| Сторінки (45/4474): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Ой, мамо, мамо, моя голубко сива!
Куди ж поділась твоя краса і сила?
Ти ж колись зранку снопи в’язала в полі,
Пісень співала і раділа долі…
Ой, мамо, мамо, роки летять, як птахи,
Що були щасливі, а були й невдахи
Руки почорніли від важкої праці.
Проте стан нині повний ніжних грацій.
Ой, мамо, мамо, ти наша берегиня…
Роду нашого княгиня і богиня.
Ти нам живи довго - бережи родину,
Стань захисниця у важку хвилину.
Ой, мамо, мамо, моя голубко сива!
Куди ж поділась твоя краса і сила?
Ти ж колись зранку снопи в’язала в полі,
Пісень співала і раділа долі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741125
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2017
Місяченьку, освіти дорогу,
Де у лісі папороть росте...
Покажи доріженьку до неї,
На якій галявині цвіте…
З цвітом цим віночок кину в річку,
Щоб коханий підійняв з води.
Хай нав’яже на віночок стрічку
І, щоб з ним скоріш прийшов сюди.
Пр: Тож пливи віночку до милого в руки,
Розкажи, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
Хай палає ватра на Купала,
А у лісі папороть цвіте…
Щоб в ночі зозуленька кувала
І сміялось щастя молоде.
Щоб коханий запросив до танцю,
Щоб сміявся Місяць угорі.
І горіла ватра до світанку,
І серця раділи молоді.
Пр: Я ж пущу віночок до милого в руки,
Розкажу, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Бродили стежками, нам зорі світили,
А Місяць за хмари ховавсь.
Життя ми любили і ночі любили,
Коли соловей заливавсь.
Пр: Тепер, як не спиться, то бачаться зорі
І чуються ті солов’ї…
І сняться мені знов недоспані ночі,
Недоспані ночі мої…
Аж серце лоскоче той спомин часами
І пахне волосся твоє.
І навіть громи не лякають басами,
Хоч ніч блискавиці снує.
Пр.
Дивлюся на небо, немов в твої очі,
Хоч чуб вже давно в сивині.
І згадую я ті недоспані ночі,
Що зорі скидали мені…
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017
«Ампутація України була б для Росії смертельною». Отто фон-Шенґаузен БІСМАРК.
«Потерять Украину – потерять голову». Володимир Ілліч УЛЬЯНОВ-ЛЕНІН.
«Без України Російська імперія неможлива». Збіґнєв БЖЕЗИНСЬКИЙ.
Летять роки, летять віки,
А вош тримається кожуха.
То ж за які-такі гріхи,
Нам москалі несуть розруху?
Наше собі він додає,
Наша земля йому синиця…
Москаль українцем стає,
Як каже слово - «паляниця»…
З нічого – щось, лиш волю дай…
Ми вміємо усе зробити -
Смачний, пахучий коровай
І борщ уміємо варити.
***
Ми вірні свому Заповіту,
Тримаємо все про запас…
То ж докажіть усьому світу,
Що ви щось можете без нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2017
Шматочки неба видно через гілля,
Де хмари з вітром чистять небеса.
Зірки злітають, наче до весілля
І солов’ї піснями зависа…
Здається клен чепить у синім небі,
Хмарки його вдягають у фату.
Місяць блідий, неначе білий лебідь,
Чумацький шлях лоскоче на льоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740250
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.07.2017
Росія й Русь – це різні поняття,
Хоч Київ – він, та звуть Його - матуся…
Бо саме Він – «мать руських городів»
Лише своє відстояти беруся.
Княгиня Анна в Франції була
В якої тато був Європі знатен,
Тоді при ній і Франція цвіла,
Не кожен чоловік на більше здатен.
Тепер москаль про Анну на весь світ,
Горланить, що княжна ота з Росії…
Тоді Росії в світі не було,
Монгольський хан зерна ще не розсіяв.
Невігласи, історію учіть,
Росія й Русь були завжди чужими…
Без вашої опіки легше жить,
В історії не раз без вас ми жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740190
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.07.2017
Їх перший помах крил
І перший крок в гніздечку,
Пір’їнки молоді ще бачать жовтизну.
А під гніздом внизу
Лошатко без уздечки,
У вибриках своїх долає крутизну…
Вже липа зацвіла,
Громи б’ють в барабани,
Дощі змивають пил з бруківки в рівчаки.
Лелеки молоді
Ще горнуться до мами,
На лавочці дідусь майструє личаки.
Вродили черешні
І так, неначе вперше…
Пожива для пташок, що налетіли вмить.
А зорі в небесах
Свої маршрути вершать
І Місяць угорі, немов пастух висить.
Стомився нині день,
Спадає денна спека,
На заході кровить, напевно буде дощ…
Із клекотом в гніздо
Вернулися лелеки
І вбрався у росу засохший в полі хвощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739862
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.06.2017
Земля моя свята, оспівана піснями,
Де солов'ї в гаях, де золоті хліба.
Де хатки чепурні, де перше слово – мама,
Де воля над усе і мир, і благодать.
Лебідонько моя, красуне, Україно,
Оспівана земля поетами не раз…
Тут вишита хрестом, моя свята, родина,
Єдиний у житті моїм дороговказ.
Тополі край села, калина біля хати,
Високі журавлі, що п’ють із джерела.
І зорі в небесах, як золоті дукати,
І стежка споришева, що під поріг лягла.
В тобі лежить моя зарита пуповина,
Тут піт моїх батьків і сльози від обід…
Тут хлібом золотим обдарена родина,
І всі, хто тут живе, свій залишає слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739769
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2017
Вже перепахло буйним цвітом жито,
Сховалась вруна поміж колосків.
Побігла хвиля росами промита,
Окраса недостигнутих хлібів.
І горнеться колосся до колосся,
Проміння перше грається в росі.
Шумливий лан в зеленому волоссі,
У розмаїтті хлібних голосів.
Багате жито буде цього року,
Важке колосся гнеться від ваги.
Багате поле – довге і широке,
За горизонт сховало береги…
А сонце гріє, лан потиху жовкне,
Злітає в хмари ранішня роса.
Пройдуть жнива і поле знов замовкне,
Заплачуть за красою небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739262
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2017
Крізь стільки літ передалась тривога,
Прокинувсь о четвертій нині зранку…
І погляд в небо, звернення до Бога,
Чи вийде небо чистим із серпанку,
Не буде гулу, свастики на небі,
Не струсять роси бомби і снаряди,
Не втратить пару в очереті лебідь,
Чи смерть не гряне в формі із плеяди?
Не спав. Молився. Ніч. Летіли зорі.
Неначе тихо, та в душі неспокій.
Бо в нас на півдні, де Азовське море,
Знов йшли бої неждані і жорстокі.
Певно, ось ця тривога, розбудила,
Колись москаль нас рахував за брата.
Ми на війні фашистів разом били,
А нині б’є він нас із автомата.
Таки війна жорстока йде із «братом»
І недаремно виникла тривога.
Вже від рашиста гине наша хата,
То ж не лишайте ворога живого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738794
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2017
Ростуть онуки, сивіють діти,
Ідуть у вічність старі батьки.
Міцне коріння, широкі віти
І призабуті життя рядки.
Неначе жорна нас мелють роки,
Та б’ється серце, то ж треба жить…
Лице покрили рови глибокі,
А день і далі кудись біжить…
Хай вам смакує черства хлібина,
Живіть щасливо, щоб без зими.
Шануйте, друзі, свою родину
І залишайтесь завжди людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2017
Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
А в дитинстві такого у мене тоді не було,
Бо щоденно босоніж я виходив трусити дороги,
А роса ніби гріла – душі дарувала тепло.
Чи морозяться роси, чи не так кров біжить по судинах,
Може сонце ранкове запізно із ранку встає,
Бо, здається, у полі заховалась безроса стежина,
Чи то ранок спішить, чи роса вже до хмар дістає?
Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
Холод дихає в спину, на дворі ж іще не зима?
