  дар.

Вона  також  мука,
Гірка,  як  полин,
Як  в  неї  розлука
Вбиває  свій    клин,

Рве    серце  на  скиби...
Така  ось  любов.
Вона  ловить  рибу,
Як  місяць  Лі  Бо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019

СТРІЧАЮ РАНОК

Крокує  листопад.  Стрічаю  ранок.  
Складаю  Богу  дяку  після    сну.
Виходжу  на  балкон,    немов    на  ґанок.  
Вдивляюся  у  просторінь  ясну.  

Що  бачу?  Крячки    став  міський    штурмують.
Ворони  небо  крилами  беруть.
Вітри  погодній  день  реанімують.
Підносить    сонце  в  градуснику  ртуть.

Дива!  Ще  вчора  холод  змієм  вився.
Кусав  дерева.    Днесь  усе  не  так.  
На  аличі  зелений  лист  з’явився,
Трава  очима  світить,  тне    гопак.

І  смута,  що  в  мені  кубельце  вила,  
Зникає,  мов  секунда  у  літах.
Ясніють  думи,  і  міцніють  крила.
І  я  злітаю  вгору,  наче  птах.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019

І ХТО МИ?

І  хто  в  ми  цьому  світі?  Гості  лиш.
Сьогодні  є,    а  завтра  нас  не  буде.
Стоятиме  і  Моршин,  і  Париж,  
І  сонце  небу  гріти  буде  груди,  

Дніпро  тектиме,  Конго  і  Яндзи,
Тумани  цілуватимуть  Карпати,
Висітимуть  у  храмах  образи,  
Нові  мережі    бігтимуть  крізь    хати,  

Птахи  нестимуть  людям  спів  до  вух,
Прийде  незнана  на  сьогодні  мода,
На  випас  хмари    гнатиме  пастух,
Їх  видоїть  в    цебро  землі  погода,

Виводитиме  в  люди    ранок    день,
Будитиме  зі  сну    весну  лелека,
Тепло  вливати  літо  до  легень,
Мов  господиня  молоко  до  глека.

І  будуть    інші  люди  на  землі.  
Новим  зерном  поет  засіє  твори.  
Ховатиме  зоря  лице  в  імлі,
Купатиме  проміння  сонця  море.

А  ми,  прогуркотівши,  мов  громи,  
Пірнемо  в  небо,  тілу  давши  тлінність.
Допоки  ж  серце      б'ється  за  грудьми,  
Вирощуймо  любов  –    найвищу  цінність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019

ТИ

Ти  –    серпня  полудневого  дитя,
Бурхливий    водограй  гірської    річки.
Достойності  і  цілісності  стяг,  
Золочений  дукат  на  грудях  нічки.

Ти  горло  пересохлої  трави,
Що  жадно  смокче  дощ    із  мами-хмари,
Пораненим  фрегатам  –    острови,  
Оази  диво  між  пісків  Сахари.  

Ти  сад  і  водночас  для  саду  плед.
Хай  не  скуштую  я  твоєї  груші,
Мені  важливо,  щоб  ти  йшов    вперед,
Ніс  факел,  світлив  ніч  і  темні  душі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019

ПОГОДЖУЙСЯ

Ми  так  з  тобою  не  домовлялися,  осене.
Ти  ввела  мені  дозу  розпачі  під  шкіру.
Може,    переглянемо  наші  відносини.
Я  тобі  –  букет  віршів,  а  ти  мені  –  віру?  

Хочеш,  кави  приготую  на  снідання,
Шоколад  поламаю  для  тебе  на  дрібно?
А  ти  вернеш    мені  натомість  бажання
Любити    люд  в  цілому  і  Його  осібно.

Хочеш,    румбу  буду  танцювати
Під  присвисти  вітру  –  твого  рідного  брата,
Або  піднімуся  на  Гутин  Томнатик,
Увічню  тебе  з  поміччю    фотоапарата?

Хочеш,  грітиму  твої  руді  долоні  
Подихом    теляти?  Погоджуйся,  не  сердься.  
Замалюй  холод  на  пульсі  Його  скроней,  
Посади  мене  на  гойдалку  Його  серця.
02.11.16      (чомусь  цього  мого  старого  вірша  на    сторінці  немає  )                                                                                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019

ПОМИНАЛЬНИЙ ДЕНЬ

В  день  поминальний  
Згадаймо  всіх  тих,  що  пішли
В  дальню  дорогу,
з  якої  у  дім  не  вернути.
Їли  й  пили  вони,  
Смуток  і  радість    несли.  
Прагли  життя  суть,  
як  ми,  на  планеті  збагнути.
Щось  підіймали,  
змінити  старалися  щось,
Десь  помилялись,  
десь  зло  і  свідомо    робили.
Щось  із  того,  
про  що  мрії  плекали,    збулось,  
Щось  не  вдалось,  
Щось  зібрали,  а  щось  розгубили.
Хто  відійшов,  
не  поправить  нічого  уже.
Суд  йому  Божий,  
а  нам  -  про  помилу  просити.  
Думаймо,  люди,  
Допоки  у  світі    живем,  
Що  нас  чекає
І  чим  наші  кроки      налити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019

МЕНІ ВАЖЛИВО

Нуртує  кров,  стрибає  серце  пстругом,
Бо  я  люблю…,  бо  я  люблю  тебе,  
Як  любить  весни  луг  і  ліс  за  лугом,  
Лелека  влітку  небо  голубе.

Як    любить  сонце  день,  зірниці  -  нічку,  
А  квітку  по  зимовім  сні  бджола,
Солоне  море  -    прісноводну  річку,
Шапчину  в  мінус  10  голова.

Я  так  люблю  тебе,  як  листя  гілка,  
Як  миску  з  тістом  мамина  рука.
Немов  горіх  в  зимову  скруту  білка,  
Як  чорний  ворон  сир  і  слово  «кар».

Злітає  настрій,  той,  що  щойно  човгав,
Як  усміх  твій  прорізує  добу.
Не  стану  в  тебе  я  просить  нічого,
Мені  важливо,  щоб  ти  просто  був.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2019

ДОЛЯ

День  відгорів,  
Відбувся,
Відповз  вужем.
Ніч  надійшла
В  великих  
Чорних  чоботях.
Гамір  злизала  
з  вулиць,  
Неначе  джем.
Скинула  тьму,  
Мов  вугіль
Вантажний  потяг.
Потім  їй  сумно  стало,
Взяла  сірник.
І  запалила  
Місяць-серпок
У  небі.
Виставив  зуби  в  річці
Його  двійник,
Шию  зігнув  півколом,
Неначе    лебідь.
Зорі  розкрили  навстіж
Свої  дзьоби.
Люди  лягли,  мов  трави
На  берег  поля.
Сни  виростати  стали,
Немов  гриби.
Тільки  не  спала  жінка
На  ймення  Доля.
Плакала  ридма,
Серцем  неслась  увись,
З  пригоршні    неба
Тремко
Пила  причастя.  
Бога  просила:
- В  славі  своїй  явись,
Дай  Україні  
Волі,
Добра  
І  щастя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019

Шестирічній сирітці присвячено

Мілані  Абдурашитовій

ШЕСТИРІЧНІЙ  ДІВЧИНЦІ  МІЛАНІ  АБДУРАШИТОВІЙ
присвячено
Це  сталося  в  п’ятнадцятому,  в  січні.
У  Маріуполі,  коли  сніги  упали.
Пустили    «Гради»  вороги  відвічні
На  місто  і    в  крові  його  скупали.

