Не ми обираємо імпульси в серці жагучі…
Вони увімкнутися мають, бо прийде ще час,
Коли синтезує душа те, що більше не мучить,
Потоком направить у світ, мов рапсодію чар.
Так завжди буває, ми щастя шукаємо довго…
І майже зневіру посіємо в буднях важких.
Та врешті, зустрінемо хвилю, нехай випадково,
Неначе народимось знову, забувши роки.
Розходяться імпульси й кожна молекула чує
Тендітні дзвіночки, в них – сила-силенна октав!
Мандрує душа… Ось і сам залюбки помандруєш,
Коли зазвучала в акордах пора золота.
10:58, 23.03.2017 рік.
Зображення: http://www.litsa.com.ua
ЦЕЙ МЕНІ БІЛЬШЕ СПОДОБАВСЯ. ЩАСТИ!