Нехай роси ще гріють і зникають із серця тривоги,
І щоранок в росі усміхається нам жартома!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738264
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2017
Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах.
Я ішов у життя битим шляхом,
Проводжало у мальвах село.
І дими бовваніли над дахом -
Це ж недавно, здається, було.
Пригадайте, як Ви вечорами,
Біля пасіки в тихім кутку,
Научали життя мене, мамо,
Як здолати бурхливу ріку…
Я й донині усе пам’ятаю,
Як буяв у підліскові глід…
Смак і нині гілкового чаю
І покритий пилюкою слід.
А тепер, часто в мене буває,
З нетерпінням чекаю вістей.
Коли ж зустрічі час відпливає,
Я хрестом проводжаю дітей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738066
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.06.2017
Осіннє листя падає потроху,
А ще недавно танули сніги.
І цвіт буяв, орали лан глибоко,
Осінь весняні віддає борги.
Життя весною подарило щастя,
Минуло літо, осінь на дворі.
А ми в коханні, наче від причастя,
Продовжуєм політ свій до зорі…
Приспів:
Були нарциси, нині хризантеми,
Хоч квітка ця уже для нас остання,
Життя ще просить душі до едему,
Бо ще горить у нас на двох кохання.
Приходять весни, ми - осінні птахи,
Чекаємо коли прийде зима.
Проте коли удвох єдиним шляхом,
То осінь нам з’явилась жартома…
Ми будемо кохання наше пити,
І цілувати до зірок сліди.
У осені ще маємо прожити,
Бо ми щасливі в парі - я і ти…
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017
І заридала ковила,
Сивий полин заплакав гірко.
Був у батьків єдиний син,
Та й той пішов, закривши хвіртку.
Ні! Не на гульки він пішов,
Пішов, щоб край оберігати
І там «пристанище» знайшов,
Ніхто про це не буде знати.
Їх позбирали по шматках
І схоронили друзів скопом.
Ридав вгорі Чумацький шлях,
Що душі їх приймав високо.
Могила нова у степу,
Горбок ріллі, що пахнув хлібом.
Ридали птахи на льоту
І хмари за птахами слідом…
А, що ці хлопці молоді,
Яка на них чекає доля?
Свідки розстріляних подій,
Що можуть теж лягти у полі…
Як мир настане на землі
І кров бійців вросте у маки.
Тоді в далекому селі
Помре від болю чиясь мати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737744
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.06.2017
Дітям нелегко без батьків,
Уже і в мене сивина.
І перш, як тато відлетів,
Мені такі сказав слова:
«Довіку бережи свій рід,
Ходи до храму по святах…
І пам’ятай батьківський слід,
І ці мої прості слова…
Для мене ти в житті – дитя,
А діти татові скарби.
Проходь із честю все життя,
Мого імення не зганьби!»
І зараз через стільки літ,
Як невблаганно час сплива.
Поки триває мій політ,
Храню в душі його слова:
«Довіку бережи свій рід,
Ходи до храму по святах…
І пам’ятай батьківський слід,
І ці мої прості слова…
Для мене ти в житті – дитя,
А діти татові скарби.
Проходь із честю все життя,
Мого імення не зганьби!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737486
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.06.2017
Ти вже оспівана не раз,
Твої ліси й озера сині…
Вознесена, як напоказ,
Вкраїнська квіточка Волині.
Пр: Волинь моя, Волинь моя,
Моя красуне синьоока,
Льонами вишита земля,
В Полісся ти вросла глибоко.
Біжать зажурено струмки,
П’янить багно, цвіте осика.
І квітнуть долі сторінки,
То Бог нам рай в Волинь покликав.
Пр.
Земля моя, моя Волинь,
Тут хвилі Світязя хлюпочуть.
Ти на землі із тих святинь,
Кохання груди де лоскоче…
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737141
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2017
Поділися десь ластівки з села.
Не в’ють гніздечка над вікном у хаті.
Не видно, щоб пташину привела,
Гніздо ліпили стрілочки крилаті.
Та й мух немає стільки, як було,
Як мама «ліпку» вішала в кімнаті,
На вікнах від слідів змивала шкло,
Двері відкрив і мухи вже у хаті.
А ластівки, то низько до землі,
Чекайте, люди дощ напевно буде…
То піднялись, літають угорі,
Сіно косіть, це на погоду – люде...
А ось тепер у нас один прогноз…
Як приймачі прогнози прокартавлять,
Кажуть про сонце, а на дворі – дощ,
Навіщо ж тоді птахів бідних травлять?..
Поділися десь ластівки з села.
Не в’ють гніздечка над вікном у хаті.
Не видно, щоб пташину привела,
Гніздо ліпили стрілочки крилаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736983
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.06.2017
Ця диво - квітка стріла перша літо,
Вона завжди красунею була.
Барви її було кругом розлито,
Вона при літі сонечком цвіла.
То ряд у ряд, а інколи купками,
Тулилися до тину, як могли.
Їх у народі називають – пани,
Що дім з дороги завжди берегли.
Наші красуні – квіти України…
Чарівні мальви зрілі і малі,
Ви наша гордість, як і цвіт калини,
Найкращі квіти на усій землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736915
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2017
Клекотіли лелечата в гнізді, що на хаті,
Вбиралися якраз в пір’я, вже були крилаті.
Танцювали у гнуздечку, мали міцні ноги,
Гартували лише крила вони до дороги.
У цім клекоті лелечім відчувалась сила…
А ще дума і надія, щоб в путі хранила.
Скоро, скоро, лелечата зможете злетіти,
Так в житті завжди буває – виростають діти.
Пам’ятайте, наші любі, де рідна оселя,
Одним помахом здолайте безводну пустелю.
Тільки тут, у ріднім краї, де озера сині,
Вас чекає гніздо рідне, на святій Волині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736867
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.06.2017
Клекотіли лелеки у гнізді, що на хаті,
Клекотіли тихенько – розмовляли про щось….
Двоє діток гляділи – це було для них свято,
Коли діти, то щастя, так в лелек повелось.
Розмовляли про різне: - Яке буде майбутнє,
Яка доля чекає їх дорослих дітей,
Чи до осені стануть дітей крила могутні,
Чи стрічатимуть люди навесні знов гостей.
Клекотіли тихенько, зранку чистили пір’я,
Любувалися цвітом, бо зацвів в мальвах пліт.
А на лавці під тином, де у росах подвір’я,
Курив люльку і слухав балачки старий дід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736693
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.06.2017
Волинський край – озера і лелеки,
Волинський край – ліси ген-ген – далеко…
В них солов’ї співають для душі
І бродять диво Мавки й Лукаші.
Тут спориші, волошки сині в житі,
Високі трави в росах перемиті.
Ніде краси такої більш нема,
Про це лунає тихо - «кум-кума»…
Тут виростають крила молодечі,
А серце б’ється клекотом лелечим.
Льони, як небо, тільки на землі,
Хати біленькі в кожному селі.
Чорничний рай, де сплетена ожина,
Мов наречена у цвіту калина.
Волинський край – річки і болота,
Це край грибний, земля для всіх свята.
Мій рідний край!
Моя Волинь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.06.2017
Пам’яті Любомира Гузара!!
Життєве кредо Великого пастора – бути людиною…
Він не старець і не старий,
Душею молода людина.
Він України вірний син,
Він нас збирав в одну родину.
Учив і мріяв, знав про все…
Просив людей – не воювати.
Він українське мав лице
І у душі Він був солдатом.
Прости нас, Отче, за гріхи,
На сході ще грозою віє.
«Брати» до наших бід - глухі,
Ще не один з нас посивіє.
Молитись буде весь народ,
За нашого Отця і Брата .
Нехай Господь для нагород,
Для тебе в рай відкриє врата…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2017
Ідуть роки, біжить життя,
Панує мир – гримлять гармати…
І завжди жінка, і дитя
Життєвий символ – маєм знати.
В житті щасливе те дитя,
Яке зачато у коханні,
Батьки дарують їм життя,
Самі живуть у сподіванні.