Тридцять  одна  особа  склала  крила.
Ще  понад  сто  впинилося  в  шпиталі.
Чотириста  твердинь  руїна  вкрила.
Залилось  місто  мороком    печалі.

Між  раненими  дівчинка  лежала  –
Трирічна,  мама  тілом  затулила.
У  серце  нені  жало  смерть  запхала,  
Кровинці    ж    доля  жити  шанс  лишила.  

По  тілі    доньки  скальпелі  ходили.
Все  ж  ніжку  не  вдалось  їй  врятувати.
Протез  Мілані-дівчинці  зробили  –  
Життю  радіє,  рве  біду  на  шмати.

На  вулиці,  що  зветься  гарно  –  Мирна,
В  муралі  зобразив  її    художник.
Така  там  Міла    лагідна,  сумирна,
Ведмедя  тулить.  Так  не  зміг  би  кожний.  

Над  нею  небо,  довкруж    парк  у  вітті.
І  сум,  і  радість  в  схованому  слові…
Війна,  ненависть  сіють    смерть  у  світі.
Для  миру  ж    треба  саджанців    любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853037
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.10.2019

ЛЮБОВ-БДЖОЛА

Я  зазіхнула  на  твою  свободу.
Переступила  виорану  межу.
В  душі  твоїй  підпал  вчинила  й    воду  
Не  залишила,  щоб  гасить  пожежу.

Побач  мені,  я  злого  не  бажала.
Чуття  само  крильми  залопотіло.
Мені  також  пече,  любові    жало
Сидить  в  душі  і  трута  ходить  тілом.  

Любов-бджола  охоча  до    печаток.
І  як  тут  бути?  Як  з  цим  далі  жити?
В  землі  є  рік  –  вернутися  в  початок.
А  скільки  нам  відведено  любити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2019

ОТАКА СОБІ

Не  сприймала  я  голос      нагая,  
Наче  птаха,  злітала  над  світом.
Захлинаючись,  весни  пила  я
І  щороку    вагітніла  літом.

Правду  куснями  пхала  до  рота.
А  брехню  псам  на  розтяг  давала.
Некрикливу  любила      роботу  –  
Сонце  в  душах  людських  вишивала.

Зір  собі  не  чіпляла  на  лобі.  
Крізь  пожежі  пройшла  і  крізь  воду.
Я  безцінне  ростила  у  собі    –  
Віру,  гідність,  любов  і  свободу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019

ЩЕ ЖОВТЕНЬ

Ще  жовтень  ходить  з  пензликом  в  руці.
З  ним  -    тихий  вітер,  фарби  йому  носить.
Купаються  в  піску  ще    горобці,
Пасуться  на  лугу  корови,  кози.  

В  обід  ще  сонце  –  з  домени  мідяк,
Накриє  гору  і  пірне  у    кручу.
Та  ранок  тілу  вже  приносить  ляк  
Й  таке  повітря,  хоч  бери  йвикручуй.

Підступно  листопад  влізає  в  ніч,  
Зі  шаблею  іде  в  місця    лісисті,
Неначе    московит  колись  на    Січ,
І  тне  деревам  коси  золотисті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019

Я ЖІНКА

Я  промінь  сонця.  Я  ріка,  що  скресла.
Я  зірки  келих,  місяцеві  весла,
На  гілці  брунька,  що  стріляє  цвітом,
Зима  холодна  і  гаряче  літо.

Я  –    неба  шмат.  Я  хмарка.  Соколиця.
Гірка  перчина.  Яблуко.  Суниця.
Я  щит  і  меч.  Я  панцир    і  забрало.  
Війна  і  мир,    кінцівка  і  начало.  

Гори  верхівка  й  корені  смереки.
Я  ураган  і  острівець    безпеки.
Постійна  я  і  водночас  мінлива.
Я  крик  і  тиша.  Спека  я  і  злива.  

Ребро  Адама  і  Адаму  ребра.
Я  -  вільна  траса  і  на  трасі  зебра.
Я  хижа  рись  і  кішка  м’якотіла.
Ягняти  очі    і  рука  Аттіли.  

Я  хліб  зі  сіллю  і  колючий  докір,
Рожеві  мрії  і  думки  глибокі.
Я  град  яйцевий  і  легка  пір’їнка.    
Я  мати,  я  -  донька  і  просто    жінка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019

Я ХОЧУ

Я  хочу,  щоб  ліси  заговорили  –  
Ті,  що  згубили    сміх  свій  і  пісні,  
Щоби  річки  набрали  в  жили  сили,
Озера  вийшли    з  летаргійних  снів.  

Я  хочу,  щоб  в  Червоній  книзі,  люди,
Ні  фауна,  ні  флора  не  росла.
Щоби  луги  й  сади  цвіли    повсюди,  
Щоб  танцювала  в  соняху  бджола.

Я  хочу,  щоб  людське  було  у  леті.
Щоб  надаремно  не  лилася  кров,
Щоби  на  нашій  крихітній  планеті
В  найвищий  статус  возвели  любов.

Інший  варіант

Я  хочу,  щоб  ліси  заговорили
Ті,  що  згубили    сміх  свій  навесні,  
Щоби  річки  набрали  в  жили  сили,
Ставки  пісні  співали  голосні.  

Я  хочу,  щоб  в  Червоній  книзі,  люди,
Ні  фауна,  ні  флора  не  росла.
Щоби  луги  й  сади  цвіли    повсюди,  
Щоби  бриніла  танцювала  в  соняху  бджола.

Я  хочу,  щоб  людське  було  у  леті.
Щоб  дії  мріям    вінчики  плели,
Щоби  на  нашій  сонячній  планеті
Любов  в    найвищий  статус  возвели.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019

ОРДЛОВЦЯМ

Як  любити,  скажіть,  вас,  ордловці?
Коли  кулі  даруєте  й  міни,
Коли  випили  скільки  ви  кровці
Зі    синів  і  доньок    України?

Як  між  нами  прибрати  пороги
Після  тисяч  хрестів  на  могилах?
Хіба  будете  падати  в  ноги
Вдовам,  сиротам  клеїти    крила.

Як  нам  очі  у  очі  глядіти?
Поміж  нами  розбиті  будинки,
Чорні  долі,    налякані  діти,  
Полонені  і  мокрі  хустинки.

Як  у  дім  вас,  скажіте,  пускати,
Коли  мамі  біду  ви  вчинили,  
Коли  сміли  їй  руки  ламати,
ЇЇ  душу  словами  бруднили?

Перемир’я    посіяти  в  лоні,
В  час,  як  злоба    вам  нерви  шліфує?
Ваші  кроки  в  Творця  на  долоні.
Як  не  ми,  Він    усе  порахує.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2019

ЦЕЙ ЖОВТИЙ ЛИСТ

Цей  жовтий  лист  на  чорнім  бруку
Поміж  сердець  і  ніг    биття
Лежить  без  поруху  і    звуку  
І  згадує  своє  життя.

Колись  був  гарним,  соковитим
І  зеленів,  як  огірок.
Робив  повітря  й    око  ситим
І  грав  у  парі  з  вітром  рок.

