Повільною ходою серед трав
У полі, де ростуть красиві квіти
Ту неймовірно особливу він шукав
Що все життя буде для нього цвісти.
І не злічити кількості квіток
Що він зірвав шукаючи єдину
Та кожен раз заходячи в куток
Він все лишав, жбурляючи за спину.
Вони всі різні запахом і ззовні
І кожна так манила своїм ароматом
Та нажаль коли приблизиш очі
Їх магія розвіється як ніч перед світанком.
Одна красива зовні та колючки гострі,
Наступна дуже ніжна але міцне коріння
На третю в нього алергія взагалі
А від четвертої були нічні жахіття.
І з кожною новою спробою в житті
Губилась його самоідентичність
Втрачались поступово сили нюхові
Що віднайшовши саме ту
Він повз пройде і навіть не замітить.