І добре, коли вдячний син,
Коли донька шепоче: - «Мамо!»,
Коли безхмарна неба синь,
Як діти виростають в храмах.
В жіночій долі щастя є,
Коли її зовуть «Матуся»…
Тоді веселка виграє,
Як діти до батьків горнуться.
Жінці дано нате життя,
Щоб материнства смак пізнати,
Вклоніться жінці із дитям,
Бо перед вами жінка - мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736115
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2017
Сьогодні перша мальва зацвіла
І така гарна, що влюбила світ.
Вона такою зроду не була,
Це такий перший в неї дивоцвіт...
Поруч сестрички молоді в рядок,
Під тином милувалися сестрою,
Скільки сестер, то стільки і думок,
Хоч кожна зацвіте сама собою.
Красуні мальви – літо на дворі,
Цвітіть яскраво, щоб зустріли осінь.
Даруйте ніжну посмішку сестрі,
Хай кожна з них тепло у цвіті носить.
Немає певно мальв таких ніде,
Такі цвітуть лише на Україні.
Ви і дівчата для землі святе,
Красуні наші в ніжному цвітінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736002
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2017
Місячні ночі, зоряні ранки,
Роси холодні в буйній траві.
Перше проміння нібито бранки,
Дивляться в далі там угорі.
Верби сміються, сплять очерети,
Лебедем хмари в небі пливуть.
Ранок малює дивні портрети,
Наче поети в небі живуть.
Сонце сміється, бджоли із ранку,
Йдуть по нектар в широкі поля.
Шиє земля нову вишиванку,
Квітне щаслива рідна земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735962
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2017
Нікому не йму я віри,
З тих пір, як побачив зраду.
Раніше добром все міряв,
Ці погляди вже позаду.
Біблійські були закони
Тоді у душі для мене.
Це дозволи й заборони,
Я вірив у сокровенне…
А потім раптово – зрада…
Зелений харпак у душу.
Тоді мій життєвий радар
Біблійський закон порушив.
Я став у житті, як месник,
Борюся за честь до скону.
Я знаю – тепер я грішник,
Хоч маю в душі ікону.
Порушу любі закони
За зраду і перед Богом.
Зміню прописні канони,
Якщо в них нема святого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2017
О, Боже! О, Боже! О, Боже!
Життя дороге - сохрани!
Не хочу я долю вельможі,
Лиш, серденько, не обмани…
Щоб доля відчула росинки,
Щоб терен лягав в біч доріг.
Щоб хмари, як білі хустинки,
Скінчили з туманами біг.
Щоб засяло небо безхмарне,
Збігали росинки в ріку.
Тумани котились не марно,
Писав хтось: «Люблю!» на піску…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2017
Звалися вишні морелями,
Пахло коханням в саду.
Літо лягло акварелями,
Хмарну прогнавши біду.
Низькі тумани клубилися,
Вранці вмивали вишні,
Наче вуста дотулилися,
Як тоді вперше мені.
Приспів:
Стиглі сади із морелями,
Вбрались в коралі сади.
І пригадалося долями,
Як ми щасливі були.
Не пригадаю, як сталося,
Наче було це у сні,
Як нам в садочку кохалося,
Коли дозріли вишні.
Ми упивались морелями,
Кругом ішла голова,
Лиш комини над оселями,
Знають, що пам'ять жива.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Мого дитинства зими заколисані,
Із буряковим солодом чаї.
При свічці перші літері написані
І незабутні перші солов’ї.
Пр:
Зробіть мені, мамо, склянку чаю,
Міцного із вишневих гілочок.
Я смак його донині пам’ятаю
І прагну його випити ковток.
Зробіть мені чаю, матусю…
В думках летять роки мої омріяні,
Із незабутнім присмаком чаї.
На різних гілочках були настояні,
Що смак і нині бережуть в мені…
Пр.
Мого дитинства зими заколисані,
Із буряковим солодом чаї.
При свічці перші літері написані
І незабутні перші солов’ї.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735063
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2017
Єдина у мене доля -
Від лона на все життя.
Як стежка в квітучім полі,
Що тягнеться крізь жита.
Нікуди мені не дітись,
Хотів так напевно Бог.
В житті лише охреститись,
Позбавитись засторог.
Із долею завжди поруч,
Крізь труднощі і красу.
Не вправо, а ні ліворуч,
Я долю свою несу.
Бо тільки, як доля поруч,
Біда мене обмина…
Шаную її й пишаюсь,
Що доля моя - одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2017
Слово – неначе квітка, коли прийде весна,
Проліском, чи нарцисом з вуст твоїх вирина.
Слово, що гоїть рани, що прискоряє ріст,
Може враз збудувати в душах незримий міст.
А коли слово – птаха, що в небесах парить,
Воно горить, мов ватра, гріє і не димить.
Тільки вогненна ватра, має такі слова,
Слово добавить жару, воно, немов дрова.
Перш ніж про щось писати, вдумайтесь у слова,
Мова тоді співає - мова тоді жива.
Якщо у серці інших слово розтопить лід,
Слово таке по праву буде лишати слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2017
Розірваний надвоє темний обрій,
А потім грім ударив із небес.
І дощ влупив холодний і недобрий,
І розпочавсь розбурханий процес…
Бив журавель відерцем об колодязь,
Старечий ясен скрипи слав у ніч,
Немов хотів на двоє розколотись…
І навіть сич сховав в дупло свій клич.
Розбігся вітер, рвав замок на дверях,
Пінилась щойно скошена трава.
Було тепло лиш в хаті, де вечеря,
По «телеку» Висоцький щось співав.
А потім стихло все і ніч заснула,
З’явивсь в нічному небі зорепад.
Остання блискавиця полоснула
І тиша повернулася назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734520
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.05.2017
Не забирай чиєсь життя
Ні у людини, ні у звірів.
Богом дано серцебиття
І розум, щоб ти думав й вірив.
Якщо ти геній, ним і будь,
Як роботяга, будь ним далі…
Бо тільки в серці твому суть,
А добре серце в ідеалі.
Не пнись ніколи у верхи,
Цінуй той хліб, що заробляєш.
Пройди відміряні шляхи,
Із тим дружи, що довіряєш.
Як був «розп’ятий на хресті»,
Все зло забудь - добро покликай,
Запам’ятай, що у житті
По вчинках судять чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2017
Над коханням своїм я ніколи й ні де,
Не дозволю, щоб хтось насміхався.
Наша доля надалі нам щастя пряде,
Я свого у житті дочекався…
Коли поглядом інколи сказано все,
Коли усмішка пише романи…
Коли радісно сяє кохане лице,
Почуття б’ють щодня в барабани.
Бережу я кохання – єдине воно,
І допоки ця ватра палає…
Сію й сію у поле багате зерно,
Хай кохання у нас не згасає.
А сердечне тепло пломеніє в душі
І єднає до віку кохання.
Бо кохання людське – це життєвий рушій,
Коли душі єднають бажання.
Над коханням своїм я ніколи й ні де,
Не дозволю, щоб хтось насміхався.
Наша доля надалі нам щастя пряде,
Я свого у житті дочекався…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2017
Напитись погляду твого,
Відчути блискавки по тілу,
Коли мене отой вогонь,
Палить немов Амура стріли.
І не відводити очей,
Хай блискавиці б’ють щомиті,
Торкатися твоїх плечей
І перст, що груші соковиті.
Скупатися в твоїх очах,
Чи попливти в світи далекі,
Чи клекотіти по ночах
Солодким голосом лелеки?
Отак би поруч все життя,
Був твій вогонь і блискавиці.
На двох одне серцебиття
І ніжний погляд чарівниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Весну холодну вишивають вишні,
Неначе вельон одягли сади.
І спомини навіяло колишні,
Які осіннім смутком залягли.
Проте весна, хоч у душі вже осінь,
Рука цвіт вишні гладить молодий.
Були на серці лише весни досі,
Тепер весна шепоче: - «Ти, старий!»
