Зі столичної квартири,
У поважний ювілей,
Всі думки летять у вирій,
Мов співучий соловей.
Пам'ять лагідно листає
Сторінки того життя,
У минуле повертають
Днів козачих відчуття:
Білорусь, де народилась,
Почала життєву путь...
А душа весь час просилась
У минуле заглянуть...
Пригадалося?.. Збулося?..
Дещо так, а дещо й ні,
Та на завжди зосталися
В серці миті чарівні.
Доля жінки... Усі в темі...
Скажем прямо - не легка.
У дні світлі й ночі темні
Поруч батьківська рука.
Переїзди, гарнізони,
Калинковичі і Шостка...
То посади, то погони,
То фуражка, то пілотка.
Ностальгія. Це відомо,
Та не будем сумувать,
І Наталочці свідомо
Треба щастя набажать!
Та здоров'ячка по вуха
І бадьорості до тіла,
Щоб весела щебетуха
Говорила - що хотіла!
Щоб удачею своєю
Несла радість, щирість, сміх,
Й колектив щоб був сім'єю -
Найгарнішою з усіх!
