| Сторінки (45/4474): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Добре знаю життя ціну,
Знаю по долі брата.
Зупиніть на сході війну,
Не забирайте тата.
Освоює друг чужину,
Бо в нас йде війна проклята,
Зупиніть на сході війну,
Лиш не забирайте брата.
Досить гіркоти полину,
Хай не літає шуліка…
Зупиніть на сході війну,
Жінці верніть чоловіка..
Святих і у Бога прошу,
На війні наша дитина.
Зупиніть на сході війну,
Верніть нам додому сина.
Віддали велику ціну,
Їх свідки – могили в полі.
Зупиніть на сході війну,
Мирної прагнемо долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726783
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2017
У житті - береженого Бог береже,
Так останній патрон береже безневинний.
Рветься ворог у дім, щоб забрати чуже
І тріпоче народ, наче лист тополиний.
Піднімися, народе, настав волі час,
Твій останні патрон у висок для рашиста…
Буде в тебе патрон, буде ще і не раз,
Ти завжди ним стрічай ворога-антихриста.
Як минула зима, забуяли хліба,
Ти не вішай ніколи на цвях автомата.
Свій останній патрон, ти забудеш хіба?
Захистити ним можеш своїх маму й тата.
Рубежі бережи, не здавайся в полон,
Тобі завжди останній патрон допоможе,
Бережіть, діточки, свій останній патрон…
Ти ж солдата храни, я прошу Тебе, Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726706
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2017
Не спить солдат, коли він на війні,
Коли гримлять снаряди, міни, «гради»,
Лише ті миті, що зовуть «німі»,
Дрімоту викликають із засади.
Подушкою тоді стає кулак,
Часами приклад свого автомата,
І засинає в тишині юнак,
Забулася у сні війна проклята.
Матуся поруч, біла чомусь вся,
Стіл накриває, пригощає сина…
Посеред столу ставить карася,
Бо повернулась із війни дитина.
На покуті ікона в рушнику,
Молиться син з матусею до Бога.
І прокидається від дотику...
Знову у бій… І на душі тривога.
Нелегкий бій - лишитися б живим,
Потім заснути, сон той додивитись.
Туман біжить, чи це звичайний дим,
Солдату треба ворога відбити.
А вже тоді додивиться свій сон,
З матусею поснідають обоє.
І заспівають пісню в унісон,
Про мир, про друзів і надійну зброю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726545
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2017
Я українець з ніг до голови,
Ніхто не вирве з серця Україну,
Бог в мене свій, ікони, хоругви,
Її я берегтиму до загину.
Мене Дніпро виховував зажди,
А древній Київ гуртував родину.
По них вивчав історії сліди,
Вони зростили з малюка людину.
Матусю, Україно дорога!
Я тут живу, бо тут я народився,
Тут перший крок відміряла нога,
Пішов у світ і в нім не заблудився.
Мене ти вчила, матінко моя,
Щоб я ділився у житті окрайцем,
Спасибі тобі, матінко земля,
До скону я залишусь українцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2017
Зникла умить – не стало…
І невідомо де…
Часу пройшло немало,
Сум із душі не йде…
Мрію тебе вернути -
Холодно по ночах.
Важко без тебе бути,
Плачеться при свічах…
Доле, де ти? Чи ти жива?
Плачу очима карими…
Плачу очима синіми…
Зеленими, як трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017
Зберемо народ у єдину родину,
Родина прославить свою Україну,
Червона калина, красуні дівчати,
Родині тут жити, для нею тут свято.
Лани із житами і ріки, як криця,
Нехай України імення святиться.
Душа щоб козацька завжди була вольна,
А щира родина в віках хлібосольна…
Не маємо права ми землю лишати,
Бо може прийдеться іще воювати.
Нам гетьмана треба з козацького роду,
Не варто нам брати чужого заброду.
Постійно в родині всього вистачало,
Наркотиком нашим завжди було сало.
Старенька бабуся до днів була сита,
А всю оковиту робили із жита.
Нехай із Росії, Європи, Канади,
Вкраїнське коріння запалить лампади.
Візьміться за руки брати українці,
Щоб слава родинна лилась через вінця.
Ми маємо чим пригостити Європу,
Щоб заздрили нашому диво хіп-хопу.
Щоб мова родина лунала в Парижі,
Щоб болю не чули ніколи у крижах.
Сади яблуневі дурманили цвітом,
Щоб в гості в родину тягнуло магнітом.
Щоб пиво пилося «сімнадцять - п’ятнадцять»,
Щоб хліба на гривню було булок двадцять.
Піддубний родився, Клички і Борзови,
Щоб хлопці могли розгинати підкови.
Тендітні дівча були всі красуні,
Статечні дружини, прекрасні бабуні.
Щоб тільки у фільмах прийшлось воювати,
Для нас Україна була наче мати.
Щоб «гради» замовкли, спинилась розправа,
Слава Україні! Героям слава!
Вдягнімо сорочку, коня осідлаймо,
Якщо є кохана – шануймо й кохаймо.
Тримаймося роду, а не поодинці…
Пишаймось і знаймо, що ми українці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017
Співають птахи в три октави,
Беруть чотири - солов’ї.
Гойдаються на лузі трави,
Співає серце у мені.
Весна нам засвітила очі,
Пересторог в цей час нема…
Були зимою довгі ночі,
Нате тоді була зима.
Нині дві гілки обнялися,
Між ними виникла любов…
Вогнем весняним зайнялися,
Кохання час такий прийшов.
Далі удвох нап’ємось трунку,
Пора сідати до човна.
В човні сховались поцілунки,
Радійте, люди - вже весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
І загорілись сірим твої очі.
Співає дощ на вулиці щодня.
Змиває пил і тротуари мочить,
Весна іде - іде, іде весна.
Без тебе світу я тепер не бачу,
Тебе нема, життя мені нема,
Здається хата пусткою неначе,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів:
Я закохався в очі синьо-сірі,
Не страшно, що на дворі сипле дощ.
Ми злетимо з тобою в теплий вирій,
Що барабанить по асфальту площ
Твої сліди я згадую щоднини,
Коли була на вулиці зима.
А зараз дощ розсіює краплини,
Весна іде - іде, іде весна.
У вас обох весни і в тебе чари,
І спасу від обох мені нема.
Красиві ви, коли ви двоє в парі,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Все в житті має зміст, бо у змісті є все…
Наповняється змістом життєва клітина.
Комусь думку в собі зміст постійно несе,
Наповняється ним і життя, і родина.
Перегляньте життя і який його зміст,
Ви побачите часто оголені нерви.
Не схиляйтесь ніколи, а йдіть в повний ріст,
Тих ворог боїться, ці для нього не жертва.
Генетичний у кожного вкладений зміст,
Ви ніколи не рвіть генетичного коду,
А будуйте в житті змістом створений міст,
Він часто буває, робить справжню погоду.
Зміст завжди і у всьому буває в житті,
Змістом повниться лет і щасливе кохання.
Упиваються змістом чиїсь дні золоті,
А в когось буває у змісті страждання.
Бережіть переповнене змістом життя,
Нехай пишеться ним його кожен рядочок.
Відбиваються щирі, святі почуття,
Наповняється змістом кохання місточок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017
Я повернусь на цей світ, просто з неба,
Дізнавсь на тім світі, хто тут на землі є король
Маузер куплю, він на землі буде треба,
Бо тут між людей мені дуже потрібен пістоль…
Першого стрілю отого, що зажерся в цім світі,
Він ще не знає що є подойбічний хіп-хоп…
Там, на тім світі, мені розказали всю правду,
Я зрозумів, що начальство часто гонить понти.
Люд обдирають, бо мають і владу і славу,
Без влади і слави їм тут би зробили кранти.
Я повернусь на цей світ, бо так мені треба,
Дізнавсь на тім світі, хто тут на землі є король
Маузер куплю, він на землі буде треба,
Бо тут між людей мені дуже потрібен пістоль…
Першого стрілю отого, що зажерся в цім світі,
Він ще не знає що є подойбічний хіп-хоп…
А Ви про візит мій нікому із них не кажіть,
Щоб не ставалось на цім світі вогонь, чи потоп.
А цих кровососів до дерева всіх прив’яжіть,
До них я повернусь і їм заспіваю хіп- хоп.
