Ці запізнілі квіти бурштинові мов осінь.
Що господинею зайшла в квітник.
Троянд суцвіття мерзнуть від холоду під ранок.
Дивлюсь на них і серце так болить.
Чому так доля склалась? Чому бо не розквітли
у теплі і погожі літні дні?
Чому ласкавий вітер мов Перелесник з Пісні
вам про кохання слів не шепотів?
Чому тепер розквітли,коли жовтіє листя?
І вітер вже зухвало зрива його з гілля.
Він квіти обминає,байдуже пролітає.
Бо в серці не зосталось кохання і сліда.
Ці запізнілі квіти-мов спогади про літо.
Що промайнуло як моє життя.
І вже не повернути роки мов бумеранги.
За осінню спішить уже зима.
Ці запізнілі квіти-мов дотик до надії.
До вічності прийдешнього життя.
Коли зима завіє-душа заледеніє.
Та оживе коли прийде весна.