Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Прозектор: Momento mori - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артур Дмитрович Курдіновський, 10.10.2023 - 15:02
Коли мені було 20 років, тільки лінивий не запитував у мене: "Пачіму так мрачна?" На жаль, розумів тільки я. Читаю Ваші твори, Ярославе, і впізнаю себе. Мені дуже близька Ваша поезія. Ось і цей вірш прочитав і майже присвоїв собі. Тонке сприйняття реальності - це і нагорода, і покарання водночас. Дякую, що довірили нам свої почуття! Чудовий вірш!
Ярославко відповів на коментар Артур Дмитрович Курдіновський, 10.10.2023 - 16:31
Певно, як і будь-який інший поет, я радий чути, що хтось в моїх нехитрих рядках знайшов щось близьке для себе. Приємно, Артуре, вельми вдячний
Ярославко відповів на коментар Артур Сіренко, 08.10.2023 - 23:48
Красно дякую, радий візиту і навзаєм!
Шарм, 08.10.2023 - 18:12
Цікавий вірш, наштовхує на глибокі роздуми про скоротічність буття.Образнаглибина думки. Щодо - маЯться, не скажу точно, але напевно, що - мАються з наголосрм на А. Взагалі треба погуглить...
"Мая́ться" від "маїтися" = "квітчатися", такий собі неологізм від "маїти". Вдячний за візит і відгук
Zorg, 07.10.2023 - 19:46
Будьте осторожны в выборе тем, молодой мастер. Поэзия материальна. А уж если взялись, то на два метра в глубину, как минимум. В данной теме должно быть больше темноты, загадочности, страха, как мне кажется. Одно дело вскрывать тела и совсем иное препарировать души. Я бы не смешивал два эти понятия, ибо рутина и латынь антагонисты, даже если ваша профессия напрямую с этим связана. Но это всего лишь моя точка зрения. Теперь по сути: в паре мест ударения просели и концовка немного смазана. Предложу свой вариант, а вы уж сами решите. Бо смак гіркий momento mori Вже скуштував у дев’ятнадцять.
Ви, як і будь-який читач, закономірно побачили в моєму творі головне моменти близькі Вашому світобаченню, котрі, певно, я не зобразив достатньо добре через відсутність подібного наміру. Я не прагнув сюди вплітати якусь містику, страх чи темноту, адже просто описав свою нинішню вимушену рутину з думками, що з'явилися на її фоні. Для мене смерть - закономірне, звичне явище типове для будь-чого живого. Я не вірю в жодну таємницю смерті чи те, що після неї щось є і до своєї праці ставлюсь рівно, як до праці кухара, столяра чи ще кого-небуть. Просто 6-7 годин частого перебування в колі мертвих закономірно наштовхують на якісь свіжі думки, як і на будь-якій іншій новій роботі (ця в мене за іронією долі перша).
Повертаючись до суті, хотів би поцікавитися, в яких саме місцях спіткнувся автор. З ров'язкою поки нічого не робитиму, бо придумати альтернативи тим чи іншим рядкам ніколи не пізно, мене тут більше пару інших місць не задовольняють. Дякую
Будь я Стивеном Кингом, то написал бы короткий рассказ о молодом прозекторе Михельсоне и садовнике (дворнике и немного слесаре) Барбье.
Первый - высокомерный юноша, носивший парусиновый плащ болотного цвета, цилиндр, лаковые штеблеты и темно-коричневый саквояж с любимыми инструментами. Второй - пропойца, одетый в невесть бог знает что, с пропитым лицом земляного цвета, сменивший за последние несколько десятков лет не одну земскую больницу. И все бы ничего, если б Михельсон не застукал Барбье за прямыми обязанностями в одном из подземелий больницы, восседавшего на троне из черепов, бубнившего тарабарщину на латыни и чертившего огненные руны. С тех пор прозектора никто не видел, а садовник благополучно перебрался в другую провинцию и в очередной раз трудоустроился по специальности. Занимайся своим делом, не суй нос в чужую работу и помни о том, что ты смертен - лейтмотив данного произведения под названием "momento mori". Никакой рутины, сплошной полет фантазии. Я бы так изобразил, хотя с лёгкой поправкой. Кингу такое не под силу, ибо туповат, а вот Эдгар Алан По был величайшим мастером подобных идей, или бредней, тут уж каждому свое. Теперь по сути: І нЕтече, а мчить до краю У нЕбеса дивлюсь прозорі В том размере, который вы избрали, каждая вторая гласная строки является ударной. Как-то так, молодой мастер.
Ну, подібного замислу у мене точно не було, позаяк це для мене вже занадто абстрактно. Вважаю, що теми для віршів потрібно більше брати з власного життя, ніж вигадувати (звісно, якщо задум того не передбачає). В будь-якому разі нормально мати відмінності в погляд на створення поезії.
Щодо правок: першу не змінюватиму, бо наголос там падає на окрему частку "не", а от другу найближчим часом підкорегую - наразі, на жаль, нічого в голову не приходить
Изображать себя можно под личиной любого выдуманного литературного героя. Поэт всегда работает на публику. И чем красивее соврет автор, тем загадочнее выйдет произведение. Ведь, вы когда пишете о любви, не заостряете моменты на гормональном фоне организма, а изначально врёте о пустоте душевной, об увядании. Народу не интересен потный сталевар у мартена. Ему подавай огнеборца в латах золотых да ещё и с крыльями херувима. Зачем читателю герой социалистического труда? Гефеста на сцену, пусть меч кует зрителю на потеху! Хлеба и зрелищ! Вот и все, что надобно любому народцу, народишке, народу, народищу!
Поэты - это иносказатели (брехуны). И чем отъявленнее враль, тем выше проба на вензеле его произведения! Это, если совсем уж честно и открыто. Выбирать вам. Писать постную правду, обвитую рутиной, или взмыть под облака и описать невиданные красоты, глядя оком господним. НЕтече из-за неправильного ударения читается одним словом. ...когда пишете о любви, не заостряете моменты на гормональном фоне организма... Ну, тут по факту, всміхнули) Світлана Себастіані, 06.10.2023 - 18:48
Сподобався вірш. У смерть людині не віриться, поки вона не втратить когось із близьких людей.
Ярославко відповів на коментар Світлана Себастіані, 06.10.2023 - 21:59
Ще і як віриться, позаяк це закономірний фінал будь-якого живого організму. Авжеж, трагічно подібне бачити мені регулярно, та шукаю в усьому плюси - на днях привезли дівчину років 25, випрепарував з колегою середостіння так, що не у всякій книзі настільки гарно зображують (словом, наші знімки підуть на укладання першого атласу університету, де я вчився)
Світлана Себастіані відповів на коментар Прозектор, 08.10.2023 - 17:49
Мені здається, Ви трохи бравуєте своїм підкресленим раціоналізмом (можливо, навіть звання циніка було б для Вас приємним), але займатися Вашою справою не кожному під силу, тож маєте всі права на крутість.)
Ярославко відповів на коментар Світлана Себастіані, 08.10.2023 - 19:04
Найбільш цинічна річ - це життя, я ж просто констатую. Всі ми смертні, колись і моє тіло хтось байдуже розітне, якщо то буде актуально, тож я переймаюся за інші речі. Жаліти чи оплакувати мертвих, як на мене, - безглуздя, трагічний хіба що сам факт втрати
Ярославко відповів на коментар Віктор Варварич, 06.10.2023 - 17:47
Є таке. Вдячний за візит і відгук
Катерина Собова, 06.10.2023 - 15:39
Цінуймо кожну хвилину свого життя і спрямовуймо всі свої сили на добро!
|
|
|