Я повернусь на цей світ, бо так мені треба,
Дізнавсь на тім світі, хто тут на землі є король
Маузер куплю, він на землі буде треба,
Бо тут між людей мені дуже потрібен пістоль…
Першого стрілю отого, що зажерся в цім світі,
Він ще не знає що є подойбічний хіп-хоп…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725991
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 28.03.2017
Вирвався із пітьми, може вернутись назад?
Промені перші лягли, кінчився зорепад.
Я переходжу в ранок…
Певно день кращий ночі…
Я тебе бачу…
Ти кудись відійшла, немає вдень зорі,
Світиться білий день, вимкнуті ліхтарі.
Я переходжу в день…
Певно день кращий ночі…
Ти кудись зникла…
Сумно буває вдень, коли тебе нема,
Краще хай буде ніч, в зорях горить пітьма.
Я переходжу в ніч…
Бо у ночі є ти…
Я відчуваю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
Що таке - Де-еН-еР? Що таке- еЛ-еН-еР?
Місце в нас на землі,
Де кожен день бої.
Тут «гради» і «смерчі»
Кров по степу вночі.
Кажуть: тут кров в ціні…
Скажемо разом –Ні!
Ні! – війні,
Ні! – війні,
Ні!
Наша земля одна,
В нас і Дніпро один.
Рветься життя струна,
Гине тут донька й син.
Кажуть: тут кров в ціні…
Скажемо разом –Ні!
Ні! – війні,
Ні! – війні,
Ні!
Станемо, як стіна,
Брата відчуєм плече.
Нехай замовкне війна,
Плавно Дніпро тече.
Кажуть: тут кров в ціні…
Скажемо разом –Ні!
Ні! – війні,
Ні! – війні,
Ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2017
Вже почуття давним–давно
Перебродили, як вино.
Але ще хміль донині пестить груди.
Життя, мов кадри із кіно,
Потрохи дивиться в вікно,
А я дивлюсь у нього, мов дивлюсь в нікуди.
Приспів:
Ти пригадай, кохана, пригадай…
Як ми стрічали весни вдвох з тобою.
Терпли ціловані вуста – це була юність золота.
Від солов’я не мали ми спокою…
І ми злітали до зірок -
Це перший був життя урок,
Було тоді на двох нам років сорок…
Всього лиш сорок.
Тепер мені вже все одно,
Останнє випито вино.
Та смак його лишивсь на піднебінні.
Вже вечір дивиться в вікно,
Я знову в пляшці бачу дно
І чую плач в пташинім голосінні.
Приспів.
Хоч почуття давним–давно
Перебродили, як вино.
Але ще хміль донині пестить груди.
Життя, мов кадри із кіно,
Потрохи дивиться в вікно,
А я дивлюсь у нього, мов дивлюсь в нікуди.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Вже весняним повітрям задихала ніч,
Засвітилися зорі квітнево…
Я легенько торкнувся оголених пліч
Під пальтечком твоїм березневим.
Наче сніг пролітав, а здавалося цвіт.
Я тобі признавався в коханні.
І єднав наші душі весняний політ,
І ловилось "курли" спозарання.
Цілував я вуста і дививсь в небеса,
Наші зорі летіли й моргали.
І вливалася в серце духмяна краса,
А вуста поцілунку чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Пронеслася гроза в повітрі,
Ти додому побігла враз.
Та вже скоро хтось хмари витер,
І засяяв іконостас*.
Десь поділися блискавиці,
Заспівали знов небеса.
Піднялися ростки пшениці,
Забуяла весни краса.
Віяв довго вітрисько впертий,
Я стояв, чи то я завмер.
І дивився неначе вперше,
В глибину чарівних озер.
А на вулиці прохолода,
Забирала із серця хміль.
І світилась в зірках погода,
В небі місячнім звідусіль.
Не прощались ми цілу весну,
Я вуста цілував твої,
Птахи гріли красу небесну,
Не змовкали нам солов’ї.
Не мовчали ніколи ночі,
А удень розгорялась знов.
Я дивився в кохані очі
І приходила знов любов.
Іконостас* - межа до раю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
Ви знаєте? Весна ще спить,
Хоч вже весняні в небі зорі…
Ще треба мить, єдину мить,
Щоб заспівали знову дзвони.
Кохана спить і спить ще сад,
Та очі весну виглядають.
Стомивсь без соку виноград,
Вуста коханнячка чекають.
Старезна липа шелестить,
«Курли» у небі промайнули.
Настала мить, свячена мить,
Бо небеса любов почули.
Прийде весна і солов’ї,
Окутають сади коханням,
І жити схочеться землі,
І мир освітить зірка рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725404
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2017
Він вже загнаний вовк, що лишилось ривок ще зробити,
Ніс холодний від вітру, що дув йому прямо в лице.
Знов полюють на нього, із лісу його виганяють,
Де відкрита місцевість, а там його вгостять свинцем.
Вже загнали його і здається попав у безвихід,
Пси мисливські готові на полі роздерти його,
І невже в цьому полі побачить він сонячний захід,
Він ще зможе загризти ворогів і не одного.
Певно кожен з вовків, в кого доля подібна попалась,
До останнього подиху б’ється за власне життя.
Скільки жити йому в цьому полі насправді зосталось,
Може ноги спасуть, може знайде якесь укриття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725243
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2017
Воскресіння Христове прийде на поріг
І ударять у дзвони по всій Україні.
І почуємо сміх, серед горя цей сміх,
Бо земля наша нині на сході в руїні.
І червоне яйце по шматочку зрання,
За столом ми розділимо в нашій родині,
«Отче наш» як завжди проговорить сім’я,
Буде паска свята на новій скатертині.
Впорядкуйте могили, припудріть хати,
Поможіть, кому сутужно, хто одинокий,
На землі українській в нас люди святі,
Бо ми маємо в душах наш поклик високий.
Поділіться з сусідом теплом, що в душі,
І підставте плече, коли важко людині,
Побудуймо своє, не чиїсь міражі,
Хай живе у віках Україна - святиня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
Підсніжником зовуся,
Я перший навесні.
Клини, що в синім небі
Всміхаються мені.
А я на повні груди
Кричу: «Кінець зимі!»
А журавлі у небі
«Курли» - в отвіт мені.
Я задзвеню у дзвони,
Біленькі, наче сніг.
Весняні перегони,
Збиватимуться з ніг.
Свої тонкі листочки
До сонця простягну.
І дзвоником біленьким
Вітатиму весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725123
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.03.2017
Біля верби старої,
Б’є моє джерело.
В ній холодна вода,
З неї п’є все село.
А на лузі розквітли
Жовті диво - квітки.
Потічок розпочався
І біжить до ріки…
Сюди йдуть щоб напитись,
Тут джерельна вода.
Щоб ще раз поклонитись,
Цій воді з джерела.
Джерело в Мирогощі -
Де ряснить омела.
Просить смаком на прощу,
До верби край села.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725118
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2017
Я йду в село немов на прощу,
Де за полями ліс росте.
Я повертаюсь в Мирогощу,
Тут моє рідне все – святе...
Тут моя кладка через річку,
Кроки на стежці дотепер.
Висока липа, де я нічку,
Не раз від погляду завмер.
Стоїть і нині наша хата,
Та не родина в ній живе.
Чужі у ній святкую свято,
А час, немов ріка пливе…
Луги окутані туманом,
Як я любив тумани ті.
Ще спить пилюка над майданом,
Сади дрімають в самоті.
Тут крізь поля блукав у житі,
У лісі слухав голоси,
Росли думки несамовиті,
Я їх ні в кого не просив.
Тут все моє, тут храм старечий,
Тут у водоймах карасі…
На ясені гніздо лелече,
Село заховане в красі.
Я йду в село немов на прощу,
Де за полями ліс росте.
Я повертаюсь в Мирогощу,
Тут моє рідне все – святе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724976
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2017
Щасливий я, бо я живу,
Дивлюсь щодня на небо чисте,
Люблю людей, люблю траву,
Шаную матінку Пречисту.
Молюсь щодня, пишу вірші,
Кую свої мечі для бою.
Коли поезія в душі,
Ношу її завжди з собою.
Щасливий я, що я живу,
Що поруч мене вірні друзі,
Що я донині на плаву,
Що пахне сіно знов на лузі.
Що в мене ти, кохана, є,
Що можу я життя пізнати,
Що кожному в житті своє,
Що можу жити і кохати.
Що можу, як поет творити,
Нести поета булаву.
Я прагну віршем говорити…
Щасливий я, що я живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2017
Вже й мої в житті стомились крила,
А літав у небі, мов орел.
Все робив, на все хватало сили,
Нині вже не той, не той тепер.
