Провадив подзвоном фізаліс
За обрій присмуток осінній,
Обрікши дужчати дедалі
Чуттів югу в середостінні.
Хмарини стріпуючи рвійно,
Услала темрява все пухом.
Бешкетний сівере, завій-но,
Аби в обійми впав я хугам!..
Звалюся висріблений зовсім
В листви заметену купину,
Щоб всяк омріювати осінь,
Немов натхненницю єдину.
29.ХІ.23 р.