Так хочеться ще молодого цвіту,
Щоб біло - біло в грудях замело.
Весна буяла, було довге літо,
А осені ніколи не було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2017
То ще не все, матусю,
Роки беруть своє…
Я по житті боюся,
Втратити Вас - святе.
Знаю, що й ми не вічні,
Діти після батьків.
Але мені не звично
Втратити стариків…
Як мені далі жити,
Зможу без Вас, чи ні?
Час маю розділити
З поглядом вдалині.
Ще Вас колись побачу,
Де поселив Вас Бог.
Я тоді не заплачу,
Будемо знову вдвох.
А поки тільки пам'ять,
Спогади і літа.
Зорі мене не манять,
Мамцю, моя свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733574
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2017
Руки старі і кволі,
В них все її тепло.
Запахи сивочолі
Спомини обпекло.
Очі сумні до крику
Та в них завжди любов,
Певно так і до віку,
Кожен день знов і знов.
Неповторима мама,
З зморшками від життя.
Зникла кудись з туманом,
В світ віддала дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733541
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2017
Чому у доні очі, як волошки,
Стан смерековий, лагідна хода?
Кохання у мені проснулось трошки,
Згадалась ти ще юна – молода.
Дивлюсь на неї і тебе все бачу,
Мою єдину, квітку у маю.
Чарівну долю - сонячно-гарячу,
Мою чарівну, ластівку мою.
Як добре, що донька на маму схожа…
В ній долі дві - Поділля і Волинь.
На щастя нам дана дитина Божа,
З льоновими очима – неба синь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Горів вогонь на лісові поляні,
Лунало тихе «ку-ку» іздаля…
Джмелі гуділи – дідугани п’яні,
Їх напоїла квітами земля.
Бродили коні по густій травичці,
Мале лоша закінчило обід.
Стікала по сосні старій живиця,
Був повний козуб зібраних ягід.
Шкварчало сало на тоненькій шпичці,
Шматочок хліба смакував часник,
А у долині у спокійній річці,
Плескався сом, неначе чарівник.
Це була казка створена землею,
Де хмари обнімалися крильми.
Картина намальована душею,
Колись у ній повиростали ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2017
Співала ніч пташиним стоголоссям,
В небесних далях падали зірки.
І пахло між вишень твоє волосся,
Немов вода із чистої ріки.
Ось соловей - всі решту замовкали
І зорі не летіли вдалину.
Вони у хмарах наче позникали,
Розносив вітер запах полину.
Ми були вдвох і з нами наша липа,
А поруч то хори, то солов’ї…
Місять ховався, а то знову глипав,
Беріг в міжхмар’ї пари на землі.
А пари все ховались, як ті зорі,
Неначе грали з Місяцем жмурки…
І заливались, заливались хори,
І падали удалину зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Осідала пилюка на ямисту дорогу,
Хмари сонце ховали, бо воно йшло до сну.
По вечері бабуся мила на ніч підлогу,
На порозі вдихала запізнілу весну.
Сонце хмари сховали, вечорової днини.
Кажуть так у народі: - «Бути взавтра дощу»…
До зіркового неба, залишились хвилини,
Не світилися роси на густім споришу.
Перша зірка вечірня танцювала у небі,
Захід наче сердився, вдалині гуркотів.
А зі сходу на захід плила хмарка, мов лебідь,
День стомився сьогодні і уже догорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732992
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.05.2017
Тихо спали тумани,
Листя роси збирали…
Заховалися зорі, щоб не чути півнів.
Свіжі жовті тюльпани,
Крізь туман виглядали…
Долинав із-за мосту плеск старечих човнів.
Червоніло на сході
І півні заспівали…
Вітер вперше за ранок потривожив сича.
Білі квіти на глоді
Кущ старий прикрашали…
Роздивлялось в колисці перший сон дитинча.
Чувся гавкіт собачий,
Тихо скрипнули двері.
Вітер, ще прохолодний, вдаль тумани погнав.
Чувся клекіт лелечий
У сусідньому дворі.
Перший промінь на сході день тихенько ладнав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732991
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.05.2017
Один нам раз дано життя,
Єдина мама і татусь.
Один раз в рік цвітуть жита,
Хрест раз прийняв і я хрещусь.
Втрачаєш раз своїх батьків
І вічний біль – тому ціна.
Ти сам на протязі років,
Пізнаєш ціну цю сповна.
Запам’ятай на все життя,
Раз в рік лише сади цвітуть.
Стає лиш раз серцебиття,
Життєвий є єдиний путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2017
У моїх віршах захована душа,
Є почерк свій римований поетом.
Де слова прості по ліжечках лежать,
Немов мазки на свіжому портреті.
Люблю чомусь я простоту у вірші,
Хоч наша калинова є багата…
Де слово в ній шукає в серці ніші,
Щоб читача міг за живе дістати.
Це ті слова, що завжди є у вжитку,
Постійно на слуху у нас щоднини.
Стараюсь в вірші розмістити чітко,
Віршу зробити справжні іменини.
Життя людське, проста народна мова
І теми віршів, що лоскочуть душу,
Єднає завжди всенародне слово,
Я таке слово шанувати мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Як впадеш, то піднятись не просто
І самому не встати часом…
Ріжуть болі ножем тебе гострим,
Хоч здається малюються сном.
Час пройде і забудуться болі,
Сонце знову - хмаринки нема…
І душа знов співає на волі,
Біль сховався, уже не пройма.
Ми не раз набиваємо гулі,
Але час кращий лікар в житті.
Діточкам ми співаємо – "люлі",
У дорослих цей біль в забутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
Ти півкроку ступив по житті – ще не крок.
Пів бокала вина – половина.
Кожен день при житті – це життєвий урок,
В кожній відстані є середина...
Півхлібини в житті, ще не є буханець,
Півдня сонце – це хмарність мінлива.
Ти скоротиш свій шлях, як ідеш навпростець,
Як пів щастя, то доля зрадлива.
В кожній нитці, так само, як в кожнім житті,
Є початок життя, значить буде кінець…
Коли радість в житті – тоді дні золоті,
Коли сум, то по спині біжить вітерець.
Різне буде в житті, але все ж - це життя
І немає в житті половини.
Воно поле зернисте, багаті жита
І життя, наче доля – єдині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
Сніги глибокі й рясні роси,
Весняні квіти і дощі.
І гра «катюш», що стоголосить,
І збиті кулями кущі.
Місток вузький з тонкої дошки,
Глибокі риті бліндажі.
У житі синьому волошки
Бої за клаптики межі.
Війна була - війна кровава,
Летіли кулі, наче град,
Хто вижив - тому честь і слава,
Що кроку не ступив назад.
Ленту зубами прикусивши
І безкозирка набакир.
Із кулемета стоя бивши,
Ішов у бій їх командир.
Живих з полку лишилось троє,
Живий і нині командир.
Не ходять інші два герої,
Хоть чистять на парад мундир.
Його вдягають, коли свято,
Як Перемоги чуть салют.
І розглядають винувато,
Який стає з роками люд…
Змішалось нині горе й свято,
У цьому їх вини нема…
Сльозу пускають винувато,
Що нова вдома йде війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732430
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2017
ПЕРЕПЛЕТЕНЕ...
Ряди рідіють… Їх вже одиниці…
Вони герої клятої війни.
Немов в траншеях в зморшках їхні лиця,
Героїв сорок п’ятої весни.
Їх з кожним роком стає менше й менше,
Роки і рани все ж беруть своє.
Здавалося, що має бути тиша.
Тепер рашист ножем у спину б’є.
Здалеку бачиш, що протез в людини,
А бачиш зблизька – молоде лице.
Та видно горе, під очима синє,
То сивина далася мудрецем.
Теперішні бійці, що вмились кров’ю,
Шанують тих, хто вистояв в бою.
Шанують їх з великою любов’ю,
Що захистили воленьку свою.
Бо їх в нас залишилось небагато,
Героїв сорок п’ятої весни!