Під очима синяки взялися,
Зник рум’янець в діда на лиці.
Чуба вже немає, що так вився,
Зате в мене внуки - молодці.
Інколи докори: - Вже втомився?
Ти на вид ще наче молодик…
Щоб не впасти враз за щось схопився…
Бо життя виносить свій вердикт.
Інколи збираюсь щось зробити
І коли зроблю все до пуття,
Я радію. Тоді хочу жити…
Рада моїм успіхам сім’я.
Я мовчу, хоч часом плачу стиха,
Виглядаю внуків – малюків.
І боюсь не наробити лиха…
Хочу вмерти на землі батьків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017
Знов струмочки життя
Протікають по жилах роками.
Через серце проходять
Всі радощі й біди мої.
І накриті портрети,
Висять на стіні, рушниками.
А в саду, там де липа,
Живуть молоді солов’ї.
Спориші у росі
І кульбабки пожовклі від сонця.
І грабові кущі
У яких я ховався малим.
Нагадали мені,
Як дививсь у туманне віконце,
Коли вдома ще жив,
Ті часи, коли був молодим.
Пригадав я твій голос,
Який в моїм серці і досі.
Твої губи, як вишні
І наш у квіту білий сад.
Я іду в споришах…
Пам’ятаєш ходили ми босі…
Так давно це було
І цей час не вернути назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017
Відшуміла зимова пора,
Люди гребуть ділянки.
Небо клинами вирій порвав,
Птахи чистять горлянки.
Небо щодня крильми шелестить,
Зорі летять і птахи.
Ці миті весни – радості мить,
З сонцем у літній нахил.
Плачуть берези з першим теплом,
Роси сіріють ранні,
Промені сонця пестять крилом,
На пролісковій грані.
Двері відкрила в хату весна,
Зелень взялась у полі,
Чорний допоки сад із вікна,
Ще він безлисто-голий.
Вербові бруньки перші взялись,
Казку весняну пишуть...
Сині тумани вверх піднялись,
Співом збудили тишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724468
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2017
А, як болить в душі ота розлука,
Що відібрала у дітей святе.
Бо кожен день, то справді нова мука,
В душі дитячій полум’ям цвіте.
Когось чомусь не вистачає в хаті,
Здається, що постукають в вікно.
Вони ж були усе життя завзяті,
Пішли у вічність, - скінчилось кіно.
Усе дитині, так було роками,
Самі голодні, а ось це малим…
Не стало тата, вже немає мами,
Та кожен з них дитині є святим.
Лишили все і відійшли у вічність,
Болить постійно у дітей душа.
Чому життя, чому його величність,
Забрали рідне, навіть без гроша?
Все розумію…Час не повернути,
Лиш певно там зустріну я батьків…
Важко без них, не можу їх забути,
Біль передати не хватає слів.
Чому в житті така несправедливість,
Чи може справедливість навпаки?
Якщо є вічність, то це Божа милість,
Щоб старості не бачили роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724467
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2017
Поведу я весною онучат у поля,
Де сніги поспадали, де чорніє земля.
Де хліба просять в сонця хоч краплину тепла,
Щоб добавилась сила молодого стебла.
Подивіться внучата, тут родяться хліба,
В хлібі нації сила золотого герба.
Буде хліб у коморі, буде воля в людей,
Завжди колос налитий притуліть до грудей.
Подивіться у небо, там лунає «курли»,
Це клинами додому знов дороги лягли.
Я прошу вас, онучки, у своєму житті,
Не цурайтеся дому, коли ви молоді.
В полі плечі розправте – це ж бо рідна земля,
Все це ваше онучки і ліси, і поля.
Бережіть свою землю, захищайте грудьми,
Українцями будьте, а найперше – людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2017
Відбилися підкови у траві,
Розсілись роси по широкій спині,
Пасуться коні і старі й малі,
Свої зігнувши шиї лебедині.
Сльозяться очі - вітер у лице,
Гриву лоскочуть ранішні тумани,
В повітрі пахне свіжим чебрецем,
Проміння сонця б’є у барабани.
Ще трохи й заспівають небеса
І засіяє грація коняча.
Коні на волі – неземна краса,
Воля для них, як рай святий неначе.
Щоб виростали трави молоді,
Щоб коні доглядали за малими.
Був мир і воля на святій землі,
А вільні коні щоб були баскими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724305
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2017
Немає в пам’яті народній,
Ніхто не знає, як було…
Цього немає в книжці жодній,
Як в світ прийшов старий Дніпро.
І заповняючи долини,
Із вихилясами удаль,
Через пороги він полинув
І так заграв, немов скрипаль.
Його меандри, наче вени,
Стрічали доньок і синів.
Та українські в нього гени
І він Вкраїну полюбив.
Десна і Прип’ять бігли в гості,
Шумів у плавнях очерет.
Дніпро летів, летів не просто,
У нього був життя портрет.
Він розливався по долині,
Чого тут тільки не було?..
Тече й донині в Україні,
Гордість країни – наш Дніпро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724150
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.03.2017
Між ожин на узліссі
Що лягли до землі,
Прикрашають Полісся
В болотах журавлі.
Поміж трав соковитих
У високих мохах,
Прилітає, щоб жити,
На Полісся цей птах.
Де берізки й осики,
Де густий очерет.
Кумкіт творять «музики»
У свій шлюбний бенкет.
Де бере свій початок,
Загадковий струмок,
З журавлями на чатах
По долинах річок.
Тут болото в тумані,
Тут холодна роса,
Журавля сюди манить
Неповторна краса.
Зустрічає Полісся,
Наче сина свого,
Тут коріння пташине -
Батьківщина його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724143
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2017
Всього собі пробачити не можу,
Все, що було, пече мене вогнем.
Шукаю іншу та на тебе схожу,
Думки про тебе викликають щем.
Хіба лиш я? Здається ми обоє,
Не зрозуміли доленьки на двох.
Кажуть, що час з роками рани гоїть,
Можливо роль зіграв чортополох*?
Та певно я виною був у всьому,
Напевно я спалив усі мости.
Припало муки винести самому,
Пробач мене, кохана і прости.
Я знаю, що уже не буде вчора,
Що не вернути того, що було.
Життя не фільм, не буде тут повтору,
Вже сивина припудрила чоло.
Чортополох* – надійний захист від порчі.
Суха квітка будяка, на якій намотане волосся господаря, не тільки захищає
від багатьох чар, але і «повертає» їх тому, хто навів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Відлетіли батьки, не вернуться весною додому,
Їхній вирій далеко, далеко тепер від дітей.
Залишили у спадок родині державу і мову,
Та ніколи не буде із вирію їхніх вістей.
Над портретом рушник, що колись вишивала матуся,
В нім червона калина, чи вишита доля її.
Я немов до ікони, до цього портрета молюся,
Бо на ньому батьки, а вони залишились святі.
Вже немає батьків. Залишився про них лише спомин...
І могили з портретом, де вибито їхнє лице.
І батьківські слова, що донині знаходять відгомін,
І матусині руки ще пахнуть мені чебрецем.
Відлетіли батьки, залишили дітей, як нащадків,
Дочекалися внуків, не встигли внучат подружить.
Ридають онуки, скільки знаю таких я випадків,
А вони ж бо могли ще для правнуків трішки пожить.
Відлітають батьки. Відлітають від нас журавлями,
І запалена свічка горить в захололих руках.
Із святої землі полетіли в світи з мозолями,
В родинному серці будуть жити вони у віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723981
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.03.2017
Біла вишня тепер не в снігу,
Біла вишня в духмяному цвіті.
Сад веселка вдягнула в дугу,
А листочки нові в оксамиті.
Пахне медом в веснянім саду
І хрущі загули, наче бджоли,
Серед саду до тебе я йду,
Хоч сховались в зірках видноколи.
Розшукаю між цвіту в саду,
Про смак вишні вуста нам розкажуть,
Я до тебе лечу, а не йду,
Поки роси вечірні не впадуть.
Де ти, щастя моє? Обізвись!
Пелюсткова знялась хуртовина,
Що летять то додолу, то ввись
Білим «снігом» лягають над тином.
Пригадаємо, люба, не раз,
Як хурделили вишні весною,
Кожен рік пам’ятатимем час,
Як завіяло нас з головою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.03.2017
Здається мені, що я не живу,
Що вся боротьба позаду...
Лишилося тільки упасти в траву,
Виходити на паради.