Купався  в  сонці,  у  серпанку
І  відчував  себе  царем...
Його    мітлою  завтра    зранку
Двірник  з  дороги  прибере.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2019

НАСІЯЛА ЖУРБИ

Насіяла  журби    у  місті  осінь  –
Росте,  як  дощ  із  хмари,  щось  лепече.
А  парки,  наче  врік  хто,  безголосі.
Двори  пусті,  немов  гніздо  лелече.

Ще  вчора    щастя  в  грудях  туркотіло.
Здавалось,    крилам  так  до  неба  близько.
А  нині  літо  в  ирій  відлетіло,
Лишило  місце  мряці  та  вітриську.

Червоним  день  учора  вишивала.
Цвіли  у  ньому  айстри  і  жоржини.
Сьогодні    доля  чорну  подавала  -  
Пів  неба  вкрила  нею,  пів  стежини.

Насіяла  журби    у  місті  осінь  –
Росте,  як  дощ  із  хмари,  щось    лепече.
У  щастя  хмурі  очі,  ноги  босі,  
Нутро      порожнє,  мов  гніздо  лелече.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2019

ЛЮБИЛА

- Його  колись  любила  ти?
- Любила.
- Із  уст  його  пила    отруту?
- Пила.
- Що  він  твоїм  не  буде,  знала?
- Знала.
- Хрестом  за  обрій    серця  гнала?  
- Гнала.
- Ішов,  не  обертаючись?
- Вертався.
- Пускав  коріння?
- Дубом  розростався.
- Палила?
- Не  могла  живе  палити.
- Як  сохнув?
- Кров  живу  давала  пити.
- І  скільки  це  тривало?
- Кілька    років.
- Куди  поділось?
- Знає  тільки    сокіл.
- Він  видзьобав  твій  біль?
- Ну,  так,  здається.
- Що  взяв  натомість?
- Пісню  мого  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019

ОСІНЬ ПРИЙШЛА

Осінь  прийшла  без  стуку.
Взяла  в  полон  сади.
Склали  дерева  руки  -  
Витрусила  плоди!

Фарб  натовкла    барвистих.
Знає  це  ремесло!
Ними  облила  листя,
 Що  із  весни  росло.

В  лузі  сумної  грала  –  
Травам  урвала    хист.
Лісу  вітри  послала  –  
Втратив    патент  на  лист.    

Душу  дощами  шила  -  
Хмарку  втягла  в  іглу.
Може  б  ти  не  спішила?
Вірша  тобі  складу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019

Пам'яті подруги

Сьогодні  40  днів,  як  Богу  представилася    подруга  Мирослава

Не  віриться,  що  ти  пішла  –  
Не  попрощалася,  як  звично.
Нове  помешкання  знайшла
Неждано  так  ось,    блискавично.

Тобі  б  ще  внука  колихать,
Кровинку-сина  б  оженити,
У  школі    діточок  навчать
І  чоловіка  долюбити.

Та  ти  пішла.  Лишила  біль.  
Так  душу  коле,  наче  рожі.
Одне  втішає  –  те,  що  бій
Ти  виграла  -    і  в  царстві  Божім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.10.2019

КОЛИ НАВКОЛО ЛИШ НІЧ І ТИША

Коли  навколо  лиш  ніч  і  тиша,  
Тебе  у  думах  гойдаю  я.
Стрибає  серце,  як  в  клітці  миша,
Палають  очі,  немов  зоря.
 
На  пустці  серця  зростають  квіти,  
На  голім    гіллі  душі  –  листки.
На  відстань  вдиху  підходить      літо
І  витягає  з  зими  кістки.

Тепліє  тіло,  мов  від  кагору.
Свідомість  –  в  човен,  ставком  пливе.
Жага    ламає  високу  гору,  
Крило  любові    до  лету    зве.
                                                                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019

ЯКЕ ЦЕ ДИВО!

Яке  це  диво,  як  у  сівня  днину
У  небі  грає  сонячний  рояль,  
Під  лісом  верес  розпрямляє  спину,  
І  озеро  блищить,  немов    кришталь.

Яке  це  диво,  коли  жовтень  шиє
Нове  вбрання  деревам  і  кущам,
Кладе  коралі  деяким  на  шиї
І  замовляє  виступи  дощам.

Яке  це  диво,  коли  з  листя  клена
Тче  золотистий    килим    падолист,  
За  літом  сохне  лужина  зелена,
Її  втішає    вітер-гітарист.

Сохне  -  тужить.    Сівень  -  вересень.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2019

Сльозами милось небо

Сльозами  небо  милося  весь    день.
І  сад  тремтів  від  вітру  хороводів.
Густіла  смута.    Тішились  лишень
Криниці  всохлі  й  власники  городів.

Коти  й  собаки  здиміли  кудись.
Птахи  сховались  у  густому  гіллі.
Ще  вчора  ясно  сонцилася  вись,
А  нині  вся  у  чорному  вугіллі.  

Збезлюднилися  вулиці,  двори.
Майдан  віддали  мряці    отамани.
Чи  задум  цей  –  пустити  дощ,    згори?
Чи  нам  його  накликали  шамани?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2019

ЖИТИ!

Ні,  Україну  нікому  не  з’їсти,
Шлях  не  урвати,  на  шию  не  сісти,
Рота  брехнею  не  затулити.
Жити  їй  велено,  вільною  жити!
Небом  вмиватися,  сонцем  хмеліти,
Птахом  кружляти,  від  радості  мліти,
Сіяти  слово,  ростити  героїв,  
Гідно  виходити  із  різнобоїв,
Долю  з  любові  й  завзятості  шити.
Жити  Вкраїні  призначено,    жити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019

О, день жовтневий!

Сьогодні  день,  немов  пиріг  різдвяний  –  
Пухкий,  солодкий,    складений  із  мрій.    
Він  ходить    містом  гойдма,  наче  п’яний  –  
Примлів,  мабуть,  від  сонячних  обійм.  

Мов  маг,    поснулі  підіймає    трави,  
Прямить  понурим  квітам  пелюстки.
Він      наливає  кави  в  свято  кави
І  перехожих  гостить  залюбки.

В  його  устах    багато  щастя,  сміху.  
В  його  очах  –    передвісники  пожеж.
О,  день  жовтневий,  дякую  за  втіху,
За  щиру  пісню  і  за  каву  теж.

01.09.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019

ЛІТО. ЛІТНІ МІСЯЦІ

Скаже  весна  «до  побачення»,  
Літо  прийде  на  побачення.
Сонце  підійметься  вгору.
Землю  зігріє  і  море.
Учні  підуть  на  канікули.
Їм    нудьгувать  буде  ніколи.
Гратимуться  у  дворі
В  цій  найтеплішій  порі.
Радо  у  річці  поплавають
Оля  і  Ксеня  із  Клавою.
А  як  до  лісу    підуть.  
Гриб  там,  малину  знайдуть.
Червень  –  у  літі  є  першим.
Мчить,  мов  на  конику  вершник.
В  місяці  цьому,  всі  знають,
Ягоди  вже  достигають:
Вишні,  суниці,  черешні,  
Можна  їх  їсти  нарешті.

Липень  за  червнем  іде.
Липа  у  липні  цвіте.
Цвіт  її  сушать  на  чай.
Є  такий  давній  звичай.
П’ють,  коли  нежить,  бронхіт,
Знизить  гарячку  цей  цвіт.