Для когось це останнє в житті свято,
Хтось не побачить вже кінця війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732417
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2017
Був в нас союз, були у нас гармати
І бомби, і ракети, і мечі,
Могли тоді зі всіми воювати,
Були погони й зорі на плечі.
Одні сиділи в Соловках за "зраду",
За Україну, кликав Магадан.
Донині вистачає зорепаду,
Хоч українець дідом став – не пан…
Хтось плаче, тужить за союзом й нині,
А хтось свобідно дихає грудьми.
У нас є Україна – це святиня,
Ми волю нашу ділом довели…
У ті часи були ми голопузі,
Бо керували нами у кремлі.
Є люди, що родилися в союзі,
А є такі, що на своїй землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2017
Нічого не хочу, взагалі про хотіння не дбаю.
Свій життєвий відбиток лишити б під склом на стіні.
Живу в Україні і разом із народом вмираю,
Бо простіше отак, ніж одному в жорстокій війні.
І тихенько спочити без крику, без сліз і без болю.
Переглянути все, що у рамці висить на стіні.
І піти вдалину, залишивши у полі тополю,
Чи поплисти за обрій, на зробленім новім човні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732226
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017
Я скажу тобі правду, мій любий, нещасний народе,
Від початку самого скажу й до самого кінця...
Бо можливе надалі не буде такої нагоди,
Може втрачу лице, а розмови нема без лиця.
Я любив і люблю, над усе я люблю Україну,
Край поліський святий і його золоті болота.
Наказав я онукам, найперше навістці і сину,
Що земля і матуся, яка народила – свята.
Я звертаюсь до всіх, хто парить, в кого дужі ще крила,
Якщо хочете жити, то воля - життєва ціна.
Ну, а жити у рабстві, то краще лягти у могилу,
Тільки вольная воля для нас українців – одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2017
І знову вірш про Вас, моя кохана,
Навіть в думках про Вас в душі грішу…
Вас все життя любить не перестану,
Ваш образ поруч, Вами і живу.
Сніги душі не роблять хуртовини,
Ходили поруч двоє – Ви і я.
Я і по нині мрію про перлину,
Без Вас кудись біжить з під ніг земля.
А коли поруч, то сіяє сонце,
Проміння огортає навіть ніч.
Живе моя душа із охоронцем,
Який зі мною поруч пліч-о-пліч.
Я де б не був: на морі, чи на суші,
Мої бажання рвуться в небеса.
Рідняться там високо наші душі
І почуття забуті воскреса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2017
Плювати хочу на чини й регалі*
Я був і є з народу – українець.
Ще шмат життя маю прожити далі
Цей дар прийму від долі, як гостинець.
Буваю грізним, як плюють у душу,
Під левовим родився я сузір’ям.
Пройти земні випробування мушу,
Та прагну зберегти без плями ім’я.
А що чини, що куплені регалі?..
Коли в душі ні совісті, ні честі.
Не можна в світі так прожити далі,
Щоб пальцем тикали на перехресті.
Не розширяйте груди під регалі,
Здобули чин, то послужіте людям.
Підуть в безодню ордени й медалі,
Як ім’я ваше при житті осудять.
Регалії, регалі*- тут відзнаки, нагороди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2017
Пливе туман долиною,
Де річка йде до сну.
А вітер ніби хвилею.
Трясе росу рясну.
Торкається краплиночки
На молодій траві.
І роси, як перлиночки
Летять, немов живі.
Клубочиться туманами
Зелена далина.
А річка, наче панночка,
Красується до дна.
Лиш вітерець розгойдує
Туман туди-сюди.
І на траві лишаються
Розбурхані сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731649
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2017
Не бачив світ таких голодоморів,
Хоч вимирали плем’я і народи…
Нас нищили вампіри у мундирах -
Перевертні «совєцької» породи.
Чому таке солоне Чорне море?
Сюди стікали сльози з України.
Ще по дворах лежить життєве горе,
В людських серцях димлять святі руїни.
А скільки крові, скільки того суму,
Що з покоління йде до покоління.
А глуму, над народом нашим глуму,
Хоч вижили, бо маємо терпіння.
Гноїли нас в далеких Магаданах,
На Соловках живе ще вишиванка.
А ті хто вижив, бережуть кайдани,
І у серцях ятриться їхня рана…
Тепер вже нас нічим не налякати,
Як грім небесний вдарив нас Чорнобиль,
Не хочеться голодним помирати,
Та прийдеться, бо свій же свого гнобить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2017
На вірш ЧІБа "Без прощення"
В нас буває всяко – віддаємо й просим…
Так кругом ведеться на усій землі….
Тягнуть до корита свої руки й досі,
Виплодки московські – кляті москалі.
Хрін ви заберете в українців розум,
Були історичні гірші в нас часи.
Як вернемо землю і замовкнуть грози,
Злинуть в піднебесся наші голоси.
Злетимо високо – є для цього сила,
Гроші – другорядне, воля в нас – святе.
Москалі з мечами в нас знайдуть могили
І тоді Вкраїна знову зацвіте!
СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2017
Коли сад зацвітає, я у Ваших очах бачу сльози.
А, як вишні цвітуть, чомусь огортає Вас сум.
Ще далеко до краю прийдеться іти по дорозі,
Ще багато прийдеться у житті передумати дум.
Приспів:
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть, про найпершу весну…
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть мені, мамо!
Як вдягали весною фату…
В моїм серці весна кожен рік солов’ями співає,
І душа у польоті, коли розцвітають сади.
Бо на крилах кохання біля вишні в садочку чекає,
Пелюстки, як сніги, замітають у травах сліди.
Приспів.
Вийдіть в сад на хвилину і вдихніть весняного нектару,
Як побачите нас, не лякайте, а помовчіть.
Пригадайте, коли ви чекали в саду свою пару,
Не пускайте сльози, ну а смуток із серця - гоніть.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Відповідь ЧИБу на вірш (УКРАИНСКИМ ПОЭТАМ–«ПАТРИОТАМ»)
Ви вже забули звідки ви пішли?
У вас проснулись гени Чингісхана?
Запам’ятайте! Ми вас відтяли…
Немає більше ні "братів", ні пана!
Прагнемо миру – «пофік» москалі,
У нас є все - нам головне країна.
Пігмеї двоголові у кремлі
Готують і понині нам руїни...
Давно, колись, ми брали вже Москву,
Та ми не воювали із народом.
Нема у вас "ізвілін у мозгу"
Коли москаль єднатись прагне родом.
Слава Україні!
Слава нації!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731194
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2017
Хмелем і ячменем на полях,
Іздавен пишалася земля.
І вода, що п’ємо із долонь
Сотворили пиво - «ОБОЛОНЬ».
Наче хтось зібрав в бокал росу,
Я смакую сонячну красу.
П’ю, немов кохання із долонь,
Українське пиво – «ОБОЛОНЬ».
А воно іскриться і шумить,
П’ю ковток – наступний вже за мить…
Грає у бокалі, мов вогонь,
Українське пиво – «ОБОЛОНЬ».
Пиво всім припало до душі,
П’ють безалкогольне й малиші.
«ОБОЛОНЬ» мов душу обійма,
В світі пива кращого нема..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731048
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2017
Клекотіли в гніздечку молоді лелечата,
Їх батьки від негоди закривали крильми.
Роздивлялась пташину свіжо білена хата,
Як лякали малечу із-далеку громи.
Батьки гріли тілами своїх діток в гніздечку,
Що ховалися в крилах безстрашних батьків.
Омела на тополі, мов трава у мішечку,
Тишу ніжно ловила у перерві громів.
По дорозі в пилюці йшли корови на пашу,
Перші краплі зернисті змили пил із трави.
А громи недалекі розриваючи тишу,
Заставляли малечу обніматись крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730983
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2017
Українці Росії, повертайтесь додому,
У вогні наша ненька і ще поки жива.
І що буде із нею, поки нам невідомо,
Поможіть українці, ці почуйте слова!