Хоч скільки невинних лягло у степу,
Літаючі зорі – могили.
Перерахую їх усліпу,
Вони тут сліди лишили.
А вітер і далі реве у трубі,
Немов реактивні «гради»,
Доле, спасибі - спасибі тобі,
Миру для всіх заради.
Йдуть побратими до мене в сон,
Та не зовуть з собою
І, як один, всі в унісон,
Кажуть іти до бою.
Певно така доля моя,
Меч у руках тримати,
Ворог повзе, наче змія,
Рветься прийти до хати.
Кожні дороги, кожні путі
Маємо боронити...
Ми також грішні, ми не святі,
Але нам в себе жити.
А друзям отим у небесах,
Що вберегли небогу,
Дяку пошлемо в небо не раз -
Зараз, молімось Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723674
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2017
Викинутий і забутий
Із «божого володіння».
Не вимолив я спокути
Не вистачило терпіння.
Пішов, але без образи,
Хоч варто було… Навіщо?
Усе пригадав відразу…
Казали, що доля віща.
Тепер хоч живу я інше,
Та маю своє у думах,
А з раю вже попелище
І ходять «боги» у сумах.
Простив і забув наразі
Для чого усе вертати?
Хвалитися у відвазі?..
То краще в душі мовчати.
Живу, як звичайні люди,
Поділись завидки й пиха,
Недарма в народі кажуть:
Немає добра без лиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723673
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2017
Часами зупинюсь і задивлюся…
Кругом своє, родинне - небо й ліс,
Дивлюсь на казку і в душі молюся,
Невже в раю я народивсь і ріс?
Тут сонце золоте, цвіте калина,
Дуби, смереки і старий Дніпро.
Земля моя, що зветься - Україна,
Край історичний, всяко тут було.
Не зраджу, не покину я ніколи,
Бо своє рідне в серці я ношу.
Щоб ворога ми злого побороли,
У Господа найбільше я прошу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2017
Очі із блиском кришталю
І такі сині, як волошки.
Люблю небесну синяву,
Я закохавсь в ці очі трошки.
Завжди синіють небеса,
Коли немає хмар на небі
І пам'ять очі воскреса,
Які мені до серця любі.
У час, як вирій на крилі,
Весна вертає всіх додому,
Сіяють очі в синяві,
Радію небу весняному.
На землю небеса зійдуть
І з’являться волошки сині,
Льони по полю зацвітуть
І блиск криштальний у росині.
Не відпущу я цих очей,
Вони тебе ріднять із небом.
Скільки недоспаних ночей
Очі мені здавались медом.
Я у полоні на життя,
Я оченята ці люблю.
Підвищують серцебиття
Очі із блиском кришталю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
О, як то добре, що немає болю,
Немає його в тілі і душі.
Є у поета часом перебої,
Коли йому не пишуться вірші.
Коли гуде спина, як дзвін церковний.
А ноги не прискорюють ходу.
У серці стук, розпливчастий мінорний,
Не дивишся на дівку молоду.
Як хворий чоловік душею й тілом,
І світ його в закритому вікні…
Він не орел, його безсилі крила,
Слова мовчать, немов слова німі.
Проте, коли зникають кудись болі,
А у вікні йде дівка молода.
Душа поета рветься знов на волю.
Ти знов орел, у тебе два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017
Поділюсь окрайцем останнім
І підставлю плече тій людині,
Що мені в житті допоможе
Побороти біду в Україні…
Нехай плине старечий Дніпро,
Майорить долі стяг жовто-синій,
В позолоті щоб поле було
На моїй дорогій Україні.
Я возношу хвалу трударям,
Поклоняюсь забутій могилі.
Хай святиться віками земля
На моїй дорогій Україні.
Слава нації! Смерть ворогам!
Ці слова мають знати в країні…
Бо творяться «незвичні дива»
В незалежній моїй Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017
Вино червоне вилити на стіл
І так ревти, як бугаї в день судний.
О, як я хочу долучитись діл,
Між довжелезних почорнілих буднів.
Щоб в мокрому, спітнілому вікні,
Твоє обличчя променем сяйнуло.
Щоб гіркота лишилась в полині,
А солод серце ще хоч раз відчуло.
Щоб проросла зернина у душі,
Налитим колоском, неначе мрія.
Щоб удалось стежиною пройти
Крізь негаразди – так, як я умію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Солов’їні гаї і льонові поля,
Де ожини ростуть на узліссі.
Моя рідна Волинь, моя диво - земля,
Де десятки озер на Поліссі.
Тут квітують жита, пшениці золоті,
Тут по селах гніздяться лелеки.
У нас люди душею приємні й прості,
В нас дуби, як в Карпатах смереки.
У Карпатах - форель, в нас – форель і вугрі,
Теж повітря бринить чистотою.
І солодкі дими шлють сільські димарі,
Сокіл менший стає з висотою.
Тут чорниці й гриби, Мавки і Лукаші,
Тут паркет, що відомий у світі.
І співучий народ у якого в душі,
Завжди пісня народна в зеніті.
Синьоока Волинь – це колиска моя,
Бурштинова красуня від роду.
Це дочка України - квітуча земля,
Якій дана краса в нагороду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723168
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.03.2017
Де замкові мури і церковні дзвони,
Де берізки плачуть навесні.
Де медунки пахнуть, проліски в поклоні,
Де птахи у парку голосні…
Приспів:
У повітрі весна, чути щебет пташиний,
Синя вись виглядає, як полинуть клини.
Принесе скоро пісню перший клин журавлиний,
Луцьк весняний проснеться від пісень з далини.
Висохла бруківка, розцвіли балкони,
Йде весна красуня, як колись,
Лесин парк у Луцьку Стиру б’є поклони,
Оксамитом трави узялись.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722446
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2017
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Звешся веселково — Україною —
Земле зачарована моя.
Олександр БОГАЧУК.
Пестяться об берег тихо хвилі,
Сонно щось бурмоче очерет.
Хмари зупинилися безсилі,
Одягли малиновий корсет.
Сонечко сідає пурпурово
Час міняє вечоровий лет,
Туманець клубочиться медово,
Наче дим летить від сигарет.
І клини так радісно у вечір,
Вишивають весну в небесах.
І лунає музика лелеча,
На червоно - сонних парусах.
Нова казка стелиться у вербах,
Вилізли із мулу карасі…
Перші роси видно по дорогах,
Вечір засинає у красі…
Сивачі лягають над долиною,
Йде до сну натомлена земля,
Хмари ще висять над Україною,
Алілуя*людям промовля…
*Алілуя – тут, як воля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2017
Поранене слово, обпалена рима,
У пам’яті «гради» й шалені «смерчі».
Живе Україна вогнями палима,
Для захисту гострить булатні мечі.
Віками за волю, віками за славу,
Стояли й стоять незборимі сини.
Щоб гниді московській брехливій, лукавій
Забити у серце з осики клини.
В любого поета, що серцем з землею,
У кого слова б’ють немов кулемет,
Обпалена рима сіяє зорею,
Якщо з нею поруч безстрашний поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722199
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2017
Сережка ж у вусі чоловіків-козаків вказувала на роль і місце козака в роду.
У лівому вусі носив сережку єдиний син у одинокої матері.
Сережку у правому вусі носив останній в роду, де не було спадкоємців по чоловічій лінії.
Єдина дитина в батьків носив дві сережки.
Цей елемент прикраси вважався оберегом, але в той же час виконував цілком практичну місію - командир при рівнянні ладу направо і наліво чітко бачив, кого слід берегти в бою.
Він був один – єдиний син,
Його ростила лише мати,
У тім бою він впав один,
Хоча не думав помирати.
Бо добре знав, що у селі,
Стоїть похилена хатина,
Там де тополі в омелі,
Живе матусенька єдина.
Упав у висохлий полин,
Легенько крикнув лише - «Мамо!»
І зупинився часу плин,
Все заснувалося туманом.
А хто ж його пустив у бій,
Невже не знали командири,
Він був для друзів рідний, свій,
Так всі про нього говорили.
Похоронили козака
З сережкою у лівім вусі,
Ще довго зойк його блукав,
В душі зчорнілої матусі.
Ці діти бачили біду,
Для них весь рід – держава й мати,
Є в вас спинити ким орду…
Не гоже націю вбивати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722198
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2017
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
Родився у Карпатах – будь гуцулом,
А на Поліссі – будь поліщуком.
Не падай на коліна перед дулом,
Будь українцем, справжнім козаком.