Серпень  у  літі  є  третім.
Сонце  щоденно  у  злеті.
В  полі  жнуть  жито,  пшеницю.
Свіжу  печуть  паляницю.
Жали  серпом  колись  колос,  
Нині  комбайн  веде  соло.
В  місяці  серпні  малину
Чорну,  мов  вугіль,    ожину
Можна  у  лісі  зірвати,
Нею  посмакувати.  
Серпень  завершує  літо.  
В  школу  підуть  скоро  діти.
Спокою  мами  не  знають,
Ранці  нові  вибирають.
Теплим  ще  в  серпні  є  море.
Перець  росте,  помідори,
Яблука,  груші  і  сливи
Людям  на  радість,  на  диво.
Літа  закінчиться  біг,
Осінь  прийде  на  поріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019

ВЕСНА. ВЕСНЯНІ МІСЯЦІ

ДЛЯ  ДІТОК
Тільки  зима  віддалиться,  
Прийде  весна  круглолиця.
Березень  пустить  у  біг  –  
Виїсть  він  сніг,
Випустить  теплого  лева  –      
Землю  зігріє,  дерева.
Соком  берези  наллються  –  
Деякі  люди  нап’ються.
Відстань  долаючи,  втому,  
Бусли  вернуться  додому.
Можуть  сніги  впасти,  зливи.
Березень  –  місяць  примхливий.
Та  норов  з  часом    остудить,
Сонце  своє  робить  буде.
 
Ступить  за  березнем  квітень.
Випхають  голови    квіти.
Сад  буде  в  білому  цвіті.
Виткнеться  листя  на  вітті.  
В  квітні  вже  значно  тепліше.
Пишуть  птахи  в  гніздах    вірші.
Вітер  мелодію  вертить.
Буде  з  чим  вранці  концертить.

Травень  за  квітнем  приходить.
Травкою  лугові  годить.
Сад  і  лісок  зеленіє.
Вишня  на  вишні  кругліє.
Пастись  виходять  корівки.
Луг  облюбовують    бджілки.
З  квіток  нектар  випивають.
В  стільники  мед  накладають,  
Помічний  він  від  застуди,
Горло  лікує  і  груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019

ЗИМА, ЗИМОВІ МІСЯЦІ

ДЛЯ  ДІТОК

Осені  стихла  гра?  
Інша  прийде  пора.
Зветься  вона  зима.
Листя  було  й  нема.
Місяць  прибуде  грудень.
Ґрунту  ствердіють  груди.
Чом?  Бо  прийдуть  морози.
В  хлів  позалазять  кози.

Січень  прийде  за  груднем
День  на  часину  схудне.
Сніг  полетить  крилатий,  
Ляже  на  луг,  на  хати.
Лід  вкриє  річку,    став.  
Змерзнуть  носи  й  уста.


Лютий  прийде    за  січнем  -  
Місяць,  що  злиться  вічно.
Хугу,  мороз  пускає,
Виє  у  лісі,  в  гаю.
Трохи  лише  степліє,  
Пустить  у  шир  завії,
Хмари  зіб’є  у  купи,
В  них,  як  у  бубон,  лупить.  
Так  вибиває  сніг,  
Щоб  він  на  землю  ліг.

Чом  же  любить  так  чинити?
Хоче  крок  весні  спинити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849923
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.09.2019

ОСІНЬ. ОСІННІ МІСЯЦІ

ДЛЯ  ДІТОК

Осінь  іде  за  літом.
З  листям  ще  квіти,  віти.
Верес  цвіте  під  лісом.
Вересень  –  перший  місяць.

Другий  –  це  жовтень,  діти.
Жовкнуть  листки,  а  квіти
Сохнуть  на  клумбах,  в  лузі.
Сумно  стає  в  окрузі.

Третій  –  це    листопад.
Рад  цьому  чи  не  рад,
Але  листки  жовтенькі,  
Бурі  і  червоненькі
Вітер  зірве  –    без  болю.
Лишаться  віти  голі.
Голі  й  городи  будуть.
Волю  собі  здобудуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849917
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.09.2019

ОСІНЬ

Ще  цвіт  танцює  танго  на  лугу,
Барвить  у  місті  вулиці,    бульвари.
Та  осінь  вже  намотує  тугу
На  тихі  ранки  і  на  сірі  хмари.

Плете  із  неї  мряку  і  дощі,  
Вдягає  землю  у  нові  одежі.
Лякає  зимним  подихом    хрущів
І  гасить  в  душах  радощів  пожежі.

Фарбує  листя  в  жовте  і  руде
І  підрізає  день,  неначе  гривку.
А  як  у  сад  із  вітром  забреде,  
Зірве  там    яблук  дневі  на  наливку.

Накреслить  в  висі    журавлям  клинок,
Очима  блисне  -  світ  завоювала.
На  голові  -  калиновий  вінок,
На  грудях  –    листя,  що  його  зірвала.
28.09.19                                            Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019

Страждання Ісуса

До  свята  Воздвиженення    Хреста  Господнього.    

Бичами  Ісусові  зранили    спину,
У  слові  скупали  Його  крижанім,
На  голову  вклали  вінок  із  тернини,
Хрест  дали  на  плечі,  розп’яли  на  нім.

Все  тіло  боліло  –  і  м’язи,  і  кості,  
Кров  шкіру  залила,  і  пік  її  піт.
Це  дяка  за  те,  що  наповнював  простір
Любов'ю  і  віри  запалював    гніт,  

Що  душі  гоїв  людям,  різні  недуги,
Хлібами  та  рибою  їх    годував,
Гріхи  відпускав,  визволяв  із  наруги,
Зі  смертного  ложа  в  життя  повертав?  

Забули…    Згубили  і  віру  і  почет.
На  муки  дивились,  крутили  хребет.
Піднесли  до  уст  губку,  вмочену  в  оцет.
«Де  Бог  твій?  Чому  не  рятує  тебе?  

З  хреста  міг  би  й  сам  ти  зійти  до  народу,  
Як  був  би  царем,  сином  Бога,  як  звавсь.
Повірили  б  ми  в  твою  Божу  природу.
Царем  би  признали»,  -  хтось  з  гурту  озвавсь.

Плювали  в  обличчя  святе  і  сміялись.
«Звершилось!»  -  сказав  під  кінець  усіх  мук.
Завіса    у  храмі  надвоє  урвалась,  
Земля  затряслась  під  розложистий  звук.

Між  ребра  ще  списа  Ісусу  запхали,  
Кров  з  рани  пустилась  остання  й  вода.
З  хреста  зняли  тіло,  до  гробу  поклали.  
За  три  дні  воскрес,  як  і  заповідав.

Зазнав  і  душевних  страждань,  і  тілесних.
До  Батька  пішов,  діри  в  тілі  -  як  звіт.
Ми  всі  помремо,  але  той  лиш  воскресне,
Хто  з  Богом  ішов  і  любові  ніс  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2019

ЛЮБИ ЦЕЙ СВІТ

Люби  цей  світ!  Бо  він  таки  прекрасний!
У  ньому  стільки  дивовижі  є!
Це    й  сонце,  що  мільйони  літ  не  гасне,  
Веселка,  що  із  річки  воду  п’є,

Зело,  яке  весною  оживає
І    тішить  душу  виглядом  своїм,  
Ліс,  що  у  собі  магію  ховає,
Гай,  що  йде  в  сон  під    співи  солов’їв.  

