Де звинувачення й зарозумілість
палають гіркотою,
не буде злагоди там ні назовні,
ні з самим собою.
Обміліла, звульгарнилася мова.
Що чую навкруги в тенетах дня?
Десь скарги, сварки у пустих розмовах,
Їх "приправляє" мату* течія.
Так нанівець на жаль і зводиться людина,
Не розуміючи свій шанс – життя, і що воно єдине.
І все це чують діти повсякденно.
Страшні часи: повномасштабна другий рік війна.
Але хворіло цим суспільство достеменно
Задовго до – сумна історія.
З "надбанням" цим куди прийде Вкраїна?
Хто контролює свій язик, мова того незламна, особлива.
Можливо це, шануючи емоцій горизонти,
Шукаючи шляхи з надстраху** лабіринту.
* Ненормативна лексика.
** Надстрах, бо щось відбувається не по-моєму, із якого іде почуття вини (звинувачення або провина) – основа усіх маніпуляцій людиною. Пам’ятаючи, що усе в житті відбувається не так, як нам хочеться, а так, як нам потрібно, аби побачити та усвідомити різні сторони свого «я», бо здатні на це, робимо свій вибір і стаємо сильнішими, адекватнішими до проявів життя.
27.09.2023р.
(вдома, в 30-ти км від Києва)