Носи у серці тризуб золотистий,
Знамено синьо-жовте у душі,
Знай, Україна - Матінка Пречиста,
Багатство в волі, а не у гроші.
Будь гідним сином рідного народу,
Шануй батьків і землю бережи.
Могили тих, хто нам здобув свободу,
Сам доглядай і внукам накажи.
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722042
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2017
"Знаєш у чому *** жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін
Українська жінко, та не тільки,
Кажуть, що Ти створена з ребра…
Певно, ні! Бо можеш ти за хвильку,
При біді позичити добра.
Може це добро останнє в тебе,
Та ти бачиш, що комусь біда.
Можеш навіть прихилити небо,
Коли горе в когось вигляда.
Жінці варто лише посміхнутись,
Поділитись поглядом на мить…
Може все в душі перевернутись
І тоді бажаєш знову жить…
Що без жінки чоловіча сила,
Чого вартий чоловік без Вас?
Жінка є для того, щоб любила,
А все решту, то уже від нас.
Найдорожчі наші і найкращі,
Наречені, мамці, бабусі.
Ми були б в житті без Вас пропащі,
Вас, жінок, ми любимо усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2017
Тоді я з нею танцював мазурку
На відстані закоханих очей.
Тримав в руці її маленьку руку,
А погляд не відводив від плечей.
Стан смерековий, лебедина шия
І карі очі в березі брови,
Ця дівчина - моя казкова мрія,
Що на життя залишила сліди.
Мазурку в залі танцювали пари,
Під музику відомого Шопена,
А я вивчав її звабливі чари,
Що поглядом горнулися до мене…
Останнє па і завершився танець,
Я їй вклонився і побачив очі.
Мені здалося, моє серце стане,
Вона пішла, мені лишила ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Сніг останній мені
Нагадав знов про весну.
Бо бурульки довгезні
Ростають на очах.
Білокорі берези
Знову соком воскреснуть.
Хоч ще буде біліти
Морозець по ночах.
Приспів:
Заспіває весна
І розвіє печалі,
Сніг останній розтане,
Як весняний туман…
І сніги по струмочках,
Відпливатимуть далі.
Крізь луги у лататті
Назустріч вітрам.
Забере таємниці
Зимові за собою.
Хуртовина замовкне,
І прилинуть клини.
І бруньки заспівають
Про весну під горою.
Після снігу настане
Перша днина весни.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2017
Народе мій любий, ти мрієш про рай,
А сам же нічого не робиш…
Себе по паях Україні роздай,
Якщо Україну ти любиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719620
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2017
Хлопці майдану поспішили в весну,
Бо прагнули весни і Україні.
Вони у синіх небесах воскреснуть,
Бо ми на хмарах бачимо їх тіні.
Вони спостерігають за війною
І захищають у окопах брата.
Самі вони готові йти до бою,
Не вистачає лише автомата.
Ні! Не даремно поспішили в весну,
Хоч на землі лишилися в них справи…
Вони змінили владу ненависну,
І мерехтливі бережуть стожари.
Уклін, герої! Ви у нашім серці,
Із Вашим ім’ям хлопці йдуть до бою.
Ваші портрети зібрані в веселці,
Хоч кожен з них окутаний журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719479
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2017
Бринить в душі, немов бандура,
Пісенна мова солов’їна.
Вона для нас, неначе джура,
Іде у бій за Україну.
Вона не тільки солов’їна,
Вона у нас ще й калинова.
Пісенна, легка, мов пір’їна,
Держави нашої основа.
Як добре, що у мови свято,
Є змога привітати слово.
Щоб наша мова калинова,
Себе відчула празниково.
Щоб козаки й безвусі джури,
Із покоління в покоління,
Звели й охороняли мури,
Щоб було мовне просвітління.
Шануйте мову, наче маму,
Ніщо нам не замінить мову.
Хай слух голубить без бальзаму,
На ній співають колискову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2017
Де волинські озера задивилися в небо,
Де зелені ліси обняли береги.
Чує серце моє птаха рідного щебет,
Тут пісні між льонами рушниками лягли.
Моя рідна Волинь, моя зіронько рання,
Ти гостей зустрічаєш, як належить тобі.
Твої Мавка й Лукаш тут пізнали кохання,
Де зелені ліси і льонів голубінь…
Серце Світязя б’ється у моєї Волині,
Білі лебеді вірність бережуть цій землі,
А між хмарами небо, як льони - синє-синє,
Тут сіяють, як сонце, куполи золоті.
Серце Світязя б’ється у моєї Волині,
Білі лебеді вірність бережуть цій землі,
А між хмарами небо, як льони - синє-синє,
Тут сіяють, як сонце, куполи золоті.
Будь щасливою завжди,
Моя рідна, Волинь!
Моя рідна Волинь, моя зіронько рання,
Ти гостей зустрічаєш, як належить тобі.
Твої Мавка й Лукаш тут пізнали кохання,
Де зелені ліси і льонів голубінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2017
А я ще вчора не послухав маму,
Не дякував за чашку молока…
І буде совість мучити роками,
Чому синівська вдача отака…
Невже так важко подивитись в очі,
Сказати було «Дякую!» в той час.
Тепер щодень і часто серед ночі,
Перебираю в пам’яті не раз.
Мама змовчала, бо любила сина
І я не бачив смутку у очах.
Тепер сам батько, в мене є дитина,
Тепер у мене очі у дощах…
По-іншому сприймаю все довкола,
Перебираю в пам’яті роки.
Життя – воно завжди іде по колу,
Мої дощі торкаються щоки.
Ніколи «Ні!» не говоріть матусі,
Вона ховає від дітей сльозу…
Робіть добро, щоб мама була в дусі,
Ловіть думки матусі на льоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.02.2017
Годинник нам відмірює роки,
Цукриться мед в посудині із часом.
Воду зібрав із кров’ю до ріки,
Старий Дніпро оспіваний Тарасом.
Мовчить майдан. Горять кругом свічки.
Молитви чути, що летять високо.
І чорні понад прапором стрічки,
Сльозу пускають материнським оком.
Живі приходять і мовчать – печаль…
У голові, немов травневі бджоли.
Майдан героям – це життя причал,
Його не забуватимуть ніколи.
Ось на колінах хлопці молоді,
З Сергієм Нігояном розмовляють.
Вони братами звалися тоді,
Його слова й сьогодні повторяють…
Мовчить майдан. Горять кругом свічки.
Молитви чути, що летять високо.
І чорні понад прапором стрічки,
Сльозу пускають материнським оком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719060
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017
Народ і мова – мати і родина,
Одна в них пуповина у житті.
Мова з народом, з матір’ю дитина,
Мова і мама поняття святі.
Ви придивіться, як цвіте калина,
Який же білий у калини цвіт…
Як наша мова чиста, солов’їна,
Що піснею заполонила світ.
Слова складайте, як зерно у діжу,
Щоб потім в нас пекли короваї.
А нове слово, як зернину свіжу,
Нам додавали щедрі врожаї.
Леліймо мову, як свою матусю,
Звертаймося до неї повсякчас.
За мову я і матінку молюся,
Щоб жила мова в кожному із нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719059
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017
Ріжуть серце не свої слова,
Звичаї чужі, чужі діла.
Інші в них закони і гарант,
Не господар тут ти - емігрант…
Нам чужі їх села і міста,
Інший хліб і інша в них вода,
Зрідка бачу рідні тут сліди…
Ми були і є для них раби,
Вдома запилилися сліди.
Сльози проливаємо не раз,
В їх церквах не наш іконостас.
Хочеться почути церкви дзвін,
Бо для мене тут чужий і він.
Інші в них закони і гарант,
Не господар тут ти - емігрант…
Люди тут для мене всі чужі,
Завжди чомусь важко на душі,
Ми чужими будемо завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2017
Слава майдану і героям слава,
Що волю здобули життям своїм.
Гаряча кров тоді майдан вмивала,
Лунали вистріли, неначе грім.
Кричало небо: - Зупиніться, вої!!!
На цім майдані ваші є брати.
Вони у Київ з’їхались без зброї,
Зачинені залишили хати.
Солдатику! Ти в касці з автоматом,
Навпроти тебе твій сусід Іван.
Він був для тебе по сусідству братом,
А нині ти підеш до клубу сам.
Чого ж той воїн, що позаду тебе,
Стрельнув в Івана, наче у мішень?
Бог бачив все… Іван уже на небі,
З майдану він почує ще пісень.