Це  й  лан,    де  із  зерна  зростає  колос,  
Город,  що  вітамін  бере  на  борт,  
Хор  із  дощу  краплинок,  вітру    соло,  
Садок,    де  спіє  вишенька  на  торт.

Це  літ  бджоли  і  цвіркуна  гудіння,
Старечий  досвід,  ґулі    дітвори.
Це    розуму  і  рук  людських  творіння,
Мистецтва  сплески,    техніки  верхи,

Прийом    любові    та  її  офіра,
Негаснучих  вогнів  одвічна    гра,  
Крок  у  щодення  й  безконечна  віра
У  перемогу  світла  і  добра.
25.09.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019

Математичні задачі 2

Математичні  задачі  для  дошкільників  чи  першокласників

1. Мала  миша  три  морквини.
З’їли  дві  її  дитини
По  одній.  Хтось  скаже  вже,
Скільки  моркв  лишилось  ще?

2. Три  подружки  біля  річки  
Рвали  квіти  для  Марічки.
Кожна  по  одній  зірвала.
Скільки  разом  у  них  стало?

3. Дві  косички  є  у  Злати,  
А  одна  –  у  Віти.
Скільки  кісок  у  дівчаток
Є  всього,  скажіте?

4. В  Олі  три  цукерки,  діти.
В  Галі  –  дві  й  розталі.
В  кого  більше  з  них,  скажіте,
В  Олі  чи  у  Галі?

5. П’ять  вазонів  на  віконці
Підставляють  листя  сонцю.
А  один  –  в  руках  у  Соні.
Скільки  разом  всіх  вазонів?

6. Мама  п’ять  книжчин  купила.
Дві  –  собі,  дві  –  для  Данила.
Решту  книжок  подарує.
Скільки  це,  хто  порахує?

7. Дві  кози  травицю  їли.
Дві  на  травку  собі  сіли.
Хто  б  сказати  швидко  міг,  
Скільки  кізок  було  всіх?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849168
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2019

КАЗКА "ДЮДЯ ТА ПАВИЧЕВЕ ОКО"

На  лугу  під  лісом  був  мурашник  –  багатоповерховий.  У  ньому  проживало  понад  тисячу  мурах.  Хоч  комах  було  дуже  багато,  та    жили  всі  вони  в  злагоді  та  дружбі.  Рано-вранці  вставали,  подушки  збивали,  ліжка  застеляли,  сік  трав’яний  попивали.  А  тоді  бралися  до  роботи,  кожен  до  своєї.  Хто  будівельні  матеріали  зносив  до  будинку,  щоби  будувати  житла  тим  мурахам,  які  мають  народитися.  Хто  їжу  шукав,  приносив  у  дім,  хто  з  неї  обід  варив.  Хто  в  кімнатах  прибирав,  а  хто  діток  доглядав.  У  вихідний  комахи  відпочивали,  на  травинки,  що  довкруж  росли,  сідали,  діткам  книги  читали,  спів  слухали  зусібіч  пташиний,  попиваючи  сік  горобиний.    
Метелик  Зеленосмугий  Павич  любив  до  мурашника  прилітати,  за  її  мешканцями  спостерігати.  Він  помітив,  що  мурашки  ніколи  не  сваряться,  як  ось  сороки,  наприклад,  чи  сойки,  чи  вони,  метелики,  часом.  «Але  чому?  -  думав  він.  -  У  них  немає  негативних  чуттів?  Вони  такі  добрі,  такі  терпеливі  одне  до  одного?  Не  може  бути,  щоб  не  знайшлася  сила,  яка  б  їх  спонукала  до  сварки.  Треба  щось  таке  придумати,    щоб  запалити  злість  у  мурах.  З  такими  думками  метелик  заснув.  Вранці  прокинувся,  потріпав  крильцями,  потупцяв  ніжками  (це  він  так  зарядку  робив)  і  полетів  їжу  собі  на  сніданок  шукати.  В  лузі,    на  яскравій  червоній  квітці,  побачив  мураху  Дюдю,  з  якою  був  знайомий.  Наблизившись,  метелик  мовив  їй:
- Геть  звідси.  Це  моя  квітка.  Я  її  ще  вчора  знайшов.  А  як  не  підеш,  то  крильми  поб’ю.
- Та,  будь  ласка.  Сідай  собі  на  неї.  Я  іншу  знайду,  -  мовила  Дюдя  і  спустилася  по  стеблі  додолу.
Націдив  метелик  з  пелюстки  квітки  соку,  випив.  Посидів  ще  кілька  хвилин  на  ній.  А  тоді  знову  полетів  Дюдю  шукати,  мав  ціль  -    її  терпіння  випробувати.  Недовго  літав,  очі  вивертав.  Знайшов  мураху  біля  калюжки.  Вона  в  ній  ніжки  мила,  бо  їх  забруднила.
- І  калюжка  ця  моя,  -  мовив  Зеленосмугий  Павич,  сідаючи  біля  Дюді.  -    Її  мені  вчора  дощ  налив,  коли  я  його  попросив.  Іди  звідси,  бо  крильми  поб’ю.
- Нема  проблем.  Піду,  й  іншу  собі  знайду,  щоб  задні  ніжки  помити,  бо  передні  й  середні  вже  вимила.
Полізла  мураха.  Метелик  змочив  у  калюжі  кінцівки,  посидів  трохи  біля  неї  і  знову  пустився  в  політ.        «Цікаво?  –  думав  собі.  –  Де  зараз  Дюдя,  чим  займається?  Треба  знайти  її  і  таки  вивести  з  рівноваги».  Літав-кружляв  вздовж  і  поперек  лугу,  кругами  –  малими  й  великими,  знайшов  мураху  –  за  працею:  збирала  хмиз  і  зносила  його  на  купку,  щоб  з  неї  зібране  потім  додому  попереносити.  Завдання  таке  їй    дала  головна  мураха  роду.  Сів  біля  тієї  купки  Зеленосмугий  Павич  і  каже:
- Це  моє  патичччя.  Я  його  зранку  спеціально  порозсипав,  щоб  сушилося.  Навіщо  ти  визбирала?
- Твої  всі  ці  патички?  Я  не  знала.  Думала,  вони  нічийні,  бо  лежали  врізнобіч.    Як  хочеш,  я  їх  знову  порозкидаю.  Але  вони  вже,  здається  сухі.    
- Залиши  патички  і  йди  собі.
- Гаразд.  Піду,  в  іншому  місці  хмиз  зберу.  
Полізла  мураха.  Метелик  не  на  жарт  розсердився  на  Дюдю  –  не  сперечається,  не  злиться,  не  відстоює  свої  права.  Що  за  комаха  така?  Треба  йому  агресивніше,  мабуть,  діяти,  подумав.  Побити  її  крильми  чи  дім,  де  живе,  розвалити.  Може,  тоді,  нарешті,  вступить  з  ним  у  двобій?  Так  і  зроблю,  вирішив.    Але  завтра.  Зараз  час  додому  летіти,  бо  сонце  вже  прощальні  промені  кидає  на  травку  в  лузі,  на  гілочки  дерев,  на  потічок,  що  дзеленчить  під  лісом  і  ось-ось  закотиться  за  обрій.  Метелик,  стоячи  на  листку    лободи,  підняв  догори  крила,  потріпав  ними  й  полетів  до  свого  дому  –  спати.  Вранці,  зробивши  зарядку  й  поснідавши,  полетів  туди,  де  стояв  мурашиний  будинок.  Сила  комах  копошилися  в  ньому  й  побіля  нього.  Зеленосмугий  Павич  довго  приглядався  до  гурту,  та  Дюді  в  ньому  не  побачив.  Мабуть,  полізла  хмиз  шукати  під  ліском.  Метелик  був  рішуче  налаштований  зробити  щось  таке,  що  могло  б  розізлити  мурашиний  рід,  й  вирішив  не  зволікати  з  цим.  Підлетів  до  їхнього  будинку  і  почав  крильми  бити  по  ньому.  Та  не  так  просто  було  розвалити  те,  що  будували  мурахи.  Вони  міцно  скріпляли  всі  будівельні  частини  між  собою.  Все  ж  один  крайчик  дому  Павичу  вдалося  зруйнувати.  Мурахи  стривожилися.  Вони  розбудили  голову  будинку  й  розповіли    йому  про  метелика-нападника.  Той  дав  команду  захищатися,  кусати  метелика.  Тридцять  три  мурахи  –  захисниці  дому,  вилізли  на  метелика  і  почали  його  жалити.  
- Ой-ой-ой»  -  закричав  він.  –  Болить.  Пече!  Не  кусайте  мене  більше!  Змилуйтеся!  Я  більше  небуду  вас  тривожити.  
Мурахи  перестали  жалити  Зеленосмугого  Павича,  та  з  його  тіла  не  поспішали  злізати.  Тут  Дюдя  повернулася.  Вона  й  справді  ходила  за  пруттям  під  ліс  зі  самого    зраночку.  «Що  сталося?»  -  спитала  своїх  родичів.  Вони  розповіли.  
- Дюдьо!  Скажи  своїм  родичам,  щоб    відпустили  мене,  -  попрохав  метелик.  
- А  ти  не  чинитимеш  більше  зла?    
- Не  чинитиму.
- Відпустіть  його,  -  мовила  мурашка.  -    Це  мій  друг.  Він  більше  не  буде  руйнувати  наш  дім.  
- Треба  ще  в  Голови  дому  спитати,  чи  можна  руйнівника  відпускати,  -  мовив    мурах  Ах.  
- Я  йому  зателефоную  зараз.
 Дюдя  подзвонила  панові  Роді.  Той  дозволив  кривдника  відпустити,  але  сказав,  що  мусить  патичків  під  мурашиний  дім  сьогодні  наносити.  Інакше  воїни-мурахи  його  знайдуть  і  не  залишать  на  ньому  жодного  живого  місця.  
- Обіцяю  виконати  наказ  Голови  вашого  роду.  
Почувши  це,  мурахи-захисники  злізли  зі  Зеленосмугого  Павича.    Метелик  вклонився  їм  і  полетів.  Свою  обіцянку  він  виконав,  наносив  цілу  купу  патичків  під  мурашиний  дім.  Дюдю  більше  не  випробовував,  був  з  нею  чемним,  дружелюбним.  Інколи  запропошував  мураху  до  себе  на  сніданок  чи  обід,  інколи  на  прогуляну.  Часом  обоє  і  в  ігри  гралися  –  в  «Піжмурки»,  в  «Хованки»  у  лужку.  Зеленосмугий  Павич  розповів  про  дружніх  комах-мурах  усім  своїм  родичам-метеликам.  І  тоді  вони,  зібравшись  за  великим  столом-лопухом,  вирішили,  що  будуть  жити  так  само,  як  мурахи,  тобто,  не  сваритися,  а  любитися,  спільно  на  благо  всіх  трудитися.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848735
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2019

