Кольоровими полями
Серце заслано моє
Золотистими жнивами
Та ошатними стогами
Осінь тихо настає.
Чи той вересень прийдешній
Принесе з собою мир?
Чи засяють в Незалежній
Зорі в просторі безмежнім
Й місяць наче поводир?
Груша стигла й соковита
У солдата на десерт.
На сніданок є молитва,
Лють та біль несамовита
Через те, що робить смерть.
Поверни з жовтогарячим
Листям, осінь, тихі дні.
Змий ливневим сірим плачем
Те що кожен з нас побачив
Та залишив на війні.