Українці Канади, Аргентини і штатів,
Я, як син України, звертаюсь до Вас:
Пригадайте коріння, як ваш прадід горбатів,
Дайте волю здобути, бо прийшов нині час...
Все забрали до крихти москалі із Росії,
Ці рашисти й понині, як вампіри п'ють кров.
Хай народ України добро вдома розсіє,
Замість матів рашистських, щоб воскресла любов.
Москалі призабули, як Москву ми вже брали,
Воювали з князями – не гнобили народ.
Вони навіть «братами» нас в свій час називали,
А тепер ніж у спину від московських «господ».
Українці Росії, повертайтесь додому,
У вогні наша ненька і ще поки жива.
І що буде із нею, поки нам невідомо,
Поможіть українці, ці почуйте слова!
Українці Канади, Аргентини і штатів,
Я, як син України, звертаюсь до Вас.
Пригадайте коріння, як ваш прадід горбатів,
Дайте волю здобути, бо прийшов нині час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2017
Не смійся, доле, наді мною.
А ви вітри не рвіть душі.
Мені ж написано судьбою
Дійти до власної межі.
Бо там, за зораним – провалля,
А поле тут і тут врожай.
Не підганяй до прірви, доле,
Не обривай життєвий край.
Хай серце ще відчує волю,
Відчує мир моя душа.
Дай урожай зібрати з поля,
Іще скувати лемеша…
А потім сядемо обоє,
Поп’єм кваску у холодку.
Я задоволений тобою,
З домашнього піду садку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2017
Гніздо лелече. Клекотіли бузьки,
Та так душевно, що пішла сльоза.
Зима розбита відтепер у друзки,
Весною пахнуть сині небеса.
А пара повернулася ще вчора,
Заклекотіла… Стрінув рідний дім.
Дивились ми на п’єсу двох акторів,
Що відбувалась у гнізді старім.
А вже сьогодні, як позбулись втоми
І полетіли вперше на луги.
Ремонт робили у своїх хоромах
І клекіт розкидали навкруги.
Наші красуні – чорно-білі птахи,
Спасибі вам за весну і тепло!
Ви недарма здолали стільки шляху,
Щоб наше серце знову ожило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730586
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2017
Верба квітнева скинула косу,
Її заплів розбурханий вітрисько.
В цім була казка схожа на красу,
Де про майбутнє мріяло дівчисько.
Вербичка берегла тендітний стан,
Чарівні коси обнімали плечі.
Ясен між верб здіймався, мов султан,
Бо він завжди беріг гніздо лелече.
Із вітром в лист злетіли і дощі,
Гортанили громи в високім небі.
Під вербою одягнутий в плащі,
Ховавсь в очеретах щасливий лебідь.
А я дививсь, дивився на ставок
І виникали нові в серці мрії.
Збирався знову зацвісти садок,
Квітень коханням у цвітінні віяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Вуста горіли, пашіли руки,
Обнімав тебе і цілував.
У різноквітті зелені луки,
Де я кохання своє чекав.
Чому, чому, чому моя кохана,
Так шаленіє у мені душа?
Чи нас на двох ділила зірка рання,
Чи рано засвітились небеса.
Ми цілувались, були щасливі,
Ховав нас місяць серед кущів.
А я дивився у очі милі,
Неначе в долю серед дощів.
Чому, чому, чому моя кохана,
Тебе я виглядаю кожну мить.
Чому, чому, чому моя кохана,
Коли не бачу - серденько болить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Ночами вишивала йому мама сорочку,
Наче в долю синівську підбирала нитки.
Комірця прикрасили два дзвінки на шнурочку,
Щоб в коханні синівськім вони свідки були.
Як дубок молоденький виріс син у матусі,
Плечі мав богатирські, трудові мозолі.
Коли тата не стало, ходив часто при плузі,
Повторяв все, як тато, працював на землі.
У суботу під вечір, він постукав у двері,
Хоч такого із сином у житті не було.
Із дівчатком тендітним із гостинцем в папері,
З цим дівчам чорнооким він пройшов крізь село.
Вони двоє стидались і ховались від люду,
Хоч про пару красиву знало кожне в селі.
-Ми прийшли до Вас мамо, хай Вам донечка буде,
Защебечуть у хаті онучата малі.
Розгубилась старенька… Обняла сина й доню.
Накінець дочекалась мати щастя свого.
До грудей пригортали діток теплі долоні,
Полихав в її серці лише ніжний вогонь.
І дістала із скрині вишиванку для сина,
А невісточці в руки подала рушника,
На якого поклала ще й тернову хустину.
Зрозуміла, що в сина, певно, доля така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Відправив на могилах у батьків,
Неначе крізь роки побув із ними.
Тато спитав, чому я посивів,
«Чому ти повний?» - запитала мама…
Я їм усе про себе розповів…
Про правнуків, яких вони не знали.
Про холод, що припав якраз на цвіт,
Про хазяїв, яких вони бажали.
Душа боліла, капала сльоза,
Та я все говорив, не мав зупину,
На сході ще бубнявіла гроза,
А я просив погоди на могилу.
Поцілував, як завжди, йдучи хрест,
Дві крашанки лишилось на могилі.
Піднявся я тоді на повний зріст,
Їм склав молитву, як вони учили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730119
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.04.2017
Єдиний син, що подарила доля,
Живий єдиний серед двох могил.
Немов дубок, що виріс серед поля,
Один в роду народжений для крил.
Батьки були фортецею для нього,
А він дорогу пробивав один.
Батьки мололись наче до святого,
Бо він у них єдиний вижив син.
Цей син, як птах парив під небесами,
Дивились рідні на його політ.
Не стало тата, а з часами й мами,
Лишився смуток - їх батьківський слід.
Стомились крила крізь роки – безсилі…
В очах стежина по которій брів.
Він вовком вив на батьківській могилі
Єдиний син, єдиний син в батьків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729787
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.04.2017
Я до неї не йшов, я до неї летів,
По стежині збиваючи роси.
Нею марив весь час, наче ватра горів,
Це кохання й тепер стоголосить…
Ми бродили удвох по тернистих стежках,
Я носив на руках свою Мавку.
І котились тумани у сивих клубках,
Біля верби сідали на лавку.
Залишилися спогади, що і тепер,
Рвуть на часті закохане серце.
Штрих кохання в мені так ніхто і не стер,
Лише спогади завжди із перцем.
Мавки коси живуть і понині в мені,
Її перси й тепер колють груди.
Хоч уже сивина заплелася в мені,
Та вона мому серцю ще люба.
Я у серці Лукаш, хоч зовуся не так,
Моя Мавка мене виглядає…
Я ж у серці своїм залишився козак,
А вона, на те й Мавка, - все знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2017
Тече сльоза, не можу зупинити,
Розчарування вибите в душі.
Якби любов вдалося освятити,
Тоді б зросла і відстань до межі.
Межу оту між прірвою і шляхом,
Удвох лише здолали б ми тоді,
Коли над нею піднялися птахом,
На двох ділили відчай при біді…
Важливо мати ніжну половину,
Коли крило торкається крила.
І мати долю теж на двох єдину,
Любов єдина, щоб на двох жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
Проснеться пам’ять в серці у той час,
Коли Ви сам на сам біля могили.
Неначе новий відлік розпочавсь,
Все перебрати вистачає сили.
Наговоритись! – Рідні тут, святі,
Батьки твої, Вони злетіли в небо.
І важко Вам одним на самоті,
Вернути б їх і більшого не треба.
Давно у вічності знаходяться батьки,
Ви про їх пам’ять, приберіть могили
Втопчіть стежину в полі навпрожки,
Вони ж бо до своїх батьків ходили.
Проговоріть біля могили «Отче наш»,
Відправте службу, покладіть їм квіти.
Бо тут святиня, тут притулок Ваш,
Тут можна із батьками говорити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729311
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2017
"Христос воскрес!"- співали небеса,
У дзвони били всі церковні храми.
З Христом здавалось світ весь воскресав,
Із кошиком, пасками й крашанками.
Молитвами засіяна земля,
Свічки горять – священик святить паску.