Математичні загадки

1. Два  листочки  з  дуба  впали.
Два  під  ним  уже  лежали.
Скільки,  може  хтось  сказати,  
Стало  всіх  листків  лежати?

2. В  Олі  було  п’ять  горішків.
Закотилось  2  під  ліжко.
Скільки  залишилось
І  не  закотилось?

3. Мама  яблучок  нарвала.
У  корзину  поскладала.
П’ять  зелених,  жовтих  три.
Скільки  всіх  разом,  скажи?

4. Сіяв  моркву  зайчик  Зай.
Восени  зібрав    врожай:
Шість  великих,  три  малі.  
Скільки  всіх,  скажи  мені?

5. Оля  плигала  в  дворі.
Прилетіли  снігурі.
П’ять  усілось  на  вербі.
Троє  грало  на  трубі.
А  один  на  лаву  сів.
Скільки  разом  снігурів?

6. Галя  вимила  тарілки.
Дві  для  кішки,  дві  для  білки.
А  одну  для  поросяти.  
Скільки  всіх,  скажіть  малята?

7. Три  цукерки  мала  Ганя.
Віддала  одну  Оксані.
Однією  поживилась.
Скільки  в  неї  ще  лишилось?

8. Оля,  Галя,  Лесь  і  Ліна
Дуже  люблять  Україну.
Як  працюють?  Ревно,    плідно.
І  поводять  себе  гідно.
Скільки  діток  всіх  ,  скажи
Люблять  край  свій?  А  як  ти?

9. Їжачок  у  сад  ходив.
Десять  груш  зірвав  –  і  в  ліс.
Як  ішов,  одну  згубив.
Скільки  груш  у  дім  доніс?

10. Три  лисички,  три  вовчки.
Три  малих  бурундучки
Яблука  збирали  в  міх.
Скільки  разом  їх  усіх?  

11. Айстр  чотири,  три      жоржини
Розпустили  пелюстини
І  один  малий  мачок.
Скільки  разом  квіточок
Розпустилось  під  віконцем,
Розігрівши  тіло  сонцем.

12.  Марта  п’ять  грибків  зліпила.
Настя    чай  на  кухні  пила.
Марта  ще  зліпила  три.
Настя    їла  пироги.
Скільки  Марта  всіх  зліпила,
Поки  Настя  їла  й  пила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848625
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.09.2019

Математичні загадки

1. Два  листочки  з  дуба  впали.
Два  під  ним  уже  лежали.
Скільки,  може  хтось  сказати,  
Стало  всіх  листків  лежати?

2. В  Олі  було  п’ять  горішків.
Закотилось  2  під  ліжко.
Скільки  залишилось
І  не  закотилось?

3. Мама  яблучок  нарвала.
У  корзину  поскладала.
П’ять  зелених,  жовтих  три.
Скільки  всіх  разом,  скажи?

4. Сіяв  моркву  зайчик  Зай.
Восени  зібрав    врожай:
Шість  великих,  три  малі.  
Скільки  всіх,  скажи  мені?

5. Оля  плигала  в  дворі.
Прилетіли  снігурі.
П’ять  усілось  на  вербі.
Троє  грало  на  трубі.
А  один  на  лаву  сів.
Скільки  разом  снігурів?

6. Галя  вимила  тарілки.
Дві  для  кішки,  дві  для  білки.
А  одну  для  поросяти.  
Скільки  всіх,  скажіть  малята?

7. Три  цукерки  мала  Ганя.
Віддала  одну  Оксані.
Однією  поживилась.
Скільки  в  неї  ще  лишилось?

