Десь там, де ніхто не може Тебепобачити
Ти вмикаєш яскраві барви уздовж небокраю.
Хтось бачить в них тьмяний відбиток раю
А комусь видніються язики полум’я просто з пекла.
Підходить вечір, і скоро вже темрява все поглине.
Вона ладна би навіть ковтнути сонце,
Зжерла б полум’я, не запитуючи навіть «що це?».
Бездушна темрява, холодно бреше, що вона тепла.
Але ще не ніч. Та й до ночі я вже готовий.
На крилах Твоїх пірнаю в жахаючу пащу:
- «Неси мене, поки не бачать мене – я бачу»
Хай від моїх ворогів залишаться тільки стебла.