Кожна молитва співом солов’я,
Дарує Великодню цю окраску.
Великдень – свято - чудо із чудес,
Його святкує кожна в нас родина.
Вітаються в ці дні – «Христос Воскрес!»
І вірять всі – воскресне Україна!
Веселих свят!
Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729215
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.04.2017
Різні є у людини дороги,
Та життєва дорога одна,
Є для тебе на ній застороги,
Вона лихо завжди обмина.
Приспів:
У людини є власна дорога,
Від початку життя до кінця.
Ця дорога відміряна Богом
І приводить завжди до Отця.
Кожен раз, як ідеш по дорозі,
Пам’ятай – це єдиний твій шлях…
Чи у спеку, а чи на морозі,
Йдеш крізь гори, а чи по полях.
Приспів.
Не звертай по житті із дороги,
Гріх великий звернути кудись.
Перепони долай і пороги,
Йди по ній, ти для неї родивсь.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2017
Мовчала ніч, лиш миготіли зорі,
Під ранок просипалися півні.
Туман пінився, наче хвилі в морі,
Холодні роси ще були у сні.
Схід посвітлів, немов лице красуні
І дві хмаринки парою були.
Пташки заворушились в стрісі в клуні,
В повітрі чувся запах ковили.
Щомиті все сіріло більше й більше,
Туман котився матовим клубком.
Небо було хоч сиве, та ясніше,
Проснувся перший промінь за горбком.
Пішов переспів півнячий, ранковий
І перший гавкіт линув по селі.
Туман, неначе поводир річковий,
Просив на луг ранкових журавлів.
Йшов ранок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728726
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2017
Батьки мене вчили любити країну,
Ходити за плугом, ростити хліба.
Садок посадити для доні, чи сина,
Щоб потім онукам з них хтось передав…(2)
Приспів:
Щоб червона калина поміж вишень цвіла,
Щоб завжди Україна тільки вільна була.
Щоб красуні дівчата в нас співали пісні,
А поля дарували урожаї рясні…
Матуся навчала ділитися хлібом,
Татусь научав боронити своє…
Щоб завжди над нами було чисте небо,
Бо мир в рідній хаті добра додає. (2)
Приспів. (2)
А ще батьки вчили молитву і пісню,
Пишатися тим, що дарує земля -
Чарівну природу свою живописну,
Червону калину і спів солов’я. (2)
Приспів. (2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728660
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2017
Ріденьке волосся накрила хустинка тернова,
Її бережу, як реліквію я дотепер.
У пору зимову, як зірка зійшла вечорова,
Зітхнула легенько і в гості пішла до сестер.
- Не треба, бабусю! - Кричали в проханні онуки,
А син у риданні губами припав до чола…
І вже у останнє на грудях матусі склав руки,
Неначе лебідка зложила навік два крила.
Не вірили внуки, сльозилися очі у сина,
Бо, як же без бабці і мами надалі життя?
І зняв, щоб змінити, матусину теплу хустину
Горнув до грудей, щоб прискорилось серцебиття.
Закрилися очі, які не побачать більш світу,
Залишився біль, який в грудях пече дотепер.
Стежину свою залишила в житті світлу-світлу,
Сама ж бо назавжди пішла в небеса до сестер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728645
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2017
Мавки з любові зіткали Волинь
Райдужного кольору нитками…
Тут зелений ліс – озерна синь,
Горне нас, немов дитя до мами.
Приспів:
Краю наш поліський, дорогий,
Де озера Шацькі ловлять зорі,
Де дуби, як парубки, міцні,
Твориш в наших душах свят–узори.
В небі загоряються ковші,
І кохання розправляє крила.
Мавки зустрічають Лукашів,
У яких бурлить поліська сила.
Приспів.
По ночах співають солов’ї,
Над болотом теплий вітер віє,
Мавка посміхнулася в душі
І в воді озерній коси миє.
Приспів.
Пізно сонце йде у нас до сну,
Тут синіє небо, як ожина.
І співає пісню голосну,
Сплетена барвінками стежина.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728431
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.04.2017
Дорога в ямах -
Підйом важкий…
Сягай мети,
Вона перед тобою…
Іди вперед,
Ти маєш йти,
Важливо йти,
Немов до бою.
Плече в плече
І крок у крок.
Зроби, як необхідно передишку.
Там шквал вогню,
Ти знаєш це,
Бо коли сам, рахуй, що «кришка».
Ти кожен день тепер в бою…
З поезією поруч,
Наче з другом .
Молись і бережи свою зорю,
Будь сівачем,
Ходи в житті за плугом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728430
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2017
Буду літати… Я не зникну…
Мені байдужий світ без неба.
Лише коли до льоту звикну,
Буду шукати те, що треба.
Можливо там зустріну Музу,
Яка парить, як я в польоті.
І з нею па незнане з блюзу,
Станцюємо в круговороті.
От, коли стрінусь я не знаю…
Далекий шлях – багато верст.
То через те ви на могилі,
Не поспішайте зняти хрест.
Буду літати… Я не зникну,
Мені байдужий світ без неба.
Поки від рідного відвикну,
Буду шукати той, що треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2017
Життя своє пущу за вітром,
Можливо десь програю в карти…
Хай друзі в нього туфлі витруть,
А я сприйму це все, як жарти.
На білій, новій скатертині,
Від сигарети скоро дірки…
А я у брудній одежині,
Читатиму вірші із збірки.
А мої друзі сиплють жарти,
Які я добре розуміють.
Ми п’єм вино і граєм в карти,
Як поруч друзі - молодію.
Про все із ними поговорю,
Друзі дають в житті надію.
Живу я ними, ними марю…
Лише себе не розумію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2017
Вас запрошу на каву, пані,
Міцну-міцну, немов дубок.
Коли я бачив Вас востаннє,
То задзвенів в душі дзвінок.
Причому голосно, надійно,
Кругом від того голова.
Думки ділилися подвійно,
Чи я правий, чи Ви права?
Та серце калатало в грудях,
П’яніла з радості душа.
Ваш погляд хай і Вас розбудить,
В політ дві долі - шлях вершить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017
Ти зачекай! Я запитаю,
Чи станеш ти колись моя?
Я бачу, що тебе втрачаю…
Але від цього гину я.
Мені ж бо подиху достатньо,
Тремтить в мені душа моя.
Ти моя перша і остання,
Єдина пісня солов’я.
На тебе буду я молитись,
Проте для цього треба час.
Дозволь, на тебе надивлюся…
Поки єдине сонце в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017
Плакати так хочеться мені,
В ті часи, як пахне черемшина.
Б’ється наче лебеді у сні,
У мені засолена сльозина.
Бо літа полинули удаль,
Сонечко зібралося за обрій,
Долю відіграв давно скрипаль,
Грав комусь, проте мені недобре.
Гіркотою віддає сльоза,
Хоч весною пахне черемшина.
Грають кольорові небеса,
Квітне з черемшиною – калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727956
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2017
Не говоріть про щось брехливо,
Не ріжте люд – в нього душа…
Завжди була в народу сила
І вічно він беріг гроша.
Йому кайдани одягали,
Плели на шию мотузки…
Його лишали прав і слави,
Та розбивалось все в друзки.
Народ родив землі героїв,
Міцним колоссям на стеблі.
У нього сила, в нього воля -
Народ – володар на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727955
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2017
Тату, скажи: А хто в нас вороги?
Лиш москалі? Чи ба поляки тоже?
Чи кожному ми маємо борги?
Чи ми холопи, а вони вельможі?..
Чому у нас, ще молодих людей,
Болить душа за нашу Україну?
Чому при владі поляк, іудей,
Також москаль – і кожен б’є у спину?
В нас дух козацький – воля над усе,
Брати мої, молімося до Бога!
Хай білий голуб мир нам принесе
І хай за нами буде перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2017
Летять, летять, летять літа,
Що мають крила журавлині.
За обрій сонце відліта
У хмарно - синій одежині.
Мовчать поля, мовчать ліси,
Спів солов’я безперестанку.