8. Оля,  Галя,  Лесь  і  Ліна
Дуже  люблять  Україну.
Як  працюють?  Ревно,    плідно.
І  поводять  себе  гідно.
Скільки  діток  всіх  ,  скажи
Люблять  край  свій?  А  як  ти?

9. Їжачок  у  сад  ходив.
Десять  груш  зірвав  –  і  в  ліс.
Як  ішов,  одну  згубив.
Скільки  груш  у  дім  доніс?

10. Три  лисички,  три  вовчки.
Три  малих  бурундучки
Яблука  збирали  в  міх.
Скільки  разом  їх  усіх?  

11. Айстр  чотири,  три      жоржини
Розпустили  пелюстини
І  один  малий  мачок.
Скільки  разом  квіточок
Розпустилось  під  віконцем,
Розігрівши  тіло  сонцем.

12.  Марта  п’ять  грибків  зліпила.
Настя    чай  на  кухні  пила.
Марта  ще  зліпила  три.
Настя    їла  пироги.
Скільки  Марта  всіх  зліпила,
Поки  Настя  їла  й  пила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848624
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2019

Математичні загадки

1. Два  листочки  з  дуба  впали.
Два  під  ним  уже  лежали.
Скільки,  може  хтось  сказати,  
Стало  всіх  листків  лежати?

2. В  Олі  було  п’ять  горішків.
Закотилось  2  під  ліжко.
Скільки  залишилось
І  не  закотилось?

3. Мама  яблучок  нарвала.
У  корзину  поскладала.
П’ять  зелених,  жовтих  три.
Скільки  всіх  разом,  скажи?

4. Сіяв  моркву  зайчик  Зай.
Восени  зібрав    врожай:
Шість  великих,  три  малі.  
Скільки  всіх,  скажи  мені?

5. Оля  плигала  в  дворі.
Прилетіли  снігурі.
П’ять  усілось  на  вербі.
Троє  грало  на  трубі.
А  один  на  лаву  сів.
Скільки  разом  снігурів?

6. Галя  вимила  тарілки.
Дві  для  кішки,  дві  для  білки.
А  одну  для  поросяти.  
Скільки  всіх,  скажіть  малята?

7. Три  цукерки  мала  Ганя.
Віддала  одну  Оксані.
Однією  поживилась.
Скільки  в  неї  ще  лишилось?

8. Оля,  Галя,  Лесь  і  Ліна
Дуже  люблять  Україну.
Як  працюють?  Ревно,    плідно.
І  поводять  себе  гідно.
Скільки  діток  всіх  ,  скажи
Люблять  край  свій?  А  як  ти?

9. Їжачок  у  сад  ходив.
Десять  груш  зірвав  –  і  в  ліс.
Як  ішов,  одну  згубив.
Скільки  груш  у  дім  доніс?

10. Три  лисички,  три  вовчки.
Три  малих  бурундучки
Яблука  збирали  в  міх.
Скільки  разом  їх  усіх?  

11. Айстр  чотири,  три      жоржини
Розпустили  пелюстини
І  один  малий  мачок.
Скільки  разом  квіточок
Розпустилось  під  віконцем,
Розігрівши  тіло  сонцем.

12.  Марта  п’ять  грибків  зліпила.
Настя    чай  на  кухні  пила.
Марта  ще  зліпила  три.
Настя    їла  пироги.
Скільки  Марта  всіх  зліпила,
Поки  Настя  їла  й  пила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848623
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2019

ВІТЕР

Мов  з  ланцюга  зірвався  нині  вітер  -  
Очима  світить,  хмуриться,  гуде.
А  вчора    гімн  складав    ще  саду  з    літер,  
Тулив  плоди  пахучі  до  грудей,

Глядів  на  квіти  лагідно,  зичливо,
Від  їхніх  форм  і  кольорів  п’янів.
Чесав  березам  коси  соромливо,
Сміявся  тихо  і  від  щастя  млів.

А  нині,  наче  щось  його  вкусило  –  
Б’є  кулаками  в  плечі  й  у  вікно.
Хто  розбудив  у  ньому  грізну  силу?
Хто  доброту  йому  поверне  знов?
18.09.19                            Любов  Пікас
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2019

Математичні загадки

1. Два  листочки  з  дуба  впали.
Два  під  ним  уже  лежали.
Скільки,  може  хтось  сказати,  
Стало  всіх  листків  лежати?

2. В  Олі  було  п’ять  горішків.
Закотилось  два  під  ліжко.
Скільки  залишилось
І  не  закотилось?

3. Мама  яблучок  нарвала,
У  корзину  поскладала  -  
П’ять  зелених,  жовтих  три.
Скільки  разом    всіх,  скажи?

4. Сіяв  моркву  зайчик  Зай.
Восени  зібрав    врожай:
Шість  великих,  три  малі.  
Скільки  всіх,  скажи  мені?

5. Оля  плигала  в  дворі.
Прилетіли  снігурі.
П’ять  усілось  на  вербі.
Троє  грало  на  трубі.
А  один  на  лаву  сів.
Скільки  разом  снігурів?

6. Галя  вимила  тарілки  -  
Дві  для  кішки,  дві  для  білки,
А  одну  для  поросяти.  
Скільки  всіх,  скажіть  малята?

7. Три  цукерки  мала  Ганя.
Віддала  одну  Оксані.
Однією  поживилась.
Скільки  в  неї  ще  лишилось?

8. Оля,  Галя,  Лесь  і  Ліна
Дуже  люблять  Україну.
Як  працюють?  Ревно,    плідно.
І  поводять  себе  гідно.
Скільки  діток  всіх  ,  скажи
Люблять  край  свій?  А  як  ти?

9. Їжачок  у  сад  ходив.
Десять  груш  зірвав  –  і  в  ліс.
Як  ішов,  одну  згубив.
Скільки  груш  у  дім  доніс?

10. Три  лисички,  три  вовчки.
Три  малих  бурундучки
Яблука  збирали  в  міх.
Скільки  звірів  було  всіх?  

11. Айстр  чотири,  три      жоржини
Розпустили  пелюстини
І  один  малий  мачок.
Скільки  разом  квіточок
Розпустилось  під  віконцем,
Розігрівши  тіло  сонцем.

12.  Марта  п’ять  грибків  зліпила.
Настя    чай  на  кухні  пила.
Марта  ще  зліпила  три.
Настя    їла  пироги.
Скільки  Марта  всіх  зліпила,
Поки  Настя  їла  й  пила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848516
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.09.2019

ЩЕ ВЕРЕСЕНЬ

Ще  осінь  одежину  літню  має.
Лиш  де-не-де  в  саду  жовтіє  лист.
Ще  вітер  не  січе,  а  обіймає.
Ще  сонце  свій    не  загубило      хист.

Ще  у  ставку  хлюпочуться  качата,
Гриби  стоять  у  шляпах,  як  пани,
Велосипедять  хлопці  та  дівчата,
Концертять  в  надвечір'я    цвіркуни.

Ще  чорнобривець  розпускає  гриву,
Ведмідь  не  суне    тіло  у  барліг.
Ще  вересень    моргає  так  грайливо,
Та  серце  жовтня    чує  вже  забіг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019

ЩЕ МОЖНА

Так  бруду  багато  і  хаосу,
По  швах  розлізаються  норми.
Від  фальші,  злослівного  галасу
Тріщать  металеві  платформи.