Пролинув час, до клубу одиноко
Ідеш ти без Івана крізь село.
Біжить сльоза, ти витираєш око,
А твого брата наче й не було.
Та про Івана знає вся країна,
Сьогодні покладуть йому вінки,
Витає пам’ять де пуста хатина
І хрестяться проходячи жінки.
Хвилиною мовчання по країні,
Вшанують пам’ять люди без кайдан.
З небес долине - «Слава Україні!»
«Героям слава!» - відповість майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718852
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2017
З почутого шансону... Автор мені не відомий.
Це не переклад із французької, лише переданий зміст…
Якби мене трішечки любила,
Ти б так легко всього не дала…
Того, що сама тоді хотіла,
Того, що так легко узяла.
Хоч вогонь погас, є запах диму,
Та і він у простір потече…
Я твоє ім’я в душі нестиму,
Кожен новий день мені рече.
Я живу і в серці тліє віра,
Певно, так у мене одного.
У моїх очах пустих і синіх,
Не замінить близької ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
З почутого шансону французькою...
Автор мені не відомий.
Юнак безвусий цілував Вам ноги,
Вас роздягав, до крихти все знімав.
На Вас молився, мов моливсь до Бога,
Та зняте все в шкатулочку ховав.
Зростав юнак і появились вуса,
Тепер старіти починали Ви…
Вже цілувати ноги він не мусив,
Лише все зняте мусів берегти.
А час настав… Ви ноги цілували,
Все б віддали, аби він поруч був.
Як шию перші зморшки покривали,
Він із шкатулкою кудись загув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
На землі ти своїй - українець,
Якщо ти українець в душі.
Ти господар землі - охоронець,
Від святої межі до межі.
Бережи рідний дім, як зіницю,
Окрім друзів є ще й вороги.
Золоту рости в полі пшеницю
І ніколи не лізь у борги.
Якщо в силі, ставай меценатом,
Пам’ятай, що бідує народ.
Будь солдатом - завжди будь солдатом,
Бережи все святе від заброд.
Коли треба виходь на майдани,
Пам’ятай що там воля жива,
Скинь з душі, якщо мучать, кайдани,
Бережи рідні серцю слова.
Україна – матуся – родина -
Важливіший шнурочок життя.
Пам’ятай, ти в цім світі – людина
І людині належить земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718507
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2017
Героям майдану...
Прийду я знову на майдан,
Щоб поклонитися героям,
Бо кожен з них життя відстояв,
Для нас, хоча своє віддав.
Не буде сліз… У серці біль.
Горять свічки… Їх не злічити.
Могли б ще хлопці жити й жити,
Та ворог бачив їх, як ціль.
І полилася кров в Дніпро…
Заховався майдан у очах,
Хлопці йдуть ще сюди по ночах,
Тут випромінюють добро..
Майдан із ранку весь кипить.
Сьогодні їх усіх згадають…
Кричать: – «Герої не вмирають!!!»
Горять свічки… Майдан горить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718506
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2017
Затих майдан. Пролита кров.
Цвітуть по Україні маки…
Ніхто народу не зборов,
Хоч йшли століттями атаки.
Для козаків свята земля,
Встають і мертві із могили,
Щоб не пустити москаля,
Щоб нашу землю не гнобили.
Зберімо силу всю в кулак,
Нехай Сірко веде до бою…
Щоб кожен чоловік-козак,
З дитинства вмів тримати зброю.
Нехай затямлять вороги,
Що в наших жилах кров козацька,
Що замість тих, що полягли,
Мерці у тил зайдуть зненацька.
І кров ворожа потече,
В нас ворогів навчились бити.
Є в нас товариша плече,
Ми не дамо народ зганьбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2017
Одяг в тебе з роси… Одягни перламутрові роси,
Злетимо ми у парі міцним лебединим крилом.
І вернемось у хвилі, що вітер над ставом розгонить,
Лиш би хвиль не лякало міцне ясенове весло.
Буде доля у нас, на двох доля одна – лебедина,
У густих верболозах зростатимуть наші малі.
На широкому плесі збереться багата родина,
Буде слухати пісню, що дарять в гаю солов’ї.
Попливемо між хвиль, які будуть обох нас гойдати,
Я до тебе своїм притулюся білявим крилом.
З вітром будемо разом у синєє небо злітати,
Нам світитимуть зорі на небі вгорі перед сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017
Ти змінила в долі все мені…
Змішані проміння і тумани.
Наче роси відлітають дні,
Наче серцю хтось вдягнув кайдани.
Сльози ріжуть серце битим склом,
Виють вітри, хоч безхмарне небо.
І кровить, кровить в душі надлом,
Хоч ще твій з далека лине щебет.
Час пройде – підніметься туман,
Сонце вознесе у хмари роси.
Первоцвітом весняний шаман
Птахами по лісі заголосить…
Хмари будуть довго в небесах,
При грозі ятритись буде серце,
Все змінилось, вже пройшов той час,
Буде ще в душі весняне Сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Хто у серці моїм, хай не знає ніхто.
Розцвіла, наче мак, моя квітка гординя.
Наші долі з’єднав із кохання місток.
Вона в мене одна, вона в мене – Богиня.
Завжди міст у квітках і співає душа,
За обранку свою, щиро дякую Богу…
Я радію, що мимо тоді не пройшла,
Що одну на життя ми обрали дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Живи, як живеться, а мертвому досить…
Для нього закінчилась вже круговерть.
Ніхто і ніколи його не попросить,
Кінець однаковий у кожного – смерть…
В живого проблеми, в живого – робота
І купа не пройдених ще перехресть…
А іншому тільки одне залишилось -
Це пам’ять про нього,імення і честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717957
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017
Не рвіть, блискавиці, захмарене небо,
Дозвольте дощам напоїти хліба.
Громи нехай стихнуть – ревти їм не треба,
А то, як в оркестрі басова труба…
Хай люди не палять свічки – громовиці,
А тихі дощі дадуть пити полям.
Підніметься жито, дозріє пшениця,
При свіжому хлібі підуть весілля.
І знову в засіки - зерно до зернини,
Запахне у хаті смачний коровай.
Несмертне багатство – шматочок хлібини,
Багатим із хлібом стає отчий край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717895
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2017
Шматочок хлібини для птахів узимку,
Дівчатко маленьке кришило на сніг.
Знайшовши ногою маленьку крижинку ,
Щоб часом кришки не чіплялися ніг.
Ось: «гуленькі – гулі» вам тепленька булка,
Сама я не їла, а вам берегла…
Можливо між вас моя мама – голубка,
Підставте для неї свої два крила.
Щодня прилітайте у сонце й негоду,
Я завжди виходжу гуляти в дворі.
Я, гулі, сирітка із вашого роду,
Вам часто збираю я крихти малі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717798
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2017
На землі в нас калина
І барвінок при хаті,
Тут поля золотисті
При густім спориші…
Це моя Україна,
В якій люди завзяті,
Де дівчата в намисті,
Господині в душі…
Моя люба, державо -
Дорога Україно!
Ти для нас, наче мати,
Щедра доля твоя.
Ми здобудемо волю,
Не зігнемо коліна.
Щоб віки пам’ятали,
В нас найкраща земля.
Ми за тебе горою,
Ми за тебе на плаху.
Ти ж даруй вишиванки -
Вишивай рушники.
Ми підемо до бою,
Бо не знаємо страху.
Ще засяють серпанки,
По Дніпру вздовж ріки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717702
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2017
Оце той вірш – отой один,
Що я писав вночі без Музи.
Його колись візьмуть у клин
І віднесуть моїй подрузі.
Бо в ньому радість і печаль,
І шарм душі, і безнадія…
Тут рідний дім, тут мій причал
І доля зраджена – повія…
Переплелось у ньому все:
Сиве волосся і ожини,
Тут, і еспресо, і глясе,
Тут і поминки й іменини…
Оце той вірш – що одинак,
Родився першим він без Музи…
Таких багато є писак,
Проте не всі напишуть блюзи…
Пора вже думати над тим,
Як маю жити, що писати…
Щоб не пускати в очі дим -
Лише добро нести до хати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2017
Було в діда два онуки,
Він любив їх, брав на руки,
Вчив усього на землі,
Хоч були іще малі.
Вчив снопи в’язати в полі,
Птаха бачити на волі.
Внуки знали гімн з маля,
Не любили москаля.
В них росла в дворі калина,
Це заслуга була сина.
В діда хоч на скронях сніг,
Але внуків дід беріг.
