Усім не зрозуміти:
Чому дивлюсь на тебе,
Неначе на ікону
Крізь сяйво вівтаря?
Душа моя відкрита
І марення дотепне
Любов тихенько зронить
У дні календаря.
Слова, немов стихії
Найкращих поцілунків,
Метеликами рясно
До тебе прилетять.
Вже встояти не смію
Між спогадів відлунням,
Де почуття завчасно
Свою збирають рать.
А серце увібрало –
Мабуть, усі суцвіття.
І квітне все навколо,
Немовби у раю.
Я знаю, щоб не сталось,
Мене покине відчай
В краю, де матіоли,
Мов зорі виграють.
12:50, 14.11.2016 рік.
Анімація: http://javasea.ru