Чоло  в  неба  сіре,  нахмурене  –  
Хрести  на    річках  і  курганах.
Обличчя  в  любові  зажурене,
Планета    в  рубцях  і  у  ранах.

Чуття  застрягають  між  ребрами
Бракує  повітря  легеням.
Отрута  вливається  цебрами
У  жили  і  змінює  гени.

Ще  можна  на  кнопку  натиснути,
Не  крапку  поставити,  кому.
Щоб  небо  могло  ще  повиснути,  
Над  лугом  і  сапієнс  гомо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019

А Я ЩЕ…

А  я  ще  літа  не  напилася,
Жага  в  душі,  як  ліс,  росте,    
А  тут  вже  осінь  підступилася,
Роки  малює  в  золоте.

А  я  ще  ж  і  не  накупалася
У  морі  сонцесяйних    днів,
А  хвиля  вже  у  холод  вбралася
І  диск  над  нею  потьмянів.

А  я  ще  ж  і  не  наліталася
У  небі  мрій,  як  синій  птах.
Лукава  осінь  підібралася
Журу  посіяла  в  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019

ПЕРШОКЛАСНИКУ

Учися,  хлопчику  маленький,
Для  себе  й  України-Неньки.
Як  із  ниток  плетуть  панчохи,  
Сплітай  із  букв  слова  потрохи.
 І  цифри  вивчи  всі,  дитинко.
Пиши  охайно  їх  в  клітинках.
Рахуй  предмети  по  порядку.
Стомився?  То  зроби  зарядку.
Спочив?  Берися  знов  до  праці.
Шукай  у  дневі  толку,  рацій.
Складай    казки  та  оповідки,
Досліджуй:  де?  для  чого?  звідки?
Учись  культурі  спілкування.
Вчасно  лягай,  щоб  встати  зрання,
Уважність  на  уроках  мати,
Знання  із  радістю  приймати.
Тримай  на  серці  позолоту.
Вмій  бути  вдячним  за  турботу.
Наводь  порядок  у  кімнаті,
Роди  думки  ясні,  крилаті.
Роби,  що  каже  мама  й  тато,
Шляхом  життя  крокуй    завзято.
Мульт  переглянь  удень  одненький.
Турбує  щось,  звернись  до  неньки.
Помий  під  вечір  ноги,    ручки.
Вклади  в  наплічник  книги,  ручки.
Години  дня  були  не  марні?
Поринь  у  сни  казково-барвні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847359
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.09.2019

РАНОК ВЕРЕСНЯ

Йду  містом  ранковим.  Дорога  до  праці  веде.
Співаю  "У  осені  очі  твої",  як  умію.
Із  запалом  парубок-вересень  листя  мете  -  
Оте,  що  вдалося  зірвати  вночі    вітровію.

Насупилось  небо,  тугу  виливає  у  світ.
Дерева  гойдають  журу  -    постаріли  ж  на  пору.
Сум  тне  і  мене.  Але    вересень  мовить:  "Привіт!"
Моргає  мені  й  градус  радості  пнеться  угору.

Співаю  (уп'яте!)    "У  осені  очі  твої".
Від  пісні  в  очах  ревуна  поселяються  перли.
Хоч  пісні  мотив  мені  мозок  до  нитки  проїв,
Та  серце  із  вереснем  в  парі  підніс  до  Говерли.

Ревун  -  стара  назва  місяця  вересня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2019

Я навчилась

Я  навчилась  без  тебе  пірнати  у  темряву  ночі,
Ранок  радо  стрічати,  вбирати  вечірню  імлу,
Сенси  крокам  шукати  і  думи  ловити      пророчі,
Задувати  вогонь  у  душі  і  ходити  по  склу,
Запивати  молитвою,  сонцем  і  квітами  перці,  
І,  як  потяг  пішов,  не    вслухатись  у  стукіт  коліс  .
Часом  спогад  ударить  тупою  косою  по  серці.
Але  ти  не  хвилюйся,  Всевишній  загоїть  поріз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2019

Тим, хто загинув під Іловайськом

   З  них  кожен  в  щасті,  мабуть,  жить  хотів,  
Та  їх  московські  найманці  убили.
Так  гучно  дзвони  пам’яті  днесь  били,  
Та  чи  збудили  совість  у  катів?
             А  ми?    Серця  звільнили  від  зими
Тим  покликом,  що  воїв    звав  до  бою,  
Глибокою    вдовиною  журбою,  
Невтішними  сирітськими  слізьми?
             Не  зрадимо  ідею  боротьби?
Не  станемо  коліна  цілувати
Тим,  що  хто    в  нас  волю  прагнув  відібрати?
Захистимо  край  маків  та  верби?
                                                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019

А треба так мало

Життя  -  не  життя  днесь,  суцільні  якісь  перегони.
Кудись  поспішають  всі,  встигнути  прагнуть  кудись.
За  днем  суне  день,  мов  по  рейках  товарні  вагони.
Замало  зупинок.  Не  так  усе  було  колись.

Розмов  щирих  мало,  обіймів,  веселого  сміху
І  сили,  що  здатна  з  неправдою  вийти  на  прю.
Любов  викидають  з  ужитку,  мов  вицвілу  стріху,
Вклоняються  вигоді  й  славі,  неначе  царю.

Складають  в  комори,  у  змагу  живуть  із  сусідом.
Збирають  на  десять  життів,  не  на  чорні  лиш  дні.
Десь  рвуться  снаряди?  Війна  влаштувалася  гідом?
Хтось  стогне?    Ридає?  Вмирає?  Геть  думи  сумні!

Біда  -  це  тоді,  як  своя,  як  по  хаті  рачкує,
Як  трусить  в  саду  сподівань  ще  не  стиглі  плоди,
Як  радість  твою  забирає,  у  ящик  пакує
І  шле,  не  питаючи  згоди,  хто  знає  куди.

А  треба  так  іноді  мало  -  прорізати  сітку
Й  того,  хто  в  ній  б'ється,  пустити  у  вільну  плавбу.
І  чорна  земля,  впившись  благістю,  випустить  квітку,
Й  недоля,  заскочена  дивом,  припинить  стрільбу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2019

А мені здається

Вже  роки́  відганялись  риською.
Осінь  жовтим  малює  клени.
А  мені  здається,  дівчисько  я  -
Недосвідчені  і  зелене.

Десь  позаду  прихильців  гвардія.
В  ирій  крила  несе  лелека.
А  мені  здається,  на  старті  я,
І  до  фінішу  ще  далеко.

День  моргає  мені  так  знаюче.
Каже,  пізно  іти  на  кастинг.
А  мені  здається,  піймаю  ще
І  удачу  свою,  і  щастя.

Риська  -  рись  жіночого  роду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019

Не варто

Не  варто  плести  інтриги
І  заздрити  теж  не  ва...,
Вгортати  в  сукно  із  криги
Серця  свої  і  слова,

Ховати  лице  за  штору
Від  того,  хто  терпить  крах,
Хто  втратив  в  житті  опору,
Хто  топить  свій  день  в  сльозах.

Не  варто  сміятись  з  того,
Хто  впав,  як  до  цілі  пер,
Забруднив  костюма  свого
І  лікті  до  крові  здер.

Не  варто  в  своєму  лоні
Ростити  для  когось  ляк.
Бо  нині  сидиш  на  троні,
А  завтра...  хто  знає,  як.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019