А ти внесла в ту мить чарівність,
Мов янгол щирих молитов.
Я бачив рухи крил тендітні,
Відчув жагу, що йшла у кров.
І ти плела невтомно сіті
Із золотавих сновидінь,
Творила з мрій під оплеск хіті,
Свій лад розкішний в суєті.
А ти ввійшла, немов безодня
Розбещених фантазувань,
Тримала в закутках порожніх
Нестримне пекло поривань.
Ступала легко й безтурботно,
Даруючи небесний шарм.
Світилась жваво й надприродньо,
Змішавши невагомість фарб.
А ти була моїм натхненням,
Жаданим проявом чудес.
Шукала з відчуттям буремним,
Те, що не знайдеш вже ніде.
Можливо, в цьому божевіллі
Я жив і вкотре знемагав.
Та в будні злі і на дозвіллі,
Горіла в погляді жага.
12:50, 28.11.2016 рік.
Зображення: http://vsemmirom.com/sa/