Внуки діда - «рекетири»,
Були справжні командири.
Лиш би йшли разом із хати,
Мусив дід щось купувати…
Шоколадки, часом - жвачки,
В діда видурять заначку.
Каже: «Внукам все віддам…»
Хоч міг випити сто грам…
Справжнє щастя на землі,
Коли внуки є малі,
Бо, як виростуть внучата,
Будуть в голові – дівчата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717369
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2017
Один тепер… Тепер лише один…
Його леліяти я маю і любити.
Для мене він, як в піднебессі клин,
З яким, мов з Богом, маю говорити…
Весняний клин розбудить первоцвіт,
Осінній клин «курли» візьме з собою.
І скільки б нам в житті не було літ,
Роки прожиті вернуться журбою.
О, вірше, мій! Болить моя душа,
Хоч крила тягнуть до волошок в небо,
Проте не можу залишити спориша,
Мені без нього і землі не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2017
Вітрисько буремно ламає гіллячя,
Забувши про силу свою богатирську.
Пташина в міжлисті, як вивілга плаче,
І просить гніздо зберегти у вітриська.
А тут, як на злість знов дощі полоснули,
Громи не вщухають, і б’ють блискавиці.
Здається істоти живі всі поснули
А хто залишився у всіх мокрі лиця…
Між хмар в піднебессі, прогалини сині,
Крізь них, наче стріли шугає проміння.
Вщухає вітрисько в гучнім громовині,
Градини не падають більше камінням…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717153
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2017
Не можеш ти мій, коню, без сідла,
Як я не можу без вірша щоднини…
Поезія до того довела,
Що кожен вірш святкує іменини.
У мене вишиванка і сідло,
Немов дві долі злились воєдино,
Немов Йорданом скупане село,
Як батьківська побілена хатина.
Як хата є – є батьківський поріг,
В душі є Муза і Пегас крилатий…
То не біда, що сивий смуток ліг,
Є ще часи, щоб весну виглядати.
Було б сідло, вуздечка у руці,
Було б натхнення - Муза біля боку.
Щоб завжди були поруч горобці
І кожен день побачив я сороку…
Бо тільки тут, де є моя земля,
Своїм віршем я заповняю мрію,
Тут Україна, доленька моя,
І тільки тут я вірш писати вмію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2017
Які файні сподні*,
Які пишні вуса.
Піду я сьогодні,
До дівки, що тлуста.
Вона вся палає,
В неї файні груди…
Мене зустрічає
Теплом звідусюди.
Я так закохався
Не хочу додому,
Нею укриватись,
Хочеться самому.
Моя люба, мамцю,
Я буду женитись,
Хочу щоб без танцю
Біля неї грітись.
Губи її - вишні,
Хай лоскочуть вуса,
А стегенця пишні,
Ваблять - то спокуса.
*Сподні – штани, брюки, швіньки, гаці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716929
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2017
Які вродили пшениці у полі,
Біжить за обрій хвиля золота…
На рушнику хтось вишив хлібну долю,
Свіженький хліб в обіймах колоска.
Приспів:
Цей рушник матуся,
Наче власну долю,
Вишила, стелити на столі.
Хліб, рушник і долю,
Об’єднали разом
Свіжі хліборобські мозолі.
Пшеничний лан озветься урожаєм,
Рушник застелить в радості земля.
Неначе хор колосся заспіває,
Затягнуть пісню в радості поля.
Приспів.
І свіжий хліб освятить отчу хату,
Сплете дідусь нам «дідух - різдвяник»
Ми маємо цей хліб поцілувати,
Як ляже він на вишитий рушник.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2017
У вечірнім небі запах матіоли,
Облетіли білі із вишень квітки.
Вітер гонить хмари геть за видноколи,
А кульбабки одягли хустки.
В біленькій хустині, наче біла квітка,
Вибігла до мене ти в вишневий сад,
Ми, як дві хмарини – лебідь і лебідка,
Виглядаєм щастя в зорепад.
Я плеча торкнувся і упився в губи,
Вдалині тумани котяться згори…
Я шепчу - кохана, ти шепочеш – любий,
Просить знову серце – повтори…
Впали рясні роси, сяють, як перлини,
Не змовкають птахи цілу ніч в саду.
А весна святкує квіткові зорини,
Я від тебе поцілунка жду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Послухайте, мої внучата
У небі пісню журавля,
Вони несуть на крилах свято,
Встає зі сну свята земля.
Хоч ще вогонь по Україні
Хоч суне ще до нас москаль,
Та ми немов кулак - єдині,
Тих, хто загинув, дуже жаль.
В боях не раз шаблі щербили,
Та воскресали із руїн.
І честь і славу не згубили,
Від нас біг кожен бедуїн.
Тут ваше все, тут ваша воля,
Могили предків і земля.
В любі часи засійте поле
І бережіться москаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716774
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.02.2017
Дивлюсь в вікно - зима справляє бал,
Сніжинки білі закружляли в вальсі,
Проводить лютий дивний ритуал,
Вивчає па в зимовім екстра класі…
Тепло у хаті ще летить з печі,
А на дворі танцює хуртовина…
В лезгінці - фузі схрещені мечі,
Повітрям сніжним повниться перина.
Останній сніг, а може ще і ні,
Таке на дворі витворяють диво…
Чорні дерева слухають пісні,
Що їх співає Сніжна королева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716523
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2017
«Хохли» здавен, бо носим «оселедця»,
«Бандерівці» - бо нація жива.
«Укропи» ми – ці назви всі до серця,
Є ще і інші вживані слова.
Ми – українці!!! В нас міцне коріння,
Ми знаємо, де ворог , а де друг…
В піснях для нас звучить благословення,
Відсутність волі - головний недуг.
Хвала тобі, квітуча Україно -
Найкраща й найчарівніша земля…
Ти для народу - доля і святиня,
Бо знаєш курс для свого корабля.
У незалежній, вільній Україні,
Завжди у себе будемо людьми.
Ми збережемо рід, своє насіння,
Бо вивчили історію - хто ми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017
Ти забула мене, хоч було без образ...
На стіні ще висить твій портрет.
Розірвала навпіл нашу долю нараз,
Я ж не в силі забути тебе…
Замість імені мого - чорнильне п’ятно,
Аркуш цей на моєму столі.
Я ж дивлюсь на портрет, п’ю червоне вино,
Видається помада на склі…
Проросла ти у серце коріння своїм,
Виривати не можу – болить.
Твій відхід був тоді, мов при сонечку грім,
Я стерпів і був змушений жить.
Забувай! Ти сама таку вибрала долю…
Я ж дивлюсь на портрет, п’ю вино по ночах.
Але серцю своєму я проте не дозволю,
Щоб ти бачила в мене сльозу на очах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Жінки весною, як оті лелеки,
Стараються припудрити гніздо.
Весна вернулась із країв далеких,
Із піснею весни від «до» до «до»…
Кружляють і клекочуть над гніздечком,
Лелеки – господині - жіночки…
І кожен клекіт – чарівне словечко,
І нові до хатини гілочки.
Вертаються із вирію лелеки…
Клини клекочуть, хоч роса - ще лід.
Жіноча радість в погляді далекім,
Весняний подих, як медунки цвіт.
Думки жіночі клинами додому…
Горить роса ранкова в споришах.
Сміється ранок сонцю золотому,
Весні радіє по зимі душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716328
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2017
Людина, що вірить у Бога,
І дивиться часто увись,
Шукає життєву дорогу,
Яка знадобиться колись.
Не знає, що жде попереду,
З думками на ти лиш тепер,
Чи буде надалі розрада,
Ще скільки невидимих сфер…
А шлях перетоптують коні,
Галопом несуться удаль.
І зріють літа на осонні,
Синіє життя вертикаль.
Якісь невідомі сигнали,
Шле небо її із небес.
Чи роки ті коні загнали,
Чи доля зажала у прес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2017
Лиш в Україні мова калинова,
Бандура, вишиванки і вінки…
Окрім молитви – воля, рідне слово,
І гордість - золотисті колоски.
Чуб «під макітру», знаний «оселедець»,
Тютюн і люлька - воля і сідло.
Гопак палкий, наш український танець
І завжди біле у садках село.
Немає більш ніде краси такої,
Красунь дівчат, сопілки Лукаша.
Тут наші предки сходились в двобої,
А в мирний час кували лемеша.
Цвіти, моя славетна Україно!
Щоб твій народ не гнувся у ярмі.
