Майстерня доль (авторський переклад)
Доль майстерня пам'ятає
Нитки кожної петлю,
Сталь пательні, що лита́я
Для відплати ув аду.
Бути пещенцем у карми
Неможливо задарма
І тому суцільні драми
У земного вівтаря.
Прихожани причитають –
У воріт небесних тлум –
Тільки карму нагнітають,
Беручи себе на глум.
Іншим інше до потреби –
Не збагнути їхній світ –
Лиш розгонять хмари в небі
Та метнуться у політ.
Доля кожного кується
За подобою нутра.
Як раніше відгукнеться
Виляск голосу творця.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Доль майстерня всього світу
Віддзеркалює буття.
В'яже фатум вбогу свиту
Тимчасового життя.
Подорожній шлях долає,
Не лишаючи слідів –
Морок досвід поглинає.
Скромно плеканець богів
Обведе по колу оком
Та й замкне, як зазвичай.
Хто потрібен – той під боком,
Інших в шию поза край.
Невагома серця ноша,
Думка сяйна, як свіча.
Бути не жадав хорошим
Він, рубаючи з плеча.
Майстер хисту не втрачає –
Із зірок майструє міст,
Той, що світлом увінчає
Розпростертий степу плис.
В творчості своїй як лицар –
Не шукає нагород
Та визнань. Він – щедрий злидар,
Що створив – несе в народ.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Доль майстерня певно знає
Нитки кожної стібок,
Ковку та лиття деталей,
Вузлик, вигин та виток.
Норовливо чередою
Відлітають хмари вдаль...
Вчить життя: пануй собою,
Не бери пітьми печаль.
Вир – напористим поривом
Скручену в моток тугий
Сітку – скине над обривом –
Звислу в образі дуги:
Усілякі щоб напасті
Недогод та бід букет,
Що піймаються у снасті,
Бу́ло скинуто в кювет.
Най на вишивках дороги
Перехрестями віків
Не течуть струмки тривоги,
Інших най знайдуть шляхів!
Най туман легким серпанком
Осідає у ночах
І прозорим тихим ранком
Розчиняється в очах!
03.02.2019.
Мастерская судеб (исходник)
Мастерская судеб помнит
Каждой ниточки петлю
И литу́ю сталь жаровни
Для отмщения в аду.
Быть любимчиком у кармы –
Честь не многих такова,
Потому сплошные драмы
У земного алтаря.
Прихожане причитают,
У небесных врат толпясь –
Только карму нагнетают,
Хороня взаимосвязь.
Но иных иная учесть –
Незавидна с виду жизнь –
Лишь разгонят в небе тучи
И душой метнутся ввысь.
Доля каждого куётся
По подобию нутра.
Как и прежде отзовётся
Эхо голосу творца.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Мастерская судеб мира
Отражает бытие.
Вяжет фатум из эфира
Временно́е житие.
Путник шествуя ступает –
Кроет мрак его следы,
Опыт прежний изымая.
Скромно баловень судьбы
Обведёт по краю взглядом,
Круг замкнув, поставит код.
Тот кто нужен – будет рядом,
Нет кого – не нужен тот.
Будет лёгкой сердца ноша,
Мысль светла и горяча.
Не стремится быть хорошим
Путник, рубящий с плеча.
Для него простёрты дали –
Мастерит он звёздный мост,
Чтобы звёзды увенчали
Светом ярким бренный холст.
Творчеством своим не ищет
Ни признаний, ни наград.
Он, по сути, щедрый нищий,
Сам чему безмерно рад.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Мастерская судеб знает
Каждой ниточки стежок,
Ковку и литьё деталей,
Узелок, изгиб, виток.
Своенравной чередою
Облака уносит вдаль...
Учит жизнь владеть собою,
Поглощая тьмы печаль.
Вихрь – напористым порывом
Накатав моток тугой –
Опрокинет у обрыва –
Сеть повисшую дугой:
Чтобы всякие напасти
Неудач и разных бед,
Угодивши в эти снасти,
Были сброшены в кювет.
Пусть у сотканной дороги
На распутье вековом
Дождевой водой тревоги
Не текут кривым путём!
Пусть кристальной чистотою
Лягут капли слёз на грудь
И живительной росою
Освятится новый путь!
Пусть туман хрустальной дымкой
Оседает в округах
И прозрачной невидимкой
Растворяется в глазах!
31.07.2015
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––