Прокинься, земле рідна!
Недолі не корись!
Ти з нею буть не гідна.
А з нею ти борись,
Всіх сил доклавши! Прийде
Тоді та світла мить,
Як сонце щастя вийде
На небі заблищить
І буде ніжно гріти,
А діти всі твої
Життю цьому радіти
Лиш будуть. Всі свої
Страхи та безнадії
У серденьку спали
І вогнище надії
У те ти запали,
Що доля посміхнеться
Тобі і дітям всім
Твоїм, війна минеться,
Залишивши твій дім
Назавжди, щоб в оселі
Твоїй усі були
Щасливі та веселі,
А вороги пішли
І більш ся не вернули
До тебе, щоб навік
Важкі часи минули,
А ти лиш квітла вік
Прекрасною красою,
Яка чарує дух
І серденько собою.
Борись, як відчайдух,
Лишень, о земле рідна!
І переможеш ти,
Бо перемоги гідна
Своєї досягти.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