Ти на землі у нас така єдина
І ми всього досягнемо самі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2017
Ні, ще не пройдена моя стежина,
Хоч засріблилися давно роки…
Тут пахне медом гірким конюшина,
У ній мої заховані думки…
Яка вона вузенька і хвиляста,
І кожен ранок світиться в росі.
Проходжусь по стежині цій не часто,
Та йду, як по життєвій полосі.
У думці я своє святе виношу,
Щоб внуки ще по ній пройшлись мої,
Щоб босоніж збивали з неї роси,
А у садку співали солов’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2017
Схід був червоний, мов налитий кров’ю,
Такого сонця зроду не було.
А поруч хмари кроплені журбою,
Її здавалось небо одягло…
А потім додали новини смутку,
Авдіївка палає у вогні…
Лежить боєць, йому пробило куртку,
У змішанім снарядами багні.
Це хлопці кров’ю малювали ранок,
Вони були уже на небесах.
Кров’ю, без пензля, залили світанок,
Червоні хмари йшли на парусах.
А хлопці навіть з неба воювали,
Ховали побратимів від вогню.
Що у бою тоді на смерть стояли,
Від куль ворожих ставили броню.
Велике Вам спасибі, любі діти!
Людей в країні розпирає жаль…
Що Ви вже встигли в вирій відлетіти,
Та не пройшов нехрещений москаль.
Згадаємо не раз Вас поіменно
І будемо молитись у церквах.
А синьо-жовте бойове знамено,
Ми понесемо, наш обравши шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
Ти з квітами стояла на пероні,
Легенький вітер ніжно дув в лице.
Темне волосся , трішки очі сонні,
Ти мружилась, мов гралась з промінцем…
Прийшов останній потяг до обіду,
На лавці хліб доїли горобці,
Від потягів не залишилось сліду,
А ти тримала квіти у руці.
Горіла у очах твоїх надія,
Та не збулася мрія, хоч була…
Розбурхалася в голові стихія,
Думки шуміли – ділись десь слова.
Лиш погляд залітав кудись за обрій,
Ти заридала, наче це був сон.
Гудок почула, як сигнал недобрий
І впали квіти мокрі на перон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Твій подих наче жар, як полум’я із ватри,
Що спалює мене, усю мене дотла…
Повітря, аж кипить, воно багато варте,
Твій подих я завжди у серці берегла.
Я з подихом твоїм не йду до сну ніколи,
Його я чую скрізь, коли тебе нема.
Він пахне, як роса зі смаком матіоли,
Як іній на гілках, коли цвіте зима.
Життя біжить у нас із подихом єдиним,
Тебе відчула я, а ти мене відчув…
Лишилось зберегти нам вірність лебедину
І щоб в кінці життя єдиний подих був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Лопла струна у скрипці віртуоза,
Зробила - «дзинь» лише одна струна,
Він зняв її, мов витягнув занозу,
І полилася музика нова…
Він - віртуоз, він завжди грає серцем,
У нього сила грати на струні,
Чи то романс, чи то шалене скерцо,
Мелодія звучить неначе в сні…
Він навіть на струні одній заграє,
Таке в житті було у нього раз,
Кожна струна тепер його співає,
Немов душа – це віртуоза час…
Всього чотири і душа у кожній,
Лише один на чотирьох смичок.
І грає «Аве…» цей скрипаль побожний,
Небесним зорям, наче світлячок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715607
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2017
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
Щоб навесні у «кирзаках», що в дьогті,
Місив грязюку, виглядав шпаків.
Приніс квітки із лугу жовті-жовті
І бігав разом в гурті хлопчаків…
Копав зимою у снігу траншеї,
До ночі із зашпорами в руках,
Ті походеньки, ніби Одіссея,
Дитинства, що неписане в роках…
Пора дитинства – голо-босі роки,
Шматочок хліба, я ж тоді був пан…
Собачий гавкіт, різкий крик сороки
І мій туман, дитячий мій туман…
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2017
Страшно було – темінь була,
Прірва… І все в житті…
Ти у цю мить допомогла,
Стрілася на путі…
Шлях вибрав сам, ним і пішов,
Думав, що все – кінець!
Дякую Богу, що я знайшов,
Долі своїй вінець.
Щоб не було, як не було,
Ти мене не суди.
Прірва була, певно за крок,
Бачу твої сліди.
Погляд отой, очі ясні -
Руку дали мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2017
Живу давно: як віл поміж волами –
Жую овес і сіно із стіжка.
Мене впрягли і я тягав возами
Чуже добро, бо доля так лягла.
Воли пасуться біля мене скопом,
Наїстись треба – праця нелегка.
А поруч коні риссю, чи галопом,
Вифіцують на лузі гопака.
Працюють важко начебто обоє,
Обоє у ярмі давно живуть…
Скоріше прагнуть із ярма на волю,
Та ще не скоро визначиться путь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2017
Жінки осінні. В них дозрілі долі…
Туману у очах давно нема.
Вони боролись за життя і волю,
Вже в позолоті осені сурма.
Пригляньтеся – вони старі і юні,
Вже перший іній просіддю проліг.
Ще мами є, а інші вже бабуні,
Та господині – дому оберіг.
Жагучі чоловічки мають літо,
Проміння плечі ще не обпекло.
Скільки дощів у осені пролито,
Ніколи влітку цього не було.
«Курли» лелечі відлетіли в вирій,
Але весною так душа болить…
І їй, голубці, трішки-трішки сивій,
Неначе влітку, мріється любить.
На рік напитись літнього цілунку,
Щоб роси впали знову на косу.
І те кохання вищого ґатунку,
З трави струсило ранішню росу.
Лелеча осінь в вирій відлітає,
Жінки їх проводжають, як літа…
Хоч жінка сива, та вона кохає,
Осіння жінка на землі – свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715221
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2017
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Павло Чубинський Гімн України
"Ще не вмерла Україна"
Вознесімо хвалу незабутим синам,
Що святе відстояли в двобої…
Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам!
Слава Вам – українські герої!!!
Плачуть Крути давно і ридає земля,
Вся червона від крові героїв.
Набігала тічня з Московії, з кремля,
Скільки лиха нам ворог накоїв…
І тепер йдуть бої, тепер Крути –Донбас,
У нас кіборги нині герої.
Знову суне москаль, хоч тепер інший час,
Ми в тім самім зійшлися двобої.
Не забудемо Крут, буде жити Донбас,
Кров у маках цвістиме по полю.
Закарбуємо пам'ять у наших серцях
Тих синів, що померли за волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715220
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2017
З коріння піднімається до неба,
Не тільки стебельце, але й душа.
У ньому вже закладена потреба -
В житті такім розорана межа.
Ти роздивись, яке твоє коріння,
Яка земля, що ти у неї вріс?
Поглянь із боку на батьків творіння,
Ніколи не іди на перекіс…
Земля родюча і міцне коріння,
І ласка рук підніме в небеса.
Рясно зросте засіяне насіння,
Земля й коріння творять чудеса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715025
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2017
Пишаюся землею, що недавно,
Стала у зріст із стомлених колін,
Що має плани для народу славні,
Що мріє про щасливе поколінь..
Це моя люба - ненька Україна,
Краса земна в калині і вербі.
Вона у нас, як матінка - єдина,
Це в неї у душі і у гербі.
Нам би тепер хоча б шматочок миру,
Справи потрібні, не лише слова…
Без різних криз, щоб вийти з цього виру,
Щоб Україна вільною була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715024
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2017
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
Барвінок сплівся у кутку,
Він любувавсь старим, як міг,
Радів опалому листку,
Йому за діда був горіх.
Барвінок сплівся у кутку…
Почався дощ, пішла сльота,
З горіха впало три листки.
Окутав смуток – самота,
Всміхнулись сині пелюстки.
Почався дощ, пішла сльота…
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714847
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2017
Давно омріяний, та ще не бачений,
В душі змальований і вже освячений.
Снився не раз мені орлом між хмарами,
Що брав в полон мене своїми чарами.
Ти в небі синьому з вітрами борешся,
Та прийде час коли, від волі втомишся.
Запам’ятай собі, я стану волею,
Коли назвеш мене, своєю долею.
Я вже давно твоя, хоч нецілована,
Любов і воленька в душі захована.
Приходь до мене в сни моєю мрією,
Я окропила вже життя надією.
Ти наче рідний став, з тобою завжди я,
Я чую подих твій, бо ти любов моя.
Давно омріяна, та ще не бачена,
В душі змальована, та вже освячена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017