Палким вогнем бажання,
Щоб скінчилась війна,
Горить в мені. Страждання
Приносить лиш вона.
В ній доброго немає
Й ні крихти співчуття,
Тому що забирає
Найбільший скарб – життя,
Яке лише єдине
У кожного із нас,
Бо іншого, хто гине,
Не має більш в той час.
Війна украй жорстока,
Як той, хто почина
Її вести. Глибока
Злість душу розпина
Його. А там, де має
Буть серденько, лежить
Лиш камінь. Він тримає
Його у грудях. Жить
І лиш добро творити
Прийшли на цей ми світ,
Щоб тільки в щасті жити
Впродовж життєвих літ.
Війна ж це світле щастя
Ніскільки не несе,
А лиш саме нещастя,
Що душу й серце ссе,
Немов змія отруйна.
Але мине вона.
І, наче квітка буйна,
Красива й запашна,
Розквітне мир, що буде
Вік в нашому краю,
Як успіх все ж здобуде
Солдат в важкім бою.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
