У кожного із нас своя дорога,
Та у поета у житті є два шляхи.
Один, де стерті рамки діалогах,
А інший в петлю, полишаючи страхи...
Мы пливем річкою безмежності думок,
Втрачаєм розум, як знаходим щось містичне,
Блукаєм в лісі серед власних сторінок,
У хаосі знаходимо величне...
Та потопаємо у морі почуттів,
І наче з ним ми розбиваємось о скелі
Ми марим манерами до створених світів,
Ми переможці в будь якій дуелі.
Але ховаємось під простирадло ночі
Від поглядів, хто нас не зрозумів.
Ми бачим світ, коли вдивляючись у очі,
Та ми лиш слуги для пустих листів...