П’яніє небо від краси,
Напившися краси серпанку.
Знайшли веселики гніздо
І засміялося болото…
Неначе враз все ожило,
Знов крила прагнуть до польоту…
Синіє небо й далина,
Жита сміються над роками.
Лише зрадлива сивина
Вилазить інколи боками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2017
Весняний день почавсь солодким соком,
Заплакали берези навесні.
Сушив їм вії вітер ненароком,
Птахи весняні почали пісні.
Весна нас знову поведе на зустріч,
Покличуть в сад обох туманні дні…
Ми будемо дивитись очі - в – очі,
Проте, стояти знову мовчазні.
Нова прийде весна і нова зустріч,
Покличе нас обох в вишневий сад.
Ми будемо дивитись очі - в - очі,
А говорити буде зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Старезна липа вікова
Нам готувала двом весілля
В весняний час
І скільки раз
Ми цілувалися в міжгіллі.
А знизу трави у росі
Світили нам, як з неба зорі
В тумані плавали хрущі,
Неначе кораблі у морі.
Ми говорили про любов,
Яке життя в нас буде взавтра,
І цілувались знов і знов
Під солов’їну ніжну мантру.
Старезна липа вікова
Нам готувала двом весілля
В весняний час
І скільки раз
Ми цілувалися в міжгіллі.
Не замовкали солов’ї,
Хрущі літали поміж вишень…
Здавалося, що вони нам
Гілляча липове колишуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Втопитись у твоїх очах,
І залишитися на дні.
Чи говорити при свічах,
Буде дозволено мені.
В житті я сильний чоловік,
Та світ без тебе – пустота.
Не закриваю я повік,
Шепочуть щось мої вуста.
Думки, неначе колобки,
Летять донизу стрімголов.
Воркочуть дикі голубки,
Та хтось наврочив нам любов.
І ти мовчиш, і я мовчу,
Перебираю біль в собі,
Буває, що в душі кричу,
Той крик не чується тобі.
Весни чекаю… І тоді…
Цвіт заполонить всі сади.
Настане час без холодів,
Почую голос твій: - Прийди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Є час, коли ти у польоті,
Або коли на самоті,
У радості, чи у турботі,
Чи під щитом, чи на щиті.
Вернути час не всім вдається,
Як і прискорити його.
Наш час з нас інколи сміється,
Хоч сам не відає того.
Не воскресити нам без Бога,
Не бути з часом нам на ти.
Бо в часі зміряна дорога,
Якою маємо пройти.
Час всіх рівняє і безкарно,
Когось утратив – інших спас.
Не розкидайтесь часом марно,
Для всіх землян єдиний час.
Лікує час від бід і болю,
Часто на це іде життя.
Час може поміняти долю,
Міняє він серцебиття.
Час і будує, і руйнує,
З часом у дружбі цілий світ.
Усе життя нам час сканує,
А потім вимагає звіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2017
В нас єдина земля, солдате,
В нас і зброя одна з тобою.
Проливаємо кров ми, брате,
Бо разом ідемо до бою.
У окопах в хвилини тиші,
Разом молимося до Бога.
Береже нині нас Всевишній,
Бо до миру у нас дорога.
Вдома нас уже зачекались…
Виглядають давно в віконце,
Щоб здоровими повертались,
Бо для них ми, неначе сонце.
Повернемось, як сад у цвіті
Загуде у хрущевім хорі,
Перша вруна піде по житі,
Ми прийдемо живі й здорові.
Ми повернемося додому,
Вдома стрінуть нас батько й мати.
Ти зіб’єш за кермом оскому,
А я сяду вірші писати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727309
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.04.2017
Довго в серці ятриться образа,
Обриває життєвий політ.
Спів пташини змовкає відразу
І темніє умить білий світ.
Приспів:
Не потрібно тримати образи,
Коли перша образа - прости…
Коли друга – закрийся відразу,
І спали найдорожчі мости.
Нехай серце твоє відпочине,
Зарубцюються рани живі…
Для образи немає причини,
Біль наносять лиш люди черстві.
Приспів.
Якщо серце горить від кохання,
І душа не сприймає образ.
Біль її – це чиєсь покарання,
Забувайте образу ураз…
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2017
Тумани покривають все довкола,
Вам час летіти у чужі краї…
У золоті сади, чорніє поле,
Клини у вирій стоптують свої.
Чи всі ви повернетеся додому,
Коли весною скотиться туман
І закурличуть в небі золотому,
І розпочнете в нас новий роман?
Бо лиш згадаю, скільки вас пропало,
Розбилося , покинуло політ…
Чи то туди, чи, як до нас вертали,
В чужих краях свій залишили слід.
Верніться! Відсвяткуємо весілля,
Згадайте тих, хто згинув на путі.
На цій землі знайдете диво-зілля,
Тут лебедята будуть на крилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727181
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2017
Життя прожити треба чесно
І щоб у світі не було…
Іти з коханням варто в весну,
Щоб у весні життя цвіло.
Не тільки чесно, а й цікаво,
Життя дається лише раз…
Розпорядитись ним по праву,
Тримати свій дороговказ.
По-іншому страждають душі,
По-іншому життя не те…
Воно шукати вихід мусить,
А в нас одне життя – святе.
Давайте чесно в світі жити,
Стрічати в усмішці весну,
Життя, як проліски любити,
Весну стрічати не одну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2017
Мирогоща в серці завжди,
Чи зима, а чи весна.
Спомином мене обнявши,
Щораз в думах вирина.
Край села веде дорога,
Де малим ходив у ліс…
Що вертала до порогу,
Як гриби додому ніс.
На весні біля чугунки*,
Грали з хлопцями футбол.
І водили тут веснянки,
Першу тут зустрів любов.
Мирогоща в серці завжди,
Наче казка це село.
Дивно так колись назвавши,
Хтось поставив на крило.
І донині Мирогоща
Знов мене зове у ліс.
Я іду немов на прощу,
Тут родився я і ріс…
Чугунка* - залізниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727023
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2017
Як вужик в’ється стежка край села,
У споришах пахучих, росянистих.
Яка мене у далі повела,
Поміж каштанів сонячно-охристих.
До захід сонця – ген за небокрай,
Де в золото убралися дерева.
Мені здавалось, що спішу у рай,
Що саме там зустріну королеву.
Там, вдалині, я віднайшов оту,
Оту єдину, що причарувала.
Свою стежину бачив на льоту,
Вона мене стрічала й проводжала.
А вже тепер, коли закінчивсь лет,
Я потихеньку йду по тій стежині.
Вона і я, ми двоє тет-а-тет,
А за плечима смуток у торбині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727022
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2017
Вже весна на дворі,
А війна, як війна…
Скрізь димлять димарі,
Смерть – військова ціна.
Із очей у людей
Витікають струмки.
Бій сягнув апогей,
І не вперше – роки…
У степах на війні
Кращі доньки й сини.
У окопах на дні,
У обіймах війни.
Вже «брати», не брати -
Вороги назавжди.
Бо в руїнах стоять
Вщент розбиті хати.
Зупиніть цю війну,
Дайте людям пожить…
Гіркоту полину
Надоїло нам пить.
Нашу землю в цвіту,
Ви втоптали у грязь.
Україну святу,
Вам ніхто не віддасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726868
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2017
Зове сад вишневий додому, до мами,
Могили під лісом омиті дощами.
І біль не зникає у серці з роками,
Ріднить мене стежка з моїми батьками.
Тепло у батьківських очах щохвилини,
Що завжди збирало у хаті родину.
Усмішка ласкава , матусині руки,
Татусева щедрість, доглянуті внуки.
І все закінчилось – батьки відлетіли,
Ні тата, ні мами… Лишилися діти…
Не можу всього передати словами…
Лише моя стежка ріднить із батьками.
Приходжу до них, розмовляю і плачу,
І чую, як тато, щось каже неначе…
Та вітер мішає слова ці почути,
Сиджу в самоті у хвилину спокути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726867
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2017