Коли зорі танцюють вам танго,
Коли сонце хапає за небо,
Як курок відпускає фаланга
То виходить моя королева.
Ходить танцем на озері крові,
Ллє сльозами Чумацькі шляхи.
Опускає коліна поволі
Притискаючи їх до землі.
Закладаючи руки на вітер,
Замоливши всі ваші гріхи,
Моя квітка встає и малює
Всі майбутні для людства жахи.
З її пальців тіче чорна фарба,
А з очей білі зорі течуть,
Вона носить по світові барви
А її на руках всі несуть.
Вона сміхом своїм підриває
Всі пожежі в Канадських лісах,
Вона сонце в вікно заливає
Подивившись на світ один раз.
Вона ляже на нашую притчу
І назве себе вона́ Ананда,
Але я її шепотом кличу:
Аквамаринова мо́я